Українські назви посуду та хатнього начиння у культурно-побутовому огляді в порівнянні з чеськими



жүктеу 0.82 Mb.
бет1/6
Дата10.05.2019
өлшемі0.82 Mb.
түріДиплом
  1   2   3   4   5   6


Masarykova univerzita

Filozofická fakulta

Ústav slavistiky

Ukrajinský jazyk a literatura

Krystyna Kuznietsova
Українські назви посуду та хатнього начиння у культурно-побутовому огляді в порівнянні з чеськими

(на матеріалі лексикографічних та етнографічних джерел)


Bakalářská diplomová práce

Vedoucí práce: PhDr. Taťána Juříčková, Ph.D.

2010

Підтверджую,

що дипломну роботу я написала самостійно

з використанням уведених літературних джерел.

........................................................................

підпис


ПОДЯКА
На цьому місці я би хотіла подякувати керівнику роботи,

PhDr. Taťáně Juříčkové, Ph.D.,

за надані поради і терпеливість,

а також за підтримку підчас написання роботи.
З М І С Т
ВСТУП......................................................................................................................................6

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.....................................................................................................8



1. Що собою являє побутова лексика.................................................................................8

2. Вивчення лексики на позначення назв посуду мовознавцями та етнографами...9

3. Гончарство на Україні.....................................................................................................10

3.1. Виготовлення глиняних виробів....................................................................................11



4. Деревообробка на Україні...............................................................................................12

5. Обробка металів на Україні............................................................................................13

6. Гутництво на Україні.......................................................................................................14

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА......................................................................................................16



1. Проблематика перекладу побутової лексики..............................................................16

2. Глиняний, фарфоровий посуд та хатнє начиння........................................................16

2.1. Горщик, горщок................................................................................................................16

2.1.1. Форма горщика..............................................................................................................16

2.1.2. Горщик у традиціях ранньослов’янських культур....................................................17

2.1.3. «Двійнята» – горщики для подорожей........................................................................19

2.1.4. Різновиди горщика у залежності від застосування....................................................19

2.2. Глек....................................................................................................................................21

2.2.1. Місце глечика в українських обрядах.........................................................................21

2.2.2. Різновиди глечика у залежності від застосування.....................................................22

2.3. Макітра..............................................................................................................................23

2.4. Ступа.................................................................................................................................24

2.5. Глиняний посуд для зберігання напоїв..........................................................................24

2.6. Глиняний посуд для споживання страв за столом........................................................25

2.7. Глиняний посуд для споживання напоїв за столом......................................................26

2.8. Інший глиняний посуд.....................................................................................................27

2.9. Предмети чайного сервізу...............................................................................................28

2.10. «Монетки»......................................................................................................................29

3. Дерев’яний посуд та хатнє начиння..............................................................................30

3.1. Діжки та їхні різновиди...................................................................................................30

3.2. Ківш та його різновиди....................................................................................................31

3.3. Корито...............................................................................................................................32

3.4. Дерев'яний посуд для молока та масла..........................................................................33

3.5. Дерев'яний посуд для води.............................................................................................34

3.6. Ложка................................................................................................................................34

3.6.1. Ложка в українських обрядах......................................................................................35

3.6.2. Різновиди ложки...........................................................................................................37

3.7. Ночви, цебер.....................................................................................................................37

3.8. Дерев'яне хатнє приладдя у вигляді палиць..................................................................38

3.9. Інший дерев'яний посуд та хатнє начиння....................................................................39



4. Металевий посуд та хатнє начиння...............................................................................41

4.1. Казан, його різновиди та інші глибокі металеві вироби..............................................41

4.2. Металевий посуд для приготування, зберігання чаю та кави......................................42

4.3. Сковорода, сотейник........................................................................................................43

4.4. Металеве хатнє начиння.................................................................................................44

5. Скляний посуд та хатнє начиння..................................................................................44

5.1. Скляний посуд для зберігання та пиття напоїв.............................................................44

5.2. Скляний посуд для десертів............................................................................................47

5.3. Інший скляний посуд.......................................................................................................47



6. Місцезнаходження посуду та хатнього начиння в українській хаті.......................48

ВИСНОВКИ............................................................................................................................49

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................................................50

ДОДАТКИ...............................................................................................................................53

ДОДАТОК №1. Українсько-чеський словничок. Вибрані лексеми назв посуду та хатнього начиння....................................................................................................................54

ДОДАТОК №2. Діалектологічний словничок Закарпатських говорів. Вибрані лексеми назв посуду та хатнього начиння...........................................................................................57



ВСТУП
Робота присвячена етнографічній і побутовій сторінці використання посуду та хатнього начиння в культурі українського народу. Оскільки сьогодні ми зустрічаємося із модерною кухонною технікою та посудом, то традиційні речі, на жаль, відходять на задній план. Тому збережені предмети в літературних творах і традиціях можуть стати питанням не лише для чеського перекладача, який не знайомий із українською культурою докладно, але й для сучасного українця.

МЕТА дослідження – переглянувши «Великий тлумачний словник сучасної української мови» виписати лексеми, що називають предмети посуду та хатнього начиння. Класифікувати їх за матеріалом виготовлення, описати їх значення з побутової і традиційно-обрядової точки зору. Порівняти український посуд та хатнє начиння із чеським, зауважити відмінності та знайти відповідні чеські переклади.

Мета зумовлює розв’язання таких завдань:

  • виписати усі можливі в українській мові лексеми на позначення посуду та хатнього начиння;

  • класифікувати лексеми, що називають предмети посуду та хатнього начиння, за матеріалом виготовлення;

  • з'ясувати, що собою являє кожний предмет і його значення в українському побуті та традиціях;

  • знайти відповідний переклад для кожного предмета на чеську мову;

  • також розглянути кілька варіантів діалектних назв, для прикладу будуть взяті закарпатські діалекти, оскільки багато слів могли бути запозичені із сусідніх держав, тобто зі Словаччини чи Польщі, таким чином ми можемо зустріти подібність з чеською мовою.

ОБ’ЄКТ дослідження – українська та чеська побутова лексика, що являє собою назви посуду чи хатнього начиння. Загалом буде дібрано близько 150 українських слів, 100 чеських слів і 150 закарпатських діалектів.

МАТЕРІАЛ дослідження – лексика назв посуду та хатнього начиння, дібрана шляхом суцільної вибірки з джерельної бази («Великий тлумачний словник сучасної української мови»1), переклад та пошук чеських відповідників, а також окремі записи із діалектних досліджень Закарпаття.

ДЖЕРЕЛА дослідження – у роботі опрацьовані лексеми, що подані у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови». Було переглянуто 1650 сторінок словника з метою знайти всі назви посуду та хатнього начиння. Використовувався також «Українсько-чеський словник» у двох томах (укладали A. Kurilský, R. Šišková, N. Savický). А також суттєвими джерелами стали етнографічні праці О. Воропая, Т. Бетехтіної і збір матеріалів до лексичного атласу української мови Й. О. Дзендзелівського, праці А. Пономарьова, Г. Лозко, В. Горленка, О. Боряка, Л.Н. Виноградової, О. Ткачук, Р. Мотиль та ін.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ роботи полягає у можливості використання результатів при українсько-чеських та чесько-українських перекладах, а також студентами, які вивчають українську лексикологію.

СТРУКТУРА дипломної роботи складається зі вступу, теоретичної частини, що містить шість розділів, практичної частини, яка має шість розділів, котрі поділяються на підрозділи, висновків, списку використаної літератури (39 найменувань) та двох додатків. Обсяг дипломного дослідження без списку літератури та додатків – 49 сторінок, повний обсяг роботи – 60 сторінок.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1. Що собою являє побутова лексика
«Лексика (від. гр. lexis – слово) – це сукупність уживаних у мові слів, з якими пов'язані певні значення, закріплені в суспільному вжитку»2. Слово «побут» тлумачиться як повсякденне життя з встановленими правилами, звичаями та звичками. Отже і поняття «побутова сфера» можемо описати так: це існуюче в дійсності повсякденне життя з усталеними правилами, звичаями та звичками. А лексика побутової сфери тоді – це лексика, областю розповсюдження якої є повсякденне життя. За словами Г.М. Лукіної у складі побутової лексики виділяється кілька груп: назви одягу, взуття, головних уборів, прикрас, дорогоцінних каменів, тканин, посудин і їжі. До цієї лексики, на її думку приєднуються і деякі інші тематичні групи з суміжними значеннями, наприклад, назви частин людського тіла, рослин, тварин тощо. Мовознавець поділяє ці тематичні групи на ті, що складаються з практично однозначних слів: значна частина назв взуття, головних уборів, прикрас, одягу та неоднозначних: назви посудин, тканин, видів їжі, хутра3.

Вивчення побутової лексики важливе не лише через те, що вона цікава з лінгвістичної точки зору, але й тому, що вона говорить про багатство матеріальної культури народу. Слова щоденного вжитку стоять на першому місті, оскільки саме їх вивчають діти, починаючи розмовляти, й іноземець, приїхавши в іншу країну, спочатку вивчає побутову лексику.

Обравши для свого дослідження лексичну групу «назви посуду та хатнього начиння» я би хотіла підкреслити значення цих слів не лише в побуті, але й у національно-культурній душі народу.

2. Вивчення лексики на позначення назв посуду мовознавцями та етнографами
Думаю, що обрана мною тема була опрацьована багатьма науковцями і студентами. Наприклад, такими мовознавцями та етнографами:


  1. П'яст Наталія Йосипівна, яка своїм дисертаційним дослідженням «Формування тематичної групи «назви посуду» в сучасній українській літературній мові» зробила важливий внесок до лексикології української мови;

  2. Малюк Ольга Юріївна, дисертаційна робота «Систематологічний та культурологічний аспекти номінації посуду в сучасній українській мові (на матеріалі назв реалій побутово-виробничого призначення)»;

  3. Ґоца Еріка Дюлівна, дисертаційна робота «Назви їжі й кухонного начиння в українських Карпатських говорах»;

  4. Т. Бетехтіна, наукова етнографічна стаття «Господарське начиння»;

  5. Й. О. Дзендзелівський «Програма для збирання матеріалів до лексичного атласу української мови»;

  6. Романа Мотиль «Горшкоподібний посуд: етнокультурні взаємовпливи»;

  7. О. Воропай «Звичаї нашого народу»;

  8. Eliška Gálová «Frazeologizmy obsahující názvy jídel, nápojů, nástrojů a činností v kuchyni»;

  9. Cvetanka Avramova «Přenesené významy lexikálních jednotek z tematické skupiny „nádobí“ v bulharštině, češtině a srbštině»;

  10. Mgr. Jiří Korostenský, CSc. «Jazykové reflexe některých aspektů konceptu „kontejneru-nádoby“ v ruštině (s přihlédnutím k češtině)» та інші.

І це недивно, що стільки людей цікавилось цією темою, адже посуд та хатнє начиння були і є невід’ємною частиною людського життя. Тому я би хотіла на початку своєї роботи зазирнути трохи до історії та процесу виготовлення посуду та хатнього начиння.
3. Гончарство на Україні
«Здавна Українські гончарі виготовляли різноманітний посуд для зберігання, приготування і подачі на стіл їжі – горщики, миски, полумиски, глечики, гладущики, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці, а також декоративний посуд; кахлі, черепицю, дитячі іграшки, цеглу, димохідні труби, скульптуру».4

У ХІХ столітті вироби кожного району гончарного промислу починають набувати своїх особливостей, які зазвичай залежали від природних якостей матеріалів, технології виробництва та місцевих традицій. Наприклад, на Полтавщині в селі Опішня, яке вважається однією із найдавніших і найвідоміших столиць українського гончарства, малювали по вогкому черепку, наліплювали рельєфні орнаменти рослин та тварин.5 На посуд цього регіону зверталась велика увага через його тонкостінність, поєднання кількох кольорів (двох чи трьох) у розписах, що мали вигляд хвилястих ліній, крапочок, рисочок і т. ін. А також вироби виготовлялись зі смаком, почуттям ритму й руху. Поєднання білого, сірого та червоного кольорів надавало візерункам надзвичайну та неповторну особливість. Чернігівщина була багата на гончарні майстерні: у м. Ічні, Ніжині, Олешні, Кролевці. Тут використовували не лише загальноукраїнські мотиви розпису та форми кераміки, але й давньослов’янські. Волинь та Полісся були відомі своєю чорно-лощеною керамікою чорного, сірого, чорно-синього кольорів, вироби з якої називалися «сиваками». Тематика оздоблення цих виробів торкалася переважно геометричних фігур. За допомогою усіляких косих та прямих смуг, хвилястих, спіральних чи зигзагоподібних ліній гончарі майстерно вимальовували неповторні візерунки сосен, ялинок, стовпчиків, клітинок тощо. На Поділлі кожен гончар мав свій особистий стиль. У ХІХ столітті відомою керамікою були вироби Андрія Гончара, а пізніше – братів Якима і Якова Герасименків із селиша Бубнівки, оскільки їхні роботи були виразні, розкішні та привабливі. І недивно, адже вогненно-червоний фон та оригінальне оздоблення пишними квітами, гілками з плодами чи виноградними гронами не могли залишитися байдужими.6 Подібні орнаменти використовували і на Івано-Франківщині, а точніше у місті Косів, де відомими були гончарі Іван Баранюк, Петр Бахметюк та його син Олекса. Але тут крім багатопелюсткових квітів та винограду були ще популярними зображення трикутного листя, пташок на гіллі, коней, кіз, оленей тощо.7 Майстри цього регіону витворили оригінальні художньо-мистецькі речі, від горщиків і розписних мисок до неповторних кахлів, які до сьогодні прикращають помешкання українців та, навіть, деякі музеї за кордоном.8


3.1. Виготовлення глиняних виробів

Перед тим, як приступати до ліпки, гончар мав дати приготовленій заздалегіть глині «дозріти». Для цього він висипав її на подвір’ї, або у відведеному місці в хаті, час від часу перемішував її лопатою і поливав водою. Коли глина «дозріла» її збивали великим дерев’яним молотом, або дерев’яною палицею з потовщенням на кінці, що називається довбнею. Це робилося для отримання однорідної маси. Гончарі повинні були добре розумітися у змішуванні сортів глини, оскільки виріб із дуже жирної глини, після випалювання, деформувався і розтріскувався, а з пісної – розкришувався. Тільки тоді, коли глина була поєднана правильно, предмет ставав вогнетривким і набував бажаного гончарем кольору. Через два-три дні глину місили руками, або ногами, формуючи так звані «коржі». Тоді вже можна було починати працювати. Поклавши «корж» зверху на диск гончарного круга (на «верхняк») майстер штовхав нижній диск круга («спідняк»), в результаті чого «верхняк» крутився за годинниковою стрілкою. Потрібна форма виліплювалася дерев’яним ножем, що називався стеком. Ручки («вушка») моделювалися вручну. Спеціальними паличками, рідше руками, створювали рельєфний орнамент. Складніші візерунки та розписи, наприклад квіти, вимальовувалися чи вирізблювалися курячим пір’ям, або ж ріжком гончарного круга при повільному обертанні. Коли вже річ була готова, для одержання гладкого та плоского дна, її зрізали з гончарного круга тонким дротом і ставили на полиці для підсихання, які в хаті гончаря знаходились високо під стелею. Нарешті, після цього вироби прямували в гончарну піч, яка називається горня («споруда для обпалювання керамічних виробів з метою їх зміцнення, що являє собою цегляну або кам'яну куполоподібну напівземлянку, яка складається із вхідного приміщення (пригребища, погребиці), та основного, де знаходиться піч»9), для випалювання.10 Це був найвідповідальніший етап усього процесу створення виробу, оскільки це було завершенням кількамісячної праці гончаря. І якщо би випал не вдався, то ціла сім'я майстра могла голодувати. Тому відношення до випалу і до печі було найвідповідальнішим, мистецтво перетворення глини у камінь чарами вогню сприймалось вельми серйозно, з пошаною до цього дійства. Випал тривав декілька діб, гончар не мав права відійти від печі слідкуючи за кожним моментом процесу: тягою, перегорянням дерева, температурою. Коли піч охолоджувалася, то її розмуровували і витягали шедеври кераміки. Щоб глина почорніла та виріб став чорнодимленим, потрібно було закрити доступ кисню до печі.11

Продавали глиняні вироби на ярмарках та базарах різних сіл самі ж майстри. Дорогою на ярмарок, проїжджаючи повз село, гончарі гукали: «По горшки!». Так вони сповіщали про торгівлю.12
4. Деревообробка на Україні
Звичайно, що не весь посуд виготовлявся у хаті гончара, під його руками. Дерево було також важливим матеріалом для українських ремесел, і тому багато дерев’яних виробів і сьогодні присутні на кухні господинь.

Деревообробка була поширена в областях, де знаходилась для цього достатня кількість матеріалів, тобто найбільше на Поліссі та в лісостепових районах. Але не всі деревообробні ремесла стосувалися кухонного посуду та начиння. Наприклад, стельмахівство – виробення возів і саней, теслярство – обробка дерева для будівництва, столярство – виготовлення хатніх меблів, різьбярство – художнє декорування дерев’яних виробів. Ці ремесла були звичайно важливими та цінними для українського побуту та культури, але я не буду до них торкатися, адже тема моєї роботи вимагає іншого. Деревообробні ремесла, які цікавлять нас – це бондарство, випалювання і видовбування («ложкарство»), що були тісно повязані. Найдавнішою обробкою вважається якраз випалювання і видовбування (вирізання) із суцільних шматків дерева.13 У цей спосіб виготовляли кадуби, жлукта (для лужіння білизни при пранні), ступи, ложки, ночви, солонки тощо. Ложки, ополоники, ковнагки (дерев’яні ступки для товчення сала) та подібні вироби виготовляли зазвичай з груші, берези, липи, осики. Із розпиленого шматка деревини вирізалися ножами або різьцями певні форми, а потім шліфувалися знаряддям, що в народі називався «шліфкром». У випадку з випалюванням, все робилось так само, тільки замість шліфування ті частини, які не можна було видалити іншим способом, випалювались. Бондарство вимагало складнішої техніки праці та більше інструментів.14 Бондарі виготовляли великі ємкості для зберігання та перевезення продуктів будь-якої консистенції, а саме: діжі, хлібні діжі, бодні, барила, відра, цебри, коновки, балії, дійниці, баклаги та інше. Бондарний промисел вимагає від майстра неабияких навичок. Наприклад, прикладались великі зусилля при прорізанні пазів у клепках підчас вставляння днищ, скріплювання клепок дерев'яними або залізними обручами. Оскільки виготовлення дерев’яних виробів супроводжується точністю, то бондарі повинні добре рахувати та знати хоча би трохи геометрію, адже радіус дна діжки обчислюється шляхом поділу величини її окружності на шість. Також народні умільці були добре обізнані з якостями різних порід дерева, володіли секретами бондарства, тому їхні вироби відзначалися міцністю, довговічністю, неповторним різьбленням, вишуканістю прикрас та орнаментування. Поширення металевого посуду та начиння призвело до занепаду бондарства. Але все ж не можна зрівняти дерев'яну ємність з металевою чи скляною, тому що дерево додає специфічного смаку солінням, медам, квасам, сокам та іншим напоям.15


5. Обробка металів на Україні
Незважаючи на те, що обробка металів була розвинена на Україні досить добре, залізний посуд майже не виготовлявся. Насамперед ковалі виковували або виливали різноманітні знаряддя праці та зброю. Можливо, селяни не використовували металевий посуд через те, що у дерев’яному та глиняному страви готувати корисніше. Але з приходом радянської влади на Україну розповсюдились залізні вироби, адже їхній виробіток був дешевий. Найпоширеніший матеріал в ту добу був алюміній, з якого виготовляли ложки, вилки, миски тощо. Алюмінієвий посуд виробляється і до сьогодні, але люди все частіше відмовляються від нього і намагаються залишки «радянських» тарілок та столових приборів замінити, по-перше через їхній неестетичний вигляд, а по-друге через шкоду здоров’ю (вченими доведено, що алюміній руйнує зубну емаль та призводить до стоматологічних захворювань, а також разом з їжею в організм потрапляють часточки алюмінію, які можуть стати причиною таких хвороб як Альцгеймера та Паркінсона).16

Попри низьку продуктивність металевих виробів, гончарі все ж виготовляли їх. Важливою галуззю художньої обробки металу було бляхарство, тобто виготовлення з мідної бляхи різного посуду (дзбанки, кухлі, кварти, горщики). Маючи в своїх формах багато спільного з народним гончарням посудом, мідний посуд відзначався оригінальними чеканними прикрасами.17


6. Гутництво на Україні
Гутництво – це виготовлення скляних виробів. Таку назву це ремесло отримало від печі у формі зрізаного конуса, яка звалась гутою. В таких печах, у керамічних горшках, готували скломасу. Через недостатню термічну та меха­нічну міцність скла з нього виготовляють посуд переважно для пиття та зберігання рідин.18 Гутництво було найбільш поширеним у Чернігівській, Київській областях і на Волинському Поліссі, оскільки для виготовлення скла потрібний поташ, який добували, спалюючи дерево, а також кварцовий пісок, крейда і вапно, що залягали на цій території. У ХІХ столітті із Чехії та Богемії було запозичена технологія видування (дуття).19 Посуд зі скла на Україні був небуденною річчю, тому застосовували його переважно на свята, або як мистецькі прикраси.20 Але вже у ХІХ столітті скляний посуд продавався у крамницях міст і містечок і набув широкого вжитку. Незважаючи на те, що в середині ХІХ століття скляне ремесло занепало, сьогодні на кухні скляні вироби зустрічаються частіше ніж глиняні та дерев'яні завдяки відродженню в ХХ столітті.21

Українські майстри гутництва зробили істотний внесок до художньої культури. А саме неповторні та унікальні скляні вироби – фігурний посуд для зберігання напоїв, які своїм виглядом нагадували ведмедів, баранів, коней, качок та інших тварин. Вишукано відтворені подоби тварин мали узагальнений і химерний характер. Використання цих мотивів найправдоподібніше сягає ранньослов’янських культів тварин і птахів, що забезпечували людям добробут, захищали житло від нещастя. Найпоширенішим виробом була фігурна пляшечка-ведмедик, що мала традиційну форму: ведмедик мав порожнистий масивний тулуб, а двома лапками охоплював голову. Це робило поставу ведмедика кумедного вигляду та жартівливого характеру. Пляшечка-ведмедик була не тільки святковим посудом, а й важливим атрибутом весільного столу. Її пов’язували з магічним повір’ям, за яким образ ведмедя приносив молодим щастя і добробут.22





Достарыңызбен бөлісу:
  1   2   3   4   5   6


©kzref.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет