Туристсько-рекреаційні ресурси світу


Контрольні питання за темою лекції



жүктеу 1.42 Mb.
бет3/7
Дата25.02.2019
өлшемі1.42 Mb.
түріНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7
Контрольні питання за темою лекції

  1. Розкрийте сутність понять «рекреація» та «туризм». В чому полягає принципова відмінність між ними?

  2. Назвіть та охарактеризуйте функції туризму.

  3. Які фактори відіграють провідну роль у розвитку рекреації і туризму?

  4. Назвіть показники, що характеризують розвиток рекреації і туризму в країні.

  5. У чому проявляються негативні наслідки розвитку туризму в глобалізованому суспільстві?

  6. Назвіть етапи розвитку світового туризму. Обґрунтуйте, чому туризм почав активно розвиватися саме в країнах Європи.

  7. Охарактеризуйте особливості та характерні тенденції розвитку туризму в теперішній час.

  8. Назвіть найбільш відвідувані визначні пам’ятки світу.

  9. Назвіть види туризму, які виділяють залежно від мети подорожі, території подорожування, організаційних умов та категорії осіб, що подорожують.

  10. Назвіть нетрадиційні види туризму. Які фактори вплинули на їх виникнення та розвиток?


Рекомендована література за темою лекції:

  1. Бугрий Е. В. О терминологии и типологии мрачного туризма [электронный ресурс]. / Е. В. Бугрий – Режим доступа: http://tourlib.net/statti_tourism/bugrij.htm

  2. Вишневська О. О. Туристичне країнознавство : підручник / О. О. Вишневська, А. Ю. Прафіненко, В. І. Сідоров. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 594 с.

  3. Закон України «Про туризм» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80

  4. Зорин И. В. Энциклопедия туризма: справочник / И. В. Зорин, В. А. Квартальнов. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

  5. Квартальная В. А. Теория и практика туризма : учебник / В. А. Квартальная – М. : Финансы и статистика, 2003. – 291 с.

  6. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні / В. Ф. Кифяк. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2003. – 300 с. 

  7. Козбан А. О. Эзотерический туризм [Электронный ресурс]. / А. О. Козбан, И. Гура – Режим доступа: http://tourlib.net/statti_tourism/kozban.htm

  8. Кусков А. С. Рекреационная география : учебно-методической комплекс / А. С. Кусков, В. Л. Голубева, Т. Н. Одинцова. – М.: МПСИ, Флинта , 2005. – 496 с.

  9. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О. О. Любіцева. – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.

  10. Мальська М. П. Туристичний бізнес: теорія та практика / М. П. Мальська, В. В. Худо. - 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.

  11. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг: підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Н. М. Ганич. – К. : Знання, 2008. – 661 с.

  12. Масляк П. О. Рекреаційна географія : навч. посібник / П. О. Масляк. – К. : Знання, 2008. – 343 с.

  13. Мироненко Н. С. Рекреационная география / Н. С. Мироненко, И. Т. Твердохлебов. – М., Изд-во Московского ун-та, 1981. – 207 с.

  14. Смаль І. В. Туризм людських слабкостей [Електронний ресурс]. / І. В. Смаль. Режим доступу: http://www.geolgt.com.ua/images/stories/zbirnik/

vipusk24/v2410.pdf

  1. Смаль І. В Рекреація, туризм і дозвілля: тлумачення і співвідношення понять [Електронний ресурс]. / І. В Смаль, В. В. Смаль. – Режим доступу : http://infotour.in.ua/smal-1.htm

  2. Смаль І. В. Туристичні ресурси світу / І. В. Смаль. – Ніжин: Вид-во Ніжин. держ. ун-ту ім. Миколи Гоголя, 2010. – 336 с.

  3. Устименко Л. М. Історія туризму : навчальний посібник для вищ. навч. закл. культури і мистецтв / Л. М. Устименко, І. Ю. Афанасьєв. – К. : Альтерпрес, 2005. – 320 с.

  4. Федорченко В. К. Гуманістична функція туризму / В. К. Федорченко // Філософія туризму. – К., 2009. – С. 66 - 80.

Лекція 3. Туристсько-рекреаційний імідж території


План лекції

  1. Сутність поняття «географічний образ» території.

  2. Імідж території: сутність, властивості, функції, алгоритм створення.

  3. Бренд країни.

  4. Механізми реалізації брендингу та іміджевої політики.


Ключові поняття та терміни: географічний образ, види географічного образу території, імідж, імідж країни, властивості туристичного іміджу, функції туристичного іміджу, позитивний імідж, слабко виражений імідж, занадто традиційний імідж, суперечливий імідж, змішаний імідж, надмірно привабливий імідж, негативний імідж, алгоритм створення іміджу країни, бренд країни, етапи створення бренду країни чи регіону, туристичний бренд, типи туристичних брендів, механізми реалізації іміджевої політики країни.
Географічний образ – це сукупність уявлень про географічний простір, що формуються в результаті людської діяльності, пов’язаної з певним типом географічного простору – політико-географічним, культурно-географічним, соціально-географічним, економіко-географічним. Ці уявлення існують у вигляді компактних моделей певного типу географічного простору, створених для ефективнішого досягнення тих чи інших цілей.

Однак, розглядаючи образ країни як «символ», «ключ» до пізнання унікального, особливого, індивідуального, у центрі уваги залишається ретельна фізико-, економіко- і соціально-географічна характеристика країни.

Структурні компоненти географічного образу території:

1. Географічні характеристики (ресурсний потенціал, територіально-просторові, природничо-рекреаційні та кліматичні особливості регіону). Образи територій служать своєрідним інформаційним «фільтром» між реальним географічним простором і поведінкою людей. Інвестиційна, туристична, міграційна привабливість регіонів залежить, поряд з іншими чинниками, і від того, якими вони постануть у свідомості потенційних інвесторів, туристів, мігрантів. Саме тому фахівці дедалі більше розглядають географічні образи як ресурс розвитку територій.

2. Економічна та інвестиційна привабливість, що вважається ключовою складовою позитивного іміджу регіону, оскільки здатна притягувати, зацікавлювати й утримувати потенційних інвесторів в економіці регіону.

3. Туристична привабливість регіону – привабливість території, що обумовлена наявністю туристичного ресурсного потенціалу відповідно до потреб громадськості – матеріального та інформаційного.

4. Персоніфікований образ регіону – образ регіону не завжди, але дуже часто може персоніфікуватися, тобто асоціюватися з відомими особистостями.

5. Історико-культурний образ регіону – це геосоціокультурний образ регіону, що містить найбільш характерні й істотні особливості довготривалого історико-культурного розвитку відповідної території.

6. Інформаційна привабливість – істотний чинник формування інших аспектів привабливості, а враження про регіон починає формуватися вже при пошуку необхідної інформації про нього.

7. Візуальний образ території – фахівці зазначають важливість того, щоб візуальний образ території відповідав існуючій геральдиці і спирався на місцеві символи (визначні пам’ятки регіону).

Розрізняють також декілька видів образу території за різними ознаками (рис.10):


Рис. 10. Види географічного образу території
Туристичний образ країни дозволяє відобразити її туристичні умови та ресурси, виокремити з-поміж інших країн, розкрити неповторний колорит національного туристичного простору. уявлення про ту чи іншу територію, «туристичний образ» країни, безпосередньо впливає на ступінь попиту на неї з боку потенційних туристів.

Імідж – це особливий вид реальності, своєрідний територіальний ресурс, здатний відповідно впливати на розвиток соціально-географічної системи країни, змінювати її простір.

Імідж країни – сукупність емоційних та раціональних уявлень, що випливають із зіставлення усіх особливостей країни, власного досвіду і чуток, що впливають на формування певного образу (за визначенням Всесвітньої туристичної організації).

Туристичний імідж, як соціально-психологічний феномен, характеризується низкою властивостей (рис. 11).


Рис. 11 Властивості туристичного іміджу


Виділяють наступні функції туристичного іміджу:

економічна: основним показником успішного туристичного іміджу є збільшення потоків туристів і доходів від туристичної діяльності;

політична: в умовах глобалізації і загрози стирання національних відмінностей туристичний імідж допомагає країні закріпити власну національну ідентичність, самобутню культуру, своє історичне право суверенної держави, а значить успішно протистояти глобалізаційним викликам і конкурувати на міжнародних ринках;

функція ідентифікації: дозволяє полегшити сприйняття інформації. Здебільшого масова свідомість готова отримувати лише ті відомості, що включають основні параметри, аніж аналізувати усю безліч інформації;

функція ідеалізації: покликана забезпечити режим найбільшого сприйняття образу країни, проектуючи на аудиторію ті її характеристики, що є найбільш привабливими для певної цільової аудиторії;

функція протиставлення: конструюється на основі інших образів, образів інших країн або минулого образу країни. Орієнтована на створення підґрунтя позитивного образу;

номінативна функція: виокремлює країну в певній геополітичній ситуації і серед інших держав, демонструє її відмінні риси;

естетична функція: покликана облагородити враження, що справляє країна на суспільство.

адресна функція: передбачає наявність зв’язку між іміджем країни і цільовою аудиторією, для якої він призначений, відповідає на потреби і запити аудиторії.

Імідж країни має декілька різних сторін. Для його оцінки бажано знати, яким чином він сприймається всередині держави та за її межами. Залежно від багатьох умов кожна раїна має у найбільш загальному сенсі позитивний чи негативний імідж. Загалом, виділяють позитивний, слабко виражений, занадто традиційний, суперечливий, змішаний, негативний, надмірно привабливий та негативний імідж території. Створення позитивного іміджу країни, у тому числі туристичного, визнається сьогодні найпріоритетнішим завданням державної політики і безпеки. В умовах глобалізації туристичний імідж країни набуває статусу одного з основних ресурсів, що визначає її економічну, політичну і соціокультурну перспективу. Він слугує однією з визначальних складових національного бренду країни.

Алгоритм створення туристичного іміджу країни вимагає послідовного структурування її позитивних образів. Для цього пропонується скористатися послідовністю знайомства з певною країною, відповідаючи на такі запитання (Ю. Б. Кашлев):


  1. Де розташована країна?

  2. Що в ній цікавого?

історико-культурна спадщина;

природно-ресурсний потенціал.



  1. Який народ країни (ментальність, духовні цінності та ін.)?

  2. Що виробляють в країні?

  3. Які прагнення народу?

При відповіді на ці запитання пропонується вибудувати таку послідовність формування образу держави.

  1. Передусім проектується політико-географічний образ країни у вигляді вигідного політико-географічного положення, на якій будують накладені наступні образи.

  2. На сформований політико-географічний образ накладається привабливий і властивий лише для даної території природно-географічний образ у вигляді живописного, але ємного історико-культурного і природного ландшафту.

  3. Отриманий природно-географічний портрет набуває цивілізаційних рис завдяки цивілізаційно-культурному образу у вигляді національного культурного символу, що втілює історичну спадщину країни і відомий всьому світу.

  4. На гармонійний природно-цивілізаційний фон накладається соціоментальний образ народу у вигляді в цілому позитивного персонажу.

  5. Позитивність соціоментального образу підкріплюється результатами праці народу у вигляді виборничо-економічного образу як символу добробуту, могутності та впливу держави.

  6. Висвітлюється прагнення держави та історичні перспективи – національно-ціннісний образ, що вказує на пріоритетну національну мету, сенс буття.

Отже, послідовність формування образу країни відбувається у напрямку від політико-географічного до національно-ціннісного образу. Вважається, що інший підхід порушує логіку і може спричинити невідповідність реально існуючій картині.

Бренд країни – це набір образів та асоціацій, який виникає при згадуванні назви цієї країни. Туристичний брендинг передбачає формування переваг (туристичної привабливості) місць туристичного призначення в процесі управління іміджем та промоцією туристичної атрактивності міста чи країни за допомогою туристичного бренда, який складається з візуального образу та гасла.

Створення нового бренда міста чи регіону будується за таким алгоритмом:

• формування ідеї бренда, аналіз потенціалу міста за такими факторами, як географічне розташування, краса місцевості, клімат, економічний, культурний та освітній потенціал, наявність пам’яток культури, сприятливі умови для відпочинку і туризму, розвиток інфраструктури та гостинність місцевого населення;

• розробка логотипа та фірмового стилю, слогана, бренд-бука;

• аналіз цільової аудиторії, позиціонування бренда, розробка стратегії

просування бренда на національному та міжнародному ринках.



Бренд-бук (Brand Book) – це пакет документів, друкованої та сувенірної продукції, що вміщує графічну, шрифтову та кольорову символіку міста чи регіону.

Туристичний бренд – відомий об’єкт або комплекс об’єктів природної, культурно-історичної спадщини, а також маршрут, який охоплює відвідування даних об’єктів, а також унікальні події, ремесла, послуги, заняття, що привертають до себе великий потік туристів. Туристичні бренди – це ті визначні пам’ятки, які показують гостям території в першу чергу, без ознайомлення з якими знайомство з даною місцевістю зазвичай вважається неповним.

До створення іміджу та бренда країни причетна ціла низка суб’єктів, що забезпечують комунікативні зв’язки: засоби масової інформації, сама держава, дипломатичне відомство, неурядові організації, державні та громадські організації, культурні організації й центри за кордоном, спорт, окремі особистості тощо (рис.12).



Рис. 12. Механізми реалізації брендингу та іміджевої політики
Створення іміджу не короткотермінова і одноразова акція. Іміджеві стратегії потрібно ретельно обмірковувати і відслідковувати їхню ефективність. Лише за таких умов туристичний імідж, що асоціюється у свідомості туристів з високим рівнем атрактивності, естетичності, безпеки, комфорту, можливістю реалізації різноманітних практик тощо, здатен набувати своєрідної символічної цінності.

Контрольні питання за темою лекції

  1. Розкрийте сутність поняття «географічний образ» території. Назвіть структурні характеристики географічного образу.

  2. Які існують види географічного образу території за його сприйняттям суб’єктами, за кількістю носіїв та способом сприйняття?

  3. Що розуміють під іміджем країни? Яким чином туристичний імідж впливає на туристичну привабливість території?

  4. Які властивості притаманні туристичному іміджу?

  5. Назвіть та охарактеризуйте функції туристичного іміджу країни.

  6. Які виділяють види туристичного іміджу країни. Наведіть приклади.

  7. Охарактеризуйте алгоритм створення туристичного іміджу країни.

  8. Що розуміють під «брендом країни»?

  9. Назвіть етапи створення бренда країни чи регіону.

  10. Що розуміють під туристичним брендом? Назвіть види туристичних брендів та наведіть приклади.

  11. Як співвідносяться поняття «бренд країни» та «туристичний бренд»?

  12. Охарактеризуйте механізми реалізації брендингу та іміджевої політики країни.


Рекомендована література за темою лекції

  1. Анхольт С. Создание бренда страны / С. Анхольт // Бренд-менеджмент. – 2007. – № 1. – С. 36 - 44.

  2. Басюк Д. Формування туристичного бренда як фактор регіональної політики / Д. Басюк // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2010. – № 1. – С. 139 - 147.

  3. Визгалов Д. В. Брендинг города / Д. В. Визгалов. – М. : Фонд «Институт экономики города», 2011. – 160 с.

  4. Вишневська О. О. Туристичне країнознавство : підручник / О. О. Вишневська, А. Ю. Прафіненко, В. І. Сідоров. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 594 с.

  5. Замятин Д. Н. Метагеография: Пространство образов и образы пространства / Д. Н. Замятин – М. : Аграф, 2004. – 512 с.

  6. Замятина Н. Ю. Принципы создания образа места / Н. Ю. Замятина // География и экология в школе ХХІ века. – 2004. № 2. – С. 3 - 11.

  7. Ильин И. В. Роль и значение имиджа страны в условиях глобализации / И. В. Ильин, О. Г. Леонова // Социально-гуманитарное знание. – 2008. № 5. – С. 17 - 27.

  8. Котлер Ф. Маркетинг мест. Привлечение инвестиций, предприятий, жителей и туристов в города, коммуны, регионы и страны Европы / Ф. Котлер, К. Асплунд, И. Рейн, Д. Хайдер. – СПб.: Стокгольмская школа экономики, 2005. – 376 с.

  9. Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство. Туризм : учеб. для вузов : пер. с англ. / Ф. Котлер, Д. Боуен, Д. Мейкенз; – 4-е изд. – М.: Изд-во «ЮНИТИ-ДАНА», 2007. – 1046 с.

  10. Музиченко-Козловська О. В. Туристичний брендинг: сутність, складові та переваги / О. В. Музиченко-Козловська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – 2014. № 797. – С. 396 - 402.

  11. Панкрухин А. П. Маркетинг территории / А. П. Панкрухин – СПб. : Питер, 2006. – 416 с.

  12. Страна как бренд // Новый маркетинг. – 2002. № 11 (17). – С. 26 - 34.

Лекція 4. Регіональний поділ світу в туризмі


План лекції:

  1. Уявлення про рекреаційне та туристичне районування.

  2. Особливості та принципи районування світу в туризмі.

  3. Туристичні регіони світу за класифікацією Всесвітньої туристичної організації.

  4. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО.


Ключові поняття та терміни: рекреаційне районування, рекреаційний район, туристичне районування, туристичний район, етапи формування туристичного регіону, туристсько-рекреаційний комплекс, туристсько-рекреаційний район, районоутворюючі чинники у міжнародному туризмі, туристсько-рекреаційне районування світу, Всесвітня туристична організація, туристичні регіони світу за Всесвітньою туристичною організацією, світова спадщина ЮНЕСКО.
Рекреаційне районування – поділ території за принципом однорідності ознак, характером рекреаційного освоєння та використання. Головними ознаками рекреаційного районування є рівень рекреаційного освоєння території і структура рекреаційних функцій (лікувальної, оздоровчої, туристської, екскурсійної).

Під рекреаційним районом розуміють цілісну територію, що відрізняється сприятливим для рекреації поєднанням природних умов, а також має рекреаційні об’єкти і певну рекреаційну спеціалізацію. Сучасний рекреаційний район – це не тільки територія для лікування, відпочинку і туризму, а й складний адміністративно-господарський організм. Його обслуговують сільськогосподарські і промислові підприємства, транспортні, будівельні, культурно-побутові та інші організації (О. С. Кусков, В. Л. Голубева, Т. М. Одинцова).



Туристське районування – процес розподілу території, при якому райони ідентифікуються за наявності у них особливих туристичних рекреаційних ознак. При цьому виділяються туристські райони, що відрізняються один від одного за набором та ступенем вираженості туристсько-рекреаційних ознак. Туристське районування дозволяє отримати цілісне уявлення про стан, фактори та перспективи розвитку туризму на всіх частинах території, порівняти їх між собою і використовувати ці відомості в плануванні та управлінні туризмом.

Всесвітня туристична організація визначає туристський регіон як територію, яка має в своєму розпорядженні значну кількість спеціальних споруд і послуг, необхідних для організації відпочинку або оздоровлення. Туристський регіон, для того щоб вважатися самостійним, повинен мати всі необхідні споруди для перебування в ньому туристів.

Під туристичним регіоном часто розуміють окрему територіальну одиницю, засновану на спільності природних, культурних та історико-архітектурних ресурсів, об’єднану спільною туристською інфраструктурою і сприйняту у вигляді цілісного об’єкта.

Не кожен регіон здатний стати туристським, а лише той, в якому є:

а) необхідні для прийняття туристів якісні послуги (трансфер, розміщення та харчування з відповідним рівнем обслуговування);

б) природні та історико-культурні пам’ятки для залучення туристів, які породжують інтерес людей до даного району і створюють конкуренцію з іншими;

в) інформаційні системи, що є важливим засобом функціонування регіону на туристичному ринку.

Будь-який туристичний регіон у процесі становлення проходить певний цикл розвитку. Спочатку основними мотивами приїзду в регіон людей є відвідування родичів і друзів, а також ділові поїздки. Потім виникає інтерес до природних та культурних пам’яток відвідуваного регіону. Дані потреби легко задовольняються існуючою сферою обслуговування, і відвідувачі виїжджають з хорошими враженнями. Поступово інформація про якісне обслуговування і пам’ятки поширюється, сприяючи збільшенню потоку туристів. Регіон починає набувати характерні риси туристського: з’являються нові засоби розміщення, підприємства харчування, розваг та ін. Інвестиції приносять великий прибуток і, природно, виникають нові додаткові можливості для залучення туристів і їх обслуговування. З’являється необхідність управління, основна мета якого полягає у просуванні регіону на ринку для залучення необхідної кількості туристів. У регіон йде постійний приплив нової робочої сили, в результаті чого відбувається поступова асиміляція місцевих жителів в їхньому середовищі, що нерідко призводить до втрати місцевої культури та формування нової. Далі йдуть незворотні екологічні зміни, через що регіон втрачає свою привабливість, кількість туристів знижується, пустують засоби розміщення, прибуток скорочується. Важливо негайно відреагувати на ці зміни шляхом удосконалення політики розвитку туризму через розробку нової програми.

О. В. Логінова виділяє 4 етапи формування туристичного регіону (рис.13):

Рис. 13. Етапи формування туристичного регіону

Є. А. Котляров, розвиваючи погляди В. С. Преображенського, розробив концепцію рекреаційно-туристських комплексів, які визначив як поєднання рекреаційних споруд і супутніх підприємств інфраструктури, об’єднаних тісними функціональними та економічними зв’язками, а також спільним використанням географічного положення, природних і економічних ресурсів території, займаної комплексом. У даному трактуванні туристично-рекреаційний комплекс розглядається як основа формування особливого територіально-галузевого утворення – туристсько-рекреаційного району.

Під туристично-рекреаційним районом розуміють територію, сформовану туристським і рекреаційним попитом, що володіє туристсько-рекреаційними ресурсами, умовами, необхідним ступенем розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури та відрізняється від інших районів спеціалізацією на певних видах туризму та рекреації.

Складність туристичного районування зумовлена глобальністю цього завдання, а також тим, що районування має охопити й такі території, де туризм практично не розвинений (рис.14).

Рис. 14. Районоутворюючі чинники у міжнародному туризмі

Існують декілька поглядів на поділ світу у туризмі. Зокрема, М. С. Мироненко і І. Т. Твердохлебов виділяють такі туристські регіони, як Європа, Північна Америка, Латинська Америка (в т. ч. Карибський басейн), Африка, Азія й Австралія з Океанією, Близький Схід.

О. О. Романов і Р. Г. Саакянц виділяють такі туристські регіони, як Західна Європа, Східна Європа, Північна Америка, Латинська Америка, Південно-Західна Азія (Близький Схід), Південна Азія, Південно-Східна Азія, Центральна й Східна Азія, Африка, Австралія й Океанія.

В. Ю. Воскресенський при вивченні туристських ресурсів світу пропонує розрізняти такі територіальні рекреаційні утворення, як закордонна Європа (Скандинавські країни, Середземноморський туристський осередок, держави Західної Європи, Альпійські держави Європи, держави Центральної і Східної Європи); Америка (Північна і Центральна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка); Африка (Північна Африка, Південно-Східна і Південна, Західна Африка); Азія й держави Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Азія, Австралія і Океанія); Російська Федерація.

О. О. Бейдик при рекреаційно-туристичному районуванні світу виділяє чотириступеневу систему рекреаційних одиниць: макрорайони, мезорайони, підрайони, мікрорайони. До макрорайонів належать: Європейський із 13 мезорайонами, Азійський (включає 7 мезорайонів), Африканський (6 мезорайонів), Північно-Американський (2 мезорайони), Центрально-Американсько-Карибський (2 мезорайони), Південно-Американський (об’єднує 4 мезорайони), Австралійсько-Океанський (2 мезорайони), Антарктичний (поділяється на 3 мезорайони).

Аналогічного розподілу території світу при рекреаційному районуванні дотримується й П. О. Масляк.

Найвпливовішою та міжурядовою туристичною організацією є Всесвітня туристична організація (ЮНВТО; UNWTO), що діє під патронатом ООН. Штаб-квартира ЮНВТО знаходиться у Мадриді. Статут ЮНВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р., і з 1980 р. цей день святкується як Всесвітній день туризму.

Згідно з підходами, запропонованими ЮНВТО, традиційно виділяють п’ять туристичних макрорегіонів, у межах яких виокремлено окремі мезорайони:


  • Американський (Північна, Центральна, Південна Америка та Карибський басейн).

  • Європейський (Південна, Західна, Північна та Центральна і Східна Європа).

  • Африканський (Північна, Західна, Центральна, Східна та Південна Африка).

  • Азійсько-Тихоокеанський (Північно-Східна, Південна, Південно-Східна Азія та Океанія, а також Австралія та Нова Зеландія).

  • Близькосхідний (країни арабського світу, що розташовані у Північній Африці та на Близькому Сході).

У свою чергу, макрорегіони поділяються на субрегіони, що складаються з певної кількості країн. Згідно з даним регіональним поділом до складу Південноєвропейського мезорайону включені Туреччина, Кіпр та Ізраїль, до Північної Європи – Велика Британія та Ірландія, а до Центральної і Східної Європи також належать Російська Федерація, Казахстан, республіки Закавказзя і Середньої Азії.

Характеристики, що покладені в основу регіонального поділу світу в туризмі ЮНВТО:

географічне розташування;

наявність та особливості туристсько-рекреаційних ресурсів;

політична ситуація та рівень економічного розвитку країн і рівень життя населення;

стан туристичної інфраструктури;

місце туризму в економіці та культурі, державній політиці країн;

розвиток певних видів туризму;

спрямування туристичних потоків, їх кількість і кількість грошових надходжень від туризму;

динаміка розвитку туризму.

Туристичні ресурси є національним надбанням. Проте ті з них, які мають особливе значення, включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

У 1972 р., на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини, яка вступила в силу у 1975 р.. До початку 1992 р. Конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН. Станом на 2014 р. Конвенцію вже ратифікували 191 держава-учасниця. Тільки Ліхтенштейн, Науру, Сомалі, Південний Судан, Тимор-Лешті та Тувалу не є учасниками Конвенції. Штаб-квартира ЮНЕСКО розташовується у Парижі. Головна мета списку Світової спадщини – зробити відомими і захистити об’єкти, які є унікальними у своєму роді.

Станом на 2015 р. до списку світової спадщини ЮНЕСКО включено 1007 об’єктів із 161 країни, які нерівномірно розподілені регіонами світу – половина із них розташована в Європі і Північній Америці і понад 20 % – в Азії. Ще близько 180 об’єктів чекають на рішення щодо включення до списку.

У структурі Світової спадщини ЮНЕСКО переважають культурні об’єкти, їх частка досягає майже 80 %. Найбільша кількість об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО розташовані в країнах Європи та Північної Америки (таб.1).

Таблиця 1

Розподіл об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО за регіонами світу

(станом на 2015 р)




Регіон ЮНЕСКО

Культурний тип

Природний тип

Змішаний тип

Всього

%

Африка

48

39

4

91

9 %

Арабські країни

67

5

2

74

7 %

Азія і Тихоокеанський регіон

148

55

10

213

21 %

Європа і Північна Америка

417

68

11

496

50 %

Латинська Америка і Вест-Індія

93

37

3

130

13 %

Загалом

773

204

30

1007

100 %

Країнами-лідерами за кількістю світових культурних і природних атракцій є Італія (50 об’єктів), Іспанія (44), Китай (47), Франція і Німеччина (по 39 об’єктів у кожній країні), Мексика (32). Значна кількість об’єктів світової спадщини в Америці відноситься до природних об’єктів та об’єктів сучасного мистецтва. Країни Азії мають величезний історико-культурний потенціал, найбільша кількість об’єктів знаходиться в Китаї, Індії та Японії. Національні парки Африки мають величезне значення для збереження світової флори та фауни. Майже усі вони занесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Жек дуадақтарды аулауды жүргізу туралы «Жануарлар дүниесін қорғау, өсімін молайту және пайдалану туралы»
2017 -> Бағдарламасы өтетін күні: 16 тамыз 2017 жыл Өтетін орны: Шымкент қаласы
2017 -> Қазақстан Республикасы Ауыл шаруашылығы министрлігінің
2017 -> Мемлекеттік мекеме
2017 -> Қосымша 2 Техникалық ерекшелігі Реанимациялық бригадаларға арналған жылжымалы жедел медициналық көмек комплексі
2017 -> Қазақстан Республикасының Білім және ғылым министрлігі «Кәсіпқор» холдингі» коммерциялық емес акционерлік қоғамы
2017 -> Қазақстан Республикасы Ауыл шаруашылығы министрлігі Ветеринариялық бақылау және қадағалау комитетінің Оңтүстік Қазақстан облыстық аумақтық инспекциясының
2017 -> Бос јкімшілік мемлекеттік лауазымдарєа орналасуєа конкурс туралы хабарландыру 17/07/2012г


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет