Розведення тварин актуальні проблеми


Матеріали і методи досліджень



жүктеу 3.39 Mb.
бет15/17
Дата04.03.2018
өлшемі3.39 Mb.
түріРішення
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Матеріали і методи досліджень. Миргородська порода свиней — результат тривалої роботи селян Полтавської губернії, головним чином Миргородського, Полтавського і Хорольського повітів. У поліпшенні миргородських свиней брали участь і селяни деяких повітів Харківської губернії.

Великі площі посівів ячменю, люцерни і цукрового буряка в цих губерніях створювали винятково сприятливі умови для розвитку свинарства. Місцева південноросійська свиня, що відрізняється великою витривалістю і невимогливістю до кормів, мала, однак, і великі недоліки: низьку живу масу і пізньостиглість. Правда, під впливом поліпшеної годівлі південноросійська свиня за скоростиглістю стояла трохи вище північноросійської, але товарну продукцію вона давала тільки до 1,5 року свого життя. Відмітна риса

південноросійських свиней — короткі, що стирчать нагору, вуха, середньої величини голова зі злегка вигнутим профілем і загостреним рилом. Тулуб середньої довжини, причому груди, спина і зад (поперек з окостом) однакової довжини. Масть різна: чорна, руда, біла, але найчастіше строкато-чорна (біло-чорна, рудо-чорна). Жива маса дорослих свиней 110—130кг, іноді більше, плідність висока.

Збережені архіви Полтавського губернського земства дають повну підставу вважати, що поліпшення місцевих південноросійських свиней заводськими скоростиглими породами почалося в Миргородському, Полтавському й інших повітах Полтавської губернії, куди в 1881—1882 рр. завезли перші партії кнурів беркширської і середньої білої порід. Схрещування південноросійської свині сального типу зі скоростиглими кнурами беркширської і середньої білої порід сального типу зацікавило селян і поміщиків, тому що відгодівля нащадків від такого схрещування у всіх відношеннях вигідно відрізнялася від відгодівлі південноросійської коротковухої свині. У 1895р. завезення кнурів беркширської і середньої білої порід було повторено англійською фірмою «Зелегман і Маріот». Завозилися головним чином кнури сальних ліній, тому що фірма робила свинину в основному на експорт. Згодом (1903—1904 рр.) завезення племінних свиней з Англії збільшилося. Таким чином, місцеві південноросійські свині схрещувалися майже одночасно зі свинями беркширської і середньої білої порід. Помісі однієї породи крилися кнурами іншої породи і навпаки. Але племінна робота велася без якої б то не було системи, залежала від смаку поміщика або агента іноземної фірми. Що стосується населення, то воно хоча і не проводило систематичної племінної роботи, але усе-таки вело добір рябих свиней, залишаючи кращих з них для племінних цілей. Перевага рябим свиням виявлялася через їхню більшу витривалість, невимогливість і кращу пристосованість до місцевих умов.

У 1911 - 1914р. Полтавське земство закупило на Харківській сільськогосподарській виставці 4 гнізда поросят породи темворс і 1 гніздо великої чорної породи, що були розміщені в Миргородському і Полтавському повітах. Завезення заводських порід свиней, а отже, і поліпшення місцевих свиней методом схрещування припинилися. Тим часом попит на поліпшених свиней у цей час особливо зріс унаслідок збільшення заготівлі м'яса для армії у зв'язку з війною. Першорядну роль у поліпшенні свиней починає відігравати добір отриманих помісей.

Основна робота з виведення миргородської породи свиней почалася після Жовтневої революції й особливо після організації колгоспів і радгоспів.

Професор О.П. Бондаренко, що керував у той час зоотехнічним відділом Полтавської дослідної сільськогосподарської станції, перший звернув увагу на масив поліпшених рябих свиней Полтавського і Миргородського районів. У 1923р. ним була представлена на ВСГВ у Москві група миргородських свиней, що одержала високу оцінку багатьох фахівців. Однак робота з удосконалювання миргородських свиней до 1930р. протікала дуже повільно, головним чином у зв'язку з відсутністю єдиної думки у виборі методу самої

роботи. Одні фахівці, у тому числі і сам проф. О.П. Бондаренко, твердо стояли на позиції удосконалювання миргородських свиней по методу розведення «у собі», ні в якому разі не допускаючи схрещування з іншими породами. Інші фахівці наполягали на схрещуванні миргородської групи свиней з великою білою породою беконного типу. Вихід із становища, що створилося, вказали передові колгоспні ферми, що на практиці переконалися в псуванні миргородських свиней при їхньому схрещуванні з великою білою породою і категорично відмовилися від імпортних кнурів.

У 1926р. проф. О.П. Бондаренко створив на базі дослідної станції експериментальне стадо миргородської групи свиней і приступив до глибокої селекційної роботи з ними по методу удосконалення «у собі» з усіх господарсько корисних показників. Він провів також велику експериментальну роботу з порівняльної характеристики миргородських і великих білих свиней. Дослідження показали, що поросята миргородських рябих свиней містять у своєму тілі ефірного жиру, що екстрагується, на 17% більше, ніж поросята великої білої породи втім же віці і такої ж живої маси.

Роботи також підтвердили, що миргородська група свиней належить до групи сальних порід і як усі породи сального типу відрізняється від порід м'ясного і м'ясо-сального типів тим, що дає більше жиру в будь-якому віці.

Подальші дослідження потомства групи маток миргородських свиней, що схрещувалася з кнурами великої білої породи м'ясного напрямку, показали, що різниця у виході сала від рябих миргородських (помісі великої білої) і великих білих свиней, що утримуються в однакових умовах годівлі, догляді і утриманні поступово згладжується

У 1930р. Полтавська сільськогосподарська дослідна станція була перетворена на Всесоюзний науково-дослідний інститут свинарства, директором якого був призначений проф. О.П. Бондаренко. Інститут широко розгорнув роботу з вивчення господарських якостей миргородських свиней як на базі інституту, так і, головним чином, на племінних фермах. У 1932—1933 рр. він провів обстеження свинарства в 15 племінних фермах і приступив до організації нових племінних ферм у колгоспах, допомагаючи їм у доборі племінного матеріалу і в організації селекційної роботи.

У 1933—1935 рр. Полтавський науково-дослідний інститут свинарства склав план племінної роботи зі свинями миргородської породної групи. Робота проводилася (М.В. Бурундуковський) у радгоспі імені Чапаєва й у радгоспі імені ХТЗ. В основу був покладений принцип прилиття крові великої білої породи. Сутність роботи з цього методу в радгоспі імені Чапаєва, за свідченням В.А. Зарубинської, зводилася до такого: кращих за якістю миргородських маток схрещували з кнурами великої білої породи; отримані від такого схрещування нащадки піддавалися строгому бракуванню; кращих кнуцрів і свинок відбирали для ремонту, помісних свинок схрещували з кнуром миргородської породи, помісних кнурів використовували для злучки з матками миргородської породи. Надалі кращих з отриманих помісей і їхніх нащадків, не споріднених, підбирали в пари, найбільш сприятливих з поєднання різних господарських ознак — для розведення «в собі».

Проведенням такої племінної роботи передбачалося поліпшити миргородських свиней: їх недостатньо високу плідність, порівняно низьку живу масу, звислозадість та ін. Тільки поважанням великої білої породи можна пояснити той факт, що ряд працівників Полтавського науково-дослідного інституту свинарства пройшов повз той виключно цінний, причому доволі численної групи миргородських свиней, факт, що за живою масою, екстер'єром, плідністю, оплатою корму й іншими господарсько корисним ознаками перевершували велику білу не тільки м'ясного, але і сального типу. Серед миргородських свиней були такі тварини, як [1]:кнур Комиш № 48, жива маса якого у віці 41 міс. при заводському утриманні становила 381кг, а в більш дорослому стані, після відгодівлі (у день забою), — 480кг; кнур Веселий № 60 — масою 339кг; кнур Ловчик № 11 — масою 29кг; кнур Комиш № 281 — масою 295кг; кнур Веселий № 137, чемпіон Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940р., жива маса якого в 2-річному віці досягала 375кг, матка Смородина № 30 важила понад 300кг (багатоплідність 12 поросят), її дочка Смородина № 12, що важила у віці 2,5 року 252кг (багатоплідність 11 — 14 поросят) (характеристики гнізд свиноматки див. табл. 2); матка Смородина № 110, дочка Смородини № 12, масою у віці 2,5 року — 276кг, яка опоросилася на ВСГВ 1939р. 20-ю поросятами, що важили, у середньому, по 1,2кг; матка Хвиля № 58 живою масою 270кг і дуже багато інших.

Такий найбагатший матеріал при вмілому його використанні, безперечно, швидко привів би до бажаних результатів: дав би можливість підсилити сальні якості миргородки і підняти її продуктивність на високий рівень.

Неузгодженість у роботі з удосконалення миргородських свиней зумовила сильно виражену їх різнотиповість. Свині, поліпшені методом розведення «в собі» при одночасному впливі на організм умовами годівлі і утримання, являють собою тварин сального типу, міцної конституції, прекрасно пристосованих до місцевих кормових і кліматичних умов. Свині, поліпшені великою білою породою, представляють собою тварин або більш полегшеного типу, або досить наближених до чисто беконного типу, або, нарешті, тварин проміжного м'ясо-сального типу, у залежності від того, які кнури великої білої породи були відібрані як поліпшувачі.

У 1940р. ВАСГНІЛ на основі представленого матеріалу, отриманого в результаті спеціального обстеження миргородської групи свиней, що розводилася методом «у собі», визнала миргородську породну групу свиней самостійною вітчизняною породою за назвою «миргородська».

У період Великої Вітчизняної війни миргородка понесла дуже великі втрати як у кількісному, так і, особливо, у якісному відношенні. Кращі тварини, матки і кнури сального типу, були відправлені окупантами в Німеччину. Після війни, знову приступили до роботи з миргородською породою, створюючи нові племінні ферми. Частина дуже цінного матеріалу була збережена колгоспниками і передана в розпорядження племінних ферм.

Племінна робота з подальшого удосконалення миргородської породи проводиться в даний час Інститутом свинарства та Інститутом тваринництва УААН.

Результати досліджень. Характеристика свиней миргородської породи. Свині миргородської породи — це великі, компактні тварини з міцним, добре розвиненим кістяком, сального типу. Голова середньої довжини, широка в лицьовій і, особливо, у лобовій частині, зі злегка вигнутим профілем. Ганаші округлі, добре розвинені. Вуха середньої величини, вкриті тонкою шкірою і досить ніжною щетиною. Шия середньої довжини, у деяких тварин укорочена. Плечі широкі, довгі з косо поставленою лопаткою, що дуже щільно прилягає до тулуба. Мускулатура на плечах добре розвинена. Перехоплення за лопатками в миргородських свиней зустрічається рідко. Груди широкі, довгі і глибокі. Ребра круті. Спина широка, рівна, пряма або злегка аркоподібна. Добре розвинені остисті відростки хребців. Мускулатура по обидва боки остистих відростків прекрасно розвинена. Поперек помірно довгий, широкий, міцний. Черево щільне, об'ємисте, не відвисле, з добре розвиненими і правильно розставленими в маток 12—14 сосками. У деяких тварин внаслідок неправильної годівлі в молодому віці черево в порівнянні з грудьми непропорційне. У більшості тварин із широкою, прямою спиною зад широкий, прямий. Поряд з цим зустрічаються свині зі звислим задом при прямій спині, що повинно бути віднесено до явної вади. Окости округлі, глибокі і м'ясисті. Ноги середньої довжини міцні, сухі, широко і прямо поставлені. (табл. 2).

2. Ріст і розвиток свиней миргородської породи


Вік, міс.

Жива маса, кг

Вік, міс.

Жива маса, кг

При народженні

1

2



3

4

5



1,1—1,6

5,6—8,0


12,5—18,5

20,8—22,0

30,0—40,0

40,0—50,0



6

8

10



12

24

36



55,0—65,0

75—95


110—120

130—160


170—220

280—290


При забої у віці 310 днів середня маса відгодованих свиней становила 158,3кг, забійний вихід — 84,5%, вихід сала— 56,9кг, товщина шпику проти 6—7 ребра — 7см. З числа забитих тварин при живій масі 150—160кг 45% задовольняли вимоги стандарту для сальних туш. Як наведені дані, так і дані, отри­мані іншими дослідниками, а також виробничі показники дають повну підставу вважати миргородську породу свиней скоростиглою і здатною до раннього відкладання жирової тканини як під шкірою (шпик), так і у вигляді прошарків між мускульною тканиною. Здатність миргородських свиней до відгодівлі характеризується даними (табл. 3).
3. Здатність миргородських свиней до відгодівлі (м'ясо-сальної) (за даними Аксененко С. І.)

Групи свиней,

складені за живою масою, кг



Середній добовий

приріст, г



Спожито корму

за добу, корм. од.



Оплата корму

(на 1кг приросту, корм, од.)



30—60

60—90


90—110

110—130


130—150

150—170


В середньому

653

790


855

724


608

648


713

2,04

2,82


3,62

3,96


4,12

4,11




3,06

3,44


4,23

5,48


6,78

6,38


4,54

Свині миргородської породи добре показали себе в міжпородному схрещуванні (табл. 4).

4. Результати порівняльної відгодівлі підсвинків — помісей від схрещування свиней великої білої, беркширської і миргородської порід

(за даними канд. с.-г. наук Білогуба Д. К.)

Показники

Помісі від маток великої білої породи і беркширських кнурів

Помісі від маток великої білої породи і кнурів миргородської породи

У % до показника помі сей великої білої і беркширської порід

Жива маса поросят у 4-місячному віці, кг

39,3

41,6

103,3

Жива маса поросят у 10-місячному віці, кг

120,5

124,2

102,2

Середньодобовий приріст, г

449

457

101,8

Вихід чистої продукції, кг

98,7

102,5

103,8

Забійний вихід, %

85,3

87,0

102

Отримано сала, кг

31,3

35,0

111,8

Оплата корму, корм. од.

6,2

5,5

-

Наведені дані свідчать, що кнури миргородської породи з великим успіхом можуть бути використані для міжпородного схрещування як з великою білою породою, помісями останньої, так і з українською степовою білою породою(табл.5). За час роботи з миргородською породою в останній період склалося кілька цінних ліній і родин: кнури досягають живої маси 300—320кг і більше; свиноматки— 220—230кг; багатоплідність маток — 10—11 поросят;

жива маса гнізда в 2 місяці — 180—190кг. На відгодівлі молодняк досягає живої маси 100кг за 7—7,5 місяця.



5. Характеристика розвитку чистопородного молодняку і молодняку, отриманого від схрещування свиней миргородської та української степової білої порід (за даними Білогуба Д. К.)

Порода батька

Порода матері

жива маса поросят у віці

Середньодобовий приріст, г

2 місяці

4 місяці

10 місяців

11 місяців

кг

У % від маси поросят створеної укр..породи

кг

У % від маси поросят створеної укр..породи

кг

У % від маси поросят створеної укр..породи

кг

У % від маси поросят створеної укр..породи

г

У % від маси поросят створеної укр..породи

Українська степова біла

Українська степова біла

13,6

100

30,2

100

136,5

100

160,5

100

612

100

Мирго-родська

Мирго-родська

10,2

75

25,3

83,8

101,0

74,0

115,7

71,4

423

69,3

Українська степова біла

Мирго-родська

18,0

132,4

39,0

129,1

165,5

121,2

186,5

116,2

692

113,1

Українська степова біла

Велика біла

14,2

104,4

33,7

111,6

116,0

85,0

137,3

85,5

486

79,1

Ведучою в породі по праву вважається лінія [3] Веселого № 60. (табл.6) Її родоначальник — кнур Веселий № 60 у віці близько 6 років важив 339 кг при довжині тулуба 172 см, обхваті грудей 169 см і глибині грудей 56 см. Походячи сам від високопродуктивних батьків, він непохитно передавав такі якості, як багатоплідність, крупноплідність, скоростиглість своїм дочкам. Один з нащадків Веселого № 60 кнур Веселий № 137, що належав колгоспу «Більшовик» Миргородського району, був представлений на ВСГВ 1939 р. У віці 2 років жива маса його становила 375 кг, довжина тулуба — 177 см, обхват грудей за лопатками — 175 см. Веселий № 137 був високо оцінений експертною комісією і визнаний чемпіоном виставки по миргородській групі свиней. Нащадки кнура Веселого № 60 матка Смородина № 12 і її дочка Смородина №110 також були учасницями ВСГВ 1939 р. і одержали високі нагороди. Смородина № 12 у віці 4,5 року мала живу масу 283 кг, довжину тулуба — 156 см і обхват грудей — 166 см. Ця матка була типовою представницею свиней сального типу. Смородина № 110 у віці 2,5 року важила 276 кг. Будучи на виставці, Смородина № 100 опоросилася, давши 20 прекрасно розвинених поросят середньою масою 1,2 кг. Кращі представники лінії відрізняються великою живою масою (260—350 кг) і добре вираженими ознаками свиней сального типу. Ці особливості при вдалому підборі і сполученні пари вони досить непохитно передають своєму потомству.
6. Характеристика кнурів миргородської породи, родоначальників ліній

Кличка і номер кнура

Жива маса, кг

Довжина тулуба, см

Обхват грудей, см

Глибина грудей, см

Висота в холці, см

Комиш

№ 281


295

177

165

54

91

Веселий

№ 60


339

172

169

56

89

Грозний

№ 41


334

164

168

56

90

Ловчик

№ 11


296

155

155

55

85

Шустрий № 199

246

159

151

50

86

Кожаний № 65

257

151

155

53

88

Каштан

№ 859


340

182

184

61

81

7. Характеристика маток миргородської породи, родоначальниць родин

Кличка і номер матки

Жива маса, кг

Довжина тулуба, см

Обхват грудей, см

Глибина грудей, см

Висота в холці, см

Конвалія

№ 882


215

158

148

48

78

Сорока № 62

188

140

130

41

72

Грозна № 228

210

146

137

45

75

Калина № 80

200

158

143

47

77

Перепілка

№ 36


225

155

136

45

76

Хвиля № 58

270.

150

145

51

78

Муха № 300

215

164

156

49

80

Пава №214

234

153

166

52

81

Журавка № 3

221

149

137

52

78

Карта № 280

225

149

136

46

78

Поляна

№ 230


215

148

145

47

79

Смородина № 8

194

152

148

48

80

Цесарка

№ 234


235

165

160

50

80

Серед родин маток найбільшою популярністю користується дуже поширина родина Смородини.(табл.7) [6]. Родоначальниця родини матка Смородина № 30 у дорослому стані після опоросу мала живу масу 315 кг,

довжину тулуба 176 см, обхват грудей 181 см і глибину грудей 54 см. Середня багатоплідність — близько 12 поросят, молочність — 60—70 кг.

Численні нащадки Смородини — дочки, онучки і правнучки, отримані при найбільш вдалому схрещуванні пар, за якісними показниками перевершували свою родоначальницю.

Родина Конвалій також значно поширена в Україні. Родоначальницею сімейства є матка Конвалія № 1. Жива маса її 250 кг, довжина тулуба — 155 см, обхват за лопатками — 154 см. Нащадки Конвалії № 1 непохитно утримували показники ро­доначальниці, особливо багатоплідність, крупноплідність і молочність.

Родина Сорок. Матки родини відрізняються міцною конституцією і винятково добре розвиненою грудною кліткою. Родоначальниця родини Сорока № 3 у дорослому стані мала живу масу 262 кг, довжину тулуба — 155 см, обхват грудей — 175 см, глибину грудей — 56 см. Її нащадок — матка Сорока № 95, у віці старше 3 років мала 330 кг живої маси при довжині гулуба 156 см, обхваті грудей 162 см і глибині грудей 58 см.

Роботу з удосконалення старих і виведенню нових ліній кнурів і родин маток миргородської породи проводять Інститут свинарства та Інститут тваринництва УААН.

Розводять свиней миргородської породи головним чином у Полтавській і Хмельницькій областях. Провідним племінним господарством є племзавод ім. Декабристів на Полтавщині.

Основними напрямками роботи з породою є розширення поголів'я, підвищення багатоплідності і виходу м'яса в тушах, консолідація якісних показників м'яса і сала.



Каталог: resurs -> zbirn -> stud
resurs -> Тақырыбы: «Адамгершілік-рухани байлық» Мақсаты
resurs -> Ѓылыми кітапхана
resurs -> «Астықты экспорттаушыға астық экспорттаушының мемлекеттік астық ресурстарына астық жеткізу бойынша міндеттемелерді сақтауы туралы растама беру» мемлекеттiк көрсетілетін қызмет стандарты
resurs -> Библиографический указатель «Халық қаһарманы Бауыржан Момышұлы»
resurs -> Древний и современный Тараз
stud -> Міністерство аграрної політики України


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет