Міністерство аграрної політики України



жүктеу 4.45 Mb.
бет19/21
Дата26.08.2018
өлшемі4.45 Mb.
түріРішення
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

Найбільшу питому вагу в стаді займають корови, їх процентний склад впродовж останніх трьох років дещо збільшився. При цьому питома вага телиць різного віку сильно коливається. Істотно зменшилася кількість телиць української червоно-рябої молочної породи старше 18 місяців ( на 12,8%), а симентальської породи – збільшилася на 3,6%.

Віковий склад гурту корів представлено в табл. 2.



Таблиця 2 - Віковий склад стада корів (українська червоно-ряба молочна порода)
Роки

Показ-ники

Вік в отеленнях

По стаду

M±m

Cv, %

1

2

3

4-5

6-9

10 і старше

2005
Голів

82

94

75

54

41

14

360

3,10±0,01

6,5

%

22,8

26,1

20,8

15,0

11,4

3,9

100

2006
Голів

179

82

57

63

20

9

410

2,50±0,01

12,0

%

43,7

20,0

13,9

15,4

4,9

2,2

100

2007
Голів

125

105

74

66

59

7

436

3,10±0,01

11,8

%

28,7

24,1

17,0

15,1

13,5

1,6

100

За період аналізу спостерігається тенденція до коливання середнього віку корів – в порівнянні з 2005 роком їх вік в лактаціях зменшується на 0,60 лактації і у 2007 році знову збільшується до рівня 2005 року. Найбільшу питому вагу в стаді займають корови у віці 1-2 лактації. У той же час в стаді достатньо велика кількість тварин старше шостої і старше лактації – 63 голови або 15,1% загального поголів'я. В цілому структура стада у віковому аспекті відповідає вимогам, що пред'являються, для отримання максимальної продуктивності.

У кожному стаді краща по продуктивності частина тварин, як правило, має вищу живу масу. Проте кінцева величина живої маси не має селекційного значення, і для племінної роботи вельми важливо передбачати граничну масу тварини.

Аналіз живої маси корів української червоно-рябої молочної породи представлений в табл. 3.

Таблиця 3 - Жива маса корів (2007 рік), кг



Вік в лактаціях

голів

М±m

σ

Cv, %

1

167

471±3,8

51,4

12,3

2

103

539±3,2

49,0

10,7

3 і старше

102

560±2,2

44,9

9,5

В середньому по гурту

372

520±1,6

47,1

10,3

Корови мають середню живу масу 520 кг. Встановлена вікова закономірність збільшення живої маси з віком. Так, жива маса корів по першій лактації на 68 кг менше в порівнянні з живою масою корів по другій лактації і на 89 кг менше у порівнянні до повновікових корів. Мінливість цієї ознаки має значення 9,5-12,3%.

До основних показників молочної продуктивності корів відносять такі, як надій за 305 днів лактації, середній вміст жиру в молоці, кількість молочного жиру за лактацію, швидкість молоковіддачі та інші.

У ВАТ „Племінний завод „Червоний велетень” рівень молочної продуктивності корів української червоно-рябої молочної породи, що відноситься до спеціалізованої молочної породи, знаходиться на високому рівні (табл. 4).

Таблиця 4 - Молочна продуктивність корів (2007 рік)



Лактації

Показ-ники

n

Надій за 305 днів лактації, кг

Середній вміст жиру, %

Кількість молочного жиру, кг

Швидкість молоко від-дачі, кг/хв.

В середньому по стаду

1

M±m

116

4971±71,1

3,91±0,027

194,2±1,46

1,80±0,031

Cv, %

15,4

7,5

8,1

18,5

2

M±m

86

5230±62,1

3,90±0,029

204,1±1,61

-

Cv, %

11,0

7,0

7,3

-

3 і ст.

M±m

141

5491±50,0

3,90±0,020

214,0±1,23

-

Cv, %




10,8

6,1

6,8

-

Разом

M±m

343

5253±34,9

3,90±0,014

205,1±0,79

1,80±0,016

Cv, %

12,3

6,8

7,1

16,0

в т.ч. селекційне ядро

1

M±m

89

5320±70,5

3,89±0,022

207,0±1,10

1,83±0,021

Cv, %

12,5

5,4

5,0

10,8

2

M±m

57

6010±117,8

3,90±0,026

234,2±1,58

-

Cv, %

14,8

5,0

5,1

-

3 і ст.

M±m

69

6120±121,5

4,00±0,026

245,0±1,50

-

Cv,%

16,5

5,4

5,1

-

Разом

M±m

215

5760±59,3

3,92±0,014

226,0±0,79

1,83±0,021

Cv, %

15,1

5,2

5,1

10,8

В цілому по стаду надій за 305 днів по пробонітованим тваринам в 2007 році склав 5253 кг, середній вміст жиру в молоці 3,90%, кількість молочного жиру 205,1 кг.

У племінне ядро було відібрано 215 корів. Удій за 305 днів лактації в цілому по ядру склав 5760 кг, що на 507 кг більше в порівнянні з цим показником стада. Середній вміст жиру в молоці племінного ядра практично не відрізняється від даного показника по стаду. У той же час по кількості молочного жиру в молоці встановлена вірогідна різниця – 20,9 кг.

Ці дані свідчать про те, що в стаді є достатній генетичний запас продуктивності за основними показниками.

На продуктивність тварин впливає цілий ряд чинників. Першорядне значення з них мають спадковість, порідність, вік, а також умови годівлі і утримання. Для значного збільшення виробництва продукції тваринництва при одночасному зниженні її собівартості необхідно систематично покращувати порідний склад, вести поглиблену племінну роботу, зміцнювати кормову базу господарства, покращувати вирощування молодняку, організувати повноцінне годування в літній і стійловий періоди і раціональне використання дорослих тварин.

У практиці тваринництва відомо, що мінливість одних ознак в більшій мірі залежить від умов навколишнього середовища (величина удою в межах породи, жива вага, вгодованність і ін.). А мінливість інших – від спадковості (вміст білка і жиру в молоці, масть, деякі анатомічні і фізіологічні видові ознаки: число хребців, число і форма зубів, група крові і т.п.

Ефективність селекції залежить від багатьох чинників: кількості селекційних ознак, величини коефіцієнта спадковості, взаємозв'язку між ознаками, характеру відбору і ін.

При вивченні ефективності відбору в цілому по стаду встановлено, що успадкованість основних показників молочної продуктивності має високу мінливість (табл. 5).

5. Ефективність селекції в цілому по стаду


Показники

h2

Sd

при зміні поколінь



Надій за 305 днів лактації, кг

0,18

507

91,3

Середній вміст жиру, %

0,61

0,02

0,0122

Швидкість молоковіддачі, кг/хв.

0,55

0,03

0,0165

Найменший показник коефіцієнта успадкованості встановлений по удою за 305 днів лактації – 0,18, найвищий за вмістом жиру в молоці –0,61.

При масовій селекції, при збереженні звичних умов годування і утримання можна збільшити удій за 305 днів лактації на 91,3 кг (в середньому по стаду). Середній вміст жиру в молоці (за умови зміни покоління) можна збільшити відповідно на 0,0122%. Швидкість молоковіддачі, яка у однаковій мірі обумовлена як генотипічними, так і фенотипічними чинниками, можна поліпшити на 0,0165 кг/хв.



Висновки. Проводити цілеспрямований відбір корів по основних господарсько-корисних ознаках за вимогами, що відповідають не нижче класу „еліта”.
Література: 1. Надіїна В.М., Головко В.О., Сокол О.І. та ін. Основні концептуальні положення розробки комплексної програми відродження тваринництва Дергачівського району Харківської області // Проблеми зооінженерія та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць ХДЗВА. –Х.: РВВ ХДЗВА, 2004. –Вип. 12. –Ч. 1. –С. 3-19. 2. Хмельничий Л. Продуктивність та особливості екстер’єру корів високопродуктивного стада української червоно-рябої молочної породи // Тваринництво України. – 2002. -№3. –С. 14-16. 3. Федак В. Молочна продуктивність первісток голштинізованої худоби угорської селекції // Тваринництво України.- 2001. -№ 2. -С.19. 4. Смоляр В. Прогресивні техніко-технологічні рішення у молочному скотарстві // Тваринництво України. –2000. -№3-4.-С. 7-9.

БДЖІЛЬНИЦТВО

УДК 638.165



ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СОРТІВ МЕДУ
Брєжнєв Д.С., студент 2 курсу, факультету ветеринарної медицини

Гончарова І.І., науковий керівник, канд. с. - х. наук

Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків
Актуальність. Продукти бджільництва, різноманітні за складом і властивостями, неповторні своєю природою, мають велике значення для людей. Бджолиний мед і віск – основна продукція бджільництва.

Мед – цукриста речовина, вироблена в бджолиному гнізді з нектару або паді. До його складу входить близько 300 речовин і зольних елементів, але основу становлять прості цукри – фруктоза і глюкоза. Майже всі компоненти меду містять нектар рослин і лише деякі потрапляють у мед з організму бджіл під час переробки нектару.

Колір меду – від водянисто-прозорого до темного з різними відтінками. У зрілому стані він тягучий, а з підвищеним вмістом води – рідкий. Водність не повинна перевищувати 21%. Норма інвентарного цукру в сухій речовині не менше ніж 79%, сахарози – не більше ніж 6%. Діастазне число не менше ніж 7 од. Готе. Для натурального меду характерна негативна реакція на оксиметилфурфурол. Відкачаний мед не повинен містити механічних домішок – воскових часточок, бджолиних личинок, піни тощо [4-6].

Виготовлення меду – складний і властивий тільки бджолиній сім’ї процес, суть якого полягає в збиранні й переробці нектару. З нектару бджоли виробляють нектарний, або квітковий мед. Сировиною для вироблення падевого меду, який також належить до натурального, є падь та медвяна роса. В сучасному бджільництві добувають переважно нектарний мед. Чим більше росте медоносних рослин у зоні розміщення пасік і чим кращі умови для виділення та збирання нектару, тим більше виробляється меду в господарстві [1].



Мета дослідження. Метою нашої роботи було проаналізувати основні сорти меду та оцінку його натуральності.

Методи дослідження. На підставі вивчення наукової, навчальної літератури, методичних рекомендацій було проаналізовано основні сорти меду і аналіз його натуральності.

Результати дослідження. Нині основна продукція бджільництва – відцентрований мед, який добувають із стільників відкачуванням на медогонках. Пресований, самостійний, топлений мед у сучасному бджільництві добувають надзвичайно рідко. Свою назву мед дістає залежно від виду рослин, з яких зібрано нектар. Також мед називають іноді залежно від місцевостей або угідь, де його збирали. Розрізняють мед і за кольором, що зумовлюється його природними особливостями. За цією ознакою виділяють три групи сортів: світлі, помірно забарвлені і темні.

Основні сорти меду. Гречаний мед бджоли збирають переважно в лісостепових і поліських районах. Він має приємний запах, гострий смак. Злегка подразнює слизову оболонку горла. Колір його темний. Порівняно з іншими сортами меду в ньому більший вміст білкових речовин та мінеральних елементів, зокрема заліза. Використовують його також як корм під час зимівлі бджіл. Рекомендується вживати для посилення процесу кровотворення, запобігання розвитку атеросклерозу та інших захворювань.

Соняшниковий мед – основний сорт продукції бджільництва у південних областях. Має світлий із золотистим відтінком колір, приємний терпкуватий смак.

Конюшиновий мед збирають у місцях природного поширення та вирощування конюшини як кормової культури. Колір світлий, майже прозорий, із ніжним ароматом.

Ріпаковий мед бджолині сім’ї збирають під час цвітіння озимого ріпаку в районах вирощування його на насіння та зелену масу. Колір меду світлий, містить підвищену кількість глюкози. Аромат приємний, має гіркуватий смак.

Мед з білої акації збирають у районах, де є її насадження. Акацієвий мед водянисто-прозорий із слабким ніжним ароматом. Містить підвищену кількість фруктози. Придатний для приготування «чангмеду». Цей продукт готують, заливаючи медом у скляних банках нарізані шматочки стільників. Цей сорт меду рекомендується вживати як загальний засіб при безсонні, шлунково-кишкових захворювань.

Липовий мед – цінний харчовий і лікувальний продукт світло-жовтого кольору. Має приємний ніжний аромат і смак. Вважається одним із кращих сортів меду для лікування дихальних шляхів, застудних захворювань і зовнішніх ран.

Буркуновий мед – один з кращих сортів. Він дуже приємний на смак, має ніжний аромат, світло-жовтий колір.

Мед з лісової малини належить до кращих сортів. Свіжий мед світлий, має ніжний приємний смак, високо цінується як товарна продукція і корм для бджіл на зиму. Медозбір з малини починається у червні – в період масового цвітіння.

Мед з хаменерію ( іван-чаю ) – це водянисто-прозорий із зеленуватим відтінком продукт, має ніжний слабкий аромат. Аромат і смакові якості посилюються, якщо є домішки нектару з інших рослин. Медозбір триває протягом місяця, починаючи з другої половини червня.

Мед з плодових дерев бджоли виробляють під час цвітіння садів та лісових диків яблунь, груш, черешень, вишень. За сприятливої погоди сім’ї не тільки встигають поповнити кормові запаси, а й дають товарну продукцію. Мед жовто-червоний. Цінується як високоякісний ранній сорт меду, який відкачують малими порціями відразу після того, як бджоли його відкладуть.

Люцерновий мед світлий з бурштиновим відтінком та ніжним ароматом.

Коріандровий мед належить до кращих сортів. Має своєрідний аромат, ніжний смак, бурштиновий колір.

Еспарцетовий мед світло-жовтого або світло-бурштинового кольору з приємним ароматом. Його відкачують перед медозбором з гречки.

Поліморфний мед з лучних трав бджоли заготовляють під час цвітіння білої конюшини, волошки лучної, плакуна верболистого, м’яти, материнки, шавлії, чебрецю та інших рослин. Колір від золотисто-жовтого до коричневого з приємним своєрідним смаком. Вважається дуже корисним, оскільки нектар з різних трав має різний хімічний склад.

Падевий мед бджоли використовують з паді – солодкого рослинного соку, що з’являється на листках, молодих пагонах та корі у вигляді солодких липких крапель [1-5].



Оцінка натуральності меду. Крім нектару й падалі бджоли можуть приносити у вулики солодку продукцію іншого походження. Коли немає квітучих рослин, збирачки знаходять сік зрілих пошкоджених плодів і ягід, розчин цукрів у незахищених місцях на підприємствах харчової промисловості, солодкі продукти переробки. За незначного збору бджоли витрачають їх відразу, не накопичуючи про запас. Це не впливає негативно на життєдіяльність сім’ї, і якість товарного меду не змінюється. Використання більш багатих джерел призводить до утворення домішок в натуральній продукції, які погіршують якість корму для бджіл, зменшують лікувальну, а також харчову цінність меду.

Стандартом визначено норми і показники якості бджолиного меду, що споживається в натуральному вигляді. Йому властивий солодкий приємний смак, природний аромат без сторонніх запахів і присмаків. У ньому не повинно бути ознак бродіння (піни, виділення газів, кислотного і спиртового присмаків).



Мед з плодових і ягідних соків не належить до натуральної продукції бджолиної сім’ї і не відповідає вимогам стандарту. Він містить підвищену кількість складних речовин, що не перетравлюється в організмі бджоли. Для зимівлі такий корм не придатний.

Мед, виготовлений штучним способом, без участі бджіл, тільки зовні дещо схожий на натуральний. Його виготовляють на підприємствах харчової промисловості з цукру та інших солодких продуктів при відповідній обробці каталізаторами. Від бджолиного штучний мед відрізняється хімічним складом і значно поступається перед ним своїми якостями [6].

Висновки. Таким чином, у сучасному бджільництві увага до бджолиного меду не послаблюється. Біологія, хімія, медицина відкривають чимраз нові й нові властивості меду, багатогранний вплив його на людський організм як дієтичного й лікувального засобу.
Література: 1. Бондарчук Л. І. Атлас медоносних рослин України. – К.: Урожай, 1993. – 272 с. 2. Виробнича енциклопедія бджільництва. – К.: Урожай, 1966. – 499 с. 3. Давиденко І. К., Микитенко Г. Д., Челак С. О. Племінна робота у бджільництві. – К.: Урожай, 1992. – 120 с. 4. Иойриш Н. П. Продукты пчеловодства и их иследование. – М.: Россельхозиздат, 1976. – 176 с. 5. Нестерводський В. А. Як одержати більше меду та воску. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1950. – 76 с. 6. Поліщук В. П. Збільшення виробництва продуктів бджільництва. – К.: Урожай. 1975. – 144 с.

УДК 636.1



ЗАБОЛЕВАНИЯ ПЧЕЛ И ИХ ПОФИЛАКТИКА
Голоднюк М.И., студентки 2 курса факультета ветеринарной медицины


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


©kzref.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет