Довідка піп вчений ступінь, звання, місце роботи, посада, місто, контактний телефон, е-mail



жүктеу 185.24 Kb.
Дата15.05.2019
өлшемі185.24 Kb.
түріДовідка

Авторська довідка

ПІП

Вчений ступінь, звання, місце роботи, посада, місто, контактний телефон, е-mail

Назва статті

Анотація

Дуда Марина Олександрівна

Асистент кафедри фінансів ПУЕТ.

Телефон: 0668892916.





Формування інвестиційного портфеля інститутів спільного інвестування

У статті розглянуті етапи формування інвестиційного портфеля інститутів спільного інвестування.


Дуда Марина Александровна

Асистент кафедры финансов ПУЭТ.

Телефон: 0668892916.





Формирование инвестиционного портфеля институтов совместного инвестирования

В статье рассмотрены этапы формирования инвестиционного портфеля институтов совместного инвестирования.


Duda Maryna Aleksandrovna

Assistant Department of finance PUET, 0668892916.

Formation of the investment portfolio of collective investment institutions

The article reflects the stages of formation of the investment portfolio of collective investment institutions.

УДК 658.152

ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

ФОРМИРОВАНИЕ ИНВЕСТИЦИОННОГО ПОРТФЕЛЯ ИНСТИТУТОВ СОВМЕСТНОГО ИНВЕСТИРОВАНИЯ

FORMATION OF THE INVESTMENT PORTFOLIO OF COLLECTIVE INVESTMENT INSTITUTIONS

М. О. Дуда

М. А. Дуда

М. А. Duda


У статті розглянуті етапи формування інвестиційного портфеля інститутів спільного інвестування. Надано власне визначення поняття «інвестиційний портфель». Розглянуті етапи розвитку портфельної теорії.

В статье рассмотрены этапы формирования инвестиционного портфеля институтов совместного инвестирования. Предоставлено собственное определение понятия «инвестиционный портфель». Рассмотрены этапы развития портфельной теории.

The article reflects the stages of formation of the investment portfolio of collective investment institutions. Courtesy own definition of «investment portfolio». The stages of portfolio theory was defined.
Ключові слова: інвестиційний портфель, класична портфельна теорія, диверсифікація, оптимізація, етапи формування інвестиційного портфеля.

Ключевые слова: инвестиционный портфель, классическая портфельная теория, диверсификация, оптимизация, этапы формирования инвестиционного портфеля.

Key words: investment portfolio, classical portfolio theory, diversification, optimization, stages of formation of investment portfolio.
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. Найбільш перспективною і масштабною формою фінансового інвестування, яке здійснюють інститути спільного інвестування (ІСІ) є вкладення капіталу в рентабельні види цінних паперів. Найбільш важливим чинником економічного зростання всіх галузей економіки виступають фінансові інвестиції, які дозволяють реалізувати окремі стратегічні цілі ІСІ більш швидким і дешевим шляхом.

ІСІ можуть здійснювати вкладання капіталу в різні види цінних паперів, котрі вільно обертаються на фінансовому ринку. Відповідно до обраної інвестиційної стратегії ІСІ формують спеціально підібрану сукупність об’єктів фінансового інвестування, що характеризується поняттям інвестиційний портфель, який може складатися із фінансових інвестицій одного (наприклад, облігації) або різних видів цінних паперів (акції, облігації тощо).



Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Питаннями дослідження формування інвестиційного портфеля займалися І.А. Бланк, К.Т. Бясов, О.Н. Ізриліян, В.В. Шеремет, Г. Марковіц, М. Міллер, В. Шарп. Проте процес формування інвестиційного портфеля саме інститутів спільного інвестування залишається все ще недостатньо вивченим і потребує подальших досліджень.

Мета дослідження. Мета статті – дослідження дефініції «інвестиційний портфель» та розгляд особливостей формування інвестиційного портфеля ІСІ.

Для вирішення цих проблем були поставлені такі завдання:

1.Дослідження та формулювання визначення «інвестиційний портфель».

2.Встановлення мети та завдань формування інвестиційного портфеля ІСІ.

3.Розгляд основних етапів та параметрів формування інвестиційного портфеля.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. У більшості наукових джерел з питань інвестування відбувається ототожнення дефініцій «інвестиційний портфель» і «портфель цінних паперів», це насамперед пов’язано з поєднанням визначень «інвестиційний портфель» і «портфельні

інвестиції». Проте ці поняття схожі, але не тотожні.

Мертенс А.В. дає таке визначення: «інвестиційний портфель – цілеспрямована сформована сукупність об’єктів реального і фінансового інвестування, які потрібно для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства» [5, с. 58–59]. У цьому понятті не видно різниці між поняттям «інвестиційний портфель» та «портфельне інвестування», проте дані категорії дуже близькі по змісту, проте не тотожні. Ця дефініція, на нашу думку, стосується портфельних інвестицій, оскільки має дещо розширене формулювання, адже включає і реальні інвестиції, які є суб’єктом портфельного інвестування.

Професор Бланк О.І. формулює дефініцію інвестиційного портфелю виходячи з головної мети його формування – забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства завдяки підбору найбільш прибуткових і безпечних фінансових інструментів

[1, с. 432].

О.М. Ізриліян вважає, що портфельні інвестиції – це «вкладення в акції, облігації і інші цінні папери довгострокового характеру з метою отримання прибутку». За О.М. Ізриліяном «інвестиційний портфель – це набір, сукупність цінних паперів, які придбає інвестор, у тому числі і інституціональний, у ході активних операцій по вкладенню капіталу у прибуткові об’єкти» [3, с. 475–476]. Вчений дещо по-різному характеризує ці два поняття, оскільки, по-перше, «інвестиційний портфель – набір, сукупність цінних паперів», а «портфельні інвестиції – це вкладення в акції, облігації і інші цінні папери..», по-друге, портфельні інвестиції мають довгостроковий характер, а у понятті інвестиційного портфеля зовсім не визначається строк існування цінних паперів. Схожість даних дефініцій полягає у однаковій меті здійснення інвестицій – це отримання прибутку.

Досить важливим поняттям, яке використовується у науковій літературі, є ефективний інвестиційний портфель, під яким Мертенс А.В. розуміє «портфель, що забезпечує найвищий рівень очікуваного доходу при даному рівні ризику і найменший ризик при даному рівні доходу» [4, с. 58-59, с.147].

В.В. Шеремет дає таке визначення цієї категорії: «обравши ціну ризику

інвестор отримує ефективний портфель, який відповідає його готовності ризикувати заради отримання доходу. Для того, щоб скласти ефективний портфель, необхідно найти крапку торкання межі ефективності з кривою байдужності інвестора» [6, с. 389-390].

Процес фінансового інвестування можна назвати ефективним лише в тому разі, коли інвестор, визначивши для себе відповідний рівень інвестиційного ризику, здійснює процес фінансового інвестування.

Оптимізація інвестиційного портфеля здійснюється за методами портфельної теорії, які були розроблені в середині минулого століття. Все ж ці портфельні теорії не можуть повністю застосовуватись в Україні із-за недостатнього розвитку фондового ринку, на якому присутній високий рівень

ризиків.

Необхідно відзначити, що класична портфельна теорія має три етапи представлені на рис.1.1. Формування класичної портфельної теорія відбувалося протягом 3 етапів:

1 етап – розробка математичних основ для портфельної теорії.

2 етап – створення теорії ринкового портфеля.

3 етап – формування теорія оптимального портфеля.

Основи портфельної теорії інвестування були сформовані Г. Марковіцем та його послідовниками – У.Ф. Шарпом, Дж. Лінтнером, Я. Моссіном, Дж. Трейнором.

За теорією Г. Марковіця оптимальний портфель має найвищу дохідність на одиницю ризику та при досягненні відповідної дохідності має найменший рівень ризик. Головним висновком портфельної теорії Марковіца є те, що вкладення капіталу в один і той же об’єкт інвестування є більш ризикованим, аніж внесення цієї ж суми в різноманітні об’єкти.

Етапи

Основні положення



Представники
1.Рішення про формування портфеля ухвалюється в результаті встановлення прийнятного для інвестора співвідношення ризику і доходу. 2. Для того, щоб зменшити рівень ризику по портфелю слід розподілити капітал між інвестиціями, що мають найменшу кореляцію. 3. Ризик по портфелю в цілому не дорівнює загальному обсягу ризиків по кожному цінному паперу портфеля. 4. Проведення диверсифікації для зниження рівня ризику означає зменшення прибутковості портфеля.

1 етап – стадія розробки математичних основ для портфельної теорії


Модель САРМ: 1) при вкладенні капіталу інвестор бере до уваги лише очікувану дохідність і ризик; 2)інвестори, уникаючи ризику, обирають тільки ефективні портфелі; 3) інвестиційний горизонт для всіх інвесторів однаковий; 4) оцінка інвесторами очікуваної дохідності, ризику, коваріації співпадають; 5) є безризикові активи, під які інвестор може брати і позичати у борг під безризикову ставку будь-який обсяг грошей; 6) ринок капіталів вважається конкурентним; 7) не беруться до уваги податки. Основним наслідком САРМ було встановлення співвідношення між ризиком і прибутковістю активів для рівноважного ринку.


Г. Марковіц
2 етап - стадія створення теорії ринкового портфеля
1.Загальний ризик цінного паперу складається з двох частин: 1) ринкового (або систематичного) ризику та власного (або несистематичного) ризику. Ринковий ризик пов'язаний із зміною кон'юнктури всіх сегментів інвестиційного ринку під впливом макроекономічних факторів. Диверсифікація портфеля не може зменшити рівень цього ризику, він існує для всіх учасників цього ринку.

2.Мірою ризику цінного паперу виступає коефіцієнт «бета», що його вносить цінний папір до ринкового портфелю. Величина «бети» дорівнює відношенню коваріації цінного паперу та ринкового портфеля до дисперсії ринкового портфеля

Дж. Лінтнер

Теорія Модільяні-Міллера свідчить, що середньозважені витрати капіталу і вартість корпорації не залежать від структури капіталу (фінансового левериджа), а розмір дивідендів не впливає на вартість корпорації. Основні положення теорії зводяться до того, що: 1) фірми й інвестори можуть інвестувати і позичати капітал за відповідним рівнем безризикової ставки відсотка; 2)підприємства можуть бути класифіковані за рівнем ризику і обсягом та ймовірністю отримання доходів; 3)ринки капіталів абсолютно конкурентні, відсутні операційні витрати, всі інвестори мають однаковий і повний доступ до інформації про ризик і прибутковість інвестицій; 4)не існує витрат, пов'язаних з банкрутством, під якими розуміють втрату частини активів фірми; 5)відсутні податки.

У. Шарп

Ф. Модільяні



3 етап - стадія формування теорії оптимального портфеля

М. Шоулза

Ф. Блека

Основні положення портфельної теорія Блека-Шоулза: торгівля активами здійснюється в непереривному часі; розмір безризикової відсоткової ставки постійний і однаковий для всіх строків погашення; по акціям не відбуваються виплати дивідендів; всі активи вільно продаються і купляються, немає можливості арбітража. Запропонована модель Блека-Шоулза дозволяє здійснити оцінку «справедливої вартості» опціона, вона розраховується на основі минулої історії актива та ймовірнісної майбутньої ціни опціона.

М. Міллера

Рис.1.1. Етапи розвитку портфельної теорії

Другий етап також характеризується розробкою моделі оцінювання капітальних активів, яку створили Дж. Лінтнер, Я. Моссін, Дж. Трейнор, В. Шарп.

Але диверсифікація інвестиційного портфеля не може здійснюватися автоматично шляхом купівлі декількох видів цінних паперів. Цінні папери в портфелі не повинні бути залежними між собою, лише в цьому випадку втрати за одним інструментом інвестиційного портфеля компенсуватиметься приростом за іншими.

Сучасна теорія портфеля має додатковий засіб зниження рівня ризику – це коваріацію (або кореляцію) між цінними паперами. Отже, оптимізація інвестиційного портфеля здійснюється за рахунок зменшення рівня ризику при збереженні дохідності портфеля.

Ці моделі оптимізації інвестиційного портфеля не можуть застосовуватися для фондового ринку України, оскільки вони не працюють в умовах нестабільного ринку чи за умов кризових явищ. За допомогою даних методологій не можливо здійснювати моніторинг ризику інвестиційного портфеля на постійній основі, обраної структури та протягом запланованого періоду.

Не всі суб’єкти підприємництва можуть дозволити здійснення диверсифікації інвестиційного портфелю, оскільки цей інвестиційний процес вимагає інформаційного та програмного забезпечення, присутності досвідчених фахівців високої кваліфікації. В даних умовах зростає роль ІСІ – пайових і корпоративних інвестиційних фондів, які є професійними учасниками фондового ринку.

Етапи формування інвестиційного портфеля ІСІ повинен включати наступні етапи представлені в табл.1.

Основною метою формування інвестиційного портфеля ІСІ є диверсифікація

вкладень у найменш ризиковані та найбільш дохідні фінансові інструменти, що забезпечить реалізацію інвестиційної стратегії відповідного певного виду ІСІ.

Основними завданнями формування інвестиційного портфеля ІСІ є: мінімізація інвестиційних ризиків; ефективне використання капіталу ІСІ; забезпечення високої рентабельності інвестицій у довгостроковому та поточному періоді; забезпечення відповідного рівня ліквідності портфеля.

Важливу роль при формуванні портфеля цінних паперів ІСІ відіграє диверсифікація фінансових інструментів, тип портфеля, рівень оподаткування доходу за окремими фондовими інструментами та ліквідність портфеля.

Таблиця1.

Етапи формування інвестиційного портфеля ІСІ



Етап

Характеристика

1.Вибір портфельної стратегії та типу формуючого інвестиційного портфеля [4, С. 34-46 ].


Кожному типу ІСІ буде відповідати свій тип портфелю цінних паперів: безсистемний; високо надійний, але низько прибутковий; диверсифікований; ризикований, але високо прибутковий.

Відповідному типу портфелю відповідає й тип обраної інвестиційної стратегії:

а) агресивної, що направлена на максимальне використання можливостей ринку;

б) пасивної – перевагами якої є низькі витрати по його формуванню і управлінню, широка галузева диверсифікація. Прикладом такої стратегії служить рівномірний розподіл інвестицій по об’єктам і рокам. Проте за цією стратегією прибутковість не буде високою із-за досить значних витрат по управлінню високо диверсифікованим портфелем.



2. Оцінка та вибір інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування за показниками рівня дохідності, ризику і взаємної коваріації.


ІСІ необхідно враховувати залежність(коваріація) між різними видами цінних паперів.

3. Відбір фінансових інструментів у формуючий інвестиційний портфель із врахуванням їх впливу на параметри рівня дохідності та ризику портфеля.


ІСІ обирає види цінних паперів, у які він буде вкладати капітал, при цьому обов’язково враховується, що більший розмір доходу– більший рівень ризику; менший дохід – менший рівень ризику.

4. Оптимізація параметрів портфеля, яка направлена на зниження рівня його ризику при очікуваному рівні дохідності.

Оптимізація інвестиційного портфеля здійснюється за допомогою диверсифікації та коваріації.

5.Здійснення портфельного управління з метою виявлення його відповідності бажаному результату.


Проведення портфельного управління здійснюється відповідно до обраної схеми. Під портфельним управлінням розуміють застосування до сукупності різноманітних видів цінних паперів певних методів і технологічних можливостей, які дозволяють досягти максимального рівня доходів; зберегти інвестований капітал; забезпечити інвестиційну керованість портфеля.

6. Контроль за процесом формування інвестиційного портфеля відповідного інституту спільного інвестування.

Постійне спостереження за станом формування інвестиційного портфеля з метою оцінки дохідності та ризику портфеля, коригування складу портфеля з метою запобігання несприятливим відхиленням щодо найбільш важливих параметрів, контроль за діяльністю відповідного ІСІ.

Оптимальна кількість різноманітних цінних паперів в складі інвестиційного портфеля залежить саме від потенційний можливостей інвестора. В сучасному етапі розвитку фондового ринку поширена кількість фінансових інструментів

складає від 7 до 22 різноманітних видів.

Формування інвестиційного портфеля ІСІ здійснюється відповідно до

обраних суб’єктом фінансового ринку основних параметрів:


  1. В залежності від обраного типу портфеля: портфель, орієнтований на

переважне одержання доходу; портфель, спрямований на збільшення обсягів виробництва.

2. Врахування співвідношення між ризиком і прибутковістю портфеля. Інвестиційний портфель повинен включати різні за прибутковістю та ризиком види цінних паперів, при цьому частки цих фінансових інструментів можуть бути різними. Менша прибутковість і менший ризик по одному цінному паперу повинен компенсуватися цінним папером з вищою дохідністю та ризиком.

3. В залежності від складу портфеля, який залежить від інвестиційних цілей ІСІ. Формування інвестиційного портфеля здійснюється відповідно до обраного складу інвестиційного портфеля з більшим або меншим рівнем ризику, в залежності від цього інвестор може бути консервативним або агресивним. ІСІ, що формує портфель зі значним рівнем ризику, який інвестує в ризиковані цінні папери і проекти, є агресивним інвестор. ІСІ, що інвестує капітал в стабільно працюючі підприємства, а також в облігації і короткострокові цінні папери є консервативним

інвестором, це інвестор, який схильний до меншого рівня ризику.

4. В залежності від схеми управління, яка і встановлює певну поведінку інвестора в тій чи іншій ситуації:


  • кожному виду цінного паперу належить певна фіксована частка у інвестиційному портфелі, яка залишається постійною досить довго;

  • інвестор використовує гнучку шкалу частки складових інвестиційного портфелю;

  • інвестор використовує різні методи страхування себе від ризику при реалізації портфельних проектів [2].

Моніторинг формування інвестиційного портфеля ІСІ є основою для прогнозування можливого доходу портфеля від вкладеного інвестиційного

капіталу і інтенсифікації операцій з інвестиціями.



Висновки

Інвестиційний портфель ІСІ, на нашу думку, це сукупність різних видів цінних паперів, оптимізація яких здійснюється за рахунок диверсифікації вкладень у відповідні фінансові інструменти, що забезпечить реалізацію інвестиційної стратегії певного виду ІСІ.

Формування інвестиційного портфеля ІСІ включає такі етапи:

1.Вибір портфельної стратегії та типу формуючого інвестиційного портфеля [4, С. 34-46 ].

2. Оцінка та вибір інвестиційних якостей фінансових інструментів інвестування за показниками рівня дохідності, ризику і взаємної коваріації.

3. Відбір фінансових інструментів у формуючий інвестиційний портфель із врахуванням їх впливу на параметри рівня дохідності та ризику портфеля.

4. Оптимізація параметрів портфеля, яка направлена на зниження рівня його ризику при очікуваному рівні дохідності.

5.Здійснення портфельного управління з метою виявлення його відповідності бажаному результату.



6. Контроль за процесом формування інвестиційного портфеля відповідного інституту спільного інвестування.

Література

  1. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия / И. А. Бланк. – Киев : Ника-Центр, Эльга, 2003. – 480с.

Blank I. A. Upravlinnia investitseyami pidpryiemstva / I. A. Blank. – Kyiv : Nika-Tsentr, Elga, 2003. – 480 s.

  1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / И. А. Бланк. – Киев: МП «ИТЕМ» ЛТД, 2004. – С. 218-246.

Blank I. A. Investitseonyi menedzhment / I. A. Blank. – Kyiv : MP «ITEM» LTD, 2004. – S. 218-246.

  1. Большой экономический словарь/ под ред. О.М. Изрилияна. – Минск: Правов. культура, 1994. – 895с.

Bolshoy economicheskiy slovar / pod red. O.M. Izriliana. – Minsk: Prav. kultura, 1994. – 895 s.

  1. Бясов К.Т. Формування інвестиційної стратегії корпорації / К. Т. Бясов // Фінансовий менеджмент. – 2006. – № 1. – С. 34-46.

Biasov К.Т. Formuvannia investitseonoy strategii / К.Т. Biasov // Finansovyi menedzhment . – 2006. – № 1. – S. 34-46.

  1. Мертенс А. В. Инвестиции / А. В. Мертенс. – Киев: КИА, 1997. – 540 с.

Mertens A. V. / Investitsii / A. V. Mertens. Kyiv : KIA, 1997. – 540 s.

  1. Управление инвестициями: справочное пособие для специалистов и предпринимателей / под ред. В.В. Шеремета. – Минск, 1998. – 398с.

Upravlinnia investitseyami: spravochnoe posobie dlya spetsealistov i predprinimateley / pod red. V. V. Sheremeta. – Minsk, 1998. – 398 s.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет