Микола шатилов смерть на ім’я мерседес документально-історичні пригодницькі повісті Присвята – Жанні



бет3/17
Дата07.03.2018
өлшемі2.84 Mb.
#20213
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Є версія, згідно з якою ідея ліквідації Гайдриха навернулася на думку Вільямові Стефенсону12, а її опрацювання взяв на себе ляйтенант військово-морської розвідки, майбутній «батько» Джеймза Бонда – Ян Флемінг. Версія, може, й непевна, але те, що англійці хапалися як попівна заміж, – понад усякий сумнів.



12Вільям Стефенсон (1896-1989) – канадійський мільйонер, який, очоливши Координаційну службу безпеки Великої Британії, фінансував чимало її таємних операцій. Став прообразом агента 007 в романах Яна Флемінга.
Згорнувши Габчикового парашута, спадуни розшукали вантажний і все своє майно перетягли до захаращеної садовим реманентом сторожки.
Сторожка Антоніна Седлачка.
Скинули комбінезони, повиймали з мішків найконечніше, а решту – з парашутами та комбінезонами – забгали за купою мотлоху. Попоїли м’яса з бляшанки. Кубіш пішов на звіди. На північ від сторожки лебеніло село, на південь – лісистий згірок.
Ніч перекалатали в лісочку, яким поросла покинута каменоломня, в яскині.
Яскиня в Негвіздах.
Світанком вийшов на них по численних слідах лісник Алоїз Шмейкал. Довідалися, що село – не сподівані пльзенські Ейповиці, а Негвізди, які лежать за двадцять два кілометри від Праги.

Лопатки не винні
Габчикові дошкуляла нога, і Шмейкал через мірошника Бретислава Бавмана розстарався лікаря. А «сокіл»13 Бавман знався з Франтішком Піскачком, ватажком «сокольської» п’ятірки на празьких Височанах. Піскачек і притулив бойовиків в Еми Ходлової, на вілі, яка взимі стояла пусткою.


Франтішек Піскачек. Ема Ходлова. Бретислав Бавман.
Початком січня Кубіш навітав у Негвіздах Антоніна Седлачка, хазяїна сторожки. Частину знадіб’я забрав, а частину Седлачек заховав певніше.
13«Сокіл» – тіловиховна спілка, діяльність якої німці заборонили. Поділившися на п’ятірки, спілка діяла нелегально. Більшина тих, що стали до помочі атентатникам, походила з «Сокола».
Кубіш мав що вивозити: п’ятнадцять кілограмів плястичної вибухівки; п’ять кілограмів вибухівки звичайної; шість бомб (РТ mod. 73 МК І), дві ручні гранати Мільса; димові шашки; протитанковий міномет Spigot з міною (разом 60 кг); запальні шнури; капселі-детонатори; два кольти М1911 (А 1), два – М1903 (Pocket); чотири начинені пістолетні магазини, сто пістолетних набоїв розсипом; автомат «стен-ган» з двома запасними магазинами і сотнею набоїв; бойові ножі; польові компаси; кишенькові ліхтарики; лопатки; бляшанки з м’ясом; вітамінізований шоколад; боклажки з коньяком; еластичні бинти; таблетки на чищення води; таблетки на подолання втоми; капсульки з ціянистим калієм.
По третіх відвідинах лишилися в Седлачка ґумові оболонки з металевих контейнерів, бляшанки з англійськими написами, паковання, мішки... Небезпечне вереття закопав він у компостній ямі.
Зараз же по замаху гестапівці нікого у Негвіздах не займали. Наскочили аж у липні. Перенишпоривши Седлачкову хату, взялися за обійстя. Вигортали з ями компост. Кинули, коли Антонін Седлачек розлучавсь уже з білим світом.
А загадав же Франтішек Моравець: «...закопайте якнайглибше – лопатки маєте! – парашути, комбінезони та всі речі, що призначалися лише на час перельоту, а в разі чого закопайте також основне знадіб’я». Не закопали. Зашамоталися.

5. СМЕРТЬ НА ВЕЛОСИПЕДАХ
Ліда плюс Атя
У середу, двадцять сьомого травня, пізнього вечора, Гайнц Панвіц читав опис панянського велосипеда, який вранці привезли з Кірхмаєрової14 в гестапо:
14Нинішня Зенклова.
«Рама – чорна, лакована, із золотавим написом «Й. Крчмарж, Вело-Мото, Теплиці-Шанов» та оздобою у вигляді біло-червоної зірки; вилки – жовтаво-чорні; по ободах коліс – червоний опоясок завширшки дев’ять міліметрів; переднє колесо угнуто вправо (скоріше за все, наслідком зіткнення); у задньому колесі бракує шпиці, а його захисна сітка має значні пошкодження; на рукоятках керма темно-червоні картонажні наконечники; сідло шкіряне, брунасте, з вибитим знаком лебедя; брунаста торбочка на начиння; нікельована помпа з підніжком і ґумовою, завдовжки 25 см, рурочкою; заводське число – 40 363».


Злощасний велосипед.
Заводське число! Того самого вечора поліція шпорталась по прибутково-видаткових книгах теплицького «Вело-мото». За пусто-дурно! Не знайшли, хто й коли купив велосипеда з числом 40 363. Купив же його в серпні тридцять п’ятого Франц Голцнер своїй дочці Ліді. У Теплиці загощував закоханий в Ліду столичний гімназист Властимил Моравець. Атя. Коли ж Теплиці, як і вся Судетська область, відійшли під Німеччину, Голцнери замешкали близько Аті (Елішки Красногорської, 10/2).


Ліда Голцнерова. Атя Моравець.
Вийшов заказ мати жидівським сім’ям велосипеди. Ліда сховала свій в Марії Шебестової, та по часі...
«...зважила, що може покластися лише на тих людей, яких знає здавна, а такими були якраз Моравці. Атина мама помагала усім, що добігли халепи». Едіт Голцнерова15.
15Едіт Голцнерова (1925) – сестра Лідії, живе у шведському Гелсінборгу.
Уживаний Лідин велосипед (їздитиме ним Габчик) Марія Моравцова помістила в гаражі Йозефа Янечка, в якого вже стояв і новенький «Огар», яким їздив Ян Кубіш.

У закруті
У середу, двадцять сьомого травня, по восьмій годині, Кубіш з Габчиком узяли в Янечка велосипеди. Їхати мали якихось сім кілометрів. Дорога забирала двадцять п’ять хвилин. Вони встигали. На кермі в кожного висіло по замизканому портфельчику. В Кубіша – з двома бомбами, в Габчика – з елементами автомата: тіло (безшовна сталева трубка), замок, спусковий механізм, ствол і магазин. Відкидний залізний приклад Габчик спиляв: битиме від стегна.
Близько дев’ятої стали на трамвайній зупинці в Кірхмаєровій, крізь яку чотирнадцятка їхала з Лібні на Кобиліси. Дивилися просто в гирло вулиці В Голешовичках, яка під гострим кутом уганялася в Кірхмаєрову.


Лихоносне перехрестя.
Кубіш обіпер велосипеда на сітчастий пліт розсадника, Габчик неподалік – на ліхтарний стовп. Запнувши портфель пильовиком, який звисав йому з правої руки, навпомацки склав автомата.
Перейшли на той бік перехрестя під цегляний, з ґратами, паркан. Габчик – на кінці поворотної дуги, Кубіш – трошки нижче, в затінку крислатих лип, віття яких перевисало через паркан. Дев’ята п’ятнадцять, дев’ята двадцять... Мерседес не об’явився. Не об’явивсь і за півгодини. Чекання ставало невитерпним, било по нервах. Обидва безперестанку курили. Ручка Кубішевого портфеля просякла потом. Габчикові з мокрої долоні вислизав «стен». Ось-ось й вони братимуть на себе очі людей, що купчаться навпроти, на зупинці трійки, яка раз-по-раз підіймається сюди від Тройського мосту16.
16Нинішній міст Барикадників.
Того дня Гайдрих не поспішав. По обіді мав сісти за штурвал юнкерса-52. У постої «Вовче лігво» чекав на нього Гітлер17. Мило побалакав з Ліною, покатав на поні Зільке18, забавлявся з Клявсом19 і Гайдером20. Близько десятої Йоганес Кляйн, височенний жилавий блондин, подав під ґанок мерседес.
Йоганес Кляйн.

Кинувши на заднє сидіння шкіряний плащ, Гайдрих знічев’я обняв Ліну. Сказала: «Які ніжноти! Наче не знати на скільки летиш. Не лякай мене...».
17Двадцять сьоме травня могло бути останнім днем перебування Гайдриха в Чехії: Гітлер мав на думці настановити його намісником Франції.

18Зільке Гайдрих (1939) – старша дочка Гайдрихів. Закінчивши кар’єру манекенниці, провадила Будинок моди.

19Клявс Гайдрих (1933-1943) – старший син Гайдрихів.

20Гайдер Гайдрих (1934) – молодший син Гайдрихів, інженер, колишній технічний директор авіобудівельної компанії «Дорньє».
На вулицю В Голешовичках мерседес повертав з великим запізненням. На кругленькому годиннику в ясеневій панелі була десята тридцять чотири. На спідометрі – 20 км. Трамвайна зупинка перед правим поворотом не мала посадкового острівця. Наздогнавши чотирнадцятку якраз на зупинці, Кляйн, порушуючи правила, зачав об’їжджати її з лівого боку, а назустріч йому від зупинки «В Голешовичках» рушила трійка. Мерседес не влазив у простір між двома коліями. Кляйн мусив проскочити й наддав газу. На початку поворотної дуги швидкість була близько сорока кілометрів. Кляйна могло винести на хідник і кинути на цегляний паркан. Він ударив по гальмах.
Габчик скинув з руки пильовик, узяв «стена» напоготів. Коротка черга в груди, дві довші в голову... Натис на гачок. Тиша. Вів стволом зліва направо і натискав, натискав... Трясця твоїй матері! Кинувши автомата, побіг. А велосипед? Лишився, стягаючи смерть на Ліду Голцнерову. А кольт?

Colt M1911 (А1)

Під час американсько-філіпінської війни з’ясувалося, що малосильні дев’ятиміліметрові револьвери не відповідають умовам сучасних боїв. Зайшла потреба в сильних пістолетах. Полковники Джон Томпсон (автомат Томпсона!) та Луїс Ла Гарде обчислили, що такий пістолет мав би мати калібр не менш, як 11,43 мм. Саме в той час Джон Бравнінг колотивсь із своєю автоматичною «дев’яткою». Обізнавшись, що вимальовується військове замовлення, змінив калібр і, випереджаючи конкурентів, повіз пістолет на завод Кольта (Гартфорд, штат Конектикут). Сам стежив за виготовленням кожного гвинтика, і в березні 1911-го автоматичний пістолет Бравнінга було взято на озброєння під назвою «кольт М1911». Уславлений в боях Першої світової, він став пістолетом-легендою і по невеличкій видозміні сподобився назви почеснішої: «урядовий М1911 (А1)».
Кольт не затинався. Ніколи не вилітала з нього сліпа куля: мав два запобіжники (один замикав курок і шептало, а другий – спуск). Куля, що вилітала, несла в собі наслідок конче високої зупинної дії: била наповал й на далеку відстань, а постріл зблизька відкидав жертву на кілька метрів. Важкого (1 105 г), але похватного і плаского, з сьома набоями в магазині, кольта Габчик уклав за пояс і якби вчасно його вихопив... Не вихопив, побіг.
«Крім «нового» (neocortex), ми маємо і «старий» мозок. Обидва єднає лімбічна система, яка вможливлює нам виконання життєво важливих повинностей (з-поміж ними й тих, що виникають за обставин обтяжливих). Помилкою було б думати, що на наші чини впливає самий neocortex. Останній, звісно, впливає, та лише після того, як задоволено потреби старого мозку. Мозговий аналізатор установлює: задум не повівся, а далі все біжить по нотах, яких neocortex «не писав», бо активізувався засадничий, себто захисний, відголос організму: напад або втеча. Напад скоєно, наслідків нема. Залишається втеча, і запобігти їй годі. Виїмок становлять адинамічні психопати, які геть не мають емоцій». Ян Цімицький, психіятр.
Кляйн кинувся за втікачем. Габчик, згадавши за кольт, випалив з-за плеча. Мимо! Шарпався з вулички у вуличку – Кірхмаєрова, На Колінській21, На Запальчі22... Знов з-за плеча і знов мимо. Вивіска: Франта Бравнер. М’ясо. Ускочив. Ануж, німець не помітить. Помітив. Вибігши з м’ясарні, Габчик налетів на Кляйна. Спалах! Кляйн, хапаючись за кам’яний стовпчик, зсунувся на землю.
21Нинішня Габчикова.

22Нинішня Помезні.
У вагон сімнадцятого трамвая увійшов біля Тройського мосту низенький (164 см), без кепки, без пильовика, захеканий чоловік. Клопотав собі мозок: що сталося з автоматом?

Sten gun MK I

Коли в кінці весни 1940-го німці витіснили англійський експедиційний корпус з Франції, Англія відчула брак автоматів. За таких обставин Реджинальд Шепард з «Компанії легкої зброї» та Гарольд Тепін з «Королівського арсеналу» в Енфільді й склепали в поспіху невибагливий, дешевий (п’ять долярів), а найголовніше – технологічний (освоював його всякий завод) Sten gun MK I23. Багатьом заводам Генеральний штаб і замовив сто тисяч «стенів».



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




©kzref.org 2022
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет