Тестові питання з предмету «Соціальна Робота»


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ” УКЛАДАЧ: КРАВЕЦЬ Н.Б



бет4/9
Дата10.03.2018
өлшемі2.11 Mb.
#20522
түріМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ” УКЛАДАЧ: КРАВЕЦЬ Н.Б.





  1. Термін «методологія» означає:

а) систему принципів;

б) систему принципів і способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також учення про таку систему;

в) вихідні теоретичні, логічні положення;

г) діалектико-матеріалістичний світогляд.




  1. Сучасна методологія визначає:

а) вихідні теоретичні, логічні положення, шляхи і методи побудови знань і процесу досягнення результату, в якості якого виступають теорія, закон, закономірність, нові поняття, гіпотези і проблеми – в науці, а у практиці – позитивні зрушення у предметному світі та в житті людини;

б) теорію, закон, закономірність, нові поняття, гіпотези і проблеми;

в) діалектико-матеріалістичний світогляд;

г) орієнтацію, спрямування, організацію та регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності людини.




  1. Наукова методологія традиційно базується на:

а) діалектико-матеріалістичному світогляді;

б) вихідних теоретичних, логічних положеннях;

в) теоріях, законах, закономірностях;

г) ) системі принципів.




  1. Основними функціями методології є:

а) орієнтація, спрямування, організація та регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності людини в усіх галузях науки, техніки, виробництва, економіки, політики, менеджменту, освіти, культури;

б) організація виробництва;

в) орієнтація, спрямування діяльності людини;

г) регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності.




  1. Функцією методології не є:

а) орієнтація, спрямування діяльності людини;

б) орієнтація, спрямування діяльності людини;

в) організація виробництва;

г) організація та регулювання пізнавальної та перетворювальної діяльності людини.




  1. Методологія не є:

а) змінною;

б) незмінною, сталою, консервативною;

в) неконсервативною;

г) науковою.




  1. Філософська, загальнонаукова методології взаємодіють із гносеологією, теорією пізнання та конкретно-науковими методологіями:

а) так;

б) ні;


в) не завжди;

г) ніколи.




  1. Розглядаючи структуру методології психології по «вертикалі», можна виділити такі її рівні:

а) філософської та конкретно-наукової методології;

б) загальнонаукових принципів і форм дослідження;

в) методики і техніки дослідження та практичної діяльності;

г) все перераховане вірне.




  1. Загальнонаукова методологія базується на:

а) змістових загальнонаукових концепціях, універсальних концептуальних конструкціях, логіко-методологічних концепціях, принципах логічної організації, формалізації та врівноваження наукового змісту;

б) спеціальних концепціях;

в) теології;

г) правильна відповідь відсутня.




  1. Загальнонауковий рівень теорії та методології психології має:

а) міждисциплінарний характер;

б) спеціалізований характер;

в) локальний характер;

г) природничий характер.




  1. Конкретно-наукова методологія відображає:

а) загальні дослідження психології;

б) міждисциплінарні принципи;

в) принципи і методи певної наукової діяльності відповідно до предмету конкретного напрямку дослідження;

г) психологію мас.




  1. Методико-технологічний рівень пов’язаний із:

а) конкретними задачами, методами, прийомами, процедурами, умовами наукової діяльності;

б) конкретними дослідженнями;

в) загальними дослідженнями;

г) формами навчання.




  1. В плані інтеграції теоретико-методологічних систем займають:

а) парадигми – сукупність теоретичних та методологічних передумов, що визначають конкретне наукове дослідження на даному етапі наукової діяльності;

б) загальнонаукові принципи психології;

в) філософські знання середньовіччя;

г) вчення про системи.




  1. Значення методології для психології полягає в тому, що:

а) методологія необхідна психології для осягнення, пізнання та перетворення самого предмету психології;

б) без оновлення методологічних систем психологія не здатна охопити безліч фактів, емпіричних матеріалів, експериментальних даних, що отримуються в ході наукової психологічної діяльності;

в) науковий психолог має бути методологічно грамотним;

г) усе перераховане вірне.




  1. Наукова психологія має таке значення для загальної методології:

а) оскільки отримує наукові дані про особистість на основі розробки і застосування гуманістичної методології, що впливає на філософське, загальнонаукове та культурологічне методологічне знання;

б) оскільки дає знання про процес пізнання і самопізнання та про їх розвиток;

в) представляє дані, які сприяють обґрунтуванню необхідності методологічного знання;

г) всі відповіді вірні.




  1. Наукова психологія диференціюється на такі групи галузей:

а) теоретичну, прикладну та практичну психологію;

б) прикладну та практичну психологію;

в) вікову та педагогічну психологію;

г) геронтопсихологію, психологію іміджу, тощо.




  1. Методологічний простір наукової психології можна представити через такі рівні:

а) онтопсихологічний, практично-психологічний;

б) онтопсихологічний, практично-психологічний, психолого-прикладний, теоретико-психологічний, загальнонауково-психологічний, філософсько-психологічний;

в) психолого-прикладний, теоретико-психологічний, загальнонауково-психологічний;

г) філософський та природничий.




  1. Принцип – це:

а) керівна ідея, основне правило, центральне поняття, основа системи;

б) методологічне поняття про діяльність;

в) правило із винятками;

г) правило, яке потребує перевірки.




  1. Універсальними принципами філософсько-психологічного рівня є:

а дослідження психологів;

б) закони математики;

в) світоглядні переконання;

г) ) закони діалектики.




  1. Універсальними принципами загальнонауково-психологічного рівня є:

а) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності;

б) закони діалектики;

в) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

г) властиві різним галузям прикладної психології.




  1. Універсальними принципами теоретико-психологічного рівня є:

а) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

б) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності;

в) властивості різних галузей прикладної психології;

г) закони діалектики.




  1. Універсальними принципами психолого-прикладного рівня є:

а) закони діалектики;

б) властивості різних галузей прикладної психології;

в) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

г) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності.




  1. Універсальними принципами онтопсихологічного рівня є:

а) правила, етичні норми забезпечення життєдіяльності, міжособистісної взаємодії, соціальної поведінки, професійної діяльності.

б) закони діалектики;

в) детермінізму, відображення,єдності психіки і діяльності, розвитку психіки, системно-структурний;

г) системності, відносності, зворотного зв’язку, збереження енергії, синергічності.




  1. Методологічні підходи наукової психології:

а) індивідуальний, соціологічний;

б) індивідуальний, соціологічний, віковий, діяльнісний, системний та власне особистісний;

в) віковий, діяльнісний;

г) особистісно детерміновані.




  1. На базі особистісного підходу наукової психології розробляють також:

а) особистісно детерміновані, особистісно розвивальні, особистісно реалізуючи, особистісно креативні, особистісно утверджуючі підходи;

б) особистісно креативні, особистісно утверджуючі підходи;

в) індивідуальні, соціологічні підходи;

г) особистісно розвивальні, особистісно реалізуючи, особистісно креатині підходи.




  1. Центральною методологічною категорією психології є:

а) особистість;

б) психіка;

в) індивід;

г) дослідження.




  1. Вершиною психогенезу є:

а) психіка;

б) особистість;

в) індивід;

г) дослідження.




  1. Розгляд якісної характеристики потенціалів особистості з боку її індивідуальності пов’язують із:

а) законами життєдіяльності, вітальності, спадковості та мінливості життя;

б) спадковості та мінливості життя;

в) розвитком психіки;

г) дослідженнями індивіда в дитинстві.




  1. Фундаментальною категорією психології, в якій людина виступає як така, що цілеспрямовано, свідомо і несвідомо, довільно пізнає і перетворює об’єктивну дійсність є:

а) категорія суб’єкта;

б) категорія об’єкта;

в) індивід;

г) особистість.




  1. Визначення поняття особистості як центральної категорії психологічної науки:

а) розвинутий індивід;

б) особа із соціально та індивідуально зумовленою системою вищих психічних якостей, що визначається замученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних та вітальних відносин;

в) реалізована індивідуальність;

г) правильна відповідь відсутня.




  1. Категорія «діяльність особистості» означає:

а) спосіб існування людини і суспільства, який визначає активне відношення людини до світу, спрямоване на його пізнання і цілеспрямоване перетворення;

б) спосіб існування людини;

в) активне відношення людини до світу;

г) самовиховання та саморозвиток особистості.




  1. Через діяльність особистість здійснює взаємозв’язок з:

а) об’єктом, об’єктивною дійсністю, світом;

б) іншими особистостями;

в) природою;

г) досягненнями науки та техніки.




  1. В ході опредмечування здійснюється:

а) навчання особистості психології;

б) створення предметного світу – психологізація;

в) активне перетворення оточуючої об’єктивної дійсності, створення предметного світу – психологізація;

г) зміна самого об’єкта.




  1. В ході розпредмечування здійснюється:

а) зміна самого об’єкта, особистості за рахунок засвоєння інформації про об’єктивний світ;

б) активне перетворення оточуючої об’єктивної дійсності, створення предметного світу – психологізація;

в) створення предметного світу – психологізація;

г) наукове знання.




  1. Діяльність особистості має такі основні ознаки:

а) предметність, соціальність, індивідуальність, опосередкованість, мотивованість, цілеспрямованість, продуктивність;

б) предметність, соціальність, індивідуальність;

в) індивідуальність, опосередкованість, мотивованість, цілеспрямованість;

г) мотивованість, емоційність, розвиток.




  1. Механізм інтеріоризації, тобто переходу діяльності із зовнішньої форми у внутрішню передбачає такі етапи:

а) мотивованість, емоційність, розвиток;

б) мотиваційний, орієнтовний, матеріалізований, зовнішньо мовленнєвий, усного мовлення, внутрізньомовленнєвої розумової дії;

в) мотиваційний, орієнтовний, матеріалізований;

г) відповіді на запитання.




  1. Механізм екстеріоризації, тобто переходу внутрішнього плану діяльності у зовнішній передбачає такі етапи:

а) мотиваційний, орієнтовний, матеріалізований, зовнішньо мовленнєвий, усного мовлення, внутрізньомовленнєвої розумової дії;

б) потребнісно-мотиваційний, інформаційно-пізнавальний, ціле утворюючий, операційно-результативний, емоційно-почуттєвий;

в) мотивованість, емоційність, розвиток;

г) створення власної картини світу.




  1. Поняття розвитку у психології визначається як:

а) закономірна зміна психічних процесів, станів у часі, що виявляється в їх кількісних, якісних та структурних перетвореннях;

б) кількісні зміни індивіда;

в) структурні перетворення;

г) адаптацію особистості до соціуму.




  1. Поняття «розвиток» від інших змін відрізняє:

а) спрямованість і незворотність;

б) адаптацію особистості до соціуму;

в) структурні перетворення;

г) мова та мовлення.




  1. Розвиток психіки відбувається у таких часових формах:

а) вікових;

б) філогенетичних;

в) філогенезі та онтогенезі;

г) гаронтологічних.




  1. Психічні властивості особистості екстеріоризуються у вигляді:

а) керованої суб’єктом сукупності соціально-предметних діяльностей;

б) сукупності соціально-предметних переконань;

в) керованої суб’єктом поведінки;

г) думок та винаходів.




  1. Рушійною силою розвитку особистості є:

а) досягнення в розвитку;

б) внутрішні суперечності між зростаючими потребами особи та можливостями їх задоволення;

в) суперечності між волею та емоціями;

г) задатки.




  1. А.В. Петровський виділяє такі фази розвитку особистості:

а) народження, ріст та розвиток;

б) навчання та адаптацію;

в) новонароджений, дошкільник, школяр, юнак, зрілий;

г) адаптацію, індивідуалізацію, інтеграцію.




  1. Розвиток особистості відбувається внаслідок:

а) росту та адаптації;

б) одночасно здійснюваних процесів соціалізації та індивідуалізації;

в) соціалізації;

г) педагогічного впливу на особистість.




  1. Розвиток особистості відбувається внаслідок одночасно здійснюваних процесів соціалізації та індивідуалізації, результатом інтеграції яких стає:

а) матеріалістичний світогляд;

б) ідеалістичний світогляд;

в) єдність і суперечність між індивідуальністю та соціальністю особистості;

г) картина світу особистості.




  1. За Л.С. Виготським розвиток усіх вищих психічних функцій носить:

а) двоступеневий характер;

б) триступеневий характер;

в) багатоступеневий характер;

г) чотириступеневий характер.




  1. Найсуттєвішим моментом у динаміці вікового розвитку вчені вважають:

а) розвиток психіки;

б) відношення між особистістю дитини і оточуючим її соціальним середовищем;

в) здатність до навчання;

г) здатність до пізнання.




  1. Основний закон динаміки віків сформульовано:

а) В.І. Вернадським;

б) А.В. Богоявленським;

в) Л.С. Виготським;

г) В.С. Мерлін.




  1. Аналізуючи різнорівневі та однорівневі зв’язки в онтогенезі інтегральної індивідуальності В.С. Мерлін виділяє:

а) індивідуальний підхід;

б) закони заміщення;

в) дві головні тенденції;

г) розбіжності.




  1. Соціальні фактори діють на психічний розвиток особистості через:

а) навчання;

б) виховання;

в) власну діяльність індивіда;

г) соціалізацію.




  1. О.М. Леонтьєвим доведено, що починаючи із підліткового віку розвиток відбувається:

а) шляхом перебудови свідомості;

б) поетапно;

в) шляхом інтеграції;

г) шляхом соціалізації.




  1. О.Ф. Лазурський розробив програму:

а) дослідження психіки тварин;

б) дослідження розвитку індивідуальних здібностей дітей;

в) дослідження особистості, представленої у вигляді проекту психологічної структури якостей особистості;

г) дослідження розвитку індивідуальних здібностей дорослих.




  1. О.Ф. Лазурський розробив програму дослідження особистості, представленої у вигляді проекту психологічної структури якостей особистості, яка включала такі рівні:

а) рівень загальних психічних процесів і функцій;

б) рівень загальних психічних процесів і функцій та рівень більш конкретних психічних елементів;

в) одиничного та загального;

г) відсутня правильна відповідь.




  1. Основні напрямки побудови психологічної структури особистості, розробленої О.Ф. Лазурським:

а) традуктивні;

б) гетерогенні;

в) змішані;

г) індуктивний і дедуктивний.




  1. 16-факторна модель особистості розроблена:

а) О.Ф. Мазурським;

б) Р.Б. Кеттелом;

в) В.І. Вернадським;

г) О.М. Леонтьєвим.




  1. Трифакторна структура особистості була представлена:

а) О.Ф. Мазурським;

б) В.І. Вернадським;

в) О.М. Леонтьєвим;

г) Г. Айзенком.




  1. В соціально-психолого-індивідуальному вимірі виділяють такі базові підструктури:

а) здатність до спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість індивіда;

б) здатність до спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, психічні інтелектуальні процеси, психофізіологічні якості особиситості;

в) людина, індивід, особистість, індивідуальність;

г) антропологічну та зоопсихологічну.




  1. Сенс двовимірної «горизонтально-вертикальної» структури, за Ф. Лершем полягає в тому, що:

а) кожна підструктура особистості робить свій системний внесок у регуляцію діяльності та поведінки;

б) кожна підструктура особистості робить внесок у розвиток індивіда;

в) кожна підструктура особистості чинить гомеостатичну дію;

г) кожна підструктура особистості робить особистість більш культурною.




  1. Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості розроблена:

а) О.Ф. Мазурським;

б) В.Ф. Моргуном;

в) О.М. Леонтьєвим;

г) Г. Айзенком.




  1. Методи сучасної наукової психології визначаються:

а) предметом і принципами;

б) парадигмами;

в) рівнем наукового пізнання;

г) рівнем розвитку особистості.




  1. Особистість розглядають у психології як:

а) елемент мікрокосму;

б) суб’єкт продуктивної, творчої діяльності із соціально та індивідуально зумовленою, цілісною системою психічних якостей;

в) результат соціалізації;

г) об’єкт продуктивної, творчої діяльності із соціально та індивідуально зумовленою, цілісною системою психічних якостей.




  1. На кожному з вікових етапів на перший план почергово виступають:

а) провідні види діяльності;

б) етапи соціалізації особистості;

в) особливості людини, індивіда, особистості, індивідуальності;

г) адаптивні результати.



  1. Неконгруентність особистості розрізняють:

а) психологічну та типологічну;

б) психолого-типологічну, фізіологічно-типологічну;

в) фізіологічну та психологічну;

г) індивідуальну та загальну.




  1. Сутність психологічної культури є складовою:

а) загальної культури людини;

б) професійної культури людини;

в) ментальної культури людини;

г) виховуваної культури людини.




  1. Психологічна культура В.І. Войтко визначається у таких аспектах:

а) психолого-типологічному, фізіологічно-типологічному;

б) морфологічному, аксіологічному, типологічному, світоглядному, гуманістичному;

в) фізіологічному та психологічному;

г) професійної культури людини.




  1. Психологічна культура В.І. Войтко визначається такими функціями:

а) освоювально-перетворювальною, акумуляції, трансляції, комунікації, нормативно-регулятивної, прогностичної, аплікативної, гедоністичної, проектної, захисної, міжетнічної інтеграції;

б) освоювально-перетворювальною, акумуляції, трансляції, комунікації, нормативно-регулятивної, прогностичної;

в) прогностичної, аплікативної, гедоністичної, проектної, захисної, міжетнічної інтеграції;

г) трансформації, передачі здобутків, цінностей психологічної культури.




  1. Найважливіше призначення професійних психологів полягає у:

а) акумуляції, трансляції, комунікації, нормативно-регулятивної, прогностичної;

б) трансформації, передачі здобутків, цінностей психологічної культури;

в) комунікації, нормативно-регулятивної, прогностичної;

г) кількісних змінах індивіда.




  1. До розуміння та формування психологічної культури фахівця враховують такі підходи:

а) психологічний та типологічний;

б) фізіологічний та рефлексивно-ціннісний;

в) спеціальний особистісний, рефлексивно-ціннісний;

г) трансформації, передачі здобутків, цінностей психологічної культури.




  1. Психологічна культура фахівця передбачає такі структурні утворення особистості:

а) здатність до плідного гуманістичного спілкування, творча спрямованість, дієві гуманістичні, ділові риси характеру, розвинута самосвідомість, рефлексія, життєва мудрість, професійна компетентність, продуктивний творчий інтелект, динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості;

б) продуктивний творчий інтелект, динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості;

в) трансформацію, передачу здобутків, цінностей психологічної культури;

г) стартовий вік.




  1. Психологічна культура фахівця не передбачає структурні утворення особистості:

а) продуктивний творчий інтелект;

б) динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості;

в) лінь;

г) здатність до плідного гуманістичного спілкування, творча спрямованість, дієві гуманістичні, ділові риси характеру, розвинута самосвідомість, рефлексія, життєва мудрість, професійна компетентність, продуктивний творчий інтелект, динамічна і працездатна психофізіологічна база особистості.




  1. Ефективність розвитку психологічної культури залежить від:

а) діалектики;

б) стартового віку;

в) єдності і врівноваження протилежностей, заперечення, переходу кількості в якість;

г) здатності до плідного гуманістичного спілкування, творчої спрямованості, дієвих гуманістичних, ділових рис характеру.




  1. На філософсько-психологічному рівні методологічного аналізу феномен психологічної культури розглядають в контексті законів:

а) діалектики;

б) єдності і врівноваження протилежностей, заперечення, переходу кількості в якість;

в) стартового віку;

г) здатності до плідного гуманістичного спілкування, творчої спрямованості, дієвих гуманістичних, ділових рис характеру.




  1. На філософсько-психологічному рівні методологічного аналізу феномен психологічної культури розглядають в контексті законів діалектики:

а) стартового віку;

б) єдності і врівноваження протилежностей, заперечення, переходу кількості в якість;

в) здатності до плідного гуманістичного спілкування, творчої спрямованості, дієвих гуманістичних, ділових рис характеру;

г) діалектики.




  1. Психологічна культура має такі складові:

а) внутрішні та зовнішні;

б) об’єктивні та суб’єктивні;

в) фізіологічні та нейропсихологічні;

г) прямі та зворотні.




  1. До зовнішніх складових психологічної культури відносять:

а) профільні види психологічної структури;

б) профільні види психологічної структури: інженерно-психологічна культура, еколого-психологічна, виробнича, наукова, політична, економічна, спортивно-психологічна, гуманітарна, мистецька;

в) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект;

г) потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна.




  1. До внутрішньо-особистісних складових загально-психологічної культури належить:

а) профільні види психологічної структури;

б) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект;

в) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект, психофізіологічна культура,культура розвитку та використання знань, умінь та навичок; потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна;

г) профільні види психологічної структури: інженерно-психологічна культура, еколого-психологічна, виробнича, наукова, політична, економічна, спортивно-психологічна, гуманітарна, мистецька.




  1. За генетико-віковим виміром вирізняють таку психологічну культуру:

а) розвитку здібностей та задатків;

б) профільні види психологічної структури;

в) культура спілкування, мотивація, рефлексія, інтелект;

г) потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна.




  1. Психологічна культура за провідними видами діяльності буває:

а) відкритою та закритою;

б) потреб і мотивів, інформаційно-пізнавальна культура, ціле покладання, продуктивна та емоційна;

в) гри, навчання, виховання, самовиховання, особистісного та професійного самовизначення, професійної підготовки, праці, сімейного самовизначення, творчості, генеративності, самообслуговування;

г) первинною та вторинною.




  1. Провідними видами психологічної роботи серед населення є:

а) сімейне консультування;

б) психологічне консультування, груповий тренінг, використання різноманітних технологій психологічної допомоги;

в) тренінги;

г) спостереження.




  1. Технологіями психологічної культури є:

а) психосинтез, психодрама, нейролінгвістичне програмування;

б) психосинтез, психодрама;

в) тренінги;

г) спостереження.




  1. Поняття «психозойська ера» належить вченому:

а) Л.С. Виготському;

б) В.І. Вернадському;

в) К.К. Платонову;

г) О.М. Леонтьєву.




  1. Основи культурно-історичної психології заклав:

а) Л.С. Виготський;

б) В.І. Вернадський;

в) К.К. Платонов;

г) О.М. Леонтьєв.




  1. Проект системи психології запропонував у 1972 році:

а) В.І. Вернадський;

б) К.К. Платонов;

в) Л.С. Виготський;

г) О.М. Леонтьєв.




  1. Проблеми розвитку особистості та освіти, що погоджує особистість, а не є «фабрикою суспільства зроблених голів» визначив як вершини проблеми психології:

а) В.І. Вернадський;

б) К.К. Платонов;

в) Л.С. Виготський;

г) О.М. Леонтьєв.



  1. О.М. Леонтьєв визначив найважливішою проблемою ХХ століття:

а) проблему інтеграцію психологічної науки, її галузей, що відповідає проблемам людини і суспільства;

б) проблему адаптації особистості;

в) проблему пізнавальних процесів особистості;

г) проблему активності індивіда.




  1. О.М. Леонтьєв констатує психологію особистості:

а) неперервною та послідовною;

б) системною та аксіологічною психологією;

в) цілісною;

г) відкритою для клієнтів.




  1. Розвиток проекту побудови некласичної релятивістської психології базується на підході:

а) матеріалістичному;

б) ідеалістичному;

в) історико-еволюційному;

г) генетичному.




  1. Розвиток проекту побудови неокласичної релятивістської психології дозволяє прогнозувати та структурувати поле таких проблем та напрямків:

а) ріст міждисциплінарних досліджень, що спираються на універсальні закономірності розвитку систем;

б) перехід при постановці проблем аналізу розвитку особистості від антропоцентричної до історико-еволюційної орієнтації;

в) ріст міждисциплінарних досліджень, що спираються на універсальні закономірності розвитку систем; перехід при постановці проблем аналізу розвитку особистості від антропоцентричної до історико-еволюційної орієнтації:

г) моністичну концепцію багатовимірного розвитку особистості.




  1. Український психолог В.Ф. Моргун розробив власну концепцію психології:

а) системності психіки;

б) моністичну концепцію багатовимірного розвитку особистості;

в) як мікрокосму;

г) локального вивчення індивіда.




  1. Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості належить психологу:

а) В.І. Вернадському;

б) В.Ф. Моргуну;

в) О.М. Леонтьєву;

г) К.К. Платонову.




  1. Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості, розроблена В.Ф. Моргуном, пропонує:

а) прогноз основних проблем психології майбутнього;

б) психологію розвитку індивіда;

в) вивчення індивідуальних психологічних особливостей особистості;

г) пізнавальних процесів людини.




  1. Моністична концепція багатовимірного розвитку особистості, розроблена В.Ф. Моргуном, носить характер:

а) професійної теорії;

б) когнітивної теорії;

в) психології творчості;

г) теорії особистості.



  1. Інтеграцію психології з природним і людським довкіллям здійснювали:

а) В.І. Вернадський, Б.Ф. Кедрова, Ж. П’єже, В.Ф. Моргун;

б) В.І. Вернадський, О.М. Леонтьєв;

в) О.М. Леонтьєв, В.Ф. Моргун;

г) К.К. Платонов, О.М. Леонтьєв, В.Ф. Моргун.




  1. Т. де Шарден висловлював думку про:

а) психологію творчості;

б) нерозривність Психогенезу і Космогенезу;

в) професійну культуру особистості;

г) пізнавальних процеси людини.




  1. Т. де Шарден висловлював думку про те,що на завершальних етапах Психогенезу та Космогенезу, на стадіях Ноосфери, в пункті Омега головним діячем буде виступати:

а) Індивід та Особистість;

б) Індивід та Індивідуальність;

в) Особистість і Надособистість;

г) Особистість та Індивідуальність.




  1. В.Ф. Моргун інтеграцію людини і довкілля бачить як:

а) елемент космосу;

б) лінію психо-емоційних переживань;

в) лінію розвитку психіки;

г) одне ціле.




  1. Феноменом вітчизняної української психології вважають:

а) концепції психології творчості;

б) моністичну концепцію багатовимірного розвитку особистості, розроблену В.Ф. Моргуном;

в) концепції взаємозв’язку психіки та поведінки;

г) вивчення умовних та безумовних рефлексів.




  1. А.В. Брушлінський головним і методологічно найважливішим у перспективних психологічних дослідженнях вважає:

а) питання пошуку єдиного, загального фундаменту для різних напрямків психологічної науки;

б) питання взаємозв’язку психіки та поведінки;

в) питання формування особистості в онтогенезі;

г) вивчення умовних та безумовних рефлексів.




  1. В.І. Слободчиков вважає головною парадигмою:

а) концепції психології творчості;

б) антропологічну поряд із класичною науково-природничою;

в) питання формування особистості в онтогенезі;

г) ) питання взаємозв’язку психіки та поведінки.




  1. І.П. Маноха визначила такі принципи та положення структуралізму:

а) положення про можливість створення універсальної методології, принципи міждисциплінарного пізнання, синтетичності засобів пізнання, систематичності трансформації;

б) принципи міждисциплінарного пізнання, синтетичності засобів пізнання;

в) принципи психології творчості;

г) антропологічності поряд із класичними науково-природничими.


3.4. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ”


УКЛАДАЧ: ВИШНЬОВСЬКИЙ В.В.

  1. Казав, що сексуальність - це «характеристика сексуального потягу, сексуальних реакцій, сексуальної активності тощо»:

а) Г.Ф. Келлі;

б) Алан Ауербах;

в) Олексій Люлько;

г) О. О. Богомолець.




  1. Традиційно сексуальність розглядають із використанням таких наукових підходів:

а) медико-біологічний, соціокультурний, психологічний;

б) медико-біологічний, соціокультурний, психологічний, фізіологічний;

в) медико-біологічний, фізіологічний, психологічний;

г) медико-біологічний, соціокультурний, психофізіологічний.




  1. Психологія сексуальності – це:

а) галузь психології, яка вивчає психологічні особливості окремих індивідів або груп людей, які об’єднуються якоюсь спільною сексуальною ознакою;

б) галузь психології, яка вивчає психологічні особливості окремих індивідів або груп людей, які об’єднуються якоюсь спільною ознакою;

в) галузь психологічної науки, що вивчає закономірності етапів психічного розвитку та формування особистості протягом всього життя людини;

г) галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності та механізми сексуального реагування людини.




  1. Американські дослідники сексуальності Роберт Крукс та Карла Баур виокремлюють:

а) неекспериментальні та експериментальні методи;

б) експериментальні методи та методи методи обробки даних;

в) неекспериментальні та організаційні методи;

г) експериментальні та організаційні методи.




  1. Для вимірювання рівня сексуального збудження використовують:

а) прилад для вимірювання напруження пеніса і вагінальний фотоплетизмограф, комп’ютерне оцінювання сексуальної поведінки;

б) прилад для вимірювання напруження пеніса і вагінальний фотоплетизмограф;

в) вагінальний фотоплетизмограф, комп’ютерне оцінювання сексуальної поведінки;

г) прилад для вимірювання напруження пеніса і картографічне оцінювання сексуальної поведінки.




  1. Людство має письмові історичні пам’ятки про сексуальне життя, що дійшли до сьогодення з глибини:

а) 5 тис. років;

б) 4 тис. років;

в) 6 тис. років;




Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9




©kzref.org 2023
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет