Відгук Курли



жүктеу 101.29 Kb.
Дата16.04.2019
өлшемі101.29 Kb.

ВІДГУК

офіційного опонента на дисертацію Ольги Вікторівни Заяць

Геохімія русько-полянських рідкіснометалевих гранітоїдів

Корсунь-Новомиргородського плутону, подану на здобуття наукового

ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.02 – геохімія


Актуальність теми дисертації. Український щит продовжує залишатися перспективною сировинною базою рідкісних металів, яких потребують багато галузей науки і техніки. Одними із їхніх концентраторів традиційно вважаються рідкіснометалеві гранітоїди, що зумовлює необхідність їхніх пошуків і вивчення у регіоні. Інтрузивні тіла такого типу відомі у Волинському, Приазовському і Інгульському мегаблоках Українського щита (УЩ). Однак якщо у двох перших вони вивчені добре, то гранітоїди Інгульського мегаблоку довгий час були поза увагою дослідників, зокрема залишалася не вирішеною низка важливих питань для рідкіснометалевих гранітоїдів Русько-Полянського масиву : не визначали у повному об’ємі мікроелементний склад, не вивчали детально темноколірні мінерали гранітоїдів масиву, взагалі не досліджували граносієніти масиву, не виконували ізотопно-геохімічні дослідження щодо ідентифікації можливого джерела вихідних магм гранітоїдів, виникла й необхідність уточнення віку.

Це визначає актуальність теми дисертації О. В. Заяць “Геохімія русько-полянських рідкіснометалевих гранітоїдів Корсунь-Новомиргородського плутону”, яку виконували у рамках наукових тем Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України: “Хроностратиграфія та геодинаміка мегаблоків Українського щита” (№ ДР 0112U006807), “Геохімія рідкісноземельних елементів в цирконах та монацитах із гранітоїдів Українського щита (за даними ICP-MS)” (№ ДР 0113U003380).

Дисертаційна робота складається із вступу, 6 розділів, 20 додатків (у вигляді відповідних таблиць). Вона викладена на 192 сторінках, містить 56 рисунків та список використаних джерел із 177 найменувань. Рукопис структуровано відповідно до чинних вимог.

Матеріалами першого розділу “Сучасний стан геологічної вивченості протерозойських рідкіснометалевих гранітоїдів Східно-Європейської платформи висвітлено загальні питання термінології, класифікації, генезису рідкіснометалевих гранітів. Вказано, що найповніше рідкіснометалеві граніти вивчено у Волинському (пержанські, лезниківські, луговські) і Приазовському (кам’яномогильські) мегаблоках УЩ, а незначну увагу приділяли Інгульському мегаблоку, зокрема рідкіснометалевим гранітам Русько-Полянського масиву, що стало підставою для обрання його об’єктом досліджень дисертації.

У другому розділі “Методи досліджень обґрунтовано оптимальний комплекс дослідницьких методів : польові (геологічна документація кернового матеріалу, відбір проб і зразків), петрографо-мінералогічні (кристалооптичний, рентгено-фазовий, електронно-парамагнітний резонанс), геохімічні (силікатний аналіз, рентген-флуоресцентний спектральний аналіз (XRF), атомно-емісійний спектральний аналіз, мас-спектрометрія з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP MS), електронно-мікроскопічні дослідження, уран-свинцевий ізотопний метод датування та рубідій-стронцієвий ізотопний метод) дослідження.

У третьому розділі “Геологічна характеристика північно-східної частини Корсунь-Новомиргородського плутону стисло схарактеризовано геологічну будову району досліджень, зокрема, Русько-Полянського масиву у північно-західній частині складного Корсунь-Новомиргородського плутону. Русько-полянські граніти – порфіроподібні, нерівномірнозернисті (від дрібно- до крупнозернистих), найчастіше біотитові, рідше – амфібол-біотитові, інколи близькі до граносієнітів. Масив складено головно сублужними гранітами, граніти нормального ряду підпорядковані. Сублужні різновиди виділяють за найвищою сумою лугів, в окремих випадках вони близькі до лужних гранітів. За кремнекислотністю русько-полянські граніти відносять до лейкогранітів, рідше – до гранітів. Рідкіснометалеві мусковіт-біотитові, біотитові та амфібол-біотитові граніти поширені у південно-східній частині масиву.

У четвертому розділі “Петрографічна характеристика гранітоїдів Русько-Полянського масиву наведені структурно-текстурні особливості та мінеральний склад рідкіснометалевих гранітоїдів.

Гранітам властива масивна текстура, на окремих ділянках трахітоїдна і директивна, та ксеноморфнозерниста (аплітова), гіпідіоморфнозерниста, порфіроподібна з елементами пойкіло-пегматитової і катакластичної структури. У верхній частині розкритого свердловинами розрізу превалюють сіро-рожеві, дрібно-середньозернисті, мусковіт-біотитові і біотитові граніти, у нижній – середньо-крупнозернисті та порфіроподібні, біотитові та амфібол-біотитові граніти. Це – сублужні граніти, в яких породоутворювальними мінералами є мікроклін-пертит (понад 50 %), кварц, плагіоклаз, біотит, мусковіт, рогова обманка. Акцесорні мінерали: флюорит, циркон, апатит, ортит. Встановлено, що мінеральний склад гранітів із глибиною (інтервал 137,5–252,5 м) істотно не змінюється. Виявлено широкі прояви автометасоматичних процесів (мікроклінізація, окварцування) з однаковою інтенсивністю за глибиною, але не зафіксовано метасоматичної зональності. Породи зазнали слабкого катаклазу.

Граносієніти масиву різних глибин – це темно-сірі середньозернисті породи з рожевими порфіроподібними кристалами мікрокліну. Структура основної маси гіпідіоморфнозерниста, гранітна. Як у гранітах, в граносієнітах крупні кристали польових шпатів гіпідіоморфні, а дрібні зерна зазвичай ксеноморфні. Водночас темноколірні мінерали граносієнітів більш ідіоморфні порівняно з салічними мінералами. До головних породоутворювальних мінералів граносієнітів належать мікроклін, плагіоклаз, кварц, біотит, зональна рогова обманка. Акцесорні мінерали: флюорит, циркон, апатит, ортит. Граносієнітам також властиві автометасоматичні і катакластичні процеси.

У п’ятому розділі “Петрохімічні та геохімічні особливості гранітоїдів Русько-Полянського масиву” за даними з петрохімії та розподілу елементів-домішок встановлено істотну калієносність і підвищений вміст кремнезему та лугів у русько-полянських гранітах і, отже, належність до вапнисто-лужних і лужно-вапнистих порід. Вони мають високий коефіцієнт залізистості, що характерне для високодиференційованих порід, і, порівняно з рапаківі Корсунь-Новомиргородського плутону, підвищену окисленість Ферруму. Із ростом кремнекислотності в них поступово зменшується вміст Калію, Кальцію, Титану, Ферруму, Мангану. Це низькофосфористі рідкіснометалеві граніти. У процесі кристалізаційної диференціації зростає Rb/Sr-відношення, збільшується вміст Rb, Nb, Y, Pb, Ga, Li, W, U, Th, зменшується – Ba, Sr, Zr, Zn, Sn, REE. Збагачені Nb, Y, Ga дрібно-середньозернисті граніти верхньої частини розрізу, Zr і REE – порфіроподібні. Порівняно із середнім складом верхньоконтинентальної кори, русько-полянські граніти збагачені на некогерентні елементи Rb, Zr, Y, Nb, Та, REE (крім Еu) і збіднені – на Ті, Р, Sr, що зумовлено тривалою кристалізацією ільменіту, апатиту і плагіоклазу з вихідних розплавів, що призводило до деплетації залишкових розплавів. Наголошено на перевазі лантаноїдів LREE над НREE у середньо-крупнозернистих і порфіроподібних гранітах. Отже русько-полянські рідкіснометалеві граніти можна віднести до плюмазитових лейкогранітів (гранітів Li-F типу з нехарактерною геохімічною спеціалізацією). Їхня належність до гранітів групи А2, утворення яких пов’язують із частковим плавленням кори, вказує на корове походження – це внутрішньоплитні анорогенні граніти (А-тип). За даними U-Pb ізотопного датування за цирконом вік утворення Русько-Полянського масиву визначено як 1758 ± 3 млн років. Це підтверджує висновки попередніх дослідників про часове співпадіння його формування у часі зі становленням Корсунь-Новомиргородського плутону.

У шостому розділі “Породотвірні та акцесорні мінерали гранітоїдів Русько-Полянського масиву схарактеризовано особливості хімічного складу породоутворювальних (біотит, амфібол, плагіоклаз, мікроклін) та акцесорних мінералів гранітів і граносієнітів та обговорено дані вивчення польових шпатів з гранітів і рапаківі Корсунь-Новомиргородського плутону методом ЕПР.

Біотити гранітів є високозалізистими слюдами із високим вмістом алюмінію, порівняно з рапаківі Корсунь-Новомиргородського плутону. Біотити дрібно-середньозернистих гранітів мають сидерофілітовий склад, слюди середньо-крупнозернистих й порфіроподібних – аніт-сидерофілітовий. Найнижчий вміст титану зафіксовано у біотиті з найбільш диференційованих дрібно-середньозернистих гранітів, найвищий – з середньо-крупнозернистих гранітів. Виявлено, що у більшості зерен біотиту концентрація Ta вища за Nb, проте в гранітах Nb загалом переважає над Ta. У біотиті з гранітів Cl кількісно переважає над F, хоча одним з головних акцесорних мінералів є флюорит. Мікрозондові дослідження біотитів із русько-полянських гранітів показали, що їхні окремі зерна неоднорідні за хімічним складом і виразно зональні. Біотит із граносієнітів є високозалізистим мінералом і за складом наближається до аніту. Від біотитів із гранітів він відрізняється меншим вмістом алюмінію і вищим – магнію. Амфіболи граносієнітів – це зональна високозалізиста рогова обманка гастингситового і ферочермакітового складу, збагачена калієм і, особливо, хлором (перші %). Температуру кристалізації граносієнітів оцінено за амфібол-плагіоклазовим геотермометром як 550–590 °С, тиск – 640–720 МПа, за амфібол-біотитовим – температуру як 624–703 °С, за амфіболовим – тиск як 550–660 МПа, що за температурою дає такі ж значення, а за тиском вищі, ніж для рапаківі Корсунь-Новомиргородського плутону. Основність плагіоклазів з гранітів варіює від альбіту до олігоклазу, з граносієнітів – від олігоклазу до андезину. Мікроклін гранітів містить 94–97 % ортоклазового міналу, 2,9–5,7 % – альбітової фази, менше 0,3 % – анортитового міналу. Мікроклін граносієнітів за хімічним складом неоднорідний у межах одного зерна. Деякі ж його зерна складено калієвим польовим шпатом із високим вмістом ортоклазового міналу.

З’ясовано, що головними акцесорними мінералами як концентраторами рідкісних елементів є флюорит і циркон. Підвищений вміст Y автор пов’язує з іттрофлюоритом, ітропаризитом, ксенотимом, гадолінітом, Nb – колумбітом, ільменорутилом-стрюверитом, лантаноїдів – паризитом, синхізитом, бастнезитом, монацитом, Ве – гадолінітом, Zr – цирконом, Th – ураноторитом.

Наукові новації дисертації.

1. Уперше в різних типах русько-полянських гранітів виявлені основні закономірності розподілу некогерентних елементів. Показано, що від середньо-крупнозернистих і порфіроподібних до найбільш диференційованих дрібно-середньозернистих гранітів збільшується вміст Nb, Y, Ga, Li і зменшується Zr, REE. Якщо середньо-крупнозернистим і порфіроподібним гранітам властива перевага елементів церієвої підгрупи над ітрієвою, то дрібно-середньозернисті граніти збагачені рідкісноземельними елементами ітрієвої підгрупи.

2. Встановлено подібність русько-полянських гранітів і рідкіснометалевих гранітів кам’яномогильського комплексу Приазовського мегаблоку УЩ. Вони характеризуються вищими, ніж в гранітах літій-фтористого типу, вмістами Zr, Y, REE і нижчим вмістом Li. Як і граніти кам’яномогильського комплексу, русько-полянські віднесено до внутрішньоплитних корових гранітів А-типу.

3. Підтверджено, що біотити русько-полянських гранітів – високозалізисті різновиди, які у дрібно-середньозернистих гранітах мають сидерофілітовий склад, а в середньо-крупнозернистих і порфіроподібних – аніт-сидерофілітовий.

4. Уперше вивчено хімічний склад темноколірних мінералів граносієнітів. Показано, що біотити (головно, аніт) і амфіболи (рогова обманка – гастингсит та ферочермакіт) порід також високозалізисті, що зумовлено високим ступенем диференціації гранітоїдів. Виявлено, що всі темноколірні мінерали гранітоїдів масиву збагачені на хлор.

5. Уперше U-Pb методом визначено ізотопний вік цирконів з гранітів Русько-Полянського масиву, який складає 1758 ± 3 млн років, що відповідає часу утворення гранітоїдів Корсунь-Новомиргородського плутону.



Достовірність та обґрунтованість наукових положень і висновків, сформульованих у дисертації, забезпечується значним обсягом геологічних та експериментально-аналітичних матеріалів, отриманих з допомогою сучасних прецизійних методів і приладів вивчення мінеральної речовини. Апробація результатів на міжнародних наукових конференціях і опублікування у наукових фахових виданнях України, зокрема тих, які включено до міжнародних наукометричних баз, підтверджує наукову новизну і належну обгрунтованість отриманих даних, а також повне ознайомлення наукової громадськості з основними положеннями дисертації.

Практична значимість праці полягає у використанні отриманих даних в наукових держбюджетних темах ІГМР НАН України. Результати вже практично втілені при проведенні ПДРГП “Північгеологія” геологічного довивчення площі М-36-ХХ і складанні комплекту державних геологічних карт масштабу 1:200 000. Вони також можуть бути використані науковими та виробничими установами для оцінки перспектив рідкісноземельної і рідкіснометалевої рудоносності Українського щита та інших регіонів.

Зауваження. Водночас до дисертації О. В. Заяць можна висловити низку зауважень:

1. У розділі 4 “Петрографічна характеристика гранітоїдів Русько-Полянського масиву” бажано б було навести рисунок розрізу свердловин.

2. Автором отримані важливі дані про вік циркону із русько-полянських рідкіснометалевих гранітів (пункт 5.2.3 “Геохронологія”). Оскільки жили січуть габро-анортозити і граніти кіровоградського комплексу, варто верифікувати отриману цифру віку іншим методом, позаяк ці дані важливі для інтерпретації послідовності вкорінення різних фаз Корсунь-Новомиргородського плутону.

3. У розділі 6 “Породотвірні та акцесорні мінерали гранітоїдів Русько-Полянського масиву” не наведено хімічні склади акцесорних мінералів. Оскільки автором виявлено нерівномірний розподіл рідкісних елементів, вочевидь встановлені особливості мали виявитися і на рівні агрегованих іонів і молекул – мінералів.

4. Одні дослідники вважають, що Русько-Полянський масив належить до Корсунь-Новомиргородського плутону (І. Б. Щербаков), інші – знаходиться за його межами (Є. М. Шеремет). Яку точку зору підтверджують дані автора?

5. Дисертант доходить висновку, що за геохімічними характеристиками русько-полянські граніти подібні до гранітів кам’яномогильського комплексу (с. 114). А як щодо твердження І. Б. Щербакова (2005) про їхню аналогію за більшістю показників з лезниківськими та пержанськими гранітами?

6. Наявні кілька поглядів на генезис русько-полянських гранітоїдів, проте чіткої позиції з цього питання у дисертації не висловлено, а оцінюючи умови кристалізації граносієнітів (додаток З, с. 186), а, отже, певною мірою становлення гранітоїдних комплексів, автор не заторкує співвідношення процесів “магматичної кристалізації”, “гранітизації”, “палінгенезу” і “анатексису”, хоча ними, за активної участі автометасоматичних процесів альбітизації, мікроклінізації і окварцування, й визначається характер рідкіснометалевої спеціалізації русько-полянських гранітів.

7. Вже не вперше, як офіційний опонент, наголошую, що геохімія – це наука, яка вивчає явища і процеси на атомно-молекулярному рівні (атоми розмаїтих елементів та ізотопів, іони і молекули), тобто назва звучала б як “Геохімія рідкісних і розсіяних елементів …”. Можливо варто переставити місцями розділи 5 і 6. Інтерпретацію геохімічних і мінералогічних даних значно полегшили б кристалохімічні формули. Не завжди в таблицях вказано аналітиків та умов проведення визначень (марок приладів!).



8. У тексті трапляються перекладацькі і механічні помилки (“альбітит” замість “альбіт” (с. 80), неточності формулювань (“рідкісноземельний склад” у назві таблиць в додатках) і недопрацювань, до прикладу на рисунку 5.15 (с. 108) два різних типи гранітів позначені одним кольором. Сприйняття дисертації дещо ускладнюється поданням табличних додатків після тексту. У висновках відсутнє визначення актуального наукового завдання, яке вирішене (с. 139).



Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет