Тема. Пригоди барона Мюнхгаузена. /Урок позакласного читання



жүктеу 49.67 Kb.
Дата30.03.2018
өлшемі49.67 Kb.
түріУрок

5 клас

Тема. Пригоди барона Мюнхгаузена. /Урок позакласного читання/

Мета. Сприяти підвищенню рівня пізнавальної активності учнів; виробляти вміння узагальнювати вивчений матеріал; дати учням можливість відчути радість творення; виховувати любов до природи; сприяти формуванню в учнів почуття гумору.

Обладнання. Ілюстрації до твору, виставка літератури, костюм Мюнхаузена.



Найправдивіша людина у світі…

Р.Е.Распе

Хід уроку.

І. Вчитель:- Добрий день, діти!

Сьогодні у нас не зовсім звичайний урок. Це урок-гра, урок-фантазія, урок-роздум. Ми будемо говорити з вами про «найправдивішу людину у світі», ще раз звернемо увагу на те, що допомагало героєві вистояти у скрутну хвилину.

Як звати цього героя? /Мюнхгаузен/

ІІ. Так, діти, барон Мюнхгаузен. І герой він незвичайний. Тому і ваші знання перевіримо незвичайним чином. Для цього мені на деякий час доведеться стати Мюнхгаузеном, а вам – уважними слухачами. Вам уже відомо, що хвальковитий барон вдається до вигадок. Тож і в моїй розповіді, тобто в розповіді Мюнхгаузена, їх буде чимало. Ваше завдання – їх помітити і хором виправити. /Вчитель вдягає костюм Мюнхгаузена/.

Рольова гра

Я граф /барон/ Мюнхгаузен – герой однієї з маловідомих /найвидатніших/ книжок світової літератури. Багато /небагато/ читачів і не чули мого імені. І не всім відомо, що я вигаданий письменником /існував насправді/. Народився я в Англії /в Німеччині/. Дорослим потрапив до Японії /Росії/, де став військовим. Там мені довелося взяти участь у російсько-італійській /турецькій/ війні. О, я здійснив чимало бойових подвигів, але зрештою повернувся до рідного Боденвердена.

Ви, певне, зауважили, що я людина дуже скромна і не люблю розповідати друзям про свої мисливські і воєнні подвиги /любив/. І не дивно, що мене мало хто знає. Тому я був вражений, коли якийсь невідомий автор опублікував у берлінському альманахові «Путівник для похмурих /для веселих/ людей вісімнадцять гумористичних оповідань» і їхнім автором назвав недотепного /дотепного/ пана Мюнхгаузена. Так моє ім’я вперше з’явилося друком. А згодом не дали йому піти в небуття два англійські /німецькі/ письменники – спочатку Рудольф Еріх Распе, а згодом – Готфрід Август Бюргер. Книжка Распе про мене побачила світ 1789 /1785/ року в Німеччині /в Англії/. Вона читачеві не сподобалась /навпаки, лише за рік її було перевидано п’ять разів/. У 1786 році з’явилася книжка Бюргера. Мене змальовано в цих книжках зарозумілим хвальком-брехуном, невдатним /талановитим/ фантазером, нерішучим боягузом /рішучим сміливцем/, що звик лише сидіти вдома /мандрувати в пошуках пригод/.

Ось на цьому я виходжу з ролі Мюнхгаузена. Мені дуже приємно, що ви багато запам’ятали і виправили помилки.

ІІІ. – А от чи пам’ятаєте ви, які історії розказував Мюнхгаузен? Які риси характеру виявляв? /Звернути увагу учнів на малюнки/.

Хто з вас розкаже, яка історія йому найбільше сподобалась? /Учень виходить до дошки і переказує оповідання від третьої особи./

А чи правда, що в його оповіданнях поєднується реальне і фантастичне? Що тут відноситься до реального? Що до фантастичного?

Назвіть риси характеру Мюнхгаузена. Мікрофон /Кожен учень називає по одній рисі/.

Підсумок. - Так, діти, Мюнхгаузен – веселий вигадник, любить перебільшувати, приголомшувати слухачів неймовірним, фантастичним. Його життя було складне і небезпечне: він воював, багато подорожував, зазнав страждань у турецькому полоні. Проте зберіг честь, гідність. В цьому йому допомогли весела вдача, снага, сила духу. Він часто кепкує із себе. Висміює людські пороки. Йому хочеться, щоб люди були доброчесні, сміливі, розумні, допомагали один одному в біді. Брехня Мюнхгаузена настільки очевидна, що сприймається скоріше як художній прийом, як спосіб розвеселити, вилікувати сміхом. Тому він з повним правом міг назвати себе «найправдивішою людиною у світі». /Звернутись до епіграфа/.

ІV. А ще багато у Мюнхгаузена оповідань про тварин. Згадайте, які це оповідання?/Показати ілюстрації/. /«Незвичайний олень»/ .

Коли барон натрапив у лісі на красеня-оленя, як він про нього говорить? /Зачитати цитати/.

Що робить барон? /Стріляє кісточкою з вишні/.

Які почуття лишаються в його душі? /Захоплення красою і досада/.

Минув рік, і наш герой знову побачив оленя. Естетичне почуття не здане протистояти мисливському інстинкту. Мюнхгаузен убиває лісового красеня, але всі його мисливські хвастощі, кураж передають внутрішнє розчарування героя, невдоволення своїм вчинком: загублена краса, знищене чудове створіння природи.

Чи не є кісточка з вишні символом доброзичливого ставлення до тварин? До живих істот?

Чи не здається вам, що Распе разом зі своїм героєм закликає: не стріляйте у природу, не знищуйте прекрасне.

ХVІІІ ст.. – час великих подорожей, колонізації нових земель – відоме жорстоким винищенням рідкісних тварин, птахів, рослин. Європейський ринок наповнювався «екзотикою», а в джунглях Африки, тропічних лісах Латинської Америки, пустелях Азії, на узбережжі Австралії ставало все менше тварин і рослин.

Проблема «Людина і природа», якої торкається німецький письменник, на жаль, і досі актуальна. «Червону книгу» невпинно поповнюють нові і нові жертви. Людина і через двісті років після появи книги Распе не порозумнішала. Природа, тваринний і рослинний світ вимагають нашої уваги і захисту.

А хто з вас допомагає тваринам, птахам? Вирощує квіти?

Подивіться, діти, і за ці квіти на вікнах, і за клумби навколо школи ми відповідаємо. І повинні берегти цю красу!

V. – Хоч як багато розказав історій барон Мюнхгаузен, а письменники Распе і Бюргер їх записали, виявляється, що не всі.

І зараз я оголошую конкурс – «Нерозказана історія барона Мюнхгаузена».

А ви уважно слухайте і скажете, яка історія вам найбільше сподобалась? Чим вона схожа на розповіді барона Мюнхгаузена? /Фантастичне, гумор/

VІ. Учні читають власні оповідання: «Мюнхгаузен у Свесі», «Полювання з котом» , «Мюнхгаузен і машина часу»

VІІ. Підсумок.

Так якою ж людиною був барон Мюнхгаузен? Коло думок /Відповіді учнів/

Не забувайте, що ці якості характеру допомагають людині в житті.

VІІІ. - А тепер підтвердимо всі наші слова піснею про барона Мюнхгаузена.



Мюнхгаузен ніде не пропаде

Маєток гарний має

І друзів там збирає,

Смішне розповідає барон Мюнхгаузен.

Колись служив у війську

І мову чув російську,

А. може, й українську, барон Мюнхгаузен.

Він верхи вмів літати

На ядрах від гармати

І ворогів лякати, барон Мюнхгаузен.

На півконі в атаку,

Пришпоривши коняку,

Скакав собі без ляку барон Мюнхгаузен.

Його любили друзі,

Бо і в кита у пузі

Не піддавався тузі барон Мюнхгаузен.

Він був завжди хоробрий,

Бадьорий, щедрий, добрий,

До того ж благородний барон Мюнхгаузен.

Чудовий був мисливець,

І одчайдух-сміливець.

І зовсім не лінивець барон Мюнхгаузен.

Любив помандрувати,

Комусь в пригоді стати,

Любив пораду дати барон Мюнхгаузен.

То ж справа безкорисна –

Він бреше ненавмисно

/Нехай народ не «кисне»/, барон Мюнхгаузен.

Кмітливість – гарна штука,

Удачі запорука, –



Така його наука, барон Мюнхаузен.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет