ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЄВИХ КРИЗ”

3.7. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЄВИХ КРИЗ”

1. 
   Стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах:
   

б) фрустрація;

в) стрес;

г) психічна травма.

2. 
   Форма кризової інтервенції, організована та чітко структурована робота в групах з людьми, які разом пережили трагічну подію або катастрофу називається:
   

б) психоаналіз;

в) реадаптація;

г) госпіталізація.

3. 
   Стадії розвитку стресу:
   

б) стадія тривоги, стадія опору, стадія виснаження;

в) стадія опору, стадія тривоги, стадія спаду;

г) стадія розгорання, стадія опору, стадія виснаження.

4. 
   Дистрес – це:
   

б) «переростання стресу у кризовий стан»;

в) «сильне психічне страждання людини»;

г) «переживання кризового стану».

5. 
   Перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес це:
   

б) стадія знесилення;

в) стадія тривоги;

г) стадія переживання.

6. 
   До психологічних ознак стресу належать:
   

б) хвилювання, не контрольовані дії;

в) втрата здатності логічно мислити і приймати рішення;

г) надмірне збудження, швидка, емоційно насичена мова.

7. 
   Реакція на стрес при якій, адаптаційний резерв особистості не може ефективно протистояти стресу:
   

б) байдужість;

в) втома;

г) пасивність.

8. 
   У психологічній літературі стреси поділяють на:
   

б) сильні і слабкі;

в) сильні і помірні;

г) тривалі і короткочасні.

9. 
   Стрес, який виникає в разі тривалого або повторюваного впливу як сильних, так і порівняно слабких подразників називається:
   

б) психологічний стрес;

в) хронічний стрес;

г) сильний стрес.

10. 
    Результат діяльності цілісної самокерованої системи (на рівні «оперативного спокою») – це:
    

б) стресовий синдром;

в) психологічна стійкість;

г) психологічна адаптація.

11. 
    Поняття «ситуація» означає:
    

б) систему внутрішніх по відношенню до суб’єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність;

в) систему зовнішніх та внутрішніх по відношенню до об’єкта умов, що впливають на діяльність суб’єкта;

г) обидві відповіді вірні.

12. 
    Обговорення ситуаціонізму в психології почалося з робіт:
    

б) Дж. Уотсона;

в) К. Левіна;

г) К. Роджерса.

13. 
    Ключові поняття, за якими описуються критичні життєві ситуації (за Ф. Ю. Василюком):
    

б) стрес, депресія, конфлікт і криза;

в) переживання, фрустрація, конфлікт і криза;

г) стрес, фрустрація, конфлікт і криза.

14. 
    Основоположником вчення про стрес є:
    

б) Е. Еріксон;

в) Г. Сельє;

г) В. Франкл.

15. 
    Фрустрацією називають …:
    

б) негативне переживання, яке виникає у відповідь на перешкоду, затримку, бар’єр, що заважає досягненню мети;

в) негативне переживання, яке виникає у процесі конфлікту особистості зі своїм внутрішнім Я;

г) жодна з відповідей не є вірною.

16. 
    Життєву кризу можна назвати...:
    

б) кінцевим пунктом самореалізації особистості;

в) початковим пунктом старіння;

г) кінцевим пунктом стосунків між індивідами.

17. 
    Виділяють такі типи критичних життєвих подій:
    

б) нормативні і ненормативні;

в) конструктивні і деструктивні;

г) усі відповіді вірні.

18. 
    Основними афектними компонентами кризового стану є:
    

б) тривога, смуток, образ;

в) поведінка, спрямована на саморуйнування;

г) усі відповіді вірні.

19. 
    Уявлення про неможливість розв’язати кризу через відсутність часу і можливостей – це:
    

б) основний когнітивний компонент кризового стану;

в) основний поведінковий компонент кризового стану;

г) жодна з відповідей не є вірною.

20. 
    Головним завданням опанування критичної ситуації є:
    

б) зняття негативних переживань особистості;

в) максимальне уникання будь-яких травмуючих ситуацій;

г) забезпечення та підтримання певного рівень психічного та фізичного здоров’я.

21. 
    Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина не хоче або не може реально оцінити наслідки того, що відбувається, – це…:
    

б) перебільшуюче ставлення;

в) демонстративне ставлення;

г) продуктивне ставлення.

22. 
    Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина постійно підкреслює, що її ситуація – найгірша, що доля до неї найнесправедливіша, що життєвих випробувань у її житті надто багато, – це….:
    

б) перебільшуюче ставлення;

в) демонстративне ставлення;

г) продуктивне ставлення.

23. 
    Тип ставлення до критичної ситуації, при якому у людини виникає паніка, що зростає як гірська лавина, людина фіксує кожну, навіть зовсім випадкову зміну обставин як знак, що віщує про поглиблення страждань, зростання неприємностей, – це...:
    

б) перебільшуюче ставлення;

в) волюнтаристське ставлення;

г) продуктивне ставлення.

24. 
    Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина починає з подвоєною енергією заперечувати дійсність, не приймає реальності, не хоче рахуватися з погіршенням працездатності, загостренням хронічних захворювань, необхідністю зупинитися у своєму рухові вперед і, можливо, трохи змінити напрямок або подбати про надійне оточення, – це…:
    

б) волюнтаристське ставлення;

в) демонстративне ставлення;

г) продуктивне ставлення.

25. 
    Тип зрілого ставлення до критичної ситуації, при якому людина пам’ятає про подібні скрути у власному житті, не втрачаючи надії поступово впоратись із ним, володіє цілою гамою стратегій опанування, – це…:
    

б) перебільшуюче ставлення;

в) волюнтаристське ставлення;

г) продуктивне ставлення.

26. 
    Засновником логотерапії є:
    

б) А. Адлер;

в) Ф. Ніцше;

г) З. Фрейд.

27. 
    В перекладі «логос» означає:
    

б) слово;

в) життя;

г) пошук.

28. 
    Логотерапія зародилася як напрям екзистенційної психології у:
    

б) XVIII ст.;

в) XX ст.;

г) XII ст.

29. 
    Ідея логотерапії у В. Франкла виникла після:
    

в) смерті близьких людей;

30. 
    Унікальний смисл життя за Франклом людина може знайти у таких трьох сферах, як:
    

б) творчість, переживання, праця;

в) благодійництво, переживання, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо;

г) творчість, взаємодопомога, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо.

31. 
    Метод, який застосовується у логотерапії і діє на рівні відновлення базової віри у буття; в основі якого лежить виключно людська здатність дистанціюватися не лише від навколишнього світу, а й від себе самого; який мобілізує цю основну людську здатність для терапевтичних цілей подолання неврозу називається:
    

б) метод парадоксальної інтенції;

в) метод конфронтації;

г) метод контролю.

32. 
    За Франклом, прагнення до реалізації людиною смислу свого життя є:
    

б) вродженим;

в) навченим;

г) відсутнім.

33. 
    Згідно логотерапії, хто є відповідальним за прийняття у вибору у житті людини:
    

б) батьки;

в) сама людина;

г) ніхто.

34. 
    Екзистенційна фрустрація – це...:
    

б) бажання покінчити життя самогубством;

в) фізична хвороба;

г) продуктивна діяльність, яка породжує нові духовні і матеріальні цінності.

35. 
    Криза з бажаною зміною психологічних ролей, коли людина приймає нову роль і позбувається старої називається:
    

б) криза з орієнтацією в майбутнє;

в) криза чітко вираженої часової орієнтації;

г) криза теперішнього часу.

36. 
    Засновниками гуманістичної психології були:
    

б) К. Левін; Перлс;

в) К. Роджерс; А. Маслоу;

г) Лазарус; Вольпе.

37. 
    Криза з небажаною зміною психологічних ролей, коли людина не хоче приймати нову роль і розлучатися з старою:
    

б) криза з орієнтацією в майбутнє;

в) криза чітко вираженої часової орієнтації;

г) криза теперішнього часу.

38. 
    Гуманістичний підхід у наданні психологічної допомоги людині в травмуючих ситуаціях наполягає на:
    

б) шанобливому ставленні і цілісному охопленні людської особи;

в) забезпеченні умов для на научіння;

г) поясненні, переконанні.

39. 
    Ієрархію потреб розробив:
    

б) Е. Берн;

в) А Маслоу;

г) К. Левін.

40. 
    Мета консультативного процесу за К. Роджерсом допомогти людині:
    

б) реалізувати свій потенціал;

в) в перегляді системи переконань, уявлень, норм;

г) стати емоційно стійкою.

41. 
    Основна умова руху в напрямі до психологічного здоров’я і вирішення проблем особистості за К. Роджерсом:
    

б) приймання особистості такою яка вона є зараз;

в) приймання особистості такою якою вона могла б стати;

г) прагнення до змін.

42. 
    Увага консультантів гуманістичного напряму зосереджена на усвідомленні:
    

б) переконань клієнта;

в) уявлень клієнта;

г) свободи волі клієнта.

43. 
    Хто несе відповідальність у гуманістичному підході за розв’язання проблем і травмуючих ситуацій клієнта:
    

б) психолог бере відповідальність;

в) спільна відповідальність;

г) ніхто не несе відповідальності.

44. 
    Яка з перелічених течій не відноситься до гуманістичного напрямку:
    

б) фрейдизм;

в) гештальт;

г) трансперсональна.

45. 
    Карл Роджерс вважається засновником:
    

б) логотерапії;

в) клієнтцентрованої терапії;

г) поведінкової психокорекції.

46. 
    Основна мета клієнтцентрованої терапії допомогти людині стати:
    

б) «абсолютно реалізованою особистістю»;

в) «абсолютно діяльнісною особистістю»;

г) «абсолютно вільною особистістю».

47. 
    Особливо важливою в кризових та травмуючих ситуаціях стає:
    

б) конфронтація;

в) вміла маніпуляція індивідом;

г) доброчинність.

48. 
    Карл Роджерс, замість поняття пацієнт ввів:
    

б) клієнт;

в) індивід;

г) суб’єкт.

49. 
    Виникнення психотерапії К. Роджерса відбулось:
    

б) в 30-х рр., ХХ ст. в Франції;

в) в 60-х рр., ХІХ ст. в Німеччині;

г) в 50-х рр., ХХ ст. а Англії.

50. 
    Хто є засновником позитивної психогенетики:
    

б) Н. Пезешкіан;

в) Ю. Орлов;

г) С. Русова.

51. 
    Метод позитивної психотерапії засновано:
    

б) 1989 р.;

в) 1932 р.:

г) 1968 р.

52. 
    З погляду позитивної психотерапії однією з найважливіших особливостей людської природи є:
    

б) вміння;

в) навички;

г) інтелект.

53. 
    Центральною освітньою установою позитивної психотерапії являється:
    

б) Європейська асоціація психотерапії;

в) Міжнародний центр позитивної психотерапії;

г) Всесвітня рада психотерапії.

54. 
    Базові принципи позитивної психотерапії є:
    

б) принципи любові, віри, самореалізації;

в) принципи надії, балансу, самодопомоги;

г) принципи самореалізації, самодопомоги, балансу.

55. 
    Сфери позитивної психотерапії за допомогою яких клієнт вирішує свої внутрішні проблеми:
    

б) фантазії, уява, діяльність, контакти;

в) контакти, тіло, розум, сприймання;

г) тіло, діяльність, контакти, уява.

56. 
    Яка із стадій є етапом проведення позитивної психотерапії:
    

б) стадія інвентаризації;

в) стадія вербалізації;

г) стадія розширення цілей;

д) усі варіанти вірні.

57. 
    У позитивній психотерапії виділяють:
    

б) восьмиступінчастий процес терапії;

в) п’ятиступеневий процес терапії;

г) шестиступінчастий процес терапії.

58. 
    Перехідний період життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості називається:
    

б) трагічні події;

59. 
    Криза, яка пов’язана з неможливістю нормальної, звичної, планованої діяльності людини називається:
    

б) криза досягнення;

в) криза домагань;

г) криза автономії.

60. 
    Карл Роджерс вважається засновником:
    

б) логотерапії;

в) клієнтцентрованої терапії;

г) поведінкової психокорекції.

61. 
    Стратегії подолання за Лазарусом та Фолкманом:
    

б) на інтереси, на оцінку;

в) індивідуальне, соціальне;

г) маніпулятивне, пошук соціальної підтримки.

62. 
    Головним предметом вивчення у гуманістичній психології є:
    

б) невротична особистість;

в) поведінка людини;

г) роль соціального в людині.

63. 
    Види криз за Т. Титаренко:
    

б) важкі, легкі, вікові;

в) професійні, особистісні, адаптаційні;

г) вікові, прості, складні, особисті.

64. 
    Рушійною силою розвитку за Ш. Мюллер є:
    

б) бажання до самопізнання;

в) пошук смислу;

г) прагнення до «акме».

65. 
    Притчо та історіотерапія використовується у:
    

б) позитивній психотерапії;

в) психотравмах;

г) гештальттерапії.

66. 
    Способом подолання проблемних ситуацій є:
    

б) допігн;

в) оволодіння;

г) адаптація.

67. 
    П’ять основних постулатів гуманістичної психології сформулював:
    

б) Салліван;

в) Дж. Бюдженталь;

г) Е. Берн.

68. 
    Яка з перелічених течій не відноситься до гуманістичного напрямку:
    

б) фрейдизм;

в) гештальт;

г) трансперсональна.

69. 
    Визначення принципу «психологічної єдності і світу» належить:
    

б) К. Левіну;

в) Петерну;

г) Франку.

70. 
    Хто говорив, що стрес-складова життя:
    

б) К. Ізард;

в) Морено;

г) Сельє.

71. 
    Який стрес є корисним?:
    

б) евстрес;

в) сумарний стрес;

г) біографічний стрес.

72. 
    Який із перелічених факторів відноситься до ознак горя:
    

б) ворожі реакції;

в) фізичне страждання;

г) втрата моделі поведінки;

д) усі варіанти вірні.

73. 
    Визначте динамічні аспекти особистості:
    

б) потяги;

в) внутрішні протиріччя;

г) усі варіанти вірні.

74. 
    Мета екзистенційної психології полягає у:
    

б) допомозі стати абсолютно діяльнісною особистістю;

в) допомозі реалізувати себе;

г) зміні свого стану і світосприйняття.

75. 
    Біографічний стрес – це:
    

б) сумарний ефект стресів;

в) психологічна обумовленість соматичних захворювань;

г) розвиток стресів протягом усього життя індивіда.

76. 
    Травмуючі ситуації – це:
    

б) умови які опосередковують активність індивіда;

в) опанування людьми життєвих ситуацій;

г) проблема, яка фокусує зусилля на вирішення існуючої проблеми.

77. 
    Проблемно-сфокусований копінг спрямований на вирішення:
    

б) уявної проблеми;

в) майбутньої можливої проблеми;

г) чужої проблеми.

78. 
    Автором стратегічних напрямків копінг-поведінки у змістовному плані є:
    

б) Гуссерль;

в) Хобфол;

г) Бодлер.

79. 
    Як називається стан нерухомого отупіння людини, який виникає при психічних травматичних ушкодженнях:
    

б) рухове гальмування;

в) шок;

г) ступор.

80. 
    Стан збудження, енергійності, коли людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, називається:
    

б) рухове збудження;

в) агресія;

г) істерика.

81. 
    Психотехніка «аналіз супротиву» забезпечує усвідомлення:
    

б) мотивів;

в) потягів;

г) внутрішніх конфліктів.

82. 
    Основою людського існування за Адлером є:
    

б) соціальний інтерес;

в) задоволення вищих потреб;

г) гедонізм.

83. 
    Вікова криза, яка вважається нормативною називається:
    

б) криза середнього віку;

в) криза самостійного життя;

г) криза становлення особистості.

84. 
    Хто є автором теорії міжособистісних відносин:
    

б) Адлер;

в) Салліван;

г) Хорні.

85. 
    Представником якого психотерапевтичного підходу є Е. Берн:
    

б) гештальттерапія;

в) психоаналіз;

г) трансактний аналіз.

86. 
    Конгруентність – це:
    

б) перетворення несправжніх почуттів людини у справжні;

в) співпереживання емоційному стану іншої людини;

г) невідповідність почуттів змісту висловлювань.

87. 
    Фредерік Перлз є основоположником:
    

б) гештальттерапії;

в) клієнтцентрованого підходу;

г) екзистенційного напряму.

88. 
    Який із нижчеперелічених шарів не входить до рівнів невротичності за Ф. Перлсом:
    

б) шар відчаю;

в) шар агресії;

г) шар емоційного зриву.

89. 
    Початковим етапом психодрами є:
    

б) розминка;

в) інтеграція;

г) катарсис.

90. 
    Ознаками якого емоційного стану є байдуже ставлення до оточуючого світу, млявість, загальмованість, довгі паузи у мові:
    

б) апатія;

в) плач;

г) істерика.

91. 
    Сфера відносин та зміна міжособистісних взаємостосунків означується:
    

б) кризи значущих стосунків;

в) кризи здоров’я;

г) кризи життєвих помилок.

92. 
    Перехід від одного вікового етапу до іншого супроводжується:
    

б) переживанням кризи;

в) нормальною кризою;

г) анормальною кризою.

93. 
    Типи протікання кризи у вигляді усвідомлення «Я - концепції», посилення «Я – концепції» дезорганізації представив:
    

б) Ф. Василюк;

в) Г. Сельє;

г) Л. Пельцман.

94. 
    Приписування ситуації неадекватного значення виражено у:
    

б) літоті, гіперактивізації;

в) зміні, де активізації;

г) динаміка, реформи.

95. 
    Клієнтцентрована психотерапія відноситься до числа концепцій:
    

б) біхевіоризму;

в) гештальтизму;

г) гуманізму.

96. 
    Назвіть три сфери в яких можна знайти унікальний сенс життя:
    

б) відновлення віри, самоорганізація, акме;

в) гуманізм, поведінка, подолання;

г) копінг, сенс, віра.

97. 
    Совість – це голос трансцендентного. Такаю є думка:
    

б) К. Роджерса;

в) Н. Пезешкіана;

г) Ф. Перлза.

98. 
    Поведінка, яка використовується для керування власними переживаннями називається:
    

б) передбаченням;

в) гармонійністю;

г) підтримкою.

99. 
    У своєму природному стані людина підтримує в собі:
    

б) фігуру;

г) відповідальність.

100. 
     Під час переживання кризового стану людина прагне:
     

б) відновлення;

в) гомеостазу;

г) самозбереження.

3.8. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ІМІДЖУ”

1. 
   Вкажіть вірне визначення іміджу:
   

б) психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь;

в) імідж – це імітація, тобто подання зовнішньої форми якогось об´єкта чи особи;

г) імідж – це глибинні якості особистості, що проявляються у спілкуванні та взаємодії із суспільством.

2. 
   Дзеркальний імідж:
   

б) характерний для погляду збоку;

в) те, до чого прагнемо;

г) правильна відповідь відсутня.

3. 
   Дослідники пропонують такі підходи до класифікації іміджу:
   

б) функціональний, конкретний, порівняльний;

в) сімейний та корпоративний;

г) функціональний та не функціональний.

4. 
   Принципи психологічного проектування іміджу:
   

б) системності, науковості;

в) цілісності і заданості;

г) інші.

5. 
   Імідж людини це:
   

б) суспільна думка про людину;

в) репутація людини;

г) все перелічене.

6. 
   Емпатія – це:
   

б) здатність розуміти внутрішній світ іншої людини;

в) розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання;

г) здатність до співпереживання.

7. 
   Соціально-психологічні феномени трансляції та сприйняття іміджу:
   

б) інтуїція, хіндтсайт, соціальні очікування;

в) фундаментальна помилка атрибуції, установка, переконання;

г) установка, переконання.

8. 
   Поняття іміджевої комунікації:
   

б) чуттєве мислення, інформація, простір;

в) інформація, простір, модель масової комунікації;

г) психологія мас, образно-чуттєве мислення, інформація, простір, модель масової комунікації.

9. 
   Використання інструментарію психології іміджу в якості методів впливу на аудиторію:
   

б) позиціонування, маніпулювання, міфологізація;

в) маніпулювання, міфологізація, візуалізація, НЛП;

г) маніпулювання, міфологізація, НЛП, перформанс, жест.

10. 
    Що не належить до типів ділової бесіди:
    

б) бесіда при прийомі на роботу, бесіда при звільненні;

в) телефонна розмова;

г) бесіда при консультуванні.

11. 
    Під час ділових зустрічей жінці рекомендується:
    

б) одяг яскравих кольорів;

в) одяг, який не буде відволікати співрозмовника від ділової розмови.

г) відсутня правильна відповідь.

12. 
    Канали трансляції в іміджі:
    

б) аудіальні, візуальні, кінестетичні;

в) візуальні, кінестетичні;

г) відсутня правильна відповідь.

13. 
    Іміджмейкінг це:
    

б) технологія, діяльність зі створення іміджу

в) роцес впливу іміджу людини на ефективність її діяльності

г) все перелічене.

14. 
    Габітарний імідж обумовлюється:
    

б) продуктами діяльності;

в) середовищем;

г) усім перерахованим.

15. 
    Імідж електорату є компонентом іміджу:
    

б) партії;

в) країни;

г) кругу виборців.

16. 
    Іміджелогія, це:
    

б) комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне і методичне оснащення професійної діяльності із створення та перетворення іміджу;

в) галузь соціології, яка вивчає закономірності формування громадської думки;

г) галузь психології особистості.

17. 
    Такі якості, як невизначеність, амбівалентність, особливість, емоційність, міфологічність є якостями іміджу:
    

б) країни;

в) політичного лідера країни;

г) правильна відповідь відсутня.

18. 
    Класифікація іміджу за функціональним підходом:
    

б) дзеркальний, текучий, бажаний;

в) імідж партії, організації, установи;

г) бажаний, корпоративний.

19. 
    Класифікації іміджу за характеристиками індуктора (за Е.Б. Перелигіною):
    

б) груповий, предметний;

в) предметний, корпоративний;

г) предметний, корпоративний, політичний.

20. 
    Відмінність стереотипу від іміджу полягає у тому, що:
    

б) стереотип зводить зовнішні подібні явища до найпростіших узагальнень, а імідж; фіксує насамперед їхні відмінності між собою протиставляє їх один одному;

в) стереотип, порівняно з іміджем, більше абстрактний і зберігається часом без змін протягом поколінь, а імідж більш гнучкий, пластичний, рухливий, оперативний;

г) все перераховане вірне.

21. 
    Відношення до партії обумовлене:
    

б) силою особистості лідера;

в) іміджем партії;

г) усім перерахованим.

22. 
    Дослідниця О. А. Петрова розробила психосеміотичну концепцію, ключовими положеннями якої є:
    

б) імідж визначає відношення до об’єкта соціального пізнання;

в) точкою відліку в іміджелогічному просторі групової та масової свідомості є узагальнені уявлення, стереотипні усереднено-стандартні образи-уявлення, ступінь психологічної близькості між іміджем і реальним об’єктом;

г) переважна роль знаків під час формування іміджу політико-економіко-соціально-територіальних об’єктів.

23. 
    Класифікація іміджу з точки зору факторів, які його утворюють:
    

б) середовищний, габітарний;

в) габітарний, предметний, вербальний;

г) предметний, корпоративний, політичний.

24. 
    Знання, розуміння та уміння управляти варіативними параметрами, нейтралізувати негативні параметри лежить в основі:
    

б) корпоративного іміджу

в) президентського іміджу

г) все перелічене.

25. 
    Яка якість не впливає на формування позитивного іміджу:
    

б) емпатія;

в) деспотичність;

г) цілеспрямованість.

26. 
    Службовий етикет – це:
    

б) форма взаємовідносин між людьми, сутність яких – доброзичливість, бажання добра іншій людині;

в) це загальноприйняті правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації;

г) глибока повага до інтересів та почуттів інших співпрацівників.

27. 
    Назвіть три основних види іміджу:
    

б) особистісний, товару, організації;

в) бажаний, сформований, конструйований;   

г) дзеркальний, одинарний, множинний.

28. 
    Складові сімейного іміджу:
    

б) особистий приклад батьків;

в) думка сусідів;

г) погляди родичів.

29. 
    Символічний образ організації, який створюється у процесі S – S взаємодії, в складі якого є елементи, що провокують сприйняття даної організації як суб’єкта. Це:
    

б) груповий імідж;

в) корпоративний імідж;

г) сімейний імідж.

30. 
    Імідж у перекладі з латини (imago) означає:
    

б) уява;

г) свідомість.

31. 
    Позначте параметри, які входять до характеристики іміджу країни:
    

б) політична стабільність, економічний розвиток, якість управлінської еліти;

в) фінансове благополуччя, імідж керівника, ділові комунікації;

г) усе перераховане.

32. 
    Якщо імідж створює сама особистість, то репутація – це:
    

б) сама себе презентує;

в) якою хоче бути;

г) відсутня правильна відповідь.

33. 
    Відомі в іміджелогії моделі іміджу будуються на основі:
    

б) семантичного дослідження;

в) інтерв’ювання політиків;

г) всього перерахованого.

34. 
    Як називається тактика поведінки, коли використовується прохання про підтримку?:
    

б) раціональне переконання;

в) коаліційна;

г) укладання угод.

35. 
    Стратегією побудови іміджу є:
    

б) акцентування;

в) позиціювання;

г) переконання.

36. 
    Вміння ефективно діяти в екстремальних умовах, успішність попередньої діяльності, харизма, це:
    

б) компоненти моделі іміджу організації;

в) компоненти моделі іміджу політика;

г) компоненти моделі бренду.

37. 
    Культура мовлення керівника – це:
    

б) досконале володіння мовою, її нормами у процесі мовлення;

в) форма спілкування з іншими людьми залежно від конкретних обставин, ситуацій;

г) сукупність загальновизнаних мовно-виражальних норм, рекомендованих для використання в різних ситуаціях спілкування зі співрозмовником.

38. 
    Міжособистісна адаптація як функція іміджу характеризується:
    

б) врегулювання і усунення конфлікту;

в) співробітництво і компроміс;

г) самостійно опонентами і втручанням третьої сторони.

39. 
    Назвати технологічні функції іміджу:
    

б) приховування негативних особистісних рис та висвітлення кращих особистісно-ділових якостей;

в) адаптація до соціальних умов життя;

г) наполеглива праця над собою, організація уваги.

40. 
    Назвіть визначальні фактори, що впливають на ефективність керівництва:
    

б) досягнення професійних успіхів, позитивна оцінка власної діяльності;

в) уміння визначати спільний напрямок в діяльності організації);

г) ціннісні орієнтації.

41. 
    Методи практичної психології іміджу:
    

б) пропедевтичні, дослідницькі, дедуктивні;

в) діагностичні, консультативні, навчально-корекційні, пропаганди реклами), наукового дослідження;

г) реклами, аналізу, синтезу, корекції.

42. 
    Назвіть три основних види іміджу:
    

б) особистісний, товару, організації;

в) бажаний, сформований, конструйований;   

г) дзеркальний, одинарний, множинний.

43. 
    Узагальнений образ соціальної групи, який розділяється представниками іншої соціальної групи і включає уявлення про типового представника даної соціальної групи з характеристикою темпераменту, характеру, особистості. Це:
    

б) корпоративний імідж;

в) груповий імідж;

г) індивідуальний імідж.

44. 
    Будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, імідж поєднує:
    

б) його соціальні ролі й функції;

в) взаємодію в семантичному полі культури з іншими категоріями свідомості, включеність у менталітет;

г) все перелічене вірне.

45. 
    Класифікація іміджу відносно особистої та професійної складових:
    

б) самоімідж;

в) імідж, який сприймається;

г) імідж, якого вимагають.

46. 
    Важливою складовою частиною іміджу журналіста є:
    

б) жести;

в) міміка;

г) піар.

47. 
    Фізичні дані людини, її одяг, манери поведінки відносять до:
    

б) зовнішнього іміджу;

в) поведінкового іміджу;

г) ментального іміджу.

48. 
    Механізм міжособистісного сприйняття у спілкуванні, який характеризує розуміння та інтерпретацію співрозмовника шляхом ототожнення себе з ним, називається:
    

б) емпатією;

в) ідентифікацією;

г) стереотипізацією.

49. 
    Класифікація іміджу за знаком:
    

б) логічний та нелогічний;

в) гороскопа;

г) позитивний та негативний.

50. 
    Гарне враження справляє оратор, який:
    

б) крутить в руках ручку чи окуляри.

в) почувається вільно і спокійно;

г) багато говорить.

51. 
    Імідж людини – це:
    

б) уміння впливати на людей;

в) уміння керувати враженням;

г) уміння маніпулювати людьми.

52. 
    Стиль чоловічого костюма під час ділової зустрічі:
    

б) повинен бути індивідуальним, що дасть можливість впливати на формування іміджу;

в) вибір стилю не регламентується;

г) відсутня правильна відповідь.

53. 
    Будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості ,імідж функціонує як образ:
    

б) порівняння;

в) керування;

г) представлення.

54. 
    Кому належить ініціатива залишення прийому?:
    

б) головному гостю;

в) керівнику зібрання;

г) за вказівкою господаря.

55. 
    Дослідник поняття імідж О. А. Петрова вказує, що, будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, він функціонує як образ-представлення, у свідомості:
    

б) груповій свідомості;

в) масовій свідомості;

г) індивідуальній, груповій та масовій свідомості.

56. 
    В понятті імідж мають охоплюватись такі часткові складові:
    

б) специфіка соціально-психологічних, передусім групових детермінант іміджу; орієнтація під час створення іміджу на груповий й особистий успіх у досягненні мети тієї або іншої діяльності;

в) використання суб’єктом під час створення іміджу самого себе (свою зовнішність, одяг, міміку, мову, інтонації, поводження й ін.) як засіб досягнення мети;

г) висока роль символів в іміджі; суб’єктивна орієнтація іміджу на суб’єктивне ж відчування законів групового сприйняття.

57. 
    Імідж формується на основі об’єктивних характеристик діяльності організації або окремої особи, він може складатися:
    

б) природним шляхом, у ході «еволюційного» розвитку організації або індивіда, і містити значний обсяг раціонального;

в) лише іміджмейкерами;

г) хаотично.

58. 
    Імідж може бути:
    

б) синтетичний, інтегративний образ, який складається у свідомості людей стосовно конкретної особи, організації або іншого соціального об’єкта;

в) пасивним щодо його власника;

г) спонукаючим до певної соціальної поведінки.

59. 
    Під час формування поняття імідж враховують такі взаємно протилежні алегорії:
    

б) природне−штучне;

в) чорне та біле, позитивне та негативне;

г) когнітивне- емоційне.

60. 
    О. А. Феофанов тлумачить його як:
    

б) образ окремо взятої людини із її поглядами та переконаннями;

в) місце держави у світовому співтоваристві;

г) образ-подання, котрий методом асоціацій наділяє об’єкт додатковими цінностями (соціальними, психологічними, естетичними), що не мають підстави в реальних властивостях самого об’єкта, а має соціальну значимість для реципієнтів такий образ.

61. 
    Іміджмейкер, це:
    

б) носій іміджу;

в) аудиторія іміджу

г) результат формування іміджу.

62. 
    Імідж можна трактувати як:
    

б) сукупність атрибутів носія іміджу;

в) масову поведінку;

г) елемент етносу.

63. 
    Реципієнт іміджу, це:
    

б) носій іміджу;

в) аудиторія іміджу;

г) іміджмейкер.

64. 
    Складовими індивідуального імідж є:
    

б) пізнані прояви людини, які створюють сукупно уявлення про її зовнішність;

в) поведінка, включаючи риси особи, жести, одяг, голос, а також будь-які тексти;

г) та події, що характеризують цю людини з тих або інших сторін, інформують про її минуле.

65. 
    Якщо імідж створюється для соціальної групи, то ця група називається:
    

б) аудиторією іміджу;

в) малою соціальною групою;

г) піар-групою.

66. 
    О. Б. Перелигіна для цілей дослідження іміджу вводить позначення для учасників спілкування, у ході якого створюється імідж:
    

б) суб’єкт, реципієнт;

в) суб’єкт, об’єкт;

г) клієнт, реципієнт.

67. 
    Поняття імідж ототожнюють із такими поняттями, як:
    

б) думка, репутація, авторитет;

в) репутація, авторитет;

г) стереотип, думка.

68. 
    Із погляду соціальної психології, імідж − різновид образу, і в перцептивному процесі увагу соціальних психологів зосереджено на:
    

б) реципієнтах іміджу;

в) характеристиках суб’єкта й об’єкта сприйняття, які є значимими для виникнення образу;

г) електораті.

69. 
    Відносно іміджу людина здатна:
    

б) лише самостійно визначати імідж;

в) бути залежною від іміджу;

г) змінювати імідж лише під впливом оточення.

70. 
    До рис сприятливого іміджу відносять:
    

б) впевненість у собі, природність поведінки, прихильність до людей;

в) впертість та нахабність;

г) прихильність людей.

71. 
    Є.М. Забазнова визначила конгруентний імідж як:
    

б) ментальний образ;

в) творчий образ;

г) генетично заданий образ.

72. 
    Імідж у перекладі з латини (imago) означає:
    

б) уява;

г) свідомість.

73. 
    Дослідник поняття імідж О. А. Петрова вказує, що, будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, він функціонує як образ-представлення, у свідомості:
    

б) груповій свідомості;

в) масовій свідомості;

г) індивідуальній, груповій та масовій свідомості.

74. 
    Імідж це:
    

б) Я-ідеальне;

в) образ Я в інших;

г) образ себе для інших.

75. 
    Фахівців, які займаються створенням образу, називають:
    

б) електоратом;

в) іміджмейкерами або консультантами з іміджу;

г) психологами.

76. 
    Важливими якостями ділової людини, особливо бізнесмена, які впливають на формування іміджу, фахівці вважають такі:
    

б) наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику;

в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність;

г) орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів.

77. 
    Внутрішні (етичні) чинники іміджу ділової людини:
    

б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів;

в) здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями;

г) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.

78. 
    Внутрішні (психологічні) чинники формування іміджу:
    

б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.

в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

г) вміння використовувати простір для спілкування.

79. 
    Зовнішні чинники формування іміджу:
    

б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями;

в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

г) діловий етикет і протокол.

80. 
    Основні компоненти іміджу ділової людини:
    

б) самооцінка особистості; моральні цінності особистості; етика ділового спілкування; діловий етикет і протокол; тактика спілкування (уміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмами психологічної дії і т. д.); зовнішній вигляд (одяг, аксесуари до одягу; постава і хода);

в) мистецтво подобатися людям; вміння правильно спілкуватися; наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;  вміння розуміти людей та впливати на них;

г) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.

81. 
    Назвати функції іміджу:
    

б) ціннісні: особисто звеличуючи, комфортизація між особистих стосунків, психотерапевтична;

в) технологічні: міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик, організація уваги, подолання міжособистісних меж;

г) ціннісні: особисто звеличуючи, комфортизація між особистих стосунків, психотерапевтична; технологічні: міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик, організація уваги, подолання міжособистісних меж.

82. 
    Першим дієвим аспектом (етапом) формування іміджу є:
    

б) робота із психологом;

в) встановлення рівня самооцінки людини, яка значною мірою визначає її поведінку;

г) створення образу.

83. 
    Імідж, властивий нашому уявлення про себе:
    

б) дзеркальний;

в) бажаний;

г) множинний.

84. 
    Основна інвестиція в загальний імідж організації – це:
    

б) гроші;

в) люди;

г) зв’язки.

85. 
    Поняття «імідж» виникло:
    

б) в Японії поняття іміджу стало основним елементом теорії і практики Паблік Рілейшнз, міцно увійшло до політичного і суспільного життя;

в) на Сході увійшло до політичного і суспільного життя;

г) в 60-х роках цей термін виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічної дії на споживача.

86. 
    Стосовно людини термін «імідж» передає поняття:
    

б) адаптацію до соціального середовища;

в) місце людини у соціальній групі;

г) візуальна привабливість особи, самопрезентація, конструювання людиною свого образу для інших.

87. 
    Імідж організації (корпоративний імідж) є:
    

б) адаптацію працівників до соціального середовища;

в) віддзеркаленням досягнень корпорації;

г) віддзеркаленням цінностей організації і тим, як ці цінності сприймаються людьми.

88. 
    При формуванні іміджу потрібно зважати на такі його складові:
    

б) моральні цінності, рекламна сфера, пакувальний матеріал, місцезнаходження та обстановку офісу, стиль одягу персоналу, назва фірми, бланки фірми, візитівки, пакети тощо;

в) місцезнаходження та обстановка офісу;

г) стиль одягу персоналу, дотримання етикету, рівень освіти тощо.

89. 
    Діловий імідж спеціально проектується в інтересах людини або фірми з урахуванням:
    

б) місцезнаходження та обстановка офісу;

в) особливостей діяльності та зовнішніх якостей;

г) стилю одягу персоналу, дотримання етикету, рівня освіти.

90. 
    Імідж об’єкта – це:
    

б) зовнішній вигляд об’єкта;

в) внутрішній світ об’єкта;

г) ставлення раціонального або емоційного характеру до об’єкта (людини, предмета, системи), що виникає у психіці групи людей на основі образу.

91. 
    Імідж товару – це:
    

б) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник або при покупці, використанні цього товару особисто, або на основі думки про цей товар інших людей;

в) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок презентації;

г) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок використання товару окремими людьми.

92. 
    Імідж фірми – це:
    

б) думка про дану організацію на основі контакту з керівником цієї фірми;

в) думка про дану організацію у групи людей на основі інформації, отриманої про цю фірму із засобів масової інформації;

г) плідна праця працівників.

93. 
    Імідж людини – це:
    

б) зовнішній вигляд об’єкта;

в) думка про цю людину у групи людей в результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, що виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей;

г) рівень освіченості особистості.

94. 
    Імідж фірми – це:
    

б) негативний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми;

в) позитивний результат зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) керівництва і персоналу фірми;

г) позитивний результат внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження) керівництва і персоналу фірми.

95. 
    Зв’язки з громадськістю трактують імідж як:
    

б) мислене уявлення про людину, товар чи інститут, що спрямовано формується у масовій свідомості за допомогою засобів масової інформації;

в) формування у масовій свідомості уявлення за допомогою засобів масової інформації;

г) словесне вираження враження про людину, товар чи інститут, що спрямовано на свідомість індивіда за допомогою засобів масової інформації.

96. 
    Бажаний імідж – це:
    

б) відображення того, до чого ми прагнемо;

в) імідж організації;

г) утворення із низки незалежних структур поняття про об’єкт.

97. 
    Корпоративний імідж – це:
    

б) імідж працівників фірми: їх одяг, манери поведінки, рівень освіти;

в) імідж компанії, фірми, підприємства, установи, політичної партії, громадської організації;

г) імідж окремих підрозділів, результати їх роботи.

98. 
    Корпоративний імідж – це:
    

б) імідж працівників фірми: їх одяг, манери поведінки, рівень освіти;

в) імідж політика, лідера, бізнесмена, актора, керівника;

г) імідж окремих підрозділів, результати їх роботи.

99. 
    Імідж керівника знижує:
    

б) зловживання твердженнями, категоричність суджень, безапеляційність;

в) відсутність приятельських відносин зі співробітниками і підлеглими;

г) строгість, недоступність, зайнятість лише своєю справою.

100. 
     Характеристика самоіміджу:
     

б) погляд із сторони;

в) уявлення людини про себе;

г) випливає із минулого досвіду та відображає наявний стан самоствердження.