Проект програм із “Зарубіжної літератури” для профільних класів академічного, суспільно-гуманітарного



жүктеу 0.79 Mb.
бет3/4
Дата03.04.2019
өлшемі0.79 Mb.
1   2   3   4

Для вивчення напам’ять


  • Ш.Бодлер (вірш за вибором учня).

  • 1-2 вірші поетів-символістів (за вибором учня).

  • 1-2 вірші поетів початку ХХ ст. (за вибором учителя).



12 КЛАС


На навчальний рік – 70 год.

На тиждень – 2 год.

На тематичне оцінювання – 8 год.

Резервний час – 8 год.

На текстуальне вивчення – 54 год.


К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня

підготовки учнів

Міжпредметні зв’язки

Міжлітературні зв’язки

Культурологічний контекст

Рекомендована література

1. Вступ. Із літератури середини - другої половини ХХ ст. (2 год.)

2.

Світова література другої половини XX ст. Розви­ток існуючих і виникнення нових літературних на­прямів, течій і тенденцій. Постмодернізм, його тео­ретичні засади й художня (літературна) практика.

Учень:

розповідає про літературу другої половини ХХ століття, зокрема – про літературу постмодернізму (остання чверть ХХ - початок ХХІ століття), його найвидатніших представників і їхні твори: “Хозарський словник”, оповідання для комп’ютера (зокрема “Дамаскин”) М. Павича; “Ім’я троянди” У.Еко та ін.













1.1 З американської і англійської літератур (8 год.)

5.

Ернéст Мíллер ХЕМІНГУÉЙ (1899–1961). “Старий і море”.

Творчий шлях американського письмен­ника, лауреата Нобелівської премії Хемінгуея, особливості його поетики й стилю.

“Старий і море” – повість-притча про людину. “Життєподібний” сюжет і філософсько-символічний зміст твору.

Вплив Хемінгуея на розвиток художньої прози ХХ століття.



Учень:

пояснює, чому твір “Старий і море” американця Хемінгуея називають повістю-притчею про людину;

пригадує визначення притчі (6 кл.);

з’ясовує сучасне розуміння притчі як концентрованої оповіді з повчальним підтекстом, а також те, що повість Хемінгуея відзначається саме такою концентрованістю, внаслідок чого її сюжет і образи (старого, моря, риби, її кістяка, обірваного паруса) у фіналі набувають символічно-притчового змісту й прочитуються в цьому ключі як сучасна притча про людину, яка не ламається і перемагає всупереч усьому (“Людину можна знищити, а здолати не можна”);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття повість-прит­ча.




1.Притчовий характер творів А. де Сент-Екзюпері, Е.Хемінгуея, А.Камю, В.Шевчука.

2.Вплив екзистенціалізму на творчість Е.Хемінгуея.




1.Ілюстрації до твору (А.Альїна, Б.Власов, Д.Шмарінов). 2.Кент Р. “Трудівники моря”. 3.Чюрльоніс М. “Соната Море”. 4.Райдер А. “Трудівники моря”. 5.Генрі Р. “Хлопчик-рибалка”. 6.Дебюссі К. Три симф. ескіза "Море". 7.Х/ф "Старий і море" (реж. Дж.Стьорджес). 8.М/ф “Старий і море” (реж. О.Петров, Россія, 2000).

1.Гладышев В. Человека можно уничтожить, но его нельзя победить // Вікно у світ. – 1999. – №6. 2.Денисова Т. Ернест Хемінгуей. Життя і творчість. – К., 1972. 3.Денисова Т. Роман і романісти США ХХ ст. – К., 1990. 4.Караменов М. “Старий і море” Е. Хемінгуея // Тема. – 2003. – №2. 5.Руденко Г. Своєї долі шукають усі – і люди, й птахи, й риби… // ВЛК. – 1999. – №4.

3.

Вíстен Гью ÓДЕН (1907–1973). “Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”, “В музеї образотворчого мистецтва ”, "Щит Ахілла", “Популярний життєпис”.

Оден – один з найбільших поетів ХХ ст. Широта тематичного і жанрово-стильового діапазону поезії Одена. Екзистенційна конкретика поезій і присутність глибинних буттєвих проблем. Висока поетична майстерність Одена.



Учень:

визначає творчість Одена як одну з вершин світової поезії ХХ ст.;

характеризує його поезію як інтелектуальну (перегук із античною літературою, згадки картини Пітера Брейгеля “Ікар”, вільна орієнтація у різних епохах світової культури);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються у віршах Одена, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;

виразно читає і аналізує вірші В.Одена

Всесвітня історія:

Громадянська війна в Іспанії (11 кл.) (участь Одена в ній на боці республіканців і його поема “Іспанія”)



До вірша В.Г.Одена “Щит Ахілла” уривок із “Іліади” Гомера (пісня 18, вірші 478-617)

1.Брейгель П. “Падіння Ікара”. 2.Глазунов І. “Російський Ікар”. 3.Пікассо П. “Герніка”. 4.Кент Р. “Смерть фашизму”.

1.Оден В.Г. // Антологія зарубіжної поезії другої пол. ХІХ-ХХ ст.: Укл. Д.С.Наливайко. – К., 2002. 2.Бродский И. Собр. соч. в 4 т. – Т.4. – СПб., 1992.

2.Стріха М. Улюблені англійські вірші та навколо них. – К., 2003.




1.2 З французької літератури (9 год.)

5.

Альбéр KAMЮ (1913–1960). “Чума”.

Камю – французький письменник, лауреат Нобелівської премії. Його філософські й естетичні погляди. Камю і екзис­тенціалізм. Метафізика абсурду і етика трагічного стоїцизму в романі “Чума”. Проблема вибору людини в межовій ситуації та відповідальності за цей вибір. Композиція і стиль твору.




Учень:

розповідає про французького письменника Камю, його філософські й естетичні погляди (зокрема, про принципово важливі проблеми вибору позиції і відповідальності людини за цей вибір), про стосунки Камю з екзистенціалізмом;

висловлює судження про втілення в романі “Чума” згаданих проблем, зокрема, про вибір доктора Ріє залишитися в Орані і, всупереч усьому, боротися з чумою, хай навіть ця боротьба може бути приреченою на поразку: “...Ця хроніка не може стати історією остаточної перемоги. А може бути тільки свідченням того, що треба було вчинити і що, безперечно, повинні чинити всі люди всупереч страху”);

характеризує головних героїв твору;

пояснює, в чому полягає сенс перестороги Камю: переможні вигуки оранців супроводжуються сумнівами Ріє, який “згадав, що будь-яка радість – під загро­зою... бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години”;

висловлює міркування про важливу думку Камю, висловлену у фіналі роману: “люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу”;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття екзистенціалізм (як літературне явище).

Українська література:

Т/л: екзистенціалізм. Роман В.Підмогильного „Місто” (11 кл.), повість – преамбула В.Шевчука “Дім на горі” (12 кл.).
Всесвітня історія:

Друга світова війна. Окупаційний режим та Рух Опору на окупованих територіях.







1.Пікассо П. “Герніка”. 2.Далі С. “Передчуття громадянської війни”. 3.Магрітт Р. “Велика війна”. 4.Бьоклін А. “Острів мертвих”, “Війна”. 5.Дікс О. “Війна і мир” (фреска). 6.Гончарова М. “Апокаліпсис”. 7.Кіттельсен Т. “Чума”, "Апокаліпсис". 8.Пендерецький К. Diesirae (ораторія пам’ті замучених в Освенцимі). 9.Мійо Д. “Вогняний замок” (пам’яті жертв фашистських таборів). 10.Х/ф "Сторонній" (Італія-Франція-Алжир, 1967).

1.Денисова Т. Vis-à-vis с экзистенциализмом. История и человек в мире Фолкнера // Экзистенциализм и современный американский роман. – К., 1985. 2.Інтерв’ю з Альбером Камю // СіЧ. – 1998. – №7. 3.Камю А. Творчество и свобода: Статьи, эссе, записные книжки. – М., 1990. 4.Наливайко Д. Інтелектуальна проза Альбера Камю // Камю А. Вибрані твори в 3-х т. – Т.3. – Х., 1997. 5.Фолкнер У. Альбер Камю // Фолкнер У. Статьи, речи, письма. – М., 1985.


4.

Ежéн ЙОНÉСКО (1912–1988). “Носороги”.

“Драма абсурду” в французькій літературі 2 пол. 20 ст., її авангардистський характер. Йонеско як її талановитий представник. Своєрідна переоцінка цінностей сучасної цивілізації і виявлення їх абсурдності. Гротесково-сатиричне зображення в “Носорогах” “омасовлення людей”, перетворення їх на “бедлам нелюдів”, що загрожує цивілізації й культурі. Образ Беранже і проблема відстоювання особистості, збереження людського в людині. Антитоталітарний підтекст п’єси.



Учень:

відзначає, що “драма абсурду” була помітним явищем літератури ХХ ст. і характеризує творчість Йонеско як однин із її найяскравіших виявів;

пояснює, що надзвичайна популярність “драми абсурду” була обумовлена не лише художніми чинниками, а й поширеним у світі настроєм скептичного ставлення до життя людства як чогось абсурдного;

робить спробу пояснити, чому не всі герої п’єси “оносорожилися”;

тлумачить слова Беранже, проголошені у самому фіналі твору: “Я остання людина і буду нею до самого кінця! Я не здамся!”;



висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту (зокрема – щодо антитоталітарного підтексту п’єси).




1.“П’єси абсурду” Е.Йонеско („Голомоза співачка”, „Носороги”) та С.Беккета („Чекаючи на Годо”).


1.Меджибовський В. Ілюстрації до твору. 2.Волович В. Триптих “Театр абсурду, або Метаморфози фашизму” (за мотивами твору Е.Йонеско). “Носороги”. 3.Йонеско в театрі «Біля Нікітських воріт» (реж. М.Розовський, 2005). 4.Авіньонський фестиваль. Традиції „драми абсурду” в сучасній франц. драматургії: Олів’є Пі, Жан-Люк Лагарс, Жан-Ів Пік. 5.Новаріна В.: „Лист акторам”, „Театр вух”, „Для Луї де Фюнеса” та ін. 6.Гойя Ф. “Звіроподібні обличчя” (із серії “Капричос”).

1.Горідько Ю. “Драма абсурду”: стильові особливості п’єси Йонеско “Носороги” // ВЛ. – 2001. – №9. 2.Еремеев Л. Французский литературный модернизм. Традиции и современность. – М., 1991. 3.Михеева А. Когда по сцене ходят носороги… Театр абсурда Эжена Ионеско. – М., 1967.


1.3 Із німецької літератури (6 год.)

6.

Гéнріх Белль (1917–1985)

Більярд о пів на десяту”.

Життєвий і творчий шлях письменника. Сучасність і недавнє минуле в романі “Більярд о пів на десяту”. Монологічна структура роману і перехрещення часових площин. . Християнські мотиви в романі, їх трактування в моральному ключі (“агнці” й “буйволи”). Гуманістичний пафос твору, ствердження найвищої і безумовної цінності людини.


Учень:

пояснює, що німецький письменник Белль багато творів присвятив темі засудження війни, пригадує зміст його оповідання “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” (7 кл.);

знаходить у тексті роману конкретні приклади втілення теми відповідальності німецької інтелігенції за минуле;

пояснює власне розуміння трактування письменником християнських мотивів у творі (“агнці” і “буйволи”);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами .

Всесвітня історія:

Розділ “Друга світова війна” Назрівання Другої Світової війни. Прихід до влади політичних діячів Гітлера і Мусоліні. Нацистський режим (11 кл.).




Творчість письменників “втраченої генерації” (Е.Хемінгуей, Е.М.Ремарк та ін.)

1.Кармело Гонзалес. “Обличчя війни”. 2.Дікс О. “Війна”, “Війна і мир”, “Мир”. 3.Мунк Е. “Крик”. 4.Верещагін В. “Апофеоз війни”. 5.Пікассо П. “Герніка”. 6.Далі “Передчуття громадянської війни”. 7.Шонберг А. “Уцілілий з Варшави” (для читця, хору та оркестру), "Свідок з Варшави" (ораторія). 8.Пендерецький К. “Lacrimosa” (для супроводу, хору та оркестру). 9.Барлах Е. “Месник” (композиція з кількох фігур: “Поранений”, “Молодий солдат”, “Той, що загинув” та ін.

1.Затонський Д. Генріх Белль. Вибрані твори в 2-х т. (Передмова). – К., 1990. 2.Нобелівські лауреати. Генріх Белль. Матеріали до вивчення творчості // ВЛ. – 1998. – №5. 3.Борецький М. Україна в житті і творчості Генріха Белля // ВЛ. – 2000. – №4. 4.Акімова Л. Осуд антигуманної сутності війни у творчості Г.Белля. Ключові фрагменти уроку // ЗЛ. – 2003. – №3. 5.Ковбасенко Ю. Генріх Белль. Штрихи до портрета // Тема. – 2002. – №2.

1.4 З японської літератури (4 год.)

4.

КАВАБÁТА Ясунáрі (1899–1972). “Тисяча журавлів”.

Відомий письменник, лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі –“красою Японії народже­ний”. Відображення національної етики та естетики в романі. Гармонія людини і природи – одна з го­ловних проблем твору. Вишукана простота стилю письменника.




Учень:

пояснює, чому у визначенні нобелівського комітету про Кавабата Ясунарі було написано – “красою Японії народже­ний” (автор дуже красиво описав особливості японської культури (зокрема чайну церемонію), в його творі звучать нотки ностальгії за власне японським національним життєвим устроєм, який чимдалі більше перелаштовується на західний лад);

наводить приклади відображення японської етики та естетики в повісті;

доводить прикладами з тексту, що пошук гармонії людини і природи є однією з го­ловних проблем твору;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття ін­дивідуальний стиль письменника; національний (місцевий) колорит художнього твору, наводить приклади використання місцевого колориту в тексті повісті “Тисяча журавлів”.







1.Кітагава Утамаро. Із серії “Повчальне дзеркало для батьків”: “Три уславлені красуні”, “Час змії”, “Ледарка”; Із серії “Вибір пісень”: “Портрет 16-річної служниці”. 2.Андо Кайгецудо. “Красуня”. 3.Ці Бай-Ши. “Журавлі”, “Метелики”, “Орхідеї”, “Біле на білому”. 4.Андо Хipociгe. "Вершина сатаміни в Юі біля моря". 5.Юнобу. “Навчання маленьких дівчат чайної церемонії”. 6.Зарінь М. “Чотири японські мініатюри”. 7.Кацусіка Хокусай. “Гора Фудзі в ясну погоду”. 8.Огата Кендзан. “Посудина для чайної церемонії”.

1.Герасимова М. Бытие красоты: Традиции и современность в творчестве Кавабаты Ясунари. – М., 1990. 2.Кеба О. “Тисяча журавлів”: Матеріали для вивчення. – К.-П., 2001. 3.Рехо К. Кавабата Ясунарі // Кавабата Ясунарі. Тисячекрылый журавль. Новеллы. Рассказы. Эссе. – М., 1971. 4.Кузьменчук І. Ясунарі Кавабата // ГЗЛ. – 2004. – №8.


1.5 Із латиноамериканської літератури (6 год.)

6.

Габріéль Гарсíа МÁРКЕС (нар. 1928). “Сто років самотності”.

Гарсіа Маркес – відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії. Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси “магічного реалізму” в романі Гарсіа Маркеса “Сто років самотності”. Проблематика та система образів твору. Родина Буендіа у художньому часі й просторі твору.



Учень:

висловлює судження про алегоричний сенс зображення історії родини Буендіа в художньому часі й просторі твору;

розрізняє реальність і вигадку в оповіданні;

характеризує підкреслено “буденне” зображення автором фантастичного як характерну ознаку “магічного реалізму”;

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття магічний реалізм; розповідає про національний колорит художнього твору.





1.Поєднання фантастики та реальності в творах Е.Т.А.Гофмана, М.Булгакова, Г.Гарсіа Маркеса. 2.“Магічний реалізм” Г. Гарсіа Маркеса та українська „химерна проза”: В.Дрозд, Ю.Щербак,

О.Ільченко,

Є.Гуцало, П.Загребельний.


1.Кабанін О. Ілюстрації до твору (2005). 2.Петров А. “Творення світу” (опера). 3.Мійо Д. “Творення світу” (балет).


1.Гарсиа Маркес Г. // Лауреаты Нобелевской премии. Энциклопедия. – М., 1992. 2.Кирилюк З. У колі міфічного часу (урок-лекція за романом Маркеса “Сто років самотності”) // Відродження. – 1994. – №8. 3.Интервью с Маркесом // Приглашение к диалогу. Латинская Америка: размышления о культуре континента. – М., 1986. 4.Варгас Льоса М. Дивний світ – Макондо // Всесвіт. – 1971. – №12. 5.Петровский И. Г. Гарсиа Маркес в зарубеж. лит-ведении // Вопросы лит-ры. – 1987. – №1.

1.6 Із російської літератури (2 год.)

2.

Олексáндр СОЛЖЕНÍЦИН (нар. 1918). “Матрьонин двір” (або інший твір за вибором учителя).

Життєвий і творчий шлях О.Солженіцина. Оповідання “Матрьонин двір”, автобіографічні мотиви й широта узагальнень у ньому. Образ головної героїні й проповідницький пафос твору.



Учень:

розповідає, що Солженіцин є російським письменником, людиною непростої долі (колишнім в’язнем радянських таборів);

пояснює, що в оповідання “Матрьонин двір”, з одного боку, є автобіографічні риси (письменник дійсно жив у простої селянки і вчителював), з другого – широкі узагальнення (бездуховність суспільства, перевага матеріальних інтересів тощо);

тлумачить “біблійний пафос” фіналу твору – мотив “не стоїть земля без праведників”.

Всесвітня історія: Тоталітарний режим у СРСР. Життя пересічної людини: успіхи, турботи, страхи (11 кл.)




1.Борисов А. “Матрьонин двір” (2002). Школа-музей ім. О.Сол-женіцина в с.Мезинівка. 2.Малявін Ф. “Стара. Портрет Д.І.Татарніцевої”, “Баба в жовтому”, “Селянка, що закриває рота свиткою”. 3.Пластов А. “Лізавета Черняєва”.

1.Штейнбук Ф. „Як теля буцалося з дубом” у житті та творчості О.Солженіцина // ВЛ. – 2001. – №4. 2.Шпиталь А. Нобелівські лауреати. Олександр Солженіцин // ЗЛ. – 1998. – №4. 3.Ковбасенко Ю. Устоит ли земля без праведников? (Филологический анализ рассказа А.И.Солженицына “Матрёнин двор” // Відродження. – 1994. – №2. – С. 27-30.

1.7 З сербської літератури (3 год.)

3.

Мúлорад ПÁвич (нар. 1929).

Дамаскúн” (або інший твір за вибором учителя)

Перший письменник третього тисячоліття” серб М.Павич. Втілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму. Можливість вибору шляхів читання твору на двох його “перехрестях” (в т.ч. на комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри письменника з текстом і читачем, “відмови від монопольного права автора на істину”. Інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури (“віртуальний історизм”).


Учень:

пояснює, чому серба М.Павича називають “першим письменником третього тисячоліття” (у його творах реалізовані прагнення нової, “нелінійної літератури”: його твори є гіпертекстами, тобто їх, як у Інтернеті можна читати як з початку, так і з будь-якого фрагменту, насамперед це стосується “Хозарського словника” та оповідань для комп’ютера; вони є інтерактивними, тобто читач може не лише сприймати будь-який твір, як його написав автор, а й самому ставати співавтором твору: обирати шлях читання твору, додавати або викидати фрагменти тексту і цілі сюжетні лінії);

наводить приклади втілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму: боротьба за читача та її засоби: інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури (зокрема, засобів відтворення “місцевого колориту”: балканських імен і географічних назв, побутових деталей тощо);

називає та ілюструє прикладами з тексту улюблені художні засоби письменника: розгорнуті (схожі на барокові) метафори, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, “плетення словес” тощо);

висловлює особисте ставлення до проблем, що піднімаються в творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

ТЛ Дає визначення поняття постмодернізм (як епоху в житті світової літератури і культури кінця ХХ- початку ХХІ століття).

Всесвітня історія: Візантійська імперія. Іконоборство. Культура. (7 кл.)


Постмодернізм в українській літературі. Творчість Ю.Андруховича, О.Забужко, Ю.Покальчука, Т.Прохасько.



1.“Св. Іоанн Дамаскин” (Ікона. Поч. XIV ст. Афон, скит Св. Ганни). 2.“Кирилл і Мефодій” (фреска в Зографському монастирі на Афоні. Храм Премудрості. Константинополь, 532-537р.).

3.“Св.Іоанн Лествічник” (Ікона. Дерево, темпера, позолота. ХІІ ст. Монастир Св.Катерини. Синай). 4.“Богородиця-Троєручниця” (канонічні ікони). 5.Рубльов А. “Трійця”, “Іоанн Предтеча”. 6.Ель Греко. “Іоанн Євангеліст”.



До роману-клепсидри “Внутрішня сторона вітру. Роман про Геро й Леандра”: Етті В. “Геро й Леандр”.


1.Интервью с Милорадом Павичем // ИЛ. – 2002. – №2. 2.Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури і орієнтири // СіЧ. – 1995. – №2. 3.Ковбасенко Ю. Література постмодернізму: по той бік різних боків // ЗЛ. – 2002. – №5. 4.Ковбасенко Ю. Архіпелаг Павич, острів “Дамаскин” // Тема. – 2002. – №4. 5.Євтич М. Розмови з Павичем // Тема. – 2002. – №4.


2. Із новітньої літератури (6 год.)

6.

Сучасний літературний процес: співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. “Втеча культури на університетські кафедри”, виживання і конкуренція художньої літератури з “відео”, “мультимедіа”, Інтернетом та іншими реаліями сучасності: “від Інтернету до Гуттенберга” (У.Еко).

Помітні сучасні літературні явища: творчість Умберто Еко, Ричарда Баха, Патріка Зюскінда, Паоло Коельо, Італо Кальвіно, Мілана Кундери, Харукі Муракамі та ін.



Учень:

висловлює своє ставлення до творів сучасної літератури, обраних учителем/школярами для розгляду в класі;

порівнює сучасні художні тексти з творами, розглянутими в процесі вивчення предмета “Зарубіжна література”;

аналізує й інтерпретує конкретний сучасний літературний твір;

висловлює свої судження про роль художньої літератури в житті сучасної людини.










1.Андреев Л. Художественный синтез и постмодернизм // ВЛ. – 2001. – №1-2. 2.Андрухович Ю. Постмодернізм – не напрям, не течія, не мода…// СіЧ. – 1999. – №3. 3.Бульвинська О. Перший письменник ІІІ тисячоліття, або Милорад Павич і гіпертекст // ЗЛ. – 2003. – №5. 4.Затонский Д. Модернизм и постмодернизм: мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. – Х., 2000.

3. Повторення, узагальнення та систематизація


навчального матеріалу курсу “Зарубіжна література” (8 год.)2

2

Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури епох Античності, Середньовіччя та Відродження

Учень:

визначає хронологічні межі античної літератури (ХVI ст. до н.е. – V ст. н.е.), літератури доби Середньовіччя (V ст. – ХV ст.) та Відродження (приблизно ХІV-ХVI ст.);

називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох (див. програму 8 класу), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.














2

Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХVII століття (бароко, класицизм); ХVIIІ століття (Просвітництво), доби романтизму (перша половина ХІХ століття)

Учень:

називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох (див. програму 9 класу), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.















2

Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХІХ ст. (реалізм), а також межі ХІХ-ХХ століть (ранній модернізм, авангард)

Учень:

називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох (див. програми 10-11 класів), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.















2

Найвидатніші здобутки зарубіжної літератури ХХ століття, а також межі ХХ-ХХІ століть, сучасної літератури.

Учень:

називає найвидатніші явища зарубіжної літератури цих епох (див. програми 11-12 класів), їхні характерні ознаки і висловлює судження про них.

















Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет