Розведення тварин актуальні проблеми



жүктеу 3.39 Mb.
бет16/17
Дата04.03.2018
өлшемі3.39 Mb.
түріРішення
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Висновки. Так як головною проблемою тваринництва - є збільшення кількості та якості продуктів тваринництва при мінімальних затратах труда та кошт, то проведені роботи підтвердили, що миргородська група свиней належить до групи сальних порід і як усі породи сального типу відрізняється від порід м'ясного і м'ясо-сального типів тим, що дає більше жиру в будь-якому віці.

За живою масою, екстер'єром, плідністю, оплатою корму й іншими господарсько корисним ознаками перевершували велику білу не тільки м'ясного, але і сального типу.

Удосконалення миргородських свиней зумовила сильно виражену їх різнотиповість. Свині, поліпшені методом розведення «в собі» при одночасному впливі на організм умовами годівлі і утримання, являють собою тварин сального типу, міцної конституції, прекрасно пристосованих до місцевих кормових і кліматичних умов. Свині, поліпшені великою білою породою, представляють собою тварин або більш полегшеного типу, або досить наближених до чисто беконного типу, або, нарешті, тварин проміжного м'ясо-сального типу, у залежності від того, які кнури великої білої породи були відібрані як поліпшувачі.

Література


  1. Герасимов В.І, Нагаєвич В.М Барановський Д.І та ін Свинарство України – Харків: Еспада, 2007.- С. 100-105.

  2. Рибалко В. Наукові аспекти розв’язання проблеми дефіциту свинини в Україні // Тваринництво України - 2006 - № 2 – С.2-5.

  3. Герасимов В.І, В. Рибалко, Нагаєвич В.М та ін Світовий генафонд свиней: Еспада, 2006.- с. 80-100.

  4. Адлерберг Г.П. К вопросу о происхождении домашних свиней. / Проблема происхождения домашних животных: Тр. лаб. генетики АН СССР. - Л.: БИ, 1933. — Вьш. 1. — С. 185-210.

  5. Борисенко Е.Я. Разведение сельскохозяйственных животных. — М.: Сельхозиздат, 1963. — 486 с.

  6. Волкопялов Б.П. Свиноводство: Учеб. — М.: Колос: Ленинградское отделение, 1968. — 432 с.

  7. Боголюбский С.Н. Происхождение домашних животных: Тр. лаб. генетики АН СССР. - Л.: БИ, 1933. - Вьш. 1. -С. 15-46.

УДК 636.4

АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПОРОСЯТ ПОРОДИ ЛАНДРАС
Храпова А.В., студентка V курсу технологічного факультету

Шевченко О.Б., Садовська Л.М., доценти, наукові керівники

Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків, Україна
Актуальність проблеми. Сучасне тваринництво у провідних країнах світу характеризується динамічним розвитком, використанням інтенсивних технологій ,постійним зростанням продуктивності тварин, що забезпечує стабільне збільшення виробництва продукції. Переведення свинарства України на індустріальні методи роботи створило основу для зростання обсягу виробництва продукції та зниження ії собівартості.

В умовах, коли державні і акціонерні господарства не повністю забезпечують потреби населення у свинині, важливу роль відіграють фермерські господарства. Світовий досвід засвідчує, що закономірним процесом для всіх цивілізованих країн є розвиток свинарства на індивідуальній основі при розумній концентрації виробництва. Тому створення ефективно діючих фермерських господарств потребує значних капітальних витрат на їх організацію і налагодження системи сервісних послуг і не слід найближчим часом розраховувати на їх вагомий внесок у загальний обсяг виробництва товарної свинини.



Завдання дослідження. Метою роботи є вивчити технологію вирощування поросят в ПП ХМ «Калашян». Для виконання випускної роботи були використані дані звітів, селекційні плани, дані первинного зоотехнічного обліку, балансові звіти, дані бонітування, дані по виробництву та використанню кормів, літературні джерела та власні спостереження і пропозиції.

Результати дослідження. ПП ХМ «Калашян» засноване на приватній власності громадянина України з правом найму робочої сили. Підприємство створене на необмежений строк засновником і власником якого є громадянин України Калашян Хачетур Мігранович. Підприємство в своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом та внутрішніми нормативними актами.

У виробництві продукції тваринництва велику роль відіграє як кількісний, так і якісний склад поголів‘я тварин, так як виробництво продукції тваринництва залежить від кількості тварин в господарстві.

Тваринництво представлена в господарстві свинарством (табл.1).

Так поголів'я свиней у 2007 році склало 500 голів, що на 11,1% більше показника 2005 року. Поряд з підвищенням кількості поголів'я збільшилася і їх продуктивність: середньодобові прирости свиней - на 12,8, вихід приплоду на 100 маток - на 49,7%. При організації племінної роботи з гуртом особливу увагу приділяється структурі – співвідношенню статево–вікових груп в процентному відношенні до загального поголів’я.



1. Поголів'я тварин на кінець року та їх продуктивність


Показники

2006 рік

2007 рік

2008 рік

2008 рік у % до 2006 року

Свині, всього голів

450

470

500

111,1

у т.ч. свиноматки

15

20

20

133,3

кнури-плідники

1

2

3

300

Середньодобовий приріст свиней, г

273

316

308

112,8

Вихід поросят на 100 маток, гол:.

1222

1533

1495

149,7

В умовах ПП ХМ „Калашян” у структурі гурту питома вага свиноматок складає 4%, кнурів–плідників - 0,6%, поросят до 2 –місячного віку - 24%, поросят 2-4 місяці - 27%, ремонтний молодняк -10 %, відгодівельне поголів’я -34,4 % (табл. 2).

2. Структура гурту свиней (2008 рік)

Статево – вікові групи

Ландрас порода

голів

Кнури - плідники

3

Свиноматки

20

Поросята 0-2місяці

120

Поросята 2-4 місяці

135

Ремонтний молодняк

50

Свині на відгодівлі

172

По гурту

500

В зв’язку з впливом віку маток і кнурів на їх продуктивність виникає питання про строки господарського використання батьківського поголів’я.По – перше, це має принципове значення для розробки ефективних технологій відтворення гурту: по – друге – важливо для підтримання правильної вікової структури гурту господарства (табл. 3).

3. Віковий склад основного гурту свиней (2008 рік)

Статево-вікові групи

Показники

Вік, місяців

12-17

18-23

24-29

30-35

36 і старші

Кнури

голів

-

-

-

3

-

%

-

-

-

100

-

Свиноматки

голів

-

-

-

20

-

%

-

-

-

100

-

За безвигульної системи утримання тварини від народження до реалізації знаходяться у приміщеннях з індивідуальними або груповими станками. Інтенсивне ведення свинарства при цілорічному безвигульному утриманні всіх вікових і виробничих груп свиней нерідко веде до ослаблення їх конструкції,

зниження продуктивності. Тому для для кнурів-плідників, свиноматок і ремонтного молодняку доцільна вигульна система

утримання. Вигули розміщуються уздовж стін свинарників і розділяють на окремі секції. Норма площі вигулів підсисних маток з поросятами – 10 м2 на одну голову, для свиноматок холостих і першого періоду поросності – 5 м2, ремонтного та відгодівельного молодняку – відповідно 1,5 і 0,8 м2 на голову. Вигульні майданчики мають суцільне тверде покриття.

Важливий фактор підвищення продуктивності, оздоровлення тварин та основна ресурсозберігаюча технологія, широко застосовується при літньо-табірному утриманні. Найважливішою умовою ефективності літньо-табірного утримання тварин є надійне, безперебійне забезпечення їх зеленими кормами та доброякісною водою.

Годівля тварин була організована у відповідності до норм потреби свиней у кормах, розроблених в Інституті свинарства УААН з урахуванням їх живої маси, фізіологічного стану, фактичного і планового середньодобових приростів.

Нормування годівлі підсисних свиноматок проводилося з урахуванням кількості поросят у гнізді і їх вгодованості (табл. 4).



4. Базові раціони для підсисних свиноматок

Корми і добавки

Підсисні матки

Зимовий

Літній

Комбікорм

5,5

4,6

В т.ч. БВМД

1,1

0,92

премікс

55

46

Комбінований силос

0,5

-

Кормові буряки

3,5

-

Відвійки

-

2,0

Зелені корми (люцерн.)

-

3,5

Кормових одиниць

6,2

6,2

Обмінної енергії, мДж

69

69

Сухої речовини, кг

4,8

4,9

Сирого протеїну, г

890

960

Перетравного протеїну, г

685

720

Лізину, г

40

43,0

Метіон.+цист. г

20

21

Кальцію, г

44

48

Фосфору, г

36

40

У середньому на 100 кг живої маси лактуючій свиноматці з 10 поросятами згодовують близько 2,8 кг сухої речовини, поживність 1 кг якої становить 1,3 корм.од. (14,4 МДж обмінної енергії).

Оскільки напруженість обмінних і синтетичних процесів в організмі свиноматок під час лактації значно посилюється, їх раціони балансують так, щоб потреба в поживних і біологічно активних речовинах забезпечувалася систематично й повністю.

Підгодівлю поросят-сисунів проводять згідно з наведеною схемою (табл. 5).

5. Схема підгодівлі поросят до 28-денного віку


Вік поросят (тижнів)

Добове споживання корму, кг

Споживання корму за період (кг)

Добова норма води

1

-

-

-

2

0,03

0,21

0,1

3

0,1

0,7

0,2

4

0,19

1,33

0,3

Всього за період:




2,24

0,6

Відлучення поросят у господарстві проводять у віці 60 днів. Відлучення проводять поступово, зменшуючи свиноматці даванку соковитих кормів і за 3-5 днів до відлучення зменшити їх на 25-30%, в основному за рахунок молокогінних кормів. За 4-5 днів до відлучення поросят до свиноматки підпускають рідше, збільшуючи проміжки часу між ссаннями і поступово доводячи число їх з чотирьох до одного разу на добу. В цей період слідкують за станом вим'я у свиноматки.

Годівля відлучених поросят здійснюється кормосумішю, яка приготована в умовах господарства. Концентрати перед згодовуванням змішують з соковитими або зеленими кормами та зволожують водою чи знятим молоком.



Висновки. 1. Покращити якість годівлі тварин за рахунок приготування повноцінних комбікормів. 2. У літній період відгодовувати свиней з використанням комбікормів у суміші з зеленою масою люцерни, що покращить відгодівельні показники продуктивності. 3. Дотримуватись необхідних гігієнічних норм в приміщеннях для різних статево-вікових груп свиней, особливо при вирощуванні поросят-сисунів та відлучених поросят. 4. Обладнати приміщення більш новою технікою, механізувати основні технологічні процеси. 5. Забезпечити збереження отриманого приплоду. 6. Довести середньодобові прирости до 500-550 гр. 7. Проводити м’ясну відгодівлю до живої маси однієї голови 120 кг; 8. Створити оптимальні умови утримання тварин та інших елементів загальної технології виробництва. 9. Впровадити сучасні методи і форми організації оплати праці.
Література

1. Свинарство України: Навчальній посібник для підготовки фахівців у аграрних вищих закладах освіти ІІ – ІV рівнів акредитації зі спеціальності «Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва»/ В.І. Герасімов, В.М. Нагаєвич, Д.І. Барановський та інш. -Х.: Еспада, 2008.- 480с. 2. Калашников А.П., Клейменов В.И. и др. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных.- М.: Агропромиздат, 1985 – 115 с. 3. О. Кравченко Економічна ефективність інтенсифікації свинарства. “Дім, сад, город”, № 3, 2008. – 30 с. 4. Мадісон В., Агросектор Дім, сад, город”, № 3, 2008. – 30 с. 5. www.agrotride.com.ua. 6. www.animalwelfare.org.ua.



ПТАХІВНИЦТВО

УДК 636.6 (477)



СТРАУСІВНИЦТВО В УКРАЇНІ

Будянська А.О., студентка 3 курсу технологічного факультету

Гончарова І.І., науковий керівник, кандидат с.-г. наук

Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків
Актуальність досліджень. Страусівництво новий та ще дещо екзотичний напрям господарювання для України. Проте, останнім часом воно набуває все більшої популярності, усе більше людей цікавляться цими незвичайними птахами.

Страусівництво є джерелом цінних продуктів і практично безвідходною галуззю, де високо ціняться не тільки м’ясо та пір’я, а й страусова шкіра та яйця. За таких умов рентабельність страусових ферм може сягати 30-100% [1].

Передумовою розвитку страусівництва є також попит який наявний на страусину продукцію. Так, спеціалісти з високоякісних продуктів харчування проявляють все більшу цікавість до страусиного м’яса в зв’язку з низьким вмістом жирів і невисокою його калорійністю, а тенденції високої моди задовольняє страусине перо і страусина шкіра, які широко використовуються модельєрами у створені вишуканого вбрання [1, 5].

Страусівництво в Україні поки що на початковій стадії розвитку. Проте все частіше з’являються ферми які займаються розведенням страусів, але тільки деякі з них організовують роботу на промисловій основі.



Мета і методи досліджень. При виконанні роботи було поставлено завдання проаналізувати та визначити можливості і перспективи розвитку страусівництва на Україні. Дослідження були проведені на основі аналізу наукової літератури і інтернет-видань.

Результати досліджень. Страусівництво, як галузь сільського господарства почало своє поширення з Африки, оскільки - це історична батьківщина страусів. Найкращим видом для одомашнення виявився Африканський страус (Strutio Camelius). Птахи цього виду виявились найменш агресивними й невибагливими до умов утримання. В Африці розведення страусів для господарських потреб практикується з давніх - давен, але у 80-ті роки відбувся своєрідний “вибух” зацікавленості страусівництвом.

За останні 10 – 20 років страусівництво поширилось на країни Європи та Північної Америки. Так, страусівництво, як галузь сільського господарства, на сьогодні розвинуте в таких країнах як США, Канада, Бельгія, Португалія, Італія, Словенія, Данія, Польща та багато інших [6, 4].

В Україну перші страуси були завезені в 1899 році бароном Фальц-Фейном у степове помістя Асканія-Нова для розведення в природних умовах заповідника. А починаючи з 1993 року деякі ферми і промислові птахофабрики почали завозити по декілька голів страусів для розведення. До 2003 року в країні було створено декілька страусиних ферм, у тому числі Ягодинська під Києвом, Гайсинська у Вінницькій області, “Хлібодар” у Миколаївській області та інші. Однак це був період ажіотажного та некерованого завозу генетичного

матеріалу з-за кордону, який не завжди мав високу якість. В країні бракувало фахівців з розведення страусів які були б здатні надавати фермерам кваліфіковану консультативну допомогу. Ситуація почала змінюватись на краще коли, у складі агрокультурного підприємства з адаптації світових інноваційних технологій Корпорації “Агро-Союз” в селі Майське Дніпропетровської області було створено страусову ферму, що продовж декількох років займалась завезенням страусів для створенням племінної бази. З 2005 року щорічно проводяться конференції з промислового страусівництва, що дозволяють прийняти знання іноземних фахівців та науковців, що необхідні для промислового розведення страусів. У 2006 році засновано “Асоціацію страусівників України”. Головна мета якої полягає розробці стандартів продукції страусівництва, а також насичення внутрішнього ринку України цією продукцією (у першу чергу м’ясом та шкірою) з наступним експортом її в інші країни [2, 4].

Поверхнево розглянувши розвиток галузі з точки зору організації, хочеться докладніше розповісти про перспективи продукції страусівництва, у першу чергу м’яса та шкіри.

М’ясо страусів вважається насолодою для гурмана. Воно червоного кольору, за смаком близьке до телятини і яловичини. Має високий вміст протеїну і низький вміст жиру, а також багате на кальцій, селен, цинк та залізо. Якщо раніше дієтологи вважали найпіснішим м’ясом індичатину, то тепер це місце страусиному м’ясу оскільки воно містить менше холестерину (табл. 1).

Дорослий африканський страус може важити до 160 кг. За рік, при повноцінній годівлі і технології утримання, птиця виростає до живої маси 100- 120 кг. При розробці туші виявляється в середньому 58,6% пісного м’яса, 9% жиру і 27% кісток, 7% - маса шкіри і 1,8% - пір’я. Від реалізації м’яса отримують 14% прибутку [3, 1].



1. Порівняльні показники якості м’яса страуса

Показники

М’ясо страуса

Курчата бройлери

Індички

Пісна яловичина

Холестерин, мг/100г

49

73

59

77

Калорійність, ккал/100г

97

140

135

240

Жир, %

1,7

3,0

3,0

15,0

Протеїн, %

21,2

27,0

25,0

23,0

Страуси – птахи найрізноманітнішого промислового використання. У виробництві високоякісних товарів страусина шкіра користується великим попитом. Вважається, що вона має вищу якість у порівнянні зі шкірою крокодила та слона, гладка і вирізняється пір’яними сумочками, добре носиться і має кращу стійкість до води порівняно крокодилячою. Використання страусиної шкіри не забороняється міжнародними законами відносно зникаючих видів тварин. Вона поступово стає в якості лідера ринку в групі

товарів розкоші, м’яка та еластична – вона популярний матеріал серед виробників взуття, рукавичок і сумочок різноманітніших фасонів. Також не менш використовується шкіра що покриває ноги страуса.

Найкращою вважається шкіра страусів 10-14 місяців. Загальна її площа складає 1,1 - 1,5 м². При розведенні страусів від реалізації шкіри отримують біля 60% прибутку [3, 8].

Яйця страусів. Нормальний колір шкарлупи світло-жовтий. На дотик поверхня яйця гладенька, але якщо уважно придивитись можна помітити невеликі пори для дихання. Доля шкаралупи в яйці страуса складає 14%, питома вага білка – біля 53%, а жовтка більше 32%. Нормальною вважається вага яйця 1250 – 1400 грам. За розмірами страусове яйце має близько 18 см в висоту і 14 см в діаметрі. Порівнюючи склад яйця страуса з іншими видами птиці, не знаходимо значних відмінностей (табл. 2). За амінокислотним складом у білку страусиних яєць порівняно з іншими видами домашньої птиці більше лізину і треоніну, але менше аланіну. Яйця страусів відрізняються від яєць інших видів птахів низьким вмістом холестерину і ненасичених жирних кислот [4, 8].

Столове яйце не входить в число основних продуктів страусівництва, так як майже всі отримані яйця направляються на інкубацію. В основному для харчових цілей використовують незапліднені яйця (20-25%), а також непридатні для інкубації яйця.

Яйця можуть використовуватись для виготовлення модних ламп, чашок та інших предметів мистецтва. Такі сувеніри є дуже привабливими і можуть служити як декорацією приміщення так і чудовим подарунком.

2. Хімічний склад страусів і іншої домашньої птиці


Види птиці

Вміст в 100 г рідкої їстівної частини яйця

Вода

Протеїн

Жир

Зола

Вуглеводи

Африканський страус

75,1

12,2

11,7

1,4

0,7

Австралійський страус

73,9

11,2

12,6

-

-

Індичка

73,7

13,1

11.7

0,8

0,7

Курка

74,4

13,1

11,7

0,8

0,7

Качка

70,5

13.3

11,1

1,1

0,4

Перепілка

74,3

13,1

11,1

1,1

0,4

Страусові пір’я. Пір'я страусів поділяється за розміром та забарвленням на групи. Найбільш поширені пір'їни білого, чорного та сірого кольору. Довжина пір'їни коливається від 10 см до 80 см.

З давніх-давен пір'я страусів використовується для оздоблення одягу. На сьогодні пір'я знайшло широкого застосування в модельному бізнесі. Пір'їни досить часто використовуються для оздоблення жіночих шляпок. З коротких пір'їн виготовляють різноманітні щіточки, які використовуються для очищення екранів телевізорів, комп'ютерів тощо: так, як пір'я має статичні властивості [4,5].

Можливе й інше застосування страусиної продукції. На страусах проводять дослідження в медицині. Масло з жиру страусів володіє унікальними медичними і терапевтичними властивостями та використовується в косметичних цілях, зокрема в засобах що знижують старіння шкіри. Проводяться дослідження щодо використання страусів для інших медичних цілей [3].

Висновки. Тож, зважаючи лише на якість і різноманіття продукції страусівництва, ця галузь має майбутнє. Хоча страуси для нашого регіону – досить екзотичне явище, проте розводити їх не складніше, ніж будь яку іншу птицю. Необхідно лише знати як біологічні так і практичні особливості утримання і розведення страусів.

Захоплююче, але не так все просто! За наявності маси перспектив необхідно враховувати, що надія заробити швидкі гроші може не виправдатися. З метою успішної організації цієї галузі необхідно це робити виключно на професійній і відповідальній основі.

Страусівництво - нова, але вже частково сформована галузь, що користується попитом, найближчим часом займе свою нішу в сільськогосподарському виробництві України.
Література


  1. Волянська Т.І. Розбудовуючи страусівництво// Сучасне птахівництво. – 2006.- № 7. -С.2-3.

  2. Сахацький М.І. Страуси, ему, нанду// Сучасне птахівництво.- №10-11. -С.26-33.

  3. Кирилів Я.І. Чи бути страусівництву провідною галуззю птахівництва в Україні// М’ясний бізнес.-2006.- № 8. -С.86-87.

  4. Страуси http://www.viking-agro.com.ua/ostriches_u.html

  5. Страусяча бухгал-терія http://www. umoloda.kiev.ua/regions/65/160/0/5041/

  6. Паскевич Г.А. Кири- лів Я.І. Чи вигідно розводити страусів // Сільський господар. –2006.- №9-10.- -С.7-8.

  7. Рубан Б.В. Птицы и птицеводство: Учебное пособие. – Х: Эспада, 2002. – 520 с.

  8. Ровта Г. Звичайні українські страуси// Фермерське господарство. – 2004.- № 13. -С.30.

УДК 636.4.082

М’ЯСНА ПОРОДА КОРНІШ - БАТЬКО БРОЙЛЕРІВ
Політанська А.М., студентка 3 курсу технологічного факультету

Хоменко О.І., науковий керівник, асистент

Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків
Актуальність досліджень. За період господарського використання створено більше 600 видів курей. У наш час чистопородне розведення курей для виробництва яєць та м’яса у спеціалізованих птахопідприємствах не проводиться. Жодна з 15-ти відомих м’ясних порід курей не використовується в наш час для виробництва м’яса бройлерів. Сучасне бройлерне виробництво грунтується на використанні курей породи корніш та породи плімутрок, які створювались за іншим призначенням. Сьогодні розведення бройлерів набуло великого маштабу. Вирощувати курчат-бройлерів дуже вигідно, і за короткий час можна отримати велику кількість м’яса.

Бройлер – це гібридне м’ясне курча (незалежно від статі) спеціалізованого вирощування, яке відрізняється інтенсивним ростом, високою м’ясною скороспілістю, висикою конверсією корму, добрими м’ясними якостями, ніжним м’ясом, м’якою та еластичною шкірою, м’якими хрящами грудної кістки [1].



Методи досліджень. Аналіз літератури по виробництву бройлерів.

Результати досліджень. Спочатку порода корніш створювалась як бійцева у Великій Британії з 1850 року в графстві корнуел. Тому в старих джерелах інформації іноді має назву корнуельська порода. Спочатку була створена різнокольорова бійцева популяція з використанням старої азіатської бійцевої (азіль), малайської бійцевої та староангліїскої бійцевої порід. Потім, із цієї популяції були виділені декілька кольорових груп, а саме темна, червона, біла, полова.

Ці кольорові групи були завезені у 1887 році у США та використані для створення нової породи, яка під назвою корніш темний була зареєстрована в 1893 році в американському стандарті порід. У 1898 році ця порода була зареєстрована ще раз, але під назвою корніш білий. Прагматичні американські фермери звернули увагу на неперевершену швидкість росту курчат цієї породи. Проте, несучки мали дуже низьку несучість(до 100 яєць на рік) та низьку виводимість яєць, що завадило на той час широкому розповсюдженню нової породи.

Одночасно у Великобританії із популяцією корнуельської була створена індійська бійцева порода. Але вона теж не набула широкого розповсюдження через те, що пташині бої в Європі перед цим були заборонені. Таким чином, дві породи курей, а саме індійська бійцева та корніш, мають спільну генетичну основу, але дуже різні обсяги використання.

Так, якщо індійські бійцеві кури утримуються лише в колекціях окремих птахівників - аматорів, то порода корніш є невід’ємною складовою сучасної бройлерної індустрії. Корніші різняться за складом тіла і забарвленням

оперіння, у м’ясному птахівництві найбільше розповсюдженні з білим оперінням. Червоні корніші виведені шляхом схрещування чистопородних чорних корнішів з нью-гемпширами і подальшою селекцією по м’ясних якостях, швидкості росту і міцності [2].

Порода корніш, попри неперевершину швидкість росту курчат та їх видатним м’ясним якостям, набула широкого розповсюдження лише після другої світової війни. Цьому сприяли дві обставини. По-перше, селекціонерам перед цим вдалося дещо покращити несучість курей. По-друге і головне, завдяки швидкому розвитку генетики та впровадженню її досягнень у практичну селекцію, у птахівництві почали створювати спеціалізовані лінії та кроси курей. Корніши для використання в якості батьківських форм підходили якомога краще [1].

Жива маса півнів становить 4,2 – 4,6 кг, несучість – 100 – 120.

Маса яєць – 52 – 60 г. Шкаралупа яєць має світло-коричневий колір.

Вивід курчат становить близько 70%. Курчата мають біле або світло-жовте забарвлення пуху та дуже швидко ростуть. Особливістю цієї породи є те, що самці і самки мають майже однаковий екстер’єр [2].

Породні ознаки. Голова коротка та широка, помірно велика. Череп плоский, передня його частина ширша задньої і утворює виступ над очима, надає вигляду “орлиної голови”.

Гребінь стручковидний з трьох невелеких пластинок із зубчиками, щільно прилягає до голови, яскраво-червоного кольору. У півнів гребінь стоїть завжди прямо, а в курей за другим-третім зубцем звисає на бік.

Сережки розташовуються в основі дзьоба, нижня частина завжди заокруглена. За розміром вони малі, Вушні мочки червоні, лице не покрите оперінням.

Дзьоб. Колір його збігається з кольором плесна і пальців. Він міцний, широкий та короткий, жовтого кольору з темним нальотом наприкінці [1].

Очі, через нависаючи повіки, здаються запалими. Райдужна оболонка очей має світло-червоне або помаранчево-червоне забарвлення.

Шия помірної довжини, міцна, з широкою ледве закругленою потилицею та коротким оперінням, яке ледве досягає плеча.

Тулуб помірно піднятий в середній частині, дуже масивний та з широкими плечами, довгий, компактний, добре округлений збоків, передня його частина припіднята. Оперіння щільно прилягає. Нижню частину тулуда від початку грудей до кінця киля грудної кістки, називають хлупом, а задню частину тулуба, розміщену між заднім кінцем грудної кістки та хвостом – коченем.

Ноги широко розташовані, прямі. Гомілка з плюсною з’єднані малорухомо, що негативно впливає на рух цієї птиці. Плеснокоротке та міцне, має жовте забарвлення, задній палець приставлений низько і в основі торкається землі. На ногах добре розвинені м’язи. Півні в нижній частиніплесна мають кістковий виріст, щоназивається шпорою. Кігті міцні та товсті.

Шкіра жовта. Оперіння жорстке, блискуче, з невеликою кількістю пуху білого кольору. Кури відрізняють від півнів меншою масою тіла та вузьким хвостом.

До найбільш поширених мясних кросів можна віднести “Бройлер-6” голандського походження. Крос характеризується високою продуктивністю. В 56 днів курчата цього кросу на відгодівлі сягать живої маси 1800г, при затратах корму на 1кг 2,07кг. [3]
Вихідні лінії ♂Б1 x ♀Б1 ♂Б2 х ♀Б2 ♂Б3 х ♀Б3

Батьківські

Форми

Прабатьківські



Форми ♂Б1 х ♀Б23
Гібриди ♂♀Б123

Рис. 1. Схема отримання гібридів
Батьківська лінія Б1 представлена корнішами, а лінії материнської форми Б2 і Б3 – плімутроками. Для лінії Б1 характерні високі середньодобові прирости молодняка(51 – 58г), для лінії Б2 і Б3 висока яйценоскість(160 – 170 шт) і маса яєць (67 – 71г). У гідридів добра збереженність (98,5 – 99,5%) і конверсія корма (2,03 кг/кг прироста).

Учені Сібірского науково-дослідницького інститута птахівництва створений крос “Сібіряк”, добре пристосований для кліткового і вигульного утримання. Птиця пристосована до несприятливих умов навколишнього середовища. [3]


Вихідні лінії ♂СБ1 x ♀СБ1 ♂СБ2 х ♀СБ2 ♂СБ3 х ♀СБ3 ♂СБ4 х ♀СБ4

Батьківські

Форми ♂СБ1 х ♀СБ2 ♂СБ3 х ♀СБ4

Прабатьківські

Форми ♂СБ12 х ♀СБ34
Гібриди ♂♀СБ1234
Рис. 2. Схема отримання бройлерів
Бройлерів відокремлюють до 47 – 49 днів. Середньодобовий приріст становить 35 – 37г, збереженість бройлерів 95%, витрати кормів на 1кг приросту 2,2 – 2,3кг. Від однієї несучки батьківського стаба получають 140 бройлерів.

У птахівничих господарствах широко розводять прицю м’ясних кросів “Зміна-2”, яка має більш вищу продуктивність [3]. Яйценоскість 212 шт; вихід

добового молодняка від несучки за рік – 163; заплідненість яєць – 94; витрати кормів на 10 яєць - 2,8 корм. од; збереженість молодняка 98%, дорослого поголів’я 97%; жива маса бройлерів у 42-денному віці 2,29 кг; вихід грудних м’язів 18%; вихід м’яса на одну несучку батьківського стада(в живій масі) 285кг.

Висновки. У птахівництві для отримання яєць і м’яса використовують кроси, які отримані в результаті селекційної роботи і відбору ліній перевірених на сполучність. Тому, купуючи птицю на інкубаторі або птахофабриці, необхідно враховувати до якого кросу вона належить.

Найбільше промислове значення і застосування мають породи корніш і плімутрок. На їхній основі створені всі сучасні кроси.

Селекційна робота з м’ясними кросами курий проводиться в першу чергу на подальше підвищення м’ясної скороспілості курчат-бройлерів, що незабаром дасть змогу вирощувати їх на м’ясо за 5 тижнів(до досягнення ними 36-добового віку).
Література


  1. Сікачина В.І. Вирощування і розведення курей / В.І. Сікачина., В.І. Оненко – К.: Колос, 2001. – 112 с.

  2. Бородай В.П. Технологія виробництва продукції птахівництва /[В.П. Бородай, М.І. Сахацкий, А.І. Ветрійчук, В.В. Мельник] – В.: Нова Книга, 2006. – 360 с.

  3. Кочиш І.І. Птицеводство / І.І. Кочиш, М.Г. Петриш, С.Б. Смирнов - М: Колос, 2004. – 407 с.

УДК: 636.5.083(447)

НАПОЛЬНОЕ ВЫРАЩИВАНИЕ ПТИЦЫ И ИХ ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ НА ПТИЦЕФАБРИКАХ УКРАИНЫ
Шаханова Г. А., Ковальчук Т. Л., 1курс факультета менеджмента

Кравцов М. Н., кандидат технических наук, доцент, научный руководитель

Харьковская государственная зооветеринарная академия.



Актуальность проблемы. В условиях роста конкуренции и цен на энергосистемы перед птицеводческими предприятиями встает вопрос о необходимости перехода на интенсивные меры выращивания птицы, которые требуют современного технологического оборудования. Птицеводство характеризуется быстрыми темпами воспроизводства поголовья, наименьшими затратами материальных средств и живого труда на единицу произведенной продукции по сравнению с другими отраслями животноводства. Птица отличается высокой продуктивностью, интенсивным ростом, способностью к наивысшей конверсии корма при хорошей приспособленности к промышленным условиям содержания. В данной статье мы расскажем о достаточно новом технологическом решении ведения птицеводческого дела.

Задания исследований. Главная цель в птицеводстве на современном этапе - произвести продукцию эффективно, с наименьшими затратами, отличным качеством, и достигнуть эту цель можно, наряду с другими составляющими, только применяя современные технологии и эффективное ресурсосберегающее оборудование, которое устанавливается на птицефабриках (рис.).





Рис. Вид с помещения для промышленного выращивания птицы.



Материалы и методы исследования. Помещения для промышленного выращивания птицы (рис. 2) оснащаются такими жизненно важными для птицы системами, как кормление, поение, вентиляция, обогрев, освещение, охлаждение (если это требуется), контрольные устройства, и все эти виды оборудования представляют собой единую систему, которая ( контролируется посредством персонального компьютера. Например, компания «Хотрако» уже 30 лет предоставляет системы управления для птицеводства, которые доказали свою надежность и ценность на практике. Одной из их последних разработок является компьютер ОККЖ-РР, который позволяет контролировать вышеупомянутые

сложные процессы, принимая во внимание комфортные условия содержания птицы.

ОККЖ-РР - это компьютер, который позволяет управлять всеми процессами, происходящими в птичнике. Вы, как птицевод, управляете птичником, используя только клавиатуру и монитор. Безусловно, огромным преимуществом данного компьютера является наглядность и простота в использовании. Кроме того, это позволяет вам использовать минимальное количество блоков управления, что дает в результате значительное снижение стоимости всего оборудования.

Системы подготовки воды, в которую входит медикатор, который применяется для точного дозирования дорогостоящих препаратов, двух фильтров, для механической очистки воды, манометров, запорной арматы.

Суристемы баков, которая обеспечивает подачу воды в линии поения под необходимым давлением. Эта система применяется в оборудовании ОКН, ОКРМ, ОКБП. В оборудовании для перепелов ОКП для регулировки давления применяется система регуляторов. Линии поения состоят из пластмассовых труб сечением 22x22 мм, в которые ввинчены ниппельные поилки из нержавеющей стали. В оборудовании ОАРМ вдоль задних стенок клеток располагаются регулируемые по высоте линии поения. Ниппельная поилка с каплеуловителем обеспечивает расход воды 150-230мл/гол. в сутки. Нагрузка на ниппельную поилку составляет 14гол.

В оборудования ОКБП для обеспечения более свободного доступа к ниппельным поилкам устанавливаются две линии поения, регулируемые по высоте. Ниппельная поилка с каплеуловителем обеспечивает расход воды 310мл- гол

Нагрузка на ниппельную поилку составляет 9 гол. Линии ниппельно-чашечного поения устанавливаются на птицефабрике между линиями кормления и позволяют не только подавать птице свежую воду без потерь, но и вводить в нее ветеринарные препараты при помощи медикатора, при этом система поения является закрытой и вода не подвергается воздействию внешней среды.Обе системы подвешиваются к потолку, снабжаются лебедкой и легко поднимаются вверх при очистке птичника.

На птицефабриках при современном стандартном решении вопроса кормораздачи с внешней стороны здания птицефермы устанавливается бункер для корма (из расчета запаса на трое суток), из которого корм подается в помещение птичника при помощи гибкого танспортера шнекового типа. Транспортер может изгибаться в любом направлении до угла 45 градусов. При кормлении птицы вволю кормушки в предлагаемом оборудовании постоянно пополняются по мере поедания корма, контроль также происходит автоматически, так что кормушки никогда не переполняются, а при дозированном кормлении система оборудуется весовым устройством. В комплект оборудования для кормления включается новая овальная кормушка для бройлеров, удобная для кормления птицы с первого дня жизни и обеспечивающая равномерный рост стада, большую экономию корма, современный уровень гигиены на птицеферме, долговечность в эксплуатации.

Оптимальный микроклимат на птицефабрике. В комплект оборудования для птицефабрики, входят современные системы вентиляции, характеризующиеся прежде всего высокой эффективностью, простотой управления и

энергосберегающими свойствами.

На современном птицеводческом предприятии применяются три основных типа вентилирования помещений по принципу разреженности воздуха внутри птичника (отрицательное давление), по принципу равного давления и по принципу избыточного давления. На 90% птицеферм в мире применяется система отрицательного давления в силу своей простоты и экономичности, когда воздух в птичник поступает через впускные форточкиклапаны, которые оборудуются в продольных стенах на высоте более 2 м от пола и снабжаются направляющими пластинами для регулировки потоков воздуха в птицеводческом помещении. Вытяжка воздуха из здания птицефермы происходит через крышные шахты, работающие в многошаговом экономном режиме, и в зависимости от заданных параметров (температура и влажность) в помещении создается небольшое разрежение, которое и способствует засасыванию свежего воздуха снаружи птичника через форточки[5].Для обогрева птицефермы применяются газовые теплогенераторы, которые устанавливаются непосредственно в помещении птичника, и благодаря прямому сгоранию газа в помещении значительно повышается КПД системы обогрева и приводит к значительной экономии газа, а по сравнению с центральным отоплением теплогенераторы позволяют снизить потребление газа в помещении птичника в пять раз. Современные системы вентиляции и микроклимата в птицеводческих помещениях должны обладать следующими характеристиками: высокая эффективность, контролируемость и управляемость, экономичность.

Выводы. Для обеспечения высокой продуктивности птицы и рентабельности птицефабрики мы должны придерживаться определенных требований. Инновационные технологии применяемые на предприятиях способствуют хорошей приспособленности к промышленным условиям содержания с наименьшими потерями.

Дальнейший подъем уровня промышленного производства птицеводческой продукции потребует решения ряда комплексных задач развития отрасли. Одна из главных задач состоит в том, чтобы в самые короткие сроки приблизить уровень работы птицеводческих предприятий к совершенному.



Каталог: resurs -> zbirn -> stud
resurs -> Тақырыбы: «Адамгершілік-рухани байлық» Мақсаты
resurs -> Ѓылыми кітапхана
resurs -> «Астықты экспорттаушыға астық экспорттаушының мемлекеттік астық ресурстарына астық жеткізу бойынша міндеттемелерді сақтауы туралы растама беру» мемлекеттiк көрсетілетін қызмет стандарты
resurs -> Библиографический указатель «Халық қаһарманы Бауыржан Момышұлы»
resurs -> Древний и современный Тараз
stud -> Міністерство аграрної політики України


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет