З російської переклав: Глушак Д. Д. 2018р. Зміст



жүктеу 4.03 Mb.
бет15/31
Дата20.04.2019
өлшемі4.03 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   31

за бажанням


- так, як ми вважаємо потрібним. Теодор Розбері це помітив ще в 1962 році. Мікробами, що живуть у нас усередині, можна «управляти так само як і світом,що оточує нас, щоб витягнути для себе вигоду», писав він. Ми повинні зрозуміти, що вони – природня частина нашого життя, але « не можна відноситися до цього так, немов вони нас не стосуються» [348] .

Через п'ятдесят років мікроби раптом почали торкаатися всіх підряд. Зараз мікробіологи намагаються в поспіхові переписати відносини мікробів і їх хазяїв-тварин – нематод, комарів, нас. Тейлор намагається їх взагалі знищити – позбавити нематод їхніх симбіонтів, привівши тим самим обох до загибелі, щоб урятувати тих, кого вони вразили. Інші вчені, що бажають стати маніпуляторами мікробіома, намагаються надати хазяям нових мікробів, щоб відновити зруйновану екосистему або навіть створити новий симбіоз. Вони створюють суміші з корисних мікробів, щоб з їхньою допомогою лікувати або попереджати хвороби, розробляють комплекси живильних речовин, щоб цих мікробів годувати, і навіть придумують, як перемістити ціле співтовариство від однієї особини до іншої.

Саме так виглядає медицина, коли ми розуміємо, що мікроби – не вороги тварин, а основа, на якій побудовано все наше царство. Попрощайтеся з застарілими й небезпечними порівняннями наших відносин з війною, у якій солдатам потрібно лише одне – знищити бактерій за всяку ціну. Привітайте більш ніжне й складне порівняння із садівництвом. Хоч нам і доводиться виривати бур'яни, не можна забувати про посів і добриво різних видів, що розпушують ґрунт, освіжають повітря й радують око.

Зрозуміти все це досить складно, при чому не тільки через те, що сама думка про корисні мікроби для багатьох у новинку. Вона ще й суперечить здоровому глузду, адже медицина багато в чому покладається на просту арифметику. У вас цинга? Вам не вистачає вітаміну C – щоб поповнити його запаси, їжте більше фруктів. Грип? У вас вірус – приймайте потрібні ліки, щоб від нього позбутися. Що потрібно – додайте. Що не потрібно – відніміть. Медицина досі заснована ось на таких простих рівняннях. Але математика мікробіома куди складніша, адже вона містить у собі великі й постійно мінливі мережі з взаємозалежних і взаємодіючих частин. Контролювати мікробіом – те ж саме, що надавати форму цілому світові, тобто дуже й дуже складно. Не забувайте, що співтовариства по своїй природі досить стійкі: якщо їх штовхнути, вони відкотяться назад. Вони ще й непередбачувані: якщо внести в них зміни, наслідки можуть виявитися якими завгодно. Додайте мікроорганізм, який начебто б корисний, а він раз – і витисне суперників, які нам також потрібні. Заберіть мікроба, який начебто б шкідливий, і його місце незабаром займе хтось гірший. Ось чому спроби змінити світ на даний момент кілька разів привели до приголомшливого успіху й багато разів – до невдач, суть яких неясна. В одній з попередніх глав ми з'ясували, що для налагодження мікробіома мало позбутися «поганих бактерій» за допомогою антибіотиків. У цій главі ми довідаємося, що додавання «гарних бактерій» також не розв'яже проблему.

Двадцять перше століття – явно не кращий час для любителів жаб. Ці скакаючі земноводні зникають по усьому світу з такою швидкістю, що супляться навіть найоптимістичніші фахівці з охорони природи. Не менше третини видів земноводних зараз перебувають під загрозою зникнення. Частково через те ж, що й багато інших тварин: втрата середовища проживання, забруднення, кліматичні зміни. Але земноводним загрожує і їх власний ворог. Це лиховісний грибок 

Batrachochytrium dendrobatidis


можна просто Bd, зразковий убивця жаб. Ущільнюючи шкіру своїх жертв і залишаючи їх здатності усмоктувати через неї необхідні їм іони натрію й калію, він викликає в них щось начебто серцевого приступу. Відкрили його в 1990-х, і з тих пір він поширився по шести континентах. Він з'являється там, де живуть земноводні, ось тільки незабаром після його появи вони там жити перестають. Цей грибок здатний знищити цілі популяції жаб за раховані тижні – з-за нього вже десятки видів канули в лету. Гостроморда річковиця, швидше за все, вимерла. І турботливих жаб більше немає. Жовтогаряча жаба також своє відквакала. Сотні інших кинуті напризволяще долі. Недарма Bd охрестили «гіршим відомим інфекційним захворюванням, що зустрічаються серед хребетних» [349] . Жаби, ропухи, саламандри, тритони, червяги – нікому від нього не сховатися. Якби з'явився новий вид грибкаа, що вбиває ссавців – усіх собак, слонів, дельфінів, кажанів, людей, – ми б, природно, запанікували. Саме в такому стані зараз перебувають біологи, що займаються земноводними.

Bd – провісник того, що чекає природу в майбутньому. В 2013 році був описаний родинний йому вид гриба, 


B. salamandrivorans ,


що вражає хвостатих земноводних Європи й Північної Америки. Щонайменше з 2006 року кажанам Північної Америки загрожує ще один грибок – він викликає в них смертельне захворювання, відоме як синдром білого носа, так що тепер підлоги печер засіяні мільйонами трупиків. Ось уже протягом десятків років корали терплять епідемію за епідемією [350] . Зараз природа піддається інфекційним захворюванням як ніколи раніше, і частково в цьому винуваті люди. Ми розносимо патогенних мікробів по всьому світі на літаках, кораблях і черевиках з небаченою раніше швидкістю – нові хазяї попросту не встигають пристосовуватися. Відмінний приклад тому – розквіт Bd. Так, він заразний. Так, він пригнічує імунітет земноводних. Але все-таки він – усього лише грибок, а земноводні живуть пліч-о-пліч з грибами ось уже 370 мільйонів років. Для них це не перша гонка. Цей заїзд вони програють через те, що їх вимотали кліматичні зміни, впроваджені в їхнє середовище проживання хижаки й забруднення навколишнього середовища. Додайте до цього руйнівну хворобу, що й швидко поширюється, – майбутнє відразу перестане здаватися райдужним.

Але у Ріда Харріса, фахівця з земноводних, ще залишилася надія. Харріс відкрив потенційний спосіб урятувати жаб від грибка-негідника. На початку 2000-х він виявив, що червоноспинні й чотирипалі саламандри – невеликі змієподібні амфібії, що живуть на сході США, – покриті сумішшю з безлічі фунгіцидів [351] . Роблять ці речовини не самі тварини, а бактерії на їхній шкірі. Можливо, вони захищають від грибка яйця саламандр – без них у вологих підземних гніздах він би успішно розмножувався. І як пізніше з'ясував Харріс, вони здатні зупинити ріст Bd. Можливо, задумався він, саме цим і пояснюється стійкість деяких видів-везунчиків до грибка-убивці: їх шкірний мікробіом – справжній симбіотичний щит. А може бути, ці мікроби допоможуть запобігти настанню Квапокаліпсиса?

На іншому березі США про те же саме задумався Ванс Вреденберг. Він займався вивченням каліфорнійських жаб Сьєрра-Невади й, коли Bd з'явився й там, уже почав втрачати надію. «Я просто повірити не міг, – журиться він. – Цією заразою отут і не пахнуло – і ось вона вже всіх жаб в окрузі поубивала». Незабаром жаб не стало майже ніде. Майже. Жаби, що живуть в озері біля гори Коннесс, були заражені Bd, але їм це не заважало життєрадісно скакати й квакати. Bd убиває хазяїв, наповнюючи їх організми десятками тисяч спор, але в цих жаб спор налічувалося лише по кілька десятків. Грибок, що вважався згубним і перевертав жаб в інших озерах догори черевом, біля гори Коннесс виявився хіба що дрібним хуліганом. Щось тут і ще в декількох місцях не давало Bd узяти гору. Довідавшись про експеримент Харріса, Вреденберг раптом зрозумів, що саме. Він взяв пробу зі шкіри місцевих жаб, і його здогад підтвердився – там жили ті ж протигрибкові бактерії, що виявив Харріс у саламандр. Один вид бактерій виділявся з загальної маси як своїми захисними здатностями, так і кольором – його представники були темно-фіолетовими й зловісно прекрасними. Його назвали 



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   31


©kzref.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет