“основи суспільної географії”



жүктеу 1.53 Mb.
бет3/9
Дата21.04.2019
өлшемі1.53 Mb.
түріПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9
“ІСТОРІЯ ГЕОГРАФІЇ”


Тема 1. Зміст, структура і завдання курсу. Об’єкт і предмет курсу. Історія географії як рефлексія (відображення) розвиненої науки на свій родовід, генезу з метою виявлення засадничих джерел, переломних моментів, етапів та генеральних напрямів розвитку (за О. Шаблієм, 1999).

Предмет вивчення історії географії – процеси географічного відображення соціумом і особливо дослідниками як її самої, так і світу у минулі історичні епохи.

Зв’язок історії географії з історичною географією; історією географічних відкриттів та теоретико-географічними дисциплінами.

Головні завдання курсу: вивчення історії наукових географічних ідей, принципів, понять, уявлень, зокрема дослідження історії розвитку теоретичних уявлень про географію як цілісну систему взаємопов’язаних природничих і суспільних наук; вивчення історії географічних відкриттів і мандрівництва; дослідження внеску окремих персоналій у розвиток географічної науки; вивчення історії створення і функціонування географічних інституцій.

Чинники, що впливають на процеси історичного розвитку географічної науки. Суспільно-історична зумовленість процесу становлення наукової географії. Зв’язок між розвитком суспільства і теоретичними географічними уявленнями. Внутрішні чинники розвитку географічної науки (тип світогляду, наукові парадигми тощо).

Методологічні засади періодизації історії науки (зміни на різних етапах у розумінні об’єкта, предмета та методів наукових досліджень; зв’язок з практикою).

Формаційний і цивілізаційний підходи до періодизації історії географії. Періодизація історії географії за Ю. Саушкіним та А. Ісаченком як приклад формаційного підходу. Періодизація історії землезнавства за І. Черваньовим і В. Боковим. Періодизація географічної науки за П. Джеймсом і Дж. Мартіном.

Періодизація історії української географії. Періодизація історії української географії за С. Рудницьким, Я. Жупанським. М. Пістуном, О. Шаблієм. Сучасна періодизація науки на класичний, некласичний і постнекласичний періоди.



Тема 2. Географія давнього світу. Історичні корені давньогрецької натурфілософії. Антична географія і виникнення перших наукових уявлень. Йонійська (мілетська) і елейська (піфагорійська) школи. Географічні уявлення епохи еллінізму. Ератосфен. Розвиток географічних знань в епоху Стародавнього Риму. Географічні праці Страбона і К. Птолемея.

Тема 3. Географія середньовіччя. Географічні уявлення в епоху раннього середньовіччя. Географічні погляди Козьми Індикоплова. Розвиток географії в арабських країнах, Індії, Китаї. Ібн-Баттута, аль-Біруні. Географія у скандинавському світі.

Тема 4. Великі географічні відкриття та їх наслідки. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумови великих географічних відкриттів. Морські походи португальців, заокеанська експансія Іспанії, російські землепрохідці і колонізація Сибіру. Розвиток географічних знань і уявлень у XVII ст. Вплив філософських поглядів Ф. Бекона і Р. Декарта на розвиток природознавства у XVII ст. Праця Вареніуса “Генеральна географія” (1650) та її значення для світової географічної науки.

Академічні експедиції в Російській імперії наприкінці XVIII ст. та їхнє значення для вивчення Північно-Східної Азії.



Тема 5. Розвиток географічних ідей у XVIII – першій половині XIX ст. Німецька камеральна статистика (Ахенваль, І.П. Зіссмільх). Філософське обґрунтування хорологічної концепції у працях Е. Канта.

О. Гумбольдт – основоположник сучасної природничої географії, К. Ріттер – основоположник суспільної географії.

Поява і розвиток праць з районування Росії (К. Арсеньєв). К. Рульє, М. Северцов, Ж. Ламарк і Ч. Дарвін та їхні географічні ідеї. Дарвінізм і географічна наука. Вплив концепції соціал-дарвінізму на розвиток суспільної географії.

Тема 6. Розвиток географічних ідей у другій половині XIX – початку XX ст. Диференціація наукового пізнання і розвиток географічної науки. Головні природничо- та суспільногеографічні школи. Німецька антропогеографічна школа Ф.Ратцеля. Хорологічна концепція А. Геттнера. Школа П. Відаля де ля Бляша, Е. Реклю. Штандортні теорії в економічній географії (Й. Тюнен, А. Вебер). Наукові географічні школи в Росії наприкінці XIX – на початку XX ст. (П. Семенов-Тянь-Шанський, О. Воєйков, Д. Анучін, В. Докучаєва).

Тема 7. Головні напрями розвитку географічної науки у XX ст. Географія у Німеччині після першої світової війни. Геополітичні концепції в працях К. Гаусгофера. Штандортні ідеї А. Льоша. Теорія “центральних місць” В.Кристаллера.

Географія в США (кінець XIX – середина XX ст.). Теоретичні погляди Е. Гантінгтона, Е.-Ч. Семпл.

“Кількісна революція” 1950–1960 рр та формалізація географічного пізнання. Концепція “теоретичної географії” (В. Бунге). Позитивізм, соціальна фізика – методологічна основа теоретичної географії. Топологія, теорія графів, теорія груп – математичний апарат “теоретичної географії”.

Модельна і системна парадигми в географії. Позитивізм, логічний позитивізм, теоретизм – методологічна основа модельної (П. Хаггет, Р. Дж. Чорлі) і системної (Д. Гарвей) парадигм.

Радикальна географія. Вульгарний матеріалізм і анархізм – методологічна база радикальної географії (Р. Піт, В. Бунге, Д. Гарвей, Д. Массей, Д. Слейтер).

Бігевіористична та гуманістична географія. Теорія ухвалення рішень (Х.Саймон) – методологічна основа географії поведінки (Г. Уайт, Кейтс, Гоулд, А. Пред, А. Баттімер, Д. Уолперт, Т. Хегерстрандт). Методи бігевіористичних досліджень (ментальні карти, матриця поведінки тощо). Екзистенціалізм, феноменолізм як методологічна основа географії культури (К. Зауер).



Тема 8. Географічні дослідження території України. Теоретичні ідеї українських географів. Географічні уявлення осілих племен. Трипільська культура на території України (географічні аспекти).

Україна у давньогрецькому геопросторовому полі (Гомер, Гекатей Мілетський, Страбон, Геродот).

Україна у давньоримській геокультурі (К. Птолемей).

Людність і природа України у контексті Біблії.

Заселення території українських земель і формування державних утворень. Географічні відомості арабів про Київську державу. “Ходіння” київського ігумена Данила Мниха до Єрусалима (1113–1115) та його географічний світ.

Вплив перекладної літератури на формування давньоруських географічних уявлень (“Шестиднев”, “Фізіолог”, “Християнська топографія” Козьми Індикоплова). Літописи як початок української науки. “Повість минулих літ” – важлива історико-географічна пам’ятка давньоруського часу.

Географічні уявлення про Україну у першій половині XVII ст., у другій половині XVII ст. та у XVIII ст. Прилучення українських територій до Московської держави та колонізація краю. Топографічне знімання території українських земель для картографічного забезпечення військових і господарських потреб. Ревізії населення з метою оподаткування. Початки вивчення та освоєння багатств Донбасу, Кривбасу, українських степів. Значення академічних експедицій XVIII ст. в Російській імперії для географічного вивчення України.

Опис природи і людності України за вітчизняними писемними джерелами XIV–XVIII ст. (“Густинський літопис”, “Літопис Волині і України”, “Київський літопис”; козацькі літописи XVIII ст.: “Літопис Самовидця”, “Літопис Гр. Грабянки”, “Сказання о войнє козацкой с поляками чрез Б. Хмельницького” С. Величка).

Країнознавча діяльність Ю. Котермака (Дрогобича). Праця Ю. Дрогобича “Indicium prenosticon Magistri Georgi Drohobich de Russia” (1483). Поема “Роксоланія” С.-Ф. Кльоно­вича (1550–1602) і географічний опис українських земель. “Мандри” В. Григоровича-Барського і розвиток країнознавства. Картографічні роботи О.-А. Тарасевича. Відображення географічних реалій України XIV–XVIII ст. у західноєвропейській культурі (Ж. де Лянуа, Д. Барбадо, А. Кампензе, З. Герберштейн, М. Мєховський (Мєховіта), М. Литвин, Е. Лясота, Блез де Віженер, С. Мінстер, М. Кромер, М. Стрийковський та ін.). Опис України Ґ. Левассера де Боплана.

Генеза українського відродження XIХ ст. Українське відродження та формування напрямів наукових досліджень. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства і становлення українських геополітичних ідей. Історико-географічні та геополітичні ідеї М. Костомарова, В. Антоновича, М. Грушевського.

Інтенсивний розвиток етногеографічних досліджень (П. Чубинський, Ф. Вовк, В. Гнатюк, З. Кузеля, В. Пассек, В. Антонович, О. Афанасьєв-Чужбинський, М. Васильєв, О. Кольбер, В. Шухевич, М. Кордуба, О. Шафонський та ін.).

Вплив ідей українських економістів ХІХ ст. на розвиток економіко-географічного напряму (В. Рубан, Д. Журавський, Я. Маркович, М. Яснопольський, В. Навроцький, О. Русов, І. Миклашевський, С. Подолинський, М. Зібер, М. Туган-Барановський та ін.).

Культурно-освітні і наукові організації та їх роль у розвитку науки і культури. Товариства дослідників природи (Київське, Харківське, Одеське, Львівське, Подільське, Кримське, Волинське) та їхня роль у становленні географії в Україні. Наукове товариство ім. Т. Шевченка – перша українська академія наук. Розвиток географії в НТШ.

Роль Південно-західного відділу Російського географічного товариства у розвитку української географії.

Суспільна зумовленість розвитку української географії на початку ХХ ст.

Внесок академіка С. Рудницького у розвиток української географії. Формування наукової школи С. Рудницького. Загальногеографічні погляди академіка П. Тутковського та їхній вплив на становлення української географії. Внесок професора В. Кубійовича у розвиток української антропогеографії, демографії, картографії.

Соціально-економічна географія у підросійській Україні.

Географія у Львівському університеті. Сучасні наукові школи.


Список рекомендованої літератури


  1. Атлас географических открытий /Пер. с англ. Предисл. Джона Хемленга, д-ра Королевского геогр. об-ва. М., 1998.

  2. Джеймс П., Мартин Дж. Все возможные миры. История географических идей /Пер. с англ. М., 1988.

  3. Жупанський Я.І. Історія географії в Україні: Навч. посібн. Львів, 1997.

  4. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів, 2003.


«Географічне країнознавство»
Тема 1. Місце географічного країнознавства в системі наук

Місце географічного країнознавства в системі наук. Місце географічного країнознавства в системі географічних наук. Місце географічного країнознавства в системі суспільно-географічних наук. Країна – головна просторова одиниця дослідження в географії і географічному країнознавстві. Територіальні рівні (масштаби) країн. Значення і завдання географічного країнознавства як наукової і навчальної дисципліни.



Тема 2. Історія зародження і розвитку географічного країнознавства

Зародження географічного країнознавства. Стародавній період: Піфей, Страбон –“батько” географічного країнознавства, Птоломей. Середньовічний період: ал-Хорезмі, Ібн Гордадбег, Марко Поло, С. Мюнстер, Б. Вареніус, А-Ф. Бюшинг. Новий період: О. Гумбольдт, К. Ріттер, Елізе Реклю (“Нова загальна географія. Земля і люди”), Ф. Ріхтгофен, Д. Анучин, А. Філіпсон, А. Геттнер (“Країнознавство Європи”), В. Семенов-Тянь-Шанський (“Россия. Полное географическое описание нашего отечества”), Л. Берг. Новітній період: В. Анучин, радянське географічне країнознавство.



Тема 3. Історія зародження і розвитку українського географічного країнознавства

Початок українського географічного країнознавства. Географічно-країнознавчі відомості у “Літописі руському”. Вчені, що зробили значний внесок у розвиток українського географічного країнознавства: В. Григорович-Барський, П. Кеппен, Г. Величко, С. Рудницький, Г. Танфільєв, П. Тутковський, В. Кубійович, К. Воблий, О. Степанів, О. Діброва. Сучасні українські вчені географи-країнознавці, їхні основні праці.



Тема 4. Об’єкт, предмет і зміст географічного країнознавства

Об’єкт географічного країнознавства. Предмет географічного країнознавства. Зміст географічного країнознавства. Функції географічного країнознавства. Методологічні основи географічного країнознавства. Інтеґративний (міждисциплінарний) характер географічного країнознавства.



Тема 5. Основні поняття і категорії географічного країнознавства

Єдність та відмінність понять країна і держава. Система понять: країнознавство, географічне країнознавство, історичне країнознавство, соціально-економічне країнознавство, військове країнознавство тощо. Географічне положення країни. Система понять: район–реґіон, локальний–реґіональний–глобальний. Атрибути країн. Система понять країнознавство–землезнавство тощо.



Тема 6. Структура географічного країнознавства. Методи дослідження географічного країнознавства

Головні компоненти країнознавства: природничо-географічне країнознавство, суспільно-географічне країнознавство. Структура географічно-країнознавчої характеристики країни: загальний огляд, географічне положення, формування території (природні умови), адміністративно-територіальний устрій, столиця, населення країни, господарство та його територіальна диференціація, геокультура країни, внутрішні територіальні відміни.

Методи географічного країнознавства. Системно-структурний підхід. Методи: діалектичний, історичний, порівняльно-географічний, картографічний, описовий, літературний, статистичний, прогнозно-конструктивний.

Тема 7. Типологія країн світу

Поняття про систематику, класифікацію і типологію. Види типології країн світу. Загальні групи країн: незалежні країни (держави), залежні країни. Типологія за формою державного устрою та формою державного ладу. Типологія країн за площею та населенням. Типологія за ступенем розвитку людського суспільства та за способом ведення господарства. Типологія країн Б. Гаврилишина. Типологія за рівнем соціально-економічного розвитку. Реґіоналізація світу ООН. Радянські підходи до типології країн світу. Розробки українських вчених у сфері типології країн світу. Україноцентристський підхід до типології країн світу. Мінімальні необхідні площа та населення для того, щоб на території була утворена держава.


Список рекомендованої літератури


  1. Атлас світу / Гол. ред. І. Руденко. – Київ: Картографія, 2004. – 140 с.

  2. Весь світ у цифрах і фактах. Довідник. – К.: Мапа, 2001. – 128 с. + 16 карт.

  3. Гонак М.І. Програма з курсу “Географічне країнознавство” для студентів географічного факультету спеціальності "Географія". – Львів: ЛДУ, 1994. – 4 с.

  4. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу. Енциклопедичний довідник. – Київ: Мапа, 2005. – 608 с.

  5. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 820 с.

  6. Економічна і соціальна географія світу / За ред. С. Кузика. – Львів: Світ, 2005. – 672 с.

  7. Зінько І.З. Теоретичні основи країнознавства. Програма курсу та плани семінарських і практичних занять. – Львів: Вид. центр ЛДУ ім. І. Франка, 1999. – 17 с.

  8. Книш М. Бразилія: суспільно-географічна характеристика. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 148 с.

  9. Ровенчак І. Типологія країн світу. Текст лекцій. – Львів: Вид. центр ЛДУ ім. І. Франка, 1997. – 24 с.

  10. Ровенчак І. Економічна і соціальна географія Россії. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – 58 с.

  11. Ростов Є.Ф. Економіка країн світу. Довідник. – К.: Картографія, 1998. – 383 с.

  12. Соціально-економічна географія України / За ред. О.І. Шаблія. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.

  13. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

  14. Шевчук Л. Китай: соціально-економіко-географічна характеристика. – Львів: Світ, 1999. – 135 с.

  15. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ”


Тема 1. Теоретичні засади політичної географії. Політична географія як галузь суспільної географії. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: О. Шаблія, О. Топчієві, Де Блія, С. Когена, Л. Розенталя, Р. Гартшорна, Дж. Прескота та інг.

Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (ПСС), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.

Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства. Риси геопросторової організації ПСС. Рівні геопросторових форм ПСС: державний, наддержавний, субдержавний.

Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, теорії, тощо.

Структура політичної географії: теоретична (теорія) ПГ, ПГ світу, політико-географічне країнознавство, географічна лімологія, географія політичних партій та рухів (географія політичної боротьби), електоральна географія (географія виборів), політико-географічне реґіоналістика, регіональна політика (географія політики).

Зв’язки ПГ з іншими науками: соціально-економічною географією, географія населення, географією культури, військовою географією, загальною теоретичною географією, політологією, правознавством (міжнародне право), економічними науками, соціологією, історією, філософією та ін.

Політична географія і геополітика. Культурно-психологічний підхід до геополітики. Концептуальний підхід. Геополітична структура світу. Основні задачі геополітики. Академічна геополітика. Практична геополітика.

Політична географія і геостратегія. Аналіз політичних та воєнних доктрин. Основна структура геостратегії.

Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.

Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський.

Функції ПГ: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.

Тема 2. Особливості історичного розвитку політичної географії. Проблеми періодизації політичної географії. Три великих періоди: протонауковий, квазінауковий, науковий, кожний з них має ще свою внутрішню градацію.

Протонауковий період. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. Політико-географічні відомості про країни Стародавнього Сходу, давньої Греції і писемні джерела, які дійшли до сьогодні. Науковий внесок грецьких вчених: Гіппократ, Платон, Арістотель, Страбон. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.

Внесок у розвиток політико-географічних та геополітичних ідей: Н. Мкаккіавеллі, К, Клаузевіца, Ж. Бодена, Ш. Л. Монтеск’є, Й. Гердера, К. Ріхтера, В. Петті, М. Ломоносов, І. Татищева, Ґ. Ахенваль та ін.

Квазінауковий період. Почався XIX ст. до 40-х років XX ст.. В цей період політична географія і геополітики розвивалися як одна дисципліна. Внесок у розвитку ПГ німецької школи: Ф. Ратцель, Р. Чєллєн, К. Гаусгофер, К. Шмідт; французька школа: П. Відаль де ля Бляш, Ж. Ансель, А. Деманжон; японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.; англійська школа: Г. Маккінедер; американська школа: А. Меган, Ж. Готтманн, І. Боумен, Н. Спайкмен.

Науковий період розвитку політичної географії у деякій мірі збігається у часі з попереднім. Політична географія і геополітика розглядається як необхідний елемент стратегії територіально-політичної організації суспільства. Світова політична географія в 1950-х – початку 1970-х років. Функціональна держава Р. Гартшорна. Іконографія Ж. Ґоттманна. Теорія „єдиного поля” С.Джонса. Період позитивістської „кількісної революції”. Структурнго-функціональний аналіз в ПГ. Бігейвіористський підхід в ПГ. Екологічний підхід в ПГ. Гуманістичний напрям в ПГ.

Новітня ПГ: Сучасна проблематика ПГ. Теорія „світових систем” і ПГ. Концепції держави в ПГ. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору, Критична геополітика. Політичний простір і геополітичне положення. Концепції мультикультуралізму. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності. Проблема масштабу в політичній географії. Концепція місця і контекстуальний підхід.



Тема 3. Розвиток політико-географічних ідей в Україні. Уривкова політико-географічна інформація про Україну в літературних пам’ятках IX-XIII століть. Внесок у розвиток політико-географічної думки ранніх гуманістів (Ю. Дрогобич. С. Оріховський-Роксолан). Політико-географічні уявлення в період визвольної боротьби українського народу. “Історія Русів” Г. Кониського. Діяльність В. Капніста. Політико-географічні ідеї діячів Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко, М. Гулак, М. Костомаров). Внесок у розвитку ПГ України М. Драгоманова, П. Чубинського, І. Франка, Ю. Бачинського, М. Міхновського М. Грушевського. Політико-географічна проблематика в програмах українських політичних партій в кінці XIX – на початку XX століття. С.Рудницький – фундатор національної політичної географії і політичної географії України.

Політична географія і геополітика на початку ХХ століття. Обґрунтування вченими політико-географічного та геополітичного положення України (С. Рудницький, В.Ґеринович; В.Кубійович, В. Садовський, М. Кордуба, В. Кучабський, С. Томашівський, Ю. Липа). Обґрунтування національної території України. Визначення місця України у „велепросторі” європейських держав ( Р. Димінський, А. Синявський; В. Кубійович).



Тема 4. Територія у політичній географії. Поняття території у політичній географії. Політико-географічна геоторія. Політико-географічне розуміння території. Політико-географічні властивості території. Політиико-географічне відношення території. Політико-географічні територіальні процеси. Держава і простір. Юридичні характеристики території. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія. Міжнародні ріки, протоки і канали. Територія із змішаним режимом. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення; Нейтральні території. Екстериторіальність, Оренда території.

Тема 5. Політико-географічна лімологія. Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація. Традиційні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: історико-картографічний підхід; класифікаційний підхід; функціональний підхід; географо-політологічний підхід. Новітні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: світосистемно-ідентичний (дослідження кордонів через призму концепцій світових систем і ідентичності) підхід, геополітичний підходи, кордон як соціальне представлення; кордон в у контексті: Політика – Сприйняття (рецепція) – Практика (ПСП); Екополітичний підхід. Поняття прикордоного простору. Типологія кордонів і прикордонного простору. Транскордонні райони. Неконтрольовані території.

Тема 6. Географія політичної боротьби і виборів. Політичні партії та партійні системи. Типологія політичних партій. Головні риси історії формування політичних партій. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні. Електоральна географія. Основні теорії західної електоральної географії. Аналіз політичної ситуації. Типологія виборів. Типи виборчих систем. Політична поведінка населення. Мажоритарні системи. Напівпропорційні системи. Пропорційні системи. Змішані системи. Географія політичного протесту.

Тема 7. Політична карта світу. Етапи формування політичної карти світу. Імперії і колонії. Післявоєнний біполярний світ – постбіополярний світ. Міжнародні організації, альянси, угоди. Транснаціональні корпорації і їх роль в світі. Недержавні утворення на карті світу. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.

Тема 8. Сучасний розвиток геополітики. Стратегія анаконди. Теорія доміно. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея. Ідея „Третього світу” як альтернативу „Півночі”. Атомна дипломатія Г. Алперовця. Доктрина Брежнєва. Докрина Д. Майнінга „Два блоки – дві культури”. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”. Внесок у розвиток геополітики П. Галуа, Й. Галтунґа. Теорія мондіалізму Г. Кіссенджера. Доктрина „Великої Шахівниці” З. Бзежінського. Поняття світового порядку. Визначення світового порядку К. Ясперсом. Складові світового порядку. О. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість. Концепція мондалізму. Концепція нового світового порядку Римського клубу. Геополітичні погляди Ф. Фукуями.

Список рекомендованої літератури:

  1. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: Навч. посібн. – Одеса: Астропринт, 2001.

  2. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. Підручник. –Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003.–444 с.

  3. Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001.

СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ”
Тема 1. Основи теорії соціальної географії. Лекція 1. Теоретико-методологічні засади соціально-географічної науки. Соціальна географія як наука про людину. Специфіка наукового географічного знання про людину. Людина як частинка суспільства. Процес соціалізації людини, його біологічні, психологічні, географічні та історичні аспекти.

Наукове розуміння об’єкта соціальної географії. Людина в контексті соціальних відношень, явищ та процесів як об’єкт соціальної географії. Геопросторова організація соціальних явищ, відношень та процесів як предмет соціальної географії. Чотирьохпластове розуміння категорії геопросторової організації в соціальній географії на основі наукової позиції проф. О. Шаблія: поширення соціальних властивостей, відношень та процесів у географічному просторі; взаємозв’язки між ними; закономірні геопросторові їх поєднання; існування (функціонування) соціальних властивостей, відношень та процесів у географічному часі.

Місце соціальної географії в системі суспільно-географічних наук. Зв’язки соціальної географії з соціологією, етнографією, демографією, географією населення, політичною географією, економічною географією, природничою географією, картографією, філософією, політологією, історією та іншими науками.

Структура соціальної географії. Медична, сакральна, рекреаційна, бігевіористська, радикальна, культурна географія та інші напрями соціально-географічної.

Функції соціальної географії: теоретична, конструктивна, світоглядна, освітня, виховна, прогностична та інші. Значення соціально-географічних знань для формування світогляду та кругозору географа.

Зародження перших наукових осередків соціальної географії в Німеччині та Франції. Соціальна географія в сучасний період розвитку суспільно-географічної науки. Особливості розвитку соціальної географії в Німеччині (Ф. Ратцель, А. Гетнер), Франції (Е. Реклю, П. де ля Бляш, Ж. Брюн), США (В. Бунґе, Д. Гарвей) та Великій Британії (Дж. Волперт). Обмеженість розвитку соціальної географії на пострадянському просторі. Вплив розвитку соціології на соціально-географічні дослідження.

Розвиток соціальної географії в Україні. Соціально-географічні ідеї у працях С. Рудницького, В. Кубійовича, О. Степанів. Соціально-географічні дослідження в Україні в роки незалежності. Наукові центри соціально-географічних досліджень в Україні.

Тема 2. Зміст і методи соціальної географії. Лекція 2. Поняттєво-категоріальний, концептуальний та методичний апарат соціальної географії. Зміст соціально-географічної науки як система її понять і категорій; закономірностей і законів; гіпотез, концепцій та теорій. Особливості формування поняттєво-категоріального та теоретико-концептуального апарату соціальної географії.

Головні поняття та категорії соціальної географії: суспільство, територіальна соціальна спільнота; соціалізація; соціально-географічні відношення, властивості, процеси; соціально-географічні інтеґрація та диференціація; соціальний простір і час; соціальний розвиток та деградація. Використання в соціальній географії соціологічних та загальних суспільно-географічних понять і категорій.

Застосування в соціальній географії соціологічних та загальних суспільно-географічних теорій. Головні концепції соціальної географії: соціального простору та часу; детермінізму (географічного, зокрема, енвайронменталізму (посибілізму та пробабілізму) та економічного). Концепція сталого розвитку.

Теорії, розроблені в географії поведінки (бігевіоризм) та географії способу життя.

Поняття про методи досліджень. Класифікація методів соціально-географічних досліджень. Методи, методика та методичні підходи у конкретних соціально-географічних дослідженнях. Поняття наукової парадигми соціальної географії.

Системний, модельний та кібернетичний підходи у сучасній соціальній географії. Поняття наукової парадигми соціальної географії. Загальнофілософські принципи та загальнонаукові методи соціально-географічних досліджень. Методи соціально-географічного районування та системоформування (кластеризації). Картографічні методи в соціальній географії. Статистичні методи у соціальній географії. Особливості застосування у соціальній географії суспільно-географічних методів. Соціально-географічні методи дослідження: просторово-часової призми, індивідуальних та колективних ментальних карт, позиційної редукції.

Джерела формування інформаційної бази соціальної географії: офіційна статистична інформація, матеріали соціологічних досліджень (опитувань й обстежень), географічні карти, літературні джерела, Internet-матеріали, польові дослідження.

Тема 3. Основи медичної, рекреаційної та бігейвіористської географії. Лекція 3. Соціально-біологічні та екологічні аспекти буття людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства. Діяльнісний підхід до трактування людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства. Типізація діяльності. Діяльнісний підхід як основа галузевого структурування соціальної географії.

Людина як біологічна істота. Потреба людини у відтворенні та відновлення своїх біологічних сил та способи задоволення цієї потреби. Рівні географічного та біологічного детермінізму, їхня залежність від процесу соціалізації людини, соціальних процесів суспільства у якому вона перебуває.

Залежність людини від природного довкілля. Природне середовище і розселення населення. Соціально-географічна інтерпретація розселення. Спільність за поселенням як первинна територіальна соціальна спільнота. Соціальні функції поселень. Розселення і територіальні соціальні спільноти.

Теоретичні основи медичної географії. Залежність здоров’я людини від природного довкілля. Географічні чинники поширення хвороб та їхнє значення на різних етапах розвитку людської цивілізації. Вплив антропогенно зумовленої екологічної ситуації (екологічних криз та катастроф) на суспільне здоров’я. Соціально-економічні чинники суспільного здоров’я.

Соціально-географічні аспекти рекреаційної діяльності людини. Рекреаційні потреби людини та їхній вплив на відтворення біологічних сил суспільства. Соціальна оцінка рекреаційних ресурсів. Географія рекреаційної діяльності. Географічні чинники рекреаційної поведінки людини.

Тема 4. Основи сакральної географії та географії культури. Лекція 4. Соціально-географічні особливості духовного буття людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства. Людина як духовна істота, носій поглядів, переконань, традицій і мови. Залежність духовності людини від духу історичної епохи, місця в соціальній стратифікації суспільства. Географічна та функціональна залежність духовного життя людини від процесу її соціалізації, соціальних відносин та процесів у суспільстві, до якого вона належить. Вплив цінностей на життя людини.

Основи географії культури. Категорія культури в соціальній географії. Широке та вузьке трактування культури. Взаємозалежність між духовною та матеріальною культурами. Географічні чинники формування та поширення різних типів матеріальної культури людини. Місце традицій в суспільній культурі та їхня зумовленість регіональними і локальними географічними чинниками. Зв’язок між мовою та культурою. Особливості поширення мов у світі. Взаємовплив культур і мов різних народів.

Специфіка культурно-географічних досліджень у західній науці. Концепція культурного ландшафту, її соціально-географічна сутність.

Основи сакральної географії. Поняття релігії як форми суспільної свідомості. Підходи до співвідношення культури та релігії. Значення термінів «сакральний» та «релігійний». Значення релігійних переконань для конкретної людини та суспільства загалом. Географія релігій та конфесій, їхній вплив на географію сакральних цінностей та сакральної діяльності людини. Вплив ступеня розвиненості релігії на поступ суспільства. Соціально-географічні аспекти процесу секуляризації [3, с. 83—85; 5, с. 345—360; 8, с. 236—268].



Тема 5. Основи географії сфери послуг та соціальної інфраструктури. Лекція 5. Соціально-географічні проблеми матеріального буття людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства. Значення термінів «соціальна інфраструктура», «сфера послуг», «соціальна сфера», «соціальний комплекс» у географії.

Матеріальні потреби людини та їхня ієрархія. Праця як засіб задоволення матеріальних потреб людини. Значення освіченості для вибору шляхів задоволення потреб. Попит на послуги. Сфера послуг у світовій економіці. Географія обслуговування як галузь соціальної географії. Місце сфери послуг у структурі господарства країни. Класифікація послуг та обслуговування: функціональна, за видами економічної діяльності. Показники розвитку сфери послуг.

Теоретичні засади та принципи територіальної організації сфери послуг. Модель територіальної організації сфери послуг на основі теорії центральних місць. Систематизація послуг за періодичністю та регулярністю попиту на них.

Географічні особливості розвитку сфери послуг та її підкомплексів (культурно-освітній, соціально-побутовий, науковий) у країнах різного типу.



Лекція 6. Соціально-географічні особливості регіонального розвитку сфери послуг. Особливості розвитку та функціонування культурно-освітнього, соціально-побутового, наукового комплексу в Україні. Особливості розвитку сфери послуг в умовах суспільно-економічної трансформації в Україні.

Соціально-географічні відмінності регіонів України. Чинники формування відмінностей: історико-географічний, екістичний, економічний. Закономірності розвитку соціальної сфери у міській та сільській місцевостях.

Диверсифікація соціальної сфери країн та регіонів як шлях до збагачення структури соціальної географії. Роль стратегій розвитку в управлінні сферою послуг. Географічні аспекти формування стратегій розвитку. Перспективні та нові види сфери послуг в Україні.

Тема 6. Основи соціальної географії світу. Лекція 7. Соціально-географічні проблеми світової цивілізації в умовах глобалізації. Процес глобалізації у сучасному світі на етапі його переходу до інформаційної цивілізації. Змістові риси та просторові рівні трактування «цивілізації». Соціально-географічний підхід до виділення цивілізацій Г. де Блія та П. Муллера. Історико-культурне підґрунтя проблеми «зіткнення» культур і цивілізацій та їхні соціально-географічні наслідки.

Поняття глобальних проблем та підходи до їх класифікації. Місце соціальних глобальних проблему у структурі глобальних проблем людства.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені політичною нестабільністю та воєнними конфліктами. Соціальні проблеми сучасних «гарячих точок». Соціальні проблеми в районах локалізації біженців та переселенців. Соціальні проблеми в країнах з авторитарними режимами. Проблема тероризму та її соціальні наслідки.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені демографічними процесами в сучасному світі. Відмінності соціальних процесів у країнах демографічного вибуху та демографічної кризи. Проблема абортивної ментальності у країнах з різними типами відтворення населення. Проблеми міжетнічної та расової нетерпимості та їхні соціально-географічні наслідки. Соціальні проблеми гендерної нерівності.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені загостренням екологічної ситуації на планеті. Криза в екологічній свідомості сучасної цивілізації та спроби її подолання. Вплив екологічних умов життя людини у різних державах на соціальні процеси у них.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені економічними диспропорціями у сучасному світі. Географія бідності та багатства. Проблема забезпечення населення найбідніших країн водою та продовольством.

Відмінності соціальних проблем розвинених країн та країн, що розвиваються. Проблема освіти та охорони здоров’я у державах з різним рівнем економічного розвитку. «Функціональна» неграмотність в країнах, що розвиваються. Географічна залежність між бідністю і злочинністю, іншими соціальними негараздами.

Тема 7. Основи соціальної географії Європи. Лекція 8. Європейський соціально-географічний простір: особливості його територіальної диференціації та інтеграції. Географічні межі Європи як континенту та їхні соціально-географічні виміри. Питання соціально-географічної ідентичності Європи. Дискусії про географічну, культурну та цивілізаційну приналежність Росії, Туреччини та кавказьких держав до Європи. Риси соціально-географічного простору Європи.

Історико-географічні особливості формування Європейського соціально-географічного простору. Грецька та римська античності як витоки сучасної європейської цивілізації. Середньовічна доба та роль католицтва у закладенні цивілізаційних основ Європи. Вплив Реформації та Контрреформацій, економічних та політичних революцій на сучасну європейську цивілізацію.

Культурна ідентичність сучасної Європи. Етнічна та мовна строкатість Європи, її вплив на європейську культуру. Проблеми невідповідності лінгвістичних, етнічних меж та державних кордонів. Європейські народи без державності (баски, шотландці, валійці, лужичани, бретонці, каталонці) та соціально-географічні аспекти їхньої асиміляції. Співвідношення між романськими, германськими та слов’янськими народами Європи й їхніми культурними стилями. Соціально-географічні проблеми етнічних конфліктів у Європі.

Сучасні суспільні процеси у Європі та їхній соціально-географічний вираз. Інтенсифікація просторових взаємозв’язків: комплементарність, трансферність, інтервенційна можливість. Урбаністична послідовність і зміни. Закон провідного міста. Політична й економічна трансформація. Деволюція у Європі. Європейська уніфікація та наднаціоналізм.

Соціально-географічна регіоналізація Європи: підходи українських та американських науковців. Головні риси регіонів Європи: Західна Європа, Британські острови, Північна (Скандинавська Європа), Середземноморська Європа, Східна Європа.

Проблеми та перспективи європейської інтеграції України. Загрози та виклики для України перед входженням до ЄС. Цивілізаційні та соціальні переваги від входження України до ЄС. Соціально-географічні проблеми української діаспори в Європі. Наслідки сучасної еміграції українців у Європу: для європейських держав, для України.



Тема 8. Основи соціальної географії України. Лекція 9. Національні та регіональні соціально-географічні проблеми України в умовах суспільних трансформацій. Соціально-географічні особливості сучасних етнічних та лінгвістичних процесів в Україні: ретроспектива, сьогодення, перспективи. Українці як автохтонний етнос на території сучасної України. Теорії походження українців: трипільська, ранньослов’янська, староруська. Головні ознаки соціально-культурної окремішності та єдності українського народу. Національна та етнічна меншини: змістові відмінності термінів. Особливості етнічного складу населення України. Локалізація етносів в Україні. Залежність між етнічною та релігійною приналежністю. Мовний склад населення, його просторова диференціація. Залежність між етнічністю та мовою.

Соціально-географічні особливості людини, територіальних соціальних спільнот, суспільств в період трансформації. Соціальне неблагополуччя: зміст, активізація, поширення та урізноманітнення в Україні. Формування нового напряму географії — географія соціальних негараздів, як відповідь на реалії суспільного життя.

Географічні проблеми соціальної стратифікації українського суспільства. Процес соціалізації в сучасній Україні та його географічні прояви. Географічні відмінності у соціальній структурі та соціальному русі населення України. Економічна криза та її вплив на соціальну сферу українського суспільства. Об’єктивна та суб’єктивна бідність, показники та методики її вимірювання. Географія бідності в Україні та її вплив на поширення соціальних негараздів.

Соціально-географічні аспекти поширення злочинності. Різноманіття факторів, що впливають на сучасну структуру, динаміку і територіальні особливості злочинності. Різновиди девіантної та делінквентної поведінки: їхня географічна залежність від матеріального достатку, способу життя та ціннісної мотивації. Динаміка та структура злочинності в Україні. Кримінальна та економічна злочинність як загрози розвитку сучасного українського суспільства. Просторові особливості поширення злочинності в Україні.

Міграції населення як чинник формування соціально-географічної ситуації. Тенденції міграційного руху та їхні зміни. Соціально-географічні наслідки сучасних міграцій в окремих регіонах держави. Потреби нової міграційної політики України.

Емпіричні соціально-географічні закономірності поширення соціальних негараздів в Україні та фактори їх формування. Національна та регіональна соціальна політика в Україні та її роль у соціальному розвитку великих міст, окремих регіонів, держави у цілому.



Список використаної літератури:

  1. Блій де. Г. Географія : світи, регіони, концепти / Г. де Блій, П. Муллер, О. Шаблій ; [пер. з англ. ; передмова та розділ «Україна» О. І. Шаблія]. — К. : Либідь, 2004. — 740 с.

  2. Олійник Я. Б. Вступ до соціальної географії : навч. посібник / Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Знання, 2000. — 204 с.

  3. Соціально-економічна географія світу : навч. посібник / [за ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2002. — 672 с.

  4. Соціально-економічна географія України : навч. посібник / [за ред. О. І. Шаблія. — Львів : Світ, 2000. — 678 с.

  5. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії : навч. посібник / О. Г. Топчієв. — Одеса : Астропринт, 2001. — 560 с.

  6. Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії : підручник / О. І. Шаблій. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 444 с.

  7. Шаблій О. І. Основи суспільної географії : підручник / О. І. Шаблій. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2012. — 496 с.

  8. Шевчук Л. Т. Соціальна географія : навч. посібник / Л. Т. Шевчук. — К. : Знання, 2007. — 349 с.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА”
Тема 1. “Поняття техніки, технології. Історичні аспекти розвитку техніки”. Об’єкт, предмет, зміст, функції та мета курсу. Значення та місце курсу в системі географічних, економіко-географічних та еколого-географічних дисциплін.

Міждисциплінарність курсу. Взаємозв’язок курсу з природничими, соціально-економічними та технічними науками. Завдання курсу в сучасних умовах.

Поняття техніки. Функції і призначення техніки. Класифікація техніки за галузевою структурою виробництва або стосовно окремих структурних; природничо-науковою основою.

Поняття технології, технологічних операцій, технологічних процесів. Системи технологій. Базові технології. Технологічна, матеріальна та документальна підготовка виробництва. Технічна документація. Стандартизація. Типізація. Уніфікація. Основні напрямки технічного прогресу.

Поділ виробництв на групи за техніко-економічними особливостями: електроємні (місткі), матеріалоємні, паливоємні, водоємні. Екологічні проблеми НТП.

АСУ виробництвом і технологічними процесами. Роботизація. Нові високоміцні корозійностійкі, термостійкі, металеві, керамічні та інші матеріали. Біотехнологія. Мембранна технологія. Лазерна технологія.

Історичні аспекти розвитку техніки. Поява мануфактур і зародження промислового виробництва. Перехід від дрібного ручного виробництва до механізованого.

Розвиток транспорту, торгівлі, створення машинного фабрично-заводського виробництва. Розгортання широкої індустріалізації виробництва наприкінці ХІХ і в першій половині ХХ ст. ХХ ст. – ера авіації, телебачення, атомних та комп’ютерних технологій, лазера, космічних польотів, Інтернету, інших винаходів та нових технологій.



Тема 2. “Виробництво”. Виробництво. Виробничі процеси. Основні елементи виробничого процесу. Основні технічні процеси. Типи виробничих процесів: одиничний, серійний, масовий.

Стадії процесу виробництва. Основні (технологічні) та допоміжні операції. Принципи організації виробничого процесу. Основні форми організації виробництва.

Поняття економіки виробництва, економічної діяльності, видів економічної діяльності, економічної ефективності виробництва. Товарна продукція. Валова продукція. Прибуток. Собівартість та структура собівартості. Основні промислово-виробничі фонди. Фондомісткість. Фондовіддача. Рентабельність. Оборотні фонди в обігу. Ресурси. Виробничі ресурси, вторинні ресурси. Фактори виробництва. Продуктивність праці. Охорона праці на виробництві.

Тема 3. “Чинники розвитку та розміщення виробництва”. Поняття про ресурси. Природні ресурси. Класифікація природних.

Ресурси виробничої сфери: промислові; сільськогосподарські. Поєднання природних ресурсів, природно-ресурсних циклів. Ресурси сфери послуг. Рекреаційні ресурси. Науково-інформаційні ресурси. Комбінована класифікація природних ресурсів (за О. Шаблієм). Оцінка природних (сировинних) ресурсів. Балансові і позабалансові запаси. Ступінь розвіданості родовищ (категорії А, В, С1 і С2). Прогнозні запаси ресурсів. Ресурсоємність виробництва.

Сировинні ресурси. Поділ сировини за походженням. Поділ первинної сировини. Мінеральна сировина. Основна сировина, допоміжна сировина. Підготовка сировини до перероблення.

Вода та її властивості. Класифікація вод за походженням; за призначенням. Способи очищення вод.

Повітря. Роль кисню, азоту та інших складових як сировини, теплоносія та охолоджувача у технологічних процесах.

Корисні копалини та способи їх видобування. Копальні, кар’єри, каменоломні. Свердловинний спосіб добування корисних копалин.

Коротка характеристика мінерально-сировинних ресурсів України. Газ і нафта. Тверді горючі копалини. Руди чорних металів. Золотоносність. Алмазоносність. Рідкісні метали. Титаново-цирконієві розсипи. Глини та каоліни. Бентонітові глини. Вогнетривкі та тугоплавкі глини. Геотермальні ресурси. Мінеральні води. Техногенні родовища.

Інші чинники розвитку і розміщення виробництва: працересурсні (демографічні), історичні, соціально-економічні, інфраструктурні (транспорт), екологічні, споживчі, техніко-економічні, науково-технічні, ринкової інфраструктури та ін. Єдність і взаємозумовленість чинників у розвитку і територіальній організації основних виробництв, у формуванні галузевих і міжгалузевих комплексів.

Тема 4. “Поділ праці та галузева структура господарства. Класифікація видів економічної діяльності”. Поняття поділу праці. Два види. Дві сфери діяльності – виробнича і невиробнича (сфера послуг). Галузі безпосередньо виробничої та опосередковано-виробничої сфер, сфери обслуговування населення, сфери обслуговування суспільства.

Суспільний поділ праці, його види, підвиди, спеціалізація. Територіальний поділ праці.

Історична еволюція поділу праці. Відокремлення обігу від виробництва, виникнення перших мануфактур, поява робочих машин, машинно-фабричного виробництва. Промислові революції.

Галузева структура господарства, галузеве управління. Поняття галузі, виробництва, підприємства, промислового комплексу.

Галузева систематика за загальним класифікатором, ієрархічна та багаторівнева галузева структура господарства. Галузево-функціональна структура. Поділ господарства на два підрозділи (групи): група А; група Б. Поділ галузей на добувні, обробні, комплексні. Класифікація галузей за економічним призначенням продукції господарства, споживчим призначенням, секторальний підхід. Виділення виробничої та невиробничої сфери (матеріальне виробництво та сфера послуг). Перехід на світову класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД).

Тема 5. “Паливно-енергетичний комплекс”. Основні поняття. Видобуток мінерального палива.

Нафтова промисловість. Основні типи нафти і їхня характеристика. Способи видобутку нафти і методи його інтенсифікації.

Газова промисловість. Основні типи природних газів, видобуток, транспортування і зберігання газу.

Вугільна промисловість. Властивості вугілля. Марки вугілля, способи видобутку.

Ядерне паливо, особливості і використання в атомній енергетиці. Проблема охорони навколишнього середовища в районах видобутку, переробки і використання палива.

Виробництво електроенергії. Джерела енергії і палива, ядерна і гідравлічна енергія, енергія вітру і Сонця. Промислове використання окремих енергетичних ресурсів.

Основи теплової електроенергетики. Типи теплових електростанцій. Конденсаційні і теплофікаційні установки, принципові схеми їхньої роботи. Теплофікація міст і промислових центрів, газотурбінні і парогазотурбінні установки.

Атомна енергетика – складова частина теплової енергетики. Реактори на теплових і швидких нейтронах. Принципові схеми роботи атомних реакторів на АЕС.

Гідроенергетика. Комплексний характер гідротехнічного будівництва, гідроенергетичні каскади. Техніко-економічні особливості роботи ГЕС.

Освоєння нетрадиційних джерел енергії. Передавання електричної і теплової енергії на відстані. Енергетичні системи.

Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) та його структура. Виробнича інфраструктура.

Тема 6. “Хіміко-металургійний комплекс”. Хімізація – один з напрямків НТП, основа формування міжгалузевого хімічного комплексу. Сировинна база, її різноманітність, взаємозамінність і поширення. Видобуток фосфоритів, апатитів, сірки, солей, вапняку, крейди. Роль деревини, води, повітря, виробничих відходів у хімічних технологіях. Хімічне перероблення паливних ресурсів – нафти, газу, вугілля.

Основна хімія: содова, хлорна, сірчано-кислотна промисловість та синтез мінеральних добрив (азотних, фосфорних, калійних).

Технологія виробництва сірчаної кислоти. Виробництво соди. Хімія органічного синтезу: хімія полімерів (синтез складних сполук) та хімія переробки полімерів. Виробництво хімічних волокон: штучних і синтетичних, синтетичного каучуку, пластмас.

Металургійний комплекс, його сутність та значення. Метали, сплави, їхні основні властивості. Основна сировинна база розвитку чорної металургії. Способи виплавлення чавуну та сталі. Виробництво сталі. Порошкова металургія.

Кольорова металургія. Сировинна база. Технологічні етапи (стадії) виробництва кольорових металів. Принципи розміщення підприємств.

Основні центри металургії. Експортний потенціал металургії. Техніко-економічні показники металургійних виробництв – продуктивність праці, витратні коефіцієнти, рівень механізації та автоматизації, собівартість продукції.



Тема 7. “Машинобудівний комплекс”. Складові комплексу: металообробка, власне машинобудування, мала металургія.

Поняття про машину. Машини-двигуни. Машини-виконавці. Основні етапи виготовлення машин. Основи технології машинобудування. Механічна обробка заготівок. Виготовлення виробів і заготівок литтям.

Виготовлення виробів (заготівок, деталей) тиском. Технологія отримання нерозбірних з’єднань зварюванням. Способи зварювання – термічне; термомеханічне; механічне.

Виготовлення виробів різанням. Основні способи різання: точіння, свердління, фрезування, стругання, шліфування. Нові способи різання. Різальні верстати.

Складання машин. Поділ машинобудування за технічними особливостями: загальне (металоємне), транспортне (працеємне), точне (наукоємне).

Основні техніко-економічні показники роботи машин: продуктивність, довговічність, економічність, надійність, технологічність конструкції, ступінь автоматизації, собівартість, ремонтопридатність.



Тема 8. “Будівельний і лісовиробничий комплекс”. Складові комплексу – галузі промисловості будівельних матеріалів і капітального будівництва. Промисловість будівельних матеріалів: видобувна промисловість; переробна промисловість; змішані підгалузі. Характеристика мінеральних будівельних матеріалів. Штучні будівельні матеріали: не випалювальні; випалювальні.

Технологія керамічних виробів, цегли (технологічна схема). Зв’язувальні будівельні матеріали. Технологія цементу.

Будівельне виробництво. Будівлі і споруди. Монтажні роботи. Облицювальні роботи. Малярні роботи. Техніко-економічні показники. Якість будівель і споруд. Проблеми незавершеного будівництва та довгобудів.

Лісові ресурси. Лісове господарство. Лісозаготівельна промисловість. Лісопильне виробництво. Механічна обробка деревини. Деревообробна промисловість. Виробництво меблів, ДСП, ДВП, будматеріалів, фанери, сірки. Виробництво целюлози й паперу, гідролізного спирту. Лісохімічне виробництво.



Список використаної літератури:

  1. Желібо Є.П., Анопко Д.В., Буслик В.М та ін. Основи технологій виробництва в галузях народного господарства: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005.

  2. Збожна О.М. Основи технологій: Навч. посібник. – Терно-піль: Карт-бланш, 2002.

  3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., 2006. – 284 с.

  4. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил України: Навч. посібник. – Рівне: УДАВГ, 1997.

  5. Стасюк М.С. Техніко-економічні основи виробництва: Навч.-метод. посібник для педвузу. Ч. 1.: Основи промислового виробництва. – Вінниця: ВДПУ, 1999.

ТЕРИТОРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧІ КОМПЛЕКСИ”
Тема 1. Основи науково-територіальної організації суспільства. Поняття “території”, територіальності, геопростору, місця. Типи і підтипи території. Суспільна організація території і територіальна організація суспільства. Позиційні характеристики території. Функції території.

Поняття виробництва, виробничого симплексу, виробничої системи. Елементи виробничого комплексу. Виробничий процес (головні процеси; допоміжні, обслуговувальні). Прості та складні процеси. Стадії процесу виробництва (заготівельна, обробна, складальна). Типи виробничих процесів (одиничний, серійний, масовий).

Поняття системи, комплексу. Суть і головні риси територіально-виробничого комплексо-утворення. Поняття терто-ріально-виробничого комплексу (ТВК), територіально-виробничих систем (ТВС). Визначення ТВК різними авторами (С. Іщуком,  Н. Колосовським, М. Паламарчуком, С. Писаренко, Ю. Саушкіним, О. Топчієвим, О. Шаблієм та ін.). Н. Колосовський – фундатор вчення про ТВК. ТВК – прогресивна форма територіальної організації виробництва на індустріальній стадії розвитку суспільства. Соціальна орієнтація ТВК. Роль середовища у формуванні ТВК.

Тема 2 . Закони, закономірності, принципи, чинники розвитку і функціонування ТВК. Поняття закону і закономірності. Головні групи законів. Всезагальні закони – закон циклічності розвитку, закон системності. Генетичні закони і закономірності. Закон поділу праці та територіального поділу праці. Закон інтеграції праці та територіальної інтеграції праці.

Закономірність територіальної спеціалізації реґіонів у внутрішньодержавному та спеціалізації країн у міжнародному поділі праці. Закономірність комплексного розвитку держави і реґіонів.

Закони структури і відповідності. Функціональні закони.

Фактори розвитку і розміщення, формування і функціонування економічних районів і їх ТВК. Основоположники вчення про фактори Й. Тюнен та А. Вебер. Дві групи класифікації факторів: традиційна і за пріоритетністю значення їхньої дії.

Традиційна класифікація факторів: географічне (природно-, політико-, економіко- і соціально-географічне) положення досліджуваного ТВК.

Реґіональні і локальні фактори розвитку і функціонування ТВК: природно-ресурсний потенціал, демографічні фактори, історичні, соціальні, економічні, техніко-економічний потенціал, інфраструктурні фактори, екологічні. Важливість інших факторів: споживчого, людських цінностей, науково-технічного прогресу, часового тощо.

Традиційні і сучасна комбінована (за О. Шаблієм) класиціка-ція природних ресурсів.

Природні передумови (чинники) розвитку і функціонування ТВК. Оцінка природних компонентів: мінерально-сировинних, земельних (ґрунтових), водних, кліматичних, агрокліматичних, лісових тощо. Покомпонентні та інтегральні відношення ТВК і ПТК. Роль триєдності природних ресурсів у формуванні ТВК.

Антропогенне навантаження (сільськогосподарське, промислове, будівельне, транспортне, містобудівне та рекреаційне) на природне середовище. Зони екологічної кризи, екологічного лиха. ТВК і природокористування.

Поняття природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території та його комплексна економіко-географічна оцінка. ТВК і комплексне використання ПРП території. Екологічна ефективність розвитку і функціонування ТВК. Створення екологічної інфраструктури як складового компоненту ТВК.

Запровадження маловідходної і безвідходної технології, ресурсозбереження і т.д.

Соціально-демографічний чинник. Визначальна роль людського чинника в розвитку і функціонуванні економіки країни.

Соціальна орієнтація формування ТВК. Сучасна демографічна ситуація, її основні характеристики (параметри): динаміка чисельності населення, процеси відтворення, статево-вікова структура, соціальна, майнова, працезабезпечення, безробіття, рівень освіти і культури, кваліфікація кадрів і т. ін.

Забезпечення населення матеріально-побутовими, соціально-культурними, соціально-оздоровчими та іншими закладами, установами, підприємствами сфери послуг. Рівень забезпеченості населення послугами та його вплив на продуктивність праці.

Працересурсний потенціал ТВК і підходи до його оцінки. Трудомісткість конкретних виробництв ТВК. Підготовка і перепідготовка кадрів і ТВК.

Соціальний і інтелектуальний потенціал території формування ТВК і раціональне його використання. ТВК і системи розселення, системи поселень і їх функціональні типи. Розвиток ТВК і вирішення соціальних умов життя, соціального захисту населення.

Техніко-економічні фактори і розвиток ТВК. Рівень господарського освоєння і інженерно-технічного оснащення території. Пріоритетні напрямки НТР на сучасному етапі: електронізація (комп’ютери, інтеґральні схеми, промислові роботи, мікропроцесори), радіоелектроніка, мобільний зв’язок, комплексна автоматизація, атомна і нетрадиційна електроенергетика, нові технології і матеріали, біотехнологія, інформаційна технологія. Категорія гнучності у розвитку і функціонуванні ТВК. Інноваційні фактори.

Оцінка технічної бази, її масштабів, структури, зношення і відновлюваності. Створення природно-технічних систем. Паливно-, енерго-, сировинно-, матеріало-, наукомісткість виробництва в ТВК. Інвестиційне забезпечення.



Тема 3. Компонентна структура ТВК. Поняття “структура ТВК”. Первинні елементи ТВК. Поняття “галузі”. Номенклатура галузей. Галузі в складі ТВК. Галузі КВЕД у ТВК. Галузевий підхід і компонентно-структурний аналіз ТВК. Функціональна структура галузей в складі комплексів: галузі спеціалізації, допоміжні та обслуговуючі. Динамічна характеристика галузей: нових, лідерних, профілюючих, комплексуючих.

Енерговиробничі цикли (ЕВЦ). Концепція ЕВЦ Н. Колосовського. Техніко-економічні і технологічні основи циклів. ЕВЦ як складна система. Сучасна система циклів (підходи до вивчення циклів вченими: Ю. Саушкіним, А. Хрущовим та ін. Стадії, ланки, блоки і вітки циклів. Просторовий розрив стадій ЕВЦ. Територіальні поєднання ЕВЦ як матеріальна і технічна основа ТВК. Концепція ЕВЦ і ідея ВТЦ.

Система зв’язків ТВК. Внутрішньогалузеві, внутрішньо-циклові виробничо-технологічні, міжциклові виробничі зв’язки. Внутрішньорайонні загальноекономічні. Міжрайонні зовнішньо-економічні зв’язки.

Елементарні техніко-економічні і районно-галузеві комп-лекси: промислові, аграрні, аграрно-промислові, транспортні, сфери послуг. Розвиток промислових комплексів (дослідження М. Шрага).

Міжгалузеві територіальні комплекси (дослідження О. Шаблія). Особливості їх утворення, класифікація і типологія міжгалузевих комплексів на основі міжгалузевих зв’язків.

Комплекси галузей, які виступають ланками у виробничо-технологічному “ланцюгу”. Комплекси галузей, що виробляють взаємозамінну продукцію.

Функціональні міжгалузеві комплекси. Проблемні і програмні міжгалузеві комплекси та ін.

Еволюція понять: міжгалузевий територіальний комплекс (МТК), міжгалузевий науково-виробничий комплекс (МНВК), кластер. Кластер – як основна форма організації сучасного виробництва на регіональному рівні. Структура кластера, класифікація видів кластерів. Спільні та відмінні риси понять: МТК, МНВК, кластер.



Тема 4 . Територіальна структура ТВК. Поняття територіальної (геопросторової) структури. Визначення “територіальної структури” різними авторами. Співвідношення понять: "територіальна структура" і “територіальна організація”. Головні складові територіальної структури: економічні (господарські) вузли, центри, пункти як ядра територіального комплексоформування, а також комунікаційні артерії як лінії зв’язків між ними. Співвідношення ядра і периферії комплексів.

Поняття економічного, промислового, агропромислового, транспортного, індустріально-будівельного, машинобудівного, рекреаційного вузла. Склад і межі економічного вузла. Поєднання підприємств і закладів в економічному вузлі. Класифікація економічних вузлів, центрів, пунктів.

Основні уявлення про поля тяжіння до ядер – вузлів, центрів. Взаємодія ядер і відповідних полів економічного тяжіння.

Типологія територіальної структури економіко-географічних утворень (районів, ТВК) за конфігурацією опорного каркасу: радіально-кільцевий, решітчастий (регулярний), з потужною внутрішньою економічною віссю, приморський, моноцентричний, поліцентричний, басейновий.

Територіально-структурні процеси: диференціювання, нівелювання, концентрування, агломерування, поляризація, вирівнювання.

Показники оцінювання територіальної структури.



Тема 5. Спеціалізація і збалансований розвиток ТВК. Поняття “виробнича спеціалізація ТВК”. Територіальний поділ праці і спеціалізація комплексів. Визначення галузей і міжгалузевих комплексів спеціалізації ТВК. Показники спеціалізації території.

Класифікація ЕВЦ за питомою вагою в структурі ТВК і участю в територіальному поділі праці. Зовнішні економічні зв’язки ТВК та шляхи їх удосконалення.

Суть збалансованого (пропорційного) розвитку ТВК. Шляхи вдосконалення збалансованості підсистем ТВК, його внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

Економічна, соціальна і екологічна ефективність спеціалізації і збалансованого розвитку ТВК. Математичне та картографічне моделювання ТВК. Принципова математична та картографічна модель ТВК.



Тема 6. Інфраструктурна забезпеченість ТВК. Поняття “інфраструктура”. Роль інфраструктури у формуванні і розвитку ТВК. Класифікація інфраструктур: виробнича, загальна (транспортна, інженерна), соціальна. Виробнича інфраструктура - система матеріально-технічного постачання і збуту, бази, склади, інженерно-виробничі та інші комунікації.

Транспортна інфраструктура. Внутрівиробничий та магістральний транспорт. Операції виробничого характеру. Формування виробничо-інфраструктурного забезпечення комплексів. Інфраструктура сфери зв’язку.

Суть маркетингу у підвищенні ефективності розвитку ТВК та його виробничої інфраструктури.

Соціальна інфраструктура. Види соціально-інфраструк-турного обслуговування населення. Розвиток соціально-побуто-вого, культурно-освітнього та соціально-оздоровчого комплексів та їх взаємодія з ТВК. Формування територіальних соціально-економічних систем (ТСЕС) і комплексів. Ринкова інфраструктура ТВК. Роль інформаційної складової.



Тема 7. Класифікація і типологія ТВК. Поняття класифікації. Класифікаційні ознаки. Класифікація ТВК за генезою; на основі природних і економічних ресурсів; за положенням; величиною і функціями населених пунктів; за видами (галузями) економічної діяльності; за виробничою спеціалізацією: металургійні, паливно-енергетичні, машинобудівні, нафтобазо-хімічні, агропромислові, лісопромислові, морегосподарські; за особливостями територіальної структури (моноцентричні, поліцентричні); за стадіями розвитку (історично складені, програмно-цільові і ті, що формуються).

Ієрархія ТВК, ТСЕС (країни, природно-економічної зони, соціально-економічного району, економічного району, низового адміністративного району).

Суть типології. Типологія ТВК (Н. Колосовський та ін.). Типологічні функції енерговиробничих циклів. Типологія ТВК за виробничою спеціалізацією і структурою господарства.

Закономірності розвитку ТВК основних типологічних груп. Типологія локальних ТВК переробної індустрії; гірничо-металургійної; нафтогазохімічної; біопромислової.

Поняття СЕР і СГР (за проф. О. Шаблієм). Визначальні ознаки СГР. Два типи суспільно-географічних районів. Типологічні основи регулювання розвитку ТВК, ТСЕС, СГР. Типологія і моделювання ТВК.

Основні шляхи удосконалення класифікації і типології ТВК.



Тема 8 . Проблеми й перспективи, управління і прогнозування розвитку ТВК. Суть управління територіальною організацією суспільства.

Поняття менеджменту – управління виробництвом. Складові процеси управління – планування, організація, мотивація, контроль.

Внутрішні протиріччя ТВК – джерела їх розвитку. Головні проблеми розвитку ТВК. Суть районної, вузлової національно-господарської проблеми. Вирішення проблем функціонування ТВК в різних типах країн. Суть реґіональної політики. Система проектних робіт з прогнозування перспектив розвитку і розміщення господарства на різних рівнях: макрорівні, локальному (ТВК). Нові форми розвитку ТВК в епоху інформаційного суспільства.

Наукове прогнозування. Довгострокові і середньострокові плани і прогнози розвитку ТВК і ТСЕС, ТВС. Проблемні питання організації та формування ТВС, економічного та інвестиційного забезпечення їх просторового розвитку.

Комплексні інвестиційні програми розвитку ТВС, методологічні підходи до визначення ефективності їх функціонування, оптимізації, інвестиційного розвитку, моделю-вання просторового розвитку.

Створення нормативно-правової та методологічної бази механізму управління територіальним розвитком.

Загальнодержавні, галузеві, державні, реґіональні програми в Україні. Етапи реалізації цих програм. Роль органів місцевого самоврядування в комплексному соціально-економічному розвитку районів, ТВК.

Список використаної літератури:


  1. Веприк Н.П. Територіально-виробничі комплекси: Конспект лекцій. Ч. І. – Чернівці: Рута, 2005. – 40 с.

  2. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Навч. посібник. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006.

  3. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 2002. – 254 с.

  4. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.

  5. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії. Підручник. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

Основи фізичної географії


Система географічних наук

Об’єкт, предмет і методи фізичної географії. Історія розвитку знань про Землю. Географічні документи, публікації. Видатні географічні твори (атласи, книжки). Географічні школи. Німецька географічна школа. Вклад українських вчених в “земле знання”. Сучасні авторитетні географи України та Львівського університету.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Жек дуадақтарды аулауды жүргізу туралы «Жануарлар дүниесін қорғау, өсімін молайту және пайдалану туралы»
2017 -> Бағдарламасы өтетін күні: 16 тамыз 2017 жыл Өтетін орны: Шымкент қаласы
2017 -> Қазақстан Республикасы Ауыл шаруашылығы министрлігінің
2017 -> Мемлекеттік мекеме
2017 -> Қосымша 2 Техникалық ерекшелігі Реанимациялық бригадаларға арналған жылжымалы жедел медициналық көмек комплексі
2017 -> Қазақстан Республикасының Білім және ғылым министрлігі «Кәсіпқор» холдингі» коммерциялық емес акционерлік қоғамы
2017 -> Қазақстан Республикасы Ауыл шаруашылығы министрлігі Ветеринариялық бақылау және қадағалау комитетінің Оңтүстік Қазақстан облыстық аумақтық инспекциясының
2017 -> Бос јкімшілік мемлекеттік лауазымдарєа орналасуєа конкурс туралы хабарландыру 17/07/2012г


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет