Аїни 140-річчю споживчої кооперації України присвячується Пантелеймоненко Андрій Олексійович історико- економічні аспекти полтава 2006


Таблиця 4.5.2. Агрокультурні дані, пов’язані з діяльністю кредитних кооперативів Наддніпрянської України станом на 1 січня 1914 р



жүктеу 4.04 Mb.
бет22/26
Дата09.05.2019
өлшемі4.04 Mb.
түріКнига
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Таблиця 4.5.2. Агрокультурні дані, пов’язані з діяльністю кредитних кооперативів Наддніпрянської
України станом на 1 січня 1914 р.

Назва регіону

Зерноочисні

пункти

Прокатні

пункти

Злучні

пункти

Показові поля

Правобережжя

23

46

9

16

Лівобережжя

8

13



4

Південь

41

29

6

26

Всього

72

88

15

46

Джерело: Кооперация на Всероссийской выставке 1913 г. в Киеве. – К.: Изда­тель­ство бюро кооперативной секции выставки, 1914. – С.23.


Якщо врахувати, що у Наддніпрянській Україні функціонувало 2 477 кредитних кооперативи433, а в опитуванні брали участь лише 40 % діючих товариств, то за даними таблиці 4.5.2 можна зробити такі висновки:

  • за приблизними підрахунками кожний 14-й кооператив мав зер­ноочисний пункт;

  • кожний 11-й кооператив – пункт прокату сільськогосподарської техніки;

  • одне товариство з 66 утримувало злучний пункт, а одне із 22 – по­казове поле.

Проте, ці результати не можна вважати свідченням недостатньої популярності названих форм щодо підвищення агрокультурного рівня членів кредитних кооперативів. По-перше, слід враховувати той факт, що частина товариств були міськими, а по-друге, у ряді населених пунктів функціонувало відразу три види кооперативів – кредитне (ощад­но-позичкове), споживче і сільськогосподарське товариство, й ціл­ком ймовірно, що одне з них мало названий пункт чи показове поле.

Узагальнений історичний досвід культурно-просвітньої роботи віт­чизняної кредитної кооперації може бути творчо використаний зараз, у період відродження і розвитку кооперації в Україні, зокрема у прак­тиці кредитних спілок та сільськогосподарських кооперативів.



4.6. Формування української кредитно-кооперативної системи. Спілки кредитних кооперативів

Розв’язуючи рiзнi господарськi проблеми, сiльськi кредитнi та ощад­но-позичковi товариства з початку XX ст. поступово iнтегру­ва­ли­­ся не тiльки з кооперативами iнших видiв (споживчими i сіль­сько­господарськими; про це згадувалося вище), а і мiж собою за верти­кальним принципом. Мова йде про створення спiлок (союзiв) кре­дит­них кооперативів. Вони виникали з iнiцiативи первинних товариств з метою координації їхніх дій та розширення спектру послуг. Спiлки брали на себе піклування про вирішення тих нагальних питань, якi окремi товариства самостійно вирішити не могли.

За даними 1913 р. у Росiйськiй iмперiї функціонувало 12 таких кре­дитних спiлок. З них п’ять дiяли в українських губернiях (табл. 4.6.1).
Таблиця 4.6.1. Кредитнi спiлки-союзи в Українi
станом на 1 сiчня 1913 р.


Назва спілки

Рік затвердження статуту

Рік початку діяльності

Бердянська

1901

1902

Мелітопольська

1903

1903

Київська

1907

1907

Катеринославська

1911

1912

Лохвицька



1913

Джерело: Миролюбов П. Современное положение союзов мелкого кредита // Вест­ник кооперации. – 1914. – Кн. 1. – С. 49.


Бердянська спілка кредитних кооперативів була першим подiбним об’єднанням у колишній Росiйськiй імперії.434 Вона виникла у Бер­дян­ському повіті Таврійської губернії з ініціативи Андріївського ощад 
но-позичкового товариства. Її засновниками стали Берестоватське, Ми­ко­лаївське та Чернігівське ощадно-позичкове товариства. Після затверд­ження у травні 1901 р. статуту Бердянської спілки кредитних коопе­ративів уповноважені згаданих товариств визначили місце перебу­ван­ня її ради. Ним стало с. Андріївка Бердянського повіту Таврійської гу­бернії. Членами ради спілки було обрано А.Б. Дмитровського – го­ло­ву Чернігівського, Є.А. Іванченка – Андріївського та А.П. Харченка – Бе­рестоватського ощадно-позичкових товариств. Бердянська спілка роз­почала діяльність 2 січня 1902 р. У цей час її основний капітал не виходив за межі 1 000 крб. Станом на 1 червня 1911 р. її пайовий
фонд становив 5 561 крб 64 коп., резервний – 1 805 крб 69 коп.435 У 1913 р. спілка координувала дії 17 кредитних кооперативів.436 Вона ра­зом iз Мелiтопольською i Київською була найактивнiшою в Українi.437

Коротко зупинимось на характеристицi основних заходiв, якi здiй­снювалися тогочасними кредитними спiлками-союзами. Поряд iз уз­год­женням дiй місцевих товариств, спiлки шляхом органiзацiї з’їздiв надавали всебiчну допомогу (як теоретичну, так i фiнансову) кре­дит­ним та ощадно-позичковим товариствам, стимулювали заснування но­вих об’єднань (табл. 4.6.2).438


Таблиця 4.6.2. Динаміка зростання кількості кредитних кооперативів у 1913 р., у тому числі в районі функціонування спілки-союзу

Назва спілка

Загальна кількість товариств

Кількість товариств
у районі функціону­вання спілки


на час утворен­ня спілки

на

1 січня 1913 р.

на

1 червня 1915 р.

у липні 1913 р.

об’єднаних спілкою товариств

Бердянська

4

20

23

150

17

Мелітопольська

5

26

29

150

17

Київська

4

66

91

252

36

Катеринославська

13

27

90

233

17

Лохвицька










Джерело: Миролюбов П. Современное положение союзов мелкого кредита // Вест­ник кооперации. – 1914. – Кн. 1. – С. 52.


З таблиці 4.6.2 видно, що за короткий час iснування спiлок утво­рю­валися десятки кредитних кооперативiв. Такому бурхливому розвитку кредитної кооперацiї у районi дiї союзних об’єднань сприяла, перш за все, активна фiнансова i товарна пiдтримка з боку самих спiлок. Так, у 1912 р. ними було видано (табл. 4.6.3).

На 1 сiчня 1913 р. середнiй борг одного товариства за кредити, на­данi вищезгаданими спiлками, становив: Київськiй – 15 636, Бердян­ськiй – 4 806, Мелiтопольськiй – 7 192 i Катеринославськiй – 2 833 крб.439 Як правило, спiлки-сюзи надавали кредити на 9 мiсяцiв. Виключенням є Київська, яка, враховуючи запити первинних товариств, надавала дов­гостроковi позики, якi складали 34 % вiд наданих кредитiв.



Таблиця 4.6.3. Допомога кредитним кооперативам, надана при сприянні кредитних спілок протягом 1912 р.

Назва спілки

Вид допомоги

Всього, крб

грошова

товарна

Київська

11 097

7 135

18 233

Бердянська

11 370

8 287

19 607

Мелітопольська

13 303



18 303

Джерело: Миролюбов П. Современное положение союзов мелкого кредита // Вистник кооперации. – 1914. – Кн. 1. – С. 49.


Цiлком закономiрно виникає питаня: за рахунок чого союзнi об’єд­нання формували свої кошти? Звичайно ж основну роль у цьому зв’язку вiдiгравала постачальницько-збутова дiяльнiсть, вiд якої бюд­жети спiлок мали значнi надходження. Так, у 1913 р. обороти, пов’я­занi з посередницькими замовленнями на сільськогосподарські маши­ни, будiвельнi й лiсопиломатерiали, виражалися у таких сумах: по Бер­дянськiй спiлцi – 156 902 крб, Мелiтопольськiй – 64 096 крб 38 коп. i Київськiй – 273 841 крб 79 коп.440

Крiм цього спiлки практикували операцiї щодо збуту хлiба. Щоб мати надходження до бюджетiв, вони встановлювали певний вiдсоток (звичайно ж значно нижчий, нiж у приватних посередникiв) за наданi послуги. Наприклад, Катеринославська спiлка вiдраховувала 0,5 % вiд вирученої суми, Київська – 3 крб вiд проданого вагону зерна. Пев­нi надходження йшли й вiд товариств-членів. Так, наприклад, було вста­новлено правило вiдраховувати 20 коп. на рiк з кожного коопе­ра­ти 


ву-члена союзу.441

Таким чином, спiлки-союзи, будучи практично госпрозрах­ун­ко­ви­ми органiзацiями, мали достатньо коштiв, щоб успiшно дiяти за та­ки­ми основними напрямами, як фiнансова й агрономiчна допомога, а також просвітницька діяльність у широкому розумiннi цього слова.

Найгустiшою союзна мережа була на Харкiвщинi й Подiллi, де спiлки мали дрiбнорайонний характер; Полтавщина, навпаки, мала ши­рокорозвинену кооперативну мережу, але невелику кiлькiсть союз­них об’єднань (це стосується i споживчих, i сiльськогосподарських спi­лок – прим. А.П.). Наприкiнцi 1918 р. в Українi функцiонували 43 кредитнi спiлки-союзи.442

Зростання кiлькостi союзних об’єднань у значнiй мiрi пов’язане iз поширенням серед українських кооператорів самостiйницьких тен­денцiй, якi формувалися задовго до революції 1917 р. Це можна пояс­нити існуванням щонайменше двох основних соцiально-економiчних чин­ників. По-перше, утворюючи регiональнi союзнi об’єднання, ко­опе­­ративи українських губерній прагнули одержати бiльше самос­тiйностi у вирiшеннi господарських проблем. По-друге, нацiональне забарв­лен­ня, притаманне програмам українських полiтичних партiй i ор­га­нiзацiй, цiлком закономiрно формувало через соцiально активну iн­телiгенцiю настрої, що домiнували в українських кооперативних ко­лах. З проголошенням у сiчнi 1918 р. незалежностi Української на­родної республiки самостiйницькi тенденції стали визначальною ри­сою становлення власної кооперативної системи. «Всеросiйський пе­рiод» української кооперації фактично завершився. Намагання дiячiв українського кооперативного руху створити власну систему викли­ка­ли у російських i проросійських кооператорів систематичний спро­тив.443

Не найкращим чином на розвиток первинних кредитних товариств у 20-х рр. впливали численні спілки-союзи, які, відкинувши своє тра­диційне призначення, за допомогою громіздкого адміністративного апарату здійснювали постійний контроль за кооперативами.444 В од­ному з тогочасних офіційних видань справедливо зазначалося: «На період 1923 р. ми маємо мережу спілок настільки розвинуту, що нею може користуватися країна із значно розвиненішою економікою, ніж сучасна Україна».445

Важливу роль спілки кредитних кооперативів відігравали і в за­хідно­українських землях. Значний поштовх розвитку кооперативного руху серед українців дав заснований у Львові в 1898 р. союз кредит­них товариств – «Крайовий Союз Кредитовий» (КСК). Він об’єднав 17 кооперативів Галичини і Буковини. Основними функціями були: право видавати позики, приймати вклади, ревізувати діяльність пер­вин­них кооперативів.446

Членами союзу могли бути юридичні та фізичні особи. Після року свого існування КСК об’єднував вже 258 членів, у тому числі 28 ко­оперативів (10,9 % від загальної кількості), сума паїв становила 18 361 крон, резервний фонд – 258 крон, ощадних вкладів він мав 183 949 крон. У 1908 р. «Союз» налічував 680 членів, з них 275 коопе­ративів (27 %). У цей час паї становили 344 439 крони, резервний фонд – 15 977 крон, вклади – 1 488 474 крон, сума виданих кредитів складала 3 млн, зовнішні кредити – 1 417 146 крон. У 1913 р. загаль­ний оборот КСК досягав 106 млн крон.447

У 1903 р. у Буковині було засновано спілку «Українська каса», що була одночасно організаційним, ревізійним і фінансовим об’єднанням усіх видів української кооперації краю. Першим її директором був відомий вчений і громадський діяч Лев Когут. Певний час головою Ради «Селянської каси» був згаданий вище Смаль-Стоцький. У 1913 р. Спілка об’єднувала 148 кредитних кооперативи з 18 788 членами. Вона функціонувала аж до встановлення радянської влади.

Зазначене вище свідчить про те, що у дорадянський час в укра­їнських землях незалежно на те, до складу якої держави вони входили, цілком об’єктивно формувалася кредитно-кооперативна система. Над­звичайно важливу роль у ній відігравали спілки-союзи, які були регіональними кооперативними об’єднаннями, що успішно вирі­шу­ва­ли проблеми, які були не під силу первинним кредитним коопе­ративам. На жаль, ця система не отримала свого логічного завершення на національному рівні через цілий ряд негативних політичних та соціально-економічних чинників.

ЗАКЛЮЧЕННЯ


Кооперація як суспільно-економічне явище є важливим компо­нен­том ринкових відносин, і перш за все, на селі. Вона виникає і набуває бурхливого розвитку тоді, коли у сферу цих відносин втягуються ши­рокі верстви населення, у той момент, коли значна частина людей починає відчувати потребу в об’єднанні з метою колективного вирі­шення економічних проблем, актуальних для більшості.

Глибоке і всебічне осмислення процесу становлення дорадянського кооперативного руху дозволяє зробити цілком обґрунтований ви­сновок про те, що набутий кооперативний досвід, який формувався ще у другій половині XIX – початку XX ст., не слід розглядати як далеку історію, нездатну істотно впливати на розвиток сучасного україн­сько­го села. Вивчаючи його, важливо враховувати ту обставину, що коопе­ративний рух у дорадянському селі склався саме у період утвердження ринкових відносин. Подібний процес відбу­вається в Україні тепер. А проблеми, які мають сучасні дрібні та се­редні сільськогосподарські товаровиробники, просто звичайні жите­лі села, успішно вирішувалися майже півтора століття тому сільськими кооперативами – спожив­чими, сільськогосподарськими та кредит­ними. Напрацьований у мину­лому кооперативний досвід без пере­більшення має сьогодні не тільки науково-теоретичне, а й практичне значення. Він може бути корисний і творчо використаний в сучасній кооперативній практиці, а сама об­слуговуюча кооперація, за умови врахування кращих традицій мину­лого, матиме гарні перспективи розвитку в аграрній сфері економіки України.



ЛІТЕРАТУРА


  1. Аграрне право України: Підручник / За ред. проф. В.З. Янчука. – К., 1996. – 300 с.

  2. Аліман М.В. Балабан П.Ю. Історичні аспекти розвитку споживчої кооперації України: Текст лекцій. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2004. – 37 с.

  3. Аліман М.В. Кооперативний рух на Полтавщині (історико-еконо­міч­ний нарис) // Вісті Центральної спілки споживчих товариств України. Діловий випуск, 2004. – № 36, 37, 38. – 72 с.

  4. Аліман М.В. Кооперативний сектор економіки Полтавщини (іс­торико-економічний огляд за 1865–1990 роки). – Полтава: ПКІ,
    1992. – 26 с.

  5. Аліман М. Особливості розвитку споживчої кооперації України
    в ХІХ – на початку ХХ століть // Споживча кооперація: Іст. та
    соц.-екон. аспекти. Збірник наукових статей. – К.: Ред. газ. «Віс­ті...», 1996. – 192 с.

  6. Аліман М.В. Зародження і розвиток споживчої кооперації на Пол­тавщині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Науковий вісник Пол­тавського університету споживчої кооперації України. – 2001. –
    № 2. – С. 80–85.

  7. Аліман М.В. Просвітня і культурна діяльність споживчої коопе­ра­ції (друга половина ХІХ – 1930 рр.) // Споживча кооперація. Іс­то­ричні та соціально-економічні аспекти. Збірник наукових статей. – К., 1996. – С. 77–86.

  8. Анциферов А.Н. Кооперативный кредит и кооперативные банки. – Харьков, 1919. – 180 с.

  9. Анциферов А.Н. Кооперация в сельском хозяйстве Германии и Фран­ции. – Воронеж, 1907. – 250 с.

  10. Бабенко С.Г. Трансформація кооперативних систем у перехідній економіці: Монографія. – К.: Наукова думка, 2003. – 332 с.

  11. Бабенко С.Г., Гелей С.Д., Гончарук Я.А. та ін. Історія коопе­ра­тивного руху: Підручник для кооперативних вузів / Укоопспілка, Львівська комерційна академія. – Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1995. – 410 с.

  12. Байков Н. Кредитование кредитными кооперативами кооперативов других видов // Вестник кооперации. – 1914. – Кн. 1. – С. 3–4.

  13. Балязин В.Н. Профессор Александр Чаянов. – М.: Агропромиздат, 1990. – 560 с.

  14. Блок Р. Сельскохозяйственные обслуживающие кооперативы – клю­­чевой элемент восстановления сельского хозяйства в ННГ. – К.: Проект Тасис по Распространению Технической Информации, 1995. – 35 с.

  15. Бойков Н.С. Как открыть и вести потребительное общество в де­ревне. Издание второе. – Киев: Типография Императорского Уни­вер­ситета Св. Владимира Акц. О-ва печ. и издат. дела Н.Т. Кор 
    ­чак-Иовицкого, 1912. – 24 с.

  16. Бондарев С.И. Союз потребительных обществ. – Харьков, 1919. – 101 с.

  17. Бородаевский В.С. Кооперации среди славян. – СПб., 1912. – 250 с.

  18. Бурачек І.В. З досвіду сільськогосподарської кооперації в Німеч­чи­ні // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського ін­ституту. – 2001. – № 5–6. – С. 111–112.

  19. Вартанянц В. К теории кооперации. – Москва, 1912. – 11 с.

  20. Вестник Золотоношского Сельскохозяйственного общества. – 1914. – № 12, 16.

  21. Вестник кооперации. – 1911. – Кн. 4.

  22. Вестник кооперации. – 1914. – Кн. 6–7.

  23. Вестник сельского хозяйства. – 1912. – № 51–52.

  24. Вестник сельского хозяйства. – 1914. – № 41.

  25. Височанський П.Ф. До питання про організацію відділів Пол­тав­ської Спілки // Полтавський кооператор. – 1918. – № 2–3.

  26. Височанський П.Ф. Українські кооперативні центри // Полтав­ський кооператор. – 1918. – № 1. – С. 10–12.

  27. Височанський П.Ф. Найближча політика наших кооперативних цент­рів // Полтавський кооператор. – 1919. – № 1–8.

  28. Височанський П.Ф. Начерк розвитку української споживчої коопе­рації (дорадянська доба). – Катеринослав: Книгоспілка, 1929. – 120 с.

  29. Витанович І. Кооперація // Енциклопедія українознавства. – Т. 3. – Львів, 1994. – С. 1123–1124.

  30. Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Із праць історично-філософічної секції НТШ. – Нью-Йорк: Поліграфічний відділ ТУК-у, 1964. – 624 с.

  31. Власенко В.М. Кредитна кооперація на Сумщині (1903–1913) // Іс­торичні віхи Слобідської України ХVІІ – початок ХХ ст. Нау 
    кова збірка праць наукової конференції. – Харків: ХФУ, 1997. –
    С. 35–38.

  32. Волков Г.Н. Организация торговли скотом в России // Нужды де­ревни. – 1910. – № 39.

  33. Вольное экономическое общество / Советский энциклопедический словарь. – М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1980. – С. 280.

  34. Высочанский П. К вопросу о товарном кредите в потребительных обществах // Хуторянин. – 1916. – № 28. – С. 540–542.

  35. Гайдай Л.І. Роль кооперації у розвитку капіталізму в селянських гос­подарствах Правобережної України (1906–1914 рр.) // Україн­ський історичний журнал. – 1977. – № 4. – С. 100–106.

  36. Гдышинский А. К вопросу о природе кооперации (ответ г. Бары­би­ну) // Вестник кооперации. – 1914. – Кн. 9. – С. 61–64.

  37. Гербхард Н. Задачи и значение кооперации // Вестник коопера 
    ции. – 1914. – Кн. 1. – С. 212–216.

  38. Гибнер Н.П. Система кооперации. – Москва, 1911. – 147 с.

  39. Глебов А.В. Сельскохозяйственные общества. – СПб., 1913. – 48 с.

  40. Голуб Г.М. Розвиток кредитної кооперації на західноукраїнських землях у 20–30-х роках // Історія народного господарства та еко­но­мічної думки України. – 1994. – Вип. 26–27. – С. 56–59.

  41. Голубничий В. Кооперація // Енциклопедія Українознавства: Слов­никова частина / Під ред. Кубійовича. – Т. 3. – Львів: Молоде жит­тя, 1994. – С. 1113.

  42. Гончаренко В.В. Кредитна кооперація: Форми економічної само­до­помоги сільського і міського населення у світі та в Україні (тео­рія, методологія, практика). – К.: Глобус, 1998. – 330 с.

  43. Гончаренко В.В. Становлення світової системи кредитної коопе­ра­ції: теорія, методологія, практика: Автореферат дис. докт. екон. наук. – Київ, 2002. – 35 с.

  44. Гончаренко В., Пантелеймоненко А., Блок Р. Сільськогосподар­ський обслуговуючий кооператив. Проект Тасіс «Сприяння роз­витку сільськогосподарських кооперативних організацій в Украї­ні». – Київ, 1999. – 35 с.

  45. Гончаренко В.В. Велич кооперативної ідеї // Вісник кредитних спі­лок. – К.: НАКСУ, 2000. – С. 14–15.

  46. Гончаренко В.В. Історичний досвід сільської та міської кредитної кооперації // Удосконалення господарського механізму АПК Ук­раї­ни. Збірник наукових праць Інституту економіки НАН Украї 
    ни. – К.: ІЕ НАНУ, 2000. – С. 89–103.

  47. Гончаренко В.В. Кооперативи як засіб вирішення фінансово-гос­по­дарських проблем селян // Вісник Харківського державного аг­рар­ного університету. Серія: Економіка АПК і природо­корис­ту­ван­ня. – Харків: ХДАУ, 1999. – № 3. – С. 157–163.

  48. Гончаренко В.В. Кооперативний рух та псевдокооперація // Віс­ник Львівського державного аграрного університету. Серія: Еконо­міка АПК. – Львів: ЛДАУ, 2001. – № 8. – С. 112–116.

  49. Гончаренко В.В. Неприбуткова природа кооперативних форм гос­подарювання // Регіональні перспективи. – 1999. – № 4. – С. 7–10.

  50. Гончаренко В.В. Особливості економічної природи кооперативних організацій // Збірник наукових праць Луганського державного аг­рарного університету. Серія: Економічні науки. – Луганськ: ПДАУ, 2001.– № 9. – С. 62–65.

  51. Гончаренко В.В. Особливості історичних моделей української кре­дитної кооперації // Наукові праці Миколаївської філії Націо­нального університету Києво-Могилянської Академії. – К.: КМА, 2001. – № 9. – С. 33–38.

  52. Гончаренко В.В. Про кредитну кооперацію // Економіка України. – 2000. – № 4. – С. 24–30.

  53. Гончаренко В.В. Теоретико-методологічні підходи до відроджен 
    ня національного кооперативного руху // Вісник Полтавського дер­жав­ного сільськогосподарського інституту. – 2001. – № 5–6.

  54. Деятельность местных кооперативов // Хуторянин. – 1903. – № 19. – С. 25.

  55. Деятельность местних кооперативов // Хуторянин. – 1909. – № 28. – С. 47.

  56. Деятельность местних кооперативов // Хуторянин. – 1915. – № 10. – С. 15.

  57. Джон Девис-Хавард. Что такое система агробизнеса?
    // www. fard.mcu.ru. – 5 с.

  58. Днепровский союз // Полтавские агрономические известия. –
    1916. – № 2 (11). – C. 54.

  59. Дубів В. З життя Полтавської Спілки Споживчих Товариств // Пол­тавський кооператор. – 1918. – № 6. – С. 36.

  60. Евдокимов А.А. Кооперативный сбыт продуктов сельского хо­зяй­ства в России. – Харьков: Типо-Литография М. Сергеева и К. Галь­ченка, 1911. – 150 с.

  61. Ежегодник МСПО 1911 г. – М.: Издательство МСПО, 1911. – С. 100–134.

  62. Економічний словник-довідник / За ред. С.В. Мочерного. – K.: Femina, 1995. – 550 с.

  63. Економтеорія: Політекономія: Підр. / За ред. В.Д. Базелевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 500 с.

  64. Жук А. Кооперативна преса // Українська кооперація діаспори. Іс­то­ричний огляд 1930–1975 / Гол. ред. Плешкевич. – Чікаго-Київ: Ук­раїнська Світова Кооперативна Рада, 1995. – 100 с.

  65. Жук А. Кредитова кооперація і організація ощадностей. – Львів: Просвіта, 1934. – 35 с.

  66. Закон України «Про кооперацію» // Вісті Центральної спілки това­риств України. Діловий випуск. – № 34. – 22 серпня 2003. – С. 1–9.

  67. Закон України «Про кредитні спілки» // Вісті Центральної спілки то­ва­риств України. Діловий випуск. – № 5 (156). – 1 лютого 2002. – С. 1–10.

  68. Закон України «Про підприємства в Україні» // Відомості Верхов­ної Ради. – 1991. – № 24. – С. 1–10.

  69. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» // Сільсько­господарські обслуговуючі кооперативи: Практичний посібник / Р. Блок, В.В. Гончаренко, Н.А. Іванова. – К.: Урожай, 2001. – С. 227–236.

  70. Записки Императорского общества сельского хозяйства Юга Рос­сии. Хроника. – 1885. – № 1. – С. 4.

  71. Зассен И.А. Развитие теории кооперации / Пер. с нем. Н.M. Па­куль. – Харьков: Союз, 1920. – 252 с.

  72. Земский агроном. – 1913. – № 1.

  73. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського коопе­ративу. – К.: Логос, 1999. – 256 с.

  74. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського ко­опе­ративу. Друге видання, доповнене і перероблене. – К.: Логос, 2001. – 380 с.

  75. Известия Елисаветградского общества сельского хозяйства. – 1904. – № 23.

  76. Ішменський Я.К. Система і завдання кредитної кооперації // Пол­тав­ський селянин. – 1927. – № 7. – С. 35.

  77. Кооперативная жизнь // Вестник Золотоношского сельскохо­зяй­ст­венного общества. – 1908. – № 12.

  78. Кооперативная жизнь. – 1926. – № 8.

  79. Кооперативная хроника // Южное хозяйство. – 1913. – № 15.

  80. Кооперативне життя. – 1926. – № 4.

  81. Кооперативне життя на Україні. Центральний Український Ко­оперативний Комітет // Полтавський кооператор. – 1918. – № 1. – С. 10–12.

  82. Кооперативное совещание при Полтавской губернской земской уп­раве 12 июля 1915 г. // Полтавские агрономические известия. – 1915. – № 3. – С. 15.

  83. Кооперация на Всероссийской выставке 1913 г. в Киеве. – К.: Из­дательство бюро кооперативной секции выставки, 1914.

  84. Краснікова О.М. Роль дрібного кредиту у забезпеченні сільсько­гос­подарських товаровиробників Полтавщини обіговими коштами (1861–1917 рр.) // Вісник Полтавського державного сільсько­госпо­дарського інституту. – 1999. – № 1. – С. 46–47.

  85. Крестьянское земледелие. – 1914. – № 1, 7, 10.

  86. Кругляк Б.А. Кооперативна торгівля на Україні в період імпе­ріа­ліз­му // Іст. нар. госп. та економ. думки УРСР. – 1889. – Вип. 23. – С. 53–54.

  87. Кулыжный А.Е. Взаимоотношения потребительских обществ с дру­гими кооперативами в деревне // Хуторянин. – 1910. – № 20. – С. 772–773.

  88. Кулыжный А.Е. Деревенская кооперация. – Харьков, 1911. – 100 с.

  89. Кулыжный А.Е. Кооперативный сбыт продуктов сельского хо­зяй­ства. – М., 1918. – С. 58–59.

  90. Кулыжный А.Е. Союзы и крестьянство / Библиотека журнала «Ху­торянин». – Випуск 17. – Полтава, 1913. – 90 с.

  91. Кулыжный А.Е. Очерки по сельскохозяйственной и кредитной ко­операции (статьи, заметки, доклады 1900–1918). – Петроград: Кни­го­издательство кооперативной литературы «Мысль», 1918. – 240 с.

  92. Курс экономики: Учебник. – Новосибирск: НГУ, 1999. – 500 с.

  93. Лебединський І. Національна справа і кооперація // Полтавський ко­оператор. – 1919. – № 14–16. – С. 14–16.

  94. Левин Э. Что такое кооперация (критический очерк) // Вестник ко­опе­рации. – 1914. – Кн. 6–7. – С. 63–93.

  95. Лохвицкое слово. – 1912. – № 41.

  96. Малорайонные сельскохозяйственные общества Полтавской гу­бер­нии / Под ред. Соколовского Ю.Ю. – Полтава, 1914. – 120 с.

  97. Марвин А. Шаарс. Кооперативы: принципы и практика / Пер. с англ. – М.: VOCA, 1989. – 62 с.

  98. Марочко В.І. Українська селянська кооперція. Історико-теоре­тич­ний аспект (1861–1929 рр.). – К., 1995. – 280 с.

  99. Мартос Б. Теорія кооперації (курс лекцій) // Вісті. Діловий ви­пуск. – 5 травня. – 2006. – № 18 (374). – 24 с.

  100. Маслов С.К. К теории кооперативного кредита // Вестник коопе­рации. – 1914. – № 41. – С. 31–34.

  101. Мацеевич К.А. Крестьянские сельскохозяйственные общества. – СПб., 1908. – 72 с.

  102. Мацієвич К. З минулого сільськогосподарської кооперації // Ук­ра­їнська сільськогосподарська кооперація. З нагоди 10-ї річниці заснування «Централу». Збірник 1. – Подєбради, 1926. – 35 с.

  103. Мацкевич К.А. Крестьянские общества сельского хозяйства. –СПб., 1908. – 54 с.

  104. Меркулов А.В., Хейсин М.Л. Как организовать и вести потре­би­тельное общество. Текст, законы, уставы, инструкции, формы счетоводства и пр.). – СПб.: Типография Артели Печатного Про­изводства, 1910. – 357 с.

  105. Меркулов А.В. Исторический очерк потребительской кооперации в России. С рисунками в тексте. 2-е измененное и дополненное издание. – М.: Издательство Московского Союза Потреби­тель­ных Обществ, 1917. – 112 с.

  106. Меркулов С.К. Теории кооперативного кредита // Вестник коопе­рации. – 1914. – № 41. – С. 462–468.

  107. Мировой переворот в экономической жизни: Кооперация в Ве­ликобритании / Под ред. И. Горбунова-Посадова. – Вып. 11. – Моск­ва, 1910. – 230 с.

  108. Миролюбов П. Современное положение союзов мелкого кредита. // Вестник кооперации. – 1914. – Кн. 1. – С. 14–19.

  109. Миролюбов П.А. О союзах // Крестьянское земледелие. – 1914. – № 5. – С. 5.

  110. Московский союз потребительных обществ // Союз потре­бите­лей. – 1904. – № 1. – С. 5.

  111. Мулик І.І. Історичні аспекти сільськогосподарського коопера­тив­ного руху в Україні // Вісник Полтавського державного сільсько­господарського інституту. – 2001. – № 5–6. – С. 126–127.

  112. Наша кредитная кооперация по киевской анкете / Вестник ко­опе­рации. – 1914. – Кн. 6–7. – С. 3–89.

  113. Нормальный устав мелких сельскохозяйственных товариществ // Кулыжный А.Е. Союзы и крестьянство / Библиотека журнала «Хуторянин». – Выпуск 17. – Полтава, 1913. – 90 с.

  114. Обзор потребительских обществ Полтавской губернии за 1913 год. – Полтава: Электрическая Типо-Лит. И.П. Фришберга. – 63 с.

  115. Образцовый устав кредитного и ссудо-сберегательного това­ри­щества с разъяснениями. – СПб., 1906. – С. 3–70.

  116. Одер Б. Карликовая кооперация (Письмо из Полтавы) // Вестник кооперации. – Кн. пятая. – 1913. – С. 47–48.

  117. Основи економічної теорії. Частина 2 / За загальною редакцією А.А. Чухна. – К.: Вища школа, 1994. – 256 с.

  118. Основи кооперації: Навч. посіб. / С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, А.Я. Гон­чарук, Р.Я. Пастушенко. – К.: Знання, 2004. – 470 с.

  119. Основи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації: Нав­чаль­ний посібник / В.В. Зіновчук, Л.В. Молдаван, В.Б. Масса­ковський та ін.; за ред. В.В. Зіновчук. – К.: Вища освіта, 2001. – 464 с.

  120. Отчет агронома Полтавского уездного земства В.Я. Демянко за пе­риод с 15 августа 1902 по 15 августа 1903 года. – Полтава, 1903. – 20 с.

  121. Пажитнов К. К вопросу о сущности кооперации и ее определении // Вестник кооперации. – 1915. – Кн. 6. – С. 2–23.

  122. Пажитнов К. Новая статистика потребительской кооперации // Вест­ник кооперации. – 1914. – Книга 6–7. – С. 109–123.

  123. Пантелеймоненко А.О. До питання про визначення сутності по­нять «кооперація» та «кооператив» у працях представників сві­то­вої кооперативної думки // Історія народного господарства та еко­номічної думки України. Збірник наукових праць. Випуск 37–38. – К., 2005. – С. 297–305.

  124. Пантелеймоненко А.О. Микола Левитський // Українські коопе­ра­тори. Історичні нариси. Книга 1. – Львів: Вид-во «Укоопспіл­ка» Львівської комерційної академії, 1999. – С. 130–136.

  125. Пантелеймоненко А.О., Лелюк Ю.М. До питання про економічну ефективність посередницької діяльності сільськогосподарських товариств Полтавської губернії (кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Со­ціологічні проблеми села, економіка і механізація сільського господарства. Наукові записки. – Т. 18. – Полтава: ПДСПІ,
    1995. – С. 35–38.

  126. Пекарский В. Что такое кооперация и кооператив (ответ Э. Ле­ви­ну) // Вестник кооперации. – 1914. – Кн. 9. – С. 43–61.

  127. Переяславский Ю. Район действия кредитных товариств // Вест­ник кооперации. – 1914. – Кн. ІV. – С. 46–48.

  128. Подольский И.М.


    Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет