Галаєва Дар’я



жүктеу 28.55 Kb.
Дата03.04.2019
өлшемі28.55 Kb.
түріКонкурс

Галаєва Дар’я
10.03.2007
Паганіні з 5-Б
Якщо Ви живете у центрі Луганська, неподалік від музичного училища, Ви точно бачили ватагу дітей із скрипками – баянам – тромбонами та сценічними костюмами. Це не „хор хлопчиків-зайчиків” на прогулянці”, як жартують луганчани, це молоді артисти дитячої філармонії „Ровесник” їдуть на черговий концерт, гастролі чи конкурс. Ось і тепер „ровесники” повернулися з Варшави, з Міжнародного конкурсу дітей-солістів та дитячих музичних колективів ім. Давида Ойстраха, привізши із собою диплом лауреатів конкурсу.
А сьогодні увечері колектив виступає у залі рідного Обласного музичного театру зі своєю новою програмою „Фарби музики”. Але вже з десятої години ранку всі солісти та оркестранти вже на сцені, готові до багатогодинної репетиції перед концертом. Сцена театру виглядає як завжди під час репетиції: виставлені рядами стільці для музикантів та пульти для нот, на роялі – купа нотних зошитів та чиїсь забуті бутерброди, на передніх рядах партеру – одяг, пакети, сумки і ще бозна що. Незвичайні лише самі артисти: вони галасливі, непосидючі, замалі для поставлених для них стільців, і найстаршому з них нещодавно виповнилося 17 років. Уся ця кампанія порпається у своїх речах, заграють одне до одного, грають на скрипках як на гітарах, зображаючи палких іспанців, фехтують на флейтах; ті, хто доросліше, розмовляють по мобілках та відбиваються від молодших колег. А у залі туди-сюди ходить керівник „дорослої” філармонії Семен Біхдрікер та постійно дивується: „Як вона з ними порається?”.

І тут на сцені з’являється „вона” – художній керівник „Ровесника” Ірина Міхайльова. Вона вітається, звертається до когось із дітей на ім’я і на „Ви”, і ті відповідають їй цілком по-дорослому, сиплячи музичними термінами та назвами. А поки вона розмовляє із маленьким рудоволосим хлопчиком у завеликому хутряному жилеті поверх костюму („Хлопець – золото, буде займатися – Паганіні виросте” – розповідає в пустий зал директор „дорослої” філармонії), всі непомітно розсідаються по своїх місцях, і вже за декілька хвилин у залі лунають акорди „Східної сарабанди” Люллі – одного із найскладніших творів камерної музики.

Увечері зал вражав своєї різнорідністю – в перших рядах партеру мирно співіснували театральна публіка у вечірньому вбранні та маленькі діти – імовірно, друзі та колеги артистів. Як пояснив директор театру Володимир Корягін, це задумано спеціально: „Ми навмисно створюємо в залі таку вільну атмосферу, коли діти та дорослі сидять поруч та постійно спілкуються між собою. Діти сприймають музику по-іншому. І діти, безумовно, виконують музику по-іншому. Це надзвичайний досвід для дорослих людей. Ну і всім завжди дуже цікаво дивитися на маленьких артистів, коли вони роблять „дорослу” роботу, і роблять її прегарно,” – додає він із посмішкою.

Дійсно, діти гарно роблять „дорослу” роботу: за півтори години концерту звучать серйозні академічні твори, і складні поліфонії, і фрагменти відомих опер та оперет, на яких зал, почувши знайомі звуки, помітно оживав. І раптом вперед вийшов той самий рудий хлопчик, тепер уже без хутряного жилету, але зі скрипкою. Після його виступу зал аплодував стоячи: одинадцятирічна дитина грала одну з партит Баха – найскладніших сольних творів, які під силу далеко не всім професійним музикантам. Потім ансамбль скрипачів грав варіації на тему мелодії з кінофільму „Візит до мінотавра”, написані луганським композитором Валерієм Завальним, а закінчився концерт „Антрактом” із опери „Кармен” Бізе. Під цю феєричну музику і дорослі, і діти ніби забули, що знаходяться на концерті академічної музики, та почали підспівувати музикантам та тихенько вибивати ритм, і, аплодуючи артистам, аплодували й собі теж. „Ми дуже раді, що змогли зробити вас учасниками цього дійства,- сказала зі сцени Ірина Міхайльова. - І що ви почуваєтеся ніби на театральній виставі. Це означає, що ми з вами дійсно змогли „розфарбувати” музику, поєднати її із іншими видами мистецтва”. І дійсно, виходячи з театру, дуже хотілося відвідати „Кармен” чи „Летючу мишу” в драматичному театрі, подивитися фільм про Страдиварі чи почитати „Євгенія Онєгіна”. І неодмінно поділитися із кимось „фарбами” музики.



Наступний свій концерт артисти дитяча філармонія гратимуть у Мюнхені, на фестивалі камерної музики. Це інший „музикальний формат”, проте чомусь усі впевнені, що маленькі виконавці та їх художній керівник зможуть знайти потрібні фарби і для Мюнхенської пінакотеки, і для Німфенбургського палацу, і для Вільної сцени в Англійському парку.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет