Планові породи великої рогатої



жүктеу 263.75 Kb.
Дата02.04.2019
өлшемі263.75 Kb.

ПЛАНОВІ ПОРОДИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ
ХУДОБИ В УКРАЇНІ

Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько-


біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. У зв'язку з цим було запропоновано декілька класифікацій (зоологічна, географічна та ін.), але практичним цілям найбільше відповідає ви-
робнича, в основі якої лежить напрямок продуктивності тварин.

Сучасна велика рогата худоба поділяється за напрямом продуктивності на три групи: молочні, комбіновані (молочно-м'ясні і м'ясо-молочні) та м'ясні породи.

До молочних порід, які використовуються в Україні, відносяться голландська, чорно-ряба, червона степова, голштинська, біло-голова українська, червона польська, українська червоно-ряба мо-
лочна, українська чорно-ряба молочна, айрширська, джерсейська, червона датська, англерська; до комбінованих — симентальська, монбельярдська, швіцька, лебединська, бура карпатська, пінцгау;

до м'яснихабердин-ангуська, герефордська, казахська білоголова, кіанська, шаролезька, лімузинська, шортгорнська, санта-гертруда, сіра українська, симентальська м'ясного напрямку, мен-


анжу, блон д'акіте, українська м'ясна, волинська, поліський тип, знам'янський тип, південний тип.

Породи молочного напряму продуктивності

ГОЛЛАНДСЬКА ПОРОДА. Одна із стародавніх заводських порід молочного напряму продуктивності. Виведена вона в Голландії внаслідок довготривалого покращання місцевої голландської
худоби цілеспрямованим відбором та підбором тварин за молочною продуктивністю в умовах доброї годівлі (пасовища, зелені корми) та належного утримання. Сучасний тип голландської породи
сформувався на початку XX ст., коли стали застосовувати комплексну оцінку тварин за продуктивністю і міцністю конституції. Голландська худоба характеризується великими розмірами, міцною
конституцією та кістяком, добре розвиненою мускулатурою, гармонічною тілобудовою. Основні проміри дорослих корів становлять: висота в холці 130-134 см, коса довжина тулуба 170-180 см,
обхват грудей — 195-200 см, обхват п'ястка 19—20 см. Середня жива маса корів в Голландії 550-600 кг, бугаїв— 800—1000 кг, телят при народженні 36-42 кг. Середньорічний надій 5000-5500 кг молока, а в кращих господарствах 6000—6500 кг з високим вмістом жиру (3,9—4,0 % і вище). Вміст білка у молоці 3,3—3,6 %. Тварини характеризуються доброю скороспілістю і високими м'ясними якостями. Забійний вихід відгодованих тварин досягає 55-60 %. Перший раз телиць осіменяють у віці 14—18 міс. Голландсь-
ка худоба дуже поширена в світі. В Україну завозилась для покращання місцевої чорно-рябої худоби та створення чорно-рябої породи. В Україні були створені високоякісні заводські стада. Більшість завезених тварин належало до ліній Аннаса Адема 30587, Хільтеса Адема 37910, Рутєса Едуарда 31646, Рудольфа Яна 34558, Ротерда Пауля 36498 та інші.

ЧОРНО-РЯБА ПОРОДА. Це високопродуктивна вітчизняна порода молочного напряму створена шляхом схрещування місцевої худоби, яка розводилась в різних зонах колишнього СРСР, з по-
родами чорно-рябої худоби голландського походження. Затверджена в 1959 році за рішенням Міністерства сільського господарства колишнього СРСР шляхом об'єднання кількох відрідь чор-
но-рябої худоби в одну чорно-рябу породу.

При створенні і формуванні масиву чорно-рябої породи в Україні у різні періоди та відповідних місцях поширення використовували кілька відрідь — голландської, естонської, литовської, чорно-рябої


Московської області та інших областей. Це призвело до того, що нинішній масив чорно-рябої худоби у господарствах України різноманітний за своєю генеалогічною структурою і невирівняний за типом.

Конституція чорно-рябої худоби міцна, екстер'єр і тип будови тіла характерний для молочного напряму. Тварини характеризуюся добрим здоров'ям та пристосованістю до різних кліматичних зон. Корови великі, з дещо розтягнутим, пропорційно розвинутим тулубом, глибокими середньої ширини грудьми, широким попереком, спиною та крижами. Основні проміри корів такі: висота в


холці— 126—132 см, коса довжина тулуба— 150—165 см, обхват грудей — 180-200 см, обхват п'ястка — 18-20 см. Дорослі корови важать 450—600 кг, бугаї— 800—1000 кг, телята при народженні 30-35 кг. Удій корів в племінних заводах 4000—6000 кг, жирність молока 3,5—3,8 %, вміст білка в молоці 3,3—3,6 %. Рекордистки дають до 17517 кг (корова Волга) жирністю 4,2 %. За умов інтенсивної відгодівлі тварини мають добрі м'ясні якості і досягають забійного виходу 55—58 %. Чорно-ряба худоба вважається найбільш
придатною для експлуатації в умовах промислової технології.

В Україні створені заводські лінії Кипариса ЛВГ-62, Веттермана ХГ-24, Ділле Готфріда КГ-56, Класа КГ-40, Султана ХГ-5, Юліуса ХЧП-28, Дубка КЧП-144 та ін. Чорно-рябу худобу розводять у


всіх областях та республіці Крим.

ГОЛШТИНСЬКА ПОРОДА. Ця порода створена в США та Канаді на основі голландської чорно-рябої відбором за молочною продуктивністю та розвитком.

Жива маса голштинських корів 670-720 кг, іноді 815 кг, бугаїв 850—1250 кг, телят при народженні — 40 кг. За екстер'єром корови великі, з довгим тулубом. Масть чорно-ряба і червоно-ряба.


Груди глибокі, середньої ширини. Голова довга, суха, шия середньої довжини, тонка з дрібними складками. Черево об'ємисте, вим'я велике, кінцівки міцні. Тип конституції міцний. Чорно-рябе і
червоно-рябе відріддя голштинської худоби майже однакові за продуктивністю і типом. Висота в холці корів у середньому 144 см, бугаїв — 158—160 см, глибина грудей у корів до 86 см, ширина —
до 65 см. Індекс рівномірності розвитку вим'я в середньому становить 42—50 % при швидкості молоковіддачі 2,37 кг/хв. М'ясні якості достатньо високі. Забійний вихід — 55—60 %. Удій повновікових
корів 6000-8000 кг при 3,5-3,6 % жиру.

Створено репродуктори голштинської породи, яка використовується для виведення нових спеціалізованих молочних порід.


ЧЕРВОНА СТЕПОВА ПОРОДА. Червона степова порода за чисельністю займає провідне місце серед молочних порід України.

Початок утворення породи відноситься до заселення південних степів, коли на територію сучасної Запорізької області у басейні річки Молочної та її притоків з 1789 по 1833 рр. масово переселя-


лися росіяни, українці та німці-колоністи. Завозили сюди худобу різних порід: сіру українську, в ликоруську, червону остфрисландську та інші. Їх схрещували між собою і розводили помісей «в
собі». Пізніше почався відбір худоби червоної масті, добре пристосованої до місцевих умов. У кінці 19-го на початку 20 століть відбувалося повторне схрещування червоної остфрисландської по-
роди з англерською, вільстермаршською, симентальською та іншими породами. Найбільший вплив при повторному схрещуванні мала англерська порода. Таким чином, червона степова порода
з'явилася внаслідок складного відтворного схрещування тварин сірої української породи з плідниками перелічених вище порід при одночасній селекції тварин за молочністю.

Червону степову породу тепер розводять у 9 південних областях України та в Криму. У тварин легкий кістяк, тонка щільна шкіра, слаборозвинені м'язи. Голова легка, довга, шия тонка з


вирізом, холка вузька, груди помірно глибокі, вузькі, спина і поперек вузькі, довгі, черево об'ємисте, крижі припідняті, ратиці міцні, вим'я середньої величини. Тип конституції міцний і ніж-
ний щільний. Дорослі корови в племінних господарствах мають живу масу 450—500 кг, бугаї — 800—900 кг, телята при народженні — 28-34 кг. Середній надій молока 3500-3800 кг, а в кращих
племінних господарствах — 5500 кг. Від рекордисток одержують надій понад 13000 кг. Вміст жиру в молоці 3,6-3,7 %, білка 3,2-3.6 %. Індекс вим'я 40—44 %. На поліпшену годівлю тварини реа-
гують добре. Забійний вихід становить — 54—56 %, а у дорослих відгодованих кастратів — 60 %. Багато тварин одержано від бугаїв Прем'єра 357-Н, Бенцала Удалого 463-Н, Злодія 459-Н, Васьки,
Рибака ЗАН-39, Пітона ХМНТ-3, Вітерка КМН-56 та ін.

Основним методом при створенні нової червоної молочної породи стало відтворне схрещування червоної степової породи та її помісей з плідниками англерської, червоної датської порід і чер-


воно-рябими голштинами.

УКРАЇНСЬКА ЧЕРВОНО-РЯБА МОЛОЧНА ПОРОДА. Створена шляхом відтворного схрещування сименталів з червоно-рябими голштинами, частково — з айрширами та монбельярдами.
Ареал породи охоплює 14 областей України. Порода апробована у 1992 році. Характерними ознаками тварин нової породи є міцна, щільна конституція, гармонійність будови тіла, вим'я ванно- чи
чашоподібної форми з великим запасом, шия довга з тонкою складчастою шкірою, холка гостра, спина рівна і пряма, поперек широкий і міцний, зад широкий, довгий, кінцівки міцні. Жива маса
дорослих корів 650—680 кг, теличок у 12 міс.— 300—320 кг, 18 міс. — 400—450 кг. Забійний вихід у бугайців 15-місячного віку становив 56-59 %.

Нова порода має центральний та південно-східний внутріпородні типи. Вінницький, Київський, Прилуцький, Харківський, Черкаський заводські типи. Крім цього, — заводські лінії Імпрувера


333471, Сьюприма 333470, Хановера 1629391, Шеврея 6241, Мейєрдел Сайтейшна 1599075, Дон Жуана 7960, а також 53 заводські родини. Від корови Русалки 4725 з держплемзаводу «Христинівсь-
кий» протягом трьох лактацій тривалістю по 305 днів одержали по 10489-13672 кг молока. В Українській червоно-рябій породі частка крові голштинів досягає 60—80 %. Але у певної кількості тварин
така частка дещо більша або менша. За основу селекції взято бажані тип, характер, рівень продуктивності, технологічні якості худоби. У центральному внутріпородному типі одержано 342 корови
з надоєм понад 8000 кг молока за 305 днів лактації. Надій 36 корів перевищив 10000 кг, у 97-ми- 8000-10000, у 209-ти- 8000-9000 кг.

Середня продуктивність 1541 первістки апробованого Київського заводського типу червоно-рябої молочної породи становить 4544 кг молока жирністю 3,92 %. У повновікових корів відповідно


5718 кг і 3,92 %. Середні показники 2311 корів черкаського заводського типу — 5016 кг і 3,87 % та 6068 кг і 3,89 %, 1319 корів Прилуцького заводського типу— 4622 кг і 3,90% та 5554 і 3,93%.
Середня продуктивність 3862 корів Харківського заводського типу — 5290 кг молока з вмістом жиру 4,05%, а 1414 корів Вінницького типу — 5006 кг жирністю 3,92 %. Загальний масив породи налічує 1,5 млн корів і телиць, в т. ч. понад 0,5 млн корів. У породі використовували 950 бугаїв.

БІЛОГОЛОВА УКРАЇНСЬКА ПОРОДА. Центром формування породи була колонія Голендри Вінницької області, яку створили в 1871 р. переселенці, вихідці з Голландії та Німеччини. Вони заве-
зли сюди худобу гронінгенського відріддя голландської, остфризької, вільстермаршської та інших порід. Схрещування місцевої худоби з вищеназваними породами створило білоголову українську
породу. При відборі тварин звертали увагу на високу молочну продуктивність помісей для розведення «в собі». Найбільший вплив на перших етапах цієї роботи відіграла гронінгенська худоба.

Білоголова українська порода — молочна, добре пристосована до місцевих умов Полісся, але вона поступається продуктивністю іншим породам, насамперед чорно-рябій. Тому масив породи різ-


ко зменшився, вона являє собою локальну породу України, частину якої слід зберегти для сучасної і майбутньої селекції.

Масть білоголової української породи — чорна білоголова і червона білоголова з білими відмітинами на грудях, череві та кінцівках. Має білу голову з темними колами навколо очей.

Середня маса корів 450-500 кг, бугаїв — 700-800 кг. Молочна продуктивність 3000—3500 кг. У племінних господарствах надій досягає 4000-4500 кг. Лінії Жаргуна КК-5, Лимона КК-1 та ін.

Генофондні стада породи створені у дослідному господарстві «Україна» Державної агроекологічної академії України та «Антоніни», в Хмельницькій області.


ЧЕРВОНА ПОЛЬСЬКА ПОРОДА. Розводиться у Волинській та Тернопільській областях. Створена завдяки складному відтворному схрещуванню місцевої польської худоби з англерською і чер-
воною датською породами. Тварини червоної польської породи невеликі, жива маса дорослої — 450-480 кг, бугаїв 850-900 кг, телят при народженні 28-32 кг. Надої корів у кращих племінних господарствах 4500-5000 кг молока з вмістом жиру 3,8 %, забійний вихід 54 %. Тварини добре пристосовані до поліських умов. Провідне господарство у Волинській області — племзавод «Олицький».

АНГЛЕРСЬКА ПОРОДА. Створена на початку 19 ст. у Німеччині, в провінції Ангельн. Тривалий час вона була відома як ангельська, а в 1950 році їй дали нову назву — англерська. Її вивози-
ли в інші країни, де використовували при утворенні червоної датської, червоної степової, червоної польської та інших порід. Сучасна англерська порода відзначається високими надоями і вмістом жи-
ру в молоці (4500-5000 кг молока і 4,2-4,4 %), добрими екстер'єрними ознаками. Це дає змогу широко використовувати її поряд з червоною датською для поліпшення багатьох червоних порід. Жи-
ва маса корів — 450-525 кг, бугаїв — 850-950 кг, телят при народженні — 30-36 кг.

АЙРШИРСЬКА ПОРОДА. Виведена в Шотландії (графство Айр) у XVIII ст. Вважається, що вона створена в результаті схрещування місцевої худоби з голландською, шортгорнською, герефордсь-
кою, гернзейською, джерсейською та іншими породами.

Тепер у Великобританії ця худоба становить близько 3 % загального поголів'я. Продуктивність айрширів у середньому 5000 —5400 кг молока, вміст жиру 3,8-3,9 %. За жирномолочністю порода переважає цілий ряд інших порід. Від найкращої корови Дроіптон Мелодія-29 за дев'яту лактацію одержали 13690 кг молока з вмістом 4,09 % жиру і 3,34 % білка.

Худобу цієї породи вивозять у Швецію, Фінляндію, США, Канаду, Австрію, Нову Зеландію та інші країни.

В Україну айрширів завезли з Фінляндії, їх використовували для утворення харківського типу червоно-рябої породи на основі симентальської. Середня продуктивність підконтрольних корів айр-


ширської породи у Фінляндії становить 5821 кг молока з вмістом 4,45% жиру та 3,27 білка. Жива маса корів— 491 кг. Розводять айрширів і в багатьох країнах. Там, як і в Україні, айрширів вико-
ристовують для чистопородного розведення та схрещування з іншими породами з метою поліпшення їх продуктивності та технологічних ознак, посилення пристосованості до промислової технології.
ДЖЕРСЕЙСЬКА ПОРОДА. Одна із давніх порід світу. Виведена на островах британського каналу шляхом поліпшення місцевої худоби. На острові Джерсі, який розташований у протоці Ла-Манш,
тривалий час місцеву худобу розводили «в собі». У 1789 р. прийнято закон, який забороняв вивезення худоби інших порід.

Порода формувалася під впливом вимог ринків Англії та країн Західної Європи на коров'яче масло. Тому відбір і підбір протягом багатьох років був одобічним — за жирномолочністю. Слід також


зазначити, що клімат, де створювалася порода, був м'який, теплий. Тварини цілий рік знаходилися на пасовищах. Широко тут застосовували інбридинг. З 1850 р. почали експортувати худобу в
інші країни. Значного поширення порода набула у США, Німеччині, Данії, Новій Зеландії та інших країнах.

Джерсейська порода — найкраща за жирномолочністю. Жир у молоці становить 5,5-6,0%, жива маса корів— 360-400 кг, надій — 3500 кг молока. За екстер'єром і конституцією це характерна молочна худоба ніжної щільної конституції, спостерігаються тварини перерозвиненої у бік ніжності конституції. Масть тварин від світло-сірої до темно-бурої, іноді — чорна.

У селекції останнім часом стали враховувати міцність конституції тварин і живу масу, яка у багатьох тварин невелика. Голова легка і суха, тулуб плоский, ребра косо поставлені, груди глибокі,
вузькі, м'язи щільні, сухі, кістяк тонкий, вим'я чашоподібної форми, шкіра тонка, еластична.

Висока жирномолочність породи дає змогу використовувати її


для схрещування з іншими для створення нових порід і типів ху-
доби. Характерний приклад у цьому подали в Німеччині, де ство-
рили синтетичну породу (місцева чорно-ряба х джерсейська х голштинська), яка відзначається високими господарсько-корисними ознаками.

В Україні джерсеїв схрещували з червоною степовою, симентальською, лебединською та ін. Але чіткої спрямованості в селекції не було, і ця робота не набула визначених масштабів гірських умов. Молочна продуктивність 3000-3700 кг молока з вмістом жиру 3,9 % і вищим. Рекордистки дають 10000—11000 кг


молока при 4,0—4,1 % жиру. Жива маса повновікових бугаїв — 875, корів — 485 кг. Масть худоби червона різних відтінків. Носове дзеркало темно-сірого кольору. Голова змішаного типу — довга і
коротка. Шия середньої довжини, широка, помірно обмускулена. Підгруддя добре розвинуте. Холка низька, широка. Груди глибокі, але часто не широкі. Спина і поперек широкі. Крижі широкі. Че-
рево об'ємисте, вим'я середньої величини, округле, зустрічається козине. Кінцівки середнього розміру, міцні. Худобу породи пінцгау почали завозити на Буковину ще у 1860 р., а в 1895 р. завезли
її вдруге. Цю худобу схрещували з місцевою гуцульською. Породу розводять у Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

Значного поширення набула споріднена група бугая Водана ЧНЧ-1 з провідної лінії Лео-Бриліанта. Порода удосконалюється в молочному і м'ясному напрямах. Частково її схрещують з м'яс-


ною худобою.

Породи комбінованої (подвійної) продуктивності

В Україні розводять цього напрямку продуктивності симентальську, швіцьку, лебединську, буру карпатську породи та пінцгау. Вони всі мають молочно-м'ясний напрямок продуктивності.


СИМЕНТАЛЬСЬКА ПОРОДА. Сименталізовані породи світу походять від симентальської з Швейцарії, яку туди завезли у середині V ст. н. е. (443 р.) при вторгненні бургундів із Скандинавії.

Назва породи в Швейцарії походить від річки Сімма, в долині якої створювалися кращі групи симентальської худоби. Раніше вона називалася бернською (за назвою кантону Берн).

Порода створювалася в умовах інтенсивного експорту Швейцарією в інші країни світу сиру, яловичини, племінної худоби. Сприятливі кліматичні умови, багаті альпійські пасовища, високий попит в інших країнах на племінну худобу протягом значного періоду впливали на створення типу симентальської породи. Симентали з комбінованої породи перетворюються у багатьох європейських країнах, у тому числі і в Україні, в тип худоби з високою молочністю, що призводить до зменшення м'ясної продуктивності.

Тривалий період сименталів удосконалювали в комбінованому типі. Вони відзначалися високою молочністю (4500—5000 кг молока, 3,8-4,0 % жиру), великою живою масою (повновікові коро-


ви 650 кг), забійним виходом 55-60 %, добрим здоров'ям, відтворною здатністю, використанням кормів, цінними м'ясними якостями. Тварини погано пристосовані до умов промислової технології
виробництва молока (нерідко форма вим'я козина, а при вільному доступі тварин до кормів швидко жиріють тощо), це зумовило спочатку в Швейцарії, а потім у багатьох інших країнах почати ство-
рювати молочний тип шляхом схрещування сименталів насамперед з червоно-рябою голштинською породою.

Слід зазначити, що в Україні був сформований високоцінний тип симентальської худоби. Її провідні племінні заводи — «Тростянець» Чернігівської, «Червоний велетень» Харківської, «Матусово», «Старий Коврай» Черкаської областей та ін.

Українські симентали в різних регіонах України мають свої особливості. Серед сименталів є корови-рекордистки високої молочності (14431 кг при 3,94 % жиру).

Лінії Мергеля ЧС-266, Марса ЧС-95, Ціпера КС-8 та багато інших тісно пов'язані з генофондом худоби інших держав. Масть породи червоно-ряба, полово-ряба, червона, руда, полова. У чис-


топородних і висококровних помісей носове дзеркало, роговий покрив кінцівок і роги забарвлені у білий або рожевий колір. Худоба відзначається добрими адаптаційними якостями.

Для роботи із симентальською породою на перспективу треба враховувати досвід вітчизняний та закордонний. Так, у Швейцарії проводиться селекція худоби на створення комбінованої молочно-м'ясної породи, а також молочної через її схрещування з червоно-рябою голштинською породою. Тепер при-


близно половина сименталів Швейцарії чистопородна, а інша половина — з часткою крові червоно-рябих голштинів.

Досвід Франції, де розводять найбільш поширену серед відрідь сименталів монбельярдів, показує, що порода селекціонується у молочному типі, при цьому використовується генофонд червоно-


рябої голштинської породи.

У США в 1967 р. було утворено асоціацію симентальської породи. Численні роботи були проведені по схрещуванню сименталів з герефордами, абердин-ангусами та іншими породами для під-


вищення м'ясності помісей. Селекція симентальської худоби в США в м'ясному напрямі свідчить про можливість ведення такої роботи і в Україні.

В Україні, де різні природно-кліматичні умови, еименталів слід використовувати в різних напрямах продуктивності — в молочно-м'ясному — у передгірській і гірській зонах Карпат; у м'ясному —


в багатьох зонах, у тому числі і в зоні Чорнобильської АЕС; в молочному— у цільномолочній зонах, особливо біля промислових центрів. Зберегти симентальську худобу можна, пристосовую-
чи її тип до потреб економіки господарств і окремих регіонів України.
ШВІЦЬКА ПОРОДА. Виведена у Швейцарії чистопородним розведенням місцевої худоби. Основними методами створення породи були цілепрямований підбір за ознаками міцної будови тіл та високої молочної і м'ясної продуктивності.

Тварини мають міцну конституцію, гармонічні форми тіла негрубим міцним кістяком; добре розвинену мускулатуру; середньої товщини еластичну шкіру; вузьку голову у носовій частині широку у лобній; шию короткувату, груди широкі і глибокі; кінцівки правильно поставлені, з міцним копитним рогом. Велике


вим'я правильної форми. Швіцька порода, яку розводять в Америці та Канаді, останні десятиріччя селекціонована у напрямку створення спеціалізованого молочного типу. Корови мають добре
розвинений кістяк, висота в холці у дорослих тварин 142-145 см, жива маса — 650—700 кг при задовільній обмускуленості. Молочна продуктивність в середньому за повновікову лактацію знаходи-
ться у межах 6000—7000 кг молока і більше при вмісті жиру і білка в ньому відповідно 4,2 і 3,5 %.

Швіцька худоба Західної Європи більш схиляється до комбінованого типу продуктивності. Висока молочна продуктивність —5500-6000 кг молока жирністю 4,0—4,2 %, білка — 3,5-3,6 %, жи-


ва маса 600—650 кг при добрій обмускуленості.

В Україні чистопородні швіци розводяться в ДПЗ «Михайлівка», «Бездрик» Сумської і «Закарпатський» Закарпатської областей. Найбільше розповсюдження знайшли лінії Мередіана 90287, Концентрата 106157, Мастера 106902, Орегона 086354, Паване 126140493.


ЛЕБЕДИНСЬКА ПОРОДА. Виведена у результаті простого відтворного схрещування сірої української породи з швіцькою та розведенням помісей різних поколінь «в собі». Порода затверджена в
1950 році. Масть бура з відтінками від сірої до темно-бурої. Жива маса дорослих корів становить 500-550 кг, у кращих стадах — 600; бугаїв-плідників — 800—1000 кг. Середня молочна продуктивність досягає 4000-4500, у передових господарствах — 5000 кг. Середня жирність молока 3,8—3,9, у деяких рекордисток — 4,8—5 %. Висота в холці корів 131,4, бугаїв-плідників — 143 см, ширина грудей
за лопатками — відповідно 43 та 54; ширина в маклаках — 48—50, 57; обхват п'ястка— 19,7 та 23,8 см. Забійний вихід— 55—60%. Шкіра середньої товщини, еластична. Її маса — 6—7 % від живої
маси тварини. Рекордистки дають 12000— 13000 кг молока при 4,2— 4,3 % жиру. Провідні племінні заводи — колгосп ім. Леніна, «Півненківський», «Чупахівський», «Михайлівський» Сумської області. За останні роки створені лінії Нарзана 937, Мінуса 370, Бравого 1510, Ранета 584, Девіза 2769 та ін.

Робота по створенню нового молочного типу проводиться на основі поголів'я племінних ферм та племінних заводів, яке схрещують із швіцькими бугаями американської селекції. Основними


з таких племзаводів — «Михайлівка» і «Чупахівський». Беруть участь в цьому процесі ферми Лебединського та Охтирського районів. Надій повновікових корів має бути 5000—6000 кг молока жирніс-
тю 3,8—4,0 % і білковістю 3,5 %. Жива маса дорослих корів 600— 650 кг при висоті у холці 138—142 см. Ведеться робота по збереженню генофонду чистопородної лебединської породи комбіно-
ваного напряму продуктивності. Розводиться порода у Сумській, частково в Харківській та Чернігівській областях.

БУРА КАРПАТСЬКА ПОРОДА. Затверджена в 1972 році. Створена методом складного відтворного схрещування місцевої худоби з різними відріддям бурої худоби — монтафонським, швіцьким,
альгаузьким.

Формування худоби відбувалося у гористих і низинних зонах Карпат. Конституція і екстер'єр — характерні для всіх бурих порід. Але за ростом, живою масою і молочною продуктивністю тва-


рини бурої карпатської породи менші за тварин лебединської породи.

Висота у холці 125 см, обхват п'ястка — 18,5—19,0, обхват грудей — 170—180 см. Конституція міцна, жива маса після першої лактації 440, після третьої і наступних — 500 кг; бугаїв — 800-900


кг. Молочна продуктивність — 3200—3500 кг молока. Від окремих корів надоюють 9000—10300 кг молока за лактацію. Вміст жиру в молоці — 3,6-3,7 %. Забійний вихід 52-56 %. Створені лінії Юри-
Ювеліра, Фіцко 33, Пішти 10, Мальчика 3, Каплара 43, Сокола 553 та ін. Ведеться робота в гірській зоні з молочно-м'ясним напрямом продуктивності і міцною конституцією, у низинній — ство-
рюється новий молочний тип з міцною та ніжною щільною конституцією на основі схрещування зі швіцькими бугаями американської селекції.

ПОРОДА ПІНЦГАУ. Одержала назву від гірської місцевості Пінцгау в австрійських Альпах. Одна з найстародавніших порід, сформованих у XVIII ст. Вихідними для сучасної породи були дукс-ціллертальське відріддя тирольської породи та місцева червоно-ряба худоба. Методом відтворного схрещування цих порід і було створено худобу породи пінцгау. У XIX ст. її з Австрії вивозили в Чехо-Словаччину, Баварію, Румунію, Італію та інші країни. Порода добре пристосована до гірських умов. Молочна продуктивність 3000-3700 кг молока з вмістом жиру 3,9 % і вищим. Рекордистки дають 10000—11000 кг молока при 4,0—4,1 % жиру. Жива маса повновікових бугаїв — 875,
корів — 485 кг. Масть худоби червона різних відтінків. Носове дзеркало темно-сірого кольору. Голова змішаного типу — довга і коротка. Шия середньої довжини, широка, помірно обмускулена.
Підгруддя добре розвинуте. Холка низька, широка. Груди глибокі, але часто не широкі. Спина і поперек широкі. Крижі широкі. Черево об'ємисте, вим'я середньої величини, округле, зустрічається
козине. Кінцівки середнього розміру, міцні. Худобу породи пінцгау почали завозити на Буковину ще у 1860 р., а в 1895 р. завезли її вдруге. Цю худобу схрещували з місцевою гуцульською. Породу
розводять у Івано-Франківській та Чернівецькій областях.

Значного поширення набула споріднена група бугая Водана ЧНЧ-1 з провідної лінії Лео-Бриліанта. Порода удосконалюється в молочному і м'ясному напрямах. Частково її схрещують з м'яс-


ною худобою.
Породи м'ясного напряму продуктивності
Для організації галузі м'ясного скотарства в Україну, починаючи з 1955 р., завезено бугаїв-плідників, маточне поголів'я та глибокоохолоджену сперму понад 10 спеціалізованих м'ясних порід.
Суттєвий вплив на породотворчий процес справили такі імпортні породи, як абердин-ангуська, герефордська, шортгорнська, кіанська, шаролезька, лімузинська, санта-гертруда та вітчизняна сіра
українська.
АБЕРДИН-АНГУСЬКА ПОРОДА. Порода виведена у північно-східній частині Шотландії у графствах Абердин і Ангус. Вони відзначаються сирим і холодним кліматом, горбистим рельєфом,
багатими пасовищами. Основою для виведення породи стала місцева пізньоспіла чорна комола — худоба грубої конституції, робочого напряму продуктивності. При створенні абердин-ангусів за-
стосовували тісний інбридинг, ретельно оцінювали екстер'єр тварин, відбирали і добирали тварин за м'ясністю, використовували підсисний метод вирощування молодняку і пасовищне утримання
худоби.

Ці тварини невеликі порівняно з іншими породами м'ясного напряму продуктивності. Маса дорослих корів становить 500—600 кг, бугаїв — 700—800; теличок при народженні — 27, бичків — 29 кг. Поряд з тим абердин-ангуси неперевершені за м'ясними якостями. При їх забої одержують пісні туші з тонким шаром зовнішнього жиру, велику кількість мармурового м'яса. Забійний ви-


хід становить 70 %. Тварини дуже скороспілі. Вже до 15-місячного віку їх маса досягає 450 кг і більше. Молочна продуктивність корів низька— 1600-1800 кг молока за лактацію, в окремих стадах—
3000 кг.

Тварини абердин-ангуської породи характеризуються винятково гармонійною будовою тіла — глибоким і широким тулубом, міцними, правильно поставленими кінцівками. М'ясні форми вира-


жені ідеально: чудово розвинені частини тулуба, з яких одержують особливо цінне м'ясо. Кістяк тонкий, що забезпечує високий вихід м'яса.

При схрещуванні корів вітчизняних молочних і молочно-м'ясних порід із абердин-ангуськими бугаями значно поліпшуються м'ясні якості помісей, але на збільшення маси тіла вони майже не


впливають.

Абердин-ангуська порода представлена двома типами тварин — великим і малим. Перші характеризуються великим, добре розвиненим тулубом, високими кінцівками. Жива маса дорослих бугаїв


цього типу становить від 700 до 900 кг і більше. Такий тип тварин найбільш бажаний для міжпородного схрещування.

До другого типу належить невелика за розмірами худоба. Тварини цього типу мають компактний тулуб, глибокі груди. Кінцівки у них короткі, широко розставлені. Маса дорослих бугаїв коли-


вається від 500 до 700 кг. Перевага тварин малого типу над великим полягає в тому, що їх відгодівлю можна закінчувати у більш ранньому віці. За іншими властивостями великий тип абердин-
ангуської породи переважає малий.

Використовують в Україні абердин-ангусів у промисловому схрещуванні та в породоутворювальному процесі. Створено 8 племрепродукторів.


ГЕРЕФОРДСЬКА ПОРОДА. З британських м'ясних порід герефорди мали найбільший вплив на розвиток м'ясного скотарства у багатьох країнах. Порода посідає перше місце за кількістю у світі
серед м'ясних порід. Формування породи відбувалося за пасовищного утримання тварин, оскільки м'який клімат Англії дозволяв тваринам знаходитися цілий рік просто неба. В результаті гере-
форди відзначаються міцною конституцією, невибагливістю до кормів і добре використовують пасовища, иііироко застосовувалося близькоспоріднене розведення, відбір і добір за м'ясними якостя-
ми та скороспілістю за добрих умов годівлі та при пасовищному утриманні. Тварини герефордської породи червоної масті, голова, груди, черево, кінцівки по коліна та щіточка хвоста — білі. Жива
маса бугаїв у середньому 850 кг з коливаннями від 760 до 1100 кг і більше, корів — 550—600 кг. Жива маса телят при народженні 31-36 кг.

Тварини герефордської породи мають міцну конституцію, гармонійне, з добре вираженими м'ясними формами і будовою тіла, міцні, правильно поставлені кінцівки. Вони характеризуються винятковою здатністю пристосовуватися до кліматичних умов та годівлі, а також — високою витривалістю.

Герефордська худоба відзначається високими м'ясними якостями. Забійний вихід у середньому коливається від 60 до 65 %. М'ясо мармурове, тонковолокнисте, ніжне, має приємні смак і
запах.

При схрещуванні герефордської худоби з багатьма молочними і молочно-м'ясними породами у помісного потомства значно поліпшуються м'ясні якості й підвищується жива маса. В Україні гере-


фордів використовують для промислового і відтворного схрещування з метою одержання високопродуктивної м'ясної худоби. Створено 5 племрепродукторів.

ШАРОЛЕЗЬКА ПОРОДА. Вона виведена понад 200 років тому у Франції, в провінції Шаролез. Худоба Шаролезької породи, поряд з італійською кіанською, найбільша серед інших порід м'яс-
ного напряму продуктивності. Масть шароле жовта (полова) з різноманітними відтінками —
майже до білої. Носове дзеркало, ратиці й роги світлі. Висота в холці корів— до 135, бугаїв— 141-145 см; середня жива маса—відповідно 850—900 та 1200—1250 кг. При великій глибині й шири-
ні тулуба ця худоба має відмінні м'ясні форми. Для корів характерна добра відтворна здатність.

Порода славиться м'ясними якостями. Забійний вихід відгодованої худоби становить 65—70 %. М'ясо ніжне, соковите. Прошарки жиру рівномірно розподілені серед мускульних волокон, що надає м'ясу мармуровості. Тварини породи шароле добре акліматизуються, характеризуються нормальною відтворною здатністю, добре ростуть і розвиваються. Одна з негативних ознак цієї породи — важкий перебіг отелень. Молочність корів — 1700 -1900 кг, в окремих стадах 2500 кг.

Молодняк характеризується інтенсивним ростом. Середня жива маса бичків 8-місячного віку становить 306—354, телиць — 281—297 кг. Шаролезьку худобу використовують для відтворного і про-
мислового схрещування з тваринами молочних та комбінованих порід. Помісі, одержані в результаті такого схрещування, відзначаються підвищеними м'ясними якостями. Створено п'ять плем-
репродукторів.
ЛІМУЗИНСЬКА ПОРОДА. Порівняно з тваринами породи шароле лімузинська порода користується у світі меншою популярністю. Вона виведена поліпшенням місцевої аквітанської худоби пів-
денно-західної провінції Лімузен, де порівняно суворі зими, жарке літо й часті сильні вітри з океану, менша за розмірами породи шароле.

Масть лімузинів яскраво-червона, більш світла внизу черева. Голова у них коротка з широким лобом, роги тонкі, їх колір, а також ратиць білий, груди округлі, але недостатньо глибокі; спина з дуже розвиненими м'язами; тулуб добре обмускулений; крижі довгі й також добре обмускулені. Висота у холці повновікових корів 127-128, бугаїв— 137-148 см. Жива маси корів 550 -600, бугаїв — 1000—1100 кг. Худоба добре акліматизується, легко переносить суворі умови, добре використовує пасовища, у тому числі на схилах гір. Кістяк у неї тонший, ніж у тварин породи шароле. Забійний вихід у середньому 60—65 %, а за інтенсивної відгодівлі — вищий.

Молочність худоби цієї породи 1500-1800 кг, жива маса телят на підсосі до відлучення — 240—300 кг.

Нині в Україні тварин породи лімузин широко використовують для промислового схрещування з худобою молочних і комбінованих порід. Завдяки цьому підвищується інтенсивність росту та одер-


жання високоцінної пісної яловичини. Використовуючи породу для відтворного схрещування, одержують нові породи і типи м'ясної худоби. Створено три племрепродуктори.
КІАНСЬКА ПОРОДА. Одна із стародавніх порід світу. Батьківщина цієї породи Італія (Кіанська долина). Кіанська порода споріднена сірій степовій худобі.

Кіанська худоба білої масті, рогата, дуже висока (висота в холці дорослих бугаїв 170-185, корів-160 см), з подовженим тулубом. Маса телят при народженні 45-50 кг. Завдяки добрій молочності


корів кіанської породи молодняк при відлученні у 6-місячному віці досягає 220—280 кг, характеризується винятково високою енергією росту до 2-річного віку. Жиру при цьому відкладається небагато. За стандартом маса кіанських бугаїв у 12-місячному віці має бути 475 кг, у 15 — 580, у 18 — 676 і в 23-місячному — 839 кг. Маса дорослих бугаїв-плідників становить 1200—1500, максимальна—
1820 кг. Повновікові корови досягають у середньому 750 кг.

Забійний вихід 60—65 %. Досить інтенсивний ріст тварин. У деяких випадках середньодобовий приріст живої маси при відгодівлі досягає 2000 г. Молочність худоби невисока. Особливості екстер'єру кіанської породи такі: кістяк тонкий; шкіра тонка, м'яка; голова порівняно невелика з прямою лінією


профілю і короткими рогами; холка дещо висока; груди широкі, добре обмускулені; підгруддя помірно розвинене; тулуб довгий; спина і поперек добре обмускулені; зад довгий і рівний, окіст добре розвинений; тварини дуже високоногі; кінцівки сильні. Масть біла, хоча трапляються і світло-сірі тварини; шкіра, а також слизова оболонка рота й носового дзеркала — чорні. Телята народжу-
ються рудими (як у сірої української худоби) і залишаються такими до 3-місячного віку.

В Україні кіанську худобу використовують для відтворного промислового схрещування.


М'ЯСНІ ШОРТГОРНИ. До теперішнього часу худоба шортгорнської породи завдяки своїм великим розмірам була поширена у багатьох країнах, особливо в США. Тепер через те, що шортгорни
гірше за інші м'ясні породи оплачують корми приростом їх значення дещо зменшилося, вони поступаються герефордам та абердин-ангусам.

Тварини від білої до темно-червоної масті з різноманітними відтінками. Худоба буває як рогата, так і комола. Жива маса бугаїв коливається від 800 до 1100 кг і більше. Маса повновікових корів


500-600 кг. Середній забійний вихід 65 % і більше.

У 7-місячному віці при середньому рівні годівлі жива маса телят 148,5, при високому— до 173 кг. Схрещуванням казахської, калмицької та сибірської худоби з шортгорнами створено великий масив шортгорнизованої худоби м'ясо-молочного напряму. Ця худоба характеризується високою молочною продуктивністю і добрими м'ясними якостями. Середній надій корів 2000 кг. Забійний вихід м'яса з жиром у бичків-кастратів після відгодівлі близько 50 %. Жива маса кастратів у 2,5- річному віці — 557, маса туші — 321 кг. На 1 кг приросту витрачається 11,6 корм. од.


САНТА-ГЕРТРУДА. Створена в 1940 р. у США схрещування лонгхернської худоби з бугаями індійського зебу (відрідь гузерат шеллоре), а потім — із шортгорнами. Назва породи походить від графства Санта-Гертруда, де довгий час розводили місцеву лонгхернську худобу іспанського походження. Її утворювали для розведення в умовах жаркого, посушливого і тропічного клімату. Для
тварин характерні добре виражені м'ясні форми і високий забійний вихід. Вони витривалі, легко переносять високу температуру й підвищену вологість повітря, здатні швидко нагулювати живу
масу на пасовищах.

Санта-гертруда належить до великих м'ясних порід. Жива маса дорослих племінних бугаїв 800—1000 кг і більше, а повновікових корів — 550—600 кг. Тварини міцної будови тіла з відмінними м'ясними формами та добре розвиненим підгруддям. Шкіра тонка, еластична, із складками на шиї. Волос короткий, блискучий.

Масть — вишнево-червона. Невеликі білі плями допускаються на нижній частині тулуба. Голова суха, середнього розміру, спина пряма, не дуже довга, добре обмускулена, особливо на крижах.
Зад довгий і у багатьох тварин трохи опущений. Груди глибокі й широкі. Кінцівки сухі, міцні, копитний ріг чорний і міцний.

Корови характеризуються високою молочністю. Жива маса телят при відлученні 230-250 кг. Середньодобові прирости молодняку близько 1200 г. Вихід м'яса при забої 65 %. За своїми якостя-


ми воно грубіше, ніж у шортгорнів і особливо — в абердин-ангусів.

Розпочато роботу по створенню нової м'ясної породи в Україні за участю породи санта-гертруда.

Для помісей від схрещування бугаїв породи санта-гертруда з коровами червоної степової породи характерна висока енергія росту. Жива маса деяких бичків 9-місячного віку 370, 12 — 450, 15—
18-місячного — 500—550 кг. Створено племрепродуктор породи санта-гертруда.
СІРА УКРАЇНСЬКА ПОРОДА. Це аборигенна порода України. Одна із найстародавніших порід світу. Вона формувалася під впливом людини в умовах південних степів, де грунтово-кліматичні
умови, а також умови годівлі, утримання, розведення й господарського використання також впливали на організм тварин.

Характерною ознакою цієї худоби є її масть і волосяний покрив. Густота і ясно-сірий колір волосу, а також набута темна пігментація шкіри відіграють захисну роль — зменшують шкідливу дію сонячних променів у жаркі літні дні.

На більшій частині України велику рогату худобу утримували насамперед як молочно-м'ясо-робочу. Поширена на півдні України. Останнім часом поголів'я значно зменшилося. В 70-і роки
була спеціалізована як м'ясна порода. Нині тварин сірої української породи розводять у двох господарствах України — племзаводі «Поливанівка» Дніпропетровської (220 корів) та дослідному господарстві «Асканія-Нова» (60 корів) Херсонської областей.

Сіра українська худоба характеризується високою жирномолочністю, стійкістю проти різних ензоотій, невибагливістю до кормів, дрібноплідністю, високою плодючістю. Зазначені ознаки до-


цільно використовувати у роботі при виведенні нових типів і порід тварин. Жива маса бугаїв-плідників — 900-1100 кг, корів —550—600 кг, телят у 7-8 міс. — 180-200 кг. Забійний вихід 60 %.
УКРАЇНСЬКА М'ЯСНА. Апробована і затверджена у 1993 році. Виведена складним відтворним схрещуванням шаролезької (Ш), кіанської (К), симентальської (С) та сірої української (У) порід. Створенню породи передувало (1978 р.) виведення чернігівського і придніпровського типів. Селекційний процес в по-
дальшому у породі спрямовувався на поєднання кращих ознак тварин цих типів і консолідацію спадковості одержаних нових генотипів (Ш 3/8, К 3/8, С 1/8, У 1/8; Ш 5/8, К 1/8, С 1/8,
У 1/8). Нині налічується 10000 гол. цієї породи, в т. ч. 5000 корів, 130 бугаїв. Екстер'єрними особливостями нової породи є крупність, пропорційна будова тіла, міцний щільний тип конституції,
досить розвинена глибока (81 см) і широка (61 см) грудна клітина. Тварини високорослі (висота плідників у холці — 150 см, корів — 130 см), рівна лінія верху при достатній довжині тулуба
(коса довжина — 176 см), добре розвинена задня третина тулуба, міцний кістяк. Тварини масивні. Масть мають світло-полову і полову. Добре використовують пасовище. Жива маса повновіко-
вих бугаїв 1000 -1270 кг, корів— 600-710 кг, телят у 6 міс. — 200—220 кг, середньодобові прирости 1150—1200 г, забійний вихід 65-68 %. У породі затверджено сім заводських ліній, 42 роди-
ни і два заводських типи.
ВОЛИНСЬКА М'ЯСНА ПОРОДА Затверджена в 1994 році. Виведена складним відтворним схрещуванням місцевої (М) чорно-рябої та червоної польської худоби з плідниками абердин-ангуської
(А), герефордської (Г) і лімузинської (Л) порід. Кінцевий генотип тварин (Л 3/8, А 3/16, Г 3/16, М 1/4) розводять «в собі».

Тварини мають міцний тип конституції, широкий і округлий дещо видовжений тулуб, добре розвинену мускулатуру, середньої товщини шкіру, кістяк міцний, але не грубий, голова в основному безрога, шия коротка, кругла, добре розвинуте підгруддя, широка, м'ясиста холка, груди широкі і глибокі, рівна широка спина, поперек прямий, широкий і рівний, мускулистий, крижі довгі, окру-


глі, добре виповнені, стегна досить виповнені мускулатурою. Масть в основному червона від світло- до темно-червоної. Жива маса повновікових плідників — 950-1050 кг, корів — 500-550 кг, телят
при народженні — 28—32 кг, у 6 міс. — 180-220 кг. Середньодобові прирости 1010-1200 г, забійний вихід— 60-66 %. Загальне поголів'я породи 5022 голови, в т. ч. 1935 корів. Затверджено 6 ліній
та 24 родини.
ПОЛІСЬКА М'ЯСНА ПОРОДА. Апробована і затверджена 27 листопада 1998 року. Виведена методом прискореного генетичного поліпшення масиву тварин поліського зонального типу для досягнення високої плодючості, інтенсивного приросту живої маси, добрих м'ясних форм та якості м'яса. Тварини світлої масті, довгі, широкотілі, з невеликою головою і короткою шиєю, глибокою грудною кліткою з округлими ребрами, без перехвату за лопатками, добре розвинений соколок. Спина і поперек — широкі, довгі,
прямі з добре розвиненою мускулатурою. Крижі рівні, широкі, довгі, добре виповнені мускулатурою, стегна пишні з добре розвиненою мускулатурою, кінцівки широко поставлені.

Жива маса дорослих бугаїв — 900—1100 кг, корів — 550—600 кг, телят при народженні— 28-34 кг, бугайців у 18 місяців— 510- 530 кг, теличок у 18 місяців — 400—410 кг, середньодобові приросту 1000-1200 г, забійний вихід — 63-65 %.

Витрати кормів на 1 кг приросту 6—8 корм. од. Вихід телят на 100 корів 85-90 голів.
ПОЛІСЬКИЙ ТИП. Затверджено у 1994 р. Виведено складним відтворним схрещуванням чернігівського (ЧМ-1), придніпровського (ПМ-1) та знам'янського типів. Масть світла. Тварини довгі, широкотілі, з невеликою головою і короткою шиєю, глибокою грудною кліткою, добре розвинена задня третина тулуба, порівняно невисокі кінцівки. Жива маса дорослих бугаїв — 1055—1150 кг,
корів — 560—600, телят при народженні 28—35 кг, середньодобові прирости 1050—1200 г, забійний вихід — 63—65 %. Нині поліський зональний тип нараховує 3000 гол. маточного поголів'я, 3 лінії і 18
родин.
ЗНАМ'ЯНСЬКИЙ ТИП. Виводиться відтворним схрещуванням тварин абердин-ангуської (А), шаролезької (Ш) і симентальської (С) порід.

Тварини відрізняються високою енергією росту (до 2000 г за добу). Тулуб низько поставлений на кінцівках, добре виповнений мускулатурою. Жива маса бугаїв 800—900 кг, корів — 500—550, телят у 7-8-міс. — 170-220 кг, забійний вихід — 60-65 %.



В Україні ведеться також робота по створенню асканійської м'ясної породи та інших типів м'ясної худоби.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет