Якщо рай існує, то я там була



жүктеу 20.82 Kb.
Дата21.04.2019
өлшемі20.82 Kb.

Якщо рай існує, то я там була
У житті кожної людини настають хвилини, коли виникає неймовірно бажання проникнутись усім своїм єством енергію наших пращурів, відчути дух їхньої свободи. Хтось долає цю допитливість, читаючи книги, інший залишається у своїх думках, комусь трапляється нагода побувати на археологічних розкопках, а дехто виїжджає на "дику" природу, що в даному випадку співпало з моїми намірами.

Так, із 30 вересня по 8 жовтня разом із тридцятьма студентськими лідерами України я складала іспит на витривалість та силу духу, вміння виживати в екстремальних умовах.

Отож, моя подорож розпочалась із заповнення анкети, за допомогою якої я пройшла конкурс на участь у туристичному поході мальовничими куточками Криму.

Зібравши туристичне обладнання, я була готова йти вперед, долаючи всі перешкоди.

Кожна мить для мене була справжнім випробуванням. Але найбільш важким днем був перший, під час якого я не бачила ні покриву зелених гір, ні справжньої краси тамтешніх храмів. Пригадую, як на одному із привалів не було сили йти до джерела набрати води, не було навіть бажання спілкуватися і робити фотознімки. Не знаю, чи то відкрилося друге дихання, чи спрацював механізм: "Вперед і тільки вперед, долаючи перешкоди, разом із веселим настроєм, витримкою та несамовитим голодом побачити якнайбільше» і наступного ранку я, затамувавши подих, відчула себе повною сил та енергії.

І так кожного дня, кожної миті я дивувалася з себе, запитуючи: «Чи все це справжнє? Це не сон?»

У своїй пам'яті я залишила спогади про печерне місто Чуфут-Кале, храм Донаторів, вежу Киз-Куле, печерне місто Ескі-Кармен, у якому знімали відомий фільм "9-та рота", підняття на гору Мангуп-кале, аби пройтись печерним містом Мангуп, яке було столицею Феодоського княжества. Незвично було опинитися серед безкрайніх просторів у діючому печерному монастирі Сулбан, що був заснований у І ст.н.е., ще до хрещення Русі. Диковинкою для мене було те, що в горах, де немає цивілізації, в печерах живуть люди, маючи умови для існування - пластикові вікна, килими на підлозі, а також домашніх тварин.

Здавалось би, що кращого, ніж ми побачили, бути не може, але на нас чекала приємна несподіванка - найважче - підняття на вершину гори Ай-Петрі заввишки 1234 м. Описати враження просто неможливо, але, повірте, коли ти знаходишся вище хмар, а погляд все щось шукає, блукає по небосхилах, відчуття, що все це казка, тому що в буденному житті такої ідилії просто не існує.

На цьому поїздка не скінчилась, ми вирушили до чергової туристичної стоянки - Батіліман. Свій табір розбили просто на березі моря. Це був відпочинок душі - мене оточували вірні друзі, тепле море, гарячий пісок, обвітрені скелі та бажання прийти сюди ще раз.

За сім днів я пройшла близько 60 км, вивчила закони етики туриста, навчилась піклуватися про ближніх, закохалась у гори, отримала заряд енергії до наступного походу навесні.


Франчук Марина,

Президент Студентського Парламенту

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна»

Студентський вісник №2 (9-1) листопад 2006 р.


Достарыңызбен бөлісу:


©kzref.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет