Барабаш тарас мстиславович



жүктеу 2.5 Mb.
бет12/18
Дата21.04.2019
өлшемі2.5 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

Висновки до розділу 4

У XVII ст. кількість латиномовних записів неухильно зменшується, за винятком книг міської канцелярії Самбора. Нові каліграфічні елементи канцелярески та бастарди присутні і в польськомовних вписах. Канцеляреска стилю Дж. Креші вперше фіксується у міській канцелярії Бродів на зламі XVI-XVII ст. А в 1620-х рр. вона витісняє італіку, яка до кінця свого побуту зберігала поодинокі постготичні елементи.

До 1630-х рр. ще побутує польський постготичний курсив. Його вживають у 1590-х рр. писарі Яслиськ, у першій декаді XVII ст. писарі Мостиськ, а в 1630-х рр. – Теребовлі. В 1620-1630-х рр. постготичні елементи та морфологія присутні у ранній канцеляресці деяких канцелярій (у Бродах, Бабичах і Теребовлі). Та в основному із 1620-х рр. можна вести мову про переважання барокової канцелярески у письмі досліджуваних міських установ.

У 1620-х рр. в бродівській канцелярії вперше фіксуються форми барокової бастарди, які тоді ще не набувають поширення. Вдруге бастарду використовують самбірські писарі у 1640-х рр. До кін. 1650-х рр. канцеляреска і бастарда використовуються паралельно, у співвідношенні 50:50 відсотків. із 1660-х і до кін. XVII ст. барокова бастарда щораз більше відсуває канцеляреску на другий план, та остання продовжує використовуватись, хоч і в набагато меншому об’ємі.

Застосування цих стилів поглиблює писарську індивідуальність, зростає графічна варіативність літер та цифр, еклектизм письма. Писарі можуть використовувати як форми канцелярески, так і форми бастарди. У вписах канцелярії Ліська в середині XVIІ ст. зафіксовано окрему розроблену систему маюскульних літер, що копіювали шрифтові друкарські відповідники. До кінця століття розвиваються передусім малі літери. Великі літери у другій половині XVII ст. вже не мають суттєвих змін графіки, порівняно із першою половиною.

З другої третини XVII ст. щораз помітнішим стає вплив львівської міської канцелярії на письмо канцеляристів Руського воєводства. Впливи каліграфії М. Скальціні у 1599 р. зафіксовані у 1630-х рр. в книгах канцелярії Теребовлі. Різні стилі каліграфії Л. Матро від 1608 р. є в письмі книг канцелярії Самбора (1650-і рр.), Золочева (1670- і рр.), Сянока (1690-і рр.). І ймовірний вплив каліграфії Л. Куріоне від 1598 р. та Дж. Ерколані 1574 р. можна побачити у письмі міських книг Рогатина 1680-х рр.

Модуль літер не був стабільним (за винятком s, x, z), у кількісних вимірах представлений у дод. Х.
Список опублікованих праць за темою розділу 4

Наукові праці, в яких опубліковано основні результати дисертації


1. Барабаш Т. До питання про взаємовплив рукописної та друкованої книги в Україні: особливості письма міської канцелярії Ліська середини XVII ст. // Український історичний збірник. Київ, 2014. № 17. С. 246–257.

2. Барабаш Т. Методика прочитання польських рукописів ІІ пол. XVI – кін. XVIII ст.: теорія та практика (на прикладі матеріалів ЦДІА України, м. Львів) // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2014. Вип. 18. С. 355–387.

3. Барабаш Т. Індукти міських канцелярій руського воєводства XVI-XVII ст. як джерело до просопографії міських писарів // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2017. Вип.21. С. 20-35

Наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації:


4. Барабаш Т. Письмо і писарі листів Богдана Хмельницького до магістрату Львова 1655 р. // Архіви України. Київ, 2014. Вип. 3. С. 90–103.

5. Барабаш Т. Стильові та графічні особливості листів Богдана Хмельницького до магістрату Львова 1655 р. // Матеріали наукової конференції “Ранньомодерна Україна на перехресті цивілізацій, культур, держав та регіонів” (Київ, Інститут історії України НАН України, 23 листопада 2012 р.). Київ, 2014. С. 73–87.



6. Барабаш Т. До питання про вплив політичних процесів на еволюцію латинського письма в Європі та Україні в XVI-XVII ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць. – Київ, НАН України, Інститут історії України, 2015. Число 26–27. С.365-375

РОЗДІЛ 5.

ЕВОЛЮЦІЯ ЛАТИНСЬКОГО ПИСЬМА У МІСЬКИХ КАНЦЕЛЯРІЯХ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА

XVI-XVII СТ.

5.1. Великі літери (див. дод. Ф.1. - Ф. 3. )9

AУ ІІ пол. XVI ст. два варіанти: грецька альфа із локальним потовщенням хвостової частини (форма постготичного курсиву) та зразком італіки, із плавної дуговидною лівою вертикаллю, прямою вкороченою правою і серединною перемичкою, що виходить деколи за ліву вертикаль. Всі зразки із чітко вираженим нахилом управо. У І пол. XVIІ ст. альфовидна форма змінена A-видною похилою формою, без графічних ускладнень на початку XVII ст., а далі ліва вертикаль почала вигинатись, округлюватись по формі дуги. Дуговидні загини періодично фіксуються і у верхній кінцівці, а також петлевидне завершення (у 1620-х рр.). Права вертикаль завершується загином округлення або засічкою. Вертикалі змикаються плавно, за півовальним принципом, і гострокутнім. Такі форми не були характерними для регіонів центральної і західної Польщі. У ІІ пол. XVI ст. графіка літера суттєво не змінилась, порівняно із першою половиною. Той же самий кут нахил і те ж коливання ваги. Ліва вертикаль із округлим загином в кінці, рідше тестеджіатою, права деколи вкорочена, у деяких канцеляріях у 1680-х рр. із засічкою-підніжкою. Перетинка центрова і виходить на праву сторону. Вертикалі здебільшого змикаються за кутовим, трикутним принципом.

B – У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст., у 1550-х рр. ще переважають розімкнені постготичні форми, далі превалюють зразки італіки із постготичними впливами. Несуча вертикаль переважно похила, верхній півовал із дуговидним зачином або без. У І пол. XVIІ ст. прямі форми і із правобічним нахилом, із дуговидними зачинами верхнього півовалу, які виводяться над виносною вертикаллю, змикаються із нею, або проходять крізь неї. Переважають т.зв. відкриті форми, коли верхній півовал і його дуговидне подовження не зімкнуті із вертикаллю. Не завжди змикається із вертикаллю і нижній півовал, маючи каплевидне або петлевидне завершення. На графіці літери відображається вплив канцелярески. У ІІ пол. XVIІ ст. прямі та форми із чітко вираженим правобічним нахилом. На відміну від І пол. XVII ст., починають переважати розімкнуті форми, де нижній півовал не сполучений із вертикаллю (вплив барокової бастарди). Комбінації півовалів щораз більше набувають З-видних форм, із петлистим нижнім завершенням. В петлі переходять і дуговидні зачини верхнього півовалу, змикаючись із опорними вертикалями. Літери із такою графікою наводить у своїх таблицях Я. Словінський. Вага літери зменшилась, лінії стали тоншими.

С – У ІІ пол. XVI ст. розвинена півмісяцева чи серповидна форма із верхнім загином-гачком, із локальними потовщеннями. У І пол. XVIІ ст. переважають прямі серповидні форми, із локальними потовщеннями, гачковидними загинами вгорі (виняток – висхідними заокругленнями по кінцях у канцелярії Ліська та Самбора у 1640-х рр). У ІІ пол. XVIІ ст. Із середини 1680-х рр. літера набула бастардних петлевидних форм, похилих, з меншою вагою.

D – У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. капітальні форми, зразки італіки, виведені під прямим та під рівним кутами. Схожі зразки були в основі друкованих курсивів Альда Мануція та шрифтів, що витворювались згодом на їх основі. Графіка літери така: півовальним або дуговидним зачином починається розвинений овал, що переходить в несучу вертикаль із хвилястою або прямою підніжкою. У І пол. XVIІ ст. форми із дуговидними зачинами, які відходять від півовалу, і змикаються із вертикаллю, проходять крізь неї на різній висоті. Зачин в багатьох випадках виписується нижче кінця вертикалі, яка на завершенні ще має самостійний загин управо. Деколи півовал на лінії рядка при переплетенні із вертикаллю утворює петлю (вплив бастарди). У ІІ пол. XVI ст. форми із переважно чітко вираженим правобічним нахилом. У 1680-х рр. фіксуються розімкнуті форми, де півовал, як у випадку із B, не змикається із вертикаллю, але надалі такої тенденції немає. Вертикалі із півовальними загинами, півовали звужені, із дуговидними зачинами, які проходять крізь вертикалі, часом закручуються в спіраль.

E – У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. форми біглої італіки, переважно скошені, із нахилом уліво, із дуговидними розгалуженими верхівками вертикалей. У І пол. XVIІ ст. E-видні округлі форми, до 1630-х рр. півовали збалансовані в пропорціях (зразки канцелярески), згодом верхній півовал стає більш видовжений, переходить в дугу (форми бастарди). У ІІ пол. XVIІ ст. E-видні округлі форми, верхні півовали більш видовжені управо, із гачком-загином. У кінці 1680-х рр. з’являються бастардні форми із петлистими верхніми частими.

F – У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. форми італіки, дуговидні із низхідними загинами верхів, плавні потовщені несучі вертикалі із двобічними перетинками та лівобічними згинами підніжками-згинами або прямими підніжками на кінцях. Кут нахилу переважно правосторонній, складові лінії потовщені. У І пол. XVIІ ст. літери із дуговидними верхніми горизонталями, кінці яких до 1630-х рр. переважно змикаються із перетинкою вертикалі, утворюючи таким чином петлю, Вертикалі прямі і вгнуті, із каплевидними потовщеннями на кінцях або плавними лівобічними загинами (вплив канцелярески). У ІІ пол. XVIІ ст. поширені вертикалі із каплевидним потовщенням або із згином, верхи із дуговидними лініями-скобами або прямими із лівобічним загином донизу, двобічна перетинка довга і коротка.

G – У І пол. XVI ст. немає достатньої кількості форм для аналізу. У ІІ пол. XVI ст. за своєю графікою графеми близькі до зразків канцелярески і бастарди, хоч вони почали поширюватись в Польщі у кінці XVI ст. Верхня частина с-видна потовщена, нижня частина, нижня дуговидна або вгнута пряма із загином, або петлевидна. У І пол. XVIІ ст. типові форми канцелярески, які зафіксував Я. Словінський. Розвинена С-видна верхня частина, із гачком-загином, і нижня частина у дуговидній або клиновидній ( у канцелярій Самбора у 1640-х рр.) формах. У ІІ пол. XVIІ ст. дещо змінювалась графіка, передусім нижньої частини: пряма похила вертикаль із прямою і скошеною засічкою, короткою і видовженою (розчерк, як у форм канцелярески, v-видної лежачої форми). Згодом, у 1680-х рр. вертикаль округлилась, набула дуговидної форми. Та ці два графічні варіанти до кін. ст. використовувались разом.

H – У ІІ пол. XVI ст. потовщені форми італіки із лівостороннім подовженням перемички, розбалансованою висотою вертикалей, нижнім розвиненим або вкороченим загином правої вертикалі. Нахил, як правило, незначний правобічний. У І пол. XVIІ ст. Із 1600-х до 1620-х рр. фіксується незначні загини та згини по кінцях лівої вертикалі, а із 1630-х рр. фіксується переважання уже видовжених загинів, зачинів, округлень та тестеджіат на кінцівках усіх вертикалей. Вертикалі переважно у формі легкої дуги. У ІІ пол. XVIІ ст. без суттєвих відмінностей у графіці в порівнянні із першою половиною XVII ст.

I – У ІІ пол. XVI ст. типовими є форми італіки у двох формах: півовальна, видовжена гачкоподібна (плавна вертикаль із півовальним зачином), петлевидна форма внизу, із клиновидним дашком. У І пол. XVIІ ст. переважають форми із прямим і вираженим правобічним нахилом. Поширені два основні типи варіантів: похилі 8-видні (верхня частина овальна, нижня частина петлевидна) та варіант, де верхня частина скошена вгнута пряма, із загином, і вертикаль із петлею (замкнутою або розімкнутою). У ІІ пол. XVIІ ст. чітко вираженим є нахил в праву сторону, меншає зразків із півдугами-зачинами вертикалей, більше із петлями (9-видні форми літер).

K – У ІІ пол. XVI ст. зразків немає, у зв’язку із переважанням латиномовних документів, в яких ця літера майже не фігурувала. У І пол. XVIІ ст. K-видні форми, опорні вертикалі деколи із розвиненими півовальними зачинами, кутні елементи розвинені, або верхній видовжений із гачком, або нижній теж видовжений, опущений донизу. У ІІ пол. XVIІ ст. без суттєвих змін у графіці.

L – У ІІ пол. XVI ст. типові форми італіки, часом із великою вагою. Вертикаль плавна і похила, із опущеним по її лінії зачином, під вертикаллю скісна потовщена плавна і видовжена горизонталь. У І пол. XVIІ ст. форми двох основних типів: із с-видною оберненою та прямою верхньою виносною, і нижньою частиною у вигляді або видовженої прямої, або хвилястої, опущеної вниз, загнутої в кінці. Якщо в І пол. XVII ст. були взірці із прямими лініями в нижні частині, в ІІ пол. вони перестають застосовуватись, уступаючи місце потовщеним та тонким хвилястим лініям, дугам і подібним формам, які мають петлистий зачин або пишуться без нього, із гачком-загином на кінці і без. У цій графічній специфіці проявився вплив бастарди, яку фіксує Я. Словінський.

M – У ІІ пол. XVI ст. переважають форми італіки, представлені у кількох графічних варіантах: похилій комбінації коротких вертикалей із півовальними загинами, що змикається верхніми частинами, друга форма у вигляді комбінації двох незавершених трикутників (без основи). У І пол. XVII ст. теж можна відзначити два види форм: перша наближена до мінускульного зразка, потовщена m-видна комбінація коротких вертикалей із загинами та власне M-видна форма, із округлими кінцівками вертикалей (усі-форми канцелярески). Друга форма була в основі курсивних друкованих зразків, орієнтованих на шаблони cancellaresca romana i cancellaresca bastarda Аррігі [351]. У ІІ пол. XVIІ ст. суттєво графіка не змінилась, зачини та загини стали більш розвиненими і збільшився кут нахилу у праву сторону.

N – У ІІ пол. XVI ст. форми італіки із постготичним впливом. Літера, як і у випадку із великою m, є комбінацією короткої вертикалі із півовальним зачином та ге-елемента, зімкнутих безпосередньо і зі скошеною перемичкою (N-видна форма), опущеною і піднятою на різну висоту. У І пол. XVIІ ст. переважно N-видна форма, зі скісною перетинкою із півовальним розвиненим зачином, ліва вертикаль округла і майже завжди довша за праву. Вона мала аналог серед друкованих курсивних зразків, орієнованих на форми cancellaresca romana i cancellaresca bastarda Аррігі. Згодом перетинка вкорочується, вертикалі стають однаковими по висоті, з’являються n-видні форми із петлевидними зачинами. У ІІ пол. XVIІ ст. немає суттєвих змін у графіці.

O – У ІІ пол. XVI ст. витягнуті форми італіки із постготичним впливом, нахилені управо поставлені прямо, злегка потовщені по колу і в окремих симетричних ділянках. І пол. XVIІ ст. Видовжені овальні форми, потовщені або розімкнені із потовщенням у правій верхній частині. У ІІ пол. XVIІ ст. немає суттєвих змін у графіці.

Р – У ІІ пол. XVI ст. форми італіки, наближені до курсивних шрифтових зразків: опорна (несуча) вертикаль із вгнутою горизонталлю-підніжкою, рідше без неї. До вертикалі зверху примикає розвинений півовал, зазвичай із дуговидним зачином, що проходить через вертикаль або над нею. Форми потовщені або середньо потовщені, виведені прямо або із нахилом управо. І пол. XVIІ ст. P-видні форми, із дуговидним зачином, що періодично змикається із опорною вертикаллю. Вертикаль завершується засічкою-підніжкою, згином або петелькою в місці переплетіння із зачином. У ІІ пол. XVIІ ст. не суттєво відрізняється по графіці, але розвинулись завершення вертикалей. З’явились лежачі 8-видні петлі, трикутновидні плавні, класичний бастардний вплив.

Q – У ІІ пол. XVI ст. форми із складовими постготичними елементами, потовщеною плавною лінією у нижній частині внаслідок застосування пера із широким косим зрізом (у формі італіки ця лінії суттєва втрачає у вазі). Верхня частина звужена або розширена овальна. У ІІ пол. XVI ст. верхня частина овальна або дуговидна, с-видна, нижня частина плавна, потовщена, видовжена опущена пряма або дуга. У ІІ пол. XVIІ ст. залишилась гуманістична модифікація нижнього виносного пунктусу, і овальні форми у верхній частині, стилю канцелярески. Разом із ними почали виписували дуги із спіральними завитками та петлі, цілком бастардні форми.

R – У ІІ пол. XVI ст. переважають похилі R-видні форми (управо), із півовальним зачином вертикалі, що переходить у верхній півовал, та скісна вгнута вертикальна нижня частина, видовжена «хвостовидна» або вкорочена. У І пол. XVIІ ст. R-видні форми із півовальним зачином вертикалі, який часто змикається із нею в її середині. На початку XVII ст. до опорної вертикалі примикає G-петля, яку згодом перестають виписувати. Вертикаль пряма і плавна, із тестеджіатами та засічками на кінцях. Від верхнього видовженого півовалу відходить підніжка-вгнута вертикаль, коротка пряма, плавна, хвиляста тощо. Всі форми середньої потовщеності. У ІІ пол. XVIІ ст. немає суттєвих змін у графіці.

S – У ІІ пол. XVI ст. S-видні форми, часто із потовщенням у центрі та петлистими нижніми частинами. У І пол. XVIІ ст. похилі S-видні класичні і видовжені форми, менше застосовуються форми із петлистою нижньою частиною. У ІІ пол. XVIІ ст. збільшилась кількість видовжених і петлястих S-видних форм із нахилом.

T – У ІІ пол. XVI ст. наявні постготичні форми та зразки італіки, дуговидні, вгнуті прямі та хвилясті верхні частини, вертикалі із аналогічною графікою. Переважно середньо потовщені літери, похиле написання у 1550-1560-х рр. і пряме написання під кінець XVI ст. У І пол. XVIІ ст. дуговидні верхівки із акцентом на лівобічному загині донизу. Вертикалі прямі, із півовальним згином із каплевидним потовщенням на лінії рядка. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка суттєво не змінилась, окрім введення нової замкнутої форми, де дуговидний зачин змикається із вгнутою вертикаллю. І верхи вертикалей стали більш закрученими та видовженими в дусі бастардного стилю.

U – Як вказував Я. Словінський, ще на початку XVII ст. цієї форми не практикували і замість неї використовували V. Ця літера не існувала, як окрема граматична та орфографічна одиниця [450, s.113]. У І пол. XVII ст. не використовується U-видна форма, пишуться V-видні варіанти із лівою віссю, що переходить у петлю або продовжується дашком із півовальним загином (зразок великої T). U-видні форми далі відсутні, замість них або високі V-видні форми, ліва вісь витягнута і має видовжений прямий скісний зачин (нагадує постготичну малу b із верхнім штрихом та нижнім розімкнутим овалом). Друга форма із майже збалансованими по висоті осями, які змикаються внизу за трикутними принципом, ліва вгорі має півовальний зачин, права тестеджіату.

V – У ІІ пол. XVI ст. V-видні форми, одна із постготичною морфологією, редукованою правою віссю, решта із чітко вираженим правобічним нахилом, майже діагональним, із звуженими до середини округлими осями, рівними по довжині, або із видовженою правою. Також фіксуються форми із паличковидними, неокруглими осями. У І пол. XVII ст. V-видні форми, із дуговидним зачином лівої осі та високо піднятою, розвиненою паличкоподібною прямою видовженою формою правою осі із гачком на кінці. Другий варіант форми із більш видовженим зачином, що подекуди змикається із лівою віссю, права на завершенні має тестеджіату і зазвичай коротша від лівої. У ІІ пол. XVIІ ст. форма із майже збалансованими по висоті осями, які змикаються внизу за трикутним або овальним принципом, ліва вгорі має півовальний зачин, права тестеджіату чи петельку (морфологія бастарди). Графічний аналог у своїх таблицях фіксує Я. Словінський.

W – У ІІ пол. XVI ст. форми італіки із посготичним впливом, комбінація дуговидного елементу та v-видної, округлої фігури, із загинами по кінцях. У І пол. XVIІ ст. W-видні форми у двох зразках: комбінація півовала або вертикалі із загином та форми написання V із тестеджіатою і зразка, наближеного до друкованого курсивного варіанту, із дуговидним зачином першої вертикалі, прямою потовщеною середньою, плавною, із потовщеним верхнім загином правою. У ІІ пол. XVIІ ст. суттєво не змінився графічний склад літери, але були впроваджені форми, в яких перший, лівий елемент (ге-елемент, чи вертикаль із загином) є суттєво вища за сусідню, округлу v-видну форму. ЇЇ осі завершуються засічкою, петелькою, вигином і т.п.

X – достатня кількість форм для аналізу наявна лише у ІІ пол. XVIІ ст. Перехресні форми, із збалансованими осями по довжині, із півовальними загинами на кінцях і без них. Осі мають округлу і пряму, паличкоподібну форму.

Z – У ІІ пол. XVI ст. літера представлена у трійковидних формах, із розвиненими півовалами різної ваги та Z-видних плавних формах, де верхні та нижні горизонтальні елементи хвилясті, подекуди завершуються малими петлями. Сполучна вертикаль скісна, діагональна, деколи із короткою двобічною перетинкою. У І пол. XVIІ ст. переважно Z-видні корпуси, із дуговидними, півдуговидними верхами, увігнутими лініями із низхідними півовальними загинами. Сполучна вертикаль пряма, частіше похила, із центровою перетинкою. В деяких випадках загин верхнього елементу змикається із нею, утворюючи овал. Нижня частина − гуманістична трансформація пунктуса, або коротка пряма. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка суттєво не міняється. В деяких Z-видних формах фіксується більше дуговидних і хвилястих елементів на кінцівках вертикалей. Прикметно, що Я. Словінський у своїх таблицях фіксує форми без перетинки вертикалі.
5.2. Малі літери (див. дод. У. 1. – У. 4.)

а – У І пол. XVI ст. потовщені форми, літера складалась із лежачого або правонахиленого овалу, подекуди розімкнутого (Дрогобич, Яслиська) та редукованого, модифікованого півовалу. У ІІ пол. XVI ст. потовщені широкі овальні форми, проте у 1590-х рр. більше випадків, коли овали пишуться у розімкнутому вигляді. Півовальні праві частини набувають різних форм, від коротких косих прямих до типових округлих півовальних. У І пол. XVIІ ст. літера зберігає свої потовщені форми, хоча й в меншій мірі. Овальні частини пишуться прямо та із нахилом управо вверх, деколи розмикаються, півовальні частині класичні, в більшості випадків трансформовані в скісну коротку вертикаль. У ІІ пол. XVIІ ст. літера набуває уніфікованіших овальних витягнутих форм під впливом бастарди, із чітко вираженим нахилом управо. Півовальні елементи округлі та плавні. В деяких випадках овали розімкнені, півовали більше розвинені, або редуковані до скісної короткої вертикалі.

b – в І пол. XVI ст. фіксується коливання ваги форм, від потовщених до майже волосних форм і кута нахилу, від прямого до майже діагонального. Верхні виносні теж мають різну графічну геометричну природу: зазвичай прямі із нахилом хоч у 1543-1545 рр. в Дрогобичі та Яслиськах були із ліво та правостороннім округленням. Нижні овальні частини, що примикають до виносних, здебільшого розімкнені. В ІІ пол. XVI ст. зберігається характерний для І пол. попередньої ст. півовальний або скісний, штриховий зачин та розімкнута овальна нижня частина, яка тепер отримує незначне каплевидне потовщення на завершенні. Із 1580-х такі потовщення писарі виконують і на кінцівках верхніх виносних, що можна трактувати як впливи канцелярески Креші. Все ж стає більше форм із закритими овалами. У 1590-х рр. фіксується перелом у вазі літери із переходом на тонше перо. І пол. XVIІ ст. На початку XVII ст. ще фіксуються постготичні форми. Далі писарі вживають гуманістичні похилі форми із розімкнутими нижніми овалами та округлими виносними або петлями (вплив бастарди). В інших випадках виносні прямі паличковидні. У ІІ пол. XVIІ ст. для всіх форм характерними є або петлисті виносні, або округлі, дуговидні, цілком типові для бастарди форми. Рідкісним явищем є прямі паличковидні виносні із каплевидними потовщенням на кінцях. Нижні овальні частини графем замкнуті або розімкнені. Літери із коливанням куту нахилу (від незначного до гострого правобічного) і ваги (від волосного складу до злегка потовщеного варіанту).

с – в І пол. XVI ст. півовальні гуманістичні та кутасті постготистичні форми, на зразок пунктусів. В ІІ пол. XVI ст. літера майже увесь час зберігала потовщену r-видну форму. Періодично траплятись наближені до сучасного прописного варіанту взірці, які почали закріплюватись у 1590-х рр. І пол. XVIІ ст. вже рідкісним стає використання r-видної постготичної форми, все ж вона фіксується у канцелярії Мостиськ у 1620-х рр. Літера не набула ще вигляду і пропорцій класичного півовалу, постійно то витягуючись, то звужуючись. У ІІ пол. XVIІ ст. графіка літери півовальна, суттєво не змінилась із І пол. XVII ст., форми витягнуті у висоту та звужені. У 1670-1690-рр. літера вже має сучасні правописні графічні пропорції. Вага літери мінлива, від волосної до потовщеної.

Каталог: sites -> default -> files -> disser
files -> Беткі сулардың сапасын талдау: НҰра өзені алабының мысалында
files -> Этносаралық Үйлесімділік жүйесіндегі саяси-мәдени механизмдердің орны әлеуметтік ғылым магистрі, аға оқытушы Сыздықова С. М
disser -> Параллельные методы и алгоритмы для решения задач математического моделирования на основе вариационных неравенств 05. 13. 18 -математическое моделирование, численные методы и комплексы программ
disser -> Лоштин назарій тарасович
disser -> Теоретические основания правового регулирования массовых коммуникаций в условиях развития информационного общества
disser -> Загальна характеристика роботи


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет