«Джироламо Савонарола»



жүктеу 51.31 Kb.
Дата30.03.2019
өлшемі51.31 Kb.

«Джироламо Савонарола».
У 1992 році Папа Римський Іван Павло ІІ реабілітував і публічно приніс вибачення покійному флорентійському поету, монаху-домініканцю Джироламо Савонаролі, що жив у XV ст. і стояв біля витоків італійського Відродження. Так само були реабілітовані Іваном Павлом ІІ і Галілео Галілей, і Ян Гус, і Мартін Лютер, і Джордано Бруно. Якби вибачення понтифіка мали зворотну силу, вся людська історія пішла б іншим шляхом. Але історія не знає умовно-наказового способу. Тому здобутки цих видатних вчених і теологів, зокрема, і засновника та диктатора теократичної Флорентійської республіки Джироламо Сованароли довгий час заперечувалися, спотворювалися і заборонялися католицькою Церквою.

Савонарола народився у день Різдва Богородиці 21 вересня 1452 року у містечку Феррарі неподалік Флоренції, де незадовго до того розпочався відомий Ферраро-Флорентійський Собор. Одна з флорентійських легенд стверджує, що через деякий час після народження малюка сам диявол вирішив позбутися свого майбутнього наймогутнішого ворога. Обплутана чарами лукавого мати Джироламо впустила з рук свого запазушного синочка і він впав на камінну долівку. Хлопчик мав би загинути, але…



… Цієї миті вдарив церковний дзвін і звершилося диво – маленький Джироламо, хоч і понівечив голівку, але вижив. Про цей випадок у подальшому Савонаролі нагадувало його асиметричне лице, спотворене отриманою у дитинстві травмою. А ще одне передання стверджує, що якось Джироламо біля брами своєї садиби, бо ж батько його Ніколо був багатим аристократом, у тринадцятирічному віці зустрівся із жебраком, хворим на проказу. Він пожалів його, витер з обличчя гній, дав поїсти, виніс одяг і прочитав молитву. І знову сталося диво – прокажений одужав. Дізнавшись про таку здатність зцілювати, малого Джироламо бере до себе у навчання його дідусь – відомий у всій Флоренції лікар Мікеле. Однак Савонаролу цікавить не лише лікування тіла людського, а й проникнення у духовну сутність і Божественне призначення людини. Він вчить теологію, літературу та поезію і в цьому досягає неабияких результатів. В одному з листів до свого приятеля Веріно він пише:
«Дехто бажав би обмежити поезію лише формою. Вони жахливо помиляються: сутність поезії полягає у філософії, в думці, без якої не може бути істинного поета».
Усе, в чому був переконаний, Савонарола відстоював палко і несамовито. І вже в юні роки виявилися риси його наполегливого до самозабуття характеру, які відомий італійський психіатр Чезаре Ломброзо наприкінці ХІХ ст. назве класичними рисами фанатичного типу особистості. З такою ж несамовитістю у 22-а роки Савонарола закохується у дочку флорентійського аристократа Строцці. Однак примхувата Цесилія відмовляється вийти за нього заміж. Тоді Джироламо випиває слоїк отрути, яку цупить із аптеки свого дідуся, але дивним чином не помирає. Пробудившись наступного дня, він розповідає своєму дідові, що був у раю і чув, як святі розповідали йому усе його майбуття, навіть назвали дату смерті 23 травня 1498 року. Дід Мікеле слухає його, уважно роздивляючись, і раптом питає:
- Джироламо, а де твій нервовий посмик?

- Моя щока!
Савонарола хапається за щоку і переконується в тому, що нервове посмикування, яке мучило його від малечих літ, дивним чином пройшло. Для молодого Джироламо це був знак. Він того же вечора тікає від свого діда до Болоньї у домініканський монастир. Там він вчиться богослов’ю і досягає таких успіхів у красномовстві, що його проповідями заслуховувалися тисячі. І саме тоді звучить відоме гасло Джироламо Савонароли.

«Все або нічого!».
Презирство до світу стало його життєвою програмою. Він вів суворе життя, відмовився від грошей, від усього, що давало людині комфорт. Навіть книги свої подарував монастирю Сан-Марко у Флоренції, куди був закликаний самим главою Флорентійської республіки Лоренцо Медичі, котрий опікувався науками і мистецтвами, культивуючи своєрідний гуманізм, радше епікурейсько-язичницького характеру, аніж християнського. У своїх творах і проповідях Савонарола виступає проти поставлення людини у центр всесвіту і надання їй більшої уваги, аніж Богові. Ці ідеї, які на основі античних цінностей пропагувалися тоді діячами Відродження, визначали культуру усіє Європи. І багатьма вони розумілися вкрай примітивно, часто приводячи пожадливу до втіх великосвітську публіку до психологічної і плотської розбещеності. І Савонарола у своїх проповідях засуджує усю католицьку Церкву, в якій кардинальські пости і навіть папська тіара купувалися за гроші. Він стверджує, що світові потрібне не лише відродження, але й зміна моральних підвалин суспільства.
«Ecce gladius Domini super terram cito et velociter! Ecce ego adducam aquas diluvii super terram! (Сей меч Господній на землю закликаю і скоро! Ось я наведу потоп на землю!)».
У Савонароли був хрипкий голос, але він мав дивну силу і проникав у найвіддаленіші кутки й закапелки храму, вилітав на вулицю, заполонював усю площу, збурював і підносив душу. Юрми вірян їздили за Савонаролою всією Італією, щоб слухати кожну нову його проповідь. А у 1492, стоячи перед багатотисячною аудиторією, Джироламо пережив неймовірне видіння – перед ним на небі з’явився велетенський меч, вістрям спрямований у землю, з написом: «Сей меч Господній на землю закликаю і скоро!». А коли до жагучого і ошаленілого красномовства Савонароли, котрий умів переживати у своїх проповідях і народження і смерть, додалися пророцтва – флорентійський люд остаточно повірив у нього, як у нового пророка. І пророцтва його таки справджувалися.

Спершу помер ненависний Савонаролі папа Інокентій VIII, смерть якого він передбачив за рік. Потім не стало Лоренцо Медичі. Пізніше Савонарола провістив епідемію чуми і вторгнення до Італії французів під командування короля Карла VIII. Коли ж французька армія і справді обложила Флоренцію у 1494 році Савонарола вчинив нечуваний вчинок – він сам-один пішов до ворожого стану, домігся зустрічі з французьким королем. Існує версія, нібито він розповів королеві про прокляття безумства, що охоплювало чоловіків з роду Валуа, з якого був і сам Карл VIII. Савонарола оповістив також королеві, що його наступник – Карл ІХ так само збожеволіє і буде одним з організаторів Варфоломіївської ночі. За іншою версією Савонарола переконав Карла VIII зняти облогу і дати політичну підтримку його діяльності. І невдовзі флорентійці виганяють з міста П’єтро ІІ Медичі і настоятель монастиря Сан-Марко Джироламо Савонарола стає диктатором Флоренції.

Під орудою Савонароли запроваджується новий порядок і створюється теократична республіка з законодавчою Великою Радою, яку він сам і очолює. Савонарола вводить прибутковий податок у 10 відсотків, обмежує податок лихварів, а через рік взагалі виганяє з Флоренції усіх лупіїв і шкуродерів простого народу, чим протиставляє проти себе більшість флорентійської аристократії. Він також відміняє карнавали перед Великим постом. Спалює книги непристойного характеру, щоправда, серед них траплялися і трактати античних філософів і комедіографів. Повсюдно у Флоренції звучить спів псалмів. Люди цілими днями моляться, постяться і безперестанку відвідують церкви. Ніжний і ласкавий колись з братами по вірі Савонарола тепер сам доходить до крайнощів і наказує вирізати язики богохульникам, гравців у шинках карає високими штрафами, а розпусників велить спалювати живцем. І найголовніше – він проголошує синьйором і королем Флоренції Ісуса Христа, а сам стає його намісником. У такий спосіб Савонарола конкурує з самим Папою Римським.

Така діяльність не могла сподобатися Папі Римському Олександру VI Борджіа. Спочатку він відлучає Савонаролу від Церкви. У відповідь на це Савонарола збирається звернутися до Вселенського Собору. Однак невдовзі незадоволені тепер вже Савонаролою флорентійці 8 квітня 1498 року беруть штурмом монастир Сан-Марко і ув’язнюють його. Суд інквізиції проводить слідство. Савонаролу піддають тортурам 14-ть разів на день, домагаючись, щоб він визнав, що всі його пророцтва – брехня. Але він лишається непохитним. І 23 травня 1498 року Савонаролу спочатку вішають, а потім мертвого спалюють. Під час спалення мотузка, що зв’язувала вмерлому Саванаролі руки, перегорає і права рука піднімається, немов благословляє тих, хто ще лишився вірним філософові Відродження і несамовитому диктатору – Джироламо Савонаролі.








Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет