Рішення 21 березня 2018 року Київ №850/3дп/15-18 Про притягнення судді Московського районного суду міста Харкова Короткого І. П. до дисциплінарної відповідальності



жүктеу 132.06 Kb.
Дата30.03.2018
өлшемі132.06 Kb.
түріРішення




УКРАЇНА

ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ

ТРЕТЯ ДИСЦИПЛІНАРНА ПАЛАТА

РІШЕННЯ


21 березня 2018 року

Київ

850/3дп/15-18


Про притягнення судді Московського районного суду міста Харкова Короткого І.П. до дисциплінарної відповідальності
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М.,
Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Алвеш Гомеш Барози душ Сантуш Тетяни Миколаївни стосовно судді Московського районного суду міста Харкова Короткого Ігоря Петровича,
встановила:
23 червня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Алвеш Гомеш Барози душ Сантуш Т.М. стосовно судді Московського районного суду міста Харкова Короткого І.П. (вхідний № А-27/5/7-17).
25 вересня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява скаржника про долучення до матеріалів скарги копії рішень Московського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року та апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року (вх. № А-27/6/7-17).

У скарзі зазначено, що під час розгляду цивільної справи


(№ 643/1090/17) суддею Коротким І.П. допущено неналежну поведінку, яка містить ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді в порядку дисциплінарного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 23 червня 2017 року члена Вищої ради правосуддя Худика М.П. визначено доповідачем у цій справі.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від
29 листопада 2017 року № 3868/3дп/15-17 стосовно судді Короткого І.П. відкрито дисциплінарну справу.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від


28 лютого 2018 року № 672/3дп/15-18 строк розгляду дисциплінарної справи продовжено до 28 березня 2018 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої Ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., дослідивши матеріали дисциплінарної справи та письмові пояснення судді Короткого І.П., дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Московського районного суду міста Харкова Короткого І.П. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

Указом Президента України від 10 грудня 2001 року № 1205/2001 Короткого Ігоря Петровича призначено суддею Московського районного суду міста Харкова строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2007 року № 751-V обрано на посаду судді цього суду безстроково.

У січні 2017 року Алвеш Гомеш Бароза душ Сантуш Т.М. звернулася до Московського районного суду міста Харкова із позовною заявою до


ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою від 27 січня 2017 року суддя Московського районного суду міста Харкова Короткий І.П. у задоволенні вказаного клопотання відмовив у зв’язку із відсутністю доказів того, що майновий стан позивача унеможливлює сплату судового збору, а позовну заяву залишив без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків.  

Після усунення недоліків позовної заяви та отримання судом інформації від органу реєстрації про місце проживання відповідача ухвалою


від 14 лютого 2017 року провадження у справі відкрито, судовий розгляд призначено на 15 березня 2017 року.

У позовній заяві, з урахуванням уточнення позовних вимог, Алвеш Гомеш Бароза душ Сантуш Т.М. просила надати дозвіл на виїзд її неповнолітньої дитини за межі України – до Португалії у супроводі матері на період із 16 червня по 15 липня 2017 року з метою відпочинку та оздоровлення без згоди та супроводу батька.

У судовому засіданні 15 березня 2017 року суддя Короткий І.П. розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення цивільної справи № 643/10293/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Алвеш Гомеш Барози душ Сантуш Т.М. про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав, яка перебуває на розгляді Московського районного суду міста Харкова. Ухвалою від 15 березня
2017 року вказане клопотання задоволено,  провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі
№ 643/10293/16-ц. На обґрунтування прийнятого рішення суддя
Короткий І.П. зазначив, що до вирішення вказаної цивільної справи без перевірки викладених у позові підстав для позбавлення позивача батьківських прав стосовно дитини неможливо об’єктивно розглянути справу за позовом позивача про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

Не погодившись із зупиненням провадження у справі, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. За наслідками апеляційного провадження ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2017 року ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 15 березня 2017 року у справі № 643/1090/17 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до того самого суду першої інстанції.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вказав, що, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суду слід з’ясувати, як пов’язані справи, що розглядаються різними судами загальної юрисдикції, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. За висновком колегії суддів, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, яка розглядається, а і неможливість її розгляду до вирішення такої іншої справи. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що зупинення провадження у справі не має призводити до порушення строку розгляду справи відповідно до частини першої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Коротким І.П. не наведено мотивів, які б давали підстави для висновку, що наявність спору у справі про позбавлення Алвеш Гомеш Барози душ Сантуш Т.М. батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи наявність обставин, якими Алвеш Гомеш Бароза душ Сантуш Т.М. обґрунтовувала свої вимоги до ОСОБА_1.

Після повернення справи до Московського районного суду міста Харкова (24 травня 2017 року) суддею Коротким І.П. було призначене наступне судове засідання на 29 червня 2017 року.

Під час попередньої перевірки встановлено, що у період із


3 по 26 травня 2017 року суддя Короткий І.П. перебував у щорічній відпустці.

У судовому засіданні 29 червня 2017 року суддею Коротким І.П. задоволено клопотання позивача та прийнято уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просив надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за межі України – у Португалію у супроводі матері на період з 16 липня


до 27 серпня 2017 року без згоди та супроводу батька.

Також у цьому судовому засіданні було задоволено клопотання відповідача та надано йому час для ознайомлення з уточненою позовною заявою і підготовки додаткових письмових заперечень, у зв’язку із чим у судовому засіданні оголошено перерву до 12 липня 2017 року.

12 липня 2017 року суддею Коротким І.П. ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суддя Короткий І.П. виходив із того, що статтею 313 Цивільного кодексу України та Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» не передбачено випадків надання судом дозволу на виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків. Крім того, в рішенні зазначено, що задоволення позову призведе до порушення права відповідача на участь у вихованні дитини, і ця обставина також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням у справі, Алвеш Гомеш Бароза душ Сантуш Т.М. оскаржила його в апеляційному порядку. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року  апеляційну скаргу задоволено частково – рішення Московського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав. Як вбачається з ухваленого рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погодилася із висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у задоволенні позову, вказавши, що юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі, і, оскільки спір стосується здійснення батьками своїх прав стосовно дитини, такі спори підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судова колегія виходила, крім іншого, із того, що час перебування за межами України обмежений позовними вимогами до 27 серпня 2017 року (дата запланованого закінчення відпочинку у Португалії), у зв’язку із чим виконання рішення суду у разі надання дозволу на виїзд дитини може бути ускладнене, а суду не було надано будь-яких доказів, що мати має намір повернути дитину на територію України саме 27 серпня 2017 року (авіаквитки тощо).

У дисциплінарній скарзі, датованій 6 червня 2017 року, Алвеш Гомеш Бароза душ Сантуш Т.М. вказувала, що для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення свого сина у Португальській Республіці, де вона мешкає та має право на проживання, знаючи про недотримання двомісячного строку розгляду справ в українських судах, вона заздалегідь, а саме 25 січня
2017 року, звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказала період відпустки – з 16 червня по 15 липня 2017 року. Натомість суддя Короткий І.П. ухвалою від 15 березня 2017 року за заявою відповідача безпідставно зупинив провадження у справі до набуття чинності рішенням у іншій справі. Після скасування ухвали про зупинення провадження у справі ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 травня 2017 року та повернення справи для продовження розгляду судове засідання у справі призначено суддею
Коротким І.П. лише на 29 червня 2017 року. Скаржник зазначає, що з огляду на таку дату судового засідання, вчасно подавши позов та сплативши судовий збір, вона зможе отримати рішення суду, яким можливо дозволять її сину «відпочити у минулому», а можливо відмовлять саме через те, що «цей період вже мине», а дитина вкотре залишиться без відпочинку та оздоровлення через непрофесійність або недбалість судді, що є обмеженням її прав, гарантованих Конвенцією з прав дитини, Конституцією та законами України.

У заяві від 22 вересня 2017 року із проханням долучити до матеріалів справи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі скаржник наголошує, що рішення судді Короткого І.П. від 12 липня


2017 року було незаконним, а судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні її позову у зв’язку з обмеженістю часу, який було втрачено через безпідставне зупинення розгляду справи суддею Коротким І.П.

Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Згідно зі статтею 1 цього Кодексу справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави є завданням цивільного судочинства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України встановлено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз’яснено, що підстава для зупинення провадження у справі, передбачена пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли в такій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у листі


від 1 липня 2017 року «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2017 р.», зокрема у підпункті 2.2.1 підрозділу 2.2 розділу 2 зазначених Висновків. При цьому з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2776цс16 Верховним Судом України зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії, як складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» роз’яснив судам, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Як зазначено у вказаній постанові, оцінюючи поведінку суду, слід враховувати, зокрема, і своєчасність призначення справи до судового розгляду, а оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, – важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов’язані зі станом здоров’я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

У пункті 7 вказаної постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Отже, з матеріалів перевірки вбачається, що розгляд цивільної справи


№ 643/1090/17, яка не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті, тривав понад 5 місяців, у зв’язку із чим, враховуючи предмет позову у справі, позивач був позбавлений права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, а необхідність отримання судового дозволу втратила для нього свою актуальність.

У своїх поясненнях Третій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя суддя Короткий І.П. зазначив, що він не мав можливості призначати розгляд справи у більш короткі терміни у зв’язку з великим навантаженням, пов’язаним, зокрема, із тим, що 6 суддів Московського районного суду міста Харкова були звільнені у відставку, а 4 судді цього суду не здійснювали судочинства у зв’язку із закінченням повноважень.



На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, а саме безпідставне зупинення провадження у справі, призначення судових засідань із значним інтервалом, свідчать про безпідставне затягування та невжиття суддею Коротким І.П. необхідних заходів для розгляду вказаної цивільної справи протягом строку, встановленого законом, що істотно порушило інтереси позивача та призвело до незворотних наслідків, зокрема позбавило матір можливості забезпечити оздоровлення дитини у літній час.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином, на переконання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддею Московського районного суду міста Харкова
Коротким І.П. внаслідок неналежного ставлення до службових обов’язків допущено безпідставне затягування розгляду цивільної справи
(№ 643/1090/17) та не вжито заходів для її розгляду протягом строку, встановленого законом, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Із характеристики, підписаної головою Московського районного суду міста Харкова Сиротниковим Р.Є., вбачається, що за період роботи на посаді судді Короткий І.П. зарекомендував себе позитивно як сумлінний, принциповий, дисциплінований, витриманий працівник, що користується авторитетом колег. До роботи ставиться відповідально, постійно підвищує професійний рівень, приділяє увагу якості та оперативності вирішення справ.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, що має бути застосований до судді Короткого І.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги позитивну характеристику судді та відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, характер дисциплінарного проступку, його наслідки та форму вини. Виходячи з наведеного, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Короткого І.П. дисциплінарного стягнення у виді попередження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Московського районного суду міста Харкова Короткого Ігоря Петровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.



Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський


А.М. Мірошниченко


А.А. Овсієнко


Л.А. Швецова


Каталог: content -> act
act -> Джубан мулдагалиев
act -> Итог акции
act -> Рішення 26 травня 2016 року Київ №1048/0/15-16 Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Бабенка К. А. з посади судді Київського апеляційного адміністративного суду у зв’язку з поданням заяви за власним бажанням
act -> Про внесення подання до Верховної Ради
act -> Рішення 21 липня 2016 року Київ №1547/0/15-16 Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Балика В. М. з посади судді господарського суду Кіровоградської області у зв’язку з поданням заяви про відставку
act -> Рішення 16 вересня 2016 року Київ №2296/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Черпіцької Л. Т. Вища рада юстиції
act -> Вища рада правосуддя
act -> Вища рада правосуддя


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет