Навчальний посібник у двох частинах



жүктеу 4.54 Mb.
бет8/22
Дата21.04.2019
өлшемі4.54 Mb.
түріНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22

Існування філософії релігії в широкому розумінні, тобто як експлікованого або імплікованого відношення філософії до релігії з моменту появи самої філософії. Несення філософією відбитку генетичного зв’язку з релігією на початкових етапах свого існування, оскільки багато її тем і питань перед тим були предметом міфологічних уявлень, частиною релігійної мудрості, компонентом культової практики. Виконання європейською філософією апологетичних і службових функцій по відношенню до християнства, коли воно стало пануючим світоглядом. Оформлення свого саморозуміння філософією Нового часу значною мірою посередництвом її розмежування з теологічним ідейним комплексом і способом розмірковування. Ставлення до релігії сучасної філософії не лише як до об’єкту дослідження а й як до того чим певна частина європейської філософії намагається стати, тобто – філософською теологією.

Філософія релігії у вузькому розумінні як особливий вид філософської теорії − експліковане автономне філософське розмірковування про Бога і про релігію, особливий тип філософствування (філософствування про релігію). Існування філософії релігії у вузькому розумінні в історії або як спеціальної теми, спеціального розділу великих філософських систем (вчень), або як відокремленої спеціальної філософської дисципліни. В свою чергу, утворення відповідними компонентами великих філософських систем складових частин змісту філософії релігії як самостійної філософської дисципліни. Можливість розглядання філософії релігії і як частини, аспекту (“особливої релігієзнавчої ділянки”) тої чи іншої філософської дисципліни, наприклад, вважати частиною філософської епістемології (теорії пізнання, гносеології). Вивчення цією дисципліною умов, процесу і результатів пізнання. Відповідно, правомірність розглядання дослідження релігійної свідомості і релігійного пізнання, їх специфіки як частини предметної галузі філософської епістемології.

Поява в Новий час основних умов, які роблять можливим чітке оформлення філософії релігії як особливого типу філософствування – спеціального філософського дослідження релігії в двох його основних варіантах (тобто – філософії релігії у вузькому розумінні). Віднесення до числа найважливіших з цих умов дедалі більш очевидне відокремлення релігії від інших сфер духовної, теоретичної і практичної діяльності людини, а також набуття філософією дійсної самостійності. Відокремлення певною мірою релігії, під якою у філософії релігії європейського типу розуміється християнство, від інших сфер життя і у середньовіччі, але усвідомлення в повній мірі її своєрідності лише завдяки деяким особливостям епохи Нового часу, що зробили можливим її відокремлення як специфічної “даності досвіду”, відмінної від даності в досвіді інших сфер життєдіяльності. Передбачення цим, серед всього іншого, дистанціювання від релігії, яке сприяє складанню об’єктивно-пізнавального ставлення до неї. Сприяння складанням такого ставлення і звільненню філософії Нового часу від влади зовнішніх авторитетів. Початок переважання у філософії такого саморозуміння, згідно якого філософія є цілком самостійним дослідженням, яке є вищим видом пізнання. У відповідності з подібним саморозумінням ні одна сфера буття або діяльності людини не може і не повинна залишатися поза філософським дослідженням – все повинно бути філософські пізнано й осмислено і повинно отримати філософську легітимізацію. Релігія як така, що також не могла бути виключенням. Відповідно, і філософія як така, що повинна була виступати і як філософія релігії. Претендування при цьому філософії релігії не тільки на пізнання релігії, а й на її легітимізацію.

Висновок Ю.А.Кімелєва про те, що не дивлячись на всю багатоманітність, яку виявляє філософія релігії протягом всього існування, вона володіє об’єктивно встановлюваною предметною сферою, своїми формами здійснення, що постійно відтворюються, досить сталими відмінностями від інших галузей філософського знання, від теології християнських конфесій, від релігієзнавчих наукових дисциплін. Все це – об’єктивні характеристики цього особливого типу філософствування, який демонструє багатоманітність історичних форм своєї реалізації. Переконаність Ю.А.Кімелєва в тому, що головною і наскрізною проблемою філософії релігії у всіх її формах і різновидах є релігійне знання. Притаманне філософії або дослідження релігійного знання, або її здатність продукувати таке знання: специфіка філософського звернення до релігії як те, що філософія має справу із знанням, включно з релігійним. Філософський теїзм європейської філософії релігії, яка так чи інакше співвідноситься з теїзмом, тобто досліджує, критикує, виправдовує або конструктивно розробляє основні положення теїзму. Представлення теїстичних положень, які обираються філософією в якості об’єкту аналізу або конструктивної розробки, як експлікованого результату багатовікової роботи теологічної і філософської думки, як квінтесенції релігійної мудрості Європи. Тематизування уявлень про Бога як ядро теїстичних положень. Осягнення Бога як безконечної, вічної, несотворенної, досконалої особистісної реальності, яка створила все, що існує поза нею, трансцендентна по відношенню до всього сущого, але зберігає діяльну присутність у світі. Водночас спроби в деяких різновидах філософії релігії розробити не-теїстичні уявлення про характер божественної реальності.

Необхідність включення в аналіз європейської філософії релігії її відносин з іншими галузями філософії, теологією християнських конфесій, а також з комплексом релігієзнавчих дисциплін. Традиційність визначення європейською філософією релігії своїх відносин з іншими галузями філософського знання. Зумовленість цього головним чином тим, що вона у більшості випадків виступала як частина або як аспект системних побудов того чи іншого філософа, коли філософія релігії Б.Спінози, І.Канта, Г.В.Ф.Гегеля, Е. фон Гартмана, Р.Лотце, Г.Когена, П.Наторна та ін. характеризувалась посередництвом співвіднесення з іншими компонентами філософських систем цих мислителів. Відсутність в сучасній філософії релігії такої експлікованої рефлексії її відносин з іншими галузями філософського пізнання, що пояснюється деякими особливостями сучасної філософської ситуації − відсутністю в сучасній філософії якоїсь системності єдності, яка задавала б характер зв’язку між складаючими її компонентами. Важливість визначення й фундаментальної проблематики сучасної філософії, співвіднесення з якою встановлювало б опосередковані зв’язки між різними окремими філософськими дисциплінами. Доцільність поєднання аналізу предметної сфери європейської філософії релігії, а також її відносин з теологією християнських конфесій та комплексом релігієзнавчих дисциплін з розглядом основних форм філософії релігії.

Ю.Кімелєв про основні форми філософії релігії як певні сталі форми, які являє собою філософія релігії в своєму історичному існуванні, виступаючи завжди або як філософське релігієзнавство, або як філософська теологія. Можливість утворення цими двома основними формами в конкретних філософсько-релігійних побудовах певного поєднання, але при переважанні по цілепокладанню і в цьому випадку однієї з них.

Філософія релігії як філософське релігієзнавство. Можливість зведення всіх багатоманітних спроб теологічного, філософського і науково-релігієзнавчого визначення релігії до вказівки на те, що вона являє собою відношення людини до божественної реальності, розуміється вона як Бог або якимось іншим чином. Відповідно, мінімальне визначення предметної сфери філософії релігії в її релігієзнавчій функції, згідно Ю.А.Кімелєва: філософське релігієзнавство як сукупність філософських розмірковувань, предметом яких є “релігійне відношення” людини, “релігійна свідомість” людини в цілому. Специфіка філософії релігії як релігієзнавства, яка полягає в тому, що філософське релігієзнавство обмежується дослідженням і осмисленням релігії і не займається описом або концептуалізацією якоїсь надприродної реальності, тобто воно не звертається безпосередньо ні до дослідження, ні до конструювання надприродного об’єкта релігії. Основний об’єкт інтересу у філософському релігієзнавстві – релігія як відношення людини до реальності, яка сприймається як божественна, релігія як людське діяння і культурне явище. Божественна реальність – “об’єкт релігії” як вторинна тема філософського релігієзнавства. Специфіка філософії релігії в її релігієзнавчій формі як також пріоритетна увага до релігійного відношення і релігійної свідомості, взятих в їх пізнавальному аспекті, оскільки релігійне відношення в своїй цілісності є і пізнавальне відношення (кожний аспект і момент цього відношення, тобто відношення до божественної реальності, до Бога як, насамперед, певне знання про цю реальність, а також зв’язане з цим знанням знання людини про світ і про саму себе).

Передбачання розумінням філософії релігії як релігієзнавства чіткого усвідомлення відмінності філософії від релігії, яка полягає, передусім, в дослідницькій дистанції, яка реалізується як опредмечування. Дотримання цієї дистанції, насамперед в методологічному плані, навіть тими філософськими дослідженнями релігійного відношення, що націлені на рішення суто виправдальних, − апологітичних завдань. Водночас це не означає, що філософія релігії як філософське релігієзнавство ставить під сумнів існування Бога або зміст Біблії. Її абстрагування від цієї проблеми. Дистанціювання філософського релігієзнавства від відношення до божественної реальності, до Бога, яке є реальним відношенням для віруючих, в тому смислі, що воно вважає для себе можливим не лише описати, експлікувати його, а й перевірити. Можливість у підсумку отримання тим чи іншим моментом, аспектом релігійного відношення свого виправдання або залишення питання відкритим як отримання виправдання або залишення під питанням інкорпорованого в релігійне відношення, притаманного релігійній свідомості знання, насамперед вірування в існування Бога. Такий підхід до релігійного відношення як фундаментальна установка філософії релігії як філософського релігієзнавства в систематичному плані. Отримання цією установкою в історичному плані певного переважання в сучасній філософії релігії. Існування і такого прояву філософії релігії, який виступає як критика релігії, що заперечує правомірність її існування. Відмінність філософської критики релігії від фундаментальної установки філософії релігії як філософського релігієзнавства.

Не дотримання Ю.А.Кімелєвим традиційного погляду на філософію релігії як осягнення якоїсь “сутності” релігії. Експлікація, дослідження і осмислення релігійного відношення в багатоманітності його проявів як мета прагнень філософії релігії як філософського релігієзнавства. Досягнення філософським релігієзнавством своєї мети шляхом зосередження уваги на когнітивному потенціалі, або “вимірі” релігійного відношення. Покликання філософського вивчення релігії виходити з того, що його предмет – релігійне відношення людини не може бути в принципі осягнуте до кінця, у зв’язку з тим, що воно не є цілком і повністю раціонально-прозорим відношенням. Філософське релігієзнавство як таке, що не вважає себе абсолютною інстанцією по відношенню до релігії, а свої підходи, поняття і теорії – в якості абсолютних. Покликання самого вживання терміну “філософське релігієзнавство” – показати, що дана форма філософії релігії орієнтована передусім на розуміння феномену релігії. Визначення завдання філософського релігієзнавства як філософського осмислення феномену релігії.

Філософія релігії як філософська теологія – друга основна форма філософії релігії, яка в історичному плані мала явне переважання над її першою формою (філософія релігії в історичному плані як така, що до епохи Просвітництва виступала в основному як філософська теологія, що не виключало існування в ній і релігієзнавчих комопонентів). Філософська теологія як така філософія релігії, що виконує різноманітні експлікативні і конструктивні функції по відношенню до релігії. Розгляд філософської теології як з’ясування “релігійних потенцій” європейської філософії, в чому філософська теологія відрізняється від деяких позицій як в теології, так і у філософії, що стверджують принципову некомпетентність філософії в релігійних справах.

Розуміння філософської теології в широкому і вузькому, або суворому смислі. Співвідношення позначення “філософська теологія” в широкому розумінні з усім спектром позитивних відносин між філософією і релігією, між філософією і теологією в історії європейської думки. Можливість вважати будь-який теоретичний вираз позитивного відношення того чи іншого філософа до релігії як такий, що належить до філософської теології в широкому розумінні. Відповідно, можливість кваліфікувати будь-який вираз позитивного відношення до філософії з боку теологів також як філософську теологію в широкому розумінні. Співпадіння філософської теології в такому розумінні з історією позитивних взаємин європейської філософії з релігією і історією використання філософії християнською теологією. Участь філософії в позитивній розробці теолого-догматичного вчення про Бога як серцевина філософської теології в широкому розумінні.

Базисний принцип філософської теології у вузькому, або суворому розумінні – прагнення створити позитивне вчення про Бога суто філософськими засобами. Створення в контексті європейської культури вчення про Бога як такого, що повинно створюватися у відхиленні або навіть просто безвідносно до факту і змісту Божественного Одкровення, даного в біблійному тексті, тобто, що вихідним моментом філософського міркування повинні стати суто “природні” даності людського існування, а само міркування, що визначає філософсько-теологічну побудову, повинно відповідати критеріям і стандартам розгортання філософської аргументації, обґрунтування і систематизації.

Ю.А.Кімелєв про перевагу поняття “філософська теологія” над іншими позначеннями даного виду філософсько-релігійного теоретизування: “природна теологія”, “релігійна філософія”, “релігійна метафізика”, “християнська філософія”, “християнська метафізика”, “раціональна теологія” в силу ряду причин. Передусім термін “філософська теологія” як такий, що найбільш чітко вказує на спроби якимось чином використати елементи саме філософського розмірковування в релігійних цілях. Підкреслення цим терміном, що основне, принципове завдання даного типу філософії полягає у філософському богопізнанні. Основна причина переваги терміну “філософська теологія” над традиційно використовуваним з цією метою терміном “природна теологія”, яка полягає в тому, що перший термін більш широкий за своїм змістом, може застосовуватися як до конфесійних, так і до позаконфесійних філософсько-релігійних побудов, а другий звичайно використовувався для позначення філософсько-апологетичних та філософсько-конструктивних зусиль, поєднаних з конфесійною теологією.

Звідси можливість розглядати “природну теологію” як конфесійний різновид “філософської теології”. Крім того, поняття “природна теологія” як таке, що в Новий час досить часто поєднувалось з міркуваннями про “природну релігію”. Позбавлення терміну “філософська теологія” від такої коннотації і і його застосування як таке, що дозволяє підкреслити ту обставину, що розглядається сучасна форма даного типу філософствування. Більша вузькість поняття “християнська філософія”, яке вказує на філософію, що виражається імпліковано або експліковано християнством, філософію, яка перебуває у згоді із змістом “християнської звістки” та використовується в рамках християнсько-ідейного комплексу, ніж поняття “філософська теологія”. Перевага позначення “філософська теологія” над позначеннями “релігійна метафізика” або “християнська метафізика” в силу того, що проблематика абсолюту і взагалі релігійна проблематика утворює лише частину, хай і найважнішу, інтересів метафізики. Розпливчастість терміну “релігійна філософія”, який не виражає основного завдання розглянуваного типу філософствування – експлікації або створення філософського вчення про Бога. Дуже рідке вживання цього терміну в сучасній філософській та теологічній літературі. Невдалість терміну “раціональна теологія” через претендування практично всіх різновидів філософської теології на набуття знання тільки посередництвом розуму, протиставляючи себе в цьому власне теології, яка спирається також на традицію та досвід; спроби використати розум в релігійному розмірковуванні як такі, що ще не свідчать, що мова йде про філософський розум, який є сутністю даного феномену.

Ю.А.Кімелєв про структуру філософії релігії, в якій виділяє крім двох основних форм філософії релігії (філософське релігієзнавство і філософська теологія) ще два структурно-тематичні розділи, які він виокремлює в своїй систематизації філософії релігії: 1) філософсько-релігійна антропологія, яка в даній інтерпретації виступає різновидом філософській теології; 2) християнська теологія та її характеристика як особливого виду теоретичної діяльності, а також аналіз того яким чином філософія може використовуватись в теологічному комплексі християнських конфесій.

Тематичний каркас систематизації Ю.А.Кімелєвим філософії релігії, структура якої розкривається таким чином, щоби цілий ряд тем отримали наскрізне багатогранне висвітлення. Релігійне знання, під яким розуміється, в першу чергу, знання про Бога як головна і по-суті об’єднуюча тема цієї систематизації філософії релігії. Вираження релігійного знання в першій частині систематизації філософії релігії Ю.А.Кімелєвим, присвяченій філософському релігієзнавству, у всій багатоманітності його проявів в релігійному відношенні, тобто відношенні людини до Бога. Аналізування різних способів теоретичної розробки релігійного знання в інших частинах даної систематизації. Розкриття в її другій частині, що розглядає філософську теологію як автономне філософське богопізнання, цього знання, як продукованого тільки філософськими засобами. Присвячення третьої частини систематизації релігії, здійсненої Ю.А.Кімелєвим, релігійно-антропологічному знанню, що розробляється в основному за допомогою філософії. Нарешті, вираження релігійного знання як теоретичного знання у всій своїй “чистоті” й повноті у четвертій частині систематизації філософії релігії Ю.А.Кімелєва, де дається загальна характеристика теології християнських конфесій.

Передбачення розглядом проблематики релігійного знання в контексті європейської філософії релігії і звернення до теми “віра і знання”, яка є, по-суті, основною в першій частині, де аналізується релігійне відношення в його різних аспектах, адже саме релігійне відношення в європейській культурі найбільш часто характеризується словом “віра”. Розглядання в другій і третій частинах систематизації філософії релігії в інтерпретації Ю.А.Кімелєва і питання про те, чи можливе продукування релігійного знання філософськими засобами поза співвіднесеністю з вірою, як її розуміють християнські церкви. Присвяченість четвертої частини в структурі систематизації релігії Ю.А.Кімелєвим християнській теології як теоретичному релігійному знанню, що розробляється на основі і в горизонті віри.

Співвідношення між релігією і наукою, між релігійним і науковим знанням як ще одна наскрізна тема систематизації європейської філософії релігії. Співставлення цих видів знання в її першій частині в епістемологічному ключі, а саме – з метою встановити їх співставлений епістемологічний статус. Аналіз наукового знання у другій частині цієї систематизації як такого “природного” знання, яке може бути в принципі використане для рішення базисних завдань філософської теології як автономного філософського богопізнання. Продовження такого підходу і в третій частині систематизації європейської філософії релігії, де філософсько-релігійна антропологія як різновид філософської антропології характеризується і через співвіднесення з науковим антропологічним знанням. Нарешті, аналізування в її четвертій частині при розгляді проблематики обґрунтування теоретичного статусу теології безпосередньо співвідношення теологічного і наукового знання, яким це відношення виступало в історії. Вказані вище найбільш значні теми як великі тематичні комплекси, які утворюють проблемний каркас систематизації європейської філософії релігії.

Необхідність доповнення подібних (як у Ю.Кімелєва) систематичних експлікацій європейської філософії релігії цілим рядом інших праць переважно історичного характеру. Зокрема, існування гострої потреби у великих узагальнюючих працях, присвячених історії як західної, так і вітчизняної філософії релігії. Відчутність подібних праць, на превеликий жаль, як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі, що спонукає автора даного посібника в міру сил сприяти вирішенню цього завдання.

Західна філософія релігії як типовий зразок сучасного філософствування про релігію. Характерні особливості сучасної західної філософії релігії та можливість їх з’ясування шляхом: 1) аналізу сучасної релігійної ситуації; 2) визначення предмету, методів, мети і завдань сучасної філософії релігії; 3) встановлення її відношення до інших галузей філософського знання; 4) співставлення і розмежування з теологією західних християнських конфесій та окремими релігієзнавчими дисциплінами.

Зумовленість взаємозв’язку особливостей сучасної західної філософії із сучасною релігійною ситуацією тим, що загальні уявлення про сучасне і майбутнє релігії утворюють явний чи неявний фон всіх філософсько-релігійних теорій та міркувань. Вплетіння, як правило, в концептуальну тканину філософсько-релігійних побудов міркувань про культурні функції та історичні зміни релігії на Заході, їх співставлення з іншими релігійно-культурними традиціями. Приклади попередніх етапів визначення історичної долі філософії релігії історичними долями не лише філософії, а й релігії: антична релігійність як один з найважливіших факторів, що обумовили появу і характер античної філософії; значний, а подекуди й визначальний вплив специфіки християнства та його історичних трансформацій на процес розвитку європейської філософії. Звідси і розуміння “релігії” у західноєвропейської філософії, передусім, як “християнства” (християнської релігії).

Визнання кризи традиційної релігії на Заході як спільна фундаментальна посилка усієї сучасної західної філософії релігії. Тематизування кризи релігії в ній не як кризи церковності (падіння відвідування храмів, послаблення релігійної активності, згасання релігійного почуття тощо), а в контексті розмірковувань про інтелектуальну респектабельність ідеаційного компоненту релігії (тобто – про осмисленість, обґрунтованість, раціональність та істинність релігійних вірувань або побудов сучасної теології західних християнських конфесій). Звідси. поєднання подекуди (П.Козловські та ін.) констатції кризи релігії з вказаннями на ознаки “релігійного відродження”, коли криза традиційної релігії в умовах зростання інтересу до пошуку релігійної мудрості у вигляді різноманітних форм “нової спіритуальності” (“церковної”, “гностико-езотеричної”, “містичної”, “західної”, “східної”) пов’язується в основному з сучасною кризою теологічної думки християнських конфесій, яка не в змозі дати відповідь, гідну притаманного їм “супранатурального раціоналізму”.

Зумовленість пов’язування кризи релігії з кризою її ідеаційного компоненту у сучасній філософії релігії не стільки її специфікою (обрання ідеаційного змісту релігії в якості основного об’єкту дослідження), скільки тим, що саме кризові явища в цьому змісті є основною причиною кризи релігії серед освічених людей на Заході. Звідси переважання у сучасній західній філософії релігії (Т.Пенелхем, П. ван Бурен та ін.). філософського аналізу “релігії сучасних освічених християн” і обговорення ситуації їх відмови від християнства як чогось ірраціонального, як віровчення, яке при його вивченні виявляється самопротирічивим або плутаним. Обґрунтування в ній тематизації кризи релігії як кризи вірувань (декількох основних релігійно-метафізичних положень) тим, що ці положення метафізичного теїзму завжди були суттю, основою релігійності на Заході.

Посилення уваги сучасної філософії релігії в умовах загального ідейного плюралізму до проблем релігійного плюралізму та її обумовленість не стільки появою нових форм релігійного життя і нових релігійних традицій, скільки більш чітким усвідомленням багатоманітності видів релігійності. Криза ідеаційного компоненту релігії та існування в її межах глобального релігійного плюралізму як основні моменти становища західних християнських конфесій в уяві сучасних філософів релігії. Співвідношення в тій чи іншій формі західної філософії релігії з християнськими конфесіями та їх теологією.




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   22


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет