К. М. Третьяков



жүктеу 1.77 Mb.
бет12/12
Дата26.10.2018
өлшемі1.77 Mb.
түріНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Генеральним підрядником ремісничого училища був бах-мутський купець Моїсєєв, що виявився людиною не досвідченою в будівельній справі і нечистою на руку. Для контролю за ходом будівництва училища Дума утворила Будівельний комітет. Голова і члени цього комітету вели два зошити витрат і актів. Після завершення будівництва виявилася величезна кількість недоробок, дефектів і відвертої крадіжки грошей.

Майже детективною історією було обговорення питання про придатність будівлі ремісничого училища. Ще під час будівництва член Будівельної комісії, що приїхав з Брянська майбутній директор-інспектор П.О. Жиров, інженер Квельмс звертали увагу в своїх листах Катеринославському губернатору на численні відступи від проекту купця Моїсєєва. Катеринославський губернатор в цей час хворів, а потім в 1897 р. помер. Занедбаність справ в губернії позначилася на контролі за ходом будівництва ремісничого училища. В грудні 1898 р. віце-губернатор О. Михайлов відзначав, що "ремісниче училище, тільки що збудоване за казенний рахунок в Бахмуті і вже зайняте учнями, навряд чи може бути визнаним міцним і достатньо придатним для свого призначення". Молодший ревізор Катеринославського казначейства Полтавченко в акті в листопаді 1897 р. виявив факт, що " стіни в півцегли замість призначених по кошторису в одну цеглину навряд чи будуть міцні при дії парового казана і машин". Була утворена комісія з перевірки будівлі училища на чолі з губернським інженером статським радником Харманським, у складі Л. Бродницького, О. Фейгіна, молодшого інженера О. Міклошевського, О. Аршеневського, справника повіту В. Мельникова, міського архітектора Любімова. Комісія протягом двох місяців працювала і виявила численні порушення і відступи від проекту - всі фундаменти і стіни одноповерхової будівлі були виконані не з дружківської цегли, а з бутового каменя. Причому, Моїсєєв чомусь купував камінь по 14 рублів за 1 м3, як і цеглу (крадіжка). Самовільно підрядчик замінив 18 голанських печей на центральне опалювання з калориферами, з двома котельнями. На це опікувач учбового округу і міністерство дозволу не давали. На суму більше 15000 рб. були відсутні акти, документи про придбання матеріалів і виконання робіт. Це був факт безперечної крадіжки підрядником, але покарання кінець кінцем ніхто не поніс, гроші в міську казну не були повернені. Цікаво, що опікувач Одеського учбового округу, визнав роботи задовільними, але акт про це зник. Узяті проби розчину кладки стін училища були відправлені на аналіз в Інститут інженерів шляхів сполучення, але результат так до Бахмуту і не дійшов.

У перший рік навчання в училищі було в столярно-токарному відділенні 7 учнів (з них 2 практиканти), в слюсарному відділенні - 44 учня (з них 2 практиканти). Училище мало 36 приміщень. Земельна ділянка розміром 2600 сажнів. Думою була передана у власність училища. В училищі були квартира директора-інспектора П.О. Жирова, 3 класних кімнати, малювальна кімната, слюсарний клас, ливарна майстерня, машинна, кузня. Загальна вартість устаткування дорівнювала 14 тисячам рб. В перший рік на утримання училища було відпущено 10568 рб., на придбання устаткування - 9023 рб. Загальне фінансування училища здійснювало міністерство освіти (11379 рб.), з бюджету міської Думи (1000 рб.), від Округу (100 рб.), платні за навчання (550 рб.), від доходів за замовлення і від продажу робіт учнів.

Заняття в училищі проходили по 6-денці, з 8 до 12 годин -уроки в класах, з 12.30 до 17.00 - практичні заняття в майстернях. З 1 по 15 червня кожного року була практика в майстернях училища і на підприємствах Бахмуту. Учбовий рік тривав з 1 вересня до 30 травня. Платня за навчання складала 10 рб. на рік, 1/7 частина вчилися безкоштовно по бідності.

Учбове навантаження ремісничого училища складалося з щотижневих годин фізики, арифметики з рахівництвом, накреслювальної геометрії, чистописання, російської мови, літератури, фізики, основ технології обробки дерева і металу, досить багато годин малювання, співу. Учбова програма і плани були примірними, в них зміни і доповнення вносили викладачі.

Підручниками для викладання предметів служили: по закону Божому підручник Соколова, по російській мові "Етимологія і синтаксис" Кирпічникова, "Рідна мова" Соколова, по арифметиці і рахівництву - "Задачі" Малініна, "Арифметика" Голубова, "Фабричний курс рахівництва" Плотникова, "Геометрія" Вульліха, "Фізика для міських училищ" Малініна.

Училище мало в розпорядженні багату бібліотеку. Якщо в 1896 р. в бібліотеці було книг технічного змісту 53, посібників і підручників для учнів - 286, в кабінеті креслення, малювання і технології -101 книга і посібники, то в 1902 р. книг технічного і технологічного змісту було 171 назва, підручників і посібників для учнів - 378, періодичних видань - газет і журналів - 64, посібників з чистописання - 33. В кабінеті креслення і малювання було 217 посібників, таблиць, альбомів. Вже у момент відкриття училища інспектор П.О. Жиров ставив перед начальством питання про необхідність обладнати фізичний кабінет. Щорічно на придбання приладів виділялося від 500 до 1000 рублів. В 1901 році міністерство народної освіти виділило 2 тисячі рублів на дообладнання фізичного кабінету. Інспектор П.О. Жиров пожертвував під фізкабінет найбільшою кімнатою своєї невеликої квартири при училищі. У фізичному кабінеті налічувалося 192 прилади і наочні посібники, серед яких немало таких, про які багато нинішніх вчителів мало що і знають. Фізкабінет мав лабораторію.

Гуртожитку і пансіону училище не мало. Іногородні вчилися за платню від 6 до 10 рб. на рік, проживали в будинках бездітних городян і бідняків.

З моменту відкриття і до початку 1 Світової війни директором був Петро Опанасович Жиров, що народився в 1850 р., статський радник, закінчив Петербурзький університет в 1878 р. В училищі він викладав арифметику, геометрію, рахівництво, фізику. Мав тижневе навантаження 12 годин. За багаторічну працю в училищі був нагороджений орденами Станіслава і Ганни. Ймовірно, користувався великим авторитетом в губернському Правлінні, оскільки в 1902 р. очолював комісію по прийому нових будівель механіко-технічного училища в Маріуполі і середньотехнічного училища в Олександрівську. Крім того, П.О. Жиров був членом Ради училищ повіту, активним гроиадським діячем - одним із засновників музично-драматичного Товарисства, учасником самодіяльних спектаклів в Народному Домі.


В обов'язки інспектора училища входили відвідини уроків. У звіті за 1901-1902 рр. П.О. Жиров відзначає, що відвідував уроки креслення і російської мови, робив зауваження по відступах від програм, на педраді "розбиралися найбільш відповідні для ремісничих училищ методи і способи викладання". В училищі за ініціативою вчителя фізики більш детально вивчали машини із змінним тиском пари, пристрій паровозу - для майбутніх помічників машиністів. Більш детально вивчалися динамомашини, методи вимірювання одиниць струму- для майбутніх машиністів електростанцій і підйомних машин копалень. При вивченні арифметики задачі складалися на розрахунки складу розчинів для майбутніх працівників солеварних і содових заводів Бахмутського повіту. Тут математик П. О. Жиров здійснював "зв'язок викладання з життям" (віяння 50-х рр. XX сторіччя). Вперше в курсі технології металів були введені поняття про устрій доменних, пудлінгових і сталеплавильних печей, що "викликається місцевим характером промислової діяльності", відзначав в звіті П.О. Жиров.

Значне місце педколектив училища приділяв аналізу вихованості учнів: проблемою був вплив сім'ї на учнів, оскільки вони дуже багато часу знаходилися в училищі, а батьки були зайняті промисловими і торговими справами. З приводу порушень поведінки батьків запрошували в училище. З 105 учнів в 1902 р. мали "5" по поведінці -101, "4" - тільки 3. Серед вчинків наголошувалися витівки і зайва жвавість відповідно віку, бійки один з одним, лінощі, ненавмисне псування майна, пропуски занять. П.О.Жиров відзначав, що "учні мають слабі прагнення до самоосвіти шляхом позакласного читання, розумовий розвиток посередній". У випускному класі, на думку лікаря Стебельського, фізичний розвиток набагато обгоняв розумовий, "етичний стан учнів дає підстави бажати кращого".

Почесним доглядачем (за теперішніх часів це голова державної екзаменаційної комісії) був директор Брянцевської соляної копальні гірничий інженер колезький радник Михайло Миколайович Лямін, що народився в 1861 р., закінчив Гірничий інститут, мав ордени Ганни і Станіслава. Священик Покровської церкви Платон Никифорович Шумов був законовчителем. Серед викладачів в 1902 р. ми зустрічаємо вчителя Вищого народного училища К.О.Прохватилова- викладача ремісникам російської мови і чистописання, М.М. Смельніцького - викладача російської мови, М.І. Мазуріна, викладача малювання. М.І. Мазурін народився в 1871 р., закінчив Строгановське художнє училище, служив в Орлі і був звідти запрошений в Бахмут. У фондах Артемівського краєзнавчого музею є футляр креслярської готовальні Миколи Мазуріна, учня 3-го класу Строгановського училища, вручений йому за успіхи в малюванні в 1890 р. М.І. Мазурін в училищі виконував обов'язки класного наглядача (за теперішніх часів - класний керівник), завідував бібліотекою, був секретарем педагогічної Ради. В 1898-1902 рр. художні роботи ремісників спрямував інспектор П.О. Жиров на Всеросійську Промислову виставку (разом з промисловими виробами, кресленнями, фотографіями), в Академію малярства. Можливо, саме М.І. Мазуріну зобов'язано було ремісниче училище створенням прекрасної фотомайстерні і однієї з найбагатших в учбових закладах Бахмуту бібліотеки. Завідуючим майстернями були Олександр Миколайович Красковський, 1870 р. н., що переїхав в Бахмут з Вольська, і Костянтин Васильович Орлов. Вчителем співу в училищі був Г.А. Макогон, церковний регент і вчитель співу Благовіщенської ЦПШ. Лікарем училища був Володимир Максиміліанович Стебельський, почав працювати в Бахмуті земським лікарем 27 листопада 1885 р. Секретарем училища служив Григорій Кузьмич Погорєлов, 33 років, що закінчив в 1885 р. Бахмутське міське училище.

При училищі існував склад готових виробів учнів і магазин для продажу цих виробів. Опікунська Рада навіть планувала видати Каталог товарів, що продаються в училищі. Будь-який житель міста міг в училищі замовити для себе ті або інші вироби, інструменти, товари. Так, в 1902 рб. учні виконали на продаж малий свердлувальний верстат за 25 рб., рахівниці класні за 15 рб., поліровану скриню, етажерки і полиці для книг для городян, столи для народної аудиторії Народного Дому, тумби,-столи. Таких замовлень було на 132 рб. В магазині училища виготовлених учнями товарів було на 4546 рб. Були продані свердлувальний верстат на чавунній базі за 150 рб., токарний по металу ножний верстат за 100 рб., багато шаблонів, ключів гайкових, молотків. Це дозволило отримати додатково до бюджету училища 342 рублі. Учні виконували замовлення по литву з гіпсу різних виробів - статуеток, ліпнини для будинків. Зрозуміло, що все це було неможливо без доброї матеріальної бази учбових майстерень, фотолабораторії, токарної, слюсарної, ливарної. В столярній майстерні було встановлено 5 верстатів і 24 верстаки, а на учнів було 774 набори інструментів. В слюсарно-токарній майстерні були встановлені діючі парові машина і казан, 21 верстат для обробки металу, напильників було 2303. В кузні учні працювали на п'яти ковадлах, чотирьох міхах. В столярній, слюсарній майстерних були майстри-практики, машиніст по обслуговуванню парових машин, коваль і два молотобійці.

Для роботи учнів в майстерних щорічно придбалося у великих кількостях "залізо різних сортів", сталь інструментальна сортова, чавун, мідь, олово, свинець і цинк у зливках, мідь сира десятками пудів. Отримувалися і окремі інструменти, мітчики, розгортки, ключі, кронциркулі, кліщі, струбанки, гладилки, кувалди, деталі машин.

Поєднання учбового корпусу з майстерними створювало певні незручності, оскільки "пристрій клозетів, майстерень і відсутність роздягалень заважали підтримувати чистоту приміщень і повітря", відзначав лікар Стебельський.

Іспити в училищі проходили в кінці травня. На них були присутні Почесний доглядач Лямін, член Опікунської Ради інженер Д.Д. Ремпель - власник металоливарного заводу.

У 1902 р. опікун училища В.І. Першин порушив перед міністерством народної освіти питання про створення електротехнічного класу. Дії В.І Першина були на перспективу.

Училище давало високу професійно-технічну підготовку. З 1-го випуску в 1899 р. (79 учнів і 21 практикант) в Штейгерські училища поступило 3, на заводах і копальнях повіту працювали 14 чоловік, в Одеське училище мистецтв поступив 1 випускник. Як правило, випускники вже наперед були відомі власникам підприємств і копалень достатньою глибиною знань і технічної підготовки; тому рекомендацію педагогічної і Опікунської Ради попросили всього 5 випускників.

Педагоги і лікар Стебельський уважно стежили за здоров'ям учнів. За рік учні відвідали лікаря і земську амбулаторію у 840 випадках, ліки одержували безкоштовно в міській аптеці. В училищі на нещасні випадки була аптечка першої допомоги. Один учень помер в лікарні від запалення нирок. Найбільш часто учні хворіли на малярію (21 випадок), грипом і ГРЗ (31 випадок), гастритами (12 випадків), ревматизмом (8 випадків), було багато забить, порізів, опіків.

В училищі був жорсткий відбір учнів під час вступу. В 1901 р. з 71 охочих вступити 35 не були прийняті по слабих знаннях, був високий відсів - до 19% щорічно (за бажанням батьків і через неуспішність). На повторний курс було залишено з 119 учнів - 31.

Соціальний склад учнів - дітей торговців і ремісників - 40, службовців на фабриках і копальнях - 17, землевласників -17, урядовців - 3, з міщан 31. Це ще раз підтверджує, що училище в соціальному плані орієнтувалося на підготовку кадрів для торговельно-промислової сфери. З числа учнів було 16 євреїв, 1 німець.

Проблеми, що виникли при прийомі учнів на початку XX ст., загострилися в 1908 р.: великий наплив, слабка підготовка випускників церковно-приходських шкіл. Міністр народної освіти фон Кауфман з 7 червня по 17 листопада 1908 р. розглядав клопотання Думи про відкриття підготовчого класу в ремісничому училищі. По Положенню про училища 1872 р. це було передбачено. Питання було передано в Державну Раду, бюджетну комісію III Державної Думи. Комісія вивчила питання по докладу депутата А.І. Куломзіна. Розрахунок показував, що на утримання підготовчого класу необхідно було 1,8 тис. рб. - з платні за навчання 300 рб., із зароблених училищем коштів - 600 рб., від Думи і земства - по 250 рб., від казначейства - 440 рб..

14 листопада 1908 р. Микола II наклав на Законі про відкриття підготовчого курсу в училищі резолюцію "Бути по сьому". Підготовчий клас мав наступний розклад: Закон Божий — 2 години, російська мова - 4 години, чистописання - 2 години, арифметика - 4 години, географія і історія - 2 години, малювання - 2 години, креслення - 2 години і щотижнева практика в майстерні -18 годин.

8 січня 1908 р. Рада міністрів дозволила відпустити 46 тис. рб. на будівництво електротехнічного класу - лабораторії, 79 тисяч рублів - на нову ливарну майстерню, 1,8 тис. рб. - на дві квартири для наглядача (класного керівника) і служителя, а також будівництво нових господарських споруд училища.

ШТЕЙГЕРСЬКЕ УЧИЛИЩЕ

Потреби геології, геодезії та гірничої справи Донбасу вимагали підготовки кваліфікованих кадрівє

Інспектор Лисичанської штайгерської Школи Курбановський у 1886 р. повідомив Зїзд промисловців Півдня Росії, що на утримання на рік виділено 15 тис.р., 40 учнів мали степендії по 88 рб. та безкоштовне навчання. Платня за навчання складала 20 рб. на рік. Від Бахмутського земство 2 учня мали стипендії по 130 рб.

Всього учнів 87. Навчання тривало 3 роки.

Учні мали такі витрати: квартира 9 р., чай і цукор 2 р., прання білизни 1 р., освітлення 25 к., баня 40 к., мило 20 к. Одіг складався: 2 пари чобіт по 8 р. на 2 роки, 3 блузи по 15 р., картуз формений 2 р., пальто 20 р. на 4 роки, пасок форми 2 р.

Склад учнів був таким: з місцевих селян 14, разночинець 1, духовний 1- з Лисичанська. З Бахмутського повіту селян 5, міщан 4, духовних 1.

З інших повітів Катеринославської губернії 11 учнів. З ВД 15, 9 козаків. З губерній Харківської 6, Таврійської 2 (серед них 2 дворянина), з Херсонської, Чернігівської, Київської, Орловської, Курської, Ковельської, Гродненської, Мінської, Могильовської, Волинської, Віленьської, Олонецької, Пермської від 1 до 5 учнів.

Учні часто дуже погано харчувалися, тому шукали приробітку-давали благодійні вистави.

Серед учнів були навіть іудеї; Самсон Штейн мав допомогу 20 р. за навчання, Меір Рубінштейн на їжу.

У 1887 р. промисловці Півдня пожертвували 1300 р. допомоги, які стали ссудами квартировластникам.
Шкільна освіта при заводах мала такий вигляд:

Юзівка шкіл вчителів учнів витрати

1904 6 28 1009 33613 р.

1907 8 39 729\499 47710 р.

1911 10 59 941\645 70407 р.

2 бібліотеки-читальні для дорослих


Макіївка

1904 - - - -

1908 1 6 213\180 6655 р.

1911 2 7 202\159 7689 р.

Торецьке (Єнакієве)

1904 - - - -

1908 1 1 38\19 630 р.

1911 1 1 29\19 1600 р.

Костянтинівка

1904 1 2 18\21 1395 р.

1908 2 3 54\29 1358 р.

1911 2 3 54\45 1344 р.


Дружківка

1904 1 9 112\122 6500 р.

1907 2 17 450\170 11480 р.

1911 3 15 377\295 13162 р.

Бібліотека
Краматорськ

1904 1 3 45\48 1339 р.

1908 1 4 70\70 2400 р.

1911 1 4 97\88 2200 р.

Треба зазначити, що чисельність дітей у заводських школах росла повільно, з 1908 р. більшу частину вчителів стали складати жінки.

СІЛЬГОСПШКОЛА

Для підвищення сільськогосподарського виробництва в умовах посух півдня України Міністерство Державного майна в 1880 р. затвердило план створення кількох казенних господарств Зрахзкових зрошувальних ділянок. В Катеринославській губернії для побудови гідротехнічних споруд одним із зручних місць були землі по обидва боки річок Кам'янки і Плотви, притоків річки Бахмут біля сіл Радивонівка та Чорногорівка ( ст. Яма з 1912 р.). Департамент землеробства і сільської промисловості по узгодженню з Міністерством майна в 1881 році передав 5250 десятин (2126 кв. саженів) землі для новоутвореної Кам'янської зрошувальної дільниці. спочатку побудували житло, кухню, конюшні, складські приміщення. До осені 1881 р. було завершено зведення на річці Кам'янці водосховища об’ємом 3500 куб. сажнів води. Будівельні роботи виконувались з використанням ручної праці і живої тяглової сили (воли, коні). Це перше водоймище із побудованих в Катеринославській губернії. Вода самопливом по водопровідних каналах подавалася на поля площею 300 десятини. Ніжньо-Кам'янське водосховище (став №1) було дослідно-показовою спорудою. Вгору на схід по річці Кам'янці спорудили Верхньо-Кам'янське водосховище (став № 2). На річці Плотві (впадає в річку Кам'янку) побудували Ніжньо-Плотвинський став № 3, а вище по течії - став № 4. Площа водосховищ (всього було 5 ставків) займала 87 десятин (1200 кв. сажнів).

2 червня 1903 р. підполковник Новгородського піхотного полку-топограф В.О. Городцов почав проведення археологічних досліджень Бахмутського повіту за дорученням Археологічної Комисії Імператорського історичного музею (Москва). У його ообистих щоденниках залищився опис методики побудови водосховищ Кам’янської ділянки. Спочатку розчищалися яри до материка, поглиблювалися відкоси, під греблею копали 2 траншеї упоперек глибиною у кілька сажнів. Ці траншеї до водопідпорного шару і затампоновувалися глиною. Під греблею 2 такі траншеї - зсередини водоймища та по довжині греблі. Греблі мали висоту у 18 сажнів, з утрамбованої глини, обсаджені кущами та деревами. Надлишок води відводився спеціальною канавою поза гребель. Якщо було кам’яне дно, то створювали кілька каскадів-ям, щоб зменшити швидкість води. Городцов, як топограф, навіть намалював розріз греблі та план водосховища. Вода по каналах спрямовувалась на зрошувальні площі для поливу овочевих, кормових і зернових культур. На щедрих землях Кам'янської зрошувальної дільниці помітно підвищилась врожайність. В 1907 році з однієї десятини збирали озимини 189 пудів, ярих - 71 пуд. Вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, просо, соняшник. В садах росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина, малина, агрус.


Була відведена земля під розсадник-розплідник садових культур. Тут вирощувались саджанці декоративних дерев та кущів. Були також тваринницькі ферми. Помел борошна здійснювався паровим млином. Досить швидко господарство стало прибутковим. Вироблена високоякісна продукція продавалася не тільки в Бахмутському повіті, а і за його межами. Прибуток без оренди в 1907 р. склавши 31380 рб.

Катеронославське губернське земство у 1910 р. присудило малу золоту медаль Кам’янській зрошувальній дільниці за насіння ярої білокорки, арнаутки, озимої червоної остистої та проса метельчастого, від Виставкового Комітету малу срібну медаль за «за колекцію яблук промислових сортів, ...плодові та декоративні рослини» та 2 малі срібні медалі за йоркширських свиней та тропширських овець. При Кам'янській дільниці створили метеорологічну станцію з самопишучими приладами для спостереження у вищих шарах атмосфери, чашковий барометр, психрометри, гігрометр, голіограф, прилад Кнорре, годинник Едісона та інше. Згодом Кам'янська метеорологічна станція стала однією з кращих на Україні. Головна обсерваторія Росії направляла нові змійкові прилади на Кам'янську метеостанцію для дослідження, наладки, після чого ці прилади надсилались на метеостанції інших губерній. Кам'янське господарство розвивалось інтенсивно. Для роботи в сільськогосподарському виробництві були потрібні спеціалісти. 27 липня 1907 р. Департамент Землеробства прийняв рішення відкрити у Кам'янці учбовий заклад. Розпочали роботи з проектування сільськогосподарської школи першого розряду, доступної для навчання нижчих прошарків населення. Інженер Дітерікс склав кошторис на будівлю Школи на 107 тис. рб.

Гласний земства лікар М.І. Новгородцев займався вибором місця будівництва. 7 квітня 1910 р. Управа розглянула та затвердили креслення будівель Ямської школи на 140 учнів. Депатрамент землеробства вимагав змін проекту, даних про вартість будматеріалів та робітників.

25 квітня 1910 р. Управа вирішила мати 60 учнів.

У 1910 р. побудували триповерховий будинок - учбового корпусу. На перших двох поверхах розташовувалися аудиторії для зайняти. 3-й поверх -велика, простору актова зала. В 1911 р. новий навчальний заклад прийняв перших учнів, викладали досвідчені вчителі. Школярі, крім теоретичних знань, отримували практичні навички в Кам'янській зрошувальній дільниці. Після 3-річного навчання із агрошколи випускались кваліфіковані спеціалісти: агрономи, меліоратори, зоотехніки і вчителі для народних шкіл. Необхідна кількість випускників залишалась для роботи в Кам'янській дільниці.

У травні 1912 р. Департамент землеробства відпустив Бахмутському земству на розбудову Ямсько-Кам’янського училища субсидію 30 тис. рб. і на 1913 р. - 17,4 тис. рб. Були споруджені сільськогосподарські майстерні в 1914 р.

Керівником Воронцов, земство виділило 30 стипендій для учнів. Міністерство виділило 19 тис. рб., земство - 4500 рб., встановили оклад директору 2500 рб. в рік.

Школа мала 137 десятин землі, управляючим господарством був Г.П.Фіалковський, на 3 роки на підсобне г-во виділялося 15 тис. рб..

Одним з викладачів цього училища був Журавльов, серед перших учнів в 1914-1916 рр. - майбутній видатний український поет Володимир Сосюра.

Училище мало прекрасну бібліотеку - 130 книг, переданих Департаментом землеробства і Бахмутською земською Управою, дарованих М.М. Золотовим. В 1914 р. цією бібліотекою користувалися 32 особи, було прочитано 634 книги. Бібліотека виписувала журнали "Сільський господар", "Хуторське господарство", "Хуторянин", "Хлібороб", "Південне господарство", "Бджільницьке життя", "Бджола". Селянам повіту було роздано до 1000 плакатів про сільгоспвиробництво (у тому числі О.Г. Гаршина "Про насіння для посіву і про смітні трави").




Каталог: olderfiles
olderfiles -> Все секретное и тайное всегда вызывает повышенный интерес общественности
olderfiles -> У. Ф. Олбрайт Величина еврейского "долга" шу­мерам становилась очевиднее день ото дня в результате посте­пенного, кропотливого проникно­вения в шумерскую литературу
olderfiles -> И с настоящим английским юмором справочник
olderfiles -> Нажмитдин мухитдинов
olderfiles -> Мухитдинов Нажметдин Баукеевич
olderfiles -> История создания и развития
olderfiles -> В книге на основе изучения и обобщения действующего горного законодательства и практики использования недр в Казахстане анализируются понятие и особенности горных правоотношений, принципы пользования недрами, правовые основы
olderfiles -> В качестве замены или дополнения речи; отношение окружающих к состо-янию речи ребенка; занимался ли с логопедом, каковы результаты
olderfiles -> Общество исследователей истории Ряжского края им. В. И. Гаретовского


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет