Лекція Поняття «Балет» І його складові План: «Балет» як хореографічна форма, головні засоби сценічної виразності



жүктеу 159.34 Kb.
Дата04.03.2018
өлшемі159.34 Kb.
түріЛекція

Дисципліна «Мистецтво балетмейстера» , V курс

Спеціальність 020202 «Хореографія»

Викладач: Маркевич Л.А.

Лекція 1. Поняття «Балет» і його складові

План:


  1. «Балет» як хореографічна форма, головні засоби сценічної виразності.

  2. «Фабула» і «сюжет», структура балетної вистави.

Балет (від лат.ballo – танцюю) – вид сценічного мистецтва, зміст котрого виражається в танцювально – музичних образах. Склався на протязі 16 – 19 ст. в Європі, і отримавши в 20 ст. розповсюдження у всьому світі. Балетний спектакль-це синтетичне театральне видовище. Він органічно поєднує в собі драматургію, музику, хореографію, мистецтво пантоміми, костюмно-декораційне оформлення та живу виконавську майстерність артистів. Основна ціль балетного спектаклю - вираження засобами хореографії змісту п’єси, її ідеї, взаємовідносин діючих осіб. Балет – найвища форма хореографії.

Головний засіб сценічної виразності в сучасному балеті – танець, який має ряд гілок: класичний, характерний, народний, танець «модерн», акробатичний і інші види танців. З різноманіття рухів класичного і народного танців балетмейстер повинен відібрати саме ті, які допоможуть переконливо розкрити конкретний зміст даного балетного твору. При цьому балетмейстер – творець завжди збагачує танцювальну лексику, привносячи до неї нові елементи і композиції спрямовані на конкретизацію образа.



Хореографічний образ – цілісне вираження в танці почуття і думки, людського характеру. Образний танець змістовний, емоційний, сповнений внутрішнім змістом. Створити художній образ – означає змалювати в танці дію або характер, втілити на основі правдивого вираження почуттів, певну ідею. Образний початок має місце в найпростіших побутових і народних танцях, проявляється в їх емоційності, змістовній характерності, а інколи і в зображальних елементах. В балеті художній образ – це діюче лице, персонаж спектаклю. Йог танцювально – пластична характеристика складається на протязі дії з різноманітних епізодів, які дозволяють розкрити різносторонність характера. Балетний спектакль – це система художніх образів, взаємопов’язаних в єдиному драматичному конфлікті. Головний засіб створення художнього образу – дійовий танець(сольний, ансамблевий, масовий), але важливу роль можуть грати також пантоміма і дивертисмент. Основа худ.обр. – текст, створений балетмейстером. Але у відтворені виконавцями цей текст отримує ту чи іншу інтерпретацію. Разом з тим худ.обр. не свавільний – він існує як розкриття балетмейстерського задуму, втіленого в малюнку танцю.

Текст хореографічного твору не від’ємно пов’язаний з підтекстом, який він повинен відображати. Самі по собі арабески, аттітюди, жете, великі і маленькі ще нічого не відображають, якщо вони не сповнені думкою і почуттями. В такому випадку це лише набір рухів і поз «біомеханічні» вправи, які показують гнучкість і рухливість людського тіла.

Рухи ж, котрі сповнені конкретним почуттям, - стають виразником стану людини, його переживання, його емоції: радість, горе, гнів, любов і т. п. Враження виникає лише тоді, коли схвильованість артиста передається глядачу, коли разом із боротьбою почуттів та їх зміною у персонажа одночасно відбувається таж зміна почуттів у тих, хто на нього дивиться. Ось чому поняття: думка, почуття, схвильованість та виразність, враження, які органічно одні з одним поєднані і обов’язково входять в процес створення, виконання і сприйняття хореографічного твору.

Допоміжний виразний засіб – пантоміма, яка має різновиди. Ці засоби в різних пропорціях і взаємовідношеннях у відповідності до сюжету, жанру та типу драматичної експресії, створюють так звану хореографічну дію. Пантоміма має підпорядковану дію і може створювати основу окремих епізодів, а також включатись в танець. В танці переважає виражальний початок, в пантомімі - зображальний, танець має більш узагальнений характер, пантоміма – більш конкретизований; танець має чіткий ритм і побудований на повторі пластичних мотивів, пантоміма ритмічно і пластично більш вільна і різновидна. Але різкої грані між танцем і пантоміміою не може існувати, можливі перехідні явища. В таких випадках говорять про танцювальну пантоміму або про пантоміміний танець ( Ромео і Джульєтта – Лавровского, Іван Грозний – Григоровича ).

Основу балету створює дійовий танець, але часто в балет включають також дивертисмент. Лише в рідких випадках балет будується на основі якого - небудь одного вида танцю (за виключенням класичного ).Дійовий танець – це танець втілення розвитку дій балетного спектаклю. В 19 -20 ст. дійовий танець охопив усі різновидності танцю, які розвивали дію, на відміну від дивертисментного, який виражав не дію, а стан і пантоміму, які розкривали дію, але нетанцювальними засобами. Дійовий танець – основний виразний засіб сюжетного балета, в безсюж. немає дійового т. Дійовий т. завжди розкриває сюжет і розвиває драматичну дію.В основі драматургії дійового танцю лежить конфлікт почуттів. Життя – це безупинно розвиваюча дія, це вчинки людини, в котрих проявляється його світорозуміння, переконання та принципи. І всі ці почуття опріч волі свідомості людей, неодмінно знаходять так або інакше своє відображення в їх зовнішньому вигляді і перш за все в міміці обличчя, жестах рук, осанці, ході і багато чого іншому. Коли людина знаходиться під впливом великої кількості почуттів і між ними виникає боротьба, мова йде про переживання почуттів, котрі знаходять рівновагу тільки в результаті перемоги одних над іншими, і коли цей процес стає частиною художнього твору, то його можна назвати драматургією почуттів.

Кожне окремо взяте почуття має безліч відтінків і відповідно – розмір свого проявлення. Так, наприклад, радість може бути тихою, м’якою, а може бути бурхливою, нестримною. Вміння не тільки викликати в собі необхідні почуття, але й керувати ним – це велике, складне і тонке мистецтво акторської майстерності. Почуття , висловлені на сцені, також підпорядковані драматургічному закону: вони повинні мати свою експозицію, зав’язку, розвиток, кульмінацію і розв’язку.(лебединное озеро, жизель, бахчисарайський фонтан, Ромео и Джульєтта).



Дивертисмент – від французького –розвага, забава. Це театральне видовище зібране з номерів різних жанрів(драматичних, вокальних, танцювальних). Витоки – з народних вистав в Італії (епоха відродження: 14 -15ст.), в Росії – в 2 – й пол.18ст. Структурна форма всередині балетного спектаклю, яка є сюітою танцювальних номерів. В середині дивертисмента мали місце свої кульмінації (зазвичай – розгорнутий ансамбль класичного танцю, оточений номерами характерних танців). Зразками академічної форми дивертисменту є 2 –й акт «Баядерки», «Лебединого озера», а також останній акт «Спящей красавицы». Форми дивертисментної сюїти зберігаються в деяких балетах сучасних композиторів: «Гаяне», «Спартак», «Красный мак».

Народження кожного балета, як і усякого іншого художнього твору, починається із задуму. Задум включає в себе ідею і тему, на основі котрих надалі буде створено хореографічний твір, а також зміст сюжету та фабули майбутнього спектаклю. Як визначається поняття «сюжет»? В художній літературі сюжетом називається система подій. За допомогою сюжету письменник втілює суспільні конфлікти, розкриває характери героїв в діях і в вчинках, у взаємовідносинах їх між собою. Він історичний і може бути зрозумілий тільки в зв’язку з тими конкретними суспільно історичними умовами, котрі його породили. В сюжеті обов’язковий конфлікт, а відповідно, зав’язка, кульмінація і розвиток дії. Сюжету в свою чергу допомагає фабула – це послідовність зображень, фактів, вчинків героїв в художній оповіді. Сюжет реалізується, розгортується в фабулі, тобто в хронологічній послідовності подій та дій. Фабула і сюжет невід’ємні один від одного і є основою композиції. Що таке композиція? Це структура художнього твору, обумовлена його змістом. Процес створення балетного спектаклю складається з 5-ти ланок єдиного ланцюга. Кожна з цих ланок – самостійний і складний творчій процес, котрий в той самий час перебуває в органічному взаємозв’язку з усіма іншими.



Перша ланка – виникнення у драматурга (або у самого балетмейстера) задуму ідеї – теми майбутнього спектаклю і втілення його в програму, яка складена по законам драматургії та розкриває сюжет, тобто ряду подій, котрі мають місце в певну епоху, в певних умовах, з визначенням і описом місця дії, часом і характером дії, з перерахуванням та розгорнутою характеристикою усіх основних дійових осіб. Навіть фантастичний сюжет несе в собі відбиток тої чи іншої епохи, національний колорит.

Друга ланка – є композиційний план, або музично – хореографічний сценарій, котрий створюється для композитора балетмейстером на основі готової програми та усіх вивчених необхідних матеріалів. Отримавши композиційний план, композитор приступає до створення музики, консультуючись в процесі з балетмейстером. Створення композитором самостійного твору мистецтва – музики балета – і є ТРЕТЯ ЛАНКА.

Четверта ланка включає весь період створення балета, всіх його танців і сцен. Першим етапом створення хореографії є робота балетмейстера з концертмейстером. Познайомившись з готовим музичним твором і з’ясувавши для себе його драматургічний розвиток, балет – р складає план роботи по створенню танців та їх постановці. Створюючи всі сольні і масові танці та сцени, він записує їх собі для пам’яті. Одночасно балетмейстер пише експозицію спектаклю, тобто опис свого задуму.

Пята ланка – постановка усього твору в репетиційних залах: показ та вивчення з артистами сольних партій та кардибалета. Заключний етап роботи – репетиції на сцені з оркестром (декорації, костюм, грим, освітлення).

Тільки доброякісна драматургія балетної програми може слугувати міцним каркасом для музичної, а потім хореографічної драматургії балетного твору. Необхідно точно визначити різницю між програмою, сценарієм (композиційним планом) і лібретто.

ПРОГРАМОЮ ми називаємо зміст, сюжет майбутнього балету, який викладений в літературній формі. В ній обумовлена задумана автором конструкція майбутнього балета: його акти, картини, епізоди, дається характеристика дійових осіб у їх взаємозв’язку, визначається лінія їх дій та вчинків. Програма являє собою лише літературне творіння, а зовсім не «балет», так, як не включає в себе ні музики, ні самої суті балета – хореографії. В минулому програму створювали самі балетмейстера(Дідло, Петіпа), позичаючи сюжети в більшості з міфології або ж з літератури.

Ж.Ж.Новер казав в своїх «Письмах о танце», що від драматургічного твору завжди очікують дії, пристрасті, інтриг, без них п’єса не може надовго затримати увагу глядача.

СЦЕНАРІЙ АБО КОМПОЗИЦІЙНИЙ ПЛАН – це підібрана, спеціально розроблена вже балетмейстером послідовність танців і пантомімних сцен. Програма може бути написана любим драматургом, сценарій обов’язково потребує знань спеціаліста хореографа. Композиційний план потрібен композитору майбутнього балету, і звичайно, ще не вміщає в себе хореографію. Тільки отримавши від композитора музику, балетмейстер починає створювати хореографію спектаклю і створює його хореографічний текст.

ЛІБРЕТТО БАЛЕТА (першопочаткова драматургічна основа ) – це короткий опис змісту спектаклю: викладаються події, визначається ідея, конфлікт і характери. Сценарії за часту основані на літературному творі і складаються з врахуванням можливостей їх музичного та хореографічного втілення. Програма, яка первісно була запропонована для створення балета, і лібретто, написане після його постановки, часто не співпадає. Автор програми зобов’язаний побудувати драматургію балетного спектаклю з таким розрахунком щоб дія відбувалась в теперішньому часі. Балет не користується словами і не може розповісти про те що минуло або повинно статись. «Балет не терпит в своей грамматике времени будущего или прошедшего, а требует только настоящего, иначе зрителю трудно будет понимать сюжет его…» - писав в свій час А. Глушковський. В балетному спектаклі ми сприймаємо тільки ті дії котрі бачимо власними очами. В крайньому випадку автор може використати так званий наплив почуттів у вигляді спогадів. На основі сценарію пишеться балетна музика. Її розподіл на акти і картини, сцени і номера, послідовність і структура епізодів визначаються сценарієм. Музика дає танцю метро ритмічну і емоціонально – образну основу. Балет – це драма написана музикою і втілена в хореографії.



Лекція 2.РЕЖИСУРА ТАНЦЮ АБО БАЛЕТНА РЕЖИСУРА

План:

  1. Види хореографічних режисур.

  2. Сходи драматургії.

  3. Поняття «драматургія балету».

Це комплекс прийомів і методів для створення музично-хореографічного образу. Включає в себе використання всього арсеналу зображально-виражальних засобів хореографії і відповідає на найголовніше питання - як, яким чином, і умовно включає в себе сім основних видів режисури:

1.Режіссура руху (виразного і образотворчого).

Режисура руху (виразного і образотворчого) є і має бути завжди, тому, що це основа з основ, це Альфа і Омега хореографії. Виразні руху (пози) балету є серцевина хореографії. Вони власне і роблять танець танцем, вільним виливом емоційного стану людської душі і людського тіла. Це режисура будується в основному на образотворчому танцювальному матеріалі і пантомімі.

2.Предметна режисура (з реальним предметом і предметами).

Цей вид режисури припускає використання в танці додаткових засобів перш за все це атрибути і символи вказують на персоніфікацію діючого персонажа (у царя жезл, у гладіатора меч і т д.) По друге це сценічний реквізит, дозволяє глядачеві розмежувати соціальний статус, належність суспільної верстви і що робить в силу своєї специфіки побудова особливої ​​лексики (приміром, селянка з відрами на коромислі і дворянку з букетом чудових троянд) в силу специфіки вони не зможуть однаково рухатися, і хореографія буде відрізнятися.


3.Безпредметна режисура (з уявними предметами або збудованими з тіл).

Ця режисура має історичне минуле, при формуванні принципів балетної вистави і їх змісту надавалося величезне значення. Танець був дієвим, тобто всі головні перипетії сюжету вирішувалися пантомімою. Грамотне і вміле використання в поєднанні з даною режисурою з фантазією постановника, посилить і збагатить його творіння.

4.Режисура уяви (з уявним персонажем або персонажами).

Цей вид режисури, використовуються в хореографії значно рідше, ніж інші, і застосовується як балетмейстерський прийом в окремих сценах або невеликих танцювальних фрагментах. Постановник завжди повинен відчувати себе в своїй стихії бути новатором, постійно додавати нове, своє, пропагувати самобутність і не боятися експериментувати. Режисура уяви це один з головних, потрібних і ефективних інструментів.


5.Режисура ситуацій (різних сценічних положень дійових осіб).

Суть даної режисури полягає в тому, що для її застосування необхідно володіти певними прийомами, методами розвитку руху (механічна, метроритмічна, метафорична) і володіння поняттям «Динаміка сценічного простору». Вихід з якоїсь мізансцени або навпаки створення певної мізансцени, завжди обмежується планшетом сцени та її планами, а ми знаємо, що плани сценічного майданчика неоднорідні: на авансцені рух звучить дуже сильно, а на другому або третьому плані у лаштунки звучання руху, та й дії танцю приглушені. Виходячи з цього ми змушені враховувати дану специфіку і відповідно намагаємося знайти ті рухи, пози, і будуємо танцювальну комбінацію таким чином, щоб потрібна ситуативність або звучала голосно або навпаки була приглушена.


6.Режисура імпровізації (створення танцю в реальному часі).

Даний вид режисури полягає в твір танцювальної лексики персоніфікаціонних чи емоційних властивостей, персонажем або персонажами в реальній танцювальній дії, в реальному виразно-конкретному музично - драматургічному просторі, носить характер миттєвої (одномоментної) творчості.


7.Режисура стилізації (методи стилізації руху)

Даний вид режисури є найбільш важким з усіх, але і самий цікавим для прояву індивідуальної творчості, так як передбачає максимальне використання всіх професійних та інтелектуальних здібностей постановника і, перш за все володіння «Режисурою руху». По-друге, ця режисура вимагає танцювальної техніки як такої взагалі. По-третє, знання і володіння елементарними основами музичного матеріалу. Умовно дана режисура припускає, що автор виробляє трансформацію початкового руху різними способами і методами, тобто:

- переказ іншої стилістики руху або танцювальної фрази (комбінації) різними видами балетних режисур;

- виконання рухів в різних умовах метроритму, темпоритму;

- надання руху певного характеру, тобто застосувати аспект метафоричного, персоніфікаціонного перетворення руху та подальшого його розвитку.

Танець в силу своєї смислової змістовності та універсальності є одним з життєвих проявів людини, має величезне значення в культурному просторі і, на думку дослідника А. Гіршона, іноді трактується як «... ваш власний танець з життям» , в якому все, з чим ми зустрічаємося, є партнером по танцю. М.Ю. Єрьоміна весь процес історико-культурного становлення суспільства визначає як «роман Людства з Танцем», який схожий на взаємовідносини батьків і дітей, ролі яких постійно змінюються: то людство виступає в образі суворого тата, а новий танець одягає маску пустотливого пасинка, то сам танець стає залізним консерватором і не слухає закликів спраглих; їх змін нащадків Адама і Єви ».

Кожен етап розвитку танцювального мистецтва має певний сенс, який А.Ф. Лосєв розуміє як «відомого роду відображення, але вже у свідомості та мисленні, а не просто у фізичній або фізіологічнії дійсності».

Смислова універсалія танцю розкривається в його різних функціях: моральної, комунікативної, психологічної гедоністичної, регенераційної, розвиваючої, навчальної, виховної і т.д., кожна з яких містить в собі суворо індивідуальний сенс і породжує певні типи «танцювальної експресії» (Ю.М . Слонімський) або методи хореографічного мислення. «Семантичнє віяло» (Т. Є. Дадіанова) сенс танцю виникає вже на ранніх стадіях розвитку людини. І.А. Герасимова пише: «Розвивається особливий різновид мислення - ритмомислення, під яким розуміється" здатність через зовнішній виражений ритм вловлювати внутрішні пульсації об'єктів ». Ритмічно організований танець вже тоді грав роль універсальної мови універсальної мови розуміння та вболівання, спілкування, навчання, пізнання.

Подальший розвиток хореографічного мислення розвивався за двома основними напрямками: становлення методів хореографічної драми і танцювальної симфонії. На сучасному етапі, завдяки філософському і гуманітарному розумінні мови як «втілення соціокультурних і персональних смислів», стало актуальним розгляд смислового значення танцю, що складається з двох моментів - індивідуальної значущості виразного руху тіла танцівника і універсального сенсу людського тіла.
СХОДИ ДРАМАТУРГІЇ
1.ЕКСПОЗІЦІЯ - Тут глядачі знайомляться з діючими особами: слухаючи музику і спостерігаючи танцюючих, розуміють, що перед ними - люди певної національності, які живуть або жили в ту чи іншу епоху. Стає зрозумілим жанр танцю-народно-характерний, фольклорний, історичний, або класичний дует, сольна варіація, па-де-труа, па-де-катр, масовий, кордебалетний танець. Експозиція налаштовує глядачів на сприйняття танцю.

2.ЗАВЯЗКА – Початок дії,виконавці які вийшли на сцену починають власне танець. Вони роблять складніші рухи, інтригують: що буде далі, після цієї зав'язки, як буде розвиватися танець.

3.Розвиток дії (ряд ступенів перед кульмінацією) також буває наростаючим, сильним або розтягнутим, розхолоджує.

Про розвиток танцю (ряду ступенів перед кульмінацією). Розвиток танцю, як і його зав'язка, визначається задумом і змістом хореографічного твору. Він не обов'язково має йти сходами вгору, щоб кожна наступна комбінація неодмінно перекривала попередню. Можуть бути і навмисні спади, як би повертають назад, з метою накопичення «інтриги» для подальшого злету на більш високу ступінь.


4.КУЛЬМІНАЦІЯ, як і зав'язка, може бути яскравою, вражаючою, справжньою вершиною танцю, зрозумілою для глядачів.
5.РАЗВЯЗКА повинна бути підготовлена ​​органічно всім ходом танцювального дії, але буває невиправдано раптовою, нічим не обумовленою, а в іншому випадку - затягнутою, охолоджуючим, порушує всі враження від танцю. Закінчення хореографічного твору. Глядач отримує відповіді на всі питання, поставлені автором на розсуд глядачів які виникли у нього по ходу сценічної дії. Балетмейстер повинен дати свій авторський філософський смисловий підсумок. Має бути яскравим, могутнім, сильним щодо попередніх сцен.
ДРАМАТУРГІЯ БАЛЕТУ - конфліктний розвиток дії балетного спектаклю. В її основі - сюжетний і смисловий конфлікт, закладений у певній життєвій ситуації, що розвивається та вирішуються протягом музично-хореографічної дії. Визначається сценарієм, що дає короткий словесне виклад ідеї, сюжету, конфлікту, характерів героїв майбутнього спектакля. Центральне значення в хореографічному втіленні музичної драматургії набувають кульмінаційні, вузлові епізоди, етапні моменти сюжетної дії. На чергуванні цих епізодів заснована зміна зав'язки, розвитку дії, кульмінації, розв'язки. Драматургія балету передбачає не стільки виявлення у виставі подробиць сюжету, опис побуту та інше, скільки втілення вузлових подій внутрішнього світу і взаємин героїв або етапних моментів у долі народа. У безсюжетного балету драматургія балету заснована на зіставленні, зміні, контрастах, розвитку людських переживань, що втілюють певну ідею. Драматургія балету близька і драматичному театру і сімфонічній музиці. У різних жанрах балетного спектаклю ця близькість може реалізовуватися в різних ступенях, породжуючи різноманітність драматургічної форм від сюжетно-розвиненого балету-п'єси до безсюжетного балету-симфонії. У найбільш досконалих зразках балетного театру драматургія балету заснована на глибокій єдності сценарію, музики і хореографії.

Література:

1. Агриппина Яковлена Ваганова. Статьи, воспоминания, материалы: [сборник] / Яковлена Ваганова Агриппина. – Л.-М.: Искусство, 1958. – 344 с.

2. Балет. Энциклопедия / гл. ред. Ю.Н. Григорович. – М.: Советская энциклопедия, 1981. – 632 с.

3. Березова Г.О. Ваганова – украинскому балету / Г.О. Березова // Агриппина Яковлена Ваганова. Статьи, воспоминания, материалы: [сборник] – Л.-М.: Искусство, 1958. – 344 с.

4. Все о балете: [словарь-справочник] / сост. Е.Я. Суриц. – М.-Л.: Музыка, 1966. – 455 с.

5. Загайкевич М.П. Драматургія балету / М.П. Загайкевич; АН УРСР; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії. – К.: Наук. думка, 1978. – 257 с.

6. Станішевський Ю.О. Танцювальне мистецтво України в іменах і датах / Ю.О. Станішевський // Хореографічне мистецтво України у персоналіях: Хореографи, артисти балету, композитори, диригенти, лібретисти, критики, художники: біобібліографічний довідник. – К.: [б. и.], 1999. – 223 с.

7. Станішевський Ю. Український радянський балетний театр 1925–1975 / Ю.О. Станішевський. – К.: Муз. Україна, 1975. – 223 с.

8. Стефанович М. Київський державний ордена Леніна академічний театр опери та балету УРСР ім. Т.Г. Шевченка: історичний нарис / М.П. Стефанович. – К.: Мистецтво, 1968. – 2-ге вид., доп. і випр. – 274 с.

9. Туркевич В.Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях: Хореографи, артисти балету, композитори, диригенти, лібретисти, критики, художники: [біобібліографічний довідник] / В.Д. Туркевич. – К.: Біографічний ін-т НАН України, 1999. – 223 с.

10.Зырянов, А.В. Композиция и постановка танца: метод. рекоменд./ А.В. Зырянов. – Иркутск: ОГОБУ СПО «ИРКПО», 2013. – 127 с.

11. Карпо, В.І. Основи режисури / В.І. Карпо. – М, 2003 р.

12. Лопухов, Ф.В. Величие мироздания. Танцсимфония Ф. Лопухова / Ф.В. Лопухов. — П.: Издание Г.П. Любарского, 1922.

13. Лопухов, Ф.В. Пути балетмейстера / Ф.В. Лопухов. — Берлін: Петрополіс, 1925. — 173с.

14. Лопухов, Ф.В. Шестьдесят лет в балете / Ф.В. Лопухов. — М.: Искусство, 1966.— 368 с.

15.Лопухов, Ф.В. Хореографические откровенности / Ф.В. Лопухов. — М.: Искусство, 1972.— 216 с.

16.Лопухов, Ф.В. Вглубь хореографии / Ф.В. Лопухов. — М.: Фолиум, 2003.— 204 с.— ISBN 5-93881-022-1.

17.Carl Ferdinand Pohl: Fux, Johann Joseph – de.wikisource.org / wiki / ADB: Fux, _Johann_Joseph / / Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). - Bd. 8. - Leipzig: Duncker & Humblot, 1878. – S. 272-275.

18.Зырянов, А.В. Композиция и постановка танца [Електронний ресурс] / А.В. Зырянов. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D3%ED%E8%F1%EE%ED-.

19.От обывателя до творца [Електронний ресурс] // Сцена театр –школа: темпоритмические действия. – Режим доступу: http://teatr.scaena.ru/page.php?id=849.

20.Композиция и постановка танца [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dance-composition.ru/publ/zyrjanov_a_v_doklad_po_iskusstvu_baletmejstera_osnovnye_aspekty_muzykalno_khoreograficheskogo_obraza/11-1-0-143.



21. Унисон [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tolkslovar.ru/u2088.html.

22.Зырянов, А. Основніе аспекті музікально-хореографического образа [Електронний ресурс]/ А. Зырянов. – Режим доступу: http://www.studfiles.ru/preview/3827212/.
Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Жек дуадақтарды аулауды жүргізу туралы «Жануарлар дүниесін қорғау, өсімін молайту және пайдалану туралы»
2017 -> Бағдарламасы өтетін күні: 16 тамыз 2017 жыл Өтетін орны: Шымкент қаласы
2017 -> Қазақстан Республикасы Ауыл шаруашылығы министрлігінің
2017 -> Мемлекеттік мекеме
2017 -> Қосымша 2 Техникалық ерекшелігі Реанимациялық бригадаларға арналған жылжымалы жедел медициналық көмек комплексі
2017 -> Қазақстан Республикасының Білім және ғылым министрлігі «Кәсіпқор» холдингі» коммерциялық емес акционерлік қоғамы
2017 -> Қазақстан Республикасы Ауыл шаруашылығы министрлігі Ветеринариялық бақылау және қадағалау комитетінің Оңтүстік Қазақстан облыстық аумақтық инспекциясының
2017 -> Бос јкімшілік мемлекеттік лауазымдарєа орналасуєа конкурс туралы хабарландыру 17/07/2012г


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет