Тестові питання з предмету «Соціальна Робота»


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІН



бет2/9
Дата10.03.2018
өлшемі2.11 Mb.
#20522
түріМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІН

  1. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ЕТНОПСИХОЛОГІЯ”


УКЛАДАЧ: ПОЛЯНСЬКИЙ Ф.І.


  1. Галузь психології, що вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування та функціонування національної самосвідомості, етнічних стереотипів та установок:

а) психологія масової поведінки;

б) соціально-етнічна психологія;

в) психологія етнічних і масових явищ;

г) етнопсихологія.




  1. Роком народження етнопсихології можна вважати:

а) 1869 р.;

б) 1850 р.;

в) 1849 р.;

г) 1859 р.




  1. Автор роботи – «Психологія народів»:

а) А. Льовочкіна;

б) М. Лацарус;

в) Г. Штейнталь;

г) В. Вундт.




  1. Гіппократ у своїй праці «Про повітря, води, місцевості» підходив до проблеми етнічних відмінностей з позиції:

а) географічного детермінізму;

б) характеру людей;

в) моральних рис людей;

г) еволюціонізму.




  1. Теофраст, учень Аристотеля, розглядає моральні риси людей як такі, що формувалися під впливом:

а) влади;

б) еволюції;

в) родичів;

г) навколишнього соціального середовища.




  1. Один з перших почав вживати такі поняття, як «народ» і «нація», і визначив ці поняття:

а) Ш. Монтеск’є;

б) Г. Гегель;

в) І. Кант;

г) К. Гельвецій.




  1. Г. Штейнталь і М. Лацарус розрізняли два класи наук: предметом одного з них є природа, предметом іншого:

а) дух;

б) характер;

в) тіло;

г) мова.




  1. М. Костомаров у праці «Дві руські народності» писав про те, що на національний характер впливає як географічне положення, так й:

а) органічні, зокрема генетичні, особливості;

б) характер і темперамент особистості;

в) історичні обставини;

г) психологічні обставини.




  1. Значний вкладу розвиток етнічної психології зробив видатний російський філософ, який в 1920 р. організував у Московському університеті кабінет етнічної психології:

а) В. Бехтерев;

б) Г. Шпет;

в) Л. Виготський;

г) А. Лурія.




  1. Наприкінці 20-х років ХХ ст. проблеми етнопсихології почали розроблятися культурно-історичною школою, яку очолював видатний психолог:

а) В. Бехтерев;

б) Г. Шпет;

в) Л. Виготський;

г) А. Лурія.




  1. Етнос - це:

а) це стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від усіх інших схожих утворень;

б) духовно-психологічна спільність, заснована на територіально-економічній та історико-культурній єдності;

в) це відносно стійкі психічні властивості народу, що залежать від конкретних історичних і соціально-економічних умов існування певної спільноти;

г) це стійкі риси психіки людей, що склалися на основі тривалої історії розвитку народу, які проявляються у звичках, смаках, звичаях, традиціях, емоційному сприйманні людиною навколишнього середовища та темпераменті.




  1. Серед основних напрямів розвитку сучасної етнопсихології Ю. Платонов і Н. Платонова виділяють такі:

а) вивчення особливостей національного характеру;

б) співвідношення норми та патології у різних культурах;

в) значення раннього досвіду дитинства для формування як особистості, так і національного характеру;

г) усі відповіді вірні.




  1. Відродження вітчизняної етнопсихології почалось:

а) у 50-х роках ХХ ст. у зв’язку з дискусією, що розгорнулася на сторінках журналу «Вопросы истории» щодо етнічного питання;

б) у 70-х роках ХХ ст. у зв’язку з дискусією, що розгорнулася на сторінках журналу «Філософія духу» щодо етнічного питання;

в) у 60-х роках ХХ ст. у зв’язку з дискусією, що розгорнулася на сторінках журналу «Вопросы истории» щодо національного питання;

г) у 80-х роках ХХ ст. у зв’язку з дискусією, що розгорнулася на сторінках журналу «Філософія духу» щодо етнічного питання.




  1. Найтісніший зв’язок етнопсихологія має з:

а) етнографією;

б) антропологією;

в) соціальною психологією;

г) культурологією.




  1. В етнопсихології умовно виділяють два основних типи досліджень:

а) кроскультурні дослідження, дослідження етнопсихології певних груп;

б) дослідження етнопсихології певних груп, природний експеримент;

в) внутрішньокультурний напрямок досліджень в етнопсихології, дослідження етнопсихології певних груп;

г) кроскультурні дослідження, внутрішньокультурний напрямок досліджень в етнопсихології.




  1. Природний експеримент в етнопсихології вперше був запропонований американським психологом:

а) Д. Брейлі;

б) В. Катцем;

в) Р. Бохнером;

г) Р. Лап’єром.




  1. Виділяють такі основні різновиди асоціативного експерименту:

а) спрямований асоціативний, вільний асоціативний;

б) обмежений асоціативний, вільний асоціативний з безліччю реакцій;

в) спрямований асоціативний, вільний асоціативний, вільний асоціативний з безліччю реакцій;

г) спрямований асоціативний, обмежений асоціативний, вільний асоціативний з безліччю реакцій.




  1. Підхід до методу інтерв’ю в етнопсихології був здійснений голландським ученим:

а) Е. Богардусом;

б) М. Люшером;

в) В. Петренком;

г) Томасом Ван Дейком.




  1. Шкала соціальної дистанції була запропонована:

а) Е. Богардусом;

б) М. Люшером;

в) В. Петренком;

г) Томасом Ван Дейком.




  1. Метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ:

а) експеримент;

б) спостереження;

в) бесіда;

г) інтерв’ю.




  1. Нація – це:

а) духовно-психологічна спільність, заснована на територіально-економічній та історико-культурній єдності;

б) це стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки;

в) це нестійка сукупність людей, які мають загальні особливості культури та психіки, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від усіх інших схожих утворень;

г) це сукупність людей, які мають усвідомлення своєї єдності та відмінності від усіх інших схожих утворень.


  1. Ряд учених-етнопсихологів намагались складний процес етногенезу народів втиснути у схему, за якою вони начебто пройшли такий шлях:

а) племінні союзи – народності – нації;

б) племена – етнографічні групи – народності;

в) племенні союзи – нації – народності;

г) сімейства – племена – народи.


  1. Етнічні маргінали – це люди, які:

а) не мають чітких етнокультурних орієнтацій, не можуть з упевненістю заявити свою причетність до того чи іншого етносу, до тієї або іншої культури;

б) мають чіткі етнокультурні орієнтації;

в) не можуть з упевненістю заявити свою причетність до того чи іншого етносу;

г) мають чіткі етнокультурні орієнтації, можуть з упевненістю заявити свою причетність до того чи іншого етносу.


  1. Маргінали часто називають себе:

а) «Громадяни світу»;

б) «Діти Землі»;

в) «Діти природи»;

г) немає вірної відповіді.


  1. Піджан-мова – це:

а) своєрідна міжнародна мова;

б) міжнародна мова бізнес-етикету;

в) мови малих етнічних груп;

г) офіційна мова народів Півночі.




  1. Без яких важливих ознак можливе існування нації?

а) спільна політична та економічна діяльність на єдиній території;

б) релігія;

в) мова;

г) усі відповіді вірні.




  1. Єдина складова, як вважають спеціалісти, без якої неможливе існування нації:

а) національна свідомість;

б) релігія;

в) мова;

г) спільна політична та економічна діяльність на єдиній території.


  1. Таке явище, як маргіналізація, стає можливим через:

а) міжетнічні шлюби та міграцію населення;

б) низький рівень національної свідомості;

в) небажання вивчати історію свого народу;

г) міграцію населення.




  1. Психічний склад етносу:

а) стійкі риси психіки людей, що склались на основі тривалого шляху історії розвитку народу;

б) риси нації на певному етапі її розвитку;



в) тимчасові риси психіки людей, які склались на певному етапі розвитку нації;

г) національна свідомість.


  1. Психічний склад українців визначають такі риси:

а) любов до рідної землі та її природи;

б) повага до старших, до батьків;

в) працелюбність;

г) загальне вшанування зразків героїзму і відваги;

д) усі відповіді вірні.


  1. Значним внеском Карла Юнга у психологію було:

а) теорія, за якою, окрім індивідуального підсвідомого, існує колективне підсвідоме;

б) теорія, за якою існує лише індивідуальне підсвідоме;

в) теорія біхевіоризму;

г) теорія про суперетноси та субетноси.


  1. Архетипи – це:

а) структурні елементи людської психіки, що знаходяться у колективному підсвідомому, яке є загальним для усього людства;

б) структурні елементи індивідуального підсвідомого;

в) структурні елементи психіки, що знаходяться у індивідуальному підсвідомому, яке не є загальним для усього людства;

г) структурні елементи людської психіки, що знаходяться у колективному підсвідомому, яке є індивідуальним для окремих етнічних груп.




  1. Раса – це:

а) історично сформована людська популяція, яка відрізняється певними біологічними ознаками, які виявляються зовні;

б) це стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від усіх інших схожих утворень;

в) це стійка сукупність людей, які мають загальні, відносно стабільні особливості культури та психіки;

г) духовно-психологічна спільність, заснована на територіально-економічній єдності.


  1. Головні з архетипів, узагальнених досвідом наших предків, є:

а) архетип «Я»;

б) архетип Матері;

в) архетип Батька;

г) усі відповіді вірні.


  1. Ментальність це:

а) цілісний вираз духовних спрямувань що не зводяться до суми суспільної свідомості;

б) є специфічним відображенням дійсності, зумовленим життєдіяльністю народу в певному географічному і культурно-історичному середовищі етносу;

в) виступає інтегральною етнопсихологічною ознакою особистості, народу, нації;

г) усі відповіді вірні.


  1. Найяскравішим виявом ментальності народу є:

а) національна ідея;

б) національна свідомість;

в) демократія;

г) духовний та культурний спадок народу.




  1. Поняття національної ідеї:

а) включає в себе певний світогляд, що характерний для нації;

б) служить відбитком особливостей національного суспільства;

в) спирається на символи, які дають змогу оптимально висвітлювати кращі якості нації та стимулювати її розвиток;

г) усі відповіді вірні.




  1. Цілісна система образів, уявлень, ціннісно-смислових утворень і «своєрідних правил життя», що стимулює і регулює найдоцільніший у цих культурних і природних умовах тип поведінки – це:

а) етнічна ментальність;

б) духовний світ людини або соціальної спільності;

в) національна свідомість;

г) національна ідея.


  1. Найповніше національний характер проявляється у:

а) національній культурі;

б) національній ідеї;

в) національній свідомості;

г) національній релігії.




  1. Цінності, що сформувались у процесі історичного розвитку, складають основу, з якої карбуються:

а) риси національного характеру;

б) риси ментальності;

в) риси національної ідеї;

г) національний дух.




  1. Національна свідомість – це:

а) сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування;

б) приналежність особи до нації, держави або народу;

в)  народність або належність до певної етнічної групи, так званої етнічної меншості;

г)  етнічна належність батьків.


  1. Національна ідентичність – це:

а) сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування; 

б) приналежність особи до нації, держави або народу;

в) самовизначення особи в національному контексті;

г) народність або належність до певної етнічної групи, так званої етнічної меншості.


  1. До структури національної ідентичності як складової національної самосвідомості належать такі три компоненти:

а) когнітивний, емоційно-моральний, поведінковий;

б) емоційно-оцінний, поведінковий, залежний;

в) послідовний, когнітивний, поведінковий;

г) когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий.




  1. Важливими психологічними механізмами формування національної самосвідомості виступають:

а) національна ідентифікація та рефлексія;

б) національна ідентифікація та систематизація;

в) національна систематизація та рефлексія;

г) національна реалізація та рефлексія.


  1. Національна ідея – це:

а) самовизначення особи в національному контексті;

б) сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування; 

в) акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної само суверенізації;

г) приналежність особи до нації, держави або народу.


  1. Національній свідомості притаманні такі характеристики:

а) уявлення про національні цінностях та інтересах;

б) існування особливо національної мови, за допомогою якого йде накопичення і вираження досвіду;

в) наявність цілісної картини світу, її передача іншому поколінню і детермінованість складного сприйняття життя;

г) наявність цілісної картини стереотипів, її передача іншому поколінню і не детермінованість складного сприйняття життя.




  1. Національна самосвідомість:

а) є суспільним зв’язком, який здатний об’єднати нації в потрібний момент; 

б) приналежність особи до нації, держави або народу; 

в) народність або належність до певної етнічної групи, так званої етнічної меншості;

г) етнічна належність батьків.


  1. Національна самосвідомість складається  з:

а) гідності, патріотизму й прагнення оберігати свій будинок;

б) патріотизму, почуття збереження свого майна й прагнення оберігати сусіда; 

в) патріотизму, почуття самозбереження й прагнення оберігати свій будинок;

г) самозбереження, самовираження і самоспостереження.


  1. Які три рівні національної свідомості виділяють:

а) буденний рівень, теоретичний рівень, державнополітичний рівень;

б) системний рівень, оцінковий рівень, політичний рівень;

в) етнічний рівень, оцінковий рівень, державнополітичний рівень;

г) буденний рівень, оцінковий рівень, політичний рівень.


  1. Етностереотип – це:

а) узагальнений, емоційно-насичений образетнічної групи або її представників, який створено історичною практикою міжетнічних стосунків;

б) існування особливо національної мови, за допомогою якого йде накопичення і вираження досвіду;

в) наявність цілісної картини світу, її передача іншому поколінню і детермінованість складного сприйняття життя;

г) наявність цілісної картини стереотипів, її передача іншому поколінню і не детермінованість складного сприйняття життя.




  1. Етнічна самосвідомість – це:

а) усвідомлення народом у цілому та кожною особистістю, яка складає народ, своєї належності до певного етносу, що базується на спільності мови, культури, рис, історичної долі та визнанні особливих специфічно-історичних рис свого народу;

б) сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування;

в) акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної само суверенізації;

г) наявність цілісної картини стереотипів, її передача іншому поколінню і не детермінованість складного сприйняття життя.




  1. Етнічна свідомість – це:

а) сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування; 

б) наявність цілісної картини стереотипів, її передача іншому поколінню і не детермінованість складного сприйняття життя;

в) усвідомлення народом у цілому та кожною особистістю, яка складає народ, своєї належності до певного етносу, що базується на спільності мови, культури, рис, історичної долі та визнанні особливих специфічно-історичних рис свого народу;

г) система поглядів, уявлень, ідей етнічної групи, що виникають на основі взаємодії з іншими етнічними групами та відображають знання про них, ставлення до них, а також стан і форми самовиокремлення своєї етнічної групи.


  1. Ключовим моментом етнічної самосвідомості є:

а) ідентифікація індивідів з певною етнічною спільністю;

б) ідентифікація груп з певною етнічною свідомістю;

в) систематизація індивідів з певною етнічною спільністю;

г) уособлення стереотипів етнічних груп.


  1. Самосвідомість особистості – це:

а) сприйняття групою людей само сприйняття;

б) зацікавлення інтересів;

в) усвідомлення людиною себе як індивідуальності;

г) усвідомлення своєї неповторності.


  1. Уявлення людини про власну етнічну належність це:

а) етнічне «ми»;

б) етнічне «Я»;

в) етнічне «воно»;

г) етнічне «бачення».


  1. Етнічні та інші уявлення людини про власне «Я» можуть бути:

а) нереальним, ідеальними і дзеркальними;

б) свідомим, містичним і фатальним;

в) реальними, особистісним і відзеркальними;

г) реальними, ідеальними і дзеркальними.


  1. Хто із культурантропологів вважав, що саме культура є головним чинником навчання дітей, розвитку їх мислення, переживань і засвоєння правил поведінки в суспільстві:

а) М. Мід;

б) В.О. Ключевський;

в) X. Штейнталь;

г) Н.А. Бердяєв.




  1. Етнічна компетентність тісно пов´язана з:

а) системною оцінкою;

б) національною діяльністю;

в) етнічною світоглядністю;

г) етнічною свідомістю.




  1. Високий рівень колективної етнічної свідомості сприяє зміцненню й консолідації етнічних спільнот, і посилює:

а) системну націоналізацію;

б) національну свободу;

в) етнічну енергію;

г) етнічну систему цінностей.




  1. Етнічні групи – це:

а) група людей спільної ідентичності, що з’явилася в результаті колективного розуміння її особливої історії;

б) група університету спільної ідентичності, що з’явилася в результаті колективного розуміння про ВНЗ;

в) група людей, об’єднана спільними ознаками, фізичними або фізіологічними ознаками;

г) шкільна група спільної ідентичності, що мають певні ознаки.




  1. Внутрішній стан готовності людини до дії передує поведінці має назву:

а) установка;

б) зосередження;

в) співпереживання;

г) мобілізація.


  1. Скільки основних джерел Г. Олпорта прослідкував у виникнення поняття «аттитюд»:

а) три;

б) чотири;

в) шість;

г) сім.


  1. Установка етнічна – це:

а) група людей, об’єднана спільними ознаками, об’єктивними або суб’єктивними; 

б) система поглядів, уявлень, ідей етнічної групи, що виникають на основі взаємодії з іншими етнічними групами та відображають знання про них, ставлення до них, а також стан і форми самовиокремлення своєї етнічної групи;

в) стан приверненості людини до сприйняття тих або інших явищ етнічного життя та міжетнічних відносин та її готовності діяти відповідним чином у ситуації, що складається; 

г) характерне явище буденної свідомості, що виражається у відносно стійких уявленнях про моральні, розумових, фізичних та інших якостях, властивих представникам різних етнічних груп. 




  1. Структура установки поєднує елементи підходу до об’єктів як:

а) раціонального і морального;

б) раціонального і вольового;

в) емоційного і переконливого;

г) емоційного і раціонального.



  1. Явище установки відкрите німецьким психологом:

а) В.О. Ключевський;

б) X. Штейнталь;

в) Н.А. Бердяєв;

г) Л. Ланге.


  1. Загальнопсихологічна теорія установки на основі численних експериментальних досліджень розроблена:

а) Д. Н. Узнадзе;

б) X. Штейнталь;

в) Н.А. Бердяєв;

г) Л. Ланге.


  1. Найбільше етапи формування установки розкриті на базі поняття:

а) контрастної ізотерапії; 

б) контрастної сублімації; 

в) контрастної ілюзії; 

г) контрастної моралі. 


  1. Базові етнічні установки створюють передумови для формування:

а) складної диспозиціонної системи;

б) простої диспозиціонної дії;

в) оцінкової реакції людини;

г) поглиблювальної системи знань.


  1. Соціальний стереотип – це:

а) наявність цілісної картини стереотипів, її передача іншому поколінню і не детермінованість складного сприйняття життя;

б) система поглядів, уявлень, ідей етнічної групи, що виникають на основі взаємодії з іншими етнічними групами та відображають знання про них, ставлення до них, а також стан і форми самовиокремлення своєї етнічної групи;

в) сукупність теоретичних, буденних, масових, елітних, власне національних і зарубіжних ідей, настанов, прагнень, культурних набутків, які сприяють прогресивному розвитку нації в усіх сферах її функціонування;

г) відносно стійкий та спрощений образ соціального об’єкта, що складається в умовах дефіциту інформа­ції як результат узагальнення особистісного досвіду індивіду та уявлень, які прийняті в суспільстві.


  1. Етнічний стереотип – це:

а) відносно стійкий та спрощений образ соціального об’єкта, що складається в умовах дефіциту інформа­ції як результат узагальнення особистісного досвіду індивіда та уявлень, які прийняті в суспільстві;

б) усталене ставлення до подій, вироблене на основі порівняння їх з внутрішніми ідеалами;

в)  стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ, уявлення про певний об’єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти;

г) схематичні, стандартизовані, стійкі образи чи уявлення про політичні стосунки і способи вирішення політичних проблем, які утворилися на основі минулого досвіду і сприймаються людьми некритично.




  1. Термін стереотип уперше ввів:

а) З. Фрейд;

б) У. Липпман;

в) Г. Штейнталь;

г) В. Вундт.


  1. Які компоненти включає структура етнічних стереотипів Л. Едвардса:

а) зміст, спрямованість, інтенсивність;

б) когнітивний, емотивний, конативний;

в) зміст, спрямованість, однаковість,  інтенсивність;

г) когнітивний, емотивний, конативний структурний.




  1. Гетеростереотипи – це:

а) уявлення в суспільстві про соціальні ролі чоловіків і жінок, їх психологічні та фізіологічні особливості;

б) стереотипні уявлення про іншу етнічну групу чи націю;

в) усталене ставлення до подій, вироблене на основі порівняння їх з внутрішніми ідеалами;

г)  стереотипні уявлення народу про самого себе.




  1. Автостереотипи – це:

а) уявлення в суспільстві про соціальні ролі чоловіків і жінок, їх психологічні та фізіологічні особливості;

б) стереотипні уявлення про іншу етнічну групу чи націю;

в) стереотипні уявлення про автомобілі;

г) стереотипні уявлення народу про самого себе.




  1. Які види етнічних стереотипів виділяють виходячи з критерію емоційної оцінки:

а) автостереотипи, гетеростереотипи і модальні стереотипи;

б) позитивні, негативні і модальні стереотипи;

в) автостереотипи і гетеростереотипи;

г) позитивні і негативні стереотипи.




  1. За допомогою яких шляхів відбувається засвоєння певної поведінки, характерної для того чи іншого етносу?:

а) навіювання, зараження, наслідування;

б) знання уміння і навички;

в) соціалізації, наслідування, ідентифікації;

г) соціалізація, заохочення і покарання.




  1. Етноцентризм – це:

а) схильність етнічних груп сприймати й оцінювати навколишній світ, природні та соціальні явища і процеси лише крізь призму традицій і норм власної групи, що їх вважають за загальний еталон;

б) узагальнений, емоційно-насичений образ етнічної групи або її представників, який створено історичною практикою міжетнічних стосунків.

в) стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно визначений образ, уявлення про певний об’єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої етнічної спільноти;

г) відносно стійкий та спрощений образ соціального об’єкта, що складається в умовах дефіциту інформа­ції як результат узагальнення особистісного досвіду індивіду та уявлень, які прийняті в суспільстві.


  1. Націоналізм – це:

а) політична ідеологія, що ґрунтується на ідеї спільного майна, загальної рівності у безкласовому суспільстві, де відсутня експлуатація людини людиною та панує рівність усіх людей;

б) система поглядів та відповідна політика, що виражає збіг корінних інтересів або прагнення до поєднання зусиль різних держав, націй чи соціальних груп і верств;

в) система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія;

г) ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.


  1. Соціально-психологічними функціями стереотипізації є:

а) спрощення та систематизація складної та великої за об’ємом інформації;

б) міжгрупова диференціація та пояснення існуючих відносин між групами;

в) виправдання та збереження існуючих міжгрупових відносин;

г) всі вище перелічені варіанти.


  1. Етнічний конфлікт – це:

а) зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями;

б) крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку;

в)  форма міжгрупового конфлікту, коли групи з протилежними інтересами поляризуються за етнічною ознакою;

г) конфлікт, обумовлений суперечностями між різними ролями або компонентами ролей одного або декількох індивідів.


  1. Соціальний конфлікт – це:

а) зіткнення протилежних інтересів і поглядів,напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями;

б) крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку;

в)  форма міжгрупового конфлікту, коли групи з протилежними інтересами поляризуються за етнічною ознакою;

г) конфлікт, обумовлений суперечностями між різними ролями або компонентами ролей одного або декількох індивідів.


  1. До основних видів етнічних конфліктів за цілями, які ставлять перед собою конфліктуючі сторони у боротьбі відносяться:

а) локальні, регіональні і глобальні конфлікти;

б) швидкоплинні і ті, що протікають в’яло;

в) соціально-економічні, культурно-мовні, політичні і територіальні конфлікти;

г) конфлікти між етнічною групою і державою, конфлікти між етнічними групами.


  1. До основних психологічних чинників етнічних конфліктів належать:

а) протилежні інтереси і погляди;

б) протиріччя і суперечності;

в) етнічна та національна упередженість і націоналістичні настрої;

г) всі вище перелічені варіанти.


  1. Міжетнічний конфлікт – це:

а) конфлікт у сфері міжнаціональних відносин, зіткнення національних спільнот, їхніх інтересів; вища стадія розвитку міжнаціональних протиріч, у які можуть бути утягнені соціальні інститути;

б) конфлікт між етнічними спільнотами або їхніми частинами, а також різними суспільно-політичними й іншими об’єднаннями, створеними на основі етнічної ознаки в будь-якому відносно поліетнічному регіоні;

в) конфлікт, що виникає між державами або групою держав;

г) конфлікт, обумовлений суперечностями між різними ролями або компонентами ролей одного або декількох індивідів.




  1. Міжнаціональний конфлікт – це:

а) конфлікт у сфері міжнаціональних відносин, зіткнення національних спільнот, їхніх інтересів; вища стадія розвитку міжнаціональних протиріч, у які можуть бути утягнені соціальні інститути;

б) конфлікт між етнічними спільнотами або їхніми частинами, а також різними суспільно-політичними й іншими об’єднаннями, створеними на основі етнічної ознаки в будь-якому відносно поліетнічному регіоні;

в) конфлікт, що виникає між державами або групою держав;

г) конфлікт, обумовлений суперечностями між різними ролями або компонентами ролей одного або декількох індивідів.




  1. Міжнародний конфлікт – це:

а) конфлікт у сфері міжнаціональних відносин, зіткнення національних спільнот, їхніх інтересів; вища стадія розвитку міжнаціональних протиріч, у які можуть бути утягнені соціальні інститути;

б) конфлікт між етнічними спільнотами або їхніми частинами, а також різними суспільно-політичними й іншими об’єднаннями, створеними на основі етнічної ознаки в будь-якому відносно поліетнічному регіоні;

в) конфлікт, що виникає між державами або групою держав;

г) конфлікт, обумовлений суперечностями між різними ролями або компонентами ролей одного або декількох індивідів.




  1. Основними шляхами розв’язання етнічних конфліктів є:

а) співробітництво, переговори, боротьба;

б) застосування правових механізмів,  переговори, інформування;

в) застосування правових механізмів,  переговори, саботаж;

г) боротьба, переговори, застосування правових механізмів.


  1. До якого типу суспільств відноситься українське суспільство?:

а) поляризованого;

б) екстравертованого;

в) інтровертованого;

г) напівполяризованого.


  1. Складовими національної свідомості є:

а) сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього;

б) патріотичні почуття та патріотична самосвідомість;

в) ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти;

г) всі вище перелічені варіанти.




  1. До елементів психічного скла­ду нації, що передаються з покоління в покоління, належать:

а) знання уміння й навички;

б) поведінка, національні традиції, звичаї і звички;

в) національний характер і темперамент;

г) національна свідомість і самосвідомість.


  1. Психічний склад української нації є результатом інтеграції:

а) елементів орієнтально-екзекутивної культури Сходу;

б) елементів окцидентально-інтенціональної культури Заходу;

в) елементів орієнтально-екзекутивної культури Сходу й окцидентально-інтенціональної культури Заходу;

г) немає вірної відповіді.


  1. Основними рисами українського менталітету є:

а) воля до влади, реалізм, раціоналізм, ідеалізм, індивідуалізм;

б) сердечність, м’якість, реалізм;

в) індивідуалізм, емоційність, релігійність;

г) всі вище перелічені варіанти.




  1. Знання про об’єкти і ситуації життєдіяльності, що є результатом набуття індивідуального життєвого досвіду (навчання) – це:

а) емоційний компонент ментальності;

б) поведінковий компонент ментальності;

в) емотивний компонент ментальності;

г) когнітивний компонент ментальності.


  1. У яких країнах звертання до співрозмовника лише на ім’я є неприпустимим?:

а) у США, Німеччині, Великобританії;

б) у Таїланді і Австралії;

в) у Аргентині Бразилії, Мексиці;

г) у Японії, Кореї, Китаї.


  1. Важливим компонентом, що сприяє досягненню ділового взаєморозуміння є:

а) ділове листування;

б) візитна картка;

в) потискання рук;

г) подарунок.


  1. Обов’язковим атрибутом при встановленні ділових відносин із представниками іноземних фірм, особливо при перших зустрічах є:

а) ділове листування;

б) візитна картка;

в) подарунок;

г) всі вище перелічені варіанти.


  1. Які елементи включає службова розмова по телефону:

а) взаємне представлення;

б) введення співбесідника у курс справи;

в) обговорення питання і закінчення;

г) всі вище перелічені варіанти.




  1. У яких країнах співрозмовники бажають, щоб їх називали тільки на ім’я?:

а) у Сирії Ірані, Ізраїлі;

б) у Таїланді і Австралії;

в) у Аргентині Бразилії, Мексиці;

г) у Японії, Кореї, Китаї.


  1. Якому народові властиве уникання під час розмови слів «ні», «не знаю», «не можу»?:

а) американцям;

б) французам

в) шведам;

г) японцям.


  1. Для народу якої країни не є характерною ознакою пунктуальність:

а) Японії;

б) Німеччини;

в) Франції;

г) США.




    1. Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9




©kzref.org 2022
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет