Робота з духовенством



жүктеу 97.35 Kb.
Дата29.12.2018
өлшемі97.35 Kb.
түріРішення


Основні напрями роботи єпархіального відділу
Прот. Агафангел Давидовський
РОБОТА З ДУХОВЕНСТВОМ
Питання сім’ї – це завжди складні питання, у зв’язку із тим, що заглиблення в них подібне до хірургічної операції, коли для вирішення певної сімейної проблеми необхідно спочатку знайти і вилікувати інші, на перший погляд менш важливі, які й призвели до її появи. При цьому таке лікування є дуже болісним і часто через необережність, недостатню тактовність, поспішність та інше може призвести до плачевних наслідків, аж до руйнування самої сім’ї. Це можна спостерігати на досвіді окремих розбитих сімей, де причиною розладу у стосунках стало втручання батьків або близьких друзів. Це ж стосується й втручання у справи сім’ї психологів, лікарів, а тим паче духовників, яким у цьому випадку не завадило б керуватися відомим лікарським принципом: «не зашкодь».
Саме тому діяльність священнослужителів та мирян (психологів, лікарів), які є членами єпархіальних відділів у справах сім’ї, має містити такий напрямок, як роз’яснення для священнослужителів єпархії принципів і засад душпастирської опіки сім’ї. Важливим є упередження таких непоодиноких випадків, як надавання поспішних благословень на розлучення, на вихід у монастир одного з подружжя, або спонукання до інших радикальних кроків, як то розрив з батьками та інші, які досить часто дають деякі духівники, керуючись не духовним, а суто людським баченням ситуації. Сюди ж можна віднести занадто велику цікавість, яку проявляють окремі духівники до подробиць інтимного життя сімейних пар та інші спроби грубого і нетактовного втручання у справи сім’ї з боку священика. Серйозну увагу слід звернути й на моральний авторитет самого священика, який сам повинен бути зразковим сім’янином, щоби навчати інших не лише словом, а, насамперед, власним прикладом.
У цьому напрямку єпархіальним відділам у справах сім’ї можна було б ініціювати перед правлячим архієреєм проведення семінару серед самих священиків з метою виявити такі випадки та звернути на них особливу увагу духовенства. З точки зору методики, такі семінари краще проводити не на загальноєпархіальному рівні, а на рівні окремого благочиння або кількох благочинь, поступово охоплюючи всю єпархію. При підготовці до таких семінарів керівнику єпархіального відділу варто було б провести консультації з авторитетними у благочинні священиками, а також з активними представниками духовенства, які можуть стати «ядром» дискусії, щоби вивчити їхню думку і підготувати свої тези, виходячи з їхніх конкретних проблем та бачення ситуації.
У разі успішного проведення такого семінару на рівні благочиння (це буде залежати багато у чому від попередньої підготовки та від авторитетності у даному питанні самого керівника відділу) можна провести і загальноєпархіальний семінар з такою, наприклад, назвою: «Що має знати духівник сім’ї?».
РОБОТА З МОЛОДИМИ СІМ’ЯМИ
Крім роботи з сімейними духівниками, єпархіальні відділи у справах сім’ї мали б налагодити спілкування із самими сім’ями, насамперед, із молодими, або сім’ями, які тільки народжуються, адже помилки простіше попередити, аніж потім лікувати їхні наслідки, які можуть бути вже незворотними.
Враховуючи сучасні парафіяльні реалії, коли повноцінне общинне життя на більшості парафій майже відсутнє і є у масштабах єпархії здебільшого винятковим явищем, перспектива організації системної роботи з молодими сім’ями виглядає дуже абстрактною. Священики не знають чого почати, а молоді сім’ї, навіть якщо вони і є постійними членами парафії, не бажають «розкриватися» перед батюшкою, у якому вони бачать лише служителя літургії та виконавця треб. Нажаль не часто парафіяни бачать у особі священика батька великої парафіяльної родини, який піклується про всі сторони життя своїх парафіян, у тому числі має батьківську зацікавленість у створенні молодими членами своєї парафії нормальної здорової християнської сім’ї і у наданні їм духовної, а у випадках, коли це потрібно, і матеріальної підтримки. Звичайно, це ідеал, якого майже ніде немає, тому молоді люди, навіть воцеркорвлені з обережністю сприймають спроби священика втручатися у справи їхньої сім’ї. Що вже говорити про молодих невоцерковлених людей, для яких такі спроби можуть здаватися проявами як мінімум нетактовності.
Незважаючи на таку, на перший погляд сумну перспективу, можливість організації системної роботи з молодими сім’ями все ж існує. Вона може бути реалізована через організацію обов’язкових катихізичних бесід з тими, хто готується вступити у шлюб. До речі такі бесіди, згідно із розпорядженням Святішого Патріарха Кирила, мали би проводитися в усіх єпархіях впродовж вже кількох років. Однак, як бачимо, це розпорядження здебільшого ігнорується. Тим самим ми, пастирі не виконуємо свого прямого обов’язку – навчати людей основам віри, а у випадку із шлюбом – втрачаємо унікальний шанс поспілкуватися з молодими людьми, які готуються вступити у шлюб і яким варто було би підказати правильні поради Ці поради у майбутньому могли б стати дороговказом на їхньому сімейному шляху і уберегти молодих людей від тих помилок, які призводять до руйнування сім’ї.
На превеликий жаль ми «охаємо» і «ахаємо», коли чуємо сумні цифри статистики сімейних зрад та розлучень і рідко усвідомлюємо, що в цьому є і наша велика частина провини. Наша провина - у нашій інертності, а іноді й просто ліні, за яку з нас, пастирів, обов’язково спитає Господь. Тому представники єпархіальних відділів у справах сім’ї, як ніхто інший, мають бути зацікавлені у організації обов’язкових бесід з майбутнім подружжям у період їхньої підготовки до Таїнства Шлюбу і стати ініціаторами проведення таких бесід у кожній єпархії.
Щодо досвіду проведення бесід з майбутніми молодятами, то він вже є у окремих єпархіях. Зокрема у Вінницькій єпархії такі бесіди є обов’язковими і проводяться на кожній парафії. У обласному центрі де діє понад 30 храмів, на базі кафедрального створено єпархіальний катихізичний центр, де бесіди проводяться щоденно спеціально призначеними для цього священиками, які мають відповідний проповідницький та місіонерський хист. З тими, хто готується вступити у шлюб, проводяться дві бесіди. Перша - про основи християнського життя, а друга – про християнські принципи побудови міцної сім’ї. Окрім цього обов’язковою є сповідь молодих людей перед прийняттям шлюбу.
Звичайно, дві бесіди, не можуть вирішити і попередити виникнення потенційних сімейних проблем – для цього потрібно набагато більше часу і зусиль. Однак у цьому випадку досягнуто двох цілей. Перша - робота з молодими сімейними парами стала системною. Друга - самі молоді люди сприймають її як належну підготовку до серйозного і відповідального Таїнства Шлюбу, в зв’язку із чим навіть для невоцерковлених людей спілкування із священиком на сімейні теми не носить відтінку втручання у внутрішні справи сім’ї.
Крім цього системна організація бесід дає перспективу для збільшення їх кількості і покращення якості. В цьому плані щось корисне можна взяти з досвіду інших конфесій, наприклад римо-католиків, у яких підготовка до шлюбу включає понад півтора десятків зустрічей молодих людей зі священнослужителями. Причому, що цікаво, з числа цих бесід лише декілька мають віронавчальний характер і відбуваються безпосередньо між молодими людьми і священнослужителем. На інших – священик лише присутній, а спілкування проходить в основному між молодими людьми і досвідченими, авторитетними на парафії сімейними парами, педагогами, психологами, навіть лікарями, які піднімають медичні питання статевих стосунків, питання вагітності тощо. Таким чином католики організували досить якісну роботу з молодими сім’ями, спираючись, як на основу, на необхідність обов’язкової катихізичної підготовки перед Таїнством Шлюбу. У нас також є усі передумови для цього: і благословення вищого Священноначалля, і досвід окремих єпархій і окремих громад. У такому випадку, що нам заважає реалізувати цей досвід у себе? Ніщо. Було б бажання.
РОБОТА З ТИМИ, ХТО ГОТУЄТЬСЯ ДО ПОВТОРНОГО ШЛЮБУ
Ще один напрямок діяльності, у якому могли б проявити себе єпархіальні відділи у справах сім’ї – це робота з тими, хто вступає у повторний шлюб. Перш ніж розглядати цей напрямок, слід вказати на складнощі у цьому питанні, які мають системний характер. Насамперед, головною проблемою є те, що у масштабах всієї УПЦ не напрацьований єдиний механізм надання архієрейського дозволу на повторний шлюб. У окремих випадках ці питання розглядає сам Правлячий архієрей під час особистого прийому, у інших канцелярія приймає прохання і через деякий час, або майже одразу, після короткої співбесіди, видає благословення на другий шлюб. Є й інші варіанти, але на жаль немає єдиного підходу до цієї проблеми, який би уніфікував процедуру отримання благословення на повторний шлюб і передбачив би у цій процедурі можливість для реалізації цілей і завдань відділу справах сім’ї.
Наприклад, необхідно включити у підготовку до отримання благословення на повторний шлюб парафіяльних духівників, які б на першому етапі визначали б ступінь провини людини у розірванні попереднього шлюбу і наявності канонічних підстав для надання їй благословення на повторний шлюб. Крім цього духівники б на цьому етапі мали б визначити ступінь воцерковленості людини, підготували її до Таїнства сповіді, можливо не один раз, а кілька разів, і лише після того (через певний, у разі потреби, досить тривалий час), направляли б людину з відповідною характеристикою до Правлячого Архієрея.
Роль представників єпархіального відділу у справах сім’ї у цій схемі може полягати у організації семінарів для священнослужителів, про які вже говорилося, під час яких можна було б торкнутися й теми підготовки людей до вступу у повторний шлюб і розглянути усі «підводні камені» цього процесу. Крім того, керівник відділу у справах сім’ї міг би взяти на себе труд спілкування з бажаючими отримати благословення на повторний шлюб безпосередньо перед їхнім візитом до Архієрея.
Звичайно, все це ускладнює процедуру отримання дозволу на повторне звершення вінчання, але разом із тим і дає простір для духовної роботи з людьми, для їх підготовки до сповіді і Причастя, врешті решт для їхнього воцерковленння і,. якщо говорити з точки зору керівника відділу у справах сім'ї, для попередження повторення минулих помилок, які вже одного разу призвели до руйнування сім'ї.
Нажаль у багатьох випадках при існуючий сьогодні строкатій практиці підгтовки до повторного шлюбу, люди виходять з єпархіального управління з виданим папером і з упевненістю, що на Небі у них все гаразд, вже нічого більше не зв'язує їх з попереднім чоловіком або дружиною. Насправді ж у їхніх серцях при цьому не відбувається жодних перемін на краще. Тому ми, як ті, кому Церква довірила питання сім’ї, першими повинні бити у дзвони, піднімати це питання як на єпархіальному, так і на загальноцерковному рівні і активно включатися у їх вирішення.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЗУСТРІЧЕЙ ЗІ СВІТСЬКИМИ ПСИХОЛОГАМИ
Ще одним видом діяльності відділу у справах сім’ї, який може бути успішно реалізований на єпархіальному рівні, може стати організація зустрічей сімей з психологами на різні теми сімейного життя, як то «Помилки батьків у вихованні дитини», «Чи подолання проблем перехідного віку», або такі, як «Проблема вигорання у сімейних стосунках» та інші. При цьому необов’язково, щоби психолог був глибоко воцерковленою людиною. Головне, щоби він був християнином і мав би поняття про життя Церкви, і при цьому був би фаховим спеціалістом у своїй галузі. При цьому важливим для людей є те, що зустрічі з таким спеціалістом організовує саме православний священик.
Організація з боку священика полягає у тому, що він має обов’язково попередньо «проговорити» тези майбутньої бесіди з психологом, аби уникнути непорозумінь під час її проведення. На самій же зустрічі роль священика має бути не основною. Сама його присутність слугуватиме гарантією того, що на зустрічі не прозвучить нічого, що суперечило б вченню Церкви. Такі зустрічі можна проводити на великих парафіях, а у разі успішності, переносити цей досвід на рівень благочинь і всієї єпархії з залученням все більшої кількості людей.
ЗУСТРІЧІ ЗІ ЗРАЗКОВИМИ ПРАВОСЛАВНИМИ СІМ’ЯМИ
Окрім зустрічей зі світськими психологами, варто було б попрацювати у напрямку організації зустрічей парафіян зі священиками або авторитетними православними сім’ями, які б не на книжковому прикладі, а на своєму особистому, реально втіленому у життя, показали б як можна подолати сімейні труднощі віруючих людей. Як, наприклад, навчитися разом молитися і дотримуватися посту, як разом проводити вільний час з користю для душі, як виховувати дитину і привчати її до віри, як не «загубити» дитину під час так званого перехідного віку» та інші.
Такі бесіди організувати набагато складніше, аніж бесіди із світським психологом. По-перше, не так вже багато є таких сімей, які подолали названі труднощі, і ще менше таких, які хотіли б поділитися своїм досвідом з широким загалом. Тому такі зустрічі доцільніше було б організовувати на рівні парафій, або, об’єднавши зусилля кількох парафій. Найоптимальніша форма – це бесіда за чашкою чаю або кави, коли сама атмосфера сприяє теплому, дружньому і невимушеному спілкуванню. При цьому священику знову такиважливо не «давити» своїм авторитетом на учасників зустрічі, а пам’ятати, що він є лише модератором, а головні її герої – це його парафіяни, яким слід дати можливість розкритися і поділитися наявним позитивним досвідом.
ІНШІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ
Попередня теза плавно підводить нас до теми створення православних сімейних клубів, таборів, клубів вихідного дня та інших форм колективної, масової організації дозвілля православних сімей. Однак такі форми можуть бути успішно реалізовані та розвинуті лише за наявності матеріальної бази (приміщень, коштів) і за умови організації общинного життя на парафії, про що вже говорилося вище, і що у сьогоднішніх реаліях майже відсутнє. Тому ці питання вбачаються як перспективні, але як питання перспективи, можливо не самої близької. Хоча якщо приклади такого досвіду вже є, або будуть реалізовані на окремих місцях найближчим часом, нам усім слід буде потрудитися, щоби цей напрямок роботи став одним з пріоритетних.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Таким чином сьогодні ми можемо намітити декілька основних напрямків діяльності відділів у справах сім’ї у єпархіях. Це, насамперед, робота з духовенством з попередження проявів т.з. «младостарчества», у вирішенні священиками сімейних проблем пастви, вихованням у них тактовності та пастирського підходу, який включає проповідь не лише словом, а й власним прикладом побудови зразкової християнської сім’ї. Наступним напрямком має стати участь співробітників відділу у організації катихізаційної роботи з людьми, які хочуть створити сім’ю і готуються до Таїнства Шлюбу. Ще один напрямок – це включення у духовну роботу з раніше розлученими, котрі бажають отримати благословення на повторний шлюб. Це й організація сімейних зустрічей зі світськими психологами і православними сімейними парами, а також розвиток інших цікавих напрямків діяльності, яких є дуже багато і де кожен з нас має можливість проявити свої Богом даровані таланти і послужити Церкві Христовій, зміцнюючи велику Церковну сім’ю, через укріплення кожної окремої сім’ї, що є нашим головним завданням і послухом, як представників синодального відділу у справах сім’ї на місцях.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет