Казка про те, як податки зникли, або «Казка для дорослих»



жүктеу 132.52 Kb.
Дата10.05.2019
өлшемі132.52 Kb.
түріЗакон


Казка про те, як зникли податки, або «Казочка для дорослих»

Автор роботи :

учениця 5А класу

Харківської ЗОШ № 70

Венжега Олександра

( Орджонікідзевський район )

м. Харків

Казка про те, як зникли податки, або «Казочка для дорослих»
Жили-були колись в одній Державі Закон про державний бюджет та Бюджетний Кодекс. Були вони хорошими друзями, бо мали багато спільних інтересів.

Прийшов якось Закон до Кодексу та й говорить :

- Послухай, Кодексе, а чи не здається тобі, що дуже багато статей в нас з тобою присвячено податкам. Їх же сила-силенна : і на прибуток, і на додану вартість, і акцизний, і на нерухомість, а про місцеві я взагалі мовчу - їх і порахувати неможливо. Саме через ці податки ми з тобою такі товсті та великі, читати нас тяжко, тому і читає нас дуже мало людей.

- Згоден я з тобою, друже, повністю, - відповів Кодекс. - А податкових інспекції скільки в нас через ці податки, і роботи у працівників цих інспекцій просто непомірно: слідкувати за тим, щоб всі податки своєчасно сплачувалися . А що, як спростити життя і податковим інспекторам, і людям, які сплачують податки, щоб не витрачали вони на ці податки свій час та кошти.

- Та й нам з тобою краще стане, - підхватив товариша Закон. - Станемо ми з тобою стрункими, підтягнутими, статей у нашому змісті зменшиться, а читачів прибавиться.

- Давай ми з тобою виключимо всі податки з наших текстів, - запропонував Кодекс.

- Гарна думка , - погодився Закон. - Пішли сходимо до Конституції, запропонуємо їй нашу гарну ідею.

Конституція була Закону та Кодексу майже подругою, незважаючи на те, що в Державі вона була значно головнішою за них. Вона була не лише найголовнішою, а й найрозумнішою, бо в школі гарно навчалась. Закон та Кодекс завжди ділились з нею своїми найкращими ідеями й отримували безцінні поради.

Так от, Конституція спокійно вислухала друзів, і хоча запросто могла б їм наказати геть викинути такі дурні ідеї з голови, вона вирішила провчити самовпевнених товаришів. Тому вона відповіла так :

- Якщо ви впевнені в тому, що це не завадить, та буде корисним і для людей, і для вас, і для Держави, я вам заважати не буду. Чиніть так, як вважаєте за необхідне, ви ж уже дорослі хлопці. Але пам’ятайте, що за всі вчинки, як за гарні, так і за не дуже гарні, потрібно нести відповідальність.

Зробили Кодекс та Закон по-своєму. Ось так і зникли одного разу у цій Державі всі-всі без винятку податки.

Після цього Закон та Кодекс дійсно почали худнути. Стали легшими, стрункішими, симпатичнішими. І нібито нічого погано і не сталося в перші декілька днів. Навпаки : працівники податкових інспекцій відпочивали, інші люди перестали носити до податкових інспекцій звіти та декларації, ніхто не стояв у чергах та не марнував кошти на податки. Так тривало декілька днів.

Аж ось через деякий час почалися відбуватись такі події, яких Закон та Кодекс навіть в страшному сні передбачити не могли.

Все розпочалося з того, що Держава перестала виплачувати заробітну плату вчителям та лікарям. Потім Держава перестала виплачувати пенсії всім пенсіонерам. А потім Держава не змогла допомагати сім’ям з дітьми та всім тим, хто потребує її допомоги.

Люди, які перестали отримувати заробітну плату, відмовилися повертати банкам кредити, які позичили в них. Всі банки звернулись за допомогою до Держави, але в Державі зовсім не було коштів і вона нічим не змогла допомогти банкам, лише сказала : «До мого бюджету перестали надходити кошти, бо «розумники», які погано навчались в школі, Закон та Кодекс, скасували всі податки – захотілось їм бути стрункими та тендітними».

Одним словом, в Державу прийшла велика і страшна Криза, яка сказала : «Яке тут чудове місце для життя!»

Тоді всі без винятку люди оцінили важливість податків і сказали : «Не потрібні нам такі Закон та Кодекс, які заважають нам жити спокійно та забезпечено. Знищити їх потрібно і прийняти новий Закон та новий Кодекс, які б захищали наші інтереси! »

Почули таке Закон та Кодекс і побігли мерщій до Конституції. Добре, що бігати вони за цей час навчились швидко, бо дійсно схудли і зайва вага їм не заважала. Так от, прибігли вони до Конституції і говорять :

- Конституціє, подружко, порятуй! Люди говорять, що ми їм лише шкоди завдаємо і хочуть нас знищити! Що нам робити? Ми ж не хотіли такого безладдя. Ми хотіли, лише спростити всім життя.

- Знаєте друзі, буде вам на майбутнє наука про те, як не в свої справи втручатися. А тепер біжіть мерщій до Конституційного Суду, бо він єдиний у нашій Державі, хто може вам допомогти в такій ситуації, - відповіла на це Конституція.

Конституційний Суд був поважним сивим дідусем-чарівником, який жив у величезному гарному будинку і завжди ходив у довгому червоному кожушку. В нього був найбільший авторитет у Державі, а займався він тим, що з”ясовував найбільш вагомі суперечки та конфлікти. Допомагав у цьому чарівний сріблястий молоточок, яким він користувався замість чарівної палички.

Вислухав Конституційний Суд друзів і сказав їм таке : «Допоможу я вам, хлопці, але не тому що я вам співчуваю. У першу чергу я співчуваю всім людям, яким ви своїми ідеями наробили стільки лиха. А по- друге, якщо я зараз не допоможу вам, то не лише вас у цій Державі не буде, а і я тут працювати більше не буду. Бо навіть моє життя залежить від того, чи своєчасно до державної казни надходять податки.»

Промовивши такі слова, Конституційний Суд стукнув по столу своїм чарівним молоточком і поновив у державі всі без винятку податки.

До Кодексу та Закону потрапили статті, які вони до цього викинули. Друзі знову стали великими та складними для читання. Але на душі в них стало так легко, як ніколи. А в Державі нарешті запанувала стабільність : запрацювали школи, лікарні, банки та податкові інспекції. А Криза з цієї Держави втекла геть.

- А тепер ідіть, друзі, - сказав Конституційний Суд, - І пам’ятайте : не вам змінювати те, що не вами прийнято! Сплачувати податки люди придумали задовго до того, як виникли ви. Якби не податки, то не було в цій державі ні вас, ні мене, ні Конституції, та й держави б самої не було взагалі. Так що давайте зробимо так : кожен з нас буде займатися своєю справою і не буде втручатися в ті справи, в яких нічого не тямить.

Ось така повчальна казочка про те, як в одній державі одного разу зникли всі податки.



Маленька історія про виникнення податків
( казка)

Автор роботи :

учениця 5А класу

Харківської ЗОШ № 70

Венжега Олександра

( Орджонікідзевський район )


м. Харків


Маленька історія про виникнення податків

( казка)
Це було дуже давно, ще в ті далекі часи, коли всі люди тільки-но навчилися добувати вогонь та готувати на ньому. Всі вони займалися однією справою : полювали, ловили рибу і завдяки цьому жили. Ходили люди в одязі, пошитому із шкур тварин, і жили великими колективам, які в нашій історії називаються «племенами».

Тоді ще не було ні країн, ні кордонів, ні різних народностей, ні професій.

В одному такому племені серед інших людей жили друзі : Найрозумніший, Найдобріший, Найкмітливіший, Найспритніший та Найчесніший. А вождем у цьому племені був Найсправедливіший.

І ось одного разу прийшов Найчесніший до Найдобрішого і сказав таке :

- Найдобріший, брате, я знаю - ти майстер у лікуванні людей : знаєш всі лікарські трави, вмієш робити відвари і ти по-доброму ставишся до хворих. Допоможи мені - вилікуй мого сина, він захворів.

- Я б з радістю допоміг би тобі, Найчесніший, - відповів йому Найдобріший, - та зараз я маю іти на полювання, хоч я зовсім не вмію полювати на тварин. Але правда в тому, що, якщо я не буду займатись полюванням кожного дня, моя сім’я помре від голоду. Я не можу допомагати твоєму сину в той час, доки моя сім’я голодна.

Засмутився Найчесніший, але тут у нього сяйнула думка :

- А знаєш, Найдобріший, - сказав він, - давай підемо вдвох до Найспритнішого. Він справжній мисливець, він любить і вміє полювати, він знає всі місця в лісі, де можна вполювати тварину. Найспритніший ніколи не повертається додому без здобичі. Ми попросимо його тобі допомогти.

- Ходімо, - погодився Найдобріший .

Прийшли Найчесніший з Найдобрішим до Найспритнішого і мовили так :

- Найспритніший, брате, допоможи! Ми знаємо, що ти чудовий мисливець. Допоможи Найдобрішому вполювати для його сім’ї здобич. Нам дуже це потрібно.

- Якщо ти йому допоможеш, Найдобріший зможе спокійно займатися лікуванням мого сина, - сказав Найчесніший.

- Я б з радістю, - відповів на це Найспритніший, - але саме зараз я дуже зайнятий. Мене чекає велика мандрівка : я маю іти до сусіднього племені, щоб обміняти м’ясо та шкури впольованих мною тварин на зерно, з якого я міг би випекти хліб.

Моя сім’я вже декілька днів не куштувала хліба. Якщо так буде тривати і далі, близькі мені люди почнуть хворіти. Я не можу відмінити подорож, хоча дуже хочу допомогти Найдобрішому.

Засмутились Найчесніший з Найдобрішим. Але тут у Найчеснішого знову з’явилась ідея.

Послухай, Найспритніший, - сказав він, - я знаю, хто нам може допомогти. Я чув, що Найкмітливіший постійно мандрує. Він знає, де і на що можна обміняти здобич та шкури. Він вправно і вигідно вміє домовлятись і укладати угоди про обмін. Він тобі допоможе.

«Потрібно іти до Найкмітливішого», - вирішили друзі.

І ось прийшли вони всі до Найкмітливішого.

- Найкмітливіший, друже, допоможи нам! - почали благати вони. - Ти вправно вмієш вести обмін, ти чудово знаєш в якому племені можна знайти зерно і вдало виміняти його на м’ясо. Зроби це для Найспритнішого. Тоді Найспритніший зможе допомогти Найдобрішому, а Найдобріший виручить Найчеснішого.

- Та я б з радістю допоміг би вам, друзі, але не можу. Я зараз дуже зайнятий. Зараз я маю займатися навчанням своїх дітей, хоча я і не зовсім тямлю в питаннях виховання. Я б сам з радістю довірив би це людині, якій подобається навчати інших, наприклад - Найрозумнішому. Але хіба ж він погодиться, у нього, мабуть, своїх справ багато.

- Давайте підемо до Найрозумнішого, - сказав Найчесніший, - адже недаремно в нього таке ім’я. Якщо він і не допоможе Найкмітливішому, зате він може дати нам всім якусь пораду.

Найрозумніший уважно вислухав друзів і сказав так :

- Наша спільна проблема в тому, що ми всі займаємося всім без винятку, для того, що нашим сім’ям краще жилося. Ми такі зайняті, що не можемо допомогти одне одному через те, що в нас не вистачає на інших часу. Але ми хочемо допомагати одне одному, а також ми хочемо, щоб вся робота у нашому племені виконувалась якісно і саме тими людьми, які мають хист виконувати цю роботу. Адже в нашому племені є і Найталановитіший, який чудово будує печери, і Найсміливіший, який здібний воїн та вправний захисник. Але вони також не мають можливості допомагати іншим за допомогою своїх здібностей, бо витрачають свої сили на інші справи.

- Порадь нам що-небудь, - попросили друзі, - адже ти Найрозумніший.

- Всім нам треба іти до Найсправедливішого, - відказав Найрозумніший, - Він єдиний, хто є головним серед нас, ми все йому пояснимо і попросимо допомоги. Ми попросимо його змінити наше життя.

Уважно вислухав Найсправедливіший своїх гостей. Довго він думав над розповіддю друзів. А потім сказав так :

- Слухайте уважно, друзі мої! Я, як старійшина племені, віднині вводжу нові правила в наше життя. Відтепер свої здібності та хист ви будете використовувати не лише за для себе, а і за для інших людей. Кожен буде займатися улюбленою справою. Найрозумніший буде навчати всіх дітей нашого племені. Найдобріший буде лікарем. Він буде всіх лікувати. Найспритніший - мисливцем, Найкмітливіший - буде займатися торгівлею. Найталановитіший буде будувати житло. Найхоробріший буде воїном, бо нам потрібен надійний захист від ворогів.

А найважливіше - це те, - продовжив Найсправедливіший, - що віднині залишки всіх ваших прибутків, ви будете приносити в єдину казну племені, з якої я буду рівномірно розподіляти доходи між людьми нашого племені. Так ми забезпечимо гідне життя і лікареві, і вчителеві , і воїну, і будівельнику, і дітям , і найстарішим членам племені.

Ось так і виникли перші податки. Завдяки їм, плем’я, про яке я Вам розповіла, поступово перетворилося в міцну державу. Як тільки - но люди навчилися читати та писати, у цій державі з’явились закони. І першим був Закон про податки.

А Найчеснішого Найсправедливіший в цій державі призначив податковим інспектором.



Хто головніший ?
( казка)

Автор роботи :

учениця 5А класу

Харківської ЗОШ № 70

Венжега Олександра

( Орджонікідзевський район )

м. Харків

Хто головніший ?

( казка)
Жили собі, були собі двоє друзів - два податки . Один податок був Загальнодержавний, а інший - Місцевий. Так їх всі і звали. Товаришували наші герої з давніх – давен і ніколи не сварились між собою.

Але ось одного разу виник між нашими друзями спір. Посперечались вони - хто з них важливіший.

- Я мешкаю у державному бюджеті, за рахунок якого живе вся країна, а ти мешкаєш у місцевому, який забезпечує лише одне місто, тому я головніший за тебе, - сказав Загальнодержавний Податок.

- Але ж з міст, сіл та селищ, які живуть за рахунок місцевих податків, складається вся наша країна. І якби не було нас, місцевих податків, наша країна не була б такою розвинутою, - відмовив на це Місцевий Податок.

Дуже довго сперечались друзі з цього приводу і врешті - решт пішли подорожувати країною, щоб дізнатись правду - хто ж з них двох найголовніший.

Ішли вони, ішли і дійшли до Школи. Зайшли вони в середину і побачили учнів, які в ній навчаються та вчителів, які в ній працюють. Приміщення Школи було гарним, відремонтованим, з сучасними меблями та комп’ютерними класами. Вирішили наші герої запитати у Школи, хто з них важливіший, тому звернулись до неї так : «Тітонько школо! Допоможи нам вирішити суперечку :


Ми веселі та пригожі,

Між собою дуже схожі,

Сперечаємось весь час –

Хто ж найкращий поміж нас?

Хто із нас найголовніший,

Найважливіший, сильніший?»


Задумалась Школа і сказала :

- Мені здається, що важливим є Загальнодержавний Податок, бо всіх моїх учнів та працівників забезпечує загальнодержавний бюджет. Але я впевнена в тому, що і Місцевий Податок є не менш корисним. Запитайте хоча б у мого доброго сусіда - Дитячого садочка. Він знаходиться зовсім поряд.

Прийшли друзі до Дитячого Садка і звернулись до нього : «Дядечку Дитячий Садок, допоможи нам :
Хто із нас найголовніший,

Найважливіший, сильніший,

Спір у нас іде весь час :

Хто ж найкращий поміж нас?»


Задумався над запитанням Дитячий Садок, а потім сказав так :

- Ви знаєте, друзі, мене відвідують багато маленьких діточок. Для них я маю чудові світлі кімнати з новими іграшками, книжками, маленькими та комфортними столами та стільчиками. Всі ці речі для діточок мені придбав місцевий бюджет, тому я вважаю, що Місцевий Податок є дуже важливим та корисним, але я не можу сказати, що без Загальнодержавного Податку мене б змогли побудувати.

Потім Дитячий Садок подумав ще трошки і сказав :

- Я раджу вам, друзі, звернутись з вашим запитанням до Податкової Інспекції, бо вона, як ніхто інший, розуміється на податках, і вона може вирішити вашу суперечку.

Вирушили наші товариші до Податкової Інспекції. Зраділа Податкова Інспекція, побачивши Податки.

- Що ж до мене привело таких приємних гостей? - запитала Податкова Інспекція.

- Здрастуй, тітонько Податкова Інспекція, - промовили податки, - виручай :
Хто із нас найважливіший?-

Виник спір такий у нас.

Не можемо ми порозумітись,

Сперечаємось весь час.


- Он воно що, - посміхнулась Податкова Інспекція, - скажу я Вам так, любі друзі : я хоч і велику в країні силу маю, але не я вирішую, який податок найважливіший. Я лише контролюю, щоб всі податки, і місцеві, і загальнодержавні, своєчасно сплачувались до бюджетів. А з вашим запитанням Вам потрібно звернутись до Закону. Він - єдиний, хто дасть правильну відповідь на ваше запитання. Тому не гайте часу та вирушайте у подорож. Я впевнена, що ваша мандрівка буде корисною для вас.

Знову вирушили друзі в дорогу. Довго мандрували вони по різним містам та селам. По дорозі їм зустрічались магазини, заводи, фабрики, інститути, фермерські господарства. Всі вони працювали і всі сплачували як місцеві, так і загальнодержавні податки. І ніхто з них друзям не зміг відповісти на запитання, хто з них є найважливішим.

Аж ось дійшли наші герої до Парламенту. З його дверей саме виходив Закон. Підбігли до нього наші податки і промовили :
- Здрастуй, друже дорогий!

Ти поважний весь такий ,

Ти велику силу маєш ,

Бо справедливість захищаєш!

Допоможи нам з’ясувати –

Хто з нас першість має взяти,

Хто із нас найголовніший,

Найважливіший , сильніший!

Ми здійснили довгу подорож, - сказали друзі, - ми обійшли безліч шкіл, лікарень, дитячих садків та підприємств . І ніхто з них не зміг відповісти нам на запитання : «Хто з нас найголовніший ?».

Усміхнувся Закон : « Ось ви самі і відповіли на ваше запитання. Ніхто не зміг вирішити вашу суперечку, ба насправді такої суперечки взагалі не повинно бути – бо немає серед вас ні найголовнішого, ні найважливішого. Всі податки, які існують в нашій країні, дуже значимі та корисні. І кожен з податків приносить користь якійсь конкретній державній справі.

Тому повертайтесь додому і пам’ятайте :
Ви, податки, всі важливі,

Всі корисні й справедливі,

То ж не будемо сперечатись,

Краще – справами займатись,

Щоб країна наша рідна

Була багата і чарівна.

Щоб держава мила наша

Завжди була, як повна чаша.»










Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет