Барабаш тарас мстиславович



жүктеу 2.5 Mb.
бет14/18
Дата21.04.2019
өлшемі2.5 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18

Висновки до розділу 5

У І пол. XVI ст., через невелику кількість джерельного матеріалу, форм великих літер майже не зафіксовано, тому немає можливості аналізу їх еволюції. Інша ситуація з другою половиною XVI ст. У 1550-х рр. ще переважають розімкнені постготичні форми, далі превалюють зразки італіки із постготичними впливами. В І пол. XVII ст. графіка літер набуває характерних елементів барокової канцелярески, з дуговидними зачинами, видовженими загинами, тестеджіатами, переважно збалансовані. В ІІ пол. починають переважати бастардні елементи: більший нахил у праву сторону, петлі та спіральні кручені завитки. Деякі форми великих літер у ІІ пол. XVII ст. не мають суттєвих змін у графіці, порівняно із I пол.

У формах малих літер впродовж XVI-XVII ст. спостерігається значна варіативність графіки. У деяких канцеляріях потовщені корпуси чи складові елементи наявні до самого кінця XVII ст., як наслідок невміло заточеного чи спеціально обраного пера із широкою заточкою. В цілому злам у вазі літер фіксується у 1590-х рр. із переходом на тонше перо. У графічних складових багатьох літер доволі міцний постготичний вплив, до 1620-1630-х рр., передусім у літер без нижніх та верхніх виносних. У буквах з виносними в XVII ст. чіткіше проявляються елементи барокових канцелярески, бастарди та ранньокласичної бастарди.

Деякі літери були притаманні лише графіці латиномовних вписів (f, шестивидна s), інші передусім для польськомовних (k). У другій половині XVII ст. форми більшості графем переважно уніфікуються, у структурі переважають округлі елементи, меншає вага, закріплюється чіткий правобічний кут нахилу.

Багато зразків літер, як великих, так і малих, не було характерними для теренів центральної і західної Польщі, аналізованих Я. Словінським. Це можна вважати проявом індивідуальності нотаріїв та елементом місцевої писарської школи з осередком у Львові.
Список опублікованих праць за темою розділу 5
Наукові праці, в яких опубліковано основні результати дисертації
1. Барабаш Т. Рецепція планіметрії у палеографії: опис графіки літер латинського письма актових книг магістрату м Мостиська за 1599–1634 рр. (на матеріалах ЦДІАЛ України) // Студії із архівної справи та документознавства. Київ, 2009. Т. 17. С. 36–41.

2. Барабаш Т. Раєцька книга вписів міської канцелярії Дрогобича (1543–1563 рр.): від публікації до палеографічного аналізу // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Дрогобич, 2012. Вип. 16. С. 418–431.

3. Барабаш Т. До питання про взаємовплив рукописної та друкованої книги в Україні: особливості письма міської канцелярії Ліська середини XVII ст. // Український історичний збірник. Київ, 2014. № 17. С. 246–257.

4. Барабаш Т. Методика прочитання польських рукописів ІІ пол. XVI – кін. XVIII ст.: теорія та практика (на прикладі матеріалів ЦДІА України, м. Львів) // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2014. Вип. 18. С. 355–387.


Наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації:

5. Барабаш Т. Письмо і писарі листів Богдана Хмельницького до магістрату Львова 1655 р. // Архіви України. Київ, 2014. Вип. 3. С. 90–103.

6. Барабаш Т. Стильові та графічні особливості листів Богдана Хмельницького до магістрату Львова 1655 р. // Матеріали наукової конференції “Ранньомодерна Україна на перехресті цивілізацій, культур, держав та регіонів” (Київ, Інститут історії України НАН України, 23 листопада 2012 р.). Київ, 2014. С. 73–87.

Розділ 6.

Спеціальні символи у письмі міських канцелярій XVI-XVII ст.

Відповідно до поширених у науці визначень, письмом є система взаємної комунікації людей за допомогою умовно визначених, графічно оформлених візуальних знаків [106, c.23 131, c.9-26]. В. Істрін в системах письма основними групами знаків виділяє логографічні, складові та буквенно-звукові знаки. Разом із тим існують та застосовуються також особливі види писемних знаків, спеціальні символи. До них В. Істрін, з-поміж інших, відносить цифри, пунктуацію, діакритичні знаки та лігатури [131, c.319]. Ці символи відзначаються вужчим застосуванням і специфічним характером: діакретичні знаки (передають певні фонетичні особливості, а інші – семантичні [131, c.319].

Виходячи із наявних особливостей письма досліджуваних джерел можна збільшити кількість пропонованих спецзнаків. Зокрема, зарахувати 1) систему брахиграфії (скорочень слів), яка хоч і мала в основі звуко-буквенні символи, але писалась із використанням спеціальних позначок; 2) спеціальні літери польського алфавіту, зокрема носові ą та ę, різновид ł, що фіксуються у письмі книг міських канцелярій; 3) ілюстрації, що використовувались писарями різного часу та регіонів записах і документах схожого характеру.
6.1.Брахиграфія

В аналізованих нами документальних вписах канцелярій XVI ст. скорочення використовуються в основному в латинських словах та виразах. В польській мову писарі майже не впровадили систему латинської брахиграфії, за винятком nomina sacra R.P.- Roku panskiego та застосування виносної надрядкової літери о у прикметниках (slauetneo –slauetnego).

Графіка та характер скорочень є типовими для всіх охарактеризованих книг, із огляду на синхронність застосування типів письма у канцеляріях та однотипність нотаріальних інструментів. Знаки скорочень, як правило, розташовуються над словами і ставляться після останньої літери нескороченої частини слова. Доволі рідкісним явищем є застосування скорочень слів без позначок. Графіка позначок представлена у кількох взірцях:


  • тільди ;

  • у вигляді одної чи двох скісних вертикалей.;

  • дуги в кількох варіантах:

  1. математично правильної форми і середньої ваги ,

в основному вживались над словами, що скорочувались до трьох букв ( quidem);

2) значним потовщенням правої частини корпусу ;

3) із незавершеним правим кінцем та лівим ; по кінцях каплевидні потовщення.

У XVI ст. в письмі міських канцелярій Руського воєводства можна виділити такі групи скорочень: 1) сігли, 2) суспенсія; 3) контракція; 4) міксція; 5) спеціальні знаки; 6) священні імена.

Сігли: A(nno) D(omini), c(ivius), F(amatus, R(egni) P(oloniae)

Суспенсії: admissione(m), agi(tur), ca(usa), cu(m), dece(m), divisione(m), flo(renorum), iux(ta), Leopolien(sis), partib(us).

Контрації: al(ia)s, ap(osto)li, audiver(un)t, Chr(isr)o, co(n)cordiam, co(n)duxeru(n)t, co(n)sularis, dil(ati)onibus, D(omi)n(u)s, do(m)i(n)o, e(t)i(a)m, exp(re)ssum, fr(at)res, g(e)n(er)alis, ip(s)e. iudicial(ite)r, l(ite)ris, m(a)g(nifi)ci, m(ate)r, o(m)n(e)s, o(m)n(i)a, pec(uni)a, p(raese)ntia, p(rae)scriptu(m), q(ua)nt(u)m,s(ignifi)catum, s(e)c(un)da, simil(ite)r.

Міксція:


Контракція+суспенсія: a(m)icoru(m), assu(m)ptu(m), cora(m), eoru(n)de(m), m(ar)c(as),

Контракція+ виносні: fideli(t)e(r)

За допомогою спеціальних знаків: abs(que), addit(us), at(que), cuil(ibet), (per)sonal(ite)r, (qui)bus, (qui)de(m), quin(tegente)s(i)mo, (quam)vis, su(per), su(per)iori, s(cilice)t, tan(quam), v(idelicet)

Священні імена: за принципом сігли: B(eatissime) M(ariae) V(irginis), та суспенсії: Epi(scopi),

Одним із найпоширеніших способів суспенсій було відтинання кінцівки m у іменниках, вжитих в знахідному чи давальному відмінку, наприклад notariu(m), bonoru (m). При контракціях найчастіше випадають голосні літери: е, і, u, а також приголосні: m, n (остання особливо в префіксі con, co(n)cordiam).Скорочення за допомогою спеціальних знаків мають свою характерну графіку:




que




is (es)




us




(qui, qua, quae)




con




ae



per




pra(е)




pro

В типово-видовому плані стабільно скорочуються :



  1. слова вступної клаузули документа: «Cora(m) co(n)sulari residentia…», «In p(raese)ntia do(mi)norum consulum p(ro)tunc residentium stans personal(it)er…»

  2. назви географічних місцевостей: Lubicen(sis), Leopolien(sis) та ін.

  3. займенники у всіх відмінках: sua(m), n(ost)ri

  4. датації (початкові та кінцеві): назви років: тисяч, сотень, десятків, місяців та днів тижня: A(nn)o Do(min)i Millesi(m)o quingentessi(m)o septuagess(e)o pri(m)o feria tertia prox(im)a post d(omi)nicam Palmaru(m),

  5. інвокації: S(acrae) R(egiae) M(aiestatis, B(eatissimae) M(ariae) V(irginis)

  6. постійно вживані юридичні терміни та звороти :pec(cuniarum), teneb(itu)r, t(em)p(or)e, p(rae)ffatum, off(ici)o, vi(delicet), p(raese)ntia, p(er)sonaliter.

Аналізовані скорочення XVI ст. відначаються стабільністю форм і типів скорочень. В середньому скорочується кожне 5–7 слово, що дозволяє говорити про систему брахиграфії як ще часте і поширене явище. Стабільність специфіки скорочень свідчить про отриману писарями професійну освіту, і добре засвоєні правила письма.

Як і на центральних польських теренах, скорочення слів у письмі канцелярій Руського воєводства XVII ст., у гуманістичному курсиві вживаються переважно на початку, в кінці тексту, у заголовках і датаціях [450, s. 144]. Позначки скорочення із графікою, типовою для центральних польських канцелярій [450, s. 145]. Кількість скорочень зменшується і може становити до 10 скорочень на один писарський документ.

Найбільш застосовані такі типи скорочень:

Сігли: A(nno) D(omini), m(anu) p(ro)p(ria), S(acre) R(egiae) M(aiestatis)

Суспензії: aduo(cat), aut(em), ame(n), cons(ules), cora(m), cu(m), con(tra), existen(sis), floren(orum), ips(ius), iux(ta), Mosc(icensis), n(on), procon(sul), scab(inos),

Контрації: al(ia)s, annu(nci)ale, ap(osto)li, Chr(isr)o, Chr(ist)opherus, off(ici)o, do(m)i(n)o, f(a)m(a)t(us), f(amato)r, g(e)n(er)oso, h(o)n(ora)ta, in(te)r, iurat(us), m(er)cator, mille(si)mo, n(om)i(n)o, n(o)b(i)lis, n(ost)ri, oppignor(a)t, p(roxim)a, p(ro)x(i)ma, persona(lite)r, p(re)senti, p(re)sentibus, ra(ti)one, real(ite)r, S(an)cti, sexcen(tessi)mo, sp(ecta)b(i)lem, q(uo)d, r(evere)ndus, v(e)n(era)b(i)lis

За допомогою спеціальних знаків: anti(que), аt(que), consertib(us), eande(m), idem(que), ne(que), o(mn)ib(us), (per)petua, (prae)fatus, (prese)ntia, (qui)dem, su(per), t(empor), us(que).

Священні імена: за принципом сігли B(eatissime) M(ariae) V(irginis), S(anctus), та контракції: Eccl(esi)ae, D(omi)nicam.

Найбільш типові для XVI-XVII ст. скорочення представлені у табличному форматі в дод. Ц.1. та Ц. 2.
6.2.Цифри

При аналізі цифрової графіки в першу чергу до уваги брались річні дати, в яких найчастіше фігурували цифри, менше знаходимо записів, пов’язаних із лічильно-рахунковими операціями, сумами грошей і т.п. Зібрані зразки подано у табличній формі (дод. Ш.3. - Ш.5). Для порівняльного аналізу графіки та морфології цифр залучено таблиці, наведені у дослідженнях А.Капеллі [272], В. Істріна [131], Е. Ружицького [203], Я. Словінського [450], М. Пру [426], В. Семковіча [443], М. Ільківа-Свидницького [140]. Для Руського воєводства, як і для Польщі в цілому, найавторитетнішою школою був Краківський університет; зразки письма, якого навчали там, поширювались по країні випускниками університету, писарями різних міських установ (зокрема королівської і краківської міської канцелярії) [139, с.434; 134, с.51]. Для перевірки впливу останньої на письмо досліджуваних канцелярій використано книгу прийнять до міського права Кракова 1493-1555 рр. [39]

Якщо вести мову про палеографію цифр міських книг Руського воєводства XVI ст. (див. дод. Ц.3), то тут вживалась переважно арабська система. Одноразово річна дата була записана римськими цифрами писарями Яслиськ (1544), Теребовлі (1585), і кілька раз писарями Дрогобича (так, наприклад, 1553 рік був записаний наступним чином: ), в основному при вписах текстів королівських привілеїв. Одиниця в написанні в цілому мала право нахилену форму, із чергування волосних і потовщених складових графеми. Потовщені в основному форми практикуються до 1560-х років, із ІІ пол. і до кін. XVI ст. переважають волосні, за винятком самбірських книг. Майже повсюди трапляються нижні і верхні плавні округлення коротких вертикалей, що є графічним корпусом одиниці. Так само виводяться цифри в кінці XV – початку XVI ст. у книзі прийнять до міського права Кракова [40, s. 500-548]. Форма із нижнім заокругленням походить із канонів постотичного курсиву. Проста похила, подекуди майже діагональна форма без округлень поширюється в ІІ пол. XVI ст. Одиниця із таким дуктом є певною мірою оригінальним витвором писарів, оскільки не зустрічається серед взірців залучених цифрових таблиць.

Двійка графічною основою здебільшого має z-видну форму, із модифікаціями складових елементів. Модифікації проходять кілька стадій: витягнуті горизонтальні прямі (Дрогобич, 1552 р.), потовщені вкорочені, виведені плавно (Дрогобич, 1562 р., Самбір, 1582 р.), редуковані та округлі (Яслиська, 1570-і рр.), верхня частина у формі незавершеного трикутника або півовалу, що примикає до нижньої горизонтальної прямої (Броди, 1590-і рр.). Як пише К. Гурський, двійка зберігала гострокутні форми до ІІ пол. XVI ст., і тільки під бароковим впливом вони змінились на округлі [325, s. 32]. Словінський доводить цю межу до останньої чверті XVI ст. [450, s. 155].

Трійка теж представлена різноманіттям форм. Могла писатись як рівно, так і із правостороннім нахилом. У раєцькій книзі Дрогобича зустрічають ще потовщені готико-гуманістичні форми, де верхній півовал перетворений у пряму, виведений у вигляді сплющеної підкови, або діагональної короткої прямої із округленням. У письмі книг Бродів, Теребовлі, Яслиськ дукт цифр неоднаковий, різниця у графіці верхнього півовалу від видовженого округлого завершення до вкороченого. Нетиповим є написання цифри писарем із Яслиськ у 1553 р., під впливом курсивності письма трійка отримала витягнутий нижній півовал, більш розвинений, ніж верхній. В цілому морфологія взірців є доволі оригінальною, особливо на фоні майже незмінної регуляризованої графіки трійки в Польщі.

Графіки четвірки представлена менш вираженим поліформізмом, у верхній частині прямокутний трикутник, висота якого продовжується прямою до лінії рядка (нижня частина), а основа трикутника або сягає корпусу прямої, або переходить його по центру і продовжується управо. Останній варіант став основою друкованого взірця цифри у виданнях XVI ст. [57]. Верхні, трикутні частини деколи пишуться під кутом, скошено. Типові такі форми для письма фінансових книг Львова ІІ пол. XVI ст, .як видно із таблиць М. Ільківа-Свидницького [140]. У письмі книги Бродів 1590-х років четвірка часто пишеться із незначним правим нижнім округленням прямої, що продовжує верхню частину. Таке написання зустрічається в обраній для порівняння книзі у 1540-х роках. Доволі своєрідними на фоні перерахованих виглядається форми цифри в самбірських актах. Трикутні верхні частини округлюються, основна вертикаль має перетинки як у взірцях із Яслиськ, і завершується короткою плавною горизонталлю.

Для графіки п’ятірки в письмі книг усіх аналізованих міст часто характерне діагональне перетворення верхньої горизонтальної прямої. Створюється враження, що верхня частина графеми тягнеться вгору. За рахунок цього редукується нижній півовал. Цифри із схожою графікою фіксуються у книзі прийнять до міського права Кракова ще в кінці XV ст. [39]. Корпус і модуль цифри виходить трохи звуженим (що типово для письма канцелярії Дрогобича 1540-1550-х рр.). При звуженні цифра п’ять отримує вигляд витягнутої літери s. Схожу цифру наводить А. Капеллі для із XV ст. [273, p. 441]. Інша типова графічна ситуація із графемою, коли вона наближається до сучасного прописного вигляду. Верхня горизонталь пряма, деколи плавна, із незначним округленням на кінці, і тоді нижній овал більш розвинений. Специфічною є форма п’ятірки у письмі Бродів на початку 1590-х років, де верхня частина виведена у формі дуги, що змикається із розвиненим півовалом. В цілому, зібрані форми цифри є доволі самобутні, не схожими на табличні варіанти, в першу чергу відсутністю короткої сполучної вертикалі між верхньою горизонталлю та нижнім півовалом, як у сучасній правописній формі. Схожі взірці використовували писарі Львівської міської канцелярії в І пол. XVІ ст. при записі дат [140, c.40].

Графічні форми шістки у Бабичах, Дрогобичі та Броди були схожими: нижня частина овальна (у Бродах деколи розімкнута), верхня частина у вигляді розвиненого півовалу. У Теребовлі в 1560-х рр. верхня частина була менш розвиненою, траплялись каплевидні завершення на кінці, півовал тяжів до квадратних пропорцій. Розвинені, розмашисті півовали цифра набула під впливом канцелярески та бастарди [450, s. 155]. В загальному спостерігається схожість із взірцями у фінансовому письмі Львова ІІ пол. XVI ст. В Яслиськах на початку 1550-х років зустрічається атипова форма, випродукувана писарською фантазією, де овал у верхній частині спрямований не управо, а уліво.

Цифра сім представлена двома основними групами графем: 1) наближений до сучасного варіанту написання, верхня частина ─ коротка горизонталь, виведена прямо чи скошена, нижня частина ─ вертикальна пряма, різної довжини, виведена під різними кутами; 2) верхня частина виведена під гострим кутом, опущена вниз, до лінії рядка, нижня пряма частина трансформується у майже зімкнутий, потовщений півовал. Генетично дукт другої групи походить ще із форм XIV-XV ст. [443, s. 438], першої із XVІ ст. Ці дві групи застосовуються по всьому досліджуваному регіоні в один і той же час. Хоча, якщо брати в чисельному аспекті застосування, то більша частота використання на письмі графем першої групи. Схожі взірці цифри зустрічаються серед зразків, зібраних Ружицьким, Словінським, Капеллі. Зразок сімки із потовщеною верхньою горизонталлю та волосною вертикаллю також увійшов у друковані видання XVI ст.

Графічна структура вісімки теж була відображена в двох групах, в поєднанні двох овалів та трансформації їх в еліпси та півеліпси. Злиття овалів під час написання вісімки фіксується в письмі книг Дрогобича та Теребовлі, еліпсів та пів еліпсів в письмі книг Бабичів та Бродів. Специфічною на цьому фоні виглядає написання вісімки із розімкнутим верхнім овалом в книгах Яслиськ в кінці 1580-х років. Схожу графему для XVI ст. подає у своїх таблицях А. Капеллі [273, p. 442], і фіксує в 1519-1530 рр. Ільків-Свидницький [140, c.42].

Дев’ятка була представлена у досить однорідних формах, із незначними змінами дукту. Овали у верхній лівій частині були більш і менш розвиненими, траплялись випадки переходу в півеліпс10. Розвинені, розмашисті півовали ця цифра, як і шістка, набула під впливом канцелярески та бастарди [450, s. 155]. Півовальні нижні частини розвинені і вкорочені, найбільш розвинений варіант, довжиною в 2 сантиметри, вивів у кінці 1580-х писар із Яслиськ.

І графіка нуля зводилась до типового у XVI-XVII столітті виведення овалів (письмо книг Броди та Самбора), або ж витягнення їх до форми еліпсів, із виразним правобічним ухилом (Дрогобич, Теребовля).



У написанні багатьох цифр виразно проявився і певний індивідуально-стилевий підхід, що призвело до різноманіття форм і появи нетипових, не загальнопоширених в текстах книг [89, с.34]. Наприклад, у 1546 р. писар із Дрогобича вжив у написанні року крапку над корпусом одиниці [9, c.28]. Одиничний тут випадок був частою практикою писарів львівських гродських і земських судів, за спостереженнями Е. Ружицького [203, c.150]. У 1561 р. відтворено одиницю на взірець її римського відповідника, із короткими двобічними прямими уверху та внизу корпусної вертикалі (засічками, якщо використовувати шрифтову термінологію) [9, c.205]. Найбільш нетипова форма написання цифри зустрічається при оформлені обкладинки, виведенні річної дати (1542 р.) . «Роздвоєння палички» (термін Е. Ружицького), поява зліва знизу незначного округлення фіксується вперше у львівських актах в середині XVII ст. [203, c.150]. В книзі Дрогобича, як бачимо, на століття раніше, і зі скісною прямою, що перетинає корпус цифри. Певний консерватизм проявив також інший писар, вивівши у 1553 р. трійку із витягнутою формою, що продовжується типовим тогочасним завершенням п’ятірки [9, c.135]. Такий взірець входить у писарську практику ще у XV столітті, як свідчать таблиці цифр М. Пру, А. Капеллі, Е. Ружицького. Із схожим дуктом такий варіант цифри вживається у згаданій книзі прийнять до міського права Кракова у 1539 р. При написанні річної дати в 1556 р. цифра шість отримала похилу, діагонально скошену і потовщену модифікацію півовалу [9, c.169]. Такий елемент в дукті теж був відомий міський писарям Кракова, застосовувався ними при написанні цифри в 1540-х роках. Річну дату у 1585 р. писар із Теребовлі, що вів свої записи постготичним канцелярським курсивом, виконав римськими цифрами [23, арк.81]. Маємо підтвердження тези Словінського про тяглість практики цього типу письма серед польських канцелярій малих міст і сіл до середини XVII століття [450, s. 51] і приклад писарського консерватизмy. На нашу думку, застосування римських цифр, коли в регіоні Руського воєводства майже завершився процес їх апробації, свідчило не тільки про певний естетичних смак писаря, а й перебувало у зв’язку із використанням постготичного курсиву. Саме цей тип письма був модернізацією готичного курсиву і, хоч вживався із арабськими цифрами, що переважали в часи Ренесансу, міг нагадати писарю про середньовічну римську систему цифр. Аналогічною є ситуація із написанням четвірки у петлистій формі, яка вживається писарем Яслиськ у 1544 р. у його готико-гуманістичному письмі [26, c.5]. Це певною мірою теж архаїчна форма (відома із ХІІ століття), яка в цілому в Польській Короні перестала використовуватись у XVI столітті [450, s. 154], львівських судових книгах у 1530-х роках [203, c.151]. Хоч таку її форму ще можна знайти у письмі сільських писарів Руського воєводства ще у 1570-х рр. [203, c.151]

Графіка цифр XVII ст. (див. дод. Ц.4 - Ц.5) мала свої особливості, відмінні від попереднього, проаналізованого XVI ст. Передусім, із 1600-х років до нашого часу дійшло на зберігання в ЦДІАЛ більше міських книг магістратів Руського воєводства, що розширює джерельні можливості дослідження. По-друге, як графіка цифр XVI ст., так і XVII ст. у книгах магістратів Руського воєводства є відмінною, різноманітнішою та складнішою від взірців, зібраних та аналізованим Я. Словінським в письмі люстраційних актів та рахункових книг Кракова, Познаня, Торуня і Любліна [450, s. 154].

Якщо говорити про застосовану в аналізованих джерелах систему цифр, то фактично всюди бачимо арабську систему, із гуманістичними формами та дуктом. Проте все ж залишаються випадки вживання римської системи. Зокрема в Теребовлі в 1630-х рр. [24] та Ліську в 1640-х рр. [35]. В останньому в текстах вписів йдуть посилання на параграфи судових норм із кодексів магдебурзького права, що мають власне римську нумерацію. Копіюючи текст королівського декрету від 1673 р., мостиський писар зберіг римську датацію оригінального документу [14, арк. 10 зв.]. Надалі подібних графічних ситуацій у документах не зафіксовано.

В І пол. XVII ст. графічна форма одиниці різнилась, проте ще зберігала потовщені, злегка кутасті форми до 1640-х рр. В Мостиськах в 1620-х рр. набувала в основному вигляду потовщеної короткої вертикалі із лівим нижнім заокругленням, або простої потовщеної риски, злегка нахиленої уліво, деколи із мінімальним гачком зверху. В Самборі в 1629-1630-х рр. вперше зустрічається л-видна форма, сплюснута форма, із короткою горизонталлю зверху, і потовщена коротка вертикаль із короткою горизонталлю внизу. Вигляд короткої вертикалі, похиленої управо, майже діагонально, одиниця мала в Бродах в 1620-30-х рр. та Мостиська 1640-1650-х рр. із 1640-х років стає помітним округлення самого корпусу цифри, та її лівого нижнього завершення (книга Ліська). А в Самборі одиниця взагалі набуває вигляду г-елементу, деколи із крапкою над корпусом.

Двійка в окреслений період вживалась як у гострокутній, z-видній формі, так і в плавній, наближеній до вигляду г-елементу. Тут гуманістична каліграфія не витіснила, а вживалась паралельно із постготичними взірцями, впливала на них, роблячи z-видну форму округлою в її частинах (особливо це помітно у письмі книг Мостиськ).

Трійку теж писали в основному в двох формах: 1) форма 3 в основі, тільки верхній півовал переходив в потовщену видовжену пряму («дашок»), 2) типова форма трійки із вираженими нижнім та верхнім півовалом. Траплялись і редуковані форми півовалів та переходів між ними (письмо бродівських книг у 1620-1630-х рр.)

Верхня частина четвірки була схожою для всіх взірців, рівнобедрено-трикутною. А його нижня основа видовжувалась управо, пересікаючи опорну вертикаль цифри. Остання була довгою (Лісько) і короткою (Мостиська, 1620-1630-і рр.), завершувалась мінімізованою дугою або рискою. І лише в 1640-х рр. в Самборі вертикаль трансформувалась у вигнуту заокруглену лінію, під впливом бастарди.

П’ятірка мала чітко виражений поліморфізм форм, різноманітні модифікації верхніх частин, від г-елементів до видовжених дуг. Нижній півовал або був чітко виражений, або витягувався і набував форми тогочасної одиниці, вигляду короткої вертикалі, що має ліве нижню округлення.

Шістка мала доволі стандартну форму, із овалом в нижній частині і дуговидним верхом, по різному витягнутим. У письмі книг Самбора форма мала відкритий овал, Ліська – напівспіральне закручення кінця дуги (давалась взнаки барокова каліграфія).

Сімка вже майже всюди мала форму, де верхня частина, вертикаль, пряма або виведена під кутом, а нижня, горизонтальна, вгнута, плавна, із невеликим правим нижнім округленням. Повністю гострокутну форму мала цифра в письмі Бродів за 1620-1630-і р., а сполучення вертикалі і горизонталі під прямим кутом спостерігалось у письма книг Мостиськ (1640-1650-і рр.).

Вісімка писалась часом рівно, часом із нахилом управо. В письмі самбірських актів за 1629-1630-і рр. бачимо форму із двома розімкнутими овалами. Іншу форму, в якій скісна діагональна лінія проходить крізь місце сполучення овалів, зустрічаємо в Бродах в 1620-1630-х рр. та Ліську 1640-х.

В дев’ятці майже всюди однакові за пропорціями овальні верхні частини, за винятком письма бродівських актів. Нижні частині витягнуті, дугові, із нижніми округленнями і без них, в письмі Ліська і Самбора за 1640-і рр. із тестеджіатами на кінцях (явний вплив барокової канцелярески).

І форма нуля зводилась до вигляду овалу чи пів еліпсу, із правим та лівим кутом нахилу.

Морфологія письма ІІ пол. XVII ст. видозмінювала і розвивала існуючу із І пол. XVII ст. цифрову систему. Так, зокрема, л-видна сплюснута форма одиниці, відома із 1629 р. у письмі самбірських актів, розвивається та модифікується у 1660-1690-х рр. Поряд із такою формою зустрічаються типові скісні короткі вертикалі та плавні короткі вертикалі із лівобічними чи правобічними округленнями.

Майже не змінилась, порівняно із першою половиною XVII ст. графічна природа двійки: постготичні, гострокутні z – видні форми чергуються в документах з гуманістичними формами г-елементів.

Схожа ситуація і у графіки трійки: помітні форми із чітким верхнім півовалом, і форми, де він переходить у «дашок» (витягнуту горизонталь)

Подекуди у графічній структурі четвірки ще трапляється пряма опорна вертикаль, яка завершуються рискою чи дугою на лінії рядка. Але у 80 % випадків вертикаль трансформуються у розвинену правобічну дугу. Вперше така форма четвірки була зафіксована у самбірських актах у 1640-х рр. і надалі розвивалась до кінця XVII ст., під впливом каліграфії барокової бастарди.

П’ятірка у нижній своїй частині мала майже однакові розвинені півовали (за винятком взірців із письма міських книг Золочева 1668-1670 рр.). Верхні частини були поліморфними, у вигляді дуг, півдуг, видовжених скошених прямих і т.д. На завершеннях верхніх частин часто трапляються тестеджіати.

У графічному вигляді шістки відобразились тенденції бастарди до вигнутості та закрученості форм, зокрема півспіральне округлення дуговидної верхньої частини не вниз, а в ліву верхню сторону (у письмі книг Мостиськ (1660-рр.), Бродів (1680-і рр.), Ячміра (1690-і рр.). Такі закручені форми шістки були у книгах міської канцелярії Львова ще на початку XVII ст. [29, 30]. Бастардним впливом можна пояснити і заміну дуги на петлю у верхній частині шістки в письмі книг Золочева 1670-1680-х рр. В основному верхня частина шістки має типову дуговидну форму, де кінець дуги плавно опускається донизу, до овалу.

Зразки сімки не сильно відрізняються від взірців І пол. ст.: прямі або вгнуті верхні горизонталі, нижні вертикалі скошені, виведені майже діагонально, із мінімальним нижнім правим округленням.

У формі вісімки із 1640-х рр. розвинулась тенденція. до розмикання верхнього півовалу майже у письмі всіх аналізованих джерел Окрім того, спостерігається нашарування додаткових графічних елементів: вісімка тепер не виводиться із нижнього чи верхнього овалу, через нижній овал до місця змикання овалів проходить розвинена півдуга, яка часом нагадує розімкнуту петлю (див, наприклад взірці із книг Сянока та Рогатина за 1680-і рр.)

Для дев’ятки характерними є еліпси та овали у верхній частині, нижні частині типові півдуги із округленнями, потовщеннями по кінцях і без них.

Для нуля в ІІ пол. XVII ст., час чергової курсивізації письма, стало нечастим використання типових овальних форм. Їм на зміну прийшли витягнуті форми, що більше нагадують еліпс, із чітко правобічним нахилом, відповідно до орієнтації руху пера.

Якщо порівнювати цифри XVI та XVII ст., то можна помітити, що для першого порівнюваного періоду характерними є ще потовщені і кутасті форми цифр, як зрештою, і для письма того періоду. В другому періоді, на фоні гуманістичної каліграфії форми літер круглішають, тоншають, набувають витіюватості, але деякі цифри із попереднього періоду ще мають постготичні риси (напр., форми одиниці, двійки чи сімки). Особливо це помітно в І пол. XVII ст. В ІІ пол. XVII ст. розвиваються барокові форми цифр під впливом бастарди і канцелярески. Графічний поліморфізм цифр в письмі книг Руського воєводства, особливості хронології їх палеографічних характеристик становить разючий контраст із тими даними, які навів для центральнопольських земель свого часу Я. Словінський. Щодо писарської школи, що могла впливати на формування графіки цифр письма аналізованих книг, то для XVI ст. це були краківська і львівська міські канцелярії. Вплив краківської канцелярії у XVII ст. тут суттєво спадає, як, зрештою і в плані великих та малих літер, що пов’язано із втратою популярності Краківського університету. Натомість у І пол. XVII ст. фіксується вплив львівської канцелярії: саме в тамтешніх книгах, залучених для порівняльного аналізу, виявлено графічні аналоги цифр із письмом аналізованих канцелярій Руського воєводства.


Каталог: sites -> default -> files -> disser
files -> Беткі сулардың сапасын талдау: НҰра өзені алабының мысалында
files -> Этносаралық Үйлесімділік жүйесіндегі саяси-мәдени механизмдердің орны әлеуметтік ғылым магистрі, аға оқытушы Сыздықова С. М
disser -> Параллельные методы и алгоритмы для решения задач математического моделирования на основе вариационных неравенств 05. 13. 18 -математическое моделирование, численные методы и комплексы программ
disser -> Лоштин назарій тарасович
disser -> Теоретические основания правового регулирования массовых коммуникаций в условиях развития информационного общества
disser -> Загальна характеристика роботи


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет