Розведення тварин актуальні проблеми



жүктеу 3.39 Mb.
бет7/17
Дата04.03.2018
өлшемі3.39 Mb.
түріРішення
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Висновки. Враховуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, в наступні 5-10 років приоритетними заходами у відновленні досягнутого в минулому рівня розвитку молочного скотарства в Україні має стати продовження цілеспрямованого процесу удосконалення племінних і продуктивних якостей молочної худоби шляхом використання кращого вітчизняного та світового генофонду молочних порід і інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з переробними і торговельними підприємствами, державне стимулювання створених великих господарств, які б співпрацювали із світовими лідерами в галузі розвитку молочного скотарства, впровадження ефективних енергоощадних технологій утримання худоби, вирощування ремонтного молодняку, заготівлі, зберігання та використання кормів підприємствами різних форм власності.

Література.

  1. Дубін А.М. Проблеми та перспективи розвитку молочного скотарства в Україні // Аграрні вісті. - Біла церква, 2003.-№3. -С. 24-27.

  2. Кривенда О.М., Лоєвський І. О., Пацеля О.А., Дубін А.М. До питання виробництва молока в Україні // Аграрні вісті. -Біла церква, 2003. -№3. -С. 20-23.

  3. Петруша С.З. Удосконалення технологій виробництва молока // Вісник аграрної науки. -2002. -№5. -С.12-39.

  4. Шишкин Г.М. Современное состояние и тенденция развития молочного животноводства в Российской Федерации // Молочное и мясное скотоводство. -М., 2002. -С.2-10.

  5. Дубін А.М. Укрупнення господарств - шлях до їх рентабельності //Тваринництво України. -2007. -С.2-4.

  6. Басовський М.З., БуркатВ. П. Тандемна селекція у молочному скотарстві.-2001. -С.10-11

  7. Максимов Ю.Л. Підвищення эфективності використання чорно-рябої породи. -М: Урожай , 1984. -88 с.

УДК 636.1

СВІТОВИЙ ДОСВІД З ПІДВИЩЕННЯ М’ЯСНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ВРХ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РІВНЯ ГОДІВЛІ
Бутенко К.В., Ключка В.М., Морозіков О.Ю., студенти ветеринарного факультету

Садовська Л.М., Шевченко О.Б., доценти, наукові керівники

Харківська державна зооветеринарна академія, м. Харків
Актуальність проблеми. Відомо, що продовольча безпека нашої країни в значній мірі залежить від ефективності ведення галузі тваринництва, в тому числі галузі м’ясного скотарства. Тож, однією з найбільш складних проблем яку необхідно вирішити агропромисловому комплексу України, є збільшення виробництва м’яса, зокрема яловичини, покращити її якість та знизити собівартість, так як на даному етапі розвитку суспільства збільшення виробництва та поліпшення якості с.- г. продукції набуває великого народногосподарського значення.

Проблема забезпечення населення м’ясом і м’ясопродуктами завжди була і надалі буде важливою, особливо вона загострилась за останні 10 років – за цей період виробництво яловичини скоротилось у 2,7 рази.

В структурі м’яса яловичина, як джерело високоякісного білкового продукту харчування населення займає 58,6%, тому збільшення обсягів її виробництва має велике й соціально-економічне значення.

Мета дослідження. Аналіз літератури про вирощування молодняку ВРХ м’ясного напряму продуктивності.

Методика і матеріали дослідження. Основним методичним прийомом є узагальнення сучасної спеціальної літератури та досвіду кращих господарств.

Результати дослідження. Характерними рисами сучасного розвитку тваринництва є перехід на інтенсивне виробництво та застосування нових принципів годівлі. В зв’язку з цим, велика увага тепер приділяється вивченню критичних факторів годівлі. До них належать незамінні амінокислоти, вітаміни, макро і мікроелементи.

Ці фактори діють в організмі не ізольовано, а в комплексі і їх збалансованість в раціонах є вирішальною умовою досягнення генетичного потенціалу високої продуктивності тварин. Як недогодівля, так і перегодовування негативно позначаються на здоров’ї тварин. При недогодовуванні отримуємо кволий, не достатньо розвинений молодняк, зниження м’ясної продуктивності, і як наслідок збільшується термін відгодівлі м’ясної худоби. Перегодовування ж, в свою чергу, викликає ожиріння, яке може стати причиною жирового переродження печінки, інфільтрації яєчників тощо. Тож рівень годівлі тварин, повинен бути помірним, але біологічно повноцінним. При повноцінній годівлі поживні речовини використовуються організмом для нарощування маси тіла, що у кінцевому рахунку підвищує ефективність використання кормів.

Встановлено, що молодняк ВРХ м’ясного напряму продуктивності, при середньодобових приростах 1000г приблизно на 25% краще оплачує корм продукцією, ніж при добовому прирості 500г. важливе значення має організація збалансованої годівлі, особливо у молодняка в 16-18 міс. віці, так як саме у ці періоди м’язова тканина ВРХ скоростиглих порід збільшується найінтенсивніше. Це дозволяє раціонально використовувати цю біологічну особливість і одержувати високу продуктивність.

Досліди показали, що при інтенсивному вирощуванні молодняка на 1ц. витрачається на 50-60% кормів менше, ніж при екстенсивному. При цьому вирощуванні бички крупних м’ясних порід вітчизняної і імпортної селекції у 18міс. досягають живої маси 500-600кг, а при екстенсивному 300-350кг. Низький рівень годівлі знижує енергію росту, збільшує витрату кормів на одиницю продукції.

Для прикладу порівняємо біологічний потенціал продуктивності тварин крупних м’ясних порід при інтенсивній технології вирощування і відповідному (оптимальному) рівні годівлі з фактичними даними більшості господарств де не налагоджена повноцінна годівля. Так, середньодобовий приріст телят на підсосі при інтенсивній технології - 1000-1200г, а при екстенсивній – 600-700г і після відлучення бичків – 1300-1500г і відповідно 300-500г. все це свідчить про те, що резерви підвищення ефективності м’ясного скотарства тісно пов’язані перш за все з кормовою базою, рівнем і повноцінністю годівлі тварин.

Так як у тварин м’ясного напряму продуктивності посилені ферментативні і всмоктувальні функції травлення (на відміну від ВРХ молочного напряму), тому процеси асиміляції переважають дисиміляцію і визначаються більш високою енергією росту.

У м’ясному скотарстві телят вирощують, не відриваючи від матері до 6-8 місячного віку. Інтенсивному росту молодняка в цей період може сприяти ряд факторів, насамперед це молочність корів, календарний місяць народження теляти, його жива маса при народженні і кількість додаткової підгодівлі грубими і концентрованими кормами. Перші десять днів після народження, телята постійно перебувають з матерями. Потім їх підпускають до корів 3-4 рази на добу, а з другої половини лактації 2 рази. Це пояснюється тим, що режимним підсосом регламентують кратність годівлі телят, також у проміжком між ссанням, вони привчаються до поїдання кормів рослинного походження, і згодом споживають їх значно більше.

Це має важливе значення як стимулюючий фактор для функціонування шлунково-кишкового тракту телят на ранній стадії їх постембріонального розвитку, сприяє кращому засвоєнню поживних речовин, швидкому росту і розвитку телят, більш інтенсивному нарощуванню м’язів. Телята які користуються регламентованим підсосом, піддаються хворобам меншою мірою ніж ті, що постійно знаходяться з коровами.Останні ж часто страждають очними і травматичними захворюваннями.. підгодівля телят на підсосі проводиться концкормами і сіном.

Взагалі система годівлі м’ясної худоби повинна базуватись на максимальному споживанні сухих речовин, грубих і соковитих (а також

пасовищних кормів при оптимальному рівні концентратів, у збалансованих, згідно деталізованих норм годівлі раціонах.

Світовою практикою доведено, що одним із найважливіших засобів рентабельного виробництва яловичини у м’ясному скотарстві є випасання худоби з ранньої весни і до початку зими, що дозволяє заощаджувати велику кількість паливо-мастильних матеріалів, концентрованих кормів, трудових ресурсів тощо. Використання культурних пасовищ це найбільш досконала й наближена до природної технології утримання тварин, одержання високоякісної і дешевої продукції. Цей засіб забезпечує найповнішу реалізацію генетичного потенціалу тварин, позитивно впливає на їх відтворну функцію, прирости і профілактику захворювання.

Висновки. Рівень годівлі м’ясної худоби має виключно важливе значення і впливає як на продуктивність тварин, їх прирости, термін відгодівлі, а також і на рентабельність галузі в цілому.

Розвиток м’ясного скотарства в Україні і ефективне ведення цієї галузі може стати не тільки додатковим і надійним джерелом збільшення виробництва яловичини і забезпечення продовольчої безпеки нашої країни, але й експорту у інші держави, що тим самим сприятиме вирішенню її важливих економічних питань.


Література

  1. Пабат В.О., Угнівенко А.М., Вінничук Д.Т. М’ясне скотарство України. – Київ: Аграрна наука, 1997 – 313 с.

  2. Заверюха А.Х., Бельков Т.И. Повышение эффективности производства говядины. – М.: Колос. 1995 – 188 с.

  3. Доротюк Є.М. М’ясне скотарство – джерело високоякісної яловичини і важкої шкіряної сировини. – Харків 2006 – 320 с.

  4. Востриков Н.И., Доротюк Э.М. Экономика и организация специализированного мясного скотоводства. – М.: Колос, 1982. – 205 с.

  5. Минаш Г. Фокс Д. Производство говядины в США. Мясное скотоводство. – М.: Агропромиздат, - 1986. с. 174-186.

  6. Кандиба В.М., Міненко В.П. та ін. Довідник технолога по виробництву яловичини. К.: Урожай 1982. – 184 с.

  7. Тимченко О.Г., Зубець М.В., та ін. Підвищення м’ясної продуктивності ВРХ. – К.: Урожай, 1988 – 128 с.

  8. Рындин Г.Л. Опыт мясного скотоводства. М.: Россельхозиздат. 1972. 160с.

  9. Синешеков А.Д. Эффективное использование кормов. М.: Колос. 1967. – 144 с.

  10. Булгаков В.Е., Ященко М.Г. Годівля та утримання м’ясної худоби – К.: Урожай 1990 – 216 с.

  11. Чигринов В.И., Юрченко С.Г., Прудников В.Г. и др. Методики опытов по технологии мясного скотоводства. Х., УААН, 1998 – 38 с.

УДК 636.22/.28.034.08

ЧИННИКИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ В МОЛОЧНОМУ ТВАРИННИЦТВІ
Галата Н.В., студентка 2 курсу факультету ветеринарної медицини

Іванов Л.М., професор ХДЗВА, науковий керівник

Харківська державна зооветеринарна академії, м. Харків
Актуальність досліджень. Науково-технічна революція у сільському господарстві полягає у комплексній механізації усіх галузей сільськогосподарського виробництва, у хімізації сільського господарства, у застосуванні досягнень аграрної та біологічної науки. Активне впровадження досягнень науково-технічної революції допомагає одержати великий економічний ефект при менших витратах праці та енергії. Тваринництво залежить від кормової бази. Доцільність розведення великої рогатої худоби характеризується її поголів’ям та продуктивністю. Ця галузь має м'ясний, молочний та м'ясо-молочний напрямки. Молочне тваринництво є, перш за все, у країнах з високим рівнем розвитку, де воно зосереджене виробництвом молока та молокопродуктів. Молочна галузь потребує нових реформаторських підходів, які б дали реальну можливість вивести її з тяжкого кризового стану. На даному етапі реформ важливого значення набувають інтеграція виробників і переробників молока, підвищення концентрації і розвиток крупно-товарного виробництва, вдосконалення механізму ціноутворення, зміцнення матеріально-технічної і кормової бази.

Постановка завдання. На підставі аналізу надрукованих наукових матеріалів, визначити чинники підвищення продуктивності сучасного поголів’я корів молочного напрямку.

Матеріали і методи досліджень. Встановлено Рибалком Л.Х., що вартість вирощування однієї корови, яку вперше осіменили у віці 24 міс. була на 41,6% вищою порівняно із витратами на вирощування корови, яку вперше осіменили в 16-місячному віці. Витрати кормів на вирощування корови живою масою 400кг при першому отеленні у віці 28 міс., встановлено 3700 корм. од., а на вирощування корови з такою масою в 36-місячному віці – 4500 корм. од., або на 21, 6% більше. Крім того, при недостатній годівлі телиць одночасно збільшуються (на 25-30%) і всі витрати на їх вирощування. У перспективі в молочному скотарстві України телиць будуть осіменяти в 14-15-місячному віці, і це реальність. Проте переходити на таку систему відтворення і ремонту стада необхідно лише на базі корінного поліпшення умов вирощування ремонтного молодняку. Ремонтні телиці в такому віці повинні мати відповідні лінійні розміри та живу масу, що становить не менше 70-75% маси повновікових корів даної породи. У господарствах України рівень ремонтного стада становить у межах 5-40%.

Результати досліджень. Господарства, де оновлення стада не перевищує 15% практично не проводять селекцію худоби за комплексом господарсько-корисних ознак. Доказом цього може бути те, що внаслідок низької

продуктивності вибраковують лише 7-12% корів. Проте слід зазначити, що інтенсифікація галузі неможлива без підвищення темпів оновлення молочного поголів’я.



Залежність надоїв від темпів оновлення молочного гурту

Рівень продуктивності первісток до середнього надою стада

При щорічному введенні в стадо первісток, % до поголів’я корів на початок року

10

15

20

25

30

35

Підвищення надоїв по стаду, %

50

0,25

-0,78

-1,181

-2,85

-4,28

-5,77

60

0,75

0,72

0,19

-0,35

-1,28

-2,37

70

1,75

2,22

2,19

2,15

1,72

1,13

80

2,75

3,72

4,19

4,65

4,72

4,63

90

3,75

5,22

6,19

7,15

7,72

8,13

100

4,75

6,72

8,19

9,65

10,72

11,63

110

5,75

8,22

10,19

12,15

13,72

15,13

Вибраковування корів (60-65%), серед них майже третину (28%) становлять порушення відтворної здатності, що завдає господарствам значних економічних збитків. Для генетичного поліпшення худоби зоотехнія сьогодні використовує в основному 2 засоби – відбір і підбір. При відборі дуже важливо своєчасно і з високим ступенем імовірності дати оцінку генотипу тварин. При цьому суттєве значення мають ті ознаки, коефіцієнти успадкування яких досягають 0,30 і більше, а фенотипові кореляції – відповідно 0,50 і більше. А тому чим вищі коефіцієнти успадкування морфологічних або фізіологічних ознак чи корелятивних взаємозв’язків між ними і продуктивністю, тим ефективнішим буде вибір корів за вказаними ознаками. Щорічний ремонт маточного поголів’я рекомендується проводити за рахунок кращої частини стада –племінного ядра, куди виділяють до 50% корів. Так, якщо господарство одержує 85 телят від кожних 100 корів, то теличок 20-21 – від корів племінного ядра. Слід зазначити, що відбір корів-первісток за власною продуктивністю досить ефективно можна поводити за надоями у перші 90-100 днів лактації, оскільки коефіцієнт рангової кореляції між продуктивністю корів за вказаний відрізок часу і надоєм за 305 днів лактації досягне величини 0,8. Розрахунками Рибалка Л.Х. доведено, що відбір 50% корів первісток за продуктивністю, порівняно з відбором за походженням, підвищує середній надій від корови на 13,8%, валовий надій молока – на 25%, валовий приріст молодняку – на 51% та загальну вартість реалізованої продукції – на 27,1%. При цьому витрати кормів, загальні витрати на виробництво збільшуються на 26,4%.

Розрахунки показують, що забезпечення оптимальних умов годівлі і утримання худоби при правильному регулюванні генетичного потенціалу

молочного стада дозволяє підвищити його продуктивність в 1,5, а інколи і в 2 рази.

Дослідженнями Мосіюка П.О. встановлено, що в залежності від породи значно диференціюють показники якості молока. За показниками жирності молоко диференціює в межах від 1,0 до 1,57, а за вмістом білка – відповідно від 1,0 до 1,18 рази. У деформаційний період молочне скотарство Харківщини збільшувались наростаючими темпами, про що свідчать показники росту продуктивності корів, збільшення виробництва молока, але деякого зменшення поголів’я ВРХ, тобто зростання виробництва продукції досягалось переважно за рахунок використання інтенсивних факторів. При цьому позитивні тенденції розвитку галузі відчувались насамперед у колективних сільськогосподарських підприємствах. Досить помітною була також динаміка економічних показників, зокрема зменшувались затрати праці (на 20,2%) і витрати кормів (на 15,3%) на 1 ц. молока, відносно стабільного залишалась його собівартість (24,43 – 30,56 крб.), підвищувався рівень рентабельності виробництва молока (21,0 – 65,9%).

Висновки. Визначено об’єктивну необхідність та основні напрями інтенсивного розвитку молочного скотарства. Відзначено, що більшість причин, які зумовили її сучасний кризовий стан, лежать не в самій галузі, а насамперед, у сфері міжгалузевих макроекономічного, соціального і правового характеру, які треба запроваджувати одночасно, комплексно, без часового розриву. Воно неможливе також без вирішення загальних проблем на макрорівні, оскільки виробничий потенціал галузі у повній мірі може бути реалізованим лише за умови урахування збалансованості всіх ресурсів виробництва.
Література


  1. Мосіюк П.О. . Наукове забезпечення сталого розвитку наукового господарства// Скотарство. - 2004. – 500 с

  2. Управління аграрними виробничими ресурсами: теоретичний та методологічний аспект/Керівник авт. кол. П.О. Мосіюк.-К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція, 1996.-56 с.

  3. Рибак Л.Х. Економічна ефективність виробництва і переробки молока в виробничих організаційних структурах різних форм власності// Науковий вісник НАУ. – К.,1998. –N 4. – С. 228 – 232.

  4. Рибак Л.Х. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока// Науковий вісник НАУ. – К, 1999. –N18. – С. 123-125.

  5. Рибак Л.Х. Проблеми виробництва і переробки молочної сировини в підприємствах агросервісну//Тези доповідей науково-практичної конференції / К., НАУ - 2000.-С.41-42

  6. Рибак Л.Х. Аграрний переробничий сервіс важливий напрям підвищення ефективності АПК// Науковий вісник НАУ. –К., 2000. - №23.-С.219-221.

  7. Мосіюк П.О. Наукова концепція адаптації служби аграрного сервісу до умов ринкової економіки// Науковий вісник НАУ.- К., 2002. – N 1. –34 с.

УДК 636.084. 1:636.2.082.35

КОРМЛЕНИЯ БЫЧКОВ ПРИ ИНТЕНСИВНОМ ВЫРАЩИВАНИИ И ОТКОРМЕ
Гирюшта С.В., студент 2курса факультету ветеринарной медицины

Иванов Л.Н., профессор ХГЗВА, научный руководитель

Харьковская государственная зооветеринарная академия, г. Харьков
Актуальность исследований. Выращивание молодняка на сегодняшний день является одним из основных актуальных вопросов на промышленных комплексах. Поэтому основной задачей агропромышленного комплекса является достижение устойчивого роста производства сельскохозяйственной продукции, надежное обеспечение население продуктами питания, а промышленность сельскохозяйственным сырьем.

Устойчивый рост производства продуктов животноводства, на основе повышения продуктивности и улучшения наследственных качеств животных, требует сочетания полноценного и рационального кормления с целенаправленной племенной работой и надлежащим ветеринарным обслуживание.



Материалы и методы исследования. При пониженном и скудном кормлении замедляется развитие молодняка, снижаются приросты, при этом увеличивается относительное содержание костей в туше, уменьшается количество жира в мясе. Когда говорят об уровне кормления при выращивании молодняка, то надо четко разграничивать, для каких целей его выращивают. При выращивании ремонтного молодняка в молочном скотоводстве требуется соблюдать определенную умеренность в кормлении, тогда как при выращивании на мясо интенсивность кормления определяет успех поставленной цели, выполнение планов получения мясной продукции (по количеству и качеству). Уровень кормления оказывает влияние на интенсивность роста молодняка, убойный выход, соотношение различных тканей в организме [3].

Выяснение специфических функций составных частей пищи является предметом большого числа исследований. Много внимания уделяется вопросам витаминного, минерального и протеинового питания в связи с исправлением последствий недостаточного, неполноценного питания [5]. Современные системы нормирования энергии и протеина [1] базируются на следующих общих принципах: факториальный метод учета потребностей животных в связи с породой, возрастом, физиологическим состоянием и уровнем планируемой продуктивности; в чистой энергии поддержания и чистой энергии приростов для телок и бычков (ЧЭ поддерж., ЧЭ прир.), в чистой энергии лактации для коров; потребность в сыром протеине стали отражать с учетом составляющих его фракций - расщепляемый в рубце принятый протеин (РРПП) и не расщепляемый в рубце принятый протеин (НРПП). Указанные нововведения позволяют проводить оценку преобразования протеина корма в преджелудках жвачных, учитывая видовые особенности. Недостаточное знание потребностей

животных в энергии и протеине, а также несовершенство имеющихся рекомендаций по кормлению сверхремонтного молодняка черно-пестрой породы приводят на практике к бесполезной потере значительной доли кормов и к общему снижению эффективности животноводства, о чем свидетельствуют полученные данные ряда исследований [4].

Цель исследований. Провести сравнительную оценку систем балансирования рационов для бычков черно-пестрой породы при интенсивном выращивании по нормам ВАСХНИЛ и нормам НИС США с учетом ЧЭ поддержания и ЧЭ приростов, РРПП и НРПП и дальнейшее уточнение норм кормления на этой основе; изучить использование энергии корма для получения высоких гарантированных приростов в возрасте 4 - 16 мес.

Результаты исследований. По материалам А. Коростелева [4] опыт проведен по групповому методу, комплектование групп бычков - по принципу аналогов в 3,5 - 4 месячном возрасте. Численность животных в каждой группе 15 голов. Продолжительность опыта 365 дней. В качестве стандарта достижения живой массы была принята величина 454 кг. (1000 английских фунтов) с отклонениями ±10%. Такой стандарт широко используется в интенсивном молочном скотоводстве (не менее 50% живой массы взрослых быков). Уровни кормления были рассчитаны для получения среднесуточных приростов живой массы 0,9 - 1,0 кг. Первая группа бычков - контрольная: кормление осуществлялось в соответствии с нормами ВАСХНИЛ, средняя живая постановочная масса 116,2 кг. Вторая группа - опытная: кормление животных осуществлялось по нормам НИС США, средняя живая постановочная масса 116,3 кг. К 16 месячному возрасту этот показатель в контрольной группе достиг 459 кг., в опытной - 455,7 кг. Среднесуточные приросты живой массы составили соответственно 942 и 937 грамма.

Тип кормления в зимне-стойловый период использовался концентратно-силосно-свекольно-сенной и концентратно-сенажно-свекольно-сенной; в летне-пастбищный - концентратно-травяной. В эксперименте использовались корма, производимые в хозяйстве: сено с заливных придеснянских лугов, кормовая свекла, кукурузный силос молочно-восковой спелости, травяной сенаж, трава культур зеленого конвейера (озимая рожь и пшеница, рапс, клевер, злаково-бобовые травосмеси), зерновая смесь, комбикорм. Содержание бычков до 7-месячного возраста было мелкогрупповым, в дальнейшем привязным. Учет поедаемости корма проводили по схеме: одни сутки в 2 недели. В течение опыта бычки контрольной группы фактически имели лучшие показатели поедаемости корма. За период опыта структура рационов по группам сложилась следующая: комбикорм - в контрольной 62,5%, в опытной - 64,0%; сочные корма - 16,9% и 16,1% ; грубые корма - 6,9 % и 6,3% ; трава - 13,7% и 13,6% соответственно. От потребленного сухого вещества корма (СВ) комбикорм составил 55,7% и 57,3%; сочные корма - 18,2% и 18,0%; грубые корма - 11,7% и 10,5%; трава - 14,4% и 14,2% соответственно. В проведенном исследовании концентрированные корма использовались по двум основным направлениям: как основа рациона и как компонент, балансирующие рационы по важнейшим элементам питания, создающий определенный фон для лучшего использования

других кормов [4]. Превышение доли концентратов в сухом веществе корма (для жвачных более 50%) приводит к увеличению напряженности азотистого и углеводно-жирового обмена [4].

При проведении контроля за содержанием в крови аминного азота, вакат-кислорода, липидов, ЛЖК, кетоновых тел, глюкозы, кальция и фосфора, гемоглобина, форменных элементов крови, значительных отклонений от возрастной и физиологической нормы не наблюдалось. Данные, приведенные в таблице 1, свидетельствуют о том, что в 1 кг. сухого вещества (СВ) корма обеих групп кормовых единиц содержалось 0,88; ОЭ (МДж) в контрольной группе было на 0,4% больше.



Таблица 1 - Энергетическая ценность потребленного сухого вещества корма бычкам

Показатели

Возраст, мес

4 - 6

7 - 9

4 - 6

В сред. за пер.365дн

Группа

Контр

Опыт

Контр

Опыт

Контр

Опыт

Контр

Опыт

Живая масса, кг

165,9

163,57

257,2

262,39

577,5

357,43

459,0

455,7

В 1 кг СВ корма содержалось: корм. ед.

0,85

0,87

0,86

0,84

1,36

0,475

0,88

0,38

обменной энергии, МДж

9,39

9,55

10,42

10,09

15,26

15,56

10,23

10,19

ЧЭподдержания, МДж

-

6,91

-

6,53




10,75

-

7,00

ЧЭ приростов, МДж

-

4,01

-

3,73




5,91

-

4,24

Переваримои энергии, МДж

-

11,77

-

12,51




18,71

-

12,12

сырого протеина, г

121,82

132,61

154,75

150,00

233,98

240,76

147,71

50,18

Переваримого протеина, г

96,21

98,93

117,51

101,74

173,72

184,81

112,50

110,6

РРПП, г

-

77,93

-

83,49




157,47

-

90,80

РНПП, г

-

54,71

-

60,20




83,565

-

57.58

кальция, г

9,95

10,03

10,85

11,06

16,44

16,405

10,57

10,63

фосфора, г

5,28

5,50

5,90

5,74

10,375

11,005

6,35



Таблица 2 - Оплата корма, затраты энергии, протеина и питательных веществ 1 Кг прироста живой массы у бычков



Показатели

Возраcт. мес

4 - 6

7 - 9

10 - 16

В ср.за пер.365 дней

Группа

Контр

Опыт

Контр

Опыт

Контр

Опыт

Контр

Опыт

Кормовых единиц

4,82

4,53

6,37

5.97

11,12

10,73

6,55

5,27

Обменной энергии, МДж

55

50,23

77,0

71,08

175,4

120,6

5,86

72,10

ЧЭ приростов, МДж

-

20,90

-

26,52




47,69




27.99

Переваримой энергии, МДж

-

61,25

-

37,56




97,68

-

87,92

Сырого протеина, г

685

689,24

1142

1066

1901

1846

1094

1062.5

Переваримого протеина, г

541

514,82

867

765

1436

1411

833

795

РРПП, г

-

405,57

-

593




1185

-

642,45

РНПП, г

-

284,71

-

428




656,5

-

407,40

Кальция, г

56

52,22

80,19

78,68

83,09

125,2

78,40

75,22

Фосфора, г

29

28,64

43,62

40,31

85,04

85,04

47,08

46,08

Затраты комбикорма, концентратов, кор.ед

3,13

3,08

3,90

3.48

6.87

6,993

4,09

4,02

Данные в таблицы 2, указывают на то, что снижение или увеличение затрат энергии, протеина и питательных веществ на 1 кг. суточного прироста живой массы отражают изменения химического состава тела, его энергетическую ценность в зависимости от возраста. При сходном уровне затрат комбикорма и концентрированных кормов в обеих группах оплата корма, оцениваемая количеством кормовых единиц, израсходованных на 1 кг. среднесуточного прироста живой массы, у бычков опытной группы была более эффективной. В частности, в возрасте 4 - 6 мес. - на 6,0%; 7 - 9 мес. - на 6,3%; 10 - 12 мес. - на 7,2%; в возрасте 13 - 16 мес. была сходной (в среднем за опыт — на 4,3%). Аналогичная ситуация наблюдается в затратах обменной энергии (ОЭ), протеина, кальция (Са) и фосфора (Р). В среднем за опыт затраты ОЭ (МДж) у животных опытной группы были ниже на 5,0%; сырого и переваримого протеина - на 3,04% и 4,64%; затраты кальция (Са) и фосфора (Р) - на 4,2% и 2,1% соответственно.

Проведенная сравнительная характеристика отечественных и американских норм кормления вызывает необходимость уточнения их потребностей для крупного рогатого скота черно-пестрой породы затраты протеина для получения прироста 1 кг живой массы в сравнении с отечественными нормами были ниже от 6,5% до 16,4%; затраты ОЭ (МДж) - от 3,4% до 8,3%. Применение метода раздельного нормирования оказалось предпочтительнее при анализе структуры затрат энергии и контроле за кормлением животных.

Используемые у нас в стране нормы протеинового питания сельскохозяйственных животных выше, чем в других странах [4]. Повышение уровня протеинового питания в рационах молодняка (0 - 7 мес.) на 12,8% от норм ВИЖа практически не изменяет затрат корма на продукцию, а увеличение уровня энергетического питания на 10,3% приводит к росту затрат на 7,4% [4].


Каталог: resurs -> zbirn -> stud
resurs -> Тақырыбы: «Адамгершілік-рухани байлық» Мақсаты
resurs -> Ѓылыми кітапхана
resurs -> «Астықты экспорттаушыға астық экспорттаушының мемлекеттік астық ресурстарына астық жеткізу бойынша міндеттемелерді сақтауы туралы растама беру» мемлекеттiк көрсетілетін қызмет стандарты
resurs -> Библиографический указатель «Халық қаһарманы Бауыржан Момышұлы»
resurs -> Древний и современный Тараз
stud -> Міністерство аграрної політики України


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет