ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ” УКЛАДАЧ: КРАВЕЦЬ Н.Б

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ” УКЛАДАЧ: КРАВЕЦЬ Н.Б.

1. 
   Термін «методологія» означає:
   

б) систему принципів і способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також учення про таку систему;

в) вихідні теоретичні, логічні положення;

г) діалектико-матеріалістичний світогляд.

2. 
   Сучасна методологія визначає:
   

б) теорію, закон, закономірність, нові поняття, гіпотези і проблеми;

в) діалектико-матеріалістичний світогляд;

г) орієнтацію, спрямування, організацію та регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності людини.

3. 
   Наукова методологія традиційно базується на:
   

б) вихідних теоретичних, логічних положеннях;

в) теоріях, законах, закономірностях;

г) ) системі принципів.

4. 
   Основними функціями методології є:
   

б) організація виробництва;

в) орієнтація, спрямування діяльності людини;

г) регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності.

5. 
   Функцією методології не є:
   

б) орієнтація, спрямування діяльності людини;

в) організація виробництва;

г) організація та регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності людини.

6. 
   Методологія не є:
   

б) незмінною, сталою, консервативною;

в) неконсервативною;

г) науковою.

7. 
   Філософська, загальнонаукова методології взаємодіють із гносеологією, теорією пізнання та конкретно-науковими методологіями:
   

б) ні;

г) ніколи.

8. 
   Розглядаючи структуру методології психології по «вертикалі», можна виділити такі її рівні:
   

б) загальнонаукових принципів і форм дослідження;

в) методики і техніки дослідження та практичної діяльності;

г) все перераховане вірне.

9. 
   Загальнонаукова методологія базується на:
   

б) спеціальних концепціях;

в) теології;

г) правильна відповідь відсутня.

10. 
    Загальнонауковий рівень теорії та методології психології має:
    

б) спеціалізований характер;

в) локальний характер;

г) природничий характер.

11. 
    Конкретно-наукова методологія відображає:
    

б) міждисциплінарні принципи;

в) принципи і методи певної наукової діяльності відповідно до предмету конкретного напрямку дослідження;

г) психологію мас.

12. 
    Методико-технологічний рівень пов’язаний із:
    

б) конкретними дослідженнями;

в) загальними дослідженнями;

г) формами навчання.

13. 
    В плані інтеграції теоретико-методологічних систем займають:
    

б) загальнонаукові принципи психології;

в) філософські знання середньовіччя;

г) вчення про системи.

14. 
    Значення методології для психології полягає в тому, що:
    

б) без оновлення методологічних систем психологія не здатна охопити безліч фактів, емпіричних матеріалів, експериментальних даних, що отримуються в ході наукової психологічної діяльності;

в) науковий психолог має бути методологічно грамотним;

г) усе перераховане вірне.

15. 
    Наукова психологія має таке значення для загальної методології:
    

б) оскільки дає знання про процес пізнання і самопізнання та про їх розвиток;

в) представляє дані, які сприяють обґрунтуванню необхідності методологічного знання;

г) всі відповіді вірні.

16. 
    Наукова психологія диференціюється на такі групи галузей:
    

б) прикладну та практичну психологію;

в) вікову та педагогічну психологію;

г) геронтопсихологію, психологію іміджу, тощо.

17. 
    Методологічний простір наукової психології можна представити через такі рівні:
    

б) онтопсихологічний, практично-психологічний, психолого-прикладний, теоретико-психологічний, загальнонауково-психологічний, філософсько-психологічний;

в) психолого-прикладний, теоретико-психологічний, загальнонауково-психологічний;

г) філософський та природничий.

18. 
    Принцип – це:
    

б) методологічне поняття про діяльність;

в) правило із винятками;

г) правило, яке потребує перевірки.

19. 
    Універсальними принципами філософсько-психологічного рівня є:
    

б) закони математики;

в) світоглядні переконання;

г) ) закони діалектики.

20. 
    Універсальними принципами загальнонауково-психологічного рівня є:
    

б) закони діалектики;

в) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

г) властиві різним галузям прикладної психології.

21. 
    Універсальними принципами теоретико-психологічного рівня є:
    

б) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності;

в) властивості різних галузей прикладної психології;

г) закони діалектики.

22. 
    Універсальними принципами психолого-прикладного рівня є:
    

б) властивості різних галузей прикладної психології;

в) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

г) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності.

23. 
    Універсальними принципами онтопсихологічного рівня є:
    

б) закони діалектики;

в) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

г) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності.

24. 
    Методологічні підходи наукової психології:
    

б) індивідуальний, соціологічний, віковий, діяльнісний, системний та власне особистісний;

в) віковий, діяльнісний;

г) особистісно детерміновані.

25. 
    На базі особистісного підходу наукової психології розробляють також:
    

б) особистісно креативні, особистісно утверджуючі підходи;

в) індивідуальні, соціологічні підходи;

г) особистісно розвивальні, особистісно реалізуючи, особистісно креатині підходи.

26. 
    Центральною методологічною категорією психології є:
    

б) психіка;

в) індивід;

г) дослідження.

27. 
    Вершиною психогенезу є:
    

б) особистість;

в) індивід;

г) дослідження.

28. 
    Розгляд якісної характеристики потенціалів особистості з боку її індивідуальності пов’язують із:
    

б) спадковості та мінливості життя;

в) розвитком психіки;

г) дослідженнями індивіда в дитинстві.

29. 
    Фундаментальною категорією психології, в якій людина виступає як така, що цілеспрямовано, свідомо і несвідомо, довільно пізнає і перетворює об’єктивну дійсність є:
    

б) категорія об’єкта;

в) індивід;

г) особистість.

30. 
    Визначення поняття особистості як центральної категорії психологічної науки:
    

б) особа із соціально та індивідуально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних та вітальних відносин;

в) реалізована індивідуальність;

г) правильна відповідь відсутня.

31. 
    Категорія «діяльність особистості» означає:
    

б) спосіб існування людини;

в) активне відношення людини до світу;

г) самовиховання та саморозвиток особистості.

32. 
    Через діяльність особистість здійснює взаємозв’язок з:
    

б) іншими особистостями;

в) природою;

г) досягненнями науки та техніки.

33. 
    В ході опредмечування здійснюється:
    

б) створення предметного світу – психологізація;

в) активне перетворення оточуючої об’єктивної дійсності, створення предметного світу – психологізація;

г) зміна самого об’єкта.

34. 
    В ході розпредмечування здійснюється:
    

б) активне перетворення оточуючої об’єктивної дійсності, створення предметного світу – психологізація;

в) створення предметного світу – психологізація;

г) наукове знання.

35. 
    Діяльність особистості має такі основні ознаки:
    

б) предметність, соціальність, індивідуальність;

в) індивідуальність, опосередкованість, мотивованість, цілеспрямованість;

г) мотивованість, емоційність, розвиток.

36. 
    Механізм інтеріоризації, тобто переходу діяльності із зовнішньої форми у внутрішню передбачає такі етапи:
    

б) мотиваційний, орієнтовний, матеріалізований, зовнішньо мовленнєвий, усного мовлення, внутрізньомовленнєвої розумової дії;

в) мотиваційний, орієнтовний, матеріалізований;

г) відповіді на запитання.

37. 
    Механізм екстеріоризації, тобто переходу внутрішнього плану діяльності у зовнішній передбачає такі етапи:
    

б) потребнісно-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, ціле утворюючий, операційно-результативний, емоційно-почуттєвий;

в) мотивованість, емоційність, розвиток;

г) створення власної картини світу.

38. 
    Поняття розвитку у психології визначається як:
    

б) кількісні зміни індивіда;

в) структурні перетворення;

г) адаптацію особистості до соціуму.

39. 
    Поняття «розвиток» від інших змін відрізняє:
    

б) адаптацію особистості до соціуму;

в) структурні перетворення;

г) мова та мовлення.

40. 
    Розвиток психіки відбувається у таких часових формах:
    

б) філогенетичних;

в) філогенезі та онтогенезі;

г) гаронтологічних.

41. 
    Психічні властивості особистості екстеріоризуються у вигляді:
    

б) сукупності соціально-предметних переконань;

в) керованої суб’єктом поведінки;

г) думок та винаходів.

42. 
    Рушійною силою розвитку особистості є:
    

б) внутрішні суперечності між зростаючими потребами особи та можливостями їх задоволення;

в) суперечності між волею та емоціями;

г) задатки.

43. 
    А.В. Петровський виділяє такі фази розвитку особистості:
    

б) навчання та адаптацію;

в) новонароджений, дошкільник, школяр, юнак, зрілий;

г) адаптацію, індивідуалізацію, інтеграцію.

44. 
    Розвиток особистості відбувається внаслідок:
    

б) одночасно здійснюваних процесів соціалізації та індивідуалізації;

в) соціалізації;

г) педагогічного впливу на особистість.

45. 
    Розвиток особистості відбувається внаслідок одночасно здійснюваних процесів соціалізації та індивідуалізації, результатом інтеграції яких стає:
    

б) ідеалістичний світогляд;

в) єдність і суперечність між індивідуальністю та соціальністю особистості;

г) картина світу особистості.

46. 
    За Л.С. Виготським розвиток усіх вищих психічних функцій носить:
    

б) триступеневий характер;

в) багатоступеневий характер;

г) чотириступеневий характер.

47. 
    Найсуттєвішим моментом у динаміці вікового розвитку вчені вважають:
    

б) відношення між особистістю дитини і оточуючим її соціальним середовищем;

в) здатність до навчання;

г) здатність до пізнання.

48. 
    Основний закон динаміки віків сформульовано:
    

б) А.В. Богоявленським;

в) Л.С. Виготським;

г) В.С. Мерлін.

49. 
    Аналізуючи різнорівневі та однорівневі зв’язки в онтогенезі інтегральної індивідуальності В.С. Мерлін виділяє:
    

б) закони заміщення;

в) дві головні тенденції;

г) розбіжності.

50. 
    Соціальні фактори діють на психічний розвиток особистості через:
    

б) виховання;

в) власну діяльність індивіда;

г) соціалізацію.

51. 
    О.М. Леонтьєвим доведено, що починаючи із підліткового віку розвиток відбувається:
    

б) поетапно;

в) шляхом інтеграції;

г) шляхом соціалізації.

52. 
    О.Ф. Лазурський розробив програму:
    

б) дослідження розвитку індивідуальних здібностей дітей;

в) дослідження особистості, представленої у вигляді проекту психологічної структури якостей особистості;

г) дослідження розвитку індивідуальних здібностей дорослих.

53. 
    О.Ф. Лазурський розробив програму дослідження особистості, представленої у вигляді проекту психологічної структури якостей особистості, яка включала такі рівні:
    

б) рівень загальних психічних процесів і функцій та рівень більш конкретних психічних елементів;

в) одиничного та загального;

г) відсутня правильна відповідь.

54. 
    Основні напрямки побудови психологічної структури особистості, розробленої О.Ф. Лазурським:
    

б) гетерогенні;

в) змішані;

г) індуктивний і дедуктивний.

55. 
    16-факторна модель особистості розроблена:
    

б) Р.Б. Кеттелом;

в) В.І. Вернадським;

г) О.М. Леонтьєвим.

56. 
    Трифакторна структура особистості була представлена:
    

б) В.І. Вернадським;

в) О.М. Леонтьєвим;

г) Г. Айзенком.

57. 
    В соціально-психолого-індивідуальному вимірі виділяють такі базові підструктури:
    

б) здатність до спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, психічні інтелектуальні процеси, психофізіологічні якості особиситості;

в) людина, індивід, особистість, індивідуальність;

г) антропологічну та зоопсихологічну.

58. 
    Сенс двовимірної «горизонтально-вертикальної» структури, за Ф. Лершем полягає в тому, що:
    

б) кожна підструктура особистості робить внесок у розвиток індивіда;

в) кожна підструктура особистості чинить гомеостатичну дію;

г) кожна підструктура особистості робить особистість більш культурною.

59. 
    Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості розроблена:
    

б) В.Ф. Моргуном;

в) О.М. Леонтьєвим;

г) Г. Айзенком.

60. 
    Методи сучасної наукової психології визначаються:
    

б) парадигмами;

в) рівнем наукового пізнання;

г) рівнем розвитку особистості.

61. 
    Особистість розглядають у психології як:
    

б) суб’єкт продуктивної, творчої діяльності із соціально та індивідуально зумовленою, цілісною системою психічних якостей;

в) результат соціалізації;

г) об’єкт продуктивної, творчої діяльності із соціально та індивідуально зумовленою, цілісною системою психічних якостей.

62. 
    На кожному з вікових етапів на перший план почергово виступають:
    

б) етапи соціалізації особистості;

в) особливості людини, індивіда, особистості, індивідуальності;

г) адаптивні результати.

63. 
    Неконгруентність особистості розрізняють:
    

б) психолого-типологічну, фізіологічно-типологічну;

в) фізіологічну та психологічну;

г) індивідуальну та загальну.

64. 
    Сутність психологічної культури є складовою:
    

б) професійної культури людини;

в) ментальної культури людини;

г) виховуваної культури людини.

65. 
    Психологічна культура В.І. Войтко визначається у таких аспектах:
    

б) морфологічному, аксіологічному, типологічному, світоглядному, гуманістичному;

в) фізіологічному та психологічному;

г) професійної культури людини.

66. 
    Психологічна культура В.І. Войтко визначається такими функціями:
    

б) освоювально-перетворювальною, акумуляції, трансляції, комунікації, нормативно-регулятивної, прогностичної;

в) прогностичної, аплікативної, гедоністичної, проектної, захисної, міжетнічної інтеграції;

г) трансформації, передачі здобутків, цінностей психологічної культури.

67. 
    Найважливіше призначення професійних психологів полягає у:
    

б) трансформації, передачі здобутків, цінностей психологічної культури;

в) комунікації, нормативно-регулятивної, прогностичної;

г) кількісних змінах індивіда.

68. 
    До розуміння та формування психологічної культури фахівця враховують такі підходи:
    

б) фізіологічний та рефлексивно-ціннісний;

в) спеціальний особистісний, рефлексивно-ціннісний;

г) трансформації, передачі здобутків, цінностей психологічної культури.

69. 
    Психологічна культура фахівця передбачає такі структурні утворення особистості:
    

б) продуктивний творчий інтелект, динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості;

в) трансформацію, передачу здобутків, цінностей психологічної культури;

г) стартовий вік.

70. 
    Психологічна культура фахівця не передбачає структурні утворення особистості:
    

б) динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості;

в) лінь;

г) здатність до плідного гуманістичного спілкування, творча спрямованість, дієві гуманістичні, ділові риси характеру, розвинута самосвідомість, рефлексія, життєва мудрість, професійна компетентність, продуктивний творчий інтелект, динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості.

71. 
    Ефективність розвитку психологічної культури залежить від:
    

б) стартового віку;

в) єдності і врівноваження протилежностей, заперечення, переходу кількості в якість;

г) здатності до плідного гуманістичного спілкування, творчої спрямованості, дієвих гуманістичних, ділових рис характеру.

72. 
    На філософсько-психологічному рівні методологічного аналізу феномен психологічної культури розглядають в контексті законів:
    

б) єдності і врівноваження протилежностей, заперечення, переходу кількості в якість;

в) стартового віку;

г) здатності до плідного гуманістичного спілкування, творчої спрямованості, дієвих гуманістичних, ділових рис характеру.

73. 
    На філософсько-психологічному рівні методологічного аналізу феномен психологічної культури розглядають в контексті законів діалектики:
    

б) єдності і врівноваження протилежностей, заперечення, переходу кількості в якість;

в) здатності до плідного гуманістичного спілкування, творчої спрямованості, дієвих гуманістичних, ділових рис характеру;

г) діалектики.

74. 
    Психологічна культура має такі складові:
    

б) об’єктивні та суб’єктивні;

в) фізіологічні та нейропсихологічні;

г) прямі та зворотні.

75. 
    До зовнішніх складових психологічної культури відносять:
    

б) профільні види психологічної структури: інженерно-психологічна культура, еколого-психологічна, виробнича, наукова, політична, економічна, спортивно-психологічна, гуманітарна, мистецька;

в) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект;

г) потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна.

76. 
    До внутрішньо-особистісних складових загально-психологічної культури належить:
    

б) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект;

в) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект, психофізіологічна культура,культура розвитку та використання знань, умінь та навичок; потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна;

г) профільні види психологічної структури: інженерно-психологічна культура, еколого-психологічна, виробнича, наукова, політична, економічна, спортивно-психологічна, гуманітарна, мистецька.

77. 
    За генетико-віковим виміром вирізняють таку психологічну культуру:
    

б) профільні види психологічної структури;

в) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект;

г) потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна.

78. 
    Психологічна культура за провідними видами діяльності буває:
    

б) потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна;

в) гри, навчання, виховання, самовиховання, особистісного та професійного самовизначення, професійної підготовки, праці, сімейного самовизначення, творчості, генеративності, самообслуговування;

г) первинною та вторинною.

79. 
    Провідними видами психологічної роботи серед населення є:
    

б) психологічне консультування, груповий тренінг, використання різноманітних технологій психологічної допомоги;

в) тренінги;

г) спостереження.

80. 
    Технологіями психологічної культури є:
    

б) психосинтез, психодрама;

в) тренінги;

г) спостереження.

81. 
    Поняття «психозойська ера» належить вченому:
    

б) В.І. Вернадському;

в) К.К. Платонову;

г) О.М. Леонтьєву.

82. 
    Основи культурно-історичної психології заклав:
    

б) В.І. Вернадський;

в) К.К. Платонов;

г) О.М. Леонтьєв.

83. 
    Проект системи психології запропонував у 1972 році:
    

б) К.К. Платонов;

в) Л.С. Виготський;

г) О.М. Леонтьєв.

84. 
    Проблеми розвитку особистості та освіти, що погоджує особистість, а не є «фабрикою суспільства зроблених голів» визначив як вершини проблеми психології:
    

б) К.К. Платонов;

в) Л.С. Виготський;

г) О.М. Леонтьєв.

85. 
    О.М. Леонтьєв визначив найважливішою проблемою ХХ століття:
    

б) проблему адаптації особистості;

в) проблему пізнавальних процесів особистості;

г) проблему активності індивіда.

86. 
    О.М. Леонтьєв констатує психологію особистості:
    

б) системною та аксіологічною психологією;

в) цілісною;

г) відкритою для клієнтів.

87. 
    Розвиток проекту побудови некласичної релятивістської психології базується на підході:
    

б) ідеалістичному;

в) історико-еволюційному;

г) генетичному.

88. 
    Розвиток проекту побудови неокласичної релятивістської психології дозволяє прогнозувати та структурувати поле таких проблем та напрямків:
    

б) перехід при постановці проблем аналізу розвитку особистості від антропоцентричної до історико-еволюційної орієнтації;

в) ріст міждисциплінарних досліджень, що спираються на універсальні закономірності розвитку систем; перехід при постановці проблем аналізу розвитку особистості від антропоцентричної до історико-еволюційної орієнтації:

г) моністичну концепцію багатовимірного розвитку особистості.

89. 
    Український психолог В.Ф. Моргун розробив власну концепцію психології:
    

б) моністичну концепцію багатовимірного розвитку особистості;

в) як мікрокосму;

г) локального вивчення індивіда.

90. 
    Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості належить психологу:
    

б) В.Ф. Моргуну;

в) О.М. Леонтьєву;

г) К.К. Платонову.

91. 
    Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості, розроблена В.Ф. Моргуном, пропонує:
    

б) психологію розвитку індивіда;

в) вивчення індивідуальних психологічних особливостей особистості;

г) пізнавальних процесів людини.

92. 
    Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості, розроблена В.Ф. Моргуном, носить характер:
    

б) когнітивної теорії;

в) психології творчості;

г) теорії особистості.

93. 
    Інтеграцію психології з природним і людським довкіллям здійснювали:
    

б) В.І. Вернадський, О.М. Леонтьєв;

в) О.М. Леонтьєв, В.Ф. Моргун;

г) К.К. Платонов, О.М. Леонтьєв, В.Ф. Моргун.

94. 
    Т. де Шарден висловлював думку про:
    

б) нерозривність Психогенезу і Космогенезу;

в) професійну культуру особистості;

г) пізнавальних процеси людини.

95. 
    Т. де Шарден висловлював думку про те,що на завершальних етапах Психогенезу та Космогенезу, на стадіях Ноосфери, в пункті Омега головним діячем буде виступати:
    

б) Індивід та Індивідуальність;

в) Особистість і Надособистість;

г) Особистість та Індивідуальність.

96. 
    В.Ф. Моргун інтеграцію людини і довкілля бачить як:
    

б) лінію психо-емоційних переживань;

в) лінію розвитку психіки;

г) одне ціле.

97. 
    Феноменом вітчизняної української психології вважають:
    

б) моністичну концепцію багатовимірного розвитку особистості, розроблену В.Ф. Моргуном;

в) концепції взаємозв’язку психіки та поведінки;

г) вивчення умовних та безумовних рефлексів.

98. 
    А.В. Брушлінський головним і методологічно найважливішим у перспективних психологічних дослідженнях вважає:
    

б) питання взаємозв’язку психіки та поведінки;

в) питання формування особистості в онтогенезі;

г) вивчення умовних та безумовних рефлексів.

99. 
    В.І. Слободчиков вважає головною парадигмою:
    

б) антропологічну поряд із класичною науково-природничою;

в) питання формування особистості в онтогенезі;

г) ) питання взаємозв’язку психіки та поведінки.

100. 
     І.П. Маноха визначила такі принципи та положення структуралізму:
     

б) принципи міждисциплінарного пізнання, синтетичності засобів пізнання;

в) принципи психології творчості;

г) антропологічності поряд із класичними науково-природничими.

3.4. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ”

1. 
   Казав, що сексуальність - це «характеристика сексуального потягу, сексуальних реакцій, сексуальної активності тощо»:
   

б) Алан Ауербах;

в) Олексій Люлько;

г) О. О. Богомолець.

2. 
   Традиційно сексуальність розглядають із використанням таких наукових підходів:
   

б) медико-біологічний, соціокультурний, психологічний, фізіологічний;

в) медико-біологічний, фізіологічний, психологічний;

г) медико-біологічний, соціокультурний, психофізіологічний.

3. 
   Психологія сексуальності – це:
   

б) галузь психології, яка вивчає психологічні особливості окремих індивідів або груп людей, які об’єднуються якоюсь спільною ознакою;

в) галузь психологічної науки, що вивчає закономірності етапів психічного розвитку та формування особистості протягом всього життя людини;

г) галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності та механізми сексуального реагування людини.

4. 
   Американські дослідники сексуальності Роберт Крукс та Карла Баур виокремлюють:
   

б) експериментальні методи та методи методи обробки даних;

в) неекспериментальні та організаційні методи;

г) експериментальні та організаційні методи.

5. 
   Для вимірювання рівня сексуального збудження використовують:
   

б) прилад для вимірювання напруження пеніса і вагінальний фотоплетизмограф;

в) вагінальний фотоплетизмограф, комп’ютерне оцінювання сексуальної поведінки;

г) прилад для вимірювання напруження пеніса і картографічне оцінювання сексуальної поведінки.

6. 
   Людство має письмові історичні пам’ятки про сексуальне життя, що дійшли до сьогодення з глибини:
   

б) 4 тис. років;

в) 6 тис. років;