Суд над байдужістю Виховний захід для учнів 9-11-х класів



жүктеу 137.68 Kb.
Дата20.08.2018
өлшемі137.68 Kb.


Суд над байдужістю

Виховний захід для учнів 9-11-х класів

(Суд проводить колегія геліастів (присяжних), члени якої відбиралися з різних прошарків суспільства. До складу колегії входять дев'ять чоловік. Це - Селя­нин, Робітник, Учений, Лікар, Учитель, Військовий, Бізнесмен, Актор, Урядовець. Позивач - Анадіафорос (Небайдужий) громадянин Теліса (Вільного Міста).

Головуючий: Громадяни Теліса, до судової колегії геліастів звертається гро­мадянин Анадіафорос. Він звинувачує Байдужість у жорстоких злочинах проти людства. Високоповажні геліасти, вам зараз належить визначити, чи гідна ця справа розгляду в суді. А ти, Анадіафоросе, чи знаєш закони нашого полісу?

Анадіафорос: Я свідомий того, що роблю, високоповажний геліасте.

Головуючий: Отже, тобі відомо, що неправдивий позов до суду позбавить тебе шукати захисту і справедливості у колегії геліастів?

Анадіафорос: Так, мені це відомо.

Головуючий: І ти знаєш, що за неправдивий позов маєш сплатити у скарб­ницю нашого полісу штраф у розмірі 1000 драхм?

Анадіафорос: Я знаю це, високоповажний геліасте. І повір мені, я легко набе­ру в колегії необхідну п'яту частину голосів, щоб дати справі хід, бо провина Бай­дужості очевидна.

Головуючий: Гаразд. Тоді почнемо. Прошу покликати сюди Байдужість.



(Помічники приводять Байдужість. Вона впевнена у собі, спокійна, погля­дає на присутніх з погордою.)

Головуючий: Проти тебе висунув звинувачення громадянин Анадіафорос. Ти будеш захищати себе сама чи скористаєшся послугами логографів?

Байдужість: Високоповажний геліасте, не вдаватимуся до послуг логографів, котрі частенько лукавлять, складаючи жалісливі промови, що покликані розчули­ти членів колегії. Я також, як ти бачиш, не прийшла сьогодні у рваному одязі та у компанії заплаканих родичів, бо не вважаю себе винною і можу легко відвести будь-які звинувачення на свою адресу.

Головуючий: Ти чув, Анадіафоросе, слова Байдужості? Вона впевнена у своїй невинності. То, може, ти скасуєш позов?



Анадіафорос: Ні. Я вирішив. А те, що ви сприйняли за впевненість, є ніщо інше, як звичайнісінька байдужість.

Головуючий: Сказано. Ми слухаємо тебе, Анадіафоросе.



Анадіафорос: Високоповажні геліасти. Дивлячись на наше недосконале жит­тя, аналізуючи історичні події, я довго не міг зрозуміти, яка ж сила зводить нанівець найкращі починання людей. Спочатку мені здалося, що то Підлість. О! Ця людська риса натворила багато зла. Але списувати на неї всі злочини на світі несправедли­во. Після цього я запідозрив людську Тупість, та після недовгих міркувань переко­нався, що і вона не годиться на роль злого генія людства. Бо Тупість - це радше кара богів, аніж усвідомлена людська риса. І лише недавно я зрозумів, хто стоїть за Підлістю, Жорстокістю, Віроломністю і десятками інших людських пороків. Це - Бай­дужість, високоповажні геліасти. Усвідомивши це, я зрозумів, що вину Байдужості буде нелегко довести. Але я зроблю це. І у мене є свідки. Викликаю першого свідка, її ім'я - Жанна д'Арк. Вона загинула у 21 рік через людську Байдужість, .хоча всі переконані, що винні у її смерті Підлість, Зрада, Малодушність і Пиха.

(З'являється Жанна д'Арк.)

Головуючий: Чи зустрічалася ти з Байдужістю?

Жанна: Мені важко сказати. Коли мене покликали Голоси і наказали врятува­ти Францію, найпершим ворогом стала Недовіра. З нею я стикалася на кожному кроці. Ніхто не хотів повірити, що проста селянська дівчина зможе врятувати цілу країну. Всі були переконані, що це справа королів і воєначальників. Але Провидін­ня допомагало мені долати перепони. Через Недовіру я втратила багато часу. Три дні мені довелося вмовляти капітана Бодрикура, щоб він дав мені двох солдатів, з якими я могла б потрапити до короля. Три тижні пішло у королівського оточення на те, щоб з'ясувати, чи я не шахрайка.

Байдужість: От бачите, Жанна не звинувачує мене!

Анадіафорос: Високоповажні геліасти! Я зараз доведу, що за всіма людськи­ми пороками стоїть Байдужість. Просто її присутність не завжди можна помітити. (До Жанни.) Скажи мені, Жанно, чому ж не повірив тобі капітан Бодрикур з самого початку, що Провидінню довелося цілих три дні переборювати його недовіру?

Жанна: Він був засліплений і не міг бачити очевидного.

Анадіафорос: Що ж засліплювало його? Може, власна пиха?

Жана: Він не міг навіть уявити собі, що Бог покликав просту селянку рятувати рідну землю від загарбників. Я здавалася йому божевільною.

Анадіафорос: Отже, себе він вважав особою набагато знатнішою і важливі­шою від тебе?

Жанна: Без сумніву.

Анадіафорос: 3 чого можемо зробити висновок, що недовіра капітана Бод-рикура і королівського оточення виросла на ґрунті себелюбства. Жанна: 3 цим важко не погодитися.

Анадіафорос: А чи не передбачає себелюбство байдужості до інших лю­дей? Адже надмірно люблячи себе, забуваєш про інших. Жанна: Це справедливо.

Головуючий: Ви чули все. Я прошу поважних геліастів визначити, чи справді обвинувачення настільки вагоме, щоб могло бути розглянутим на колегії. Що ска­же поважний Хоріатіс?



Хоріатіс: Я багато років працюю на землі і знаю, що у моїй роботі байдужість неприпустима. Робота на землі вимагає спільних зусиль. Тому я за те, щоб розгля­нути справу в суді.

Головуючий: Що скаже нам поважний Ергатіс?

Ергатіс: Не можна бути байдужим до плодів своєї праці. Неякісні вироби призводять, урешті-решт, до порушення загального ладу в суспільстві, тому я вва­жаю, що це справа гідна розгляду.

Головуючий: Яка твоя думка, поважний Епістімонасе?

Епістімонас: Сучасна наука поки що не знає причин, за якими Байдужість могла б бути засудженою. Світом керує закон ентропії. Тому я не бачу сенсу в розгляді цієї справи, адже судитимемо ми Байдужість чи ні - світ все одно загине так чи інакше.

Головуючий: Що скажеш ти, високоповажний Ятросе?

Ятрос: Лікар не може бути байдужим, бо тоді він не гідний цього звання. Байдужий лікар допомагає хворобі здолати хворого, так само як байдужий пацієнт нічим не допомагає небайдужому лікареві. В обох випадках виграє хвороба, тому я судитиму Байдужість.

Головуючий: Хочемо почути твою думку, високоповажний Стратіотісе.

Стратіотіс: Я говоритиму коротко: мені байдужа безпека всіх інших на­родів, окрім мого.

Головуючий: Слухаємо тебе, високоповажний Даскалосе.



Даскалос: Байдужість підточує підвалини нашого майбутнього. І якщо ми не самогубці, то маємо боротися з байдужістю завжди і всюди. Я - за суд.

Головуючий: Що ти скажеш, високоповажний Ітопіосе?

Ітопіос: Байдужість убиває творчість, тому її необхідно судити.

Головуючий: Високоповажний Епіхаріатімасе, слухаємо тебе.



Епіхаріатімас: Громадяни Теліса, вам не вистачає інших проблем? Займіться краще корисною справою. Я проти суду, бо він відбирає дорогоцінний час, а час -це гроші.

Головуючий: І нарешті ти, високоповажний Ітіносе, що скажеш нам?



Ітінос: Я дуже поважаю думки всіх, без винятку, членів колегії, але сьогодні підтримаю більшість.

Головуючий: Ти набрав, Анадіафоросе, необхідну кількість голосів, щоб роз­почати суд. А зараз я хочу запитати у Байдужості, чи має вона що сказати суддям.

Головуючий: Ви чули висловлювання і вам вирішувати долю відповідача. Але суд ще не закінчено. Хто говоритиме?

Анадіафорос: Ви знаєте, високоповажні геліасти, як проголосувати, бо пе­реконаний, що вам не байдуже, якою мовою будете розмовляти завтра: своєю чи мовою сусіда-загарбника.

Байдужість: Емоційні висловлювання позивача не повинні справляти на вас великого враження, високоповажні члени колегії. Пробачте, але мушу нагадати вам, що суд - це перш за все справедливість. А про яку справедливість можна говорити на цьому процесі, якщо позивач наводить лише непрямі докази? Невже на цих так званих доказах ви будете ґрунтувати своє обвинувачення?

Головуючий: Зауваження слушне. Адже і перший, і другий свідок бачили Бай­дужість під масками Підлості, Віроломства чи Доброзичливості, а тому жоден суддя не візьметься стверджувати, напевне, що це була саме Байдужість, а не хтось інший.



Анадіафорос: І це ви називаєте справедливим судом? Яких ще доказів ви потребуєте?

Головуючий: Можливо, у тебе ще є свідки?



Анадіафорос: Я казав, у мене - тисячі свідків, але Байдужість так вправно маскується, що жоден з них навряд чи впізнає її.

Головуючий: Тоді прошу помічників принести урни для голосування.



(У залі суду з'являється Учень.)

Учень: Стривайте! Я хочу свідчити проти Байдужості!

Головуючий: Ти бачив Байдужість без маски?



Учень: Так, і легко можу її впізнати!

Головуючий: Гаразд, тоді покажи її нам.



Учень: Ось вона! (Вказує на Байдужість. Присутні гомонять.) Я бачив її у школі, коли заходив до шкільної бібліотеки. Ось уже багато років там хазяйнує байдужість нашого уряду, який ніяк не може віднайти кошти для передплати дитячих видань.

Даскалос: Ти, напевно, щось плутаєш. У школах нашого полісу бібліотеки пропонують дітям багато цікавих журналів і газет...

Учень: А ви подумали про школярів з маленьких містечок і сіл? А ще я бачив сліди байдужості на обличчях учителів і своїх шкільних товаришів.

Байдужість: Це нахабна брехня! Я ніколи не зустрічалася з цим хлопчиськом!

Учень: Невже? А пам'ятаєш, як одного разу ми цілим класом залишилися після уроків і чекали на вчителя географії, щоб він розповів нам про Атлантиду, а ти підмовила його піти додому?

Байдужість: У нього була поважна причина...

Учень: От ти і викрила себе. Гадаю, сумнівів у провині Байдужості перед людством вже не залишилося ні у кого? Байдужість - найбільше зло. І в суспільстві, і у школі її присутність неприпустима. Адже школа - це маленька модель держа­ви, а ми -її учні - громадяни цієї маленької країни. І від того, як побудуємо взаємо­стосунки з товаришами, як навчимося сумлінно і чесно виконувати свої обов'язки, залежатиме майбутнє нашої молодої країни. Зараз ми господарі у своєму домі - у цій школі - і побудували самоврядування на засадах Добра, Справедливості і Взаємоповаги. Тому Байдужості тут не місце.

Головуючий: Я прошу присутніх тут геліастів проголосувати.

Байдужість: Високоповажні геліасти, ви чули, як позивач вибудовував своє обвинувачення проти мене, намагаючись навішати на мене всі мислимі і немис­лимі злочини Підлості, Підступності, Брехні та Малодушності? Дозволю нагадати вам, судді, що світом керують Божественні Сили, скорятися яким зобов'язані всі живі істоти на Землі. Невже втручання у Божі справи, що його так гаряче пропагує Анадіафорос, хтось посміє назвати байдужістю?

Головуючий: Серйозний аргумент. Що скажеш на це, Анадіафоросе?



Анадіафорос: За мене говоритиме Жанна.

Жанна: Я зрозуміла, що людям, котрі перешкоджали виконувати мені Боже веління, доля рідної країни була байдужою. Вони більше дбали про те, як би не виглядати дурнями в очах інших людей. Архангел Михаїл, свята Катерина і свята Маргарита вели мене за Божим повелінням. І невже виконував Господні настано­ви єпископ Кошон, коли намагався довести, що я - відьма? Тому я зрозуміла, що причиною моєї смерті стала саме людська байдужість.

Головуючий (до Анадіафороса): У тебе є інші свідки?

Анадіафорос: Так. У мене їх сотні тисяч. Але я знайшов свідка, який упізнав Байдужість під маскою турботливості.

Ітопіос: Невже таке можливе?!

Анадіафорос: Я прошу закликати до зали суду Українську Мову. (Помічники приводять Мову.) Байдужі люди зовсім забули про мого свідка, а коли небайдужі нагадують їм про нього, то чують лише гнівні заперечення. Мовляв, є справи наба­гато важливіші. Спершу, кричать вони, маємо нагодувати і одягнути народ, а вже потім братися за вирішення мовних проблем.

Головуючий: Що ти скажеш нам про Байдужість, Мово?



Українська мова: 3 поміж тисяч моїх сестер я живу на рідній землі чи не найгірше. Ті, хто нібито турбуються про благо народу, насправді лукавлять. Вони просто хочуть знищити мене. їм не терпиться побачити моє ім'я у списку мертвих мов, таких як латина і санскрит. Вони планують замінити мене скаліченою російсь­кою. Не думайте, що я прийшла у такому жахливому вигляді сюди, щоб розчулити вас, як це практикується у колегії геліастів, бо сьогодні судять не мене. Я прийшла у такому вигляді і для того, щоб ви знали правду про Байдужість. Через неї може статися справжня катастрофа, і могутня нація втратить мову.

Головуючий: Ти відповідатимеш? Звинувачення досить серйозне.

Байдужість: Звичайно ж, Мова дещо перебільшує, а мою роль у своєму житті просто неправильно оцінює і розуміє. їй невтямки, що саме завдяки моїм старан­ням вона ще й досі жива. А всі ці заборони Петра І, Валуєвські циркуляри і тотальне зросійщення лише гартували її, додавали снаги, допомагали розвиватися.

Епістімонас: Дозвольте втрутитися, високоповажні колеги, бо те, що я чую, є звичайнісіньким софізмом! Так можна довести, що вбивця любить свою жертву, а люблячі батьки ненавидять своїх дітей! Як на мене, то серйозну і вдумливу лю­дину такими аргументами не переконаєш.

Байдужість: Гаразд. Будуть вам і вагоміші аргументи. Це завдяки мені на цьо­му світі з'явилися справжні герої. Я - Божа мітла, що відділяє зерно від полови!

Ітопіос: Гарно сказано!

Даскалос: Дозволю собі нагадати, що ми зібралися тут не для того, щоб оці­нювати велемовство ораторів. Ми тут, щоб визначити міру совісливості.

Головуючий: Ви чули висловлювання і вам вирішувати долю відповідача. Але суд ще не закінчено. Хто говоритиме?

Анадіафорос: Ви знаєте, високоповажні геліасти, як проголосувати, бо пе­реконаний, що вам не байдуже, якою мовою будете розмовляти завтра: своєю чи мовою сусіда-загарбника.

Байдужість: Емоційні висловлювання позивача не повинні справляти на вас великого враження, високоповажні члени колегії. Пробачте, але мушу нагадати вам, що суд - це перш за все справедливість. А про яку справедливість можна говорити на цьому процесі, якщо позивач наводить лише непрямі докази? Невже на цих так званих доказах ви будете ґрунтувати своє обвинувачення?

Головуючий: Зауваження слушне. Адже і перший, і другий свідок бачили Бай­дужість під масками Підлості, Віроломства чи Доброзичливості, а тому жоден суддя не візьметься стверджувати, напевне, що це була саме Байдужість, а не хтось інший.

Анадіафорос: і це ви називаєте справедливим судом? Яких ще доказів ви потребуєте?

Головуючий: Можливо, у тебе ще є свідки?



Анадіафорос: Я казав, у мене - тисячі свідків, але Байдужість так вправно маскується, що жоден з них навряд чи впізнає її.

Головуючий: Тоді прошу помічників принести урни для голосування.



(У залі суду з'являється Учень.)

Учень: Стривайте! Я хочу свідчити проти Байдужості! Головуючий: Ти бачив Байдужість без маски? Учень: Так, і легко можу її впізнати! Головуючий: Гаразд, тоді покажи її нам.

Учень: Ось вона! (Вказує на Байдужість. Присутні гомонять.) Я бачив її у школі, коли заходив до шкільної бібліотеки. Ось уже багато років там хазяйнує байдужість нашого уряду, який ніяк не може віднайти кошти для передплати дитячих видань.

Даскалос: Ти, напевно, щось плутаєш. У школах нашого полісу бібліотеки пропонують дітям багато цікавих журналів і газет...

Учень: А ви подумали про школярів з маленьких містечок і сіл? А ще я бачив сліди байдужості на обличчях учителів і своїх шкільних товаришів.

Байдужість: Це нахабна брехня! Я ніколи не зустрічалася з цим хлопчиськом!

Учень: Невже? А пам'ятаєш, як одного разу ми цілим класом залишилися після уроків і чекали на вчителя географії, щоб він розповів нам про Атлантиду, а ти підмовила його піти додому?

Байдужість: У нього була поважна причина...

Учень: От ти і викрила себе. Гадаю, сумнівів у провині Байдужості перед людством вже не залишилося ні у кого? Байдужість - найбільше зло. І в суспільстві, і у школі її присутність неприпустима. Адже школа - це маленька модель держа­ви, а ми-її учні-громадяни цієї маленької країни. І від того, як побудуємо взаємо­стосунки з товаришами, як навчимося сумлінно і чесно виконувати свої обов'язки, залежатиме майбутнє нашої молодої країни. Зараз ми господарі у своєму домі - у цій школі - і побудували самоврядування на засадах Добра, Справедливості і Взаємоповаги. Тому Байдужості тут не місце.

Головуючий: Я прошу присутніх тут геліастів проголосувати.


(Помічники носять по залі урни для голосування. Білі камінчики - голоси за виправдання Байдужості, чорні- проти. Головуючий оголошує результат голо­сування після підрахунку.)

Головуючий: Байдужість визнається винною. Але яку міру покарання ми ви­значимо для неї?

(Члени колегії по черзі вимовляють слово "остракізм", що означає вигнання.)

Головуючий (до Байдужості): Ти чула все. Іди геть з нашого полісу. (До при­сутніх.) А хто дасть притулок Байдужості у своєму домі, буде засуджений найви­щим судом - судом Совісті.

Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет