Розвиток порівняльної професійної педагогіки



жүктеу 3.14 Mb.
бет19/19
Дата25.02.2019
өлшемі3.14 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

ЛІТЕРАТУРА

  1. Парламентські слухання «Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://aphd.ua/stenohrama-i-rekomendatsi--parlamentskykh-slukhan-na-temu-medychna-osvita-vukrani-pohliad-u-maibutnie/.

  2. Сисоєва С. О. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник / С. О. Сисоєва, Т. Є. Кристопчук; Київський університет імені Бориса Грінченка. – Рівне : Овід, 2012. – 352 c.

  3. Cortina, К. S., Baumert, J., Leschinsky, A. (2008).Das Bildungswesen in der Bundesrepublik Deutschland: Strukturen und Entwicklungen imÜberblick.  Hamburg : Rowohlt Taschenbuch Verlag

  4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://de.wikipedia.org/wiki/Ausbildungsordnung.

  5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://de.wikipedia.org/wiki/Berufsbildende_Schule.

  6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://de.wikipedia.org/wiki/Berufsbildungsgesetz_(Deutschland).

  7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://de.wikipedia.org/wiki/Jugendarbeitsschutzgesetz.

  8. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://de.wikipedia.org/wiki/Georg_Kerschensteiner.

  9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://statistik.arbeitsagentur.de/Statischer-Content/Grundlagen/Klassifikation-der Berufe/KldB2010/Printausgabe-KldB-2010/Generische-Publikationen/KldB2010-Printversion-Band1.pdf.

  10. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://www.bmbf.de/pub/Jobstarter_Fachglossar_russisch.pdf.

  11. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bpb.de/politik/grundfragen/deutsche-verhaeltnisse-eine-sozialkunde/139270/materialien-zum-kapitel-bildung?show=image&k

  12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---europe/---ro-geneva/---sro moscow/documents/publication/wcms_397643.pdf.



Палінчак Вероніка

Ужгородський національний університет,

м. Ужгород, Україна
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО У ПІДГОТОВЦІ МЕНЕДЖЕРІВ В США
Ключові слова: менеджмент, професійна підготовка, США, соціальне партнерство.
Менеджмент (англ. «management» – управляти) – специфічний вид діяльності, спрямованої на досягнення певних передбачених цілей виробничо-господарською організацією (підприємством), яка функціонує в ринкових умовах, шляхом раціонального використання її матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [5, с.22]. У спрощеному розумінні менеджмент – це вміння досягти поставленої мети, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. В англомовних країнах поняття «менеджмент» тлумачать як спосіб та манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво керівника, вміння організувати ефективну роботу управлінського апарату, організаційну побудову системи управління та ін.

Широко відомий у світі американський менеджмент. В США створено найпотужнішу інфраструктуру підготовки менеджерів, яку здійснюють понад 1500 вищих навчальни х закладів; понад 600 шкіл бізнесу діють у рамках багатопрофільних університетів; понад 1300 програм офіційно зареєстровано у сферах бізнесу та управління [4, с. 35].

Система підготовки управлінських кадрів у США включає декілька основних складових. Підготовка менеджерів здійснюється в рамках загальної системи освіти, у приватній мережі Американської асоціації управління (АМА) і безпосередньо у промислових фірмах. Професійні школи бізнесу мають елементи університетської освіти. Але, на відміну від класичних університетів, акцент у підготовці в них робиться не на одержанні самих знань, а на формуванні професійних навичок.

Базовою вищою освітою в США (як і багатьох інших економічно розвинених країн) вражається бакалаврська освіта. Зазначимо, що дисципліни, які входять до програми підготовки ділових людей, поділяються на обов'язкові та дисципліни за вибором. Обов'язкові дисципліни викладаються для науково-теоретичної підготовки спеціаліста, їх вивчають протягом перших двох років. В останні два роки навчання вивчаються спеціальні предмети – дисципліни за вибором (елективні). Курси (дисципліни) за вибором поділяються на основні (обмеженого вибору) та факультативні (вільного вибору). Студенти обирають факультативні курси (предмети) відповідно до своєї наукової або практичної зацікавленості.

При підготовці бакалаврів зі спеціальності "Bachelor of Business Administration" ("бакалавр з керівництва бізнесом") обов'язкова ("стрижнева") загальноосвітня частина складається з таких дисциплін (курсів): математика, загальна психологія, макроекономіка, охорона навколишнього середовища, вступ до писемної англійської мови (початковий або середній рівень), розмовна англійська мова, література (американська та зарубіжна), історія, образотворче мистецтво, основи права, етика бізнесу, культури світу та їхня взаємодія, іноземна мова, теологія, вивчення Біблії, основи теологічної теорії, релігії світу, фізична культура, здоровий спосіб життя та культура тіла, активний курс занять спортом. Обов'язковими також є позакласна участь у спортивних заходах і відвідування басейну та спортивних секцій.

Під час навчання бакалаврів ділового профілю у ВНЗ США спостерігаються тісний зв'язок навчання з реаліями життя, спрямованість на формування фахівця визначеного (подекуди вузького) профілю, оволодіння досвідом майбутньої професії впродовж навчання, використання активних методів навчання та новітніх інформаційних технологій.

Ще більша увага в США приділяється магістерській підготовці. При підготовці магістрів менеджменту (The Master's Degree) акцент робиться на набутті студентами спеціалізованих практичних знань, необхідних для професійної діяльності. Готуючи науковців і практиків вищого рівня, американці зміцнюють інтелектуальний потенціал своєї нації, інвестуючи через наукову підготовку кадрів гроші в економіку США. Значну роль у підготовці підприємців і бізнесменів відіграють американські університетські магістерські програми.

Найбільш популярними в діловому світі – світі бізнесу – є такі програми: "Master of Business Administration" ("магістр з управління бізнесом"), далі – MBA; "Master of Business Administration in International Business" ("магістр з управління бізнесом у сфері міжнародного бізнесу"); "Master of International Management in International Business" ("магістр з міжнародного менеджменту у сфері міжнародного бізнесу").

Основною в системі освіти керівних кадрів є програма MBA. Це програма професійної вищої освіти, що забезпечує можливість одержати ступінь Магістра ділового адміністрування. Її спрямовано на формування навичок висококваліфікованого менеджера, який володіє широкими та універсальними знаннями з управління бізнесом. За змістом навчального матеріалу виділяють звичайні програми (General MBA) підготовки менеджерів широкого профілю та програми MBA за спеціалізацією. Ядро програми MBA становлять 8-12 базових курсів з менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, фінансів тощо. Їх доповнюють курси на вибір, наприклад, ведення сімейного бізнесу. Частину курсів спрямовано на розвиток практичних управлінських навичок, наприклад, ведення переговорів, організація і проведення презентацій. Програма підготовки магістра з управління бізнесом, розвиваючи особисті навички студентів і водночас поглиблюючи їхні знання в галузі управління в контексті глобального бізнесу, дає змогу розширити перспективи майбутньої кар'єри, виявити професійний потенціал. Сьогодні навчальні програми MBA охоплюють широкий спектр глобальних проблем бізнесу, його етичний та суспільний аспекти, особистісно-орієнтований елемент, стратегічний і культурний виміри. Одержання MBA дає змогу не тільки усунути недоліки освіти, а й значно пришвидшити кар'єрне зростання, або змінити профіль своєї діяльності. Цю програму проходять і власники успішного бізнесу, і менеджери великих компаній, банків, і недавні студенти, які прагнуть зробити успішну кар'єру в бізнесі [2, с. 137].

Навчання за магістерськими програмами вимагає від студентів і здобувачів наукового ступеня магістра високої самовіддачі, відмінних знань, організованості та напруженої самостійної роботи. По-перше, процес підприємницької освіти вимагає, щоб після проходження бакалаврської програми студент перед вступом до магістратури обов'язково працював у підприємницькому оточенні. По-друге, диплом і ступінь магістра можуть одержати тільки ті, хто під час навчання не мав жодної задовільної оцінки (інакше видається тільки довідка про участь у магістерській програмі), виконав, презентував та успішно захистив випускну магістерську роботу, керівниками й опонентами якої мають бути визнані науковці й педагоги, видатні підприємці-практики і представники громадськості. Ступінь магістра присуджується також тим, хто успішно завершив більшу частину докторської програми чи виконав науково-дослідницьку роботу рівня, нижчого від рівня докторської дисертації.

Ще одна особливість менеджмент-освіти США полягає в тому, що спеціалізовані магістри навчаються в університетах, інститутах і коледжах, а магістрів ділового адміністрування в різних функціональних сферах бізнесу готують бізнес-школи [3, с. 51].

Головний наголос у підготовці менеджерів в американських університетах, бізнес-школах і коледжах робиться на оцінці та аналізі даних з різних галузей бізнесу, їхньому синтезі для ефективного управління часом і ресурсами підприємства, а також здібностями інших людей. Менеджеру необхідно вміти приймати правильні рішення, ставити й виконувати перспективні завдання, оцінювати й підбирати персонал, створювати конкурентоспроможну команду виконавців, володіти навичками мотивації, іншими методиками, знаннями й навичками вищого рівня організації та управління. Від рівня підготовки менеджерів, глибини їхніх теоретичних знань і набутих практичних навичок багато в чому залежить успіх або банкрутство підприємств та організацій. Важливою якістю менеджера є також уміння згуртувати людей з різним характером і різними можливостями для досягнення поставленої мети, ефективно використовувати наявні ресурси, передбачати ускладнення й негаразди, запобігати невдачам в організації бізнесу – в менеджменті, прогнозуванні, фінансових розрахунках, маркетингу.

У закладах освіти вивчають таким складовим мистецтва менеджменту: вмінню переконувати, вести переговори, пропонувати, вбачати користь і комплексно підходити до управління бізнесом (проектами, ситуаціями), стратегічно мислити, інтуїтивно приймати рішення в умовах непевності, творчо підходити до розв'язання проблем, ефективно користуватися інформаційними мережами, комп'ютерною технікою, новими технологіями тощо. В управлінській діяльності високо цінуються також внутрішня незалежність і професійна гордість, твердість характеру, непохитність у доведенні справи до кінця, етична поведінка, дотримання даного слова, благородство і благодійність. Тому навчання етиці є чи не найголовнішим аспектом бізнес-освіти, адже воно виховує морально-етичні якості ділової людини, що важливо для її органічної інтеграції в діловий світ і суспільство [1, с. 4-112].

Крім університетів та бізнес-шкіл, важливими осередками підготовки управлінських кадрів є промислові корпорації. За даними бізнесових кіл країни, 90% банкрутств і невдач малих фірм пов'язані з управлінською некомпетентністю менеджерів. Тому власники підприємств і компаній слушно вважають, що успіх їхнього бізнесу залежить від цілеспрямованої підготовки та перепідготовки кадрів, вивчення й поширення сучасного досвіду управління, впровадження досягнень управлінської науки. Майже всі великі й більшість середніх підприємств США мають власні освітні програми. У них беруть участь понад 50 тис. викладачів. Так, "General Motors" має власний вищий навчальний заклад у м. Флінте з п'ятирічним курсом навчання, де працюють близько тисячі викладачів. Оригінальна система навчання тут органічно поєднує теорію і практику; її організовано в такий спосіб, що особа, яка навчається, два тижні слухає лекції, а наступні два тижні працює у фірмі. Тільки в останньому семестрі студенти звільняються від виробничих функцій для написання дипломної роботи.

Отже, підготовка менеджерів в США здійснюється у тісній взаємодії вищих навчальних закладів, бізнес-шкіл, корпорацій.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Герет Т. М. Етика бізнесу / Томас М. Герет, Річард Дж. Клоноскі. – Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 214 с.

  2. Danos P. Changing with the times. Business education must transform in response to global business needs / Paul Danos // Business India. – 2010, October 4-17. – P. 128 – 140.

  3. Ільїна В. Ю. Становлення та розвиток вищої економічної і бізнес-освіти Сполучених Штатів Америки у сучасних умовах: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / Вероніка Юріївна Ільїна. – Ялта, 2009. – 237 с.

  4. Стрижов С. Повышение квалификации управленческих кадров: опыт США / С. Стрижов // Персонал. – 1994. – № 1. – С. 33 – 42.

  5. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник / Ф.І.Хміль. – К. : Академвидав, 2007. – 576 с.



Розлуцька Галина

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

м. Ужгород, Україна
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОСВІТІ ЗА УЧАСТЮ ДУХОВЕНСТВА ЗАКАРПАТТЯ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Ключові слова: духовенство, соціальне партнерство, історичний досвід, освіта, Закарпаття.
Євроінтеграційні тенденції в сучасному українському суспільстві спонукають ретельно аналізувати успіхи європейців. Більшість країн Європи вже давно живуть за принципами соціального партнерства. Соціальне партнерство як гуманний тип взаємодії партнерів заради спільного блага значно підвищує продуктивність усіх видів діяльності [3].

Особливої ваги соціальне партнерство набуває у сфері освіти. Привертають увагу накопичення вітчизняного досвіду соціального партнерства у сфері освіти на регіональному рівні. В силу історично-політичних чинників Закарпаття набуло унікальної здатності трансформувати регіональну освіту відповідно до нових соціально-економічних вимог. Науковий інтерес підсилює поліконфесійність та полікультурність закарпатського суспільства.

Акцентуємо увагу на історико-педагогічних аспекти утвердження традицій соціального партнерства у сфері освіти за участю духовенства у Закарпатті.

Перебуваючи у васальній залежності від різноманітних державних утворень Закарпаття на поч. ХІХ ст. характеризувалось безробіттям, бідністю, голодом, відсутністю санітарно-медичної допомоги, високий рівенем неграмотності місцевого населення, особливо у гірських районах. Освіченість закарпатців визначався матеріальною спроможністю, адже отримати якісну освіту можна було тільки в європейських закладах за певні кошти. Серед місцевого населення вирізнялися наявністю освіти представники духовенства. На думку сучасних дослідників взаємодії церкви та суспільства цілком закономірним вважається Цілком зрозумілим є те, що духовенство не може бути нейтральними відносно проблем, які виникають у суспільстві [4; 7].

Вагомим в утвердженні традицій участі духовенства в розвитку освіти стало заснування єпископом М. Ольшавським освітніх закладів для місцевої молоді. На особисті кошти у 1744 р. єпископ розпочав підготовку дяко–вчителів у богословських школах в Мукачеві, Марія Повчі, Надь Бані, Марамрош-Сигеті, Турці [6, 37]. Навчально-виховний процес здійснювався на рідній мові за українськими підручниками. Особливістю в організації було надання фаху молоді без врахування соціального статусу - походження, матеріального стану, освіти, віку та ін. В закладах організовано систему самоврядування, яка виявляла потенційних лідерів (колесників) і формувала майбутню закарпатську духовну еліту [5].

Громада м. Ужгорода стала повноправним партнером в освітньому проекті Сатмарського римо-католицького єпископа М. Гааса Жителі зібрали пожертви для будівництва житлових та навчальних приміщень закладу для дівчат, відомими під назвою «Будинок Гізелли». Єпископ М. Гаас у 1859 р. на утримання навчально-втиховного закладу заснував спеціальний фонд. У 1879 р. приклад наслідує католицький священик А.Будиш створенням «Будинку Марії». Під керівництвом «сестер милосердя» заклади надавали прихисток та мінімальну загальну і часткову професійну освіту дівчатам-сиротам із священницьких та вчительських родин, а з часом усім нужденним. У різні часи при будинках виховання діяли школи, садок, курси рукоділля й музики, та інтернат [1].

Увиразнилися ознаки соціального партнерства виділялися в організації освіти в міжвоєнний період, що пов’язується із демократичним державним устроєм Чехословацької республіки в складі якої знаходилось Закарпаття. Важливим фактором сприяння утвердження соціального партнерства у галузі освіти стало створення громадянського суспільства, яке найвищою цінністю визнавала людину.

За твердженнями І. Дацків типовим явищем освіти стало залучення батьківських коштів для навчання дітей із заможних сімей : банкірів, священиків, дяків, учителів, багатих службовців тощо. В усіх типах навчальних закладів матеріально неспроможним учням із добрим і відмінним рівнем навчання надавалася побутова допомога: пільги по оплаті за проживання, користування матеріально-технічною базою навчального закладу та по самообслуговуванню. Державну підтримку отримували виключно сироти. Високі досягнення семінаристів у навчанні заохочувалися виплатами із спеціально створених фондів. Фонди діяли завдяки особистим ініціативам керівників семінарій і наповнювалися приватними пожертвами: коштами від викладачів, меценатів, духовенства, банкірів, підприємців, свідомих громадян. Незначні пільги надавались місцевою владою [2].

Перші прояви соціальної партнерства духовенства, громади та держави в галузі закарпатської освіти були поодинокими. Освіту та виховання у поєднанні з практичними уміннями та навичками, необхідними для подальшої трудової діяльності закарпатська молодь могла отримати в освітніх інституціях, що створених на приватні кошти духовенства та приватні пожертви громадян. Увиразнилась практика соціального партнерства в міжвоєнний період завдяки демократії в державній освітній політиці та створенню громадянського суспільства.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Будинок Гізелли в Ужгороді // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uzhgorod.ws/articles-science_gizella.htm .

  2. Дацків І. Соціальний захист молоді у процесі фахової підготовки у навчальних закладах Закарпаття (1919 – 1939 рр.) / І.Є. Дацків // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. пр. /Редкол. : Н.Г. Ничкало та ін.. К. – Вінниця: Планер, 2015. – Вип.1. - С. 190 -194.

  3. Досвід європейських країн у розвитку соціального партнерства України [Електронний ресурс] / І.А. Шерепера, Г.А. Смоквіна, // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. – 2013. – № 4 (9). – С. 189-194. – Режим доступу до журн.: http://www.economics.opu.ua/2013/n4.html

  4. Коваль І.В. Взаємодія церкви та інститутів громадянського суспільства: політологічний аналіз: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / І. В. Коваль ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2007. – 18 с.

  5. Лелекачь Н. Мункачевская богословская школа (1744-1776) / Н. Лелекачь // Литературна недЬля. - 1943. - Чис. ІІІ. - С. 246­ – 250.

  6. Пап С. Історія Закарпаття / С. Пап / Редактори: Ігор Пелехатий, Марія Вуянко, Володимир Криворучко та Ірина Шумада. - Т. ІІІ. 1716-1939. - Івано-Франківськ: «Нова Зоря», 2003. – 648 с.

  7. Рибачук М. Громадянське суспільство і церква / М. Рибачук // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – Вип. 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.chdu.edu.ua/pdf/pidruchnuku/21/4.pdf.

ДЛЯ НОТАТОК

Підписано до друку 12.05.2017.

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 12,3.

Наклад 100 прим. Замовлення № 81.

Віддруковано з оригінал-макету замовника.

Друк: «Термінова поліграфія»

29000, м. Хмельницький, вул. Рибалко, 63.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру



видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК 4164 від 23.09.2011 р.

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет