Тестові питання з предмету «Соціальна Робота»


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЄВИХ КРИЗ”



бет8/9
Дата10.03.2018
өлшемі2.11 Mb.
#20522
түріМетодичні вказівки
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3.7. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ЖИТТЄВИХ КРИЗ”


УКЛАДАЧ: МОНАЧИН І.Л.

  1. Стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах:

а) криза;

б) фрустрація;

в) стрес;

г) психічна травма.




  1. Форма кризової інтервенції, організована та чітко структурована робота в групах з людьми, які разом пережили трагічну подію або катастрофу називається:

а) дебрифінг;

б) психоаналіз;

в) реадаптація;

г) госпіталізація.




  1. Стадії розвитку стресу:

а) стадія розгорання, стадія опору, стадія спаду;

б) стадія тривоги, стадія опору, стадія виснаження;

в) стадія опору, стадія тривоги, стадія спаду;

г) стадія розгорання, стадія опору, стадія виснаження.




  1. Дистрес – це:

а) «біль або страждання, які вражають тіло чи душу»;

б) «переростання стресу у кризовий стан»;

в) «сильне психічне страждання людини»;

г) «переживання кризового стану».




  1. Перша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес це:

а) стадія виснаження;

б) стадія знесилення;

в) стадія тривоги;

г) стадія переживання.




  1. До психологічних ознак стресу належать:

а) зміна динаміки психічних функцій;

б) хвилювання, не контрольовані дії;

в) втрата здатності логічно мислити і приймати рішення;

г) надмірне збудження, швидка, емоційно насичена мова.




  1. Реакція на стрес при якій, адаптаційний резерв особистості не може ефективно протистояти стресу:

а) тривога;

б) байдужість;

в) втома;

г) пасивність.




  1. У психологічній літературі стреси поділяють на:

а) гострі і хронічні;

б) сильні і слабкі;

в) сильні і помірні;

г) тривалі і короткочасні.



  1. Стрес, який виникає в разі тривалого або повторюваного впливу як сильних, так і порівняно слабких подразників називається:

а) загальний стрес;

б) психологічний стрес;

в) хронічний стрес;

г) сильний стрес.




  1. Результат діяльності цілісної самокерованої системи (на рівні «оперативного спокою») – це:

а) стресова адаптація;

б) стресовий синдром;

в) психологічна стійкість;

г) психологічна адаптація.




  1. Поняття «ситуація» означає:

а) систему зовнішніх по відношенню до суб’єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність;

б) систему внутрішніх по відношенню до суб’єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність;

в) систему зовнішніх та внутрішніх по відношенню до об’єкта умов, що впливають на діяльність суб’єкта;

г) обидві відповіді вірні.




  1. Обговорення ситуаціонізму в психології почалося з робіт:

а) З. Фрейда;

б) Дж. Уотсона;

в) К. Левіна;

г) К. Роджерса.




  1. Ключові поняття, за якими описуються критичні життєві ситуації (за Ф. Ю. Василюком):

а) стрес, фрустрація, конфлікт і депресія;

б) стрес, депресія, конфлікт і криза;

в) переживання, фрустрація, конфлікт і криза;

г) стрес, фрустрація, конфлікт і криза.




  1. Основоположником вчення про стрес є:

а) З. Фрейд;

б) Е. Еріксон;

в) Г. Сельє;

г) В. Франкл.




  1. Фрустрацією називають …:

а) негативне переживання, яке виникає як результат втрати адаптаційних можливостей;

б) негативне переживання, яке виникає у відповідь на перешкоду, затримку, бар’єр, що заважає досягненню мети;

в) негативне переживання, яке виникає у процесі конфлікту особистості зі своїм внутрішнім Я;

г) жодна з відповідей не є вірною.




  1. Життєву кризу можна назвати...:

а) поворотним пунктом життєвого шляху;

б) кінцевим пунктом самореалізації особистості;

в) початковим пунктом старіння;

г) кінцевим пунктом стосунків між індивідами.




  1. Виділяють такі типи критичних життєвих подій:

а) мікрокризи, короткочасні та довготривалі;

б) нормативні і ненормативні;

в) конструктивні і деструктивні;

г) усі відповіді вірні.




  1. Основними афектними компонентами кризового стану є:

а) відчуття дефіциту інформації;

б) тривога, смуток, образ;

в) поведінка, спрямована на саморуйнування;

г) усі відповіді вірні.




  1. Уявлення про неможливість розв’язати кризу через відсутність часу і можливостей – це:

а) основний афективний компонент кризового стану;

б) основний когнітивний компонент кризового стану;

в) основний поведінковий компонент кризового стану;

г) жодна з відповідей не є вірною.




  1. Головним завданням опанування критичної ситуації є:

а) забезпечення переходу на нижчий рівень ймовірності психічної травматизації ситуації;

б) зняття негативних переживань особистості;

в) максимальне уникання будь-яких травмуючих ситуацій;

г) забезпечення та підтримання певного рівень психічного та фізичного здоров’я.




  1. Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина не хоче або не може реально оцінити наслідки того, що відбувається, – це…:

а) ігноруюче ставлення;

б) перебільшуюче ставлення;

в) демонстративне ставлення;

г) продуктивне ставлення.




  1. Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина постійно підкреслює, що її ситуація – найгірша, що доля до неї найнесправедливіша, що життєвих випробувань у її житті надто багато, – це….:

а) ігноруюче ставлення;

б) перебільшуюче ставлення;

в) демонстративне ставлення;

г) продуктивне ставлення.




  1. Тип ставлення до критичної ситуації, при якому у людини виникає паніка, що зростає як гірська лавина, людина фіксує кожну, навіть зовсім випадкову зміну обставин як знак, що віщує про поглиблення страждань, зростання неприємностей, – це...:

а) ігноруюче ставлення;

б) перебільшуюче ставлення;

в) волюнтаристське ставлення;

г) продуктивне ставлення.




  1. Тип ставлення до критичної ситуації, при якому людина починає з подвоєною енергією заперечувати дійсність, не приймає реальності, не хоче рахуватися з погіршенням працездатності, загостренням хронічних захворювань, необхідністю зупинитися у своєму рухові вперед і, можливо, трохи змінити напрямок або подбати про надійне оточення, – це…:

а) перебільшуюче ставлення;

б) волюнтаристське ставлення;

в) демонстративне ставлення;

г) продуктивне ставлення.




  1. Тип зрілого ставлення до критичної ситуації, при якому людина пам’ятає про подібні скрути у власному житті, не втрачаючи надії поступово впоратись із ним, володіє цілою гамою стратегій опанування, – це…:

а) ігноруюче ставлення;

б) перебільшуюче ставлення;

в) волюнтаристське ставлення;

г) продуктивне ставлення.




  1. Засновником логотерапії є:

а) В. Франкл;

б) А. Адлер;

в) Ф. Ніцше;

г) З. Фрейд.




  1. В перекладі «логос» означає:

а) смисл;

б) слово;

в) життя;

г) пошук.




  1. Логотерапія зародилася як напрям екзистенційної психології у:

а) XVI ст.;

б) XVIII ст.;

в) XX ст.;

г) XII ст.




  1. Ідея логотерапії у В. Франкла виникла після:

а) роботи психологом у концтаборі;
б) перебування в’язнем у концтаборі;

в) смерті близьких людей;


г) ознайомлення з працями відомих філософів.


  1. Унікальний смисл життя за Франклом людина може знайти у таких трьох сферах, як:

а) творчість, переживання, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо;

б) творчість, переживання, праця;

в) благодійництво, переживання, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо;

г) творчість, взаємодопомога, свідоме сприйнятливе ставлення до тих обставин, змінити які неможливо.





  1. Метод, який застосовується у логотерапії і діє на рівні відновлення базової віри у буття; в основі якого лежить виключно людська здатність дистанціюватися не лише від навколишнього світу, а й від себе самого; який мобілізує цю основну людську здатність для терапевтичних цілей подолання неврозу називається:

а) метод ранжування;

б) метод парадоксальної інтенції;

в) метод конфронтації;

г) метод контролю.




  1. За Франклом, прагнення до реалізації людиною смислу свого життя є:

а) набутим;

б) вродженим;

в) навченим;

г) відсутнім.




  1. Згідно логотерапії, хто є відповідальним за прийняття у вибору у житті людини:

а) психолог;

б) батьки;

в) сама людина;

г) ніхто.




  1. Екзистенційна фрустрація – це...:

а) переживання почуття безсмисленості власного існування;

б) бажання покінчити життя самогубством;

в) фізична хвороба;

г) продуктивна діяльність, яка породжує нові духовні і матеріальні цінності.




  1. Криза з бажаною зміною психологічних ролей, коли людина приймає нову роль і позбувається старої називається:

а) криза з орієнтацією в минуле;

б) криза з орієнтацією в майбутнє;

в) криза чітко вираженої часової орієнтації;

г) криза теперішнього часу.




  1. Засновниками гуманістичної психології були:

а) Уотсон; Торндайк;

б) К. Левін; Перлс;

в) К. Роджерс; А. Маслоу;

г) Лазарус; Вольпе.




  1. Криза з небажаною зміною психологічних ролей, коли людина не хоче приймати нову роль і розлучатися з старою:

а) криза з орієнтацією в минуле;

б) криза з орієнтацією в майбутнє;

в) криза чітко вираженої часової орієнтації;

г) криза теперішнього часу.




  1. Гуманістичний підхід у наданні психологічної допомоги людині в травмуючих ситуаціях наполягає на:

а) психолог повинен виступати в ролі вчителя;

б) шанобливому ставленні і цілісному охопленні людської особи;

в) забезпеченні умов для на научіння;

г) поясненні, переконанні.




  1. Ієрархію потреб розробив:

а) К. Роджерс;

б) Е. Берн;

в) А Маслоу;

г) К. Левін.




  1. Мета консультативного процесу за К. Роджерсом допомогти людині:

а) стати «абсолютно діяльнісною особистістю»;

б) реалізувати свій потенціал;

в) в перегляді системи переконань, уявлень, норм;

г) стати емоційно стійкою.




  1. Основна умова руху в напрямі до психологічного здоров’я і вирішення проблем особистості за К. Роджерсом:

а) бажання подолати проблему;

б) приймання особистості такою яка вона є зараз;

в) приймання особистості такою якою вона могла б стати;

г) прагнення до змін.




  1. Увага консультантів гуманістичного напряму зосереджена на усвідомленні:

а) цінностей клієнта;

б) переконань клієнта;

в) уявлень клієнта;

г) свободи волі клієнта.




  1. Хто несе відповідальність у гуманістичному підході за розв’язання проблем і травмуючих ситуацій клієнта:

а) сам клієнт;

б) психолог бере відповідальність;

в) спільна відповідальність;

г) ніхто не несе відповідальності.




  1. Яка з перелічених течій не відноситься до гуманістичного напрямку:

а) екзистенційна;

б) фрейдизм;

в) гештальт;

г) трансперсональна.




  1. Карл Роджерс вважається засновником:

а) арт-терапії;

б) логотерапії;

в) клієнтцентрованої терапії;

г) поведінкової психокорекції.




  1. Основна мета клієнтцентрованої терапії допомогти людині стати:

а) «абсолютно здоровою особистістю»;

б) «абсолютно реалізованою особистістю»;

в) «абсолютно діяльнісною особистістю»;

г) «абсолютно вільною особистістю».




  1. Особливо важливою в кризових та травмуючих ситуаціях стає:

а) психологічна підтримка клієнтів;

б) конфронтація;

в) вміла маніпуляція індивідом;

г) доброчинність.



  1. Карл Роджерс, замість поняття пацієнт ввів:

а) абітурієнт;

б) клієнт;

в) індивід;

г) суб’єкт.




  1. Виникнення психотерапії К. Роджерса відбулось:

а) в 40-х рр., ХХ ст. в США;

б) в 30-х рр., ХХ ст. в Франції;

в) в 60-х рр., ХІХ ст. в Німеччині;

г) в 50-х рр., ХХ ст. а Англії.




  1. Хто є засновником позитивної психогенетики:

а) З. Фрейд;

б) Н. Пезешкіан;

в) Ю. Орлов;

г) С. Русова.




  1. Метод позитивної психотерапії засновано:

а) 1940 р.;

б) 1989 р.;

в) 1932 р.:

г) 1968 р.




  1. З погляду позитивної психотерапії однією з найважливіших особливостей людської природи є:

а) здібності;

б) вміння;

в) навички;

г) інтелект.




  1. Центральною освітньою установою позитивної психотерапії являється:

а) Вісбаденська академія психотерапії;

б) Європейська асоціація психотерапії;

в) Міжнародний центр позитивної психотерапії;

г) Всесвітня рада психотерапії.




  1. Базові принципи позитивної психотерапії є:

а) принципи віри, надії, балансу;

б) принципи любові, віри, самореалізації;

в) принципи надії, балансу, самодопомоги;

г) принципи самореалізації, самодопомоги, балансу.




  1. Сфери позитивної психотерапії за допомогою яких клієнт вирішує свої внутрішні проблеми:

а) тіло, діяльність, контакти, фантазії;

б) фантазії, уява, діяльність, контакти;

в) контакти, тіло, розум, сприймання;

г) тіло, діяльність, контакти, уява.




  1. Яка із стадій є етапом проведення позитивної психотерапії:

а) стадія дистанціювання;

б) стадія інвентаризації;

в) стадія вербалізації;

г) стадія розширення цілей;

д) усі варіанти вірні.


  1. У позитивній психотерапії виділяють:

а) трьохступінчастий процес терапії;

б) восьмиступінчастий процес терапії;

в) п’ятиступеневий процес терапії;

г) шестиступінчастий процес терапії.




  1. Перехідний період життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості називається:

а) складний період;

б) трагічні події;


в) життєва криза;
г) переживання горя.


  1. Криза, яка пов’язана з неможливістю нормальної, звичної, планованої діяльності людини називається:

а) криза самореалізації;

б) криза досягнення;

в) криза домагань;

г) криза автономії.




  1. Карл Роджерс вважається засновником:

а) арт-терапії;

б) логотерапії;

в) клієнтцентрованої терапії;

г) поведінкової психокорекції.




  1. Стратегії подолання за Лазарусом та Фолкманом:

а) проблемно-сфокусоване, емоційно сфокусоване;

б) на інтереси, на оцінку;

в) індивідуальне, соціальне;

г) маніпулятивне, пошук соціальної підтримки.




  1. Головним предметом вивчення у гуманістичній психології є:

а) особистість;

б) невротична особистість;

в) поведінка людини;

г) роль соціального в людині.




  1. Види криз за Т. Титаренко:

а) нормальні, анормальні, прогресивні, регресивні;

б) важкі, легкі, вікові;

в) професійні, особистісні, адаптаційні;

г) вікові, прості, складні, особисті.




  1. Рушійною силою розвитку за Ш. Мюллер є:

а) прагнення людини до самоздійснення;

б) бажання до самопізнання;

в) пошук смислу;

г) прагнення до «акме».





  1. Притчо та історіотерапія використовується у:

а) психології лікування;

б) позитивній психотерапії;

в) психотравмах;

г) гештальттерапії.




  1. Способом подолання проблемних ситуацій є:

а) копінг;

б) допігн;

в) оволодіння;

г) адаптація.




  1. П’ять основних постулатів гуманістичної психології сформулював:

а) Е. Фромм;

б) Салліван;

в) Дж. Бюдженталь;

г) Е. Берн.




  1. Яка з перелічених течій не відноситься до гуманістичного напрямку:

а) екзистенційна;

б) фрейдизм;

в) гештальт;

г) трансперсональна.




  1. Визначення принципу «психологічної єдності і світу» належить:

а) Селье;

б) К. Левіну;

в) Петерну;

г) Франку.




  1. Хто говорив, що стрес-складова життя:

а) Є. Ліндеман;

б) К. Ізард;

в) Морено;

г) Сельє.




  1. Який стрес є корисним?:

а) дистрес;

б) евстрес;

в) сумарний стрес;

г) біографічний стрес.




  1. Який із перелічених факторів відноситься до ознак горя:

а) зміна свідомості;

б) ворожі реакції;

в) фізичне страждання;

г) втрата моделі поведінки;

д) усі варіанти вірні.


  1. Визначте динамічні аспекти особистості:

а) мотиви;

б) потяги;

в) внутрішні протиріччя;

г) усі варіанти вірні.



  1. Мета екзистенційної психології полягає у:

а) допомозі клієнтові набути сенсу життя, усвідомити власну свободу і можливості;

б) допомозі стати абсолютно діяльнісною особистістю;

в) допомозі реалізувати себе;

г) зміні свого стану і світосприйняття.




  1. Біографічний стрес – це:

а) генетично передані умови до стресу;

б) сумарний ефект стресів;

в) психологічна обумовленість соматичних захворювань;

г) розвиток стресів протягом усього життя індивіда.




  1. Травмуючі ситуації – це:

а) система зовнішніх або внутрішніх проблем,які поступово загострюються і призводять особистість до хаосу;

б) умови які опосередковують активність індивіда;

в) опанування людьми життєвих ситуацій;

г) проблема, яка фокусує зусилля на вирішення існуючої проблеми.




  1. Проблемно-сфокусований копінг спрямований на вирішення:

а) існуючої проблеми;

б) уявної проблеми;

в) майбутньої можливої проблеми;

г) чужої проблеми.




  1. Автором стратегічних напрямків копінг-поведінки у змістовному плані є:

а) Фрес;

б) Гуссерль;

в) Хобфол;

г) Бодлер.




  1. Як називається стан нерухомого отупіння людини, який виникає при психічних травматичних ушкодженнях:

а) рухове збудження;

б) рухове гальмування;

в) шок;

г) ступор.




  1. Стан збудження, енергійності, коли людина втрачає здатність логічно мислити і приймати рішення, називається:

а) нервове тремтіння;

б) рухове збудження;

в) агресія;

г) істерика.




  1. Психотехніка «аналіз супротиву» забезпечує усвідомлення:

а) егозахисних механізмів;

б) мотивів;

в) потягів;

г) внутрішніх конфліктів.




  1. Основою людського існування за Адлером є:

а) особистісні почуття;

б) соціальний інтерес;

в) задоволення вищих потреб;

г) гедонізм.




  1. Вікова криза, яка вважається нормативною називається:

а) підліткова криза;

б) криза середнього віку;

в) криза самостійного життя;

г) криза становлення особистості.




  1. Хто є автором теорії міжособистісних відносин:

а) Фромм;

б) Адлер;

в) Салліван;

г) Хорні.




  1. Представником якого психотерапевтичного підходу є Е. Берн:

а) гуманістичний напрям;

б) гештальттерапія;

в) психоаналіз;

г) трансактний аналіз.




  1. Конгруентність – це:

а) відповідність почуттів змісту висловлювань;

б) перетворення несправжніх почуттів людини у справжні;

в) співпереживання емоційному стану іншої людини;

г) невідповідність почуттів змісту висловлювань.




  1. Фредерік Перлз є основоположником:

а) трансперсонального напряму;

б) гештальттерапії;

в) клієнтцентрованого підходу;

г) екзистенційного напряму.




  1. Який із нижчеперелічених шарів не входить до рівнів невротичності за Ф. Перлсом:

а) шар фобій;

б) шар відчаю;

в) шар агресії;

г) шар емоційного зриву.




  1. Початковим етапом психодрами є:

а) дія;

б) розминка;

в) інтеграція;

г) катарсис.




  1. Ознаками якого емоційного стану є байдуже ставлення до оточуючого світу, млявість, загальмованість, довгі паузи у мові:

а) ступор;

б) апатія;

в) плач;

г) істерика.





  1. Сфера відносин та зміна міжособистісних взаємостосунків означується:

а) термінальні кризи;

б) кризи значущих стосунків;

в) кризи здоров’я;

г) кризи життєвих помилок.




  1. Перехід від одного вікового етапу до іншого супроводжується:

а) кризовим станом;

б) переживанням кризи;

в) нормальною кризою;

г) анормальною кризою.




  1. Типи протікання кризи у вигляді усвідомлення «Я - концепції», посилення «Я – концепції» дезорганізації представив:

а) Ф. Мюллер;

б) Ф. Василюк;

в) Г. Сельє;

г) Л. Пельцман.




  1. Приписування ситуації неадекватного значення виражено у:

а) мінімізації, максимізації;

б) літоті, гіперактивізації;

в) зміні, де активізації;

г) динаміка, реформи.




  1. Клієнтцентрована психотерапія відноситься до числа концепцій:

а) екзестенційно-гуманістичного напрямку;

б) біхевіоризму;

в) гештальтизму;

г) гуманізму.




  1. Назвіть три сфери в яких можна знайти унікальний сенс життя:

а) творчість, переживання, адекватне ставлення до реальності;

б) відновлення віри, самоорганізація, акме;

в) гуманізм, поведінка, подолання;

г) копінг, сенс, віра.




  1. Совість – це голос трансцендентного. Такаю є думка:

а) В. Франкла;

б) К. Роджерса;

в) Н. Пезешкіана;

г) Ф. Перлза.




  1. Поведінка, яка використовується для керування власними переживаннями називається:

а) опануванням;

б) передбаченням;

в) гармонійністю;

г) підтримкою.




  1. У своєму природному стані людина підтримує в собі:

а) гомеостаз;

б) фігуру;


в) фон;

г) відповідальність.




  1. Під час переживання кризового стану людина прагне:

а) підтримки;

б) відновлення;

в) гомеостазу;

г) самозбереження.



3.8. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ПСИХОЛОГІЯ ІМІДЖУ”


УКЛАДАЧ: КРАВЕЦЬ Н.Б.

  1. Вкажіть вірне визначення іміджу:

а) імідж – це символічний образ суб’єкта, який характеризується динамічністю, неподільною єдністю чуттєвих й змістовних компонентів та відтворює потреби соціальної групи;

б) психології під іміджем розуміють характер стереотипу, що склався в масовій свідомості і має емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь;

в) імідж – це імітація, тобто подання зовнішньої форми якогось об´єкта чи особи;

г) імідж – це глибинні якості особистості, що проявляються у спілкуванні та взаємодії із суспільством.




  1. Дзеркальний імідж:

а) характерний нашому уявленню про себе;

б) характерний для погляду збоку;

в) те, до чого прагнемо;

г) правильна відповідь відсутня.




  1. Дослідники пропонують такі підходи до класифікації іміджу:

а) функціональний, порівняльний;

б) функціональний, конкретний, порівняльний;

в) сімейний та корпоративний;

г) функціональний та не функціональний.




  1. Принципи психологічного проектування іміджу:

а) безперервності, цілісності;

б) системності, науковості;

в) цілісності і заданості;

г) інші.



  1. Імідж людини це:

а) образ людини;

б) суспільна думка про людину;

в) репутація людини;

г) все перелічене.




  1. Емпатія – це:

а) здатність до розуміння іншої людини на рівні почуттів;

б) здатність розуміти внутрішній світ іншої людини;

в) розуміння відносин, почуттівпсихічних станів іншої особи в формі співпереживання;

г) здатність до співпереживання.




  1. Соціально-психологічні феномени трансляції та сприйняття іміджу:

а) інтуїція, хіндтсайт, соціальні очікування, фундаментальна помилка атрибуції, установка, переконання, оцінка;

б) інтуїція, хіндтсайт, соціальні очікування;

в) фундаментальна помилка атрибуції, установка, переконання;

г) установка, переконання.




  1. Поняття іміджевої комунікації:

а) психологія мас, образно-чуттєве мислення, інформація;

б) чуттєве мислення, інформація, простір;

в) інформація, простір, модель масової комунікації;

г) психологія мас, образно-чуттєве мислення, інформація, простір, модель масової комунікації.




  1. Використання інструментарію психології іміджу в якості методів впливу на аудиторію:

а) позиціонування, маніпулювання, міфологізація, візуалізація, НЛП, перформанс, жест, формат;

б) позиціонування, маніпулювання, міфологізація;

в) маніпулювання, міфологізація, візуалізація, НЛП;

г) маніпулювання, міфологізація, НЛП, перформанс, жест.




  1. Що не належить до типів ділової бесіди:

а) ділові переговори;

б) бесіда при прийомі на роботу, бесіда при звільненні;

в) телефонна розмова;

г) бесіда при консультуванні.




  1. Під час ділових зустрічей жінці рекомендується:

а) одягати міні-спідниці;

б) одяг яскравих кольорів;

в) одяг, який не буде відволікати співрозмовника від ділової розмови.

г) відсутня правильна відповідь.




  1. Канали трансляції в іміджі:

а) аудіальні, візуальні;

б) аудіальні, візуальні, кінестетичні;

в) візуальні, кінестетичні;

г) відсутня правильна відповідь.




  1. Іміджмейкінг це:

а) етапи формування суспільної думки;

б) технологія, діяльність зі створення іміджу

в) роцес впливу іміджу людини на ефективність її діяльності

г) все перелічене.




  1. Габітарний імідж обумовлюється:

а) зовнішністю;

б) продуктами діяльності;

в) середовищем;

г) усім перерахованим.




  1. Імідж електорату є компонентом іміджу:

а) лідера;

б) партії;

в) країни;

г) кругу виборців.




  1. Іміджелогія, це:

а) галузь психології, яка вивчає соціально-психологічні закономірності впливу;

б) комплексна практична дисципліна, метою якої є методологічне і методичне оснащення професійної діяльності із створення та перетворення іміджу;

в) галузь соціології, яка вивчає закономірності формування громадської думки;

г) галузь психології особистості.




  1. Такі якості, як невизначеність, амбівалентність, особливість, емоційність, міфологічність є якостями іміджу:

а) організації;

б) країни;

в) політичного лідера країни;

г) правильна відповідь відсутня.




  1. Класифікація іміджу за функціональним підходом:

а) дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний, множинний;

б) дзеркальний, текучий, бажаний;

в) імідж партії, організації, установи;

г) бажаний, корпоративний.




  1. Класифікації іміджу за характеристиками індуктора (за Е.Б. Перелигіною):

а) груповий, предметний, корпоративний;

б) груповий, предметний;

в) предметний, корпоративний;

г) предметний, корпоративний, політичний.




  1. Відмінність стереотипу від іміджу полягає у тому, що:

а) стереотип зводить зовнішні подібні явища до найпростіших узагальнень, а імідж; фіксує насамперед їхні відмінності між собою, протиставляє їх один одному, стереотип позначає образ, сутність якого − у площині об’єктивного існування світу, а імідж виходить за межі якісної визначеності реальності й виникає в процесі взаємодії людини із цією реальністю; стереотип, порівняно з іміджем, більше абстрактний і зберігається часом без змін протягом поколінь, а імідж більш гнучкий, пластичний, рухливий, оперативний;

б) стереотип зводить зовнішні подібні явища до найпростіших узагальнень, а імідж; фіксує насамперед їхні відмінності між собою протиставляє їх один одному;

в) стереотип, порівняно з іміджем, більше абстрактний і зберігається часом без змін протягом поколінь, а імідж більш гнучкий, пластичний, рухливий, оперативний;

г) все перераховане вірне.




  1. Відношення до партії обумовлене:

а) ідеологією;

б) силою особистості лідера;

в) іміджем партії;

г) усім перерахованим.




  1. Дослідниця О. А. Петрова розробила психосеміотичну концепцію, ключовими положеннями якої є:

а) імідж визначає відношення до об’єкта соціального пізнання; переважна роль знаків під час формування іміджу політико-економіко-соціально-територіальних об’єктів; точкою відліку в іміджелогічному просторі групової та масової свідомості є узагальнені уявлення, стереотипні усереднено-стандартні образи-уявлення, ступінь психологічної близькості між іміджем і реальним об’єктом;

б) імідж визначає відношення до об’єкта соціального пізнання;

в) точкою відліку в іміджелогічному просторі групової та масової свідомості є узагальнені уявлення, стереотипні усереднено-стандартні образи-уявлення, ступінь психологічної близькості між іміджем і реальним об’єктом;

г) переважна роль знаків під час формування іміджу політико-економіко-соціально-територіальних об’єктів.





  1. Класифікація іміджу з точки зору факторів, які його утворюють:

а) середовищний, габітарний, предметний, вербальний, кінетичний;

б) середовищний, габітарний;

в) габітарний, предметний, вербальний;

г) предметний, корпоративний, політичний.




  1. Знання, розуміння та уміння управляти варіативними параметрами, нейтралізувати негативні параметри лежить в основі:

а) політичного іміджу

б) корпоративного іміджу

в) президентського іміджу

г) все перелічене.




  1. Яка якість не впливає на формування позитивного іміджу:

а) комунікабельність;

б) емпатія;

в) деспотичність;

г) цілеспрямованість.




  1. Службовий етикет – це:

а) прагнення бути приємним і корисним;

б) форма взаємовідносин між людьми, сутність яких – доброзичливість, бажання добра іншій людині;

в) це загальноприйняті правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації;

г) глибока повага до інтересів та почуттів інших співпрацівників.




  1. Назвіть три основних види іміджу:

а) позитивний, негативний, нейтральний;

б) особистісний, товару, організації;

в) бажаний, сформований, конструйований;   

г) дзеркальний, одинарний, множинний.




  1. Складові сімейного іміджу:

а) характер міжособистісних відносин, естетика одягу та затишок в домі, особистий приклад батьків;

б) особистий приклад батьків;

в) думка сусідів;

г) погляди родичів.




  1. Символічний образ організації, який створюється у процесі S – S взаємодії, в складі якого є елементи, що провокують сприйняття даної організації як суб’єкта. Це:

а) імідж партії;

б) груповий імідж;

в) корпоративний імідж;

г) сімейний імідж.




  1. Імідж у перекладі з латини (imago) означає:

а) картинка;

б) уява;


в) образ;

г) свідомість.





  1. Позначте параметри, які входять до характеристики іміджу країни:

а) корисні копалини, клімат, етнічна неоднорідність;

б) політична стабільність, економічний розвиток, якість управлінської еліти;

в) фінансове благополуччя, імідж керівника, ділові комунікації;

г) усе перераховане.




  1. Якщо імідж створює сама особистість, то репутація – це:

а) те, як її сприймають оточуючі;

б) сама себе презентує;

в) якою хоче бути;

г) відсутня правильна відповідь.




  1. Відомі в іміджелогії моделі іміджу будуються на основі:

а) теоретичного аналізу;

б) семантичного дослідження;

в) інтерв’ювання політиків;

г) всього перерахованого.




  1. Як називається тактика поведінки, коли використовується прохання про підтримку?:

а) дружнє звертання;

б) раціональне переконання;

в) коаліційна;

г) укладання угод.




  1. Стратегією побудови іміджу є:

а) уникання;

б) акцентування;

в) позиціювання;

г) переконання.




  1. Вміння ефективно діяти в екстремальних умовах, успішність попередньої діяльності, харизма, це:

а) компоненти моделі іміджу партії;

б) компоненти моделі іміджу організації;

в) компоненти моделі іміджу політика;

г) компоненти моделі бренду.




  1. Культура мовлення керівника – це:

а) доцільність використання мовно-виражальних засобів у певному мовному середовищі;

б) досконале володіння мовою, її нормами у процесі мовлення;

в) форма спілкування з іншими людьми залежно від конкретних обставин, ситуацій;

г) сукупність загальновизнаних мовно-виражальних норм, рекомендованих для використання в різних ситуаціях спілкування зі співрозмовником.




  1. Міжособистісна адаптація як функція іміджу характеризується:

а) вмінням швидко входити в конкретне соціальне середовище, привернення уваги, оперативне встановлення доброзичливих стосунків;

б) врегулювання і усунення конфлікту;

в) співробітництво і компроміс;

г) самостійно опонентами і втручанням третьої сторони.





  1. Назвати технологічні функції іміджу:

а) міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, приховування негативних особистісних рис, організація уваги;

б) приховування негативних особистісних рис та висвітлення кращих особистісно-ділових якостей;

в) адаптація до соціальних умов життя;

г) наполеглива праця над собою, організація уваги.




  1. Назвіть визначальні фактори, що впливають на ефективність керівництва:

а) оцінка й покращення соціально-психологічного клімату, згуртування колективу навколо цілей організації, включаючи удосконалення стилю та культури ділових стосунків у колективі;

б) досягнення професійних успіхів, позитивна оцінка власної діяльності;

в) уміння визначати спільний напрямок в діяльності організації);

г) ціннісні орієнтації.




  1. Методи практичної психології іміджу:

а) діагностичні, консультативні, перевірочні;

б) пропедевтичні, дослідницькі, дедуктивні;

в) діагностичні, консультативні, навчально-корекційні, пропаганди реклами), наукового дослідження;

г) реклами, аналізу, синтезу, корекції.




  1. Назвіть три основних види іміджу:

а) позитивний, негативний, нейтральний;

б) особистісний, товару, організації;

в) бажаний, сформований, конструйований;   

г) дзеркальний, одинарний, множинний.




  1. Узагальнений образ соціальної групи, який розділяється представниками іншої соціальної групи і включає уявлення про типового представника даної соціальної групи з характеристикою темпераменту, характеру, особистості. Це:

а) імідж країни;

б) корпоративний імідж;

в) груповий імідж;

г) індивідуальний імідж.




  1. Будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, імідж поєднує:

а) зовнішні та внутрішні характеристики об’єкта;

б) його соціальні ролі й функції;

в) взаємодію в семантичному полі культури з іншими категоріями свідомості, включеність у менталітет;

г) все перелічене вірне.




  1. Класифікація іміджу відносно особистої та професійної складових:

а) особистий та професійний;

б) самоімідж;

в) імідж, який сприймається;

г) імідж, якого вимагають.




  1. Важливою складовою частиною іміджу журналіста є:

а) мова;

б) жести;

в) міміка;

г) піар.



  1. Фізичні дані людини, її одяг, манери поведінки відносять до:

а) внутрішнього іміджу;

б) зовнішнього іміджу;

в) поведінкового іміджу;

г) ментального іміджу.




  1. Механізм міжособистісного сприйняття у спілкуванні, який характеризує розуміння та інтерпретацію співрозмовника шляхом ототожнення себе з ним, називається:

а) рефлексією;

б) емпатією;

в) ідентифікацією;

г) стереотипізацією.




  1. Класифікація іміджу за знаком:

а) правильний та неправильний;

б) логічний та нелогічний;

в) гороскопа;

г) позитивний та негативний.




  1. Гарне враження справляє оратор, який:

а) нервово потирає руки;

б) крутить в руках ручку чи окуляри.

в) почувається вільно і спокійно;

г) багато говорить.




  1. Імідж людини – це:

а) уміння спілкуватися;

б) уміння впливати на людей;

в) уміння керувати враженням;

г) уміння маніпулювати людьми.




  1. Стиль чоловічого костюма під час ділової зустрічі:

а) повинен відповідати стилю інших учасників зустрічі;

б) повинен бути індивідуальним, що дасть можливість впливати на формування іміджу;

в) вибір стилю не регламентується;

г) відсутня правильна відповідь.




  1. Будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості ,імідж функціонує як образ:

а) переконання;

б) порівняння;

в) керування;

г) представлення.




  1. Кому належить ініціатива залишення прийому?:

а) правила це не регламентують;

б) головному гостю;

в) керівнику зібрання;

г) за вказівкою господаря.



  1. Дослідник поняття імідж О. А. Петрова вказує, що, будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, він функціонує як образ-представлення, у свідомості:

а) індивідуальній свідомості;

б) груповій свідомості;

в) масовій свідомості;

г) індивідуальній, груповій та масовій свідомості.




  1. В понятті імідж мають охоплюватись такі часткові складові:

а) специфіка соціально-психологічних, передусім групових детермінант іміджу; орієнтація під час створення іміджу на груповий й особистий успіх у досягненні мети тієї або іншої діяльності; використання суб’єктом під час створення іміджу самого себе (свою зовнішність, одяг, міміку, мову, інтонації, поводження й ін.) як засіб досягнення мети; висока роль символів в іміджі; суб’єктивна орієнтація іміджу на суб’єктивне ж відчування законів групового сприйняття;

б) специфіка соціально-психологічних, передусім групових детермінант іміджу; орієнтація під час створення іміджу на груповий й особистий успіх у досягненні мети тієї або іншої діяльності;

в) використання суб’єктом під час створення іміджу самого себе (свою зовнішність, одяг, міміку, мову, інтонації, поводження й ін.) як засіб досягнення мети;

г) висока роль символів в іміджі; суб’єктивна орієнтація іміджу на суб’єктивне ж відчування законів групового сприйняття.




  1. Імідж формується на основі об’єктивних характеристик діяльності організації або окремої особи, він може складатися:

а) штучно, із обов’язковою зовнішньою підтримкою;

б) природним шляхом, у ході «еволюційного» розвитку організації або індивіда, і містити значний обсяг раціонального;

в) лише іміджмейкерами;

г) хаотично.




  1. Імідж може бути:

а) емоційно забарвленою інформацією про об’єкт сприйняття;

б) синтетичний, інтегративний образ, який складається у свідомості людей стосовно конкретної особи, організації або іншого соціального об’єкта;

в) пасивним щодо його власника;

г) спонукаючим до певної соціальної поведінки.




  1. Під час формування поняття імідж враховують такі взаємно протилежні алегорії:

а) об’єктивне−суб’єктивне, природне−штучне, когнітивне−емоційне;

б) природне−штучне;

в) чорне та біле, позитивне та негативне;

г) когнітивне- емоційне.




  1. О. А. Феофанов тлумачить його як:

а) елемент етнокультури, що сформувалась протягом тривалого часу;

б) образ окремо взятої людини із її поглядами та переконаннями;

в) місце держави у світовому співтоваристві;

г) образ-подання, котрий методом асоціацій наділяє об’єкт додатковими цінностями (соціальними, психологічними, естетичними), що не мають підстави в реальних властивостях самого об’єкта, а має соціальну значимість для реципієнтів такий образ.





  1. Іміджмейкер, це:

а) творець іміджу;

б) носій іміджу;

в) аудиторія іміджу

г) результат формування іміджу.




  1. Імідж можна трактувати як:

а) генетично задану сукупність даних;

б) сукупність атрибутів носія іміджу;

в) масову поведінку;

г) елемент етносу.




  1. Реципієнт іміджу, це:

а) прообраз іміджу;

б) носій іміджу;

в) аудиторія іміджу;

г) іміджмейкер.




  1. Складовими індивідуального імідж є:

а) всі чуттєво пізнані прояви людини, які створюють сукупно уявлення про її зовнішність, поведінку, включаючи риси особи, жести, одяг, голос, а також будь-які тексти, зображення та події, що характеризують цю людини з тих або інших сторін, інформують про її минуле, а також дають можливість прогнозувати її майбутні вчинки, цінності й атитюди;

б) пізнані прояви людини, які створюють сукупно уявлення про її зовнішність;

в) поведінка, включаючи риси особи, жести, одяг, голос, а також будь-які тексти;

г) та події, що характеризують цю людини з тих або інших сторін, інформують про її минуле.




  1. Якщо імідж створюється для соціальної групи, то ця група називається:

а) електорат;

б) аудиторією іміджу;

в) малою соціальною групою;

г) піар-групою.




  1. О. Б. Перелигіна для цілей дослідження іміджу вводить позначення для учасників спілкування, у ході якого створюється імідж:

а) суб’єкт, об’єкт, реципієнт;

б) суб’єкт, реципієнт;

в) суб’єкт, об’єкт;

г) клієнт, реципієнт.




  1. Поняття імідж ототожнюють із такими поняттями, як:

а) думка, репутація

б) думка, репутація, авторитет;

в) репутація, авторитет;

г) стереотип, думка.




  1. Із погляду соціальної психології, імідж − різновид образу, і в перцептивному процесі увагу соціальних психологів зосереджено на:

а) аудиторії іміджу;

б) реципієнтах іміджу;

в) характеристиках суб’єкта й об’єкта сприйняття, які є значимими для виникнення образу;

г) електораті.



  1. Відносно іміджу людина здатна:

а) детермінованою іміджем та його визначати;

б) лише самостійно визначати імідж;

в) бути залежною від іміджу;

г) змінювати імідж лише під впливом оточення.




  1. До рис сприятливого іміджу відносять:

а) Я-Концепцію;

б) впевненість у собі, природність поведінки, прихильність до людей;

в) впертість та нахабність;

г) прихильність людей.




  1. Є.М. Забазнова визначила конгруентний імідж як:

а) багатоплановий процес підтвердження внутрішнього відчуття особистості зовнішнім прийняттям формованого образу іншими, що супроводжується почуттям автентичності;

б) ментальний образ;

в) творчий образ;

г) генетично заданий образ.




  1. Імідж у перекладі з латини (imago) означає:

а) картинка;

б) уява;


в) образ;

г) свідомість.




  1. Дослідник поняття імідж О. А. Петрова вказує, що, будучи феноменом індивідуальної, групової або масової свідомості, він функціонує як образ-представлення, у свідомості:

а) індивідуальній свідомості;

б) груповій свідомості;

в) масовій свідомості;

г) індивідуальній, груповій та масовій свідомості.




  1. Імідж це:

а) Я-концепція;

б) Я-ідеальне;

в) образ Я в інших;

г) образ себе для інших.




  1. Фахівців, які займаються створенням образу, називають:

а) піарщиками;

б) електоратом;

в) іміджмейкерами або консультантами з іміджу;

г) психологами.




  1. Важливими якостями ділової людини, особливо бізнесмена, які впливають на формування іміджу, фахівці вважають такі:

а) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

б) наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику;

в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність;

г) орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів.




  1. Внутрішні (етичні) чинники іміджу ділової людини:

а) орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів;

в) здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями;

г) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.




  1. Внутрішні (психологічні) чинники формування іміджу:

а) мистецтво подобатися людям; вміння правильно спілкуватися; наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;  вміння розуміти людей та впливати на них;

б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.

в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

г) вміння використовувати простір для спілкування.




  1. Зовнішні чинники формування іміджу:

а) зовнішній вигляд: одяг, аксесуари одягу, зачіска, макіяж; гарні манери: належні жести, пози, постава, хода; виразність міміки та вміння нею керувати; вміння використовувати простір для спілкування;

б) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями;

в) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

г) діловий етикет і протокол.




  1. Основні компоненти іміджу ділової людини:

а) самостійність і нестандартність поведінки; наполегливість у досягненні мети, ініціативність; діловитість і практичність; сміливість та винахідливість; суперництво та готовність до ризику; орієнтація на досягнення вищих результатів; ефективне використання наявних факторів;

б) самооцінка особистості; моральні цінності особистості; етика ділового спілкування; діловий етикет і протокол; тактика спілкування (уміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмами психологічної дії і т. д.); зовнішній вигляд (одяг, аксесуари до одягу; постава і хода);

в) мистецтво подобатися людям; вміння правильно спілкуватися; наявність необхідних для позитивного іміджу якостей особистості;  вміння розуміти людей та впливати на них;

г) чесність; порядність; повага до підлеглих, партнерів; вірність даному слову; здатність ефективно взаємодіяти згідно з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.




  1. Назвати функції іміджу:

а) висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик;

б) ціннісні: особисто звеличуючи, комфортизація між особистих стосунків, психотерапевтична;

в) технологічні: міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик, організація уваги, подолання міжособистісних меж;

г) ціннісні: особисто звеличуючи, комфортизація між особистих стосунків, психотерапевтична; технологічні: міжособистісної адаптації, висвітлення кращих особистісно-ділових якостей, затінення негативних особистісних характеристик, організація уваги, подолання міжособистісних меж.




  1. Першим дієвим аспектом (етапом) формування іміджу є:

а) знаходження іміджмейкера;

б) робота із психологом;

в) встановлення рівня самооцінки людини, яка значною мірою визначає її поведінку;

г) створення образу.




  1. Імідж, властивий нашому уявлення про себе:

а) текучий;

б) дзеркальний;

в) бажаний;

г) множинний.




  1. Основна інвестиція в загальний імідж організації – це:

а) товар;

б) гроші;

в) люди;

г) зв’язки.




  1. Поняття «імідж» виникло:

а) на Заході в 50-х роках і використовувалося в рекламній практиці;

б) в Японії поняття іміджу стало основним елементом теорії і практики Паблік Рілейшнз, міцно увійшло до політичного і суспільного життя;

в) на Сході увійшло до політичного і суспільного життя;

г) в 60-х роках цей термін виникає у сфері підприємництва як основний засіб психологічної дії на споживача.




  1. Стосовно людини термін «імідж» передає поняття:

а) високу самооцінку;

б) адаптацію до соціального середовища;

в) місце людини у соціальній групі;

г) візуальна привабливість особи, самопрезентація, конструювання людиною свого образу для інших.




  1. Імідж організації (корпоративний імідж) є:

а) високою самооцінкою працівників певної організації;

б) адаптацію працівників до соціального середовища;

в) віддзеркаленням досягнень корпорації;

г) віддзеркаленням цінностей організації і тим, як ці цінності сприймаються людьми.



  1. При формуванні іміджу потрібно зважати на такі його складові:

а) моральні цінності, досягнення персоналу, заробітну плату;

б) моральні цінності, рекламна сфера, пакувальний матеріал, місцезнаходження та обстановку офісу, стиль одягу персоналу, назва фірми, бланки фірми, візитівки, пакети тощо;

в) місцезнаходження та обстановка офісу;

г) стиль одягу персоналу, дотримання етикету, рівень освіти тощо.




  1. Діловий імідж спеціально проектується в інтересах людини або фірми з урахуванням:

а) умов комфорту;

б) місцезнаходження та обстановка офісу;

в) особливостей діяльності та зовнішніх якостей;

г) стилю одягу персоналу, дотримання етикету, рівня освіти.




  1. Імідж об’єкта – це:

а) сформоване в результаті сприйняття характеристик даного об’єкта.

б) зовнішній вигляд об’єкта;

в) внутрішній світ об’єкта;

г) ставлення раціонального або емоційного характеру до об’єкта (людини, предмета, системи), що виникає у психіці групи людей на основі образу.




  1. Імідж товару – це:

а) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок реклами;

б) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник або при покупці, використанні цього товару особисто, або на основі думки про цей товар інших людей;

в) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок презентації;

г) думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник внаслідок використання товару окремими людьми.




  1. Імідж фірми – це:

а) думка про дану організацію у групи людей на основі сформованого у них образу цієї фірми, що виник унаслідок або прямого контакту з цією фірмою, або в результаті інформації, отриманої про цю фірму від інших людей;

б) думка про дану організацію на основі контакту з керівником цієї фірми;

в) думка про дану організацію у групи людей на основі інформації, отриманої про цю фірму із засобів масової інформації;

г) плідна праця працівників.




  1. Імідж людини – це:

а) внутрішній світ об’єкта;

б) зовнішній вигляд об’єкта;

в) думка про цю людину у групи людей в результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, що виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей;

г) рівень освіченості особистості.




  1. Імідж фірми – це:

а) позитивний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми;

б) негативний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми;

в) позитивний результат зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) керівництва і персоналу фірми;

г) позитивний результат внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження) керівництва і персоналу фірми.




  1. Зв’язки з громадськістю трактують імідж як:

а) мислене уявлення про людинутовар чи інститут, що формується кутюр’є;

б) мислене уявлення про людинутовар чи інститут, що спрямовано формується у масовій свідомості за допомогою засобів масової інформації;

в) формування у масовій свідомості уявлення за допомогою засобів масової інформації;

г) словесне вираження враження про людинутовар чи інститут, що спрямовано на свідомість індивіда за допомогою засобів масової інформації.




  1. Бажаний імідж – це:

а) властивий нашому уявленню про себе;

б) відображення того, до чого ми прагнемо;

в) імідж організації;

г) утворення із низки незалежних структур поняття про об’єкт.




  1. Корпоративний імідж – це:

а) імідж політика, лідера, бізнесмена, актора, керівника;

б) імідж працівників фірми: їх одяг, манери поведінки, рівень освіти;

в) імідж компанії, фірми, підприємства, установи, політичної партії, громадської організації;

г) імідж окремих підрозділів, результати їх роботи.




  1. Корпоративний імідж – це:

а) імідж організації вцілому;

б) імідж працівників фірми: їх одяг, манери поведінки, рівень освіти;

в) імідж політика, лідера, бізнесмена, актора, керівника;

г) імідж окремих підрозділів, результати їх роботи.




  1. Імідж керівника знижує:

а) імідж порядної людини;

б) зловживання твердженнями, категоричність суджень, безапеляційність;

в) відсутність приятельських відносин зі співробітниками і підлеглими;

г) строгість, недоступність, зайнятість лише своєю справою.




  1. Характеристика самоіміджу:

а) імідж, який створює соціальне оточення для людини;

б) погляд із сторони;

в) уявлення людини про себе;

г) випливає із минулого досвіду та відображає наявний стан самоствердження.





Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9




©kzref.org 2022
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет