«16/18» рід потоцьких в україні (тульчинська лінія): суспільно-політичні та культурологічні аспекти



жүктеу 8.06 Mb.
бет35/35
Дата03.04.2019
өлшемі8.06 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35

Універсал - у давній Польщі і в Речі Посполитій указ або грамота до загального відома про важливі події або з розпорядженнями господарського чи адміністративного характеру. Спочатку у. видавалися лише королем, зокрема скликали посполите рушення, сейми, сеймики. Пізніше видавалися також високими урядовцями (гетьманами, воєводами, примасами), державними інституціями (найчастіше сеймами), конфедераціями, повстанцями.

Уряд - 1. Посада, пост у давній Польщі та Речі Посполитій - державний та приватний (при дворах магнатів). Державні ділилися на гродські, земські, двірські та центральні (сенаторські). Багато з них були пожиттєвими, деякі (передусім пов'язані зі збором мита та податків) можна було здавати в оренду. З кінця XV ст. на державні у. мала право лише шляхта (до 1496 р. і міщани). Вони повинні були надаватися заслуженим достойним людям, віком не молодшим 23 років, не іноземцям. Кандидати на регіональні у. мали бути осілими у воєводстві, де їх отримували. Існував також певний майновий ценз. Однак у багатьох випадках більшість вимог була чисто теоретичною і не виконувалася, зокрема частішали випадки торгівлі у, а в XVIII ст. це вже стало правилом. Гродські урядники підпорядковувалися гродовому старості. Серед земських урядників принцип підпорядкування не діяв (за винятком земського підсудка, підпорядкованого земському судді). Ті земські урядники, які дійсно виконували певні функції (а не були просто почесними номінальними), мали для них власних людей. До ієрархії земських у., встановленої на сеймі 1763 р., у Короні входило 15: підкоморій (у 2 знач.), гробовий староста, хорунжий, земський суддя, стольник (у 2 знач.), підчаший (у 2 знач.), земський підсудок, земський підстолій, чесник, ловчий, войський більший, земський писар, мечник, войський менший, скарбник. У Литві в земську ієрархію були включені і гродські у. - загалом їх було 23: цівун, маршалок, підкоморій, гродовий староста, хорунжий, земський суддя, войський, стольник, підстолій, земський писар, підвоєвода або підстароста, гродський суддя, гродський писар, підчаший, чесник, городничий, скарбник, ловчий, мечник, конюший, обозний, стражник, крайчий. Крім того, кожне воєводство мало свою ієрархічну специфіку. Наприклад, у Волинському та Брацлавському воєводствах на середніх щаблях була змінена черговість. Двірські уряди ділилися на 2 групи: надвірні та у. двору. Перші належали до безпосередньої обслуги короля, останні дбали про функціонування королівського двору. Литовські урядники (введені 1569 р.) виконували свої обов'язки, коли двір перетинав кордон Великого князівства Литовського. Окремих урядників з такими ж самими функціями, як і при королі, мав двір королеви. Король призначав сенаторські, двірські та вищі церковні у. Лише великі й польні гетьмани та канцлери обиралися на сеймі, а в разі смерті котрогось з них пост залишався вільним до наступного сейму. На деякі земські у. кандидати обирались на сеймиках, але затверджувалися теж монархом. Багато у. були пожиттєвими, коли позбавити у. можна було, лише довівши державну зраду. Натомість можна було перемістити урядника на інший, щонайменше рівнозначний пост. Деякі у. були фіктивними: коли в середині XVII ст. Польща втратила східні території і перестали існувати Смоленське (1654), Венденське, Парнавське, Дерптське (1660) та Чернігівське (1667) воєводства, було збережено всю їхню адміністрацію з повною ієрархією земських у. аж до кінця Речі Посполитої. Причиною такого дивного явища була загальна думка, що у. доповнює шляхетство і дає підставу для пошани в суспільстві. З огляду на те, що кількість шляхти в Польщі значно переважала кількість у., користувалися попитом навіть фіктивні у. й титули. Більшість земських урядників взагалі не отримувала постійної платні. Для деяких урядників центральної адміністрації і скарбових сейми почали призначати постійну платню з державної скарбниці з кінця XVII ст., однак постійною вона стала лише 1775 р. У найкращому становищі були старости, які жили з прибутків староства, збирачі мита й податків. Судові урядники отримували частину судових оплат, а канцелярські - частину канцелярських оплат та подарунки клієнтів. 2. Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою; члени такого органу. 3. Правління міста в Польщі. Очолює міський у. бурмістр або президент (у містах з населенням понад 100 тис).

Фамілія - назва магнатського політичного табору в Речі Посполитій, на чолі якого стояла родина Чарториських. До нього входили представники родів, пов'язаних родинними узами з Чарториськими (звідси й назва табору). Виник за панування Августа II; прагнув здобути владу в країні та провести прогресивні реформи.

Фільварок - у Речі Посполитій, західних губерніях Російської імперії і в незалежній Польщі перед І світовою війною назва приватного рільничого або рільничо-скотарського господарства, що виробляло продукцію переважно для збуту й управлялося безпосередньо власником або його уповноваженим. Фільваркове господарство спиралося спершу на панщину, а після ліквідації кріпосного права - на найману робочу силу.

Формулярний список - у Російській імперії головний документ службового стану кожного чиновника і військовослужбовця. До нього вносилися дані про вік, походження, віросповідання, чин, стан майновий (кількість селян і назви маєтків, що йому належать) і сімейний (з ким одружений, якщо є діти, то якого віку, як звати, де проживають), перелік навчальних закладів, де навчався, та установ, де працював, з поясненням обставин, через які був звільнений або переведений на інше місце. Обов'язково до ф. с вносилися примітки про нагороди, штрафи, арешти.

Францисканці - католицький чернечий орден, заснований в Італії 1209 р. св. Франциском Ассізьким. Повна назва - Орден братів менших францисканців. З XIII ст. ф. розгорнули широку місіонерську діяльність у багатьох країнах світу. В Україні з'явилися в XIV ст. їхні кляштори, які після поділів Речі Посполитої опинилися в межах Російської імперії, були скасовані після Листопадового або Січневого повстань.

Фундація - 1. Інституція, фінансовою основою якої є фундуш. 2. Пожертвування чого-небудь на суспільно-корисні цілі; надання, запис.

Фундувати - засновувати, закладати; жертвувати кошти на заснування чого-небудь.

Фундуш - грошові засоби, виділені приватною особою (фундатором) на певну мету, зазвичай наукову, культурну, добродійну, релігійну.

Хоругва - у Речі Посполитій військова одиниця у кавалерії.

Хорунжий - 1. У Речі Посполитій земський почесний номінальний уряд у кожному воєводстві. Обов'язком х. було носити королівську хоругву, коли монарх перебував у цій місцевості, виступати з хоругвами воєводства, землі чи повіту під час королівського похорону або під час війни, супроводжуючи посполите рушення. У земській ієрархії в Короні посідав 3-є місце, в Литві - 5-е. 2. У Речі Посполитій військове звання. 3. Військове звання у Війську Польському, середнє між старшим сержантом і підпоручиком. 4. У дореволюційній Росії перший офіцерський чин у козачих військах, відповідний корнету {у кавалерії) і підпоручику (у піхоті). Див. також великий хорунжий.

Церемоніймейстер - придворний чин у Російській імперії та багатьох європейських країнах, прирівнювався за табелем про ранги до цивільного чину 5-го кл. Наглядав за виконанням церемоніалу й керував палацовими церемоніями.

Цистерціанці - католицький чернечий орден. Є відгалуженням Ордену святого Бенедикта (див. бенедиктинці) й використовує його статут. Заснований 1098 р. бенедиктинським монахом Робером, який створив перший кляштор ц. у Сіто (Франція); затверджений Папою Римським 1119 р. Повна назва - Орден цистерціанців (Ordo Cisterciensis). Реорганізований у XII ст. св. Бернардом Клервоським. У XIII-XIV ст. став одним з найвпливовіших. Кляштори ц. в Європі (бл. 700) були важливими культурними, науковими й медичними осередками, сприяли розвитку ремесел і сільського господарства. На рубежі XVIII і XIX ст. більшість кляшторів ц. на колишніх землях Речі Посполитої були ліквідовані.

Чотирирічний сейм - один з найвідоміших польських сеймів, який засідав у Варшаві 6.Х. 1788-29.V.1792. Щоб не допустити використання послами права liberum veto, організувався в конфедерацію. На сеймі боротьба точилася між трьома основними угрупованнями: т. зв. патріотичним табором, який прагнув реформ і розриву з Росією (на чолі з І. Потоцьким і А. Є. Чарториським), двірським (на чолі з королем Станіславом Августом), який виступав за реформи без розриву з Росією, і завзятими противниками реформ (на чолі з Ф. К. Браніцьким). Перші два табори поступово прийшли до співпраці. На сеймі було, зокрема, ухвалено збільшити військо, ліквідувати Постійну раду, піднести оподаткування королівщин і позбавити безземельну шляхту права участі в сеймиках, розширено права міщан, ліквідовано заборону шляхті на торгівлю та ремесло, скасовано юридики. Найважливішим досягненням Ч. с була Конституція 3 травня.

Шляхта - у давній Польщі і в Речі Посполитій привілейований суспільний стан феодальних земельних власників, які мали спадкові права та привілеї. Виникла в Короні в XIV-XV ст. з рицарства. У XV-XVI ст. стала правлячою верствою, ініціатором адміністративних, господарських і культурних реформ у Короні, а потім і в Речі Посполитій. Перед поділами Речі Посполитої становила в ній бл. 10% населення. Основою її домінуючої позиції в суспільстві були, зокрема, спадкове володіння землею, особиста недоторканість, свобода від податків та митних виплат, юрисдикція над кріпаками (до ліквідації кріпосного права), доступ до всіх світських і духовних постів та урядів. Головним обов'язком ш. була служба в посполитому рушенні. Початково перехід до цього стану відбувався через родинні зв'язки, набування землі або через доведення шляхетства свідками в суді. Від 1346— 1347 pp. силою статутів Казимєжа Великого до ш. належали ті, хто мав обох батьків зі шляхетського стану і народився від шлюбного зв'язку. Від 1535 р. шляхетство (після 20 років праці - спадкове) отримували професори Краківської академії. Пізніше до ш. можна було ввійти через спадкове отримання (т. зв. нобілітацію), усиновлення (до 30-х років XVIII ст.) та індигенат (надання шляхетства іноземцям). У шляхетському стані існували групи: магнатство та заможна ш., яким належали численні ключі й волості (у 1 знач.), середня ш., яка володіла (спадково чи на правах оренди) одним або кількома селами, та дрібна ш., яка ділилася на колокаційну (власників частин села), загродову і безземельну (т. зв. голота).


*Складено за:

  1. Encyklopedia powszechna S. Orgelbranda. - Т. 1-28. - W., 1859-1868.

  2. Słownik historii Polski / Pod red. J. Maciszewskiego. - W., 1997.

  3. Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana. - Seria 1. - T. 1-48. - W., 1890-1912; Seria 2.- T. 1-6. - W., 1903-1904; Seria 3. -T. 1. - W., 1904.

  4. Góralski Z. Encyklopedia urzędów і godności w dawnej Polsce. - W., 2000.

  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов, ред. В. Т. Бусел. - К., 2001.

  6. Довідник з історії України / За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. - 2-е вид. - К., 2002.

  7. Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. – Вінниця, 2007.

  8. Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона: В 41 т., 82 кн. - СПб., 1890-1904.

  9. Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради М. Попович. - К., 1999.

  10. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. - Л., 2002.




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   35


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет