Голові спеціалізованої вченої ради



жүктеу 223.71 Kb.
Дата25.02.2019
өлшемі223.71 Kb.

У спеціалізовану вчену раду Д 26.236.02

Інституту держави і права ім. В. М. Корецького

Національної академії наук України

_________________________________________

01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.



ВІДГУК
на дисертацію ПЕРЕЛИГІНОЇ РАЇСИ ВОЛОДИМИРІВНИ

на тему

«Кримінологія насильства осіб жіночої статі», що представлена на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ
Проблема забезпечення безпеки громадян, охорони їх життя та здоров’я, особистої недоторканності є одним з центральних напрямків соціальної і правової політики України. На сьогодні планомірній розбудові правової держави суттєво заважають погіршення криміногенної ситуації, підвищення рівня злочинності, особливо насильницької, негативні зміни її кількісних та якісних показників. Найбільшу тривогу викликає тенденція до поширення тяжких насильницьких злочинів, серед яких найнебезпечнішими є такі, що спрямовані на заподіяння шкоди найвищій соціальній цінності – життю та здоров’ю людини. Особливу тривогу викликає ситуація, що пов’язана із здійсненням насильницької злочинності особами жіночої статі, і перш за все, організованих форм, де жінки нерідко грають керівну і організаційну роль. Спостерігаються деякі негативні тенденції зміни кількісних та якісних показників жіночої насильницької злочинності. Зокрема, збільшується відсоток насильницьких злочинів, вчинених жінками, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, відмічено тенденцію до «фемінізації» традиційно «чоловічих» злочинів: тероризм, захоплення заручників, викрадення людини, бандитизм, злочини, пов'язані з незаконним обігом зброї та наркотиків і т. і. Чисельність жінок, які вчинили злочини, щорічно є стабільною. Аналіз статистико-кримінологічної характеристики насильницької злочинності осіб жіночої статі (склад засуджених жінок за видами злочинів) дозволив встановити, що усього у 2014 році засуджено 12812 осіб жіночої статі, за 2013 рік – 15505 осіб, за 2012 рік – 20293 осіб.
Кількість засуджених жінок за насильницькі злочини складає 1563 особи у 2014 році (за злочини проти життя та здоров’я особи засуджено 1534 особи жіночої статі, за злочини проти волі, честі та гідності особи - 25 осіб; за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи - 4 особи); 2012 осіб у 2013 році (за злочини проти життя та здоров’я особи засуджено 1941 особу жіночої статі, за злочини проти волі, честі та гідності особи - 63 особи; за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи - 8 осіб); 1408 осіб у 2012 році (за злочини проти життя та здоров’я особи засуджено 1298 осіб жіночої статі, за злочини проти волі, честі та гідності особи - 103 особи; за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи - 7 осіб).

Якщо у 2012 році за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини було засуджено 7 жінок, у 2013 році – 10 ( з них 1 неповнолітня засуджена особа жіночої статі), а у 2014 році вже 12 осіб жіночої статі ( з них 5 неповнолітніх засуджених осіб жіночої статі). На відміну від 2012-2013 рр., у 2014 році одна жінка була засуджена за злочин проти основ національної безпеки України, а саме за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

Сучасне соціально-політичне положення потребує термінового здійснення заходів, в тому числі і кримінально-правового характеру, направлених на протидію вказаному явищу, а також створення системи протидії насильницької злочинності, розроблення заходів, спрямованих на зменшення обсягів участі жінок у такій злочинності. В першу чергу, це повинно стосуватися законодавчої бази, що визначає стратегічні напрями протидії сучасної злочинності із врахуванням її особливостей, а також кримінологічної характеристики та розробки ефективної системи протидії у тому числі жіночої злочинності.

Соціально-економічні і політичні перетворення, створення правової держави, демократизація всіх сторін державного та суспільного життя неможлива без рішучого посилення боротьби з будь-якими проявами криміногенного характеру і в першу чергу тими, що спрямовані на заподіяння шкоди життю і здоров’ю людини. Тому існує необхідність всебічного дослідження та систематичного вивчення особливостей сприйняття жінкою соціальних, економічних, політичних змін у державі, породжених умовами нового часу. Розробка концептуальних засад попередження жіночого кримінального насильства повинна стати одним з найбільш актуальних напрямів сучасних кримінологічних досліджень.

У науковій літературі питанню протидії вчиненню насильницьких злочинів, що здійснюються жінками, приділено доволі багато уваги, але незважаючи на наукову розробленість цього питання стосовно кримінально-правових та кримінологічних аспектів залишається багато проблем теоретико-прикладного характеру протидії цьому виду злочинності, що вимагають подальшого наукового дослідження. Зокрема, на сьогодні існує доволі велика кількість наукових розробок. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти насильства та питання жіночої злочинності в різні часи досліджувалися такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як С.Н. Абельцев, Е.О. Алауханов, Ю.М. Антонян, О.А. Алексєєв, О.М. Бандурка, В.С. Батиргареєва, А.Б. Блага, В. Будз, В.А. Внуков, А.А. Габиани, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Н. Голоднюк, К. Гюнтер, І.М. Даньшин, Т.М. Денисова, О.М. Джужа, А.В. Дворкова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, К.І. Ілікчієва, С.М. Іншаков, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.П. Краснова, В.М. Куц, В.О. Меркулова, О.М. Неживець, С.В. Нікітенко, О.Л. Пелих, О.М. Подільчак, Т.В. Радіонова, О.М. Руднєва, В.А. Серебрякова, Н.С. Скриннікова, І.Б. Степанова, М.В. Стрюк, П.Н. Тарновская, В.В. Федусик, І.Я. Фойницький, Л.О. Шевченко, Д.А. Шестаков, Л.М. Щербакова, Т.М. Явчуновська, а ще раніше Ч. Беккаріа, Ч. Ломброзо та інші.

Роботи зазначених авторів мають безумовно неоціненне наукове і практичне значення, однак в них не розглядалося багато питань пов'язаних зі специфікою жіночої насильницької злочинності, з урахуванням кардинальної зміни економічних, політичних, демографічних та інших умов життя нашого суспільства. Проблема природи жіночого кримінального насильства все ще залишається недостатньо розробленою у кримінологічній науці. Зокрема, подальшого дослідження потребують питання, пов'язані з визначенням особливостей феноменології жіночого насильства в Україні на сучасному етапі, дослідженням механізму насильницької злочинної поведінки жінки, а також аналізом вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері протидії злочинності осіб жіночої статі. Однак, незважаючи на значну увагу, що приділяється цій темі, комплексне дослідження кримінально-правових і кримінологічних проблем запобігання насильницької злочинності, що здійснюється жінками в Україні не проводилося.

З урахуванням актуалізації ґендерного підходу в українській юридичній науці, особливу значимість набуває вивчення комплексу соціально-психологічних детермінантів жіночої насильницької злочинності. Дана обставина обумовлена їх тісним зв'язком з особистісними особливостями жінок-злочинниць, необхідністю розгляду виконуваних виключно жінкою соціальних ролей. Сучасні тенденції розвитку злочинності в Україні зумовлюють необхідність подальшого вивчення різних аспектів жіночого кримінального насильства, виходячи з розуміння антропологічних, соціально-психологічних та культурно-історичних особливостей досліджуваного об'єкта.

Все вищенаведене обумовило актуальність, важливість і необхідність обраної для дослідження теми.

Зазначене вище обумовлює необхідність дослідження кримінально-правової і кримінологічної характеристики насильницьких злочинів, що здійснюються жінками, з метою розробки адекватних ефективних заходів запобігання цьому специфічному виду злочинності. Саме тому дисертаційну роботу Р.В.Перелигіної цілком можливо вважати такою, що відрізняється актуальністю, має наукове та практичне значення.

Обрання теми даного дослідження обумовлено її актуальністю, аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що ступінь її наукової розробки недостатній та потребує комплексного підходу й більш ґрунтовного розгляду. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням у якому надана детальна кримінально-правова та кримінологічна характеристика і визначені ефективні заходи протидії насильницької злочинності, що здійснюється жінками.

Список літератури (який складається з вагомої кількості – 284 джерело), зроблені по тексту посилання на літературні джерела та нормативно-правові акти свідчить, що дисертант достатньо вивчив праці попередніх дослідників цієї та суміжних проблем, належно орієнтується у тому, як вирішувалися відповідні питання в історії кримінального законодавства та у зарубіжному праві. Автор приймає участь у ряді наукових дискусій. Це дозволило навести нові вагомі аргументи на користь основних положень, які відстоюються в роботі.

Представлені в цій дисертації емпіричні матеріали – результати вивчення конкретних кримінальних справ, судової практики з цього питання. Кількість вивчених матеріалів дає підставу для репрезентативних висновків.

Зібраний теоретичний та емпіричний матеріал аналізується з використанням різноманітних методів наукового пошуку. Обрані дисертантом методи дослідження є класичними (традиційними) для кримінально-правової та кримінологічної науки, вони дозволили достатньо глибоко і різнобічно розкрити основні питання теми. Належна методологія дослідження також є підтвердженням достовірності наукових положень, висновків та результатів, викладених в дисертації. Загалом же, належна обґрунтованість та достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій забезпечена джерельною базою проведеного дослідження, використанням різноманітних методичних прийомів аналізу поставлених проблем, достатньою апробацією отриманих результатів, а також тим, що до однакових висновків приводить аналіз різних аспектів досліджуваної проблематики.

Дисертація виконана на кафедрі кримінального права та процесу Київського університету права НАН України згідно з планом науково-дослідної роботи університету «Доктринальні засади розвитку держави і права: аналіз національних і міжнародних тенденцій» (номер державної реєстрації 0112U000270, 2012 – 2013 рр.); «Дослідження основних інститутів держави та суспільства: компаративістичний аналіз сучасних правових доктрин» (номер державної реєстрації 0114U000796, 2014 – 2015 рр.).


НАУКОВА НОВИЗНА, ДОСТОВІРНІСТЬ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Положення, та висновки, заявлені дисертантом як нові в теоретичному плані й важливі для юридичної практики, дійсно є такими. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-правової й кримінологічної характеристики умисного вбивства заручника або викраденої людини.

Робота складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Зміст роботи відповідає заявленій темі та оголошеному плану. Матеріал викладається чітко, послідовно, юридично грамотно. Окремі розділи роботи рівноцінні між собою. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки, із них 30 сторінок – список використаних джерел із 284 найменувань, додатки – на 18 сторінках.



Наукова новизна отриманих результатів є розвитком теорії вітчизняного кримінального права та кримінології, належно аргументованими і полягає у комплексному, з врахуванням ґендерного підходу, дослідженні феномену жіночого насильства та формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення шляхів протидії насильницькій злочинності осіб жіночої статі. У роботі висунуто й обґрунтовано низку положень, висновків і пропозицій, що на думку автора, характеризуються науковою новизною, а саме:

- сформульовано поняття «кримінологія жіночого насильства», під яким пропонується розуміти напрям кримінології, який вивчає насильницькі злочини вчинені особами жіночої статі, детермінанти та особливості механізму таких злочинів, особистість жінки-злочинниці та протидію жіночій насильницькій злочинності;

- визначено поняття «жіноча злочинність» на основі соціально-натуралістичної доктрини кримінального правознавства – соціально- негативне явище, що полягає у вчиненні злочинів особами жіночої статі та порушує закони соціальної природи, закріплені у статтях Кримінального кодексу України;

- розроблено модель співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості жінки, яка вчинила насильницький злочин крізь призму поняття «ґендер». Застосовуючи різні форми злочинного насильства, жінка не тільки вчиняє суспільно небезпечне діяння, але і деформує власну природу, порушує в собі гармонію біологічного і соціального. Біологічні відмінності трансформуються в соціальні поведінкові прояви, які в свою чергу можуть виконувати роль причини злочинного діяння;

- виявлено, що особливістю механізму жіночого тероризму як виду жіночого насильства є те, що стереотип залежності від чоловіка закріплений в свідомості жінки, стає стійкою рисою її особистості, яка проявляється в терористичній активності;

- існуючу в кримінології класифікацію мотивів злочинів пропонується доповнити мотивом ґендерної нетерпимості, під яким пропонується розуміти упереджене ставлення до представників іншої статі, надання переваги однієї статі над іншою;

- на основі вивчення досвіду зарубіжних країн (Німеччина, Великобританія, Італія, Індія, Японія) щодо підвищення рівня ґендерної адекватності, пропонується створення спеціалізованих жіночих підрозділів поліції і в Україні, завдання яких полягатиме в здійсненні профілактичних заходів щодо осіб жіночої статі, які перебувають на обліку за скоєння правопорушень, а також робота з жінками та підлітками, які знаходяться у стані соціальної занедбаності;

- створено наукову позицію, яка полягає в критичній оцінці рішення законодавця виключити статті 160, 161, 162 КВК України щодо громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання. Вказані зміни є необґрунтованими, оскільки вітчизняні науковці та практики і міжнародна спільнота відзначають важливу роль виправленню та ресоціалізації засуджених жінок саме громадським організаціям, діяльність яких у багатьох країнах світу довела свою ефективність (Голландія, Японія, Канада, Австралія, Велика Британія);

- розроблено кримінологічну типологію жінок-злочинниць та виділено такий тип жінок, які застосовують будь-які форми злочинного насильства щодо чоловіків з мотивів ґендерної нетерпимості;

- висунуто положення про те, що природа жіночої агресії соціальна, а тому рівень проявів злочинної агресії можна зменшити за допомогою усунення деструктивних факторів економічного, соціального, культурного та іншого характеру;

- вдосконалено вчення про механізм злочинної мотивації у чоловіків та у жінок. Зокрема, біологічна відмінність між чоловіком та жінкою по-різному проявляється в їхній поведінці, в тому числі і злочинній, а сфери прояву соціальної і кримінальної активності чоловіка та жінки можуть відрізнятися в залежності від особливостей їхньої ґендерної природи;

- вдосконалено знання про основні детермінанти в механізмах поведінки осіб жіночої статі, які вчинили насильницький злочин. Так, одні і ті ж сприятливі умови для вчинення злочину на різних осіб діють неоднаково, оскільки у кожної людини є індивідуальний стан волі та свідомості, які формуються впродовж усього життя, взаємодіючи з навколишнім середовищем.

Автор належно обґрунтовує положення, висунуті ним на захист, які є цілком новими, а які становлять подальший розвиток досягнень попередніх дослідників цієї проблематики.

Можна констатувати, що автором досягнута поставлена мета дисертаційного дослідження тобто розробка теоретичних засад кримінологічного вчення про феноменологію насильницької злочинності осіб жіночої статі і на цій основі внесення конкретних пропозицій стосовно вдосконалення законодавства в зазначеній сфері.



Ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації, та їх достовірність.

Сформульовані автором наукові положення та отримані ним результати дослідження, висновки по розділах і підсумкові узагальнення по дисертації переконливо обґрунтовані і логічно подані у вигляді єдиної системи теоретичних знань. Автором правильно обрана методологія наукового пошуку, сформована інформаційна база літературних джерел та використано широкий спектр дослідницьких методик. Обрані автором методи наукового дослідження в сукупності дозволили одержати нові знання й одночасно перевірити вже отримані наукові результати.

Зібраний теоретичний і емпіричний матеріал є достатнім для написання дисертації на належному рівні. Все це свідчить про наявність теоретичної та практичної репрезентативності. Дисертантом, з моєї точки зору, вірно визначено об’єкт, предмет дослідження, а також сформульовано мету та основні завдання дослідження.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується внаслідок вчинення насильницького злочину особою жіночої статі. Предметом дослідження є кримінологія насильства осіб жіночої статі.



Методи дослідження. Комплексне використання відповідних методів пізнання дозволило автору всебічно дослідити кримінально-правову та кримінологічну характеристику насильницької злочинності, що здійснюється жінками, та визначити заходи протидії цьому злочину, зокрема: у процесі дослідження використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. При вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи: історичний (при дослідженні проявів жіночого насильства в історії людства); формально-логічний (при дослідженні змісту правових норм, які передбачають відповідальність за дії насильницького характеру); порівняльно-правовий (використовувався при аналізі кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, які передбачають відповідальність за прояви насильства в сім’ї); соціологічний (при проведенні анкетування 110 осіб – працівників пенітенціарної служби, науково-педагогічних працівників та студентів юридичного факультету щодо проблемних питань насильницької жіночої злочинності); статистичний (застосовувався при узагальненні статистичних матеріалів Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів, а також Державної судової адміністрації щодо кількості засуджених).

Емпірична база дослідження. Проаналізовано понад 200 вироків, ухвал та постанов судів за Єдиним державним реєстром судових рішень по кримінальних справах та кримінальних провадженнях, статистичні дані Державної судової адміністрації, МВС України та Державного Департаменту України з питань виконання покарань. Науково-теоретичним підґрунтям роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінології, кримінального права, соціології, філософії, психології та психіатрії.

Важливим аспектом проведеної роботи є апробація результатів наукового пошуку на наукових форумах. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 24 листопада 2011 р.); «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків, 12 квітня 2012 р.); «Правонарушение и юридическая ответственность» (г. Тольятти, 27 апреля 2012 г.); «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20 квітня 2012 р.); «Європейська юридична освіта і наука» (м. Ужгород, 12-14 жовтня 2012 р.); «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 22 листопада 2012 р.); «Актуальні проблеми криміналістики» (м. Київ, 15 лютого 2013 р.); «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 1-2 березня 2013 р.); «Розвиток єдиного європейського освітнього простору: поєднання зарубіжного досвіду з національними традиціями», (м. Ужгород-Кошице-Мішкольц, 21-24 травня 2013 р.); «Актуальні проблеми криміналістики» (м. Київ, 22 листопада 2013 р.); «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 28 листопада 2013 р.); «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 27 листопада 2014 р.); «Наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького» (м. Київ, 26 лютого 2015 р.); звітній науковій конференції «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства» (м. Львів, 28 вересня 2012 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 29 березня 2012 р.); «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 27 березня 2014 р.); міжвузівських науково-практичних конференціях «Кримінологія і медіація» (м. Луганськ, 25 жовтня 2012 р.); «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 18 жовтня 2013 р.); «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 16 травня 2014 р.);

Основні теоретичні положення, висновки і практичні результати, отримані в процесі роботи над дисертацією, опубліковано в 8 наукових статтях у виданнях, визнаних фаховими для юридичних наук, 1 з яких – у іноземному виданні та тезах 19 доповідей на науково-практичних конференціях.


ЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ НАУКИ І ПРАКТИКИ
Конкретний внесок у розробку наукової проблеми полягає в особистому обґрунтуванні низки нових положень, значущих для кримінально-правової та кримінологічної науки і правозастосовчої практики.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані:

– у науково-дослідницькій діяльності як основа для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем кримінології насильства осіб жіночої статі;

– у правотворчій діяльності – під час опрацювання пропозицій щодо вдосконалення чинного закону про кримінальну відповідальність, розробки й прийняття програм протидії жіночому кримінальному насильству;

– у правозастосуванні – як рекомендації щодо вдосконалення організаційних і методичних засад слідчої, прокурорської і судової практики;

– у навчальному процесі – під час викладання курсів «Кримінологія» та «Криміналістика» у вищих навчальних закладах, при проведенні науково-дослідницької роботи студентів та аспірантів (акт про впровадження результатів дослідження у навчальний процес кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету Київського університету права НАН України від 15 жовтня 2014 р.), а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних і методичних посібників.


ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА
Слід відмітити, що робота написана доступною мовою з використанням багатьох наукових літературних джерел, має достатню науково-практичну спрямованість, що підкреслює її значимість для теорії кримінального права, науки кримінології та практичної діяльності правоохоронних органів.

Автореферат дисертації відповідає основним положенням самого дослідження і структурно оформлений відповідно вимогам ДАК МОН України та належним чином у цілому висвітлює суть дисертаційного дослідження. Проведений аналіз дисертаційної роботи та автореферату дозволяє дійти висновку про те, що дисертація становить комплексне дослідження, яке, безумно, вирішує конкретне наукове завдання – проведення кримінально-правового та кримінологічного аналізу проблем протидії жіночої насильницької злочинності.

На підставі викладеного можна зробити висновок: дисертація ПЕРЕЛИГІНОЇ РАЇСИ ВОЛОДИМИРІВНИ на тему: «Кримінологія насильства осіб жіночої статі» є завершеною науковою працею. Вона містить нові науково-обґрунтовані результати проведеного дослідження, які в цілому вирішують конкретне наукове завдання – проведення кримінально-правового та кримінологічного аналізу проблем протидії жіночої злочинності, що має істотне значення для теорії кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права та інших наук кримінально-правового спрямування, організаційної та правової основи протидії, в тому числі і профілактики сучасної злочинності періоду лібералізації українського суспільства.
З А У В А Ж Е Н Н Я ДО Д И С Е Р Т А Ц І Ї
Позитивно оцінюючи зміст дисертаційного дослідження та відзначаючи його відповідність вимогам Державної атестаційної комісії МОН України щодо робіт, які подані на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, слід навести і зауваження, які потребують уточнення, а іноді додаткової аргументації:

1. Авторкою розроблено модель співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості жінки, яка вчинила насильницький злочин крізь призму поняття «ґендер». Застосовуючи різні форми злочинного насильства, жінка не тільки вчиняє суспільно небезпечне діяння, але і деформує власну природу, порушує в собі гармонію біологічного і соціального. Біологічні відмінності трансформуються в соціальні поведінкові прояви, які, в свою чергу, можуть виконувати роль причини злочинного діяння. Таким чином, дисертантка підтримує теорію біопсихологічної природи жіночої злочинності. В той же час авторкою висунуто положення про те, що природа жіночої агресії соціальна, а тому рівень проявів злочинної агресії можна зменшити за допомогою усунення деструктивних факторів економічного, соціального, культурного та іншого характеру. Тому виходить, що дисертантка деякою мірою дотримується двох поглядів на причину виникнення жіночої злочинності, тобто доцільно більш конкретно і висловити і обґрунтувати свою позицію.

2. Авторка пропонує існуючу в кримінології класифікацію мотивів злочинів пропонується доповнити мотивом ґендерної нетерпимості, під яким пропонується розуміти упереджене ставлення до представників іншої статі, надання переваги однієї статі над іншою. Це досить спірна та складна пропозиція. Тим паче в умовах сексуальної революції, що сьогодні здійснюється у світі. Тому потребує більш чіткого обґрунтування.

Слід підкреслити, що сучасний політичний устрій пристосований більш для чоловіків. Тому жінки виконують в першу чергу другорядну роль. Жінки в політиці, як правило або маскулінізуються, або виконують роль тіньових аналітиків, або організаторів (наприклад, Елізавета Балабанова, Маргаріта Сцарфаті, Клара Петачі при Мусоліні, Ганна Річ, Марина Ольжич при Гітлері, Валентина Істоміна при Сталіні тощо. Тому доцільно пов’язати еротику/еротизм з побудовою державності (див. Ю. Евола «Метафізика сексу»). Тому пропозиція авторки цікава, але потребує додаткових аргументів.

3. Авторка вважає, що нею вдосконалено вчення про механізм злочинної мотивації у чоловіків та у жінок. Зокрема, біологічна відмінність між чоловіком та жінкою по-різному проявляється в їхній поведінці, в тому числі і злочинній, а сфери прояву соціальної і кримінальної активності чоловіка та жінки можуть відрізнятися в залежності від особливостей їхньої ґендерної природи. Аналіз світової кримінальної практики особливо, що стосується організованої злочинності свідчить про те, що жінки різних країн світу (США - Гризельда Бланка (королева Майами), Китай – Со Цай Пінь (Імператриця з роду Со, представниця тріад), Колумбія – Сандра Вила Бертран – (Королева Тихого океану, злочинниця у третьому поколінні, об’єднала колумбійську та мексиканську мафію, підпорядкував їх голові картелю Північної Доліни, фактично діяла через постель плюс автомат (тридцять трупів за годину), Вірджинія Хіл – США, жінка Сігала, клан Аль Капоне), Секотанда – (Японія – «Якудза»)- тощо, проходять фактично однаковий кримінальний шлях – від повії до королеви злочинного світу, коли цей шлях має сотні смертей і перш за все осіб чоловічої статі, або підпорядкування представників державного апарату через постіль, жорстокі розправи з противниками, зрадниками, коханцями тощо. Крім того, історія людства свідчить і про інші випадки, наприклад, графиня Елізавета Баторі для збереження своєї краси та молодості приймала ванни з крові дівчат –було вбито більш 680 осіб на протязі 25 років. Посібники знищили, а її закрили в кімнаті без будь якого спілкування і вона померла через два роки.. Всі такі випадки потребують більш ретельного підходу при вивченні цієї проблематики.

4. Дисертантка на основі вивчення досвіду зарубіжних країн (Німеччина, Великобританія, Італія, Індія, Японія) щодо підвищення рівня ґендерної адекватності, пропонується створення спеціалізованих жіночих підрозділів поліції і в Україні, завдання яких полягатиме в здійсненні профілактичних заходів щодо осіб жіночої статі, які перебувають на обліку за скоєння правопорушень, а також робота з жінками та підлітками, які знаходяться у стані соціальної занедбаності. Стосовно створення спеціальних жіночих підрозділів по боротьбі з конкретними видами є довільно спірний. Виникає питання щодо ефективності діяльності таких підрозділів. І якщо з підрозділами по боротьбі із злочинністю неповнолітніх можна погодитися у зв’язку з тим, що жінки, які працюють з таким контингентом набагато краще, ніж чоловіки, як свідчить багаторічна практика правоохоронної діяльності, позитивно і значно краще працюють жінки в жіночих колоніях. Розуміється, що позитивним повинна бути діяльність у сфері боротьби із злочинами у сфері моральності зокрема, проституції. Жінки значно ефективніше в агентурної діяльності і т.д. Така пропозиція спірна, вона складна, і не завжди доцільна така кадрова політика. Найбільш ефективним, як свідчить практика, змішані колективи правоохоронців, де враховуються психологічні особливості і жінок і чоловіків.

5. Авторкою розроблено кримінологічну типологію жінок-злочинниць та виділено такий тип жінок, які застосовують будь-які форми злочинного насильства щодо чоловіків з мотивів ґендерної нетерпимості. Це крайній прояв з боку жінок. Прикладом може слугуватиме Ірма Грезе, яка працювала в Освенцімі поряд з Менгеле. Найбільш із улюбленого катування було підвішування чоловіків за інтимні органи. З іншого боку, в історії Китая було широко відомо об’єднання «Білі тигриці», діяльність яких в цілому сприяла створені імперії Цінь. В тої же час їх організація об’єднувала багато жінок, в тому числі і тих, хто пішов з сім’ї заради існування в цієї організації. Вони забирали чоловічу енергію тільки у визначених чоловіків з певних кланів. Тому було б доцільним звернути увагу на організовану злочинну діяльність жінок. Особливу увагу також було б доцільним звернути увагу на реакцію жінок різного роду перверсії – гомосексуалізм, лесбійська любов, педофілія тощо. В цьому плані слід підкреслити, гомосексуалізм перш за все спрямований проти жінок. Які злочини виникають на цьому ґрунті, яка мотивація у жінок, особливо у тих, які знаходяться як у місцях позбавлення волі, так і поза них. Тому виникають деякі питання щодо кримінологічної типології жінок злочинниць, яку розробила авторка. Мається на увазі, що такий фактор також повинен бути врахований при створенні типології жінок-злочинниць.

6. Авторкою вдосконалено вчення про механізм злочинної мотивації у чоловіків та у жінок. Зокрема, біологічна відмінність між чоловіком та жінкою по-різному проявляється в їхній поведінці, в тому числі і злочинній, а сфери прояву соціальної і кримінальної активності чоловіка та жінки можуть відрізнятися в залежності від особливостей їхньої ґендерної природи. Так, зокрема, як підкреслюють психіатри, жінки не можуть бути маніяками, так як подібні дії вони вчинюють усвідомлено. Жінки більш винахідливі у здійсненні злочинів, вони більш жорстокі, злопам’ятні. В цьому плані інтерес представляють жінки-терористки. Деякі дії жінок відрізняються мотивом, який важко визначити наприклад, Віра Реці в Румунії вбила миш’яком тридцять два своїх чоловіка за сексуальну зраду з муміями яких вона проводила свій вільний час.

7. Авторкою вдосконалено знання про основні детермінанти в механізмі поведінки осіб жіночої статі, які вчинили насильницький злочин. Так, одні й ті ж сприятливі умови для вчинення злочину на різних осіб діють неоднаково, оскільки у кожної людини є індивідуальний стан волі та свідомості, які формуються впродовж усього життя, взаємодіючи з навколишнім середовищем. Дисертантка більш уваги приділила формуванню мотивації. З нашої точки зору, більш уваги слід було приділити аналізу різних теорій жіночої злочинності, зокрема моралістична теорія, антропологічна (біологічна) теорія, соціологічна теорія. Доцільно було проаналізувати такі комплекси, як комплекс Медеї, комплекс Леді Макбет, комплекс Мюнхаузена і т.д. Такій підхід надав би можливість більш широко розкрити проблематику жіночої злочинності.

8. Дисертанткою здійснено порівняльний аналіз жіночої насильницької злочинності сучасного періоду та періоду західноєвропейського середньовіччя, в результаті якого виокремлено певні особливості та відмінності. Слід підкреслити, що такий аналіз зроблено деякою мірою поверхнево. Було б доцільним показати і проаналізувати по-перше жіночі об’єднання, діяльність яких була спрямована на повернення матріархату, наприклад, масонство, а також об’єднання, які червоною ниткою проходять через всю історію Європи і наші часи, наприклад, такий релігійний рух як друїди, в якому значне місце займали жриці-жінки, послідовники Сонячного бога Вика, наприклад серед яких, Жана д'Арк, Катерина Медічі – засновниця організації «Білий єдиноріг», громада «Вриль» в Германії під керівництвом Марини Ольжич, в якої були тільки жінки, які могли мати зв'язок з космосом. Вважається, що космічна програма Гітлера, в тому числі і «літаючі тарілки», була запозичена ними нібито у інопланетян, з якими вони підтримували постійний зв’язок. Для середньовіччя характерно наявність жінок-відьм, яких

жорстоко карали за їх колдовську діяльність і т.д. Слід підкреслити, що останній раз за відьмацтво жінка була засуджена у Великобританії в 1944 році. Інтересна і інша діяльність жінок, наприклад, жінка Каліостро - Лукреція намагалася здійснити через графа Потьомкіна державний переворот в Російській імперії, за що її чоловік був вигнаний з Росії, тощо.

Але перелічені зауваження не знижують в цілому позитивну оцінку роботи дисертанта. Робота виконана на актуальну тему, відрізняється новизною, ґрунтується на достатній літературній та емпіричній базі.

Тому на підставі вищезазначеного можна обґрунтовано прийти до


ВИСНОВКУ:
дисертаційне дослідження ПЕРЕЛИГІНОЇ РАЇСИ ВОЛОДИМІРОВНИ на тему: «КРИМІНОЛОГІЯ НАСИЛЬСТВА ОСІБ ЖІНОЧОЇ СТАТІ», що подана до захисту на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право є завершеною науковою працею, яка виконана на належному рівні, і містить вирішення конкретного наукового завдання - проведення кримінально-правового та кримінологічного аналізу проблем протидії жіночої злочинності та відповідає вимогам пп. 9, 11 «Порядку присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567, а її автор заслуговує на присудження наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право.

Офіційний опонент:

доктор юридичних наук,

професор, академік Європейської академії



безпеки та конфліктології,



заслужений юрист України



07 вересня 2015 р.




Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет