Роль фразеологізмів в усвідомленні мовної картини світу студентами-іноземцями під час навчання української мови



Дата23.02.2018
өлшемі36.78 Kb.
#17906


РОЛЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В УСВІДОМЛЕННІ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ СТУДЕНТАМИ-ІНОЗЕМЦЯМИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Пальчикова О. О.

Наук. кер. – Бакум З. П., д-р пед. наук, професор

ДВНЗ «Криворізький національний університет»
Мова – основне джерело здобуття інформації, оскільки під час виконання певного виду діяльності індивід фіксує отримані відомості у слові. Як наслідок, у мовних одиницях закріплюється відображений у людській пам’яті об’єктивний світ, що є унікальним для кожної мови та в сукупності елементів формує мовну картину світу.

На взаємозв’язок людського мислення та мовної картини світу вказували Е. Сепір, Б. Уорф, Л. Вайсгербер, І. Гальперін. Науковці погоджувалися з тим, що тотожні картини світу відсутні, оскільки інформація про один і той самий предмет у мовах передається різними словами. Кожна мова відображає дійсність по-різному, що зумовлено соціально-історичним розвитком країн, матеріальним і духовним життям народу. Означені чинники впливають на національну свідомість етносу, створюючи неповторність у стилі його мислення, що, у свою чергу, відображається в лексико-семантичному наповненні мови [1].

Наприклад, студент-іноземець, що вступив на підготовче відділення до українського вишу, вже володіє мовною картиною світу, яку втілює у вербальному спілкуванні рідною мовою, однак складність полягає в тому, що він часто переносить мовні та культурні реалії на чужу мовну картину. Це призводить до неузгодженості між об’єктивним змістом думки мовця та формою її вираження українською мовою. Отже, основні непорозуміння під час спілкування виникають через невідповідність мовних засобів вираження аналогічної інформації у двох мовах чи наявність назв певних предметів, явищ в одній мові та відсутність їх в іншій. За таких обставин, як зазначає І. Гальперін, мовні зразки однієї мови починають конкурувати, внаслідок чого суперечать тим, що є в мові, яка вивчається [1, с. 48].

У багатьох народів світу мовна картина чітко проявляється саме у фразеологічному фонді, де віддзеркалена історія країни. Так, в українській, російській, англійській та французькій мовах для позначення подій, що відбулися дуже давно, використовують стійкі вирази: укр. За царя Тимка, коли земля була тонка; рос. При царе Горохе; англ. When queen Ann was alive (досл. Коли королева Анна була живою); фр. Temps du roi Dagobert (у часи короля Дагобера). У перших двох фраземах концепт «цар» є особою вигаданою, тоді як в останніх двох – історичною: в Англії та Франції королева й король відповідно, жили в ХVII столітті.

Важливе місце у відображенні національних рис світобачення народів посідають прислів’я та приказки. Під час зіставлення в українській та арабській мовах таких міжкультурних концептів, як «життя», «смерть», «добро», «зло», «любов», «ненависть», помітними стають відмінності у змісті понять, оскільки різні народи розглядають одне й те саме явище під різними кутами. Більшість фразеологічних виразів збігаються концептуально, однак не мають аналогічних лексично еквівалентних мовних одиниць вираження. Якщо зміст словосполучення бути везунчиком, улюбленцем долі є зрозумілим як в українській, так і в арабській мові, то на фразеологічному рівні ці вирази суттєво різняться: укр. Народитися під щасливою зіркою (рус. Родиться под счастливой звездой) и араб. ن أن بلـــــغ ﷲ بــــــأمر الســـعداء مـــن ســ (Він щасливий волею Бога) [2]. Крім того, арабам властиво порівнювати приємну зустріч із водою, що омиває печінку. Так, в арабській культурі центральним органом людського тіла є не серце, як прийнято вважати в українській культурі, а печінка. В спекотному кліматі, де вживають багато спецій та масної їжі, саме печінка першою приймає удар. Тому в українців, що переживають доволі холодні зими, усі приємні враження, спогади та мрії асоціюються з теплом, тоді як в арабів, що мають надлишок тепла, позитивні почуття та емоції пов’язані з прохолодою. Відтак на українське «у мене потеплішало на серці» араб обов’язково відповість «у мене похолоднішало на душі» [2].

Отже, з’ясувавши труднощі, на які іноземні та українські студенти натрапляють на лексико-семантичному рівні мовної системи, ми дійшли висновку, що під час навчання української мови слід ураховувати національно специфічні розбіжності мовних картин світу студентів. Особливу увагу слід приділити формуванню умінь користування фразеологічним фондом мови, оскільки, з одного боку, він відкриває прихований зміст цієї мови (за допомогою фразеологізмів передається культурний світ народу, комунікант збагачується країнознавчими знаннями), з іншого – відмінності в семантичному наповненні мовних форм спонукають до зіставлення рідної та нерідної мови, занурюють комунікантів у пізнання власної мови, її історії, культури. Відтак знання ідіом, фразеологізмів, прислів’їв і приказок дозволяє дослідити зміни в структурі мови та соціально-історичному житті народу – носія, пізнати світовідчуття, світосприйняття та світогляд, властиві лише йому, на основі чого формується характерне уявлення про ту чи ту етнічну групу.

Література:

1. Гальперин И. Р. Стилистика английского языка : [классический учебник по стилистике английского языка для факультетов ИЯ] / Илья Романович Гальперин. – М., Высшая школа, 1981. – 316 с.



2. Лингвострановедческий словарь арабских паремий (с лексико-фразеологическими комментариями) / [сост. Е. В. Кухарева]. – М. : МГИМО (У) МИД России, 2007. – 277с.


Достарыңызбен бөлісу:




©kzref.org 2022
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет