3.7. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЄВИХ КРИЗ”
УКЛАДАЧ: МОНАЧИН І.Л.
-
Стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах:
а) криза;
б) фрустрація;
в) стрес;
г) психічна травма.
-
Форма кризової інтервенції, організована та чітко структурована робота в групах з людьми, які разом пережили трагічну подію або катастрофу називається:
а) дебрифінг;
б) психоаналіз;
в) реадаптація;
г) госпіталізація.
-
Стадії розвитку стресу:
а) стадія розгорання, стадія опору, стадія спаду;
б) стадія тривоги, стадія опору, стадія виснаження;
в) стадія опору, стадія тривоги, стадія спаду;
г) стадія розгорання, стадія опору, стадія виснаження.
-
Дистрес – це:
а) «біль або страждання, які вражають тіло чи душу»;
б) «переростання стресу у кризовий стан»;
в) «сильне психічне страждання людини»;
г) «переживання кризового стану».
-
Перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес це:
а) стадія виснаження;
б) стадія знесилення;
в) стадія тривоги;
г) стадія переживання.
-
До психологічних ознак стресу належать:
а) зміна динаміки психічних функцій;
б) хвилювання, не контрольовані дії;
в) втрата здатності логічно мислити і приймати рішення;
г) надмірне збудження, швидка, емоційно насичена мова.
-
Реакція на стрес при якій, адаптаційний резерв особистості не може ефективно протистояти стресу:
а) тривога;
б) байдужість;
в) втома;
г) пасивність.
-
У психологічній літературі стреси поділяють на:
а) гострі і хронічні;
б) сильні і слабкі;
в) сильні і помірні;
г) тривалі і короткочасні.
-
Стрес, який виникає в разі тривалого або повторюваного впливу як сильних, так і порівняно слабких подразників називається:
а) загальний стрес;
б) психологічний стрес;
в) хронічний стрес;
г) сильний стрес.
-
Результат діяльності цілісної самокерованої системи (на рівні «оперативного спокою») – це:
а) стресова адаптація;
б) стресовий синдром;
в) психологічна стійкість;
г) психологічна адаптація.
-
Поняття «ситуація» означає:
а) систему зовнішніх по відношенню до суб’єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність;
б) систему внутрішніх по відношенню до суб’єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність;
в) систему зовнішніх та внутрішніх по відношенню до об’єкта умов, що впливають на діяльність суб’єкта;
г) обидві відповіді вірні.
-
Обговорення ситуаціонізму в психології почалося з робіт:
а) З. Фрейда;
б) Дж. Уотсона;
в) К. Левіна;
г) К. Роджерса.
-
Ключові поняття, за якими описуються критичні життєві ситуації (за Ф. Ю. Василюком):
а) стрес, фрустрація, конфлікт і депресія;
б) стрес, депресія, конфлікт і криза;
в) переживання, фрустрація, конфлікт і криза;
г) стрес, фрустрація, конфлікт і криза.
-
Основоположником вчення про стрес є:
а) З. Фрейд;
б) Е. Еріксон;
в) Г. Сельє;
г) В. Франкл.
-
Фрустрацією називають …:
а) негативне переживання, яке виникає як результат втрати адаптаційних можливостей;
б) негативне переживання, яке виникає у відповідь на перешкоду, затримку, бар’єр, що заважає досягненню мети;
в) негативне переживання, яке виникає у процесі конфлікту особистості зі своїм внутрішнім Я;
г) жодна з відповідей не є вірною.
-
Життєву кризу можна назвати...:
а) поворотним пунктом життєвого шляху;
б) кінцевим пунктом самореалізації особистості;
в) початковим пунктом старіння;
г) кінцевим пунктом стосунків між індивідами.
-
Виділяють такі типи критичних життєвих подій:
а) мікрокризи, короткочасні та довготривалі;
б) нормативні і ненормативні;
в) конструктивні і деструктивні;
г) усі відповіді вірні.
-
Основними афектними компонентами кризового стану є:
а) відчуття дефіциту інформації;
б) тривога, смуток, образ;
в) поведінка, спрямована на саморуйнування;
г) усі відповіді вірні.
-
Уявлення про неможливість розв’язати кризу через відсутність часу і можливостей – це:
а) основний афективний компонент кризового стану;
б) основний когнітивний компонент кризового стану;
в) основний поведінковий компонент кризового стану;
г) жодна з відповідей не є вірною.
-
Головним завданням опанування критичної ситуації є:
а) забезпечення переходу на нижчий рівень ймовірності психічної травматизації ситуації;
б) зняття негативних переживань особистості;
в) максимальне уникання будь-яких травмуючих ситуацій;
г) забезпечення та підтримання певного рівень психічного та фізичного здоров’я.
-
Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина не хоче або не може реально оцінити наслідки того, що відбувається, – це…:
а) ігноруюче ставлення;
б) перебільшуюче ставлення;
в) демонстративне ставлення;
г) продуктивне ставлення.
-
Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина постійно підкреслює, що її ситуація – найгірша, що доля до неї найнесправедливіша, що життєвих випробувань у її житті надто багато, – це….:
а) ігноруюче ставлення;
б) перебільшуюче ставлення;
в) демонстративне ставлення;
г) продуктивне ставлення.
-
Тип ставлення до критичної ситуації, при якому у людини виникає паніка, що зростає як гірська лавина, людина фіксує кожну, навіть зовсім випадкову зміну обставин як знак, що віщує про поглиблення страждань, зростання неприємностей, – це...:
а) ігноруюче ставлення;
б) перебільшуюче ставлення;
в) волюнтаристське ставлення;
г) продуктивне ставлення.
-
Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина починає з подвоєною енергією заперечувати дійсність, не приймає реальності, не хоче рахуватися з погіршенням працездатності, загостренням хронічних захворювань, необхідністю зупинитися у своєму рухові вперед і, можливо, трохи змінити напрямок або подбати про надійне оточення, – це…:
а) перебільшуюче ставлення;
б) волюнтаристське ставлення;
в) демонстративне ставлення;
г) продуктивне ставлення.
-
Тип зрілого ставлення до критичної ситуації, при якому людина пам’ятає про подібні скрути у власному житті, не втрачаючи надії поступово впоратись із ним, володіє цілою гамою стратегій опанування, – це…:
а) ігноруюче ставлення;
б) перебільшуюче ставлення;
в) волюнтаристське ставлення;
г) продуктивне ставлення.
-
Засновником логотерапії є:
а) В. Франкл;
б) А. Адлер;
в) Ф. Ніцше;
г) З. Фрейд.
-
В перекладі «логос» означає:
а) смисл;
б) слово;
в) життя;
г) пошук.
-
Логотерапія зародилася як напрям екзистенційної психології у:
а) XVI ст.;
б) XVIII ст.;
в) XX ст.;
г) XII ст.
-
Ідея логотерапії у В. Франкла виникла після:
а) роботи психологом у концтаборі;
б) перебування в’язнем у концтаборі;
в) смерті близьких людей;
г) ознайомлення з працями відомих філософів.
-
Унікальний смисл життя за Франклом людина може знайти у таких трьох сферах, як:
а) творчість, переживання, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо;
б) творчість, переживання, праця;
в) благодійництво, переживання, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо;
г) творчість, взаємодопомога, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо.
-
Метод, який застосовується у логотерапії і діє на рівні відновлення базової віри у буття; в основі якого лежить виключно людська здатність дистанціюватися не лише від навколишнього світу, а й від себе самого; який мобілізує цю основну людську здатність для терапевтичних цілей подолання неврозу називається:
а) метод ранжування;
б) метод парадоксальної інтенції;
в) метод конфронтації;
г) метод контролю.
-
За Франклом, прагнення до реалізації людиною смислу свого життя є:
а) набутим;
б) вродженим;
в) навченим;
г) відсутнім.
-
Згідно логотерапії, хто є відповідальним за прийняття у вибору у житті людини:
а) психолог;
б) батьки;
в) сама людина;
г) ніхто.
-
Екзистенційна фрустрація – це...:
а) переживання почуття безсмисленості власного існування;
б) бажання покінчити життя самогубством;
в) фізична хвороба;
г) продуктивна діяльність, яка породжує нові духовні і матеріальні цінності.
-
Криза з бажаною зміною психологічних ролей, коли людина приймає нову роль і позбувається старої називається:
а) криза з орієнтацією в минуле;
б) криза з орієнтацією в майбутнє;
в) криза чітко вираженої часової орієнтації;
г) криза теперішнього часу.
-
Засновниками гуманістичної психології були:
а) Уотсон; Торндайк;
б) К. Левін; Перлс;
в) К. Роджерс; А. Маслоу;
г) Лазарус; Вольпе.
-
Криза з небажаною зміною психологічних ролей, коли людина не хоче приймати нову роль і розлучатися з старою:
а) криза з орієнтацією в минуле;
б) криза з орієнтацією в майбутнє;
в) криза чітко вираженої часової орієнтації;
г) криза теперішнього часу.
-
Гуманістичний підхід у наданні психологічної допомоги людині в травмуючих ситуаціях наполягає на:
а) психолог повинен виступати в ролі вчителя;
б) шанобливому ставленні і цілісному охопленні людської особи;
в) забезпеченні умов для на научіння;
г) поясненні, переконанні.
-
Ієрархію потреб розробив:
а) К. Роджерс;
б) Е. Берн;
в) А Маслоу;
г) К. Левін.
-
Мета консультативного процесу за К. Роджерсом допомогти людині:
а) стати «абсолютно діяльнісною особистістю»;
б) реалізувати свій потенціал;
в) в перегляді системи переконань, уявлень, норм;
г) стати емоційно стійкою.
-
Основна умова руху в напрямі до психологічного здоров’я і вирішення проблем особистості за К. Роджерсом:
а) бажання подолати проблему;
б) приймання особистості такою яка вона є зараз;
в) приймання особистості такою якою вона могла б стати;
г) прагнення до змін.
-
Увага консультантів гуманістичного напряму зосереджена на усвідомленні:
а) цінностей клієнта;
б) переконань клієнта;
в) уявлень клієнта;
г) свободи волі клієнта.
-
Хто несе відповідальність у гуманістичному підході за розв’язання проблем і травмуючих ситуацій клієнта:
а) сам клієнт;
б) психолог бере відповідальність;
в) спільна відповідальність;
г) ніхто не несе відповідальності.
-
Яка з перелічених течій не відноситься до гуманістичного напрямку:
а) екзистенційна;
б) фрейдизм;
в) гештальт;
г) трансперсональна.
-
Карл Роджерс вважається засновником:
а) арт-терапії;
б) логотерапії;
в) клієнтцентрованої терапії;
г) поведінкової психокорекції.
-
Основна мета клієнтцентрованої терапії допомогти людині стати:
а) «абсолютно здоровою особистістю»;
б) «абсолютно реалізованою особистістю»;
в) «абсолютно діяльнісною особистістю»;
г) «абсолютно вільною особистістю».
-
Особливо важливою в кризових та травмуючих ситуаціях стає:
а) психологічна підтримка клієнтів;
б) конфронтація;
в) вміла маніпуляція індивідом;
г) доброчинність.
-
Карл Роджерс, замість поняття пацієнт ввів:
а) абітурієнт;
б) клієнт;
в) індивід;
г) суб’єкт.
-
Виникнення психотерапії К. Роджерса відбулось:
а) в 40-х рр., ХХ ст. в США;
б) в 30-х рр., ХХ ст. в Франції;
в) в 60-х рр., ХІХ ст. в Німеччині;
г) в 50-х рр., ХХ ст. а Англії.
-
Хто є засновником позитивної психогенетики:
а) З. Фрейд;
б) Н. Пезешкіан;
в) Ю. Орлов;
г) С. Русова.
-
Метод позитивної психотерапії засновано:
а) 1940 р.;
б) 1989 р.;
в) 1932 р.:
г) 1968 р.
-
З погляду позитивної психотерапії однією з найважливіших особливостей людської природи є:
а) здібності;
б) вміння;
в) навички;
г) інтелект.
-
Центральною освітньою установою позитивної психотерапії являється:
а) Вісбаденська академія психотерапії;
б) Європейська асоціація психотерапії;
в) Міжнародний центр позитивної психотерапії;
г) Всесвітня рада психотерапії.
-
Базові принципи позитивної психотерапії є:
а) принципи віри, надії, балансу;
б) принципи любові, віри, самореалізації;
в) принципи надії, балансу, самодопомоги;
г) принципи самореалізації, самодопомоги, балансу.
-
Сфери позитивної психотерапії за допомогою яких клієнт вирішує свої внутрішні проблеми:
а) тіло, діяльність, контакти, фантазії;
б) фантазії, уява, діяльність, контакти;
в) контакти, тіло, розум, сприймання;
г) тіло, діяльність, контакти, уява.
-
Яка із стадій є етапом проведення позитивної психотерапії:
а) стадія дистанціювання;
б) стадія інвентаризації;
в) стадія вербалізації;
г) стадія розширення цілей;
д) усі варіанти вірні.
-
У позитивній психотерапії виділяють:
а) трьохступінчастий процес терапії;
б) восьмиступінчастий процес терапії;
в) п’ятиступеневий процес терапії;
г) шестиступінчастий процес терапії.
-
Перехідний період життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості називається:
а) складний період;
б) трагічні події;
в) життєва криза;
г) переживання горя.
-
Криза, яка пов’язана з неможливістю нормальної, звичної, планованої діяльності людини називається:
а) криза самореалізації;
б) криза досягнення;
в) криза домагань;
г) криза автономії.
-
Карл Роджерс вважається засновником:
а) арт-терапії;
б) логотерапії;
в) клієнтцентрованої терапії;
г) поведінкової психокорекції.
-
Стратегії подолання за Лазарусом та Фолкманом:
а) проблемно-сфокусоване, емоційно сфокусоване;
б) на інтереси, на оцінку;
в) індивідуальне, соціальне;
г) маніпулятивне, пошук соціальної підтримки.
-
Головним предметом вивчення у гуманістичній психології є:
а) особистість;
б) невротична особистість;
в) поведінка людини;
г) роль соціального в людині.
-
Види криз за Т. Титаренко:
а) нормальні, анормальні, прогресивні, регресивні;
б) важкі, легкі, вікові;
в) професійні, особистісні, адаптаційні;
г) вікові, прості, складні, особисті.
-
Рушійною силою розвитку за Ш. Мюллер є:
а) прагнення людини до самоздійснення;
б) бажання до самопізнання;
в) пошук смислу;
г) прагнення до «акме».
-
Притчо та історіотерапія використовується у:
а) психології лікування;
б) позитивній психотерапії;
в) психотравмах;
г) гештальттерапії.
-
Способом подолання проблемних ситуацій є:
а) копінг;
б) допігн;
в) оволодіння;
г) адаптація.
-
П’ять основних постулатів гуманістичної психології сформулював:
а) Е. Фромм;
б) Салліван;
в) Дж. Бюдженталь;
г) Е. Берн.
-
Яка з перелічених течій не відноситься до гуманістичного напрямку:
а) екзистенційна;
б) фрейдизм;
в) гештальт;
г) трансперсональна.
-
Визначення принципу «психологічної єдності і світу» належить:
а) Селье;
б) К. Левіну;
в) Петерну;
г) Франку.
-
Хто говорив, що стрес-складова життя:
а) Є. Ліндеман;
б) К. Ізард;
в) Морено;
г) Сельє.
-
Який стрес є корисним?:
а) дистрес;
б) евстрес;
в) сумарний стрес;
г) біографічний стрес.
-
Який із перелічених факторів відноситься до ознак горя:
а) зміна свідомості;
б) ворожі реакції;
в) фізичне страждання;
г) втрата моделі поведінки;
д) усі варіанти вірні.
-
Визначте динамічні аспекти особистості:
а) мотиви;
б) потяги;
в) внутрішні протиріччя;
г) усі варіанти вірні.
-
Мета екзистенційної психології полягає у:
а) допомозі клієнтові набути сенсу життя, усвідомити власну свободу і можливості;
б) допомозі стати абсолютно діяльнісною особистістю;
в) допомозі реалізувати себе;
г) зміні свого стану і світосприйняття.
-
Біографічний стрес – це:
а) генетично передані умови до стресу;
б) сумарний ефект стресів;
в) психологічна обумовленість соматичних захворювань;
г) розвиток стресів протягом усього життя індивіда.
-
Травмуючі ситуації – це:
а) система зовнішніх або внутрішніх проблем,які поступово загострюються і призводять особистість до хаосу;
б) умови які опосередковують активність індивіда;
в) опанування людьми життєвих ситуацій;
г) проблема, яка фокусує зусилля на вирішення існуючої проблеми.
-
Проблемно-сфокусований копінг спрямований на вирішення:
а) існуючої проблеми;
б) уявної проблеми;
в) майбутньої можливої проблеми;
г) чужої проблеми.
-
Автором стратегічних напрямків копінг-поведінки у змістовному плані є:
а) Фрес;
б) Гуссерль;
в) Хобфол;
г) Бодлер.
-
Як називається стан нерухомого отупіння людини, який виникає при психічних травматичних ушкодженнях:
а) рухове збудження;
б) рухове гальмування;
в) шок;
г) ступор.
-
Стан збудження, енергійності, коли людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, називається:
а) нервове тремтіння;
б) рухове збудження;
в) агресія;
г) істерика.
-
Психотехніка «аналіз супротиву» забезпечує усвідомлення:
а) егозахисних механізмів;
б) мотивів;
в) потягів;
г) внутрішніх конфліктів.
-
Основою людського існування за Адлером є:
а) особистісні почуття;
б) соціальний інтерес;
в) задоволення вищих потреб;
г) гедонізм.
-
Вікова криза, яка вважається нормативною називається:
а) підліткова криза;
б) криза середнього віку;
в) криза самостійного життя;
г) криза становлення особистості.
-
Хто є автором теорії міжособистісних відносин:
а) Фромм;
б) Адлер;
в) Салліван;
г) Хорні.
-
Представником якого психотерапевтичного підходу є Е. Берн:
а) гуманістичний напрям;
б) гештальттерапія;
в) психоаналіз;
г) трансактний аналіз.
-
Конгруентність – це:
а) відповідність почуттів змісту висловлювань;
б) перетворення несправжніх почуттів людини у справжні;
в) співпереживання емоційному стану іншої людини;
г) невідповідність почуттів змісту висловлювань.
-
Фредерік Перлз є основоположником:
а) трансперсонального напряму;
б) гештальттерапії;
в) клієнтцентрованого підходу;
г) екзистенційного напряму.
-
Який із нижчеперелічених шарів не входить до рівнів невротичності за Ф. Перлсом:
а) шар фобій;
б) шар відчаю;
в) шар агресії;
г) шар емоційного зриву.
-
Початковим етапом психодрами є:
а) дія;
б) розминка;
в) інтеграція;
г) катарсис.
-
Ознаками якого емоційного стану є байдуже ставлення до оточуючого світу, млявість, загальмованість, довгі паузи у мові:
а) ступор;
б) апатія;
в) плач;
г) істерика.
-
Сфера відносин та зміна міжособистісних взаємостосунків означується:
а) термінальні кризи;
б) кризи значущих стосунків;
в) кризи здоров’я;
г) кризи життєвих помилок.
-
Перехід від одного вікового етапу до іншого супроводжується:
а) кризовим станом;
б) переживанням кризи;
в) нормальною кризою;
г) анормальною кризою.
-
Типи протікання кризи у вигляді усвідомлення «Я - концепції», посилення «Я – концепції» дезорганізації представив:
а) Ф. Мюллер;
б) Ф. Василюк;
в) Г. Сельє;
г) Л. Пельцман.
-
Приписування ситуації неадекватного значення виражено у:
а) мінімізації, максимізації;
б) літоті, гіперактивізації;
в) зміні, де активізації;
г) динаміка, реформи.
-
Клієнтцентрована психотерапія відноситься до числа концепцій:
а) екзестенційно-гуманістичного напрямку;
б) біхевіоризму;
в) гештальтизму;
г) гуманізму.
-
Назвіть три сфери в яких можна знайти унікальний сенс життя:
а) творчість, переживання, адекватне ставлення до реальності;
б) відновлення віри, самоорганізація, акме;
в) гуманізм, поведінка, подолання;
г) копінг, сенс, віра.
-
Совість – це голос трансцендентного. Такаю є думка:
а) В. Франкла;
б) К. Роджерса;
в) Н. Пезешкіана;
г) Ф. Перлза.
-
Поведінка, яка використовується для керування власними переживаннями називається:
а) опануванням;
б) передбаченням;
в) гармонійністю;
г) підтримкою.
-
У своєму природному стані людина підтримує в собі:
а) гомеостаз;
б) фігуру;
в) фон;
г) відповідальність.
-
Під час переживання кризового стану людина прагне:
а) підтримки;
б) відновлення;
в) гомеостазу;
г) самозбереження.
3.8. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ІМІДЖУ”
УКЛАДАЧ: КРАВЕЦЬ Н.Б.
-
Вкажіть вірне визначення іміджу:
а) імідж – це символічний образ суб’єкта, який характеризується динамічністю, неподільною єдністю чуттєвих й змістовних компонентів та відтворює потреби соціальної групи;
б) психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь;
в) імідж – це імітація, тобто подання зовнішньої форми якогось об´єкта чи особи;
г) імідж – це глибинні якості особистості, що проявляються у спілкуванні та взаємодії із суспільством.
-
Дзеркальний імідж:
а) характерний нашому уявленню про себе;
б) характерний для погляду збоку;
в) те, до чого прагнемо;
г) правильна відповідь відсутня.
-
Дослідники пропонують такі підходи до класифікації іміджу:
а) функціональний, порівняльний;
б) функціональний, конкретний, порівняльний;
в) сімейний та корпоративний;
г) функціональний та не функціональний.
-
Принципи психологічного проектування іміджу:
а) безперервності, цілісності;
б) системності, науковості;
в) цілісності і заданості;
г) інші.
-
Імідж людини це:
а) образ людини;
б) суспільна думка про людину;
в) репутація людини;
г) все перелічене.
-
Емпатія – це:
а) здатність до розуміння іншої людини на рівні почуттів;
б) здатність розуміти внутрішній світ іншої людини;
в) розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання;
г) здатність до співпереживання.
-
Соціально-психологічні феномени трансляції та сприйняття іміджу:
а) інтуїція, хіндтсайт, соціальні очікування, фундаментальна помилка атрибуції, установка, переконання, оцінка;
б) інтуїція, хіндтсайт, соціальні очікування;
в) фундаментальна помилка атрибуції, установка, переконання;
г) установка, переконання.
-
Поняття іміджевої комунікації:
а) психологія мас, образно-чуттєве мислення, інформація;
б) чуттєве мислення, інформація, простір;
в) інформація, простір, модель масової комунікації;
г) психологія мас, образно-чуттєве мислення, інформація, простір, модель масової комунікації.
-
Використання інструментарію психології іміджу в якості методів впливу на аудиторію:
а) позиціонування, маніпулювання, міфологізація, візуалізація, НЛП, перформанс, жест, формат;
б) позиціонування, маніпулювання, міфологізація;
в) маніпулювання, міфологізація, візуалізація, НЛП;
г) маніпулювання, міфологізація, НЛП, перформанс, жест.
-
Що не належить до типів ділової бесіди:
а) ділові переговори;
б) бесіда при прийомі на роботу, бесіда при звільненні;
в) телефонна розмова;
г) бесіда при консультуванні.
-
Під час ділових зустрічей жінці рекомендується:
а) одягати міні-спідниці;
б) одяг яскравих кольорів;
в) одяг, який не буде відволікати співрозмовника від ділової розмови.
г) відсутня правильна відповідь.
-
Канали трансляції в іміджі:
а) аудіальні, візуальні;
б) аудіальні, візуальні, кінестетичні;
в) візуальні, кінестетичні;
г) відсутня правильна відповідь.
-
Іміджмейкінг це:
а) етапи формування суспільної думки;
б) технологія, діяльність зі створення іміджу
в) роцес впливу іміджу людини на ефективність її діяльності
г) все перелічене.
-
Габітарний імідж обумовлюється:
а) зовнішністю;
б) продуктами діяльності;
в) середовищем;
г) усім перерахованим.
-
Імідж електорату є компонентом іміджу:
а) лідера;
б) партії;
в) країни;
г) кругу виборців.
-
Іміджелогія, це:
а) галузь психології, яка вивчає соціально-психологічні закономірності впливу;
б) комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне і методичне оснащення професійної діяльності із створення та перетворення іміджу;
в) галузь соціології, яка вивчає закономірності формування громадської думки;
г) галузь психології особистості.
-
Такі якості, як невизначеність, амбівалентність, особливість, емоційність, міфологічність є якостями іміджу:
а) організації;
б) країни;
в) політичного лідера країни;
г) правильна відповідь відсутня.
-
Класифікація іміджу за функціональним підходом:
а) дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний, множинний;
б) дзеркальний, текучий, бажаний;
в) імідж партії, організації, установи;
г) бажаний, корпоративний.
-
Класифікації іміджу за характеристиками індуктора (за Е.Б. Перелигіною):
а) груповий, предметний, корпоративний;
б) груповий, предметний;
в) предметний, корпоративний;
г) предметний, корпоративний, політичний.
-
Відмінність стереотипу від іміджу полягає у тому, що:
а) стереотип зводить зовнішні подібні явища до найпростіших узагальнень, а імідж; фіксує насамперед їхні відмінності між собою, протиставляє їх один одному, стереотип позначає образ, сутність якого − у площині об’єктивного існування світу, а імідж виходить за межі якісної визначеності реальності й виникає в процесі взаємодії людини із цією реальністю; стереотип, порівняно з іміджем, більше абстрактний і зберігається часом без змін протягом поколінь, а імідж більш гнучкий, пластичний, рухливий, оперативний;
б) стереотип зводить зовнішні подібні явища до найпростіших узагальнень, а імідж; фіксує насамперед їхні відмінності між собою протиставляє їх один одному;
в) стереотип, порівняно з іміджем, більше абстрактний і зберігається часом без змін протягом поколінь, а імідж більш гнучкий, пластичний, рухливий, оперативний;
г) все перераховане вірне.
-
Відношення до партії обумовлене:
а) ідеологією;
б) силою особистості лідера;
в) іміджем партії;
г) усім перерахованим.
-
Дослідниця О. А. Петрова розробила психосеміотичну концепцію, ключовими положеннями якої є:
а) імідж визначає відношення до об’єкта соціального пізнання; переважна роль знаків під час формування іміджу політико-економіко-соціально-територіальних об’єктів; точкою відліку в іміджелогічному просторі групової та масової свідомості є узагальнені уявлення, стереотипні усереднено-стандартні образи-уявлення, ступінь психологічної близькості між іміджем і реальним об’єктом;
б) імідж визначає відношення до об’єкта соціального пізнання;
в) точкою відліку в іміджелогічному просторі групової та масової свідомості є узагальнені уявлення, стереотипні усереднено-стандартні образи-уявлення, ступінь психологічної близькості між іміджем і реальним об’єктом;
г) переважна роль знаків під час формування іміджу політико-економіко-соціально-територіальних об’єктів.
-
Класифікація іміджу з точки зору факторів, які його утворюють:
а) середовищний, габітарний, предметний, вербальний, кінетичний;
б) середовищний, габітарний;
в) габітарний, предметний, вербальний;
г) предметний, корпоративний, політичний.
-
Знання, розуміння та уміння управляти варіативними параметрами, нейтралізувати негативні параметри лежить в основі:
а) політичного іміджу
б) корпоративного іміджу
в) президентського іміджу
г) все перелічене.
-
Яка якість не впливає на формування позитивного іміджу:
а) комунікабельність;
б) емпатія;
в) деспотичність;
г) цілеспрямованість.
-
Службовий етикет – це:
а) прагнення бути приємним і корисним;
б) форма взаємовідносин між людьми, сутність яких – доброзичливість, бажання добра іншій людині;
в) це загальноприйняті правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації;
г) глибока повага до інтересів та почуттів інших співпрацівників.
-
Назвіть три основних види іміджу:
а) позитивний, негативний, нейтральний;
б) особистісний, товару, організації;
в) бажаний, сформований, конструйований;
г) дзеркальний, одинарний, множинний.
-
Складові сімейного іміджу:
а) характер міжособистісних відносин, естетика одягу та затишок в домі, особистий приклад батьків;
б) особистий приклад батьків;
в) думка сусідів;
г) погляди родичів.
-
Символічний образ організації, який створюється у процесі S – S взаємодії, в складі якого є елементи, що провокують сприйняття даної організації як суб’єкта. Це:
а) імідж партії;
б) груповий імідж;
в) корпоративний імідж;
г) сімейний імідж.
-
Імідж у перекладі з латини (imago) означає:
а) картинка;
б) уява;
в) образ;
г) свідомість.
-
Позначте параметри, які входять до характеристики іміджу країни:
а) корисні копалини, клімат, етнічна неоднорідність;
б) політична стабільність, економічний розвиток, якість управлінської еліти;
в) фінансове благополуччя, імідж керівника, ділові комунікації;
г) усе перераховане.
-
Якщо імідж створює сама особистість, то репутація – це:
а) те, як її сприймають оточуючі;
б) сама себе презентує;
в) якою хоче бути;
г) відсутня правильна відповідь.
-
Відомі в іміджелогії моделі іміджу будуються на основі:
а) теоретичного аналізу;
б) семантичного дослідження;
в) інтерв’ювання політиків;
г) всього перерахованого.
-
Як називається тактика поведінки, коли використовується прохання про підтримку?:
а) дружнє звертання;
б) раціональне переконання;
в) коаліційна;
г) укладання угод.
-
Стратегією побудови іміджу є:
а) уникання;
б) акцентування;
в) позиціювання;
г) переконання.
-
Вміння ефективно діяти в екстремальних умовах, успішність попередньої діяльності, харизма, це:
а) компоненти моделі іміджу партії;
б) компоненти моделі іміджу організації;
в) компоненти моделі іміджу політика;
г) компоненти моделі бренду.
-
Культура мовлення керівника – це:
а) доцільність використання мовно-виражальних засобів у певному мовному середовищі;
б) досконале володіння мовою, її нормами у процесі мовлення;
в) форма спілкування з іншими людьми залежно від конкретних обставин, ситуацій;
г) сукупність загальновизнаних мовно-виражальних норм, рекомендованих для використання в різних ситуаціях спілкування зі співрозмовником.
-
Міжособистісна адаптація як функція іміджу характеризується:
а) вмінням швидко входити в конкретне соціальне середовище, привернення уваги, оперативне встановлення доброзичливих стосунків;
б) врегулювання і усунення конфлікту;
в) співробітництво і компроміс;
г) самостійно опонентами і втручанням третьої сторони.
-
Назвати технологічні функції іміджу:
а) міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, приховування негативних особистісних рис, організація уваги;
б) приховування негативних особистісних рис та висвітлення кращих особистісно-ділових якостей;
в) адаптація до соціальних умов життя;
г) наполеглива праця над собою, організація уваги.
-
Назвіть визначальні фактори, що впливають на ефективність керівництва:
а) оцінка й покращення соціально-психологічного клімату, згуртування колективу навколо цілей організації, включаючи удосконалення стилю та культури ділових стосунків у колективі;
б) досягнення професійних успіхів, позитивна оцінка власної діяльності;
в) уміння визначати спільний напрямок в діяльності організації);
г) ціннісні орієнтації.
-
Методи практичної психології іміджу:
а) діагностичні, консультативні, перевірочні;
б) пропедевтичні, дослідницькі, дедуктивні;
в) діагностичні, консультативні, навчально-корекційні, пропаганди реклами), наукового дослідження;
г) реклами, аналізу, синтезу, корекції.
-
Назвіть три основних види іміджу:
а) позитивний, негативний, нейтральний;
б) особистісний, товару, організації;
в) бажаний, сформований, конструйований;
г) дзеркальний, одинарний, множинний.
-
Узагальнений образ соціальної групи, який розділяється представниками іншої соціальної групи і включає уявлення про типового представника даної соціальної групи з характеристикою темпераменту, характеру, особистості. Це:
а) імідж країни;
б) корпоративний імідж;
в) груповий імідж;
г) індивідуальний імідж.
-
Будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, імідж поєднує:
а) зовнішні та внутрішні характеристики об’єкта;
б) його соціальні ролі й функції;
в) взаємодію в семантичному полі культури з іншими категоріями свідомості, включеність у менталітет;
г) все перелічене вірне.
-
Класифікація іміджу відносно особистої та професійної складових:
а) особистий та професійний;
б) самоімідж;
в) імідж, який сприймається;
г) імідж, якого вимагають.
-
Важливою складовою частиною іміджу журналіста є:
а) мова;
б) жести;
в) міміка;
г) піар.
-
Фізичні дані людини, її одяг, манери поведінки відносять до:
а) внутрішнього іміджу;
б) зовнішнього іміджу;
в) поведінкового іміджу;
г) ментального іміджу.
-
Механізм міжособистісного сприйняття у спілкуванні, який характеризує розуміння та інтерпретацію співрозмовника шляхом ототожнення себе з ним, називається:
а) рефлексією;
б) емпатією;
в) ідентифікацією;
г) стереотипізацією.
-
Класифікація іміджу за знаком:
а) правильний та неправильний;
б) логічний та нелогічний;
в) гороскопа;
г) позитивний та негативний.
-
Гарне враження справляє оратор, який:
а) нервово потирає руки;
б) крутить в руках ручку чи окуляри.
в) почувається вільно і спокійно;
г) багато говорить.
-
Імідж людини – це:
а) уміння спілкуватися;
б) уміння впливати на людей;
в) уміння керувати враженням;
г) уміння маніпулювати людьми.
-
Стиль чоловічого костюма під час ділової зустрічі:
а) повинен відповідати стилю інших учасників зустрічі;
б) повинен бути індивідуальним, що дасть можливість впливати на формування іміджу;
в) вибір стилю не регламентується;
г) відсутня правильна відповідь.
-
Будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості ,імідж функціонує як образ:
а) переконання;
б) порівняння;
в) керування;
г) представлення.
-
Кому належить ініціатива залишення прийому?:
а) правила це не регламентують;
б) головному гостю;
в) керівнику зібрання;
г) за вказівкою господаря.
-
Дослідник поняття імідж О. А. Петрова вказує, що, будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, він функціонує як образ-представлення, у свідомості:
а) індивідуальній свідомості;
б) груповій свідомості;
в) масовій свідомості;
г) індивідуальній, груповій та масовій свідомості.
-
В понятті імідж мають охоплюватись такі часткові складові:
а) специфіка соціально-психологічних, передусім групових детермінант іміджу; орієнтація під час створення іміджу на груповий й особистий успіх у досягненні мети тієї або іншої діяльності; використання суб’єктом під час створення іміджу самого себе (свою зовнішність, одяг, міміку, мову, інтонації, поводження й ін.) як засіб досягнення мети; висока роль символів в іміджі; суб’єктивна орієнтація іміджу на суб’єктивне ж відчування законів групового сприйняття;
б) специфіка соціально-психологічних, передусім групових детермінант іміджу; орієнтація під час створення іміджу на груповий й особистий успіх у досягненні мети тієї або іншої діяльності;
в) використання суб’єктом під час створення іміджу самого себе (свою зовнішність, одяг, міміку, мову, інтонації, поводження й ін.) як засіб досягнення мети;
г) висока роль символів в іміджі; суб’єктивна орієнтація іміджу на суб’єктивне ж відчування законів групового сприйняття.
-
Імідж формується на основі об’єктивних характеристик діяльності організації або окремої особи, він може складатися:
а) штучно, із обов’язковою зовнішньою підтримкою;
б) природним шляхом, у ході «еволюційного» розвитку організації або індивіда, і містити значний обсяг раціонального;
в) лише іміджмейкерами;
г) хаотично.
-
Імідж може бути:
а) емоційно забарвленою інформацією про об’єкт сприйняття;
б) синтетичний, інтегративний образ, який складається у свідомості людей стосовно конкретної особи, організації або іншого соціального об’єкта;
в) пасивним щодо його власника;
г) спонукаючим до певної соціальної поведінки.
-
Під час формування поняття імідж враховують такі взаємно протилежні алегорії:
а) об’єктивне−суб’єктивне, природне−штучне, когнітивне−емоційне;
б) природне−штучне;
в) чорне та біле, позитивне та негативне;
г) когнітивне- емоційне.
-
О. А. Феофанов тлумачить його як:
а) елемент етнокультури, що сформувалась протягом тривалого часу;
б) образ окремо взятої людини із її поглядами та переконаннями;
в) місце держави у світовому співтоваристві;
г) образ-подання, котрий методом асоціацій наділяє об’єкт додатковими цінностями (соціальними, психологічними, естетичними), що не мають підстави в реальних властивостях самого об’єкта, а має соціальну значимість для реципієнтів такий образ.
-
Іміджмейкер, це:
а) творець іміджу;
б) носій іміджу;
в) аудиторія іміджу
г) результат формування іміджу.
-
Імідж можна трактувати як:
а) генетично задану сукупність даних;
б) сукупність атрибутів носія іміджу;
в) масову поведінку;
г) елемент етносу.
-
Реципієнт іміджу, це:
а) прообраз іміджу;
б) носій іміджу;
в) аудиторія іміджу;
г) іміджмейкер.
-
Складовими індивідуального імідж є:
а) всі чуттєво пізнані прояви людини, які створюють сукупно уявлення про її зовнішність, поведінку, включаючи риси особи, жести, одяг, голос, а також будь-які тексти, зображення та події, що характеризують цю людини з тих або інших сторін, інформують про її минуле, а також дають можливість прогнозувати її майбутні вчинки, цінності й атитюди;
б) пізнані прояви людини, які створюють сукупно уявлення про її зовнішність;
в) поведінка, включаючи риси особи, жести, одяг, голос, а також будь-які тексти;
г) та події, що характеризують цю людини з тих або інших сторін, інформують про її минуле.
-
Якщо імідж створюється для соціальної групи, то ця група називається:
а) електорат;
б) аудиторією іміджу;
в) малою соціальною групою;
г) піар-групою.
-
О. Б. Перелигіна для цілей дослідження іміджу вводить позначення для учасників спілкування, у ході якого створюється імідж:
а) суб’єкт, об’єкт, реципієнт;
б) суб’єкт, реципієнт;
в) суб’єкт, об’єкт;
г) клієнт, реципієнт.
-
Поняття імідж ототожнюють із такими поняттями, як:
а) думка, репутація
б) думка, репутація, авторитет;
в) репутація, авторитет;
г) стереотип, думка.
-
Із погляду соціальної психології, імідж − різновид образу, і в перцептивному процесі увагу соціальних психологів зосереджено на:
а) аудиторії іміджу;
б) реципієнтах іміджу;
в) характеристиках суб’єкта й об’єкта сприйняття, які є значимими для виникнення образу;
г) електораті.
-
Відносно іміджу людина здатна:
а) детермінованою іміджем та його визначати;
б) лише самостійно визначати імідж;
в) бути залежною від іміджу;
г) змінювати імідж лише під впливом оточення.
-
До рис сприятливого іміджу відносять:
а) Я-Концепцію;
б) впевненість у собі, природність поведінки, прихильність до людей;
в) впертість та нахабність;
г) прихильність людей.
-
Є.М. Забазнова визначила конгруентний імідж як:
а) багатоплановий процес підтвердження внутрішнього відчуття особистості зовнішнім прийняттям формованого образу іншими, що супроводжується почуттям автентичності;
б) ментальний образ;
в) творчий образ;
г) генетично заданий образ.
-
Імідж у перекладі з латини (imago) означає:
а) картинка;
б) уява;
в) образ;
г) свідомість.
-
Дослідник поняття імідж О. А. Петрова вказує, що, будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, він функціонує як образ-представлення, у свідомості:
а) індивідуальній свідомості;
б) груповій свідомості;
в) масовій свідомості;
г) індивідуальній, груповій та масовій свідомості.
-
Імідж це:
а) Я-концепція;
б) Я-ідеальне;
в) образ Я в інших;
г) образ себе для інших.
-
Фахівців, які займаються створенням образу, називають:
а) піарщиками;
б) електоратом;
в) іміджмейкерами або консультантами з іміджу;
г) психологами.
-
Важливими якостями ділової людини, особливо бізнесмена, які впливають на формування іміджу, фахівці вважають такі:
а) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;
б) наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику;
в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність;
г) орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів.
-
Внутрішні (етичні) чинники іміджу ділової людини:
а) орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;
б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів;
в) здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями;
г) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.
-
Внутрішні (психологічні) чинники формування іміджу:
а) мистецтво подобатися людям; вміння правильно спілкуватися; наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості; вміння розуміти людей та впливати на них;
б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.
в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;
г) вміння використовувати простір для спілкування.
-
Зовнішні чинники формування іміджу:
а) зовнішній вигляд: одяг, аксесуари одягу, зачіска, макіяж; гарні манери: належні жести, пози, постава, хода; виразність міміки та вміння нею керувати; вміння використовувати простір для спілкування;
б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями;
в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;
г) діловий етикет і протокол.
-
Основні компоненти іміджу ділової людини:
а) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;
б) самооцінка особистості; моральні цінності особистості; етика ділового спілкування; діловий етикет і протокол; тактика спілкування (уміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмами психологічної дії і т. д.); зовнішній вигляд (одяг, аксесуари до одягу; постава і хода);
в) мистецтво подобатися людям; вміння правильно спілкуватися; наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості; вміння розуміти людей та впливати на них;
г) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.
-
Назвати функції іміджу:
а) висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик;
б) ціннісні: особисто звеличуючи, комфортизація між особистих стосунків, психотерапевтична;
в) технологічні: міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик, організація уваги, подолання міжособистісних меж;
г) ціннісні: особисто звеличуючи, комфортизація між особистих стосунків, психотерапевтична; технологічні: міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик, організація уваги, подолання міжособистісних меж.
-
Першим дієвим аспектом (етапом) формування іміджу є:
а) знаходження іміджмейкера;
б) робота із психологом;
в) встановлення рівня самооцінки людини, яка значною мірою визначає її поведінку;
г) створення образу.
-
Імідж, властивий нашому уявлення про себе:
а) текучий;
б) дзеркальний;
в) бажаний;
г) множинний.
-
Основна інвестиція в загальний імідж організації – це:
а) товар;
б) гроші;
в) люди;
г) зв’язки.
-
Поняття «імідж» виникло:
а) на Заході в 50-х роках і використовувалося в рекламній практиці;
б) в Японії поняття іміджу стало основним елементом теорії і практики Паблік Рілейшнз, міцно увійшло до політичного і суспільного життя;
в) на Сході увійшло до політичного і суспільного життя;
г) в 60-х роках цей термін виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічної дії на споживача.
-
Стосовно людини термін «імідж» передає поняття:
а) високу самооцінку;
б) адаптацію до соціального середовища;
в) місце людини у соціальній групі;
г) візуальна привабливість особи, самопрезентація, конструювання людиною свого образу для інших.
-
Імідж організації (корпоративний імідж) є:
а) високою самооцінкою працівників певної організації;
б) адаптацію працівників до соціального середовища;
в) віддзеркаленням досягнень корпорації;
г) віддзеркаленням цінностей організації і тим, як ці цінності сприймаються людьми.
-
При формуванні іміджу потрібно зважати на такі його складові:
а) моральні цінності, досягнення персоналу, заробітну плату;
б) моральні цінності, рекламна сфера, пакувальний матеріал, місцезнаходження та обстановку офісу, стиль одягу персоналу, назва фірми, бланки фірми, візитівки, пакети тощо;
в) місцезнаходження та обстановка офісу;
г) стиль одягу персоналу, дотримання етикету, рівень освіти тощо.
-
Діловий імідж спеціально проектується в інтересах людини або фірми з урахуванням:
а) умов комфорту;
б) місцезнаходження та обстановка офісу;
в) особливостей діяльності та зовнішніх якостей;
г) стилю одягу персоналу, дотримання етикету, рівня освіти.
-
Імідж об’єкта – це:
а) сформоване в результаті сприйняття характеристик даного об’єкта.
б) зовнішній вигляд об’єкта;
в) внутрішній світ об’єкта;
г) ставлення раціонального або емоційного характеру до об’єкта (людини, предмета, системи), що виникає у психіці групи людей на основі образу.
-
Імідж товару – це:
а) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок реклами;
б) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник або при покупці, використанні цього товару особисто, або на основі думки про цей товар інших людей;
в) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок презентації;
г) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок використання товару окремими людьми.
-
Імідж фірми – це:
а) думка про дану організацію у групи людей на основі сформованого у них образу цієї фірми, що виник унаслідок або прямого контакту з цією фірмою, або в результаті інформації, отриманої про цю фірму від інших людей;
б) думка про дану організацію на основі контакту з керівником цієї фірми;
в) думка про дану організацію у групи людей на основі інформації, отриманої про цю фірму із засобів масової інформації;
г) плідна праця працівників.
-
Імідж людини – це:
а) внутрішній світ об’єкта;
б) зовнішній вигляд об’єкта;
в) думка про цю людину у групи людей в результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, що виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей;
г) рівень освіченості особистості.
-
Імідж фірми – це:
а) позитивний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми;
б) негативний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми;
в) позитивний результат зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) керівництва і персоналу фірми;
г) позитивний результат внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження) керівництва і персоналу фірми.
-
Зв’язки з громадськістю трактують імідж як:
а) мислене уявлення про людину, товар чи інститут, що формується кутюр’є;
б) мислене уявлення про людину, товар чи інститут, що спрямовано формується у масовій свідомості за допомогою засобів масової інформації;
в) формування у масовій свідомості уявлення за допомогою засобів масової інформації;
г) словесне вираження враження про людину, товар чи інститут, що спрямовано на свідомість індивіда за допомогою засобів масової інформації.
-
Бажаний імідж – це:
а) властивий нашому уявленню про себе;
б) відображення того, до чого ми прагнемо;
в) імідж організації;
г) утворення із низки незалежних структур поняття про об’єкт.
-
Корпоративний імідж – це:
а) імідж політика, лідера, бізнесмена, актора, керівника;
б) імідж працівників фірми: їх одяг, манери поведінки, рівень освіти;
в) імідж компанії, фірми, підприємства, установи, політичної партії, громадської організації;
г) імідж окремих підрозділів, результати їх роботи.
-
Корпоративний імідж – це:
а) імідж організації вцілому;
б) імідж працівників фірми: їх одяг, манери поведінки, рівень освіти;
в) імідж політика, лідера, бізнесмена, актора, керівника;
г) імідж окремих підрозділів, результати їх роботи.
-
Імідж керівника знижує:
а) імідж порядної людини;
б) зловживання твердженнями, категоричність суджень, безапеляційність;
в) відсутність приятельських відносин зі співробітниками і підлеглими;
г) строгість, недоступність, зайнятість лише своєю справою.
-
Характеристика самоіміджу:
а) імідж, який створює соціальне оточення для людини;
б) погляд із сторони;
в) уявлення людини про себе;
г) випливає із минулого досвіду та відображає наявний стан самоствердження.
Достарыңызбен бөлісу: |