Сценарій літературного ранку по творчості Яреми Гояна Івано Франківськ 2010 р. Бібліотекар



жүктеу 162.21 Kb.
Дата16.04.2019
өлшемі162.21 Kb.
түріСценарій

Обласна бібліотека для дітей

Де шукати чародійну скрипку
Сценарій літературного ранку по творчості Яреми Гояна

Івано – Франківськ

2010 р.

Бібліотекар
Є на світі чарівний куточок, де живуть карпатські легенди і казки. Всі вони такі гарні та різні і їх так багато, як камінців біля Черемошу.

А ще є на світі чародійна скрипка, від якої залежить доля й щастя України.

Де шукати чародійну скрипку – в Карпатах, між верховин у захмарних високостях, чи у глибинному царстві джерел і тихих вод?

А може в полинових степах України, де серед золотої пшениці, під блакитним небом виростала козацька слава?

Хлопчик з Прикарпаття у пошуках розгадки цієї таємниці вирушає в мандри довжиною всього свого життя, а нашому авторові в цьому році виповнюється 70 років, зазнає різних пригод і відкриває для себе і для нас образ вільної України, її історичну долю, долю людського буття, походження та зміст національних символів.

Цей хлопчик – Ярема Гоян, автор відомих книг: Світло з неба, Воскреснемо, Присвята, Маестро, Собор української душі, Чистий, як душа українця, Таємниця Лесикової скрипки.

Понад 20 років (з 1989 року) він очолює дитяче видавництво «Веселка».

А ще митець опікується дитячим журналом «Веселочка», який виходить з 2001 року, і на сторінках якого обдаровані діти припасовують своє словечко, як цеглину до фундаменту нашої писемності і нашої духовності.

Народився Ярема Петрович Гоян 1 липня 1940 року в чудовому селі між двох річок Прута і Черемоша Долішнє Залуччя на Івано – Франківщині.

Батьки Яреми Гояна – мама Олена, рідна сестра відомого художника Василя Касіяна і тато Петро Гоян були дуже цікавими людьми. Разом з односельцями вони грали вистави по сільських стодолах, збирали гроші по крейцеру та збудували народний дім посеред села, який і досі стоїть як пам’ять їх подвижництва, співали в хорі, жили повноцінним духовним життям.

Незважаючи на всілякі негаразди, голод, холод сім'я була дружною, тут панувала любов, взаємоповага, взаєморозуміння, ласка.

Пізніше Ярема Петрович згадує:

«Мама співали завжди, відколи я пам’ятаю себе, і тривоги та біди не обрізали крил їхній пісні. Співали в лиху воєнну годину, співали в голодні роки, співали в полі і в хаті за роботою, заспівали і перед виходом у вічність.

Українська душа співала українську пісню і пісня ця берегла нас і виводила у світ. Ясним світлом зоріла в сім'ї любов до України, та за неї доводилося терпіти від влади. Тата звільняли з роботи за українство, бо на сцені йшли вистави про козацьку силу, а це вже був націоналізм, який «блюстителі порядку» рубали під корінь.

Дякую вам, Мамо і Тату, за радість і сльозу, за слово і молитву, пісню і ласку, за святість думки і таїну любові, за ясний і тихий світ добра як диво – казка з дитинства».

Відлетіло за далекі білі острови пам’яті зачароване дитинство з його селянською бідністю і поезією народних звичаїв, святістю батьківської любові і щастям родинного тепла, а на порозі вже стояла романтична юність.




Читач
Пісенний оберіг

Я пісню у серці понині зберіг,

Яку ще з колиски матуся дала.

Та пісня – найперші сліди моїх ніг,

Поріг, біла хата в саду край села.

Спливає із нею дитинство – весна

Пахучі отави і теплі стежки,

Окраєць черствий і картопля пісна,

Торбинка, що в неї збирав колоски.

Шипіла стерня з – під насуплених брів,

А я колоскові вклонявся до ніг,

Бо то не колосся а золото слів,

У серце збирав, як живий оберіг.
Читач
Сповідальне

… Я зоряні ночі з дитинства люблю

І вірую в рай, як у мамину мову,

Між зорями в світлі душею ловлю

Співанку родинну – свою колискову.

Вона долинає з далеких світів,

Де пара витає свята лебедина,

Дарує із неба молитву і спів –

Божественний дар для родини і сина.

Літа відлітають, як в дивному сні,

Мов звихрені коні у герці – гонитві…

Лишаються вічністю тільки пісні

І мамине слово у тихій молитві.
Бібліотекар
З закінченням середньої школи закінчилось і щасливе дитинство Яреми Гояна і помандрував він світами шукати своєї долі і свою чарівну скрипку. В 1964 році закінчив Львівський університет, факультет журналістики. Працював у різних редакціях: Снятинської районної газети «Колгоспник» (зараз «Голос Покуття»), Львівської газети «Ленінська молодь» (тепер «Молода Галичина»), газети «Вільна Україна».

З 1967 по 1975 роки працював власним кореспондентом по Львівській області газети «Радянська Україна», 1975 – 1978 роки старшим кореспондентом, з 1978 року був заввідділом культури газети «Радянська Україна» (тепер «Демократична Україна»).

З 1987 року працював головним редактором а з 1989 року і по сьогоднішній день Ярема Гоян директор видавництва «Веселка».

Читач

Я долю не ходив шукати,

Бо як її знайти в житті?

Пішов у світ з сільської хати

На гони дальні і круті.

В руках валіза дерев’яна,

Сорочка вишита як птах,

І пісня й коляда Різдвяна,

Й молитва мами на устах.

Скарби ці з отчого порогу

Узяв як спадок роду в путь,

А доля – дар святий од Бога,

Подяку скласти не забудь!

Я долі не ходив шукати

Вона явилась крізь світи…

У слід дивились Батько й Мати!

Мені ішла на зустріч Ти!
Бібліотекар
Понад 40 років його перо працює на ниві української журналістики і літератури. Автор книжок оповідань і повістей «Вогні яворові» (1984), «Перстень верховинця» (1989), есе про визначних людей України ( збірки «Рушники» (1975), «Славичі» (1979), «Воскреснемо!»: Як кредо його творів можуть слугувати слова, винесені з книги есеїстки «Воскреснемо!».

«Земля наша хоч і розіп’ята на хресті історії, але свята. Воскреснемо! Бо ми вічні були на цій Богом даній землі як народ».

Такою могутньою силою володіють герої Гоянових творів – титани духу, котрі з покоління в покоління передають національно – культурний код історичної пам’яті Нашого народу: Тарас Шевченко, Іван Франко, Василь Стефаник, Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Леся Українка.

Книга «Воскреснемо!» пройнята синівською любов’ю до святинь рідного народу, тривогою за їх сучасний стан, долю і віру в осяйне прийдешнє Української держави.

Книга є великим духовним надбанням, відтворює нашому читачеві світочів нації, що віддали себе задля свободи народу і його незалежності.

На кожній із сторінок показано у ліричній формі роздуми про святу любов до батьків і рідної землі, про слово і пісню, школу й молитву, великодні дзвони й різдвяну коляду – все те, що має національний дух і дає сили для його розвитку.


Бібліотекар 2
Сяйливе слово присвята дало назву новій книзі письменника, лауреата Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, заслуженого діяча мистецтв України Яреми Гояна.

Саме так, заслуженого діяча мистецтв України. Адже Ярема Гоян не тільки журналіст і літератор, а й активний популяризатор творів українського мистецтва.

Автор у літературно – мистецькому есе «Присвята» з любов’ю пише про великих синів і дочок рідного українського народу, які жили і живуть на світі для України.

В книзі йдеться про композиторів С.Людкевича «Присвята», А.Кос – Анатольського «Карпатська рапсодія», М.Колесу «Перлина нації», П.Майбороду «Рушник кошового», Д.Луценка «Мамина вишня»; художників В.Касіяна «Диво Касіяна», М.Дерегуса «Дума степів», М. Приймаченко «Щоб люди жили, як квіти цвіли», О.Кульчицьку «Королева графіки»; акторів Н.Ужвій «Біла хустка», Б.Ступку «Зоряний сонет», А.Мокренко «Високе небо чайок». Письменник близько знав і знає цих людей і в своєму схвильованому художньому слові доносить до читача їхні високі почуття і глибокі думи, тривоги за долю нації і величання її славою, диво воскресіння і здобутої волі.


Бібліотекар
Сповіддю душі і серця є нова книжка Яреми Гояна «Світло з неба», яка вийшла у світ у 2008 році.

Родинним словом автор звертається до пам’яті Тата Петра і Мами Олени і відкриває книжку – сповідь щирою присвятою:

«Стою на колінах у світлу пам'ять Вашу, Мамо і Тату, і бачу сяйво з небес любові – то світять зорями непогасними Ваші праведні душі».

Ярема Гоян лине сердечними споминами в тривожні воєнні дитячі літа, пише з синівською любов’ю про рідну хату в селі Залуччя над карпатською річкою Черемош, де народився, мовив перше слово, почув з маминих уст молитву і взяв у душу на все життя як святий оберіг.


Читач
Дякую Вам, Мамо, за перший скарб – пісні над колискою.

Ми з Вашої любові і пісні прийшли в світ, і бережемо в піснях Ваше життя, і чуємо всім родом з вічності Ваш спів, як співали колись нам маленьким. А поки співає Мати, доти буде на землі Україна.

Дякую Вам, Мамо, за другий скарб – рідну українську мову.

Мова засвітилася мені у Вашому слові, як світ, у ранковому сонці. Слово Ваше осяяло нас, дітей, любов’ю – великою, як сонце, святою, як небо, рідною, як земля.

Слово Ваше святе стало святим Заповітом: не зрадиш Маминої мови – не зрадиш Матері, не зрадиш України.

Дякую Вам, Мамо, за третій скарб – молитву до Бога.

І ми молилися, і на крилах молитви літала попід небеса наша віра, і ясною зорею світила в ній Татова душа, і являлася в блакитних небесах скрипка, що має заграти, коли закінчиться війна.

Дякую Вам, Тату, за скрипки з воєнних доріг .

Дякую Вам, Тату, за Вашу велику, тверду, дужу і ласкаву руку.

Дякую Вам, Тату, за щире батьківське серце.

Дякую Вам, Тату, за слово, правдиве як сповідь.
Бібліотекар
Сторінки книги освітлені словом глибокої шани до коріння роду.

Білим цвітом духовної чистоти промовляє вишня під вікном отчої хати, мамині молитви «Отче наш» і «Вірую» стали оберегом для сина, небесним світлом у слові освячена церква, в якій хлопчика охрестили і дали ім’я.

Вірою в історичну державність української нації огорнуті легенди рідного краю і лицарство галицької «Січі», перший осередок якої народився сто літ тому біля Залуччя в селі Завалля.

Особлива сторінка книжки – віршований цикл «Ластівка», поетична сповідь про кохання, найкращу життєву пісню Яреми Гояна, яку йому подарувало світло з неба.

Всі три книги «Воскреснемо!», «Присвята», та « Світло з неба» вийшли у видавництві «Веселка» і проілюстровані мистецькими творами лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, академіка, Народного художника України Василя Касіяна.
Читач

Вишневий ангел

Вишневий ангел білими крильми

Сяйнув у вікнах рідної хатини –

І знов, як в казці, стали ми дітьми,

І зірка з раю впала до родини.
Ось Мама помолилась до небес

І паску – сонце вийняла із печі,

І на іконі наш Христос воскрес,

І світло неба нам поклав на плечі.


Ось, Тато, як всесвітня доброта,

Всміхнувся – засвітилася веселка,

Й струна скрипкова, в сонці золота,

Повилася із серця, мов світелка.


Церковні дзвони грають на весь світ,

Воскреслу радість понесли до Бога,

Вдягнувся Ангел у вишневий цвіт,

Дарує сяйво з райського чертога.


Вишневий Ангел – в мене на плечі,

За Великодній стіл сідає з нами,

Небесне світло сяє із свічі

Божественно на лицях Тата й Мами.


Видіння відсіяло… Вже давно

І Тато й Мама на святім крилі…

Вишневий Ангел глянув у вікно

З печаттю суму й світлом на чолі.


Бібліотекар
Значне місце в творчості Яреми Петровича Гояна посідає дитяча тематика.

Велику таємницю довірив малому Лесикові дід Петро: є на світі чародійна скрипка, від якої залежить доля й щастя України.

Так народилась книга «Таємниця Лесикової скрипки» (1992 р.). І хоч ця книга рекомендована для дітей молодшого шкільного віку, її з задоволенням будуть читати старші школярі і дорослі.

Завдання цієї книжки в тому, щоб творити казку дитинства, з якої повинен зростати свідомий, духовно витончений громадянин України.

У повісті «Таємниця Лесикової скрипки» змальований романтичний, напівказковий світ, де живе хлопчик з музичним обдаруванням, душа якого переповнена прагненнями розгадувати й пізнавати таємниці природи, національної історії, людського життя.

Образ – символ скрипки супроводжує Лесика та його друзів по Карпатах, відкриває таємниці гір, річок, озер, сіл, національних символів – калини, сопілки, пісні, допомагає пізнати історію рідного краю через легенди.

Скрипка – мрія дитини з творчою уявою: «А головне він знає велику таємницю – на світі є чародійна скрипка, яка допоможе Україні забути волю.

Хлопчик Лесик хотів би мати таку скрипку, проте не купити такого дива:



Скрипаль – Чародійні скрипки не продаються, немає в світі на них ціни. Здобути таку скрипку може тільки той, хто розуміє її голос.

А це такий голос від якого пробуджується природа, веселіють гори, жвавіше течуть річки.

Перейняти пісні з цього голосу може щира людина, яка подарує їх людям і сіятиме поміж них музику, мов яре зерно.

- Пісне, - мовив музикант. – Візьми мою скрипку, хай вона послужить тобі і людям.

Понесу я тебе слабким – і стануть вони сильними, понесу знедоленим – й вони визволяться. І заживуть вільно, пісне, діти твої – українці».
Бібліотекар
І пізнав старий скрипаль ще одну таїну чарівної музики: вона приходить до скрипки через відкрите серце.

Так відкрився йому заповіт чародійної скрипки.

Прагнуть розгадати таємницю чародійної скрипки Лесик з друзями, почути як шумлять Дніпрові пороги, прислужитися рідній Україні: «В самому серці Верховини мріють про гетьманську булаву, яку треба добути з глибин Дніпра, і про чарівну скрипку, яка провістить волю України, а булава піднесе її славу до сонця»

Діти дають Україні клятву вірності, знаходять хрест на могилі січових стрільців, повертають селу віднайдену реліквію – золочену тріцу.

Та головне, що проймаються глибокою любов’ю до рідної землі, щирою шаною до близьких та односельців, зростають справжніми патріотами.

Лесик пізнав у Карпатах багато нового. Відкрив казкову країну Камертонію, де живе історія і набираються сил для мандрівки по світу верховинські пісні, будував греблю, сіяв козацьку пшеницю, рятував калину і відкопав хрест у долині див.

А головне, він знає велику таємницю – на світі є чародійна скрипка, яка допоможе Україні здобути волю.

Вірність родинному кореню, незгасна любов до свого краю, глибока естетична чутливість допомогли Я.П.Гояну створити повість про чинники формування національного характеру малого українця, який у пошуках розгадки таємниці чарівної скрипки відкриває для себе образ вільної України, її історичну долю, походження та зміст національних символів.

Літературно – публіцистична і мистецька творчість Яреми Гояна відзначена Національною премією України ім. Т.Г.Шевченка (1993) за повість «Таємниця Лесикової скрипки» та іншими літературними преміями Олени Пчілки, Марка Черемшини, Івана Кошелівця, Ярослава Галана.

Бібліотекар
Значний внесок зробив Ярема Гоян в українське книговидання, зокрема, у випуск книжок для дітей, як головний редактор і директор видавництва «Веселка», що є сьогодні лідером у творенні дитячої книжки.

Видавництво «Веселка», яке 20 років очолює Ярема Гоян у час нелегких економічних випробувань веде велику просвітницьку і благодійну роботу для дітей України.

«Веселка» - видавництво потужне і має значний потенціал для розкрилля. Значну роботу виконали за роки незалежності України: одна тисяча назв і 52 мільйони примірників книг.

Біля «Веселки» виросла ціла плеяда талановитих письменників і художників, створилася школа мистецтва книги.

Тут творять національну книжку для дітей і несуть її дітям у найдальші села в Карпатах і на Полісі, в степах Придніпров’я і Донбасу, Одещини і Криму.

Магістральним напрямом видавничої програми «Веселка» є утвердження конституційної державності української мови, розвиток національної літератури, відкриття юним читачам імен видатних діячів нашої нації, репресованих більшовицькою диктатурою, правда історії України.

«Веселка» першою в Україні здійснила видання таких унікальних раритетів рідної нації, як чудово ілюстровані «Історія русів», «Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика 5 квітня 1710 року», «Як жив український народ» Михайла Грушевського, «Із української старовини» Дмитра Яворницького, «Княжа Україна» Олександра Олеся, «Оповідання про славне Військо Запорізьке Низове» Адріана Кащенка та ще десятки книг із нашої історії.
Читач
Слово про «Веселку»

Д.Білоус

Рідна сонячна «Веселко»,

чудо матінки – природи,

диво Божого Ангелка

торжество краси і вроди.
Ти розквітла серед неба,

Мов рушник з ясним узором

Так барвить і слово треба,

Щоб було сяйним, прозорим.


Щоб були книжками повні

І книгарня і розкладки,

Щоб за ці скарби духовні

вдячні нам були нащадки.


Хай загравши веселково,

У краї найдальші лине

Українське наше слово

до найменшої дитини.


Будьмо дружні, щирі, згодні,

в праці віддані, сумлінні.

Віддаваймось вже сьогодні

Незалежній Україні.


Бібліотекар
Ярема Гоян веде велику благодійну роботу для дітей України. Має під своєю шефською опікою Київську середню школу №93, середню школу в селі Долішнє Залуччя Снятинського району Івано – Франківської області, Київський дитячий садок №556, Брусиловську середню школу, побудовану і відкриту для дітей, родини яких переселені з Чорнобильської зони.

Незабутні враження про зустріч з видавництвом «Веселка» та його директором залишилися у дітей Криму, Харківщини. Запоріжжя, Дніпропетровщини, Донеччини, Івано – Франківщині, Тернопілля, Київщини, Житомирщини, Луганщини – всіх областей України.

Тільки за останні роки «Веселка» подарувала сотні тисяч книжок дітям і педагогам України.

За підтримку та реалізацію національної ідеї, вагомий особистий внесок у розвиток українського книговидання, подвижницьку культурно – просвітницьку діяльність, громадську активність у справі утвердження й побудови Української держави Ярема Гоян нагороджений дипломом Почесного члена Товариства «Просвіта» і медаллю «Будівничий України», йому присвоєно Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» та нагороджений премією ім. Івана Огієнка.

Чи знайшов Ярема Гоян свою чародійну скрипку? Так, знайшов! Мелодії його чарівної скрипки – це любов до рідної України, любов до народу України, розбудовувати державу Україну, творити людям добро. Свою творчість Ярема Гоян присвячує людям, серед яких він виріс, рідній землі, про яку пише з великою любов’ю, оспівує мужність і красу народного характеру, передає читачеві особисті враження, що глибоко запали в душу.

Ярема Гоян дарує нам заповітне: шануй матір – батька, що дали тобі життя й вивели в люди, шануй рід, що утвердив тебе серед інших і заповідає передати дітям свою мову, молитву, пісню – все рідне, все найзаповітніше.

А ще – мати велике щире серце, любити Україну і свій народ.
Читач

Я – з України.

Я прийшов у вашу хату

Із високих полонин,

Де всміхаються Карпати

Синню сонячних вершин,

Де обнялися смереки

І гримлять гірські потоки.

Я прийшов до вас здалека

В голубі степи широкі.

Ковила шумить, як море,

Рідко падають зірниці,

А мені приснився вчора

Запах чистої живиці.
Тут нема вершин у хмарах,

Беркутів – орлів крилатих,

На трембіти, ні флояри,

Ні взруб ставленої хати.

Але є тут добрі люди,

Щирі серцем і душею,

Їм відкрив, як сонцю, груди,

З ними хочу йти землею.

Їхній усміх, їхні очі,

Чисті погляди небесні

Я з собою взяти хочу

І нести в прийдешні весни.

Люди, гей, хороші люди,

Вас до серця пригортаю,

Я ніколи не забуду,

Назавжди запам’ятаю

Цю гостинну вашу хату,

Ласку добрих ваших рук,

Землю степову, багату

На пісенний перегук.

У високі полонини

Принесу живих вітрів,

Стрінуть мати, скажуть: - Сину,

Ти із гір чи із степів? –

Я всміхнуся. Що казати?

В серці так багато слів,

А знайду між них єдине:

- Я ваш син, я – з України!


Під час підготувати та проведення масового заходу в бібліотеці доцільно організувати книжкову виставку або викладку літератури:

  1. Твори Яреми Гояна

  2. Книги, видані видавництвом «Веселка».

В пригоді юним читачам стане журнал «Веселочка», який друкує цікаві матеріали про письменників та їх твори, дитячі твори. Передплатити «Веселочку» можна в любому поштовому відділенні Індекс 01558 Веселочка 6 номерів за рік, ціна 52 гривні.



Використана література.

Твори Яреми Гояна:
Світло з неба: есе, легенди, поезії, пісні. – К.: Веселка, - 2008. – 302с.
Дорога: літ. портрет Василя Стефаника. – К.: Веселка, - 2005. – 70 с.
Чистий, як душа українця: літ. портрет Марка Черемшини. – К.: Веселка, 2004. – 31 с.
Присвята: есе: - К.: Веселка, 2001. – 645 с.
Таємниця Лесикової скрипки: повість. – К.: Веселка, 2003, 1992. – 199 с.
Перстень верховинця: повісті, оповідання. – К.: Молодь, 1989. – 222 с.
Воскреснемо: есе. – К.: Веселка, 2000.
Література про нього
Болотенюк М. «Веселкові» гостини в покутської родини /М.Болотенюк// Галичина – 2006. – 5 вересня.
Білоус Д. Дух воскресіння /Д.Білоус// Демократична Україна. – 2000. – 11 липня.
Виноградник І. Воскресіння світової нації [Про книгу Я. Гояна «Воскреснемо!»]/І.Виноградник// Рідна земля. – 2000. – 30 червня.
Достойники Огієвської премії 2006 року [В галузі освіти: Гоян Ярема за просвітницьку і благодійну діяльність, книги есеїв «Присвята», «Воскреснемо!»]// Літературна Україна. – 2006 р. – 7 грудня.
Логвиненко О. Слово правдиве, як сповідь. /О.Логвиненко// Літературна Україна. – 2000. - 9 листопада.
Міщенко Н. Людина на своєму місці /Н.Міщенко// Демократична Україна. – 2001. – 16 лютого.
Сорока М. Веселковий талант Яреми Гояна /М.Сорока// Урядовий кур’єр. – 2000. – 11 липня.
Стражник Л. Гетьман української книги /Л.Стражник// Галичина. – 2009. – 19 лютого – С. 8.
Ярема Гоян: [біографія]//Галичина. Новітня історія України. К.: 2004. – С. 88-89.
Про присудження Державних премій України ім. Т.Г.Шевченка 1993 р. [Гояну Я.П. за повість «Таємниця Лесикової скрипки»]// Літературна Україна. – 1993. – 11 березня.

Підготувала

провідний методист Піскун К.П.


Відповідальна за випуск

директор бібліотеки Тацакович І.Я.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет