Відділ освіти



жүктеу 159.77 Kb.
Дата14.11.2018
өлшемі159.77 Kb.

Відділ освіти

Нікопольська райдержадміністрація

Дніпропетровська область





Гурток ‘Вулик’

керівник: Єрмоленко А.В.

Червоногригорівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

2011 рік



Мабуть, немає в світі людини, яка б хоч раз в житті не скуштувала меду – запашного, солодкого та смачного. В народі мед називають рідким золотом природи, за його лікувальні властивості. Це бджоли приносять нам його.

ЗМІСТ


  1. Дослідники життя бджіл

  2. Ми спостерігали

  3. Догляд за бджолами взимку

  4. Ми дослідили

  5. Через призму фотооб’єктива

  6. Це цікаво

  7. Власні вірші, казки, малюнки

  8. Література


Мандрівник, географ, економіст, природознавець, П.І.Ричков відомий своїми творами на різноманітні теми. Він перший опублікував російською мовою і твір про бджіл, у якому поряд з розповідями бджолярів описані також і його власні спостереження.

У XVIII столітті скляний вулик для бджіл змайстрував відомий французький учений-математик, член Паризької Академії наук Маральді. Його іменем, між іншим, назвали одну цікаву стереометричну фігуру – піраміду, утворену трьома ромбами.

Сліпий натураліст і його бджоли
Серед сліпих, що уславили ділами своє життя, швейцарський натураліст Франсуа Гюбер посідає особливе місце.

У різні часи і в різних країнах відомі були незрячі поети, письменники, філософи, математики, музиканти, винахідники, навіть скульптори. А Гюбер був і поки що лишається єдиним сліпим дослідником природи.

«Публікуючи свої спостереження над бджолами, я не приховаю, що спостереження ці велися не власними очима, бо я ще замолоду, внаслідок цілої низки нещасть, втратив зір. Але з втратою зору я не втратив любові до науки і тому просив читати мені кращі твори з фізики або природничої історії, причому моїм читцем був мій слуга Франціск Бюрнан, який проявляв виняткову допитливість до всього того, що читав мені».

Це була творча співдружність, плоди якої вже пережили майже два століття і завжди житимуть у людській пам’яті.

«Потяг Бюрнана до науки швидко переріс у пристрасть, - розповідав Гюбер далі, - і я почав упевнено довіряти йому настільки, що вважав за добре бачене все те, що міг розгледіти його очима. Ми почали спостерігати за бджолами у вуликах із вставленими скляними шибками і повторили всі досліди Реомюра».

Це було не просто повторення пройденого. Надзвичайно багато нового побачив думкою сліпий Гюбер у надрах бджолиної сім’ї разом з Бюрнаном – своїм поводирем на шляхах пізнання! Успіхові Гюбера й Бюрнана сприяло й те, що вони використовували скляні вулики.




Реформатор пасіки

Найвизначніших діячів, що заклали наукові основи бджільництва, поряд із іменем Франсуа Гюбера по праву має бути назване ім’я Петра Івановича Прокоповича, котрий з цілковитою підставою міг сказати про себе: «Я проник у таємниці роду бджолиного далі, ніж усі мої попередники!»

Уже на схилі віку, у 1828 році, заснував Прокопович на Чернігівщині першу в історії школу бджільництва, вихованці якої мали навчитися, як він писав, «не умертвляючи бджіл і навіть не підтримуючи існування їх різними надійними способами, назавжди зберегти кожну бджолину сім’ю».





Ми на звичайнісінькій пасіці…

Весна. За вікном увесь білий садок. Рясно обсипані квітами білосніжні та блідо-рожеві крони дерев. І кожна квіточка невимовно гарна!

Бджола, підлітаючи до цієї квіточки, ще в повітрі розпростує темний хоботок. Сівши на квітку, вона одразу ж пробирається до схованого у глибині квіткового віночка солодкого нектару, копошиться серед пиляків, торкається приймочки стовпчика, затим перебігає з одного боку квітки на інший і знову перевіряє хоботком нектарники. На майже голих і лиш з країв облямованих волосками широких гомілках задніх ніг уже видно крупинки пилку, який непомітно збирає бджола на квітці.

Минуло кілька секунд, і бджола перелетіла на іншу квітку, поряд.

Тут вона повторює все спочатку, а потім летить далі.


Спробуймо, наскільки це можливо, простежити за нею.

З третьої квітки бджола перебралася на четверту, на п’яту… утримувані волосками крупинки пилку на гомілках задніх ніг перетворилися вже на яскраві кольорові грудочки, та й сама збирачка стала дебелішаю. Чимраз повільніше й довше повертається ця маленька ненаситна істота в кожній наступній квітці, аж поки, нарешті, полетить зовсім, ледве несучи в повітрі своє помітно обважніле тільце.






На пасіці
У кожному вулику живе одна сім’я, яка налічує десятки тисяч бджіл. Недаремно вулик називають не тільки бджолиною хаткою, а й бджолиним містечком.
Під вічком прибита зовні дощечка, з якої злітають у повітря бджоли, що тільки-но вийшли з вулика. З дзижчанням зникають вони серед дерев. Назустріч їм летять інші. Вони біжать до вічка, а звідти – у гніздо, на стільники. Тут кишать вони, такі схожі, що й не відрізниш, - ворушиться, біжить, завмирають, знову повзуть, метушаться…
Робочі бджоли

На перший погляд абсолютно неможливо розібратися в цій безупинній метушні.

Але все-таки треба мати терпіння і придивитися спочатку хоча б до того, що роблять у гнізді окремі бджоли.

Ось одна вповзає зверху в порожню комірку і ховається в ній. Друга – повільно, немов сонна, блукає по стільниках. Третя, задкуючи, вибирається з комірки, на дні якої лежить, згорнувшись клубочком, крихітна біла личинка. Четверта, надзвичайно прудка і моторна, пропливає повз усіх так швидко, наче їй ніколи…

Усе це – робочі бджоли, чисельно переважаюча і найважливіша частина бджолиного населення.
Матка

Не поспішаючи, майже врочисто, посувається по стільниках ця велика бджола. Одні дають їй дорогу, інші біжать за нею слідом. А вона оглядає всі комірки підряд, усовуючи в них голівку, і затим уводить то в одну, то в іншу своє довге черевце. За мить вона витягне черевце з комірки, а на дні вже міниться перлистим блиском крихітна порошинка – яйце. Відклала його матка.





Правильно підготовлені до зимового періоду сім’ї не вимагають великого догляду, тому в перші місяці зимівлі бджоляр лише 1-2 рази на місяць відвідує зимівник, перевіряє показання термометра, психометра та регулює температуру й вологість за допомогою вентиляції. У другій половині зимівлі, коли в гніздах з’являється розподіл і витрата меду збільшується, зимівник слід відвідувати регулярно.

Увійшовши в зимівник, бджоляр дивиться, скільки на підлозі мертвих бджіл, обережно змітає їх убік, щоб не роздавити. Звертає увагу на льоток: якщо він забитий мертвими бджолами, прочищає його дротом. По підмору й вуликовому сміттю можна отримати уяву про стан бджіл і їх гнізда. Так наприклад, кристали цукру вказують на кристалізацію корму, а розгризені грудки бджіл – на присутність мишей.

Бджоляр при відвідуванні зимівника вислухує бджолині сім’ї.

Рівне, спокійне дзижчання свідчить про гарну зимівлю. Загальний підвищений шум про гарну зимівлю. Загальний підвищений шум сімей може бути при високій температурі в зимівнику.

Прослухавши сім’ї, бджоляр відкриває вентиляційні труби, а при необхідності додатково й двері зимівника на ніч. У вуликах знімають утеплення. Якщо ж бджоли шумлять при нормальній температурі, виходить, зимівля проходить неблагополучно. Насамперед, встановлюють, які сім’ї шумлять, і відразу ж приступають до виявлення й усунення причин, що викликали збудження бджіл.

Воду бджолами у зимівку дають у виняткових випадках (сім’ї зимують на падевому меді, квітковий мед за кристалізувався). Воду, по можливості м’яку (річкову, дощову, поталий сніг), наливають у годівниці місткістю 0,5 або 1 л, які ставлять на рамки всередині гнізда. Решту простору стелі, не зайняту годівницею, укривають полотнами. При поганій зимівлі бджіл виносять на заздалегідь підготовлений (очищений від снігу) майданчик. Він повинен бути з південного боку добре програтий сонцем і захищений від вітру.

Критичний стан сімей, що потребують невідкладної підгодівлі, визначають шляхом огляду гнізда згори.




Зовнішній вигляд бджоли

Молода робоча бджола, що тільки-но з’явилася на світ, своїм зовнішнім виглядом майже не відрізняється від старої: адже бджола не буває маленькою, такою, що росте. Вона одразу народжується дорослою і, як кажуть ентомологи, досконалою, сформованою. Довжина її приблизно 12-14 міліметрів, висота 5-6 міліметрів, вага натще – близько однієї десятої грама.

Бджола, поївши, має до півтора десятих грама. Але вона здатна піднімати в повітря ще більший тягар: вилітаючи з вулика з трупом оси, наприклад, бджола несе майже дві десятих грама, тобто удвоє більше, ніж важить сама.

Темна голова, що сидить на білому тяжі шиї (його можна побачити, коли бджола нахиляє голову), темні груди з двома парами крил і трьома парами ніжок, постійно рухоме черевце – ось, власне, уся бджола.

По обидва боки голови містяться двоє великих чорних очей. Тому, хто не розглядав їх під мікроскопом, важко повірити, що вони складаються приблизно з п’яти тисяч трубчастих фасеток кожне. На тім’ї три маленький ока.

У найясніший сонячний день бджола виходить з темного гнізда і летить, дивлячись у всі десять тисяч немигаючих бокових очей і в три ока на тім’ї.



Опис бджоли

В її грудях, які за розміром значно поступаються горошині, зосереджено сплетіння м’язів, що приводять у рух три пари не схожих одна на одну ніжок і дві пари крил.

Самі ж крила бджоли цілком позбавлені м’язів. Закріплені в основі між верхнім і нижнім півкільцями грудей, крила піднімаються і опускаються краями грудних півкілець, що утворюють потужний важіль.


Крила

Бджолине крило робить у польоті за хвилину понад двадцять п’ять тисяч помахів, за секунду – чотириста сорок. Це не так уже й багато: комар, наприклад, робить за секунду більше тисячі помахів.

Приземляючись після польоту, бджола робить посадку на шість точок.

При ходінні(бджола не повзає, а саме ходить) вона спирається на три точки, переміщаючи з кожним кроком дві ніжки з одного боку тіла і одну – з другого.







Квіти і комахи

З кожних ста комах, які відвідують квітки рослин, зазвичай, близько двадцяти – це різні оси і мухи, джмелі і жуки, великі і маленькі метелики, а вісімдесят – бджоли.

З усіх комах найкращими запилювачами є саме вуликові медоносні бджоли. Вони, якщо не заважає погода, літають, починаючи з ранньої весни і до пізньої осені, і весь цей час відвідують квітки. У деяких же бджіл літній сезон триває лише кілька днів на рік.

Кожному, хто спостерігав роботу комах на квітках, доводилося бачити, як бджола, покинувши рослину, на якій щойно збирала нектар, швидким ривком перелітає на сусідню. Вона вже майже опустилась на намічену квітку, але, немовби відкинута невидимою силою, відлітає, щоб знову припасти, наче перевіряючи себе, і знову, уже остаточно, летить геть.

Багато хто бачив це, але не всі замислювались над «примхами» бджоли. Чому відмовилась вона відвідати цю квітку? Виявляється, конюшина, якою погордувала бджола, незважаючи на квітучу зовнішність, уражена квітковою пліснявою. Через деякий час ознаки її захворювання стануть очевидними й для людини.

Отже, бджола, зовсім не турбуючись про долю квіток, запилює їх вибірково і відвідує лише дорослі рослини.



Дихання

Дихає бджола також черевцем. Безперервні рухи – близько ста п’ятдесяти скорочень на хвилину – накачуючи повітря іззовні у повітряні мішки і в найтонші дихальні трубки, яки пронизують усе тіло.

Поряд із серцем лежить медовий зобик. Він вміщує до восьми десятків кубічних міліметрів солодкого корму і перетворює таким чином навантажену кормом робочу бджолу на справжній повітряний нектаровоз.
Маточна личинка

Маточна личинка вигодовується не так, як бджолині і трутневі: вона весь час одержує від бджіл-годувальниць лише царську страву – молочко. Личинками робочих бджіл і трутнів воно перепадає лише в парші три дні їхнього життя.


Трутень

Трутень – незграбний, товстий, круглоголовий, з тупим черевцем – не схожий ні на матку, ні на робочу бджолу.

Дужі крила, які швидко несуть у повітрі трутня, утворюють під час вильоту басовитий звук. Трутень може видатись і заклопотаним, і грізним. Але і те й інше враження помилкове. Адже він сумирний: жала в нього немає, а щелепи його безпорадні.

Трутні живляться, беручи мед куцим хоботком з відкритих комірок, або харчуються від робочих бджіл, що годують їх доти, поки у квітках є взяток.

Порівнюючи три форми комах, які складають бджолину сім’ю, слід сказати, що робочі бджоли – потомство матки і трутня – зовні багато чим не схожі на своїх батьків, а поведінкою виявляють ряд талантів, яких ні матка, ні трутні не мають. Матка все життя перебуває у вулику і лише відкладає яйця. Трутень нічим не займається у вулику і все своє життя очікує на шлюбний політ з маткою. Ні матка, ні трутень не мають воскових залоз. Вони не вміють будувати гнізда і не побудували ще жодної комірки.

Личинки

У стільниках сильної сім’ї весною п’ять тисяч комірок зайнято яйцями, тисяч із десять – личинками і приблизно двадцять тисяч – лялечками. Всього тридцять п’ять тисяч комірок начинено бджолами, що ростуть.

Перлисто-білі, вагою менше однієї десятої міліграма, крихітні, але помітні й без збільшувального скла, яйця акуратно приклеєні до дна комірки.
Скільки живе бджола

Вийшовши одного весняного або літнього дня з комірки сформованою комахою, бджола проживає загалом трохи більше тисячі годин.

За шість тижні життя робоча бджола вилітає з гнізда не більш як на кілька десятків годин. Майже дев’ятсот годин з тисячі вона знаходиться літом у гнізді. А бджоли, які народжуються над осінь і живуть загалом до п’яти тисяч годин, проводять у вулику майже чотири тисячі дев’ятсот годин, тобто принаймні в чотири рази більше ніж весняні і літні бджоли.

Бджолині трутні живуть, до сотні днів, а вмирають не тому, що не можуть жити довше, а лише тому, що їх прирікають на смерть бджоли, які виганяють трутнів з гнізда. У сім’ях же, які втратили матку, трутнів не виганяють.



Отрута

Натуральний мед має цінні цілющі властивості. Цілющі властивості має, як встановлено, і бджолина отрута.

Жалячи, бджола вводить приблизно три десятитисячні грама отрути. Але й ця мізерна, по суті, кількість отрути є смертельною для багатьох комах, ужалених бджолою.

Вороги бджіл.

Собаки й особливо коні дуже хворобливо переносять бджолину отруту. Кіт, на якого на пасіці напали бджоли, стрімголов мчить геть, і лихо йому, якщо він через свою недосвідченість спробує рятуватися, видряпавшись на дерево.

Серйозно терплять від бджолиної отрути іноді й люди.

Але та сама бджолина отрута з успіхом використовується для лікування деяких хвороб. Лікують тепер не тільки ужаленням, як це практикували в давнину. Із бджолиної отрути виготовляють нині лікувальні препарати.

Найнебезпечніші вороги бджіл – мікроби, кліщі, губителі бджолиного розплоду, перги та стільників – діють у гнізді крадькома.

З любителів меду найвідоміший ведмідь. Він знаходить бджолині гнізда не стільки за запахом меду, скільки за звуком, за дзижчанням бджіл у дуплі.

Полюбляють мед і куниці, соболі, колонки, росомахи… маленькі пухнасті скунси поїдають і бджіл. Бджолина отрута на них діє мало.

Взимку, коли оборона гнізда слабшає, на бджіл нападають миші. Правда, мишей спокушає не мед, а білковий корм – перга. Взимку миші поїдать і бджіл, причому черевце з отруйними залозами лишається нез’їденим.

Багато лиха завдають бджолам і всілякі пернаті хижаки. Темно-бурий бджоло їд, наприклад, полює на бджіл, підстерігаючи їх на літніх трасах.

Лелека рідко підходить до пасіки, зате на луках охоче поїдає бджіл, що прилітають на квіти.

Синиця полює на бджіл взимку, коли бракує корму. Вона виманює вартову бджолу стукаючи об стінку вулика. Потім хапає його й відлітає до найближчого дерева. Й так декілька разів.

Казка «Як бджілки Соловейка врятували»
У весняному саду сталося незвичайне лихо. Соловейко застудив горличку і перестав співати. Засмутилися квіти на квітничку та деревах, нахилили свої вінчики, засмутилися і Соловейкові друзі.

Першою обізвалася Синичка.



  • Ой, яке лихо! Я всю зиму тільки й чекала, коли почую пісню Солов’я. Наслухаюся її, то й легше мені зиму зимувати.

  • Не кажіть, сусідко, - втрутився в розмову Шпак. – Як я не співаю, як не стараюсь для дітей, та все не так! А Соловейко як защебече, мої дітки враз засинають.

Почула це Сорока – білобока і вирішила допомогти птахам.

- Я знаю, як допомогти Соловейкові! Край села стоїть пасіка, де живуть бджоли. Летіть туди.

Птахи мерщій полетіли.

Бджоли – охоронці войовничо зустріли птахів.

- Що вам потрібно?

Птахи розповіли про свою біду.

- Ми дуже раді допомогти вам, - відказали бджоли.

За хвилинку бджілки винесли з вулика смачного меду. Птахи щиро подякували за допомогу і мерщій понесли медок Соловейкові.

Сад ожив від веселого ранкового співу Соловейка. Він співав свою пісеньку в подарунок бджілці-рятівниці.
Р. Кузьменко



«Бджола»
- Ой, бджілко, бджола,

А де ти була?

- А я була в лісі,

В садку на мелісі.

- Ой, бджілко, бджола,

Десь знов ти була?

- А була я, друзі,

У квітучім лузі.

- Знов, бджілко, бджола,

Куди ж погула?

- Погула до квіток,

Мед збирати для діток.



А. Камерда




Література:
1. И.Халіфман, Пароль схрещених антен, Москва, 1973 р.
2. В.В. Радіонов «Якщо ви маєте бджіл» Київ, «Урожай», 1984р.
3. А.К. Цимбал «Бджільництво» Київ, «Урожай», 1988р
4. В.Д. Давидов «У саду, на городі, пасіці…»
5. И.А. Шабаршов «Юному пчеловоду», Москва «Просвещение», 1988г
6. Календар пасічника, Київ «Урожай», 1980 р.
7. «Пчелка» Журнал детей и их родителей №1,5 2008 г.

Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет