Володимир чорномор


Екскурсія МІСЦЯМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ



жүктеу 0.53 Mb.
бет3/3
Дата21.04.2019
өлшемі0.53 Mb.
1   2   3

Екскурсія

МІСЦЯМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Мета: збагатити гостей міста новими образами і символами з поетичного доробку Лесі Українки, ознайомити з циклом творів „Кримські спогади", розказати про життєвий шлях видатної поетеси.

Початок екскурсії від пам'ятника Лесі Українки у Балаклаві (площа Першого травня) до дачі Соколової на вул. Назукіна 34, де у верхньому флігелі проживала Леся Українка.

Хід екскурсії:

І. Ознайомлення з біографією і творчістю Лесі Українки:

Балаклава оспівана багатьма відомими літераторами: Міцкевичем, Купріним, Скитальцем, Маміним-Сибіряком, Короленком, Чеховим, Горьким, Аксаковим... Але особливу роль Балаклава відіграла у житті і творчості видатної української поетеси Лесі Українки. Осінь 1907 року, яку вона провела тут разом зі своїм чоловіком Климентом Васильовичем Квіткою, справедливо порівнюють з болдинською осінню Олександра Пушкіна.

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — письменниця, відома в українській літературі під псевдонімом Олена Пчілка. Змалечку вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, дівчина змушена була подовгу лежати прикутою до ліжка. Хвороба і лікування завдавали нестерпних мук, але мужня дівчинка терпляче зносила страждання. У перерві між нападами болю Леся вчилася, самотужки освоюючи нові й нові предмети. Програму їй складали батьки. Не довіряючи офіційній шкільній, вони розробили свою методику: самі добирали літературу, самі визначали обсяги необхідних знань з тієї чи іншої дисципліни. Іноземних мов Лесю навчили спеціально запрошені для цього вчителі. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, англійську мови, не кажучи вже про російську та польську.

Через хворобу Лесю ще з дитинства возили до Криму, і вона дуже любила кримські пейзажі, тут їй завжди добре працювалося. Вперше вона побувала у Балаклаві – мальовничому рибацькому містечку поблизу Севастополя – разом з мамою ще у 1890 році. Схоже, на все подальше життя вона полонилася чарівністю, неповторною красою цієї бухти, овіяної тисячолітніми легендами... Саме тут пізніше оживали герої давньогрецької міфології і лицарі середньовіччя – персонажі поезії і драматургії Лесі Українки.

Екскурсовод декламує один із віршів поетеси: „Заспів", „Тиша морська", „Грай, моя пісне", „Безсонна ніч" та інші твори циклу «Кримські спогади», які подобаються

Екскурсовод: Стоячи тут, відчуваєш ці рядки зовсім по-іншому, образні картини віршів не постають в уяві, а є навколо нас, достатньо лише уважно придивитися, прислухатися...

Крим – унікальний куточок землі, який причарував Лесю Українку. „Богоданному" Криму належить особливе місце в подорожній книзі поетеси. Наш край по праву вважають другою колискою таланту Лесі.

Щорічно цінителі таланту поетеси шукають Лесину „зірку провідну". Крим шанує ім'я однієї з найосвіченіших жінок світу, митця з терновим вінком: ім'я Лесі носять вулиці, бібліотеки, кінотеатри; на Кримській землі встановлено стелу з персонажами „Лісової пісні"; новій кометі вченими кримської обсерваторії було присвоєно ім'я «Леся»; функціонує музей геніальної письменниці у Ялті...

Перед Вами пам’ятник роботи балаклавського скульптора, члена творчого об’єднання «Мистецький шлях» Володимира Суханова. Саме в цій скульптурі митець якнайкраще передав характерні риси образу та душевного стану поетеси. Скульптура вироблена з білосніжного мармуру тому, що Леся була „світлою особистістю”. Скульптор зобразив поетесу 36-річною, бо саме в цьому віці вона востаннє приїжджала до Балаклави. Правда, біографи твердять, що останнього разу Леся Українка бачила Балаклаву з борту пароплава наприкінці травня 1913 року, коли поверталася в Грузію з України. Але, як кажуть, то вже був шлях у безсмертя...

Давайте спробуємо назвати основні мотиви віршів кримського періоду Лесі Українки, спробуємо пояснити, чим зумовлений добір тих чи інших образів, які виникли в душі поетеси завдяки красі набережної.

Екскурсанти переміщаються до набережної Балаклавської бухти, і екскурсовод продовжує знайомити відвідувачів з будівлями та історичними місцями Балаклави.

Невипадково після одруження з Климентієм Квіткою, восени 1907 року, Леся приїхала саме сюди, в Балаклаву, де чоловік одержав посаду в суді. Поетесі виповнилось тридцять шість років. Спочатку поетеса з чоловіком поселилася в готелі «Кіст» (біля Графської пристані), а потім переселилася до Балаклави - у двоповерховий гарний флігель, на той час єдиний майбутнього дачного комплексу Соколової на Новій набережній (нині набережна Назукіна, 34).

ІІ. Відвідування будинку Лесі Українки

Екскурсанти здійснюють перехід набережною до дачі і пригадують відомості про перебування Лесі в Балаклаві, оглядають будинки того часу де розміщалась міська аптека, лікарня, купальні.

Екскурсовод біля будинку розповідає: Леся з Климентом у 1907 році минули популярні готелі „Гранд – готель" і „Росія" і вирушили з актрисою Соколовою до дачі на Нову набережну, яка була єдиним будинком на скелястому схилі майже біля самих воріт бухти, неподалік Генуезької фортеці. Наступного дня письменниця відправила матері листа: „Поки ще маємось ми добре, тільки все спимо після подорожніх та перед- і післявиїзних клопотів. Хату та утримання маємо добрі, то є шанси, що добре і хутко поправимось". А вже невдовзі мати отримала і такого листа: „...надзвичайно чисте повітря нашого теперішнього мешкання, ... різко помітно зменшився кашель, як тільки ми спровадились на сю дачу. Тут хоч і не дуже тепло, зате пороху зовсім нема і нема тої тісноти, що робить центр Балаклави таким загидженим і противним." І дійсно, центр Балаклави в ті часи був на рівні бідного провінційного рибальського містечка.

Ви знаєте, що в Ялті існує будинок-музей Лесі Українки і бачите, як відбудовані нижній комплекс дачі Соколової суто в комерційних цілях, а верхній флігель, де жила і творила Леся Українка, лишився невідбудований. Ми можемо тільки подивитись на фундамент флігелю та на каскад давно зруйнованих сходин, що демонструють ту кострубату пам'ять, яку зберігають окремі багаті співвітчизники і ту дволику шану, яку проявляють наші можновладці.. Пам'ятник Українці зі зболеним серцем повинен постати ще однією відправною точкою до повернення жителям Балаклави, Севастополя, Криму історії життя і творчості Лесі Українки, правдивої історії.

Будемо сподіватися, що нові власники дачі Соколової помірковано і зважено оцінять ситуацію і відбудують флігель-музей заради національної пам’яті про видатних українців. І невдовзі на березі Балаклавської бухти все ж таки буде стояти флігель-музей Лесі Українки.

ІІІ. Завершальний етап екскурсії

У Балаклаві Леся за півтора місяця написала вірш «За горою блискавиці», у якому в алегоричних образах відображені події першої російської революції, завершила драму «У пущі». Скоріш за все, саме напівзруйновані, але й досі величні генуезькі вежі XIV століття допомогли їй у роботі над драматичною поемою «Руфін і Прісцілла», про що вона записала у своїх щоденниках: «...я ставлюся до цієї своєї речі дуже серйозно і хотіла б докласти всіх зусиль, щоб зробити її чимось людським». У цей же період Л. Українка працює над драматичними поемами «Айше та Мохаммед», «Іфігенія в Тавриді», «Кассандра»... Чудовий морський клімат сприяв не лише творчому піднесенню поетеси, а й покращенню здоров’я.

Екскурсовод декламує вірш «За горою блискавиці…»

Художник Карло Боссолі.

Балаклаа.
СЦЕНАРІЙ,

присвячений вшануванню української письменниці Лесі Українки
Мітинг-реквіум буде проведений біля пам’ятника Лесі Українки в Балаклаві на вул. Першого Травня, 1

( тривалість 1 година 30 хвилин )

Технічне обладнання: два мікрофони, акустичні колонки, комп’ютер, підсилювач, аудіодиски
З 10-ї години 45 хвилин звучать ліричні оркестрові мелодії та пісні на слова Лесі Українки, об 11-ій годині припиняються. Обабіч пам’ятника Лесі Українки дві пари - юнаки та дівчата в національних костюмах. Юнаки тримають державні прапори. Присутні біля пам’ятника тримають запалені свічі. Поруч пам’ятника ікона Пресвятої Богородиці. Панахиду розпочинають святі отці. В кінці півчі і присутні співають «Боже, великий єдиний…»

Ведучі святкових заходів:

Ведуча 1:

Мітинг, присвячений річниці від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки, оголошую викритим.

(звучить гімн України)

Ведуча 2:

Леся Українка вийшла на шлях творчості тоді, коли "ще зоря не заграла...", і своє полум’яне серце, полум’яне слово відала за прийдешню зорю, за світ новий. Лесині досвітні вогні, запалені робочими людьми, стали досвітніми вогнями всього передового, всього мужнього, всього найкращого в народі, що звелося на боротьбу проти соціального і національного поневолення. З глибоко народним і водночас філософським образом досвітніх вогнів поетеса вже ніколи не розлучиться. Не розлучиться і наша душа, припадаючи до джерел глибоких і чистих, до слова ясного й відважного. А слово Л.Українки, як і Тараса Шевченка та Івана Франка, було насамперед зброєю у боротьбі за прийдешнє.

Ведуча 1:

З великих людських надій зіткалося й грянуло пристрасне, самобутнє слово нашої геніальної поетеси Лесі Українки. В ньому побратались, схрестились три вічні вогні: прадавня Прометеєва іскра, сьогоденний вогонь революційного духу й досвітній вогонь – передчуття світлого майбутнього, що прийде з революцією.

В недобрі часи жорстоких правителів, коли безмірним було людське горе, коли історія повнилась не так хронологією фактів, як стікала кров’ю, коли була, як писала Леся, "навколо темнота тяжка, навколо все спить, як в могилі..." вона, зі своєю волелюбністю, з громадянською мужністю заговорила до свого сучасника:

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала,

Не бійся досвітньої мли,-

Досвітній огонь запали,

Коли ще зоря не заграла...

Ведуча 2:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей...

Ці слова злетіли з душевного пломеню поетеси в яскравому ореолі вогню до вершини соціальної пристрасті, до вершини емоційного болю, забриніли на зболілих Лесиних вустах, слабких і недужих, але сповнених великою мужністю.

Ведуча 1:

Ми ніколи не забудемо слова Івана Франка "Ця слабосила і хвора дівчина є найбільшим мужнім поетом України".

Так, Україна і світ знають, що поряд з геніями українського слова Тарасом Шевченком і Іваном Франком посідає високе місце народного визнання Леся Українка. ЇЇ творчість шанована в усьому світі, а поетичний талант піднято на найвищий щабель серед світових поетів.

Ведуча 2:

Недужа тілом Леся Українка була велетом душею, жила героїзмом, утверджувала героїзм і сама була з нескореного племені героїв. Тож недарма її улюбленим образом був образ Прометея, і недарма її слово живили народні духовні, самобутні скарби.

Ведуча 1:

Леся Українка відвідала Севастополь щонайменше 5 разів. Вперше влітку 1890 року після лікування в Саках вона з мамою 29 серпня прибула пароплавом до Севастополя. Під час чотиригодинного круїзу Леся серед чистого моря віддалась творчості. Вона ступила на Севастопольський причал із тільки-но створеним неперевершеним ліричним віршем "Грай, моя пісне! .."

Вірш "Грай, моя пісне!.." прочитає учениця Балаклавської школи.

Ведуча 2:

Леся Українка з Севастополя вирушила залізницею до Бахчисараю і пізно ввечері повернулася до Севастополя. Ночували з мамою в одному із готелів в центрі міста, а наступного ранку екіпажем вирушили до Ялти. Велике враження на поетесу справив Байдарський перевал.

Вірш "Байдари." продекламує учениця Балаклавської школи.

Ведуча 1:

Майже через 17 років Леся Українка вдруге приїздила до Севастополя. Цього разу вона супроводжувала свого коханого Климента Квітку - українського музикознавця. Вони зупинились в міському готелі Ветцеля. 11 березня вона надіслала батькам листівку з видом на Приморський бульвар.

Свій вірш "Леся Українка в Севастополі" російською та українською мовами читає член Національної спілки письменників України, заслужена журналістка України Тамара Гордієнко.

Ведуча 2:

В цьому ж році, через 4 місяці, 24 серпня Леся і Климент знову приїхали до Севастополя. Вони зупинились в готелі Мадам Кіст, а через 2 дні поселились у флігелі дачного маєтку, що в той час належав актрисі Соколовій. Прекрасний панорамний краєвид, велична Генуезька башта, тривожне збудження моря надихнуло поетесу написати вірша "За горою блискавиці", сповнений надії на бурю, що змете чорний морок. Тут вона прожила майже три місяці.

Вірш "За горою блискавиці" прочитає учениця Балаклавської школи.

Ведуча 1:

У липні 1908 року Леся Українка вчетверте приїхала до Севастополя разом з чоловіком. Жили вони в готелі "Брістоль". Зараз там збудований фонтан перед будинком дитинства та юнацтва. Севастополь справляв велике враження на поетесу і сюжети творів поетеса черпала в Севастополі. Хто читав її "Давню казку" чи "Іфігенія в Тавриді", знайде там знайомі севастопольські замальовки.

Звучить вірш «Портрет» члена Національної спілки письменників України, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Проценка, присвячений Лесі Українці.

Ведуча 2:

Востаннє Леся Українка гостювала в Севастополі влітку 1911 року. Вона їхала до Кутаїсі, де служив її чоловік. В Севастополі вона 9 червня написала і відправила листа Ользі Кобилянській та сестрі Ользі. Зачарована кримською природою, вона писала: "Щоб тута жити, треба мати крила". То ж не будемо безкрилими. Піднімемось на буденними справами на крилах її пісень.

Вірш Лесі Українки "Як, бувало, я малою..." розкаже учениця Балаклавської школи

Ведуча 1:

Мітинг-реквієм, присвячений 100-річчю вшанування видатної української письменниці Лесі Українки, оголошую закритим.

(звучить гімн України)

Мітинг біля пам’ятника.

Фото В.Чорномора 2013 р.
Вірші юних студійців

присвячені Лесі Українці

( упорядник і, редактор В.Чорномор)

ВОНА СВЯТИНЯ
Вона святиня наша і скарбниця,

Схили до ніг її своє чоло!

Від слова Лесі можеш освятиться

Бо кожне слово – чиста крапля срібла,

А кожна крапля – діамант блищить.

І щоб не сталось – темрява чи світло,

Її багатство, люди, бережіть!

Ольга ЛІКОТЬ

м. Севастополь
* * *

Її життя – оповідання,

Сумне, мов скрипки срібний плач,

Як неприборкане страждання,

Її життя – її палач.

Ой, Лесю, Лесю Українко,

Ти – світла зіронька вночі.

Сумної повісті сторінка,

Яка палає у руці.

Ти жити будеш у душі

Коханої країни.

Твої казки, твої вірші –

Назавжди в Україні!

Юлія СТРАХОВА

м. Сімферополь


Цілу ніч до зорі я не спала…

Леся Українка
Цілу ніч до зорі я не спала,

Цілу нічку дивилась в вікно.

Десь у мріях, не в снах заблукала

І, мабуть, і, мабуть, вже давно.

«Не тужи, не сумуй ти, дівчино», –

Вітер пісню заводив мені.

«Він тебе не забув, не покинув,

Він на тебе чекає вві сні».

Цілу ніч до зорі все не спала,

Цілу нічку дивилась в вікно.

І його цілу нічку чекала,

Поринала в небес полотно.



Н. МОЛОДКОВЕЦЬ

м. Ялта

ЛЕСИНА ПІСНЯ
Пісне! Звучи над моєю країною

Хвилею в морі і вітром в полях.

Леся зросла для нас Україною

Десь у волинських зелених гаях.

Пісне! Вібруй вогняними гірляндами

Стрічки у промені сонця вплітай;

Ти як роса у духмяній троянді,

Ти весняний, золотий водограй.

Пісне! Зорею звеличуйся в людях

Серцем досвітнім під спів солов’їв.

Завжди щаслива земля моя буде

В Лесиній пісні і слові її.



Ігор СІЧ

м. Севастополь

* * *


Вона Людиною була

Талановитою, яскравою.

Як квіточка, вона цвіла,

І грала її творчість барвами.

О, Лесю! Цілий дивний світ

Ти відкривала кожним словом,

Давала перед Богом звіт,

Що чаруватимеш нас знову.

Ти стільки мук перенесла –

І біль, і втрату, і хворобу,

Але ти духом ожила,

Щоб з творчістю іти в дорогу.

На крутич-гору крем’яну

Важучий камінь підіймала,

Несучи ту вагу тяжку,

Веселу пісню ти співала.

То ж будеш жити у серцях,

Тебе ніколи не забудуть.

І твій важкий та добрий шлях,

Як приклад українським людям.

Я вдячна за усе тобі –

За ,«Пісню лісову», за вірші,

За Мавку, що в своїй журбі

Жила у весняному лісі.

В твоїх очах зажура-сум

За свій народ, за його долю,

Ти не зреклася рідних дум

Про всенародну світлу волю.



Ганна КИЧАТОВА,

м. Сімферополя.

Я в серці маю те, що не вмирає!

Леся Українка
Коли недобре на душі,

Коли кохані помирають,

Коли ще б’ють життя ключі

І думаєш, як жити далі …

Борися, душу не губи!

Вона ж змогла і ти повинен!

Вона любила й ти люби.

Люби країну до загину.

Це сонце, землю, небо синє,

Свій дорогий, батьківський край.

У сім житті, у цій країні

На долі волю не втрачай!



Марина МЕКЄЄВА

м. Севастополь

Хто вам сказав, що я слабка,

Що я корюся долі?..

Леся Українка.

Не згідна я, моя душа палка.

Вона не буде жити у неволі.

І хоч та доленька сутужна і важка –

Я в ній переміню свої всі ролі.

Можливо, що дійду не до кінця,

Але двобій я виграю у долі,

Здобуду у житті тернового вінця,

Йому зрадію більше, ніж короні.

Це – чільна нагорода для митця,

Що у душі увінчана – не троні

У неї надвисокі почуття,

Немов зоря, що сяє на долоні.

Людмила СМОЛЯКОВА

м. Ялта

* * *


У дивному краї, в чудовій країні

Жила-була дівчина з іменем Леся.

Була вона гарна, душею вродлива

І серденьку люба для всіх поетеса.

Її шанували за правду і чесність,

За щирість свою, за хорошіії вчинки,

За мужність душі і шляхетну відвертість,

За те, що це справжня між нас Українка!

Ми дуже їй вдячні за щирість у віршах,

За те, що живемо з любов’ю на серці

За слово величне вклоняємось низько,

Святій Українці, страдниці Лесі.



Анастасія СИНИЦЯ

м. Севастополь
* * *

Боролась за життя Лариса як могла,

До подиху останнього з вірою жила,

Що промінчик надії

засвітить в вікно

І добром обернеться

в щасливу мить зло!

Змогла побороти в душі

дикий страх

І гімн оптимізму звучить

у віршах.

Крізь сльози болючі сміялась вона,

І в серці моєму навіки жива.

Любов до Вкраїни в душі бережу,

Слова Українки в майбутнє несу,

Її прославлятиму я у віках,

Хай вірші луною

озвуться в серцях!



Світлана МИХАЙЛОВСЬКА,

м. Сімферополь
СЛОВА, ЯК КВІТИ
Забракло слів. Не вистачить мені…

Я тобі пісню серцем намалюю.

Лиш тільки погляд твій у далині

Із бухти Балаклавської хвилює.

Забракло слів, а очі гомонять,

Вони все кажуть, кажуть все за тебе

Не намагайтесь часу зупинять

Бо треба жити, поки дише небо.

Поки зоря горітиме в огні

З тобою разом, тут… Під небосхилом

Зростуть слова, як квіти весняні

І зазвучать у них твої мотиви.


Іванко ЧОРНОМОРЕЦЬ

м. Севастополь

Художник Карло Боссолі.

Вхід в Балаклавську бухту.

Літературно-художнє видання
Володимир ЧОРНОМОР

( Проценко Володимир Миколайович )



ЛЕСЯ УКРАЇНКА

В СОНЯЧНИХ КУПЕЛЯХ БАЛАКЛАВИ

дослідження, нариси, вірші


В авторській редакції

Комп’ютерний набір Валентини Ткаченко

Коректор Світлана Дорошенко

Дизайн обкладинки автора


Комп’ютерне макетування редакції газети

«Дзвін Севастополя»

Реєстрійне свідоцтво КВ №1611 від 19.06.1995 р.

Використані фото державного архіву м. Севастополя.

Здано в набір 16.05.2013 р.

Підписано до друку 14.06.2013 р.

Формат 84х108 1/32. Папір офсетн. Гарнітура Arial.

Умовн. друк. аркуш. 5,87. Наклад 100 прим.


Віддруковано у видавництві

СМО ВУТ «Просвіта»

99012, м. Севастополь, вул. Істоміна 31/2.

Тел./факс: (+380692) 487946

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії СВ №007




Каталог: authors
authors -> Партрэт маці (Mors porträtt)
authors -> Стэфан Жаромскі / Stefan Żeromski (1864 – 1925) – польскі пісьменнік І публіцыст, “сумленне польскай літаратуры”
authors -> Карен Лібо в пастці (з англійської переклав Володимир Нерівний, 2010) “О, ми спали разом, гаразд,”
authors -> Міністерство екології та природних ресурсів україни департамент геодезії, картографії та кадастру інструкція
authors -> Видання Історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль операція "заповіт" Чекістська справа №206 Київ – Вінниця


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет